Профиль

Юлія Вільна

Юлія Вільна

Украина, Городок

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Це боляче


Вісім років все без зміни -
ти мій особистий кат.
Знов без почуття провини
мене кидаєшь назад.

Там, в багажнику сірому
твого стильного життя,
наче в трилері старому
кинуті немов сміття

сподівання і надії,
теплі, ніжні почуття.
Ріжуть душу рештки мрії.
Краще б ти забрав життя...

Картинка з сайту www.drive2.com

Зникнути

  • 30.06.18, 03:15
Реальність знов мене вбиває
Цинічним молотом образ
Чому ніколи не буває
Щоб спільним став мій світ для нас

Його вигадую роками
І в мріях цих ховаю те,
Чого насправді не буває.
Любов ніколи не прийде

Зате прийде розчарування
Воно захопить кожну мить.
Не треба цього існування
Мені вже навіть не болить.

Я хочу зникнути навічно
З цієї лютої землі.
Тортури мріями - це звично
Але вони вже призвели

Мене до страху, жалю, сказу
До божевільної межі.
Без тебе краще я відразу
Залишу тіло без душі.

Отпусти

Пегас на железной цепи
бьется, в нем кровь кипит.
Пол темницы разбит
искры из-под копыт

Вырваться не судьба -
комплексы прячут ключ.
Надежда, как лунный луч -
призрачна и слаба.

Как отпустить себя
вдаль за предел миров,
страхи и боль унять,
вырваться из оков?

Не жду

Я не буду боготворить
ни тебя, ни кого-то еще.
Я надежде скажу - гори,
а мечта снова не в счет.

Я не буду строить дома
из песка, сказок и слёз
или ждать без конца май,
где полюбит меня Крёз. 

Но навстречу тебе иду, 
повернуть просто нет сил. 
Мою нежность возьми - ту,
о которой и не просил.

Нічні мрії

Квітки пелюстки в долоні -
невагомим шовком казки.
Ніч зі смаком сліз солоних -
це від щастя. Твої ласки
як тихенький теплий вітер
огортають обережно...
В іншому існую світі,
де кохають так безмежно.

В пеклі атак

Душа вимагає спокою
тільки я не дозволю.
Вистачить сили з кокону
вибратися на волю.
Доля - постійно діяти,
права нема мовчати.
Поки без крил і мрії ти
гине країна-мати.
Чорно-червоний битви знак
справжніх до бою кличе
в пеклі палаючих атак
відвага тобі так личить.

Ніжне

Сховалась в обіймах ніжних
від привідів чорнокнижних.
Хай погляди, сміх, долоні
тримають мене в полоні.
Легенько торкнулась тіла -
подякувати хотіла.
Мій захист, моя відрада,
осяє зірок плеяда
твій образ безмежно милий.
Натхнення дарує сили.

Дівчинка-мрія

Чарівно - дзвіночки конвалій
почую в мелодії ночі,
«Подалі від сірих реалій!», -
дівчинка-мрія шепоче.

Доводячи розум до сказу,
сміливо іде за лаштунки -
страхи поховались відразу
від сміху малятки пустунки.

Свій танець довершує співом - їй сум програє без баталій. Моє несподіване диво - дівча з дзвіночків конвалій.

Не залишай

Не залишай мене, коханий...
Душа здригається від болю
Надія плаче, стогне,  тане
«Надай їм шанс!» благає долю.
На жаль цей вирок остаточний
Не буде більше щастя жити
Не повернеться, знаю точно
Але не можу розлюбити.

Люди чи стадо?

Всім любителям висловлювань "Я не хожу на вибори" "Я не збираюсь втручатися" "Це не моя справа"
присвячується 

Не контролюєте владу - 
йдіть до загіну в стадо. 
Там пастухи радіють 
всіх, наче скот, закриють. 

Тихенько стояти класно, 
цікаво з рабом-собою? 
Заплющивши очі… Вчасно 
плювати на мир і волю? 

Поки в окопах гинуть 
наші герої кращі.
Поки твою країну 
ворогу тягнуть в пащу?

47%, 9 голосов

5%, 1 голос

11%, 2 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

11%, 2 голоса

11%, 2 голоса

16%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
27
предыдущая
следующая