хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «вірші»

Крокуси

Крокуси з-попід снігу –
Усміхами твоїми: часом – золоті, часом – фіолетові…
Розбіжності… Збіги…
Часом почуваєшся – Даною. Але частіше – Летою.

Ось неначе відлига –
Але замираєш, змерзла і скулена.
Крокуси з-попід снігу…
Часом побуваєш у завтра, але частіше – в минулому.

Знаю лише, що крига –
Як і сніги – не назавжди. Що далі – побачимо.
Крокуси з-попід снігу –
Таки проросли. Це – єдине, що має значення.

Бій за Україну

Не плач, моя знедолена вітчизно!
І ти, боєць, вбиваючи, не плач.
Для сліз, як і для смерті, не запізно.
Ще встигнеться. Ти все собі пробач.

Що буде, як не стане України?
Що буде, як ми втратимо свій дім?
Не стільки дах, не стільки голі стіни,
Як те, що найдорожче нам усім!

Свою незаплямовану свободу
І гідність називатися людьми.
Етнічну ідентичність свого роду,
Те світло, що рятує від пітьми.

Тепер у нас бажають відібрати
Ті спогади, цінніші від скарбів,
Минуле і майбутнє, щоб зламати,
Скорити, обернути на рабів!

Хтось в паніці поїхав світ за очі,
Покинувши свій край на ворогів,
А хтось із кулеметом серед ночі
Ще бореться за дім своїх батьків.

В часи, коли загарбник на порозі
І вибухи лунають за вікном,
В реальність ми повірити не в змозі.
Здається все це нам жахливим сном.

Та гинуть кожен день невинні люди,
Дитячі обриваються життя,
Сирени завивають майже всюди
І натовпи тікають в укриття.

Навіщо, хтось розпачливо спитає,
Стріляють самоназвані брати?
І що їх брати зброю спонукає?
Якої домагаються мети?

Єдина в них стратегія і мрія!
Щоб мова ваша змовкла назавжди!
А в серці знепритомніла надія
І вмерли, не розквітнувши, сади.

Я в розпачі дивлюсь, як плачуть діти,
Сумують поруйновані міста,
І серцем намагаюсь зрозуміти,
Куди поділась в людях доброта.

І порожньо стає в усьому світі,
І зимно від запеклості війни.
Життєвою дорогою, розбиті,
Ми йдемо від колиски до труни.

Не плач, моя ти зранена країно!
Синів, тебе покинувших, пробач.
Відмовившись ставати на коліна,
І ти, боєць, вмираючи, не плач.

День Святого Валентина.

*
Чудовий день, кохання свято
Святкують так людей багато.
З Європи свято прибуло
Та в нас по-руськи загуло.

Завжди тримаємось усіх
Традицій давніх на Русі.
Як повелось, на кожне свято
Міцної випивки багато.

Горілку пиво і вино
Змішаєм разом всеодно.
Тому закінчимо під тином
Ми день Святого Валентина.

А з ранку знову буде свято.
Бо всіх потрібно похмеляти.
То ж свято з ранку далі йде.
І так віками Русь гуде.

14 лютого 2009 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Моя остання любов

                                                                                          


Я тобі признався,
Що люблю лиш сало.
Ти з мого кохання
Глузувати стала.
 
Розказала: — В світі
Скільки є смачного,
Кращого від сала
Й більше запашного.
 
Та хіба є краще
В світі щось за сало,
Що в житті буремнім
Талісманом стало?

Краще за цукерки,
Щоколада краще.
Ні за які гроші
Не віддам, нізащо.
 
Це моя розрада,
Це моє світання,
Це моя надія,
І любов остання.
 
27 Травня 2008 р.
Михайло ДІД
Алчевськ.

Покохала козака



Покохала козака. Дико. До нестями
Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами.
Мої мрії і думки, любий, всі про тебе.
Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба.
Ображати почуття зовсім не хотіла.
Не спиняю тебе я. Просто полюбила.




Друзі, я зовсім недавно почала писати українською. Якщо є помилки, пишіть будь ласка! Буду вдячна за
конструктивну критику


Світ в дитячій долоньці

 

Маргаритоньці присвячується

 

Маленькі та ніжні долоні

Небесної вісниці – доні,

 

І погляд її найчистіший,

Шукаю який найчастіше,

 

І щебет– розрадник і втіха,

Й перлинки веселого сміху –

 

Непевний,хисткий та бурхливий

Тримають мій світ незрадливо.

 

І міцно. Малі охоронці!..

Світ цілий – в дитячій долоньці…

 

05.07.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270074

Подруги із блогів.Частина 1.

Представлені у хронологічному порядку знайомства.



Хуліганка
http://photo.i.ua/user/567984/24236/640821/?p=5#comments
Кохання й добро в її серці вирує.
Чудові плейкасти всім людям дарує.
Із серцем відкритим всіх друзів вітає,
Гостинной хазяйкою в блозі чекає.
*




Ми-шутка.
http://photo.i.ua/user/677370/1/1393970/
Є тепле слово й філософія життя
Про осінь,небо і про небуття
І про крота, і про сіреньку мишу...
Про все Ми-шутка в своїм блозі пише.
*


[ Читати далі ]

«Молитва»



Ти кличеш мене за обрій,
Чужих та буремних мрій,
О пізній годині – добрій,
У ранній годині – злій,
У час коли тануть зорі,
Коли я палаю весь,
Де ніч мерехтить надворі,
Там серце блукає десь.

Ти завжди зі мною поряд,
Немов дивовижний сон,
Повіки сховають погляд,
А тишею стане фон,
Зіб’ються птахи докупи,
І геть полетять ключем,
Я мріяв усе здобути,
І став королем нікчем.

Тепер імператор злиднів,
Наказ віддає щурам,
Щоб мрії ось ці, огидні,
Тягли у порожній храм:
«Коліте їх там ножами!
Товчіть поки піде кров!
Паліть! І нехай між нами,
У пекло закинуть дров».

Нехай увесь світ палає,
Можливо ми хоч тоді,
Знайдемо хто забажає,
Ходити по цій воді,
Можливо нарешті буде,
Кому дотягнути хрест,
Голгофа чекає, люди…
Це буде епічний фест.

Я знаю, гнівити Бога,
Не краща з моїх ідей,
Моя по життю дорога,
Несе мене крізь людей,
Та чуєш мене, мій Боже?
Чи хто там тепер згори,
Я знаю, що жив негоже,
Кому що не говори.

Не треба мені прощення,
Спокути чи інших благ,
Я хочу згадати вчення,
І руку тобі простяг,
Це буде моя молитва,
Прохання у дивний збіг:
За мною залиш цю битву,
Щоб душу я хоч зберіг…

© William van Warg

Емансиповані жінки. Жарт.

Хоча заморське свято Хелоуін
вже пройшло, та все ж, побачивши
це фото, вирішив повернутися до
цієї теми.





*
Жіноцтву дуже захотілось
Зрівнять можливості й права
Рівнею стати з чоловіком...
Хоч це ідея й не нова.

За рівноправ'я між статями
Давно точиться вже війна.
І перемогами величними
Жінки всіх радують сповна.

Вдягнули одяг чоловічій
Забрали навіть цигарки.
Усе, що можуть, відбирають
Емансиповані жінки.

Продовжують прогрес нестримний
Дівчатка наші залюбки.
З "рогами" вже не тільки хлопці
Рогаті вже тепер й жінки.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Міледі.

Навіяно
http://blog.i.ua/community/1173/183820/
Прочитав у блозі Anra новий, досить
оригінальний погляд на життя і діяльність
Міледі, героїні роману Дюма  "Три мушкетери"
Вирішив підтримати цю ідею своїм віршем.
Що з цього вийшло - судіть самі.





*
Смерть і нещастя сіє всюди
Тому вона завжди одна.
Хоча і добре в неї серце,
Рука жорстока і брудна.

І все тому, що в її серці
Іще кохання не було
До всіх кохання завітало,
А от до неї не прийшло.

Серденько тужить за коханням
Душа її в пітьмі страждає
Навколо стільки мужніх хлопців
Та в неї лицаря немає.

Чоловіки калейдоскопом,
Пішов один - прийшов наступний.
Один лиш тільки завжди поруч -
Той самий кардинал підступний.

Неначе в шахові фігури
Людськими долями він грає.
Лише байдужість і жорстокість,
І друга жодного не має.

Рукою ніжною Міледі
Свої брудні він робить справи.
Усе лише заради влади,
Усе лише заради слави.

Тож відгукнись, сміливий лицар,
Тебе Міледі так чекає.
І хоч з тобою не знайома,
Та вже давно тебе кохає.

Прийди скоріш, славетний лицар,
І захисти від кардинала.
Тоді відразу зрозумієш,
Що лиш тебе вона кохала.

20 листопада 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.