хочу сюди!
 

Леся

39 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-40 років

Замітки з міткою «прогноз»

Как я вижу 2024 год и на что надеюсь?


Хотел бы поделиться своим взглядом на некоторые особенности политического 2023 года в США и его отпечатке на год 2024.

В США очень часто фокус делается на политику и вопросы, связанные с обществом и его отношением к политике. Скажу, что в 2023 году довольно много было негатива, который мы все видели и ощущали. Логично, что в определенной степени этот негатив перепрыгнет и в 2024 год.

В первую очередь речь идет о вторжении ХАМАС в приграничные с сектором Газа города Израиля и о войне в вашей части Европы – вторжении россии в Украину.

Думаю, что 2023 год характеризует такое английское слово, как «destruction» (разрушение, уничтожение). Это тогда, когда имеются в виду какие-то предсказуемые шаги, но что-то резко меняется, разбивается, разрушается. Когда что-то идет плавно и прогнозируемо, а потом вдруг начинаются существенные сбои. Потому, думаю, что именно термином «destruction» вполне можно характеризовать политическую часть жизни планеты в уходящем 2023 году.

Имело место некое как спланированное, так и не планируемое нарушение балансов, правил, системности и психологического покоя (либо иллюзии такого покоя и иллюзии стабильности). К сожалению, но именно такова моя характеристика 2023 года.

Много позитива в политике я не вижу.

Если говорить о политике в моей стране, то что я вижу? В январе 2023 года Конгресс США избрал хорошего спикера Кевина Маккарти (я его лично очень хорошо знаю, поэтому стараюсь быть если и не особо объективным, то точно рациональным), а потом меньше чем через год Республиканская партия сама же и съела своего же человека, который, кстати, сделал для нее немало позитивного.

Я вижу, что в моей стране, которая, пожалуй, является самой влиятельной на сегодня в мире, основные политические фигуры, желающие стать следующим президентом – это люди, которые не соответствуют уровню statesman. Основные претенденты на сегодня – это точно не такие, как был в свое время в Британии Уинстон Черчилль, это даже не наши Рональд Рейган или Джон Кеннеди.

У нас все не радужно. Первый – довольно среднего уровня, продвинулся только благодаря тому, что появлялся в нужный момент и координировал. Второй – довольно примитивный, не имеющий глубокого политического опыта. И что мы имеем в результате? Один не имеет политического опыта, а имеет опыт лишь семейного бизнеса и бирж, а другой – хороший аппаратчик системы, но не имеющий своего глубоко видения и не харизматичен.

Подобная картина только разочаровывает.

Поэтому, в США политика стала во многих местах маргинальной. У нас мало среднего, но достаточно экстрима. Республиканская партия раздроблена. Демократическая партия уже больше двигается не как партия, а как система с некими «серыми кардиналами», которые ее ведут, выставляя на арену не лидеров, а подчиненных. Это очень плохо. Это уже даже в чем-то становится похожим на вещи, которые мы видим в том же Китае (по какой-то похожей аналогии у нас все так же развивается), когда все должны быть, так сказать, покорными подчиненными и тому подобное.

Как я вижу 2024 год и на что надеюсь? Думаю, наступит какой-то «холодный» или «тихий» период конфликтов, которые мы видели в уходящем году. Думаю, что это, скорее всего, так и произойдет. Надеюсь, что все равно можно будет хотя бы не полную, а частичную, но одержать мировоззренческую победу со стороны World Order Запада (несмотря на мою частую критику этого порядка) над той «политикой», которую проводит сегодня российская федерация, Иран и другие страны, близкие россии. Такова моя политическая надежда на 2024 год. И еще я надеюсь, что США все же перешагнут через какие-то мелкие ссоры, дрязги, какие-то короткие личные амбиции отдельных фигур, а начнут смотреть на вещи внимательнее и видеть что-то более глубокое.

Мои самые большие опасение, что эти два конфликта, связанные с Израилем и Украиной, не успокоятся в 2024 году, а будут только расширяться. Это, думаю, вызывает самое большое волнение у многих вменяемых политических и общественных деятелей. Ведь подобные конфликты и войны за собою тянут очень много последствий, приводя всю Европу в состояние некоего «военного мира». А еще это провоцирует подъем различных радикальных и экстремистских движений, которые смотрят на этническую часть вопроса, а не на суть и позиции людей, именно как людей – граждан своих суверенных стран.  

Юрий Ванетик, адвокат, политический стратег и член Совета директоров международного правозащитного агентства WEST SUPPORT (США) 

Що чекає на Україну?

Що чекає на Україну. Три сценарії після визнання Росією "ЛНР" та "ДНР"
Галина Корба
ВВС News Україна
23 лютого 2022, 06:39 
Визнання Росією "ЛНР" та "ДНР" - крок, що дає більше питань, ніж відповідей. З одного боку, в політичному сенсі це майже подарунок Україні, вважають експерти, з іншого - ризик чергової ескалації аж до кривавих воєнних дій між Україною та РФ.

Ініціативу російських комуністів визнати самопроголошені республіки обговорювали ще з січня, але донедавна в те, що Кремль піде на цей крок, мало хто вірив. Адже це по суті означало б руйнування мінських домовленостей, в яких критики вбачали загрозу суверенітету України.

Але 21 лютого після обговорення в російському радбезі Володимир Путін підписав укази про визнання "ЛНР" та "ДНР".

Про це своє рішення російський президент оголосив під час довгої та вкрай різкої промови, у якій заявив, що Україна - штучно створена Володимиром Леніним держава, що винна у "геноциді" жителів ОРДЛО.

Своє звернення Путін завершив погрозою, зазначивши, що "вся відповідальність за можливе продовження кровопролиття буде цілком і повністю на совісті" української влади.

Тривоги додає те, що РФ визнає "республіки" не в нинішніх фактичних межах, а в "кордонах" Донецької та Луганської областей, площа яких приблизно втричі більша ніж нинішня площа формувань.

"Зараз це неможливо, але потім це вийде", - пообіцяв Путін.

До чого тепер готуватися українцям, BBC News Україна розпитала у експертів, які розмірковують про можливі сценарії та фактори, які можуть до таких сценаріїв призвести.

Виходячи з наявних обставин, можливі, щонайменше, три сценарії розвитку подій в Україні.

"Референдум" про незалежність Донбасу. Як це було насправді в 2014-му
"Позитивний сценарій"
Конфлікт заморожується, активні бойові дії на Донбасі припиняються, "республіки" існують в тих же межах, що і зараз, а Росія не претендує на їхнє розширення. Україна може сконцентруватися на внутрішніх справах.

Заморожування - найбільш сприятливий з можливих сценаріїв, так вважає експерт "Дому демократії" Анатолій Октисюк.

"Це придністровський сценарій і це найкраще, що може бути для нас, - вважає експерт. - Донбас та Крим тепер будуть іти в одному переговорному меню, а ми зможемо займатися реформами, чекати кращих політичних часів, зміни влади (в РФ - Ред.) чи розпаду Росії".

Рішення Кремля по суті "поховало" мінські домовленості і це безперечний плюс для України, вважає Олексій Гарань, професор політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".

"Де-факто це визнання мало що змінило - це і раніше були окуповані території, росіяни і раніше мали там війська, просто зараз це буде відкрито робитися, - пояснює він. - Позитив я бачу в тому, що мінські домовленості поховані руками Росії. Після цієї божевільної промови Путіна та його дій весь світ бачить, хто агресор, а хто опирається агресії".

Мінські домовленості, після виконання яких непідконтрольні території Донбасу мали повернутися під контроль Києва, були фактором нестабільності для будь-якої української влади, погоджується Анатолій Октисюк.

Постійну незгоду в суспільстві викликало, зокрема, питання амністії для сепаратистів, особливого статусу для цих територій. Це створювало ризик протестів та політичних потрясінь.

"Другі мінські угоди" стали результатом багатогодинних переговорів лідерів Росії, Німеччини, Франції та України на фоні загрози повного оточення українських військ у Дебальцевому

"Україні постійно пускали кров цими мінськими угодами, - вважає Октисюк. - Це був такий камінь на шиї, який тримав у нестабільності всю систему. Росія могла б спокійно чекати, але виглядає, що в Путіна не витримали нерви".

"В принципі таким визнанням він зробив собі вистріл в ногу, але він також підвищив ставки перед стратегічними переговорами щодо безпеки між Росією та США", - додає експерт.

"Проміжний сценарій"
На нинішній лінії розмежування зберігається постійна напруга, періодично відбуваються обстріли та диверсії, які викликають перманентну небезпеку того, що Росія от-от вирішить військовим шляхом розширити межі ОРДЛО, "пробити" дорогу до Криму суходолом абощо.

Схожим чином Росія вже діє на лінії розмежування між Грузією та самопроголошеною "Південною Осетією", пише головний редактор Європейської правди Сергій Сидоренко.

"Адмінкордон окупованої території постійно змінюється, просувається вглиб Грузії, і у Тбілісі не розуміють, що з цим робити, бо не хочуть вступати у відкритий бій із російськими військовими, які охороняють цей кордон, - пояснює експерт. - А це викликає обурення частини грузинських виборців та дає додатковий привід для політичного напруження в Грузії".

"Негативний сценарій"
Відкрите воєнне протистояння між Росією та Україною - найбільший ризик у майбутньому, переконані експерти.

Це загрожує новими жертвами та руйнуваннями, втратою територій, невигідними для України угодами, на які доведеться піти під тиском і які можуть призвести до політичної нестабільності всередині країни.

Найбільш ймовірний план РФ - спроби силоміць "розширити" межі "республік" до меж Луганської та Донецької області, вважає Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

"Україні, очевидно, виставлять ультиматум - відведення військ. Якщо Україна не йде на цей ультиматум і тримає позиції, тоді РФ включається по повній програмі", - каже він.

"Це не обов'язково бої за Маріуполь чи бої по всій ділянці, але більш ймовірно цей сценарій вмикається на півдні, від України відрізають ще один шматок території. Звичайно, з величезними жертвами та руйнуванням інфраструктури", - прогнозує експерт.

Якщо ж українська влада піде на вимоги Росії та відведе війська, щоб уникнути війни, це може викликати спротив у суспільстві та призвести до дестабілізації у всій країні.

Те, що за нинішніх умов нове збройне протистояння між Україною та Росією неминуче, вважає також Сергій Солодкий, перший заступник директора Центру "Нова Європа". Головне питання - коли?

"Виступ Путіна (про визнання ОРДЛО - Ред.) не був присвячений Донбасу, він не був присвячений окупованим територіям, він був присвячений Україні", - вважає експерт.

"Букет нісенітниць, побрехеньок і перекручувань, якими оперував Путін, свідчить про те, що ми маємо справу з початком чогось набагато більш серйозного. Ми можемо побачити це в ближчі дні чи роки, але ми точно це побачимо, якщо його вчасно не зупинити", - підкреслює він.

М'яч на полі Заходу
Опитані BBC News Україна експерти солідарні в тому, що сценарій, за яким зрештою піде Росія, залежить передусім від Заходу та його рішучості перед загрозою.

"Можливо, для наших західних партнерів масштабна ескалація це бомбардування Києва, але для нас ескалація є вже сьогодні, є факт вторгнення і факт агресії, і я не розумію цих розмов - це вже достатньо масштабна ескалація, чи варто ще почекати?" - каже Олексій Мельник.

Захід кілька місяців попереджав Україну, що Росія планує велике вторгнення, та обіцяв, що Москва "заплатить високу ціну" за нову агресію.

Після рішення РФ визнати маріонеткові утворення на Донбасі Німеччина вже заявила, що призупиняє сертифікацію газопроводу "Північний потік-2", новий пакет санкції запровадили США, ЄС та Велика Британія.

Остання завдавала удару по п'ятьох російських банках: "Россия", "ИС Банк", "Генеральний банк", "Промсвязьбанк" і "Черноморский банк". А під індивідуальні санкції потрапили троє близьких до Путіна бізнесменів: Геннадій Тимченко, Борис Ротенберг та Ігор Ротенберг.

Водночас Олексій Гарань розкритикував рішення Джо Байдена запровадити санкції щодо самопроголошених утворень на Донбасі.

"Це взагалі виглядає як насмішка, що не буде американських інвестицій в ОРДЛО, - вважає він. - Ми очікуємо серйозних дій. Не буде серйозних дій, Путін піде далі, він піде на захоплення всього Донбасу".

Захід має діяти нестандартно, а не йти за старою схемою, вважає Сергій Солодкий.

"Санкції мають бути надзвичайно дошкульними, надзвичайно болючими, вони мають бути дотичними персонально до Путіна, його родини, його ближчого оточення. Арсенал тут неймовірний", - вважає експерт.

"Якби Путін побачив жорстку відповідь ще минулого тижня, але він побачив страх, бажання забалакати проблему, й вирішив діяти", - додає він.

Асиметричним кроком могло б бути надання Україні потужних безпекових гарантій від Заходу, які б запрацювали тут і зараз, вважає Анатолій Октисюк.

Це може мілітаризація за прикладом Ізраїлю, прискорене здобуття членства в Євросоюзі або безпекові гарантії в рамках особливого партнерства зі Сполученими Штатами.

Навіть більше, нинішня криза відкриває для України варіанти для подальшого зближення та зрештою вступу України до НАТО, вважає Сергій Сидоренко.

"В НАТО вже тривають дискусії, як змінити Вашингтонський договір для потенційного приєднання України та Грузії таким чином, щоби колективний захист поширювався лише на підконтрольну урядам, неокуповану територію", - пояснює він.

Те, що в очах Заходу ОРДЛО офіційно стали окупованою територією, може допомогти Україні на цьому шляху, але лише якщо лінію розмежування вдасться стабілізувати.

"Аби лише українська влада зрозуміла, що однієї лише геополітики для вступу в НАТО не вистачить. Без реформ та боротьби з корупцією ця мрія лишиться недосяжною", - підсумовує Сидоренко.

апрельские тезисы декабря

...и вот очередной майдан победил...
Рреволюционный народ сверг проклятого изменника Зеленского и запанував.

1. Первым делом революционное правительство во главе с главкомом Порошенко двигает войска на восток.

2. Потом Главком увольняет Коломойского и призывает Саакашвили.

3.1. В рамках реформы образования слово майдан решено писать не просто с заглавной, но со всех заглавных букв, буквально капсом МАЙДАН. Об этом издается специальный Указ, в котором за нарушение норм правописания предусматривается уголовная ответственность от 2 до 5 лет лишения свободы. 

3.2. Все названия, фамилии, имена, объекты, географические и административные единицы а также населенные пункты в россии решено писать с прописных букв.

3.3. Так же запрещается писать с заглавных букв фамилии янукович, портнов, лукаш, шарий, бондаренко, медведчук и другие в соответствии со списком.

4. Организации типа лднр, пр/сн кпу/кпсс и далее по списку объявляются терроритстическими, а их члены - ватниками, колорадами, клоунами, сепарами и далее по списку.

5.1. Министерство памяти и исторической культуры учреждает День Победы над Дарием как государственный праздник. Древнеукраинский герой Иданфирс получает звание Первого Героя Украины посмертно. Родственникам Героя обеспечивается скидка на газ, бесплатный проезд на всех видах каруселей и внеочередное обслуживание в заведениях быстрого питания.

5.2. Победители МАЙДАНА считаются безусловными прямыми потомками Иданфирса и получают права и льготы на все бесплатное и льготное согласно списка.

6.1. Ляшко... (нет, про Ляшка уже было)

6.2. Юля (а вот про Юлю надо) Тимошенко становится бессменным пожизненным премьер-министром с правом передачи должности по женской родовой линии.

6.3. Спикер Парубий назначается пожизненным Спикером Парубием.

7. Учреждаются дополнительные министерства:

7.1. Министерство Европы и Евроинтеграции. Занимается Европой, Африкой, Юго-Восточной Азией, Америками а также освоением Антарктиды и Китая.

7.2. Министерство цветовой дифференциации Вышиванок. Занимается легкой промышленностью а так же правом граждан носить ту или иную одежду согласно перечня.

7.3 Министерство Праздников и Выходных. Назначает праздники (национальные, конфессиональные и интернациональные), следит за весельем. При министерстве организуется специальная Служба Праздников и Выходных, которая комплектуется специально отобранными на конкурсной основе парнями и девушками фотогеничной внешности с опытом работы в полиции и волонтерских организациях.

8. Все изменения в стране утверждено производить исключительно на МАЙДАНЕ.
Очередность, периодичность и лозунги МАЙДАНА устанавливает Министерство Праздников и Выходных и лично Татьяна Черновол. За градусом веселья следит СПВ. Стоимость билетов на МАЙДАН утверждает Министерство финансов и сборов.

9. Вводится в оборот новая монета достоинством 30 грн. Она называется Слава. Теперь лозунг "Героям Слава" получит прямое толкование - при встрече с Героем любой гражданин и подданный (а также сепар, ватник и пр.) обязан достать монетку и отдать Герою на его геройские нужды.

38%, 10 голосів

4%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

4%, 1 голос

31%, 8 голосів

0%, 0 голосів

4%, 1 голос

19%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Прогноз на майбутнє сонячної енергетики

         Міжнародне агентство відновлюваної енергетики (IRENA) опублікувало доповідь «Майбутнє сонячної фотоелектричної енергетики: розвиток, інвестиції, технології, інтеграція в енергосистеми і соціально-економічні аспекти».
        Сонячна енергетика буде грати центральну роль в перетворенні енергетичної системи.
Розширення сонячної енергетики може привести до скорочення викидів на 4,9 гігатонн CO2 до 2050 року, що складе близько 21 % від усіх викидів, які прогнозується запобігти.

         IRENA також очікує, що сонячна енергетика на той час стане другим за величиною джерелом електроенергії в світі після вітроенергетики і буде виробляти близько 25 % електроенергії.
Для цього необхідно
буде збільшити встановлену потужність з 480 гігават в кінці 2018 року (за статистикою IRENA) до 2840 гігават до 2030 року. До 2050 року сонячна енергетика має зрости до 8519 ГВт, що в 18 разів більше, ніж в кінці 2018 року.
        Такий результат може бути досягнутий при збільшенні темпів будівництва сонячних потужностей до 270 ГВт на рік до 2030 р і до 372 ГВт до 2050 р.  Для порівняння, за прогнозом МЕА, в 2019 році сонячна енергетика виросте на 114 ГВт.
       

         IRENA очікує, що до 2050 року Азія займе більше 50 % світового ринку, Північна Америка - 20 %, а Європа - 10 %.
Щорічні інвестиційні витрати на фотоелектричні системи оцінюються за прогнозом приблизно на 192 мільярди доларів США в 2050 році. У 2018 році вони становили 114 мільярдів доларів. Невелике зростання інвестицій при значному збільшенні щорічного будівництва сонячних потужностей пояснюється подальшим зниженням вартості технологій.


          IRENA прогнозує подальше зниження витрат на сонячні системи протягом наступних трьох десятиліть, що зробить їх ще більш конкурентоспроможними. До 2030 року капітальні витрати можуть знизитися до 340-834 доларів за кіловат генеруючих потужностей, а до 2050 року - до 165-481 доларів за кіловат. Для порівняння, в 2018 році середні капітальні витрати становили 1210 доларів за кіловат. Агентство очікує, що на великомасштабні проекти припадатиме близько 60 % від загальної встановленої потужності фотоелектричних систем в світі до 2050 року. Що стосується технологічного розвитку, IRENA вважає, що класичні (кремнієві) фотоелектричні технології будуть залишатися рушієм ринку в найближчі роки. Тандемні і перовскітові технології, навпаки, ще потребують часу для вдосконалення.

          Вартість електроенергії (LCOE) знизиться з нинішніх 8,5 центів за кВт * год до 2-8 центів до 2030 року. При цьому наголошується, що ціни, зафіксовані на національних конкурсних відборах в сонячній енергетиці в поточному році, показують, що в наступному році сонячна енергія може бути вироблена за ціною 4,8 цента за кВт * год (середньосвітовий рівень).

         «Недавні рекордно низькі ціни за результатами аукціонів в сонячній енергетиці в Абу-Дабі, Чилі, Дубаї, Мексиці, Перу і Саудівської Аравії показали, що вартість в межах 0,03 долара США  за  кВт * год можлива в дуже багатьох національних умовах», - сказано в доповіді.

          На 2050 рік IRENA очікує, що вартість буде перебувати в інтервалі 1,4-5 центів за кВт * год сонячної енергії. З падінням витрат, будівництво фотоелектричних систем, що фінансуються за допомогою прямих договорів купівлі-продажу електроенергії (PPA), буде ставати більш і більш привабливим, що в цілому матиме позитивний вплив на ринок.

          У доповіді IRENA також прогнозується, що число зайнятих в сонячній енергетиці в усі світі, виросте з нинішніх 3,6 мільйона до 11,7 мільйона у 2030 році і 18,7 мільйона в 2050-му

Джерело

          З наведеними даними узгоджується і прогноз Міжнародного енергетичного агентства (МЕА). Згідно з цим прогнозом саме сонячна енергетика буде головним складником збільшення сукупної потужності всіх відновлюваних джерел енергії у світі у 1,5 рази протягом наступних п'яти років.




Прогностический семинар.

С. Переслегин. ПРОГНОСТИЧЕСКИЙ СЕМИНАР. ТРЕНДЫ 2.0 24-05-2019

Політологи про майбутнє України після розпуску ВРУ

Політологи про майбутнє України
Політологи про майбутнє України
Політологи про майбутнє України: чи буде остаточно зламано старі правила політичної гри?
Людмила ЗАГЛАДА26 тра 2019, 21:25

Завершився перший тиждень президентства Володимира Зеленського, і кожен його день приносив приголомшливі сюрпризи. Указ про розпуск парламенту, перспектива дострокових виборів до Верховної Ради, низка відставок топ-лідерів та феєричних призначень — загалом, ці дива на віражах тримають у напрузі українців, які ще не зовсім схаменулися — хто від радості, а хто від шоку, — дізнавшись про результати виборів. Чесно кажучи, багато хто сьогодні почувається розгубленим і дезорієнтованим через відчуття, ніби всі старі правила політичної гри полетіли шкереберть, і події неможливо спрогнозувати не те що на півроку, а й на найближчі кілька тижнів. А це аж ніяк не додає оптимізму. Тому ми вирішили з'ясувати, що думають політологи про майбутнє України.

Найбільше в цій ситуації не пощастило представникам деяких політсил, які збираються боротися за місця в парламенті: всі стратегії передвиборчих кампаній, розраховані на найближчі шість місяців, летять до біса, і тепер їм мимоволі доведеться приймати нові правила політичної гри. Чи дійсно старі правила зламані безповоротно? Чи є шанси у нових політсил вскочити на підніжку поїзда? І чому популісти сьогодні беруть верх над «джентльменами від політики» не лише в Україні, а й у світі?

Яка ж думка політологів про майбутнє України і про те, що чекає на всіх нас уже цього літа? З цими запитаннями «Ракурс» звернувся до провідних вітчизняних експертів. Своєю думкою з нами поділилися:

  • Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», автор безлічі наукових публікацій і підручників з політології;

  • Денис Богуш, політтехнолог, фахівець у галузі маніпулятивних і PR-технологій, захисту від інформаційних атак, офіційний представник Міжнародної асоціації паблік рилейшнз (IPRA) в Україні, один з розробників виборчої кампанії Віктора Ющенка.

Політологи про майбутнє України: Команда чистильників. Новації з порушеннями закону

Отже, чи зміняться кардинально, на думку політологів про майбутнє України, усталені правила політичної гри в нашій країні після перших кроків новообраного президента?

Володимир Фесенко:

— Судячи з того, які події відбуваються починаючи з дня інавгурації, правила будуть змінюватися. Ба більше — новий президент і його команда діють за правилом «бачу мету — не бачу перешкод». Це дуже ризикована тактика. Вони не звертають уваги на формальні обмеження, і це викликає правові конфлікти, можливі судові суперечки і в підсумку може зіграти в мінус президенту. Але він і команда діють рішуче, ламаючи правила попередників. Навіть Янукович, маючи намір сконцентрувати владу у своїх руках, все-таки діяв за правилами — скоріше, за правилами Кучми.

Політологи про майбутнє України — Володимир Фесенко

До речі, Віктор Ющенко під час парламентської кризи 2007 року теж діяв проти правил. Андрій Богдан, який зараз очолив Адміністрацію президента, був тоді членом команди головного юриста Ющенка і, скоріш за все, брав участь у розробці схем розпуску Верховної Ради. (У той час Андрій Богдан був партнером, а потім і керівним партнером адвокатської фірми «Пукшин і партнери», а глава фірми Ігор Пукшин у 2007-му був заступником глави Секретаріату президента України. — Ред.)

Нинішня команда використовує діри в законодавстві: те, що багато політичних проблем мають два-три, а то й більше юридичних тлумачень. На жаль, в Україні наразі немає повноцінного верховенства права, немає поваги ні до законів, ні до судів. Тому команда Зеленського тактично діє в тій площині, яку у нас називають політико-правовими рішеннями. Подобається це чи ні, але сьогодні практика така: якщо політична логіка вступає у протиріччя з логікою юридичною, політична перемагає. І це працює на користь нової команди. Вони антисистемні.

Однак рано чи пізно ми повинні прийти до ситуації, коли треба буде формувати повагу до закону. Ці хлопці — президент і його команда — виконують сьогодні роль чистильників. А будуватимуть систему верховенства права, повагу до закону, на мою думку, ті, хто прийде після них.

Денис Богуш:

— Щодо правил гри: чи розпускав у нас президент Верховну Раду? Розпускав. Чи змінювалася у нас влада кардинально, коли приходив новий президент, змінюючи назви адміністративних органів, називаючи, наприклад, свою адміністрацію секретаріатом? І таке було. (Адміністрацію перейменували на Секретаріат у 2005 році, за президентства Ющенка, а у 2010-му було повернуто стару назву. — Ред.)

Політологи про майбутнє України — Денис Богуш. Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Нічого екстраординарного і нового зараз не відбувається. Інше питання, що сьогоднішні новації робляться з порушеннями закону. Але і таке вже було. Новим є те, що, виходячи з рівня компетенції президента, його знань у певних сферах, сьогодні країною керують інші люди. Наскільки мені відомо, всі складні питання проговорюються з людьми з команди, а президенту потрібен час, щоб увійти в курс справи, і я думаю, що у нього з часом все нормально вийде.

Правила незрозумілі, тому що все зараз дуже швидко відбувається. Проблема в тому, що Зеленський декларував безліч змін, які взагалі за законом не входять до його компетенції. Тому-то йому зараз і потрібна Верховна Рада.

Політологи про майбутнє України: Вирішальний фактор — рейтинг лідера. У більшості новачків немає шансів

Сьогодні, судячи з рейтингів, до парламенту залізно проходять чотири політичні сили — «Слуга народу», опозиційна платформа «За життя», БПП (який з п'ятниці називається «Європейська солідарність») і вічна «Батьківщина». Ще дві партії — «Сила і честь» і «Громадянська позиція» (за якими стоять, відповідно, Ігор Смешко та Анатолій Гриценко) теж мають непогані шанси, але їм на п'яти наступає новонароджена партія «Голос» Святослава Вакарчука.

Проте всім їм — навіть тим, хто має хороші шанси, — сьогодні доведеться боротися за голоси в умовах бліцкригу. Що ж думають політологи про майбутнє України? Чи існують якісь «рецепти» блискавичного підняття рейтингу партії перед достроковими виборами в Раду?

Володимир Фесенко:

— Немає таких рецептів. Тому команда Зеленського, маючи зараз високий рейтинг, пішла на дострокові вибори. Вони могли б отримати навіть абсолютну більшість. І неважливо, за відкритими чи закритими списками. Думка про те, що відкриті списки демократичніші, — наївна і романтична. Шанси перемогти за відкритими списками мають люди або відомі, або ті, хто має вплив у регіонах (наприклад, Труханов чи Кернес). Якщо вибори все-таки відбуватимуться за відкритими списками, то у партії «Слуга народу», скоріш за все, проведуть кадрові конкурси з голосуванням в інтернеті — чогось подібного я від них чекаю.

Зараз, коли часу дуже мало, вирішальним фактором буде рейтинг лідера партії. Тому з нових політсил хороші шанси має «Голос». Щойно Вакарчук, у якого, до речі, один з найвищих персональних рейтингів у країні, заявив про те, що його партія йде на вибори, її рейтинг з менш як 1% відразу піднявся до 5%.

Денис Богуш:

— Більшість нових політичних сил не мають шансів потрапити в парламент, це можуть зробити, напевно, тільки сильні мажоритарники. І «Голос». Якщо партія Вакарчука набере достатньо голосів, то в Раду не зайдуть ані Гриценко, ані Смешко зі своїми політсилами. Це перетікання голосів: багато виборців, які на президентських виборах хотіли би проголосувати за Вакарчука, віддали свої голоси Гриценку або Смешку. А зараз вони отримують можливість голосувати за «Голос».

Політологи про майбутнє України: Консервація «старих еліт». Плата за віртуальну реальність

Складається враження, що не тільки Україна, а й увесь цивілізований світ сьогодні хворіє на популізм, який ламає усталені правила і ставить все з ніг на голову. Чому так відбувається? Що думають політологи про майбутнє України?

Володимир Фесенко:

— Популізм — загальний термін, що не відбиває складності і специфіку окремих країн. Загалом політики-популісти — це ті, які не ведуть за собою виборців, а йдуть... навіть не за настроями та емоціями електорату, часто негативного. В Україні, як і в інших країнах, успіх популістів пов'язаний з кризою довіри до традиційних політичних еліт. У країні виникає серйозна соціальна проблема, але політичні еліти цих проблем не відчувають і ніяк на них не реагують. У нашій країні, наприклад, так ігнорували існування тарифної проблеми. Юлія Тимошенко хіба що піднімала це питання, але проти неї зіграло загальне критичне ставлення до «старих облич».

У багатьох країнах популісти грають на соціальному незадоволенні, на тому, що люди переносять свої соціальні проблеми на конкретних політиків чи на зовнішнього ворога. Для британців це «бюрократичні правила Брюсселя». Цікава ситуація складається в Угорщині. Там практично немає мігрантів, але прем'єр чудово грає на нагнітанні страху перед мігрантами, піднімаючи свій рейтинг.

Певним чином криза довіри до усталених політичних еліт виникла і через відсутність соціальних ліфтів. Політики відірвалися від суспільства, законсервувалися, закрилися — і це призвело до зростання популярності антисистемних кандидатів. У нас ми побачили неприйняття політичних еліт на феномені Зеленського: розчарування у «старих політиках» призвело до того, що виборці проголосували за антисистемного кандидата.

Денис Богуш:

— Популярність політиків-популістів пов'язана зі зміною способу мислення. У людей зараз кліпове мислення: вони менше читають книжки, ходять у театри. Вони дивляться презентації, а в кіно віддають перевагу фільмам певного сорту — бойовикам з мінливими картинками. В результаті в усьому світі люди менше думають і більше вірять у прості виходи зі складних ситуацій. І тут їм пропонують віртуальні реальності.

У серіалі «Слуга народу» побудували віртуальну Україну, там переміг віртуальний президент. І багато хто плутає вигадану ситуацію з реальністю. Це технологія, яка добре працює. У пошуках комфортної віртуальної реальності ми приходимо в кіно і платимо гроші за квиток. Або приходимо на виборчу дільницю і платимо своїм голосом.


ОХ..,В Киеве ОБЕЩАЮТ СИЛЬНЫЙ северный ВЕТЕР

hypnosis  Укргидрометеоцентр ОБЕЩАЕТ в Киеве СИЛЬНЫЙ СЕВЕРНЫЙ ВЕТЕР с порывами до 7-12 м/секунду с 22 до 26 февраля 2019 года..., а дальше будет новый прогноз..., look 

Шкала Бофорта — двенадцатибалльная шкала, принятая Всемирной метеорологической организацией для приближенной оценки скорости ветра по его воздействию на наземные предметы или по волнению в открытом море. Средняя скорость ветра указывается на стандартной высоте 10 м над открытой ровной поверхностью.

Шкала разработана английским адмиралом Фрэнсисом Бофортом в 1806 году. С 1874 года принята для использования в международной синоптической практике. Первоначально в ней не указывалась скорость ветра (добавлена в 1926 году). В 1955 году, чтобы различать ураганные ветра разной силы, Бюро погоды США расширило шкалу до 17 баллов.

Стоит отметить, что высота волн в шкале приведена для открытого океана, а не прибрежной зоны.


================
PS: Прогноз для других городов Украины ищите по ссылке -  https://meteo.gov.ua/ua/33345



Унікальна людина для РФ - Олександр Ситін

Александр Сытин: Модернизировать Россию в принципе невозможно
Максим Михайленко
Автор: Максим Михайленко «Фраза» 
Политический журналист
07.02.18 09:10

Александр Сытин: Модернизировать Россию в принципе невозможно

С чем сталкивается профессионал, публично уйдя с российской госслужбы в общественную оппозицию? Всерьез ли в РФ рассматривают проект Межморья? Где Москва ошиблась с Януковичем? Об этом и многом другом в беседе с доктором исторических наук, бывшим заместителем директора Центра исследования проблем стран ближнего зарубежья, начальником сектора европейских стран СНГ и Балтии Российского института стратегических исследований (РИСИ) Александром Сытиным.

Александр Николаевич, трудно ли придерживаться в современной России оппозиционных взглядов, или, может быть, вы свою позицию в таком ключе не интерпретируете?

Трудно ли быть оппозиционером? Не знаю, в нынешней системе русских политических координат какие-либо политические амбиции полностью лишены смысла. Да и возраст для оппозиционной деятельности у меня мало подходит. Кроме того, я не могу разделить в полном объеме платформу ни одного так называемого оппозиционного движения. Грех жаловаться на то, что меня как-то «обижает» государство. Суд по так называемому «делу Осташко» принял решение в мою пользу, я практически в ежедневном режиме выступаю на ведущих каналах российского ТВ. Некоторые меня, правда, внесли в черный список, но это сугубо их местная инициатива.

Другой вопрос — та полномасштабная травля, которую развернуло «русское гражданское общество». Другого склада человек, наверное, сломался бы и уступил «общественному мнению» — той волне оскорблений и угроз, которые сыплются  в мой адрес. Но что тут сказать? Я в принципе знал, на что шел, высказывая свои взгляды.

С другой стороны, для меня, в самом комплиментарном тоне выражаясь, они — враги, а если, как они любят, «душевно по-человечески», — не более чем необразованная замкадская чернь, обращать внимание на которую человеку моего уровня просто несерьезно.

И еще об оппозиционности...

Оппозиционеры хотят улучшить и модернизировать Россию, я же убежден, что это в принципе невозможно. Русская цивилизация, а я рассматриваю ее как отдельную — здесь я солидарен с их (русскими) патриотами, в принципе представляет собой тупиковую цивилизационную, культурную, историческую и государственную ветвь исторического развития.

Два мегапроекта русской государственности — имперский и советский --- потерпели полный крах исключительно в силу внутренних причин и неспособности к реформированию и развитию. На самом деле это большой и долгий разговор, но человек, который в принципе не верит в развитие этой страны (России) и никак ментально себя с нею не соотносит, не может быть оппозиционером. Если кому-то понадобятся мои «экспертные мозги», я могу рассмотреть условия как профессионал — не более.

Можно ли говорить о том, что после относительно недавней смены руководства в РИСИ как-то изменились стилистика его работы и режим функционирования?

Я не поддерживаю контактов с РИСИ, вернее сказать, его сотрудники не поддерживают контактов со мной — боятся. То, что я слышал, свидетельствует, что из повестки дня убрана наиболее одиозная православно-белогвардейская составляющая, условия работы ужесточились.

Ни о каких аналитических достижениях этого института я не слышал. Организация стала очень закрытой. С этой точки зрения, Михаил Фрадков привнес традиции премьерства и особенно СВР. Структура, с моей точки зрения, в ее нынешнем виде совершенно недееспособная и бессмысленная.

Максимумом моих амбиций, если говорить обо мне, было бы стать директором РИСИ.  Я смог бы сделать из него работающую структуру, но мозги в нынешней России не нужны — нужна преданность наёмных подпевал.

Вы были в Украине далеко не впервые, и все же какие впечатления сложились у вас о происходящем в нашей стране?

Мне приятно, хорошо и безопасно в Украине, и потому я люблю туда приезжать, я рад, что она избавляется от «русского мира», с моей точки зрения,  исправляет ту глобальную историческую ошибку, которая в угоду православно-фундаменталистской идеологии была сделана в 1654 году. С другой стороны, у меня там близкие родственники жены, причем в провинции. На прошлой неделе газовая служба попросту ограбила семью на 3000 грн., пришлось платить, а то отрежут газ в частном доме посреди зимы. Поэтому понимаю, что многие недовольны — ждали успехов, а десоветизация — это ВСЕГДА переход через нищету, знаю это по примеру Польши и Балтийских стран. Но я верю в Украину, а на свете, поверьте, не так много того, во что я верю.

По вашему мнению, когда именно в околокремлевских кругах начались аберрации насчет того, что Украину можно «взять голыми руками», ведь Виктора Януковича во множестве случаев довольно трудно было назвать «пророссийским» президентом?

Аберрации по поводу Украины начались с момента, когда пошла борьба за создание Евразийского союза. Вопрос об участии в нем Украины, помимо соображений безопасности со стороны НАТО, был ключевым в этом проекте. С моей точки зрения, проект был обречен изначально, и не только из-за позиции Украины — об этом есть моя достаточно старая статья, которую я готовил еще в РИСИ. Тогда институт подключился к информационно-идеологическому обеспечению этого проекта, в АП и в другие ведомства посыпались записки о том, что Украину без России ждет полный экономический коллапс, надо только это показать и доказать самим украинцам. Донецку, кажется, доказать удалось. Были привлечены за огромные деньги украинские наемные эксперты, писавшие о том, что Украина — органическая часть "русского мира" и НИКОГДА не пойдет на разрыв с Россией.

Главной ошибкой, с моей точки зрения, была таможенная война осени 2013 года — я хорошо помню, как готовились и принимались соответствующие решения. Янукович повел многовекторную политику и в конце концов оказался не угоден всем. Хотя мне из Москвы Янукович видится гораздо более пророссийским политиком, чем говорите вы и чем это, наверное, видится сейчас из Киева.

Как вы считаете, возможна ли демократизация России без таких последствий для нее, к которым привела демократизация СССР?

Здесь продолжение ответа на первый вопрос. К демократическим переменам Россия не способна. Та травля, которая в обществе развернута против «либералов», против меня, хотя я «двух станов не боец, а только гость случайный»,  притом, что Путин выбрал опору на социальные низы и «замкадскую чернь», доказывает, что говорить о демократических переменах в результате эволюционного развития бессмысленно. Тем более что оппозиция не предусматривает подготовки буржуазной революции среднего, или, как я бы согласился с нынешним московским выражением, «креативного» класса. Два же централизованных мобилизационных проекта — Империя и СССР -- потерпели крах. Думаю, нет никаких оснований, что судьба третьего такого проекта — РФ -- будет иной. Опять же третий Рим, а четвертому не бывать...

И последнее: насколько, на ваш взгляд, велик нынешний потенциал Кремля для продолжения глобальной и/или региональной гибридной войны?

Россия не может существовать вне имперского проекта расширения своего военно-политического влияния, по образцу, скажем, Беларуси. К тому же Путину это неинтересно. Так что продолжения гибридной агрессии, поддержки разного рода деструктивных сепаратистских, террористических движений, миграционных волн и т. п. следует ожидать, как и информационной войны. Не возьмусь оценивать в этом смысле потенциал и тем более предсказывать, как надолго его хватит, но в ближайшее время на месте цивилизованного мирового сообщества я бы перемен не ожидал.

https://fraza.ua/interview/266471-aleksandr-sytin-modernizirovat-rossiju-v-printsipe-nevozmozhno-

Золото та срібло є більш актуальними, ніж біткойн

Золото та срібло попали в тінь Bitcoin-манії, але вони є все ще більш релевантними активами.

Біткойн переважає у фінансових новинах сьогодні. Незважаючи на те, що технологія блокчейнів та криптокультур буде жити, спосіб, яким фінансові ринки визначили, що біткойн є кінцем всіх грошей світу є недосконалою логікою. Ідеї криптокультур - менше десятиліття, і попереду відчутні "хвороби зростання". Багато хто вважає, що біткойн - це початок нової епохи, здатної змінити суспільство, подібно до Інтернету. Як скоро ми забули боротьбу піонерів цієї технології. Чи пам'ятаєте ви зараз про Pets.com?

Зважаючи на манію, важко повірити, що біткойн був створений як експериментальна валюта і включає в себе практику вирішення математичних рівнянь для "видобутку" активу. Невже алгебра може миттєво створювати цінний актив? Крім того, Bitcoin ніколи не мав на меті бути інвестиційним інструментом і, ймовірно, виявиться менш цінним, ніж просто будь-який матеріальний актив на планеті, якщо світ зазнає катастрофи. Одним словом, його астрономічна цінність є результатом сприйняття нереального. Це не нова концепція на фінансових ринках, але ми ніколи не бачили щоб емоції виходили з-під контролю.

Деякі стверджують, що характеристики біткойнів не відрізняються від характеристик золота; це досить обгрунтоване твердження. У мене завжди було застереження щодо практичності використання золота як ефективного засобу обміну, але по правді кажучи, золото ефективно використовувалось людьми протягом тисячоліть. Що більш важливо, ринок золота надзвичайно глибокий. Інвестори в золоті злитки, випадкові колекціонери, розробники технологій, і ті, хто цінує красу золота, всі тримають шматочок пирога. З іншого боку, ринок біткойнів, як вважають, в значній мірі належить приблизно 1000 учасникам ринку з неінформованими роздрібними торговцями, які змагаються, щоб поставити під загрозу ціну "обрізання".

Незважаючи на хвилювання, пов'язані з біткойном, і широко розповсюдженим очікуванням, що це достатня заміна золота, є ряд серйозних наслідків для зберігання біткойну відносно золота, який на даний момент не враховує ринок. Ці ризики для безпеки можуть бути достатніми для того, щоб протистояти бажанню отримати величезні прибутки, які ніколи не можуть бути реалізовані у зв'язку з проблемами логістики у ліквідації криптовалютних активів у неліквідному середовищі та відсутності регуляторних гарантій. Задля ясності зауважу, я не є шанувальником великого регулювання у фінансовій сфері, але вже досить довго відомо, що необхідне якесь правило здорового глузду. На мою думку, відсутність державного контролю за брокерськими установами, що пропонують криптокультури, відкриває широкі можливості для шахрайства.

Наприклад, одним із привабливих аспектів біткойн є те, що він обходить банки та інших фінансових посередників. Це вносить ризик контрагента, впливу якого не піддається більшість інших фінансових операцій та активів. Декілька брокерів Bitcoin покинули бізнес через проблеми платоспроможності або шахрайства. Тим, хто тримав біткойни у тих конкретних брокерських компаніях, просто не повезло. Коротше кажучи, клієнти, які довірили кошти таким брокерам, щоб "інвестувати" (я використовую цей термін вільно в даному випадку) в Bitcoin, сподіваючись на швидке збагачення, виявили, що їхні кошти були використані брокерами у інший спосіб і були виведені. Навіть якщо їх кошти пішли на придбання біткойнів, активи ліквідувались, щоб задовольнити пріоритетних боржників брокерської фірми, залишаючи інвесторам або нічого, або в найкращому випадку кілька центів їх долар. Майте на увазі, що ризики контрагента стосуються лише тих, хто намагається придбати фактичний біткойн через різні брокерські фірми, які пропонують актив, та не стосуються ф'ючерсних контрактів на біткойни. Ризики контрагента від біткойн не застосовуються до біржових ф'ючерсів, в яких всі операції гарантуються біржами, що їх перераховують (Chicago Mercantile Exchange та Chicago Board of Options Exchange). Тим не менше, ф'ючерси біткойнів (принаймні теоретично) прив'язані до базової ціни біткойн, і хоча біржа гарантує саму операцію на ф'ючерсному ринку, очевидно, що не існує ніякої гарантії, що торгівля принесе дохід. Інакше кажучи, біржа гарантує, що спекулянти по обидві сторони торгівлі досягнуть кінця своєї угоди.

Також в інтернеті повно історій власників біткойнів, які втратили доступ до своїх ресурсів Bitcoin через зламані комп'ютери, пошкоджені облікові записи електронної пошти або просто втрату пов'язаного PIN-коду.

Золоті та срібні інвестиції, з іншого боку, зберігаються у банківському сейфі з захистом, який більшість громадян не зможе забезпечити самостійно. Якщо банк пограбували, то існує спосіб відшкодувати вартість переданих на зберігання цінностей, тоді як власник біткойнів цифровим чином "обікрадений" ніколи не поверне собі активів. Відповідно, нові ризики безпеки, пов'язані з "інвестуванням" в криптовалюту, набагато більші.

Золото має довгу історію виживання та актуальності для людства. Цього не можна сказати про Bitcoin. Тепер, коли ми встановили, що дорогоцінні метали є більш легітимним активом, ніж існуючі криптокультури, давайте поглянемо на те, що може бути з запасами як золота, так і срібла зараз, на початку 2018 року. Слід сказати, я не робитиму будь-яких сміливих прогнозів на тривалий часовий проміжок. Рік - довгий час, і фундаментальний фон може різко змінюватися. Нагадаю, наприкінці 2015 року фондовий ринок і більшість товарів перебували в "мінусах", але до початку 2016 року ринки були стабільними та в деяких випадках росли вверх. Інакше кажучи, важливо, не вважати поточну ситуацію незмінною на майбутнє і не закривати очі на зміну настроїв ринку. 

Впродовж останньої половини 2017 року як золото, так і срібло відчували відсутність інтересу. Не дивно, що торговці зосередились на альтернативних активах, таких як біткойн, фондовий ринок працював краще, ніж майже всі періоди його історії, і в останні роки не існувало негайної потреби в ризикованих активах. Відповідно, дорогоцінні метали постраждали внаслідок недостатньої уваги та торговельного інтересу. Тим не менш, іноді кращі можливості є на тих ринках, на які маси не звертають уваги. Врешті-решт, фокус зміниться, і інвестори будуть дивитись у бік традиційних фондів для безпечного притулку та місця для диверсифікації. На одному прикладі я вперше визнаю, що золото та срібло - це, як правило, нестабільні ринки з незначною подобою безпеки, але факт залишається фактом - вартість дорогоцінних металів, як правило, зростає разом із невизначеністю. 

З огляду на здатність фондового ринку уникнути значної корекції протягом два останні роки, ймовірно, 2018 рік принесе відтік акцій з фондового ринку, залишаючи інвесторам прагнення до альтернативних активів. Ф'ючерси на золото виглядають збалансованими, щоб утримувати рівні підтримки від $ 1,230 до $ 1200, визначені лініями висхідного тренда. Останніми роками ми спостерігаємо кілька спадів у золоті, але в кінцевому підсумку вони задовольняються покупками. Золото має відновити опір на рівні 1350 доларів, а якщо фундаментальні новини це підтвердять, то далі рух курсу на рівень 1420 доларів. Хоча не прогнозуємо зростання до $ 1 485, значна непередбачена подія чи новина може спровокувати таке раллі. 

Примітно, наскільки добре індикатор Slow Stochastics працював на ринку золота. З останніх десяти випадків, починаючи з 2012 року, дев'ять купівельних сигналів призвели до наступного підйому. Тим не менш, єдиний збій, який стався на початку 2013 року, був абсолютною катастрофою для тих, хто агресивно тримався за ринок золота, тому обережність завжди повинна бути обґрунтованою. Індикатор Slow Stochastics в даний час відображає сигнал покупки. Якщо тенденція до успішних повільних стохастичних сигналів продовжиться, як очікувалось, ми повинні побачити, як золото відновлюється після слабкості кінця 2017 року. 

Срібний ринок ф'ючерсів також подібно до золотого був «забутий» спекулянтами. Таким чином, він теж може бути готовим до повернення. Незалежно від того, чи відбудеться фіаско в ціні біткойнів чи на фондовому ринку, ринок дорогоцінних металів буде безпосереднім бенефіціаром. 

Мало хто помітив, що ф'ючерсний ринок срібла змістився з тенденції нижчих мінімумів до одного з вищих мінімумів. Ми все ще бачимо, що високі максимуми стають нормою, але на горизонті, безумовно, ознаки бичого ринку. Припускаючи, що діапазон підтримки від $ 15.50 до $ 15.00 продовжує триматись, бики можуть цілком спричинити ціни срібла на $ 17.00. Якщо розрив опору трендової лінії має місце приблизно в 17,25 долара США, срібло може швидко подолати рівень цін у 20,00 доларів. Ми не очікуємо негайного повернення срібла до рівня 25,00 доларів, проте, такий крок не може бути виключений, якщо основні принципи зроблять різкий поворот. 

Висновки: На ринках металів історично доведено, що вони піддаються циклам росту та спаду з кращим ростом після тривалих циклів зниження ціни. Поява біткойнів, ймовірно, не змінить гру на арені дорогоцінних металів (поки що). Роки безнаправленої торгівлі через відсутність інфляційних погроз у поєднанні з реакцією ринку на посилення фінансування ФРС могли призвести до зниження попиту на дорогоцінні метали. Якщо це так, то 2018 рік може стати проривним. Якщо ні, то, принаймні, трейдери повинні продовжувати відчувати себе комфортно, отримуючи прибутковість на різких відкатах, що призводять до перепроданим умовам на тижневому графіку, як це визначається індексом Slow Stochastics в поєднанні зі стандартним аналізом технічної підтримки. 

Про українські іреденти

           На жаль, на сьогодні, серед українського суспільства ще не є поширеною думка про те, що втрачати землі – не по-українськи, бо ж по-нашому – повертати все своє! Українська влада всіляким шляхом намагається догодити насамперед міжнародним спільнотам, а не українському народу.

           Акцентуючи увагу на чисельних втратах у московсько-українській війні, яких можна було б уникнути, якби вирішили сумнозвісне "східне питання" ще в 2014 р., олігархічна влада намагається "погратися" у дипломатів, пробуючи розмовляти з усіма, хто хоче вплинути на долю України. Далека від нашої країни Франція та Німеччина нав’язали свою ідею замороження конфлікту на Донбасі, що, навіть не думаючи, підтримав Петро Порошенко, аби тільки показати свою готовність співпрацювати з ЄС та іншими міжнародними організаціями, для яких, відверто кажучи, неважлива доля України.

           Історія Батьківщини вчить, що потрібно нарощувати свої м’язи, а не шукати крило, під яке можна сховатися від ворога. Згадаємо хід подій у часи Паризької мирної конференції 1919-1920 рр., коли міжнародна спільнота просто начхала на Україну та наші національні інтереси. Століття тому, як і зараз, загрозою для Європи була Московія! Політики держав-переможців малювали кордони як їм заманеться, намагаючись представляти інтереси тих держав, які, на їхню думку, мали стати захисним буфером від більшовицької навали. Делегатів УНР на конференції не сприйняли серйозно, оскільки європейські держави робили акцент на Польщу. Навіть більше, на Паризькій конференції нехтували свідченнями про українські етнічні землі, прикладом цього є те, що долю українців вирішували без їхньої думки, і траплялися випадки, коли вирішували навіть без думки тої держави, яка мала володіти українськими землями. Прикладом є передача Закарпаття Чехословаччині, засновники якої навіть не розраховували бачити Срібну Землю у своєму складі, оскільки хотіли обмежитися тільки Словаччиною. Звичайно галицькі вояки та закарпатські гуцули пробували утворити свої державні адміністрації, які згодом були розформовані румунськими окупантами.

            Українська влада замість спроби відновити територіальну цілісність держави, що є їхнім обов’язком, піддалася інтригам ЄС, які планують зробити з України державу-маріонетку, яка не матиме власного стержня. Кожна спроба увести перемир’я є крок до здачі наших територій. Система пробує маніпулювати думками народу, що це "перемир’я" врятує сотні українських військових. Але чому тоді після двох "мирних" мінських домовленостей загинуло декілька тисяч українців? Світ має знати, що українська національна ідея проголошує повну єдність нації в одній державі (виключно на етнічних територіях!). Українці не повинні спостерігати за діями злочинної української влада, яка віддає свої території та одночасно плює в історію держави.

            З часом, українці повернуться до іредентизму, що дасть новий подих у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу від Сяну по Кавказ!

           P.S. Для тих, хто не підготовлений, нагадуємо, що іредентизм – термін у міжнародній політиці, який являє собою рух за приєднання територій іншої держави на підставі етнічної належності та / або попереднього володіння.

© Юрій ГРИГОР'ЄВ

Джерело
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
9
попередня
наступна