Якщо ще вчора домiнувала думка про те, що влада сильна як нiколи, то сьогоднi кiлькiсть скептикiв зростає. Новi вуличнi протести наочно демонструють, що влада насправдi дечого боїться, вона зовсiм не така монолiтна, як це може видатись на перший погляд.
Про те, якi проблеми можуть пiдiрвати владу Партiї регiонiв, Андрiй Окара розповiв в iнтерв'ю "Експресу".
-- Як ви оцiнюєте перспективи Вiктора Януковича та його команди при
владi?
-- Майбутнє Партiї регiонiв -- це велике i складне питання. Нинi вони радiють, що отримали ледь не всю владу. Але мало хто з них замислюється, яка та влада -- легiтимна вона чи не зовсiм, має пiдтримку громадян чи теж не зовсiм. Перед новою владою постає величезне питання: "Що робити?" А вони наразi дають вiдповiдь тiльки на питання: "Хто винен?"
Поки що команда Януковича й далi говорить про "стабiльнiсть" та "порядок", але всi її дiї мають переважно спонтанний характер. Жодної
стратегiї там нема! А тим часом цiни зростають, тарифи на газ -- теж, новий Податковий кодекс знищить дрiбний i середнiй бiзнес, витворить армiю безробiтних жебракiв. Пiдвищувати зарплати бюджетникам i пенсiї немає можливостi.
Нинiшня українська економiка -- це економiка-паразит, що великою мiрою iснує на грошi рiзноманiтних мiжнародних органiзацiй, явно не благодiйних. Розгребти той обсяг проблем, за який тепер вiдповiдає влада, майже нереально. Тому не знаю, чи варто тiшитися Партiї регiонiв iз приводу того, що вони тепер мусять вiдповiдати за всю цю безнадiю.
-- Якi проблеми можуть виникнути в цiєї полiтичної сили найближчим
часом?
-- Як показали останнi мiсцевi вибори, довiра населення до регiоналiв стрiмко зменшилася, якщо порiвняти, якою вона була на початку 2010 року. Тож можна дiйти кiлькох важливих висновкiв: по-перше, в українському суспiльствi панують апатiя, втома та розчарування вiд полiтики, а це за певних обставин загрожує бунтами вже в недалекiй перспективi. По-друге, багато спостерiгачiв скаржиться на те, що легiтимнiсть влади регiоналiв у багатьох мiстах викликає ну дуже великi сумнiви, i називають насамперед мерськi вибори в Одесi та Харковi.
Тобто викликiв, що постали перед Партiєю регiонiв, значно бiльше, анiж реальних полiтичних ресурсiв.
Крiм того, у "Регiонiв" величезнi внутрiшнi проблеми, якi полягають у неоднорiдностi її членiв. Адже переможцями хочуть бути всi, тому в цю партiю зараз прийшло чимало таких, хто використовує її як iнструмент для вирiшення особистих бiзнесових i кар'єрних проблем. У кращому разi такi партiйцi недолюблюють своє керiвництво, у гiршому ж (i я бачив чимало таких прикладiв) -- тихо ненавидять, вважаючи себе приниженими через вiдсутнiсть iнших варiантiв реалiзацiї власних полiтичних амбiцiй. Такi люди створюють серйозну загрозу -- це бомба сповiльненої дiї, яка може "вибухнути" будь-якої митi iзсередини.
-- Майже з перших днiв президентства Вiктор Янукович почав вибудовувати в Українi "клон" росiйської владної вертикалi. Та чи матиме така полiтика в нашiй державi той самий ефект, що й у вас?
-- Спроби Януковича вiдтворити росiйську модель управлiння в Українi
приреченi на крах -- як приречене на крах будь-яке мавпування в соцiально-полiтичнiй сферi, котре не має пiд собою вiдповiдної онтологiї та iнститутiв.
Iз "владною вертикаллю" виходить лише поверхово. Примiром, змiнили
форму правлiння -- скасували полiтреформу, повернулись до президентської республiки. Але на що може спертися режим Януковича у
своїй полiтицi?
Згадаймо, на чому збудований i тримається росiйський полiтичний режим? По-перше, це високий рейтинг росiйських лiдерiв -- Медведєва та Путiна.
По-друге, росiйськi колеги Януковича й Азарова утримують свiй авторитет завдяки власнiй харизмi. Янукович хiба лiтав на вiйськовому лiтаку? Або плавав у пiдводному човнi? Чи завiв собi блог на "Твiттерi" й пише туди повiдомлення зi "смайликами", як то робить Медведєв? Або щодня говорить про модернiзацiю країни? Харизма Медведєва полягає у його сучасностi,
зрозумiлостi для молодого поколiння. Путiн же -- це бренд свiтового рiвня, нематерiальний росiйський актив.
Нi того, нi iншого не скажеш про Януковича чи Азарова.
По-третє, режим Медведєва-Путiна має рентний ресурс -- вiд продажу
нафти й газу. Це дозволяє будь-яку хвилю народного невдоволення погасити пiдвищенням соцiальних виплат.
По-четверте, треба враховувати вiдмiннiсть української i росiйської
полiтичних культур.
-- Що ви маєте на увазi?
-- У Росiї столiттями складалися традицiї самодержавства, їй притаманний моноцентризм влади. Натомiсть для України характерними є традицiї полiархiї. Щоби здолати цi традицiї, потрiбен надвеликий запас мiцностi полiтичного режиму. А цього нема. Звiсна рiч, завжди є спокуса компенсувати недостатню мiцнiсть режиму надмiрною жорстокiстю. Але в українських умовах жорстокiсть влади прискорює народне повстання.
-- Що ж може стати приводом для початку руйнацiї владної пiрамiди
Януковича?
-- Найбiльша загроза для цього режиму -- аж нiяк не в штабi Юлiї Тимошенко чи Арсенiя Яценюка. Найбiльша загроза -- протистояння
бiзнесових кланiв усерединi Партiї регiонiв. Поки що Президентовi вдається зберiгати баланс мiж цими внутрiшнiми угрупованнями, але колись вiн його втратить. Боротьба за вплив на лiдера мiж двома основними "кланами" рано чи пiзно закiнчиться на чиюсь користь, щойно якась сторона отримає найменшу зовнiшню пiдтримку -- полiтичну, фiнансову, iнтелектуальну чи iнформацiйну. Оце, а не опозицiя, нинi є найбiльшою загрозою для Вiктора Януковича, його оточень i Партiї регiонiв. Адже перемога завжди заслiплює.
Олександра ТАМКОВА, Експрес
