Томос про автокефалію для України
- 13.10.18, 20:24
- Ми любимо тебе, Україно!
Весь національний маніфест вклався у два десятка пунктиків вельми актуальних на сьогодні.
Враховуючи, історичний досвід і власний світський стан я вирішив допомогти у царині долучення маніфесту до чину.
Як давно, з радянських часів, ведеться, до сьогодні, в українській політиці почнемо із заду.
Особисто я займаю сьогодні маленьку скалку однієї партії націоналістичної, підписанта того Маніфесту. Тому, почну з останнього, 20-го його пункта, а саме:
20. Сприяти створенню єдиної помісної церкви з центром у Києві.
Історичний тисячолітній досвід існування держави Київська Русь і УНР, ЗУНР і Карпатської України, або України ясно підтверджують правоту слів Кобзаря, що у кожного своя Правда і сила і воля. Всі намагання української церковної чи світської еліти об’єднати дві церкви чи партії в одну Єдину закінчуються утворенням трьох. Тому створенню Єдиної помісної церкви має передувати всеукраїнське обговорення.
Партій Україна має зареєстрованих мабуть зо дві сотні. Церков — десятки з іменами рідних українцю богів. Називати богів, їх імена в умовних стінах Єдиної помісної церкви я не вважаю за потрібне. Не тому, що зневажаю богів, а тому, аби не вийшло війни між українцями. Нам до повного краху, до війни олігархів з власним народом і російсько-української війни під облудною назвою АТО не вистачає лише війни церковної, яку безперечно Путін і українські олігархи дружньо намагатимуться організувати в найближчому часі, можливо й восени. Не тому, що вони кохають одне одного. Просто ціль в них одна: “Збагатитися за рахунок української нації!!!”
Тому, почну з елементарного, з молитви.
“Світ правди, права і праці,
Повітрям і водою
Простором довкілля
Землею, вогнем і небом,
І Вебом поширюйся!
Живи і в серці моєму!
Як світ Нави, Яви і Прави -
Втаємничений і чарівний
Захоплюй нас і веди
Пізнанням стихій,
Славами Богів рідних
До вершин буття!
Славімо Світ український!
Будуймо Світ чарівний!
Захищаємо і вдосконалюємо
Хату українців,
Родину українціві,
Землю українців!!!
Працюймо над своїми Правдами,
Щоби Істина-Україна процвітала
Заради її сили і могуті
Та щасливого і вічного
Життя нації української!”
Символом помісної української церкви вважаю треба обрати з ряду простих символів: кулю-сонце - , або хрест просторовий (, можна рівнобокий) - *, число 30, знак перемоги - V, або подвійної перемоги, фізичної і духовної — W, можна символ впевненої перемоги — знак U!
Собор Святої Софії ( Ayasofya) є видатною пам’яткою візантійської архітектури і знаходиться неподалік стародавнього Трабзона на узбережжі Чорного моря. Його споруджено в середині 13 століття, коли Трабзон, який тоді називався Трапезунд, був столицею Трапезундської імперії. Але вже через 100 років султан Мехмед II Фатіх Завойовник, який у 1453 році завоював Константинополь, продовжив розширювати свої володіння, підкорюючи місто за містом. Тож услід за Візантійською імперією 1461 року припинила своє існування і православна імперія Трапезунд. Але чи могло статися інакше? Пригадайте, як Ісус сказав: Царство моє не від цього світу.
Можливо вже з того часу Собор Святої Софії був перетворена на мечеть. Хоча за іншими даними це сталося лише в 1584 році, оскільки монастир був розташований поза містом. Тоді ж фрески були приховані під шаром вапна.
Наприкінці 19 століття приміщення храму використовували як лікарню для хворих на холеру. В часи Першої світової війни тут господарювали російські окупанти, а після Другої Світової цей храм перетворили на склад. У 1964 році Ayasofya стала музеєм, частина фресок була очищена реставраторами. За їхніми оцінками збереглось не більше шостої частини стародавніх розписів.
Довжина храму — 22 метри, ширина — 11, а , висота — майже 13. Зовнішні декоративні елементи створені відповідно до місцевих традицій і водночас нагадують оздоблення храмів Грузії та Вірменії. Поруч із храмом розташована 40-ка метрова дзвіниця, її споруджено 1427 року. На відміну від храму, башту побудували в італійському стилі. Місцеві астрономи та метеорологи використовували її для спостереження за зорями та погодою. Центральний купол собору спирається на чотири арки. Під куполом можна споглядати різнобарвну мозаїку. Настінні розписи кінця XIII століття ілюструють Євангельські події: таємна вечеря, перетворення води на вино, примноження хлібів та інші історії з життя Ісуса Христа і апостолів.
5 січня 2019 року - 13:53
«Ваше Блаженство, після того як золоті чорнила Його Всесвятості лягли на текст Томосу, завтра після вручення Томосу, Ви, базуючись на рішеннях Об’єднавчого собору 15 грудня, Ви стаєте у керма автокефальної Православної Церкви України, визнаної світовим православ’ям. Церкви, яка демонструє любов і яка забезпечує єдність держави», - звернувся Президент Петро Порошенко до Митрополита Київського і всієї України Епіфанія одразу по завершенні церемонії підписання Томосу Вселенським Патріархом Варфоломієм.
«Благаю Вас і молюсь, щоб церква продовжувала об’єднувати Україну любов’ю і молитвою», - додав Петро Порошенко.
Глава держави привітав Предстоятеля ПЦУ «з тією величезною місією, яку українці чекали багато поколінь, і яка зараз лягла на Ваші плечі».
«Ще раз наголошую, що ми будемо діяти виключно любов’ю і вірою. І я, читаючи передмову книги Його Всесвятості, знайшов цікаві слова: «Війна во ім’я релігії є війна проти релігії». Я дуже поділяю Ваші слова, Ваша Всесвятосте. І хочу сказати, що саме любов’ю і молитвою зараз об’єднується Україна. Це великий день. Велика подяка всім, хто долучився до цього», - зазначив Президент.
«Ми сподіваємося, що участь Церков слугуватиме віднові довір’я між усіма сторонами та полегшить пошуки мирних рішень. Дотеперішній досвід показав, що Церкви істотно сприяли мирному перебігу протестів аж до недавніх днів, що мусила визнати навіть чинна влада».
Про це в інтерв’ю для Католицької інформаційної агенції Німеччини сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, відповідаючи на запитання про ініціативу Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій в започаткуванні конструктивного діалогу між владою і опозицією.
«Якщо влада хоче почути свій народ, а не намагається впровадити диктатуру в Україні, повинен відбутися справжній, а не вдаваний діалог. Сприяти саме такому діалогу виявили готовність Церкви і релігійні організації», зазначив владика Богдан.
Також в інтерв’ю йшлося про миротворчу роль священнослужителів, особливо під час подій на вул. Грушевського. Журналіст запитував, чи церковний провід заохочував священиків до цього.
«У такій ситуації, як ця ніхто не може змушувати чи закликати людину виставляти себе на реальну небезпеку. Однак існують моменти, коли ти мусиш слідувати за голосом власного сумління, а не чекати на розпорядження настоятелів», пояснив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
При цьому він зазначив, що Церква вчить своє духовенство бути з народом і супроводжувати своїх вірних у всіх життєвих ситуаціях. «Кожен мусить вирішити сам для себе, як виявлятиме цю близькість до людей, котрі перебувають в небезпеці, і свою солідарність з ними. Нас зворушують слова Папи Франциска, який сказав, що пастирі мусять «пахнути» своїми вівцями. Тож ми і надалі намагатимемося бути вірними своїй місії як Церква», сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Джерело інформації - http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/55137/
"Портал-Credo.Ru": Что, по Вашему мнению, кроется за понятием "традиционные конфессии"? Андрей Окара: Специфика нашей политической системы в том, что государство пытается быть монополистом управления, поэтому в сферах, которые для него не очень понятны – например, культура или религия, – оно пытается делегировать свои функции доверенным структурам, которые, с точки зрения бюрократии, надежны, управляемы, контролируемы и прозрачны. И эти субъекты называются "традиционными конфессиями". - Какова, на Ваш взгляд, должна быть роль церквей во взаимоотношениях общества и государства? - Мне сложно говорить обо всех церквях сразу, но многим православным людям хотелось бы видеть православную церковь заступницей общества перед государством, особенно в случае, если, как в России, существует жесткая конфронтация государства и общества. Но у нас картина чаще всего получается другой: церковь и ее иерархи становятся заступниками государства от общества, пропагандируя покорность государству ("светским владыкам") и подчеркивая лояльность и непротивленчество.
[ Читати далі ]
Офіційна сторінка Філадельфійської архиєпархії повідомляє, що сьогодні на 96-ому році життя відійшов до Господа по вічну нагороду владика-емерит Стефан Сулик.
Владика Стефан Сулик здійснював служіння архиєпископа і митрополита Української Католицької Церкви у м. Філадельфія протягом 1980–2000 років.
До сьогодні владика був найстаршим єпископом Української Греко-Католицької Церкви.
Як ми повідомляли раніше, «кілька годин тому, 95-ти літнього владику Стефана Сулика ушпиталили. У нього всі ознаки COVID-19 i всі аналізи якнайсерйозніші. Лікарі надають так званий „comfort care“». Про це повідомив митрополит Філадельфійський Борис Ґудзяк на сторінці у Facebook.
Деталі щодо похоронних богослужінь владики Степана Сулика будуть повідомлені згодом.
Зазначимо, дитинство владики Стефана Сулика пройшло на Львівщині. Він закінчив школу в Самборі у 1944 pоці. Згодом родина емігрувала до Німеччини, а потім до США.
У 1980 році Папа Римський Іван Павло II призначив священника Стефана Сулика архиєпископом і митрополитом Філадельфійським. Єпископську хіротонію здійснював Патріарх Йосиф Сліпий. Митрополит Сулик належав до Конференції єпископів США, був головою Міжобрядової комісії цієї Конференції. 29 листопада 2000 року Папа Іван Павло II прийняв зречення Стефана Сулика з уряду митрополита Філадельфійського у зв’язку з досягненням ним 75 років.
9 травня 2019 року владику-емерита Стефана Сулика у його домі відвідав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, зазначивши: «Я дуже хотів провідати владику Стефана, адже наші архиєреї-емерити є справжнім скарбом нашої Церкви».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ