хочу сюда!
 

Ольга

34 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 25-45 лет

Заметки с меткой «політологи»

Політологи про майбутнє України після розпуску ВРУ

Політологи про майбутнє України
Політологи про майбутнє України
Політологи про майбутнє України: чи буде остаточно зламано старі правила політичної гри?
Людмила ЗАГЛАДА26 тра 2019, 21:25

Завершився перший тиждень президентства Володимира Зеленського, і кожен його день приносив приголомшливі сюрпризи. Указ про розпуск парламенту, перспектива дострокових виборів до Верховної Ради, низка відставок топ-лідерів та феєричних призначень — загалом, ці дива на віражах тримають у напрузі українців, які ще не зовсім схаменулися — хто від радості, а хто від шоку, — дізнавшись про результати виборів. Чесно кажучи, багато хто сьогодні почувається розгубленим і дезорієнтованим через відчуття, ніби всі старі правила політичної гри полетіли шкереберть, і події неможливо спрогнозувати не те що на півроку, а й на найближчі кілька тижнів. А це аж ніяк не додає оптимізму. Тому ми вирішили з'ясувати, що думають політологи про майбутнє України.

Найбільше в цій ситуації не пощастило представникам деяких політсил, які збираються боротися за місця в парламенті: всі стратегії передвиборчих кампаній, розраховані на найближчі шість місяців, летять до біса, і тепер їм мимоволі доведеться приймати нові правила політичної гри. Чи дійсно старі правила зламані безповоротно? Чи є шанси у нових політсил вскочити на підніжку поїзда? І чому популісти сьогодні беруть верх над «джентльменами від політики» не лише в Україні, а й у світі?

Яка ж думка політологів про майбутнє України і про те, що чекає на всіх нас уже цього літа? З цими запитаннями «Ракурс» звернувся до провідних вітчизняних експертів. Своєю думкою з нами поділилися:

  • Володимир Фесенко, політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», автор безлічі наукових публікацій і підручників з політології;

  • Денис Богуш, політтехнолог, фахівець у галузі маніпулятивних і PR-технологій, захисту від інформаційних атак, офіційний представник Міжнародної асоціації паблік рилейшнз (IPRA) в Україні, один з розробників виборчої кампанії Віктора Ющенка.

Політологи про майбутнє України: Команда чистильників. Новації з порушеннями закону

Отже, чи зміняться кардинально, на думку політологів про майбутнє України, усталені правила політичної гри в нашій країні після перших кроків новообраного президента?

Володимир Фесенко:

— Судячи з того, які події відбуваються починаючи з дня інавгурації, правила будуть змінюватися. Ба більше — новий президент і його команда діють за правилом «бачу мету — не бачу перешкод». Це дуже ризикована тактика. Вони не звертають уваги на формальні обмеження, і це викликає правові конфлікти, можливі судові суперечки і в підсумку може зіграти в мінус президенту. Але він і команда діють рішуче, ламаючи правила попередників. Навіть Янукович, маючи намір сконцентрувати владу у своїх руках, все-таки діяв за правилами — скоріше, за правилами Кучми.

Політологи про майбутнє України — Володимир Фесенко

До речі, Віктор Ющенко під час парламентської кризи 2007 року теж діяв проти правил. Андрій Богдан, який зараз очолив Адміністрацію президента, був тоді членом команди головного юриста Ющенка і, скоріш за все, брав участь у розробці схем розпуску Верховної Ради. (У той час Андрій Богдан був партнером, а потім і керівним партнером адвокатської фірми «Пукшин і партнери», а глава фірми Ігор Пукшин у 2007-му був заступником глави Секретаріату президента України. — Ред.)

Нинішня команда використовує діри в законодавстві: те, що багато політичних проблем мають два-три, а то й більше юридичних тлумачень. На жаль, в Україні наразі немає повноцінного верховенства права, немає поваги ні до законів, ні до судів. Тому команда Зеленського тактично діє в тій площині, яку у нас називають політико-правовими рішеннями. Подобається це чи ні, але сьогодні практика така: якщо політична логіка вступає у протиріччя з логікою юридичною, політична перемагає. І це працює на користь нової команди. Вони антисистемні.

Однак рано чи пізно ми повинні прийти до ситуації, коли треба буде формувати повагу до закону. Ці хлопці — президент і його команда — виконують сьогодні роль чистильників. А будуватимуть систему верховенства права, повагу до закону, на мою думку, ті, хто прийде після них.

Денис Богуш:

— Щодо правил гри: чи розпускав у нас президент Верховну Раду? Розпускав. Чи змінювалася у нас влада кардинально, коли приходив новий президент, змінюючи назви адміністративних органів, називаючи, наприклад, свою адміністрацію секретаріатом? І таке було. (Адміністрацію перейменували на Секретаріат у 2005 році, за президентства Ющенка, а у 2010-му було повернуто стару назву. — Ред.)

Політологи про майбутнє України — Денис Богуш. Фото: Дарія Давиденко / Апостроф

Нічого екстраординарного і нового зараз не відбувається. Інше питання, що сьогоднішні новації робляться з порушеннями закону. Але і таке вже було. Новим є те, що, виходячи з рівня компетенції президента, його знань у певних сферах, сьогодні країною керують інші люди. Наскільки мені відомо, всі складні питання проговорюються з людьми з команди, а президенту потрібен час, щоб увійти в курс справи, і я думаю, що у нього з часом все нормально вийде.

Правила незрозумілі, тому що все зараз дуже швидко відбувається. Проблема в тому, що Зеленський декларував безліч змін, які взагалі за законом не входять до його компетенції. Тому-то йому зараз і потрібна Верховна Рада.

Політологи про майбутнє України: Вирішальний фактор — рейтинг лідера. У більшості новачків немає шансів

Сьогодні, судячи з рейтингів, до парламенту залізно проходять чотири політичні сили — «Слуга народу», опозиційна платформа «За життя», БПП (який з п'ятниці називається «Європейська солідарність») і вічна «Батьківщина». Ще дві партії — «Сила і честь» і «Громадянська позиція» (за якими стоять, відповідно, Ігор Смешко та Анатолій Гриценко) теж мають непогані шанси, але їм на п'яти наступає новонароджена партія «Голос» Святослава Вакарчука.

Проте всім їм — навіть тим, хто має хороші шанси, — сьогодні доведеться боротися за голоси в умовах бліцкригу. Що ж думають політологи про майбутнє України? Чи існують якісь «рецепти» блискавичного підняття рейтингу партії перед достроковими виборами в Раду?

Володимир Фесенко:

— Немає таких рецептів. Тому команда Зеленського, маючи зараз високий рейтинг, пішла на дострокові вибори. Вони могли б отримати навіть абсолютну більшість. І неважливо, за відкритими чи закритими списками. Думка про те, що відкриті списки демократичніші, — наївна і романтична. Шанси перемогти за відкритими списками мають люди або відомі, або ті, хто має вплив у регіонах (наприклад, Труханов чи Кернес). Якщо вибори все-таки відбуватимуться за відкритими списками, то у партії «Слуга народу», скоріш за все, проведуть кадрові конкурси з голосуванням в інтернеті — чогось подібного я від них чекаю.

Зараз, коли часу дуже мало, вирішальним фактором буде рейтинг лідера партії. Тому з нових політсил хороші шанси має «Голос». Щойно Вакарчук, у якого, до речі, один з найвищих персональних рейтингів у країні, заявив про те, що його партія йде на вибори, її рейтинг з менш як 1% відразу піднявся до 5%.

Денис Богуш:

— Більшість нових політичних сил не мають шансів потрапити в парламент, це можуть зробити, напевно, тільки сильні мажоритарники. І «Голос». Якщо партія Вакарчука набере достатньо голосів, то в Раду не зайдуть ані Гриценко, ані Смешко зі своїми політсилами. Це перетікання голосів: багато виборців, які на президентських виборах хотіли би проголосувати за Вакарчука, віддали свої голоси Гриценку або Смешку. А зараз вони отримують можливість голосувати за «Голос».

Політологи про майбутнє України: Консервація «старих еліт». Плата за віртуальну реальність

Складається враження, що не тільки Україна, а й увесь цивілізований світ сьогодні хворіє на популізм, який ламає усталені правила і ставить все з ніг на голову. Чому так відбувається? Що думають політологи про майбутнє України?

Володимир Фесенко:

— Популізм — загальний термін, що не відбиває складності і специфіку окремих країн. Загалом політики-популісти — це ті, які не ведуть за собою виборців, а йдуть... навіть не за настроями та емоціями електорату, часто негативного. В Україні, як і в інших країнах, успіх популістів пов'язаний з кризою довіри до традиційних політичних еліт. У країні виникає серйозна соціальна проблема, але політичні еліти цих проблем не відчувають і ніяк на них не реагують. У нашій країні, наприклад, так ігнорували існування тарифної проблеми. Юлія Тимошенко хіба що піднімала це питання, але проти неї зіграло загальне критичне ставлення до «старих облич».

У багатьох країнах популісти грають на соціальному незадоволенні, на тому, що люди переносять свої соціальні проблеми на конкретних політиків чи на зовнішнього ворога. Для британців це «бюрократичні правила Брюсселя». Цікава ситуація складається в Угорщині. Там практично немає мігрантів, але прем'єр чудово грає на нагнітанні страху перед мігрантами, піднімаючи свій рейтинг.

Певним чином криза довіри до усталених політичних еліт виникла і через відсутність соціальних ліфтів. Політики відірвалися від суспільства, законсервувалися, закрилися — і це призвело до зростання популярності антисистемних кандидатів. У нас ми побачили неприйняття політичних еліт на феномені Зеленського: розчарування у «старих політиках» призвело до того, що виборці проголосували за антисистемного кандидата.

Денис Богуш:

— Популярність політиків-популістів пов'язана зі зміною способу мислення. У людей зараз кліпове мислення: вони менше читають книжки, ходять у театри. Вони дивляться презентації, а в кіно віддають перевагу фільмам певного сорту — бойовикам з мінливими картинками. В результаті в усьому світі люди менше думають і більше вірять у прості виходи зі складних ситуацій. І тут їм пропонують віртуальні реальності.

У серіалі «Слуга народу» побудували віртуальну Україну, там переміг віртуальний президент. І багато хто плутає вигадану ситуацію з реальністю. Це технологія, яка добре працює. У пошуках комфортної віртуальної реальності ми приходимо в кіно і платимо гроші за квиток. Або приходимо на виборчу дільницю і платимо своїм голосом.


Смерть п’яти політологів у ДТП є умисним вбивством

Слідчі вважають смерть п’яти політологів у ДТП умисним вбивством, – ЗМІ
12/11/2017 - 17:17

Слідчі з особливо важливих справ прокуратури Києва вважають смерть п’яти політологів під час аварії поблизу Рівного, умисним вбивством.

У зв’язку з цим слідчі просять біля Печерського суду столиці доступ до мобільних телефонів підозрюваного, – повідомляє Антикор з посиланням на реєстр судових рішень.

«Досудовим розслідуванням встановлено, що водій сідельного тягача «ДАФ», маючи умисел на протиправне заподіяння смерті двом або більше особам з використанням транспортного засобу, керуючи вказаним транспортним засобом, діючи умисно допустив зіткнення з автомобілем« Опель Омега ». Досудовим розслідуванням встановлено обставини, що дають підстави вважати, що до вказаного злочину може бути причетний інша людина, яка користується абонентським номером оператора «Київстар», – пояснили судді слідчі і той дав дозвіл на доступ до даних нового фігуранта.

Як відомо, 6 вересня близько сьомої ранку на автодорозі «Київ – Варшава» поблизу села Масевичі Рівненській області, водій «Опеля» зіткнувся з лісовозом DAF. У легковику було п’ять чоловік, політологи Олександр Маслак, Олексій Курінний, Олександр Ніконоров та Володимир Карагяур загинули на місці. А в реанімації помер директор компанії «Офіс реформ в Донецькій області» Сергій Попов. Всі вони поверталися додому з Варшави з міжнародної конференції по «гібридній війні»


Велика втрата для української еліти

Смертельна ДТП з політологами: кого втратила Україна
6 ВЕРЕСНЯ, 18:09Україна2320
0
 
 
0
Смертельна ДТП з політологами: кого втратила Україна

У страшній аварії на Рівненщині загинули четверо українських політологів та журналіст. Україна втратила Олександра Маслака, Олексія Курінного, Олександра Ніканорова, Володимира Карагяура та Сергія Попова., пише 24 канал. Фото зі сайту 24tv.ua.

Смертельна ДТП сталася у Рівненській області на світанку 6 вересня. 5 пасажирів Opel загинули. Ними виявилися чотири політологи та журналіст. Попередня версія смертельного зіткнення – водій не впорався з керуванням на слизькій трасі і вилетів на зустрічну смугу, де врізався у вантажівку.

Згодом стало відомо, що чоловіки поверталися з Варшави, де були на міжнародній конференції із протидії гібридній війні. За кермом всю ніч був журналіст Володимир Карагяур.

Ким були і чим займалися загиблі, з'ясовували журналісти.

Олександр Маслак, політолог та викладач

Олександр Маслак закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка та здобув ступінь кандидата філософських наук. Рік стажувався в Варшавському університеті. Працював старшим викладачем Центру гуманітарної освіти НАН України.

Він був відомий, як експерт широкого профілю, адже розумівся на історичних подіях світу та мав потужні знання українських реалій з часів Київської Русі.

Згодом пішов у політику та став членом Вищої Ради партії "Національний Корпус". Проводив відкриті лекції для студентів. На Youtube є лекція про одного з провідних філософів 20-го століття Освальда Шпенглера і його працю "Присмерк Заходу".

Маслак був частим гостем ефірів на українських телеканалах, аналізував останні події у політиці. Засуджував російську агресію та вболівав за успішність реформ в Україні.

Олексій Курінний, громадський діяч і викладач Могилянки


Олексій Курінний викладав у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" та був керівником міжнародного центру захисту прав людини при академії. Олексій також очолював київську організацію "Просвіта".

Виступав активним поборником протидії російській агресії, зокрема в інформаційній війні. Один зі шляхів бачив у перейменуванні радянських та російсько-імперських назв у Києві та в Україні в цілому.

Окремо займався дослідженнями стану сучасної української мови та проводив наукові дослідження. В останньому йому вдалося встановити, що мешканці Центральної України продовжують русифіковуватися.

Був експертом Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя України при Міністерстві культури України та займався розробкою концепції виховання історичної пам’яті.

Володимир Карагяур, журналіст та громадський діяч

Він завжди поспішав жити, тому був дуже активним всюди, розповіла подруга загиблого та активістка Євромайдану Богдана Бабич. Вони разом працювали у Spilno.TV.

Вона додає, що журналістика була ідеальним місцем, де Володимир був в епіцентрі подій. Він був першим журналістом, якого затримали на Майдані представники режиму Януковича.

За участь в масових заходах йому загрожувало від 5 до 8 років. Але від тюрми вдалося врятувати спільними зусиллями громадськості.

На його сторінці у Facebook з'явились десятки повідомлень про співчуття від друзів та знайомих Володимира. За два тижні йому мало виповнитися 34 роки.

Олександр Ніконоров, журналіст і політолог

Працював кореспондентом інтернет-видання "Депо", а також був політологом. Йому було лише 29 років.

Олександр народився 3 листопада 1988 року у місті Торез Донецької області. В 2011 році закінчив кафедру політології в університеті Даля, що в Луганську. Після захоплення міста сепаратистами виїхав звідти, але змиритися з окупацією Донбасу не міг. Вивчав екстремістські та сепаратистські рухи на Закарпатті та Донеччині.

Народний депутат Антон Геращенко розповів, що Олександр як молодий вчений готував дисертацію про проросійські сепаратистські рухи на Донбасі, якою була роль Росії в них.

Олександр також був автором десятків статей і досліджень про те, що відбувається на окупованих територіях.

Його статті та дослідження залишаться важливим матеріалом для майбутніх дослідників історії російської агресії на Донбасі.

Сергій Попов, експерт із децентралізації і громадський діяч

Працював колишнім заступником голови Донецької військово-цивільної адміністраіціі та був секретарем Ради донорів з питань децентралізації в Україні. Цими питаннями займався в Міністерстві регіональної політики.

Сергій виїхав з Донецької області, щоб активно боротися за майбутнє країни тут. В квітні 2014 року в Дніпрі організовував круглі столи на тему протидії сепаратизму і тероризму.

"Був завжди світлий, оптимістичний, вірив у краще", – згадав Сергія його товариш Іван Лукеря.
 

http://www.uapost.us/news/smerteljna-dtp-z-politologamy-kogo-vtratyla-ukrayina/

Українські політологи про події року в Україні

Українські політологи про події року в Україні та на міжнародній арені



Надруковано 26.12.2014:  Оксана Лігостова, Руслан Дейниченко

Рік, що минає, був знаковим для України, кажуть політологи. Про неї знову заговорили в світі. Країна отримала ще один шанс перетворитися із території на чолі із клептократичним режимом на цивілізовану державу. Сталося немало важливих змін і в українсько-американських відносинах. Про їх трансформацію наші київські кореспонденти Оксана Лігостова і Руслан Дейниченко говорили із політичними експертами.

Овації під час промови Порошенка у Конгресі. «Закон про підтримку свободи України», підписаний президентом США. Рік, що минає, в українсько-американських відносинах позначений подіями історичної ваги. Україна вийшла з тіні під світло софітів – на авансцену світової політики.

Говорить політолог Михайло Винницький:

«Я би дуже хотів сказати, що це був рік, коли Україна стала центром інтересів Сполучених Штатів, але, на превеликий жаль, цього не можна казати. Україна стала значно вище в пріоритетах Сполучених Штатів.

Політолог Микола Рябчук, як здається, дещо сумнівається щодо місця України в американській політиці:

«Я не до кінця впевнений, що Україна стала пріоритетом американської політики. Тому що все-таки цим пріоритетом був і, мабуть, довго ще залишатиметься Близький Схід. Але, безумовно, Україна з’явилася на ментальній мапі американських політиків».

Винницький: «Позитив є, що Україну взагалі бачать. Тому що рік тому Україна це була якась така незрозуміла територія, яка на вільних відносно виборах обрала собі президента – двічі зека. Це була країна корумпована, це була країна олігархії, країна російських інтересів – і тут раптом стався Майдан».

Рябчук: «Євромайдан підтвердив, що це не було випадковістю, все перед тим. Ані незалежність у 91 році, ані помаранчева революція не були чимось таким, що трапилось ненароком. Так що це змусило багатьох західних політиків, зокрема американських, серйозніше поглянути на Україну. Що це не є безнадійний випадок, що це не є країна, яка приречена жити в авторитарних умовах».

Українці гордяться Революцією гідності. І нарікають на нерішучий Захід: санкції недостатні, летальну зброю не дали, безпеку гарантували на папері, але не змогли захистити.

Винницький: «На превеликий жаль, демократична адміністрація Сполучених Штатів під керівництвом президента Обами дещо консервативно змінює свою політику стосовно України. (І це, з української точки зору, не дуже радує.) Хотілося б, щоб політика Сполучених Штатів була більш схожа до політики Канади, де Канада була дуже активною впродовж цього року в підтримці всіх подій, які відбуваються в Україні. І хотілося б більше такої підтримки зі сторони Америки».

Рябчук: «Будьмо реалістами і не очікуймо занадто багато. Захід робить те, що може, я вважаю.

Американські парламентарі прийняли цілий ряд дуже важливих документів, резолюцій. І я вважаю, що політика американська загалом є раціональною і слушною, хоча українці мають багато підстав бути незадоволеними, українці завжди хотіли би більше: щоб і санкції були серйозніші проти Росії, і щоб допомога була ґрунтовнішою, зокрема, щодо озброєнь.

Заступник голови адміністрації президента України Валерій Чалий звертає увагу на важливість позиції США щодо України:

«Позиція Сполучених Штатів є абсолютно важливою для нас. Дуже багато говорилося про «Акт на підтримку свободи». Президент Обама підписав цей закон. Він відкриває нові можливості і з постачання зброї і введення нових санкцій проти агресора і з підтримки України. Дуже багато говорилося про постачання обладнання для оборони України. Зараз це є. І ми вдячні, що йде реальна співпраця і реальна взаємодія. Але найважливіше – це позиція США тримати єдність і солідарність з Україною усього світу. Особливо з Європейським Союзом. Цієї позиції США притримувалися відпочатку і до сьогоднішнього дня».

А тим часом Кремль з федеральних каналів переконує росіян: революцію в Україні фінансували Сполучені Штати. І весь нинішній кривавий конфлікт справа рук Заходу. Мовляв, Америка воює проти Росії, хоче відтягти Україну під свій вплив.

Винницький: «Американських інтересів в Україні немає. Отже, говорити, що це є якась американська війна, це безглуздя. Це безглуздя параноїка Путіна.

Те, що відбулося в 2014 році, настільки було шоком для Сполучених Штатів. Говорити про те, що Майдан фінансувався Америкою – якщо так, то я, очевидно, щось проґавив. Тому що як активіст Майдану я щось замало заробив. А фактично нічого не заробив».

Рябчук: «Україна далі перебуває на роздоріжжі цивілізаційному, і тут річ не в Америці і не в Росії. Очевидно, що вони мають свій вплив, ці країни. Причому це дуже різний вплив. Америка і взагалі Захід має вплив, який політологи окреслюють як soft power, м’яка сила. Тобто вона полягає у цивілізаційній привабливості, в принадності тієї моделі, яку вони пропонують, атракційності. Натомість Росія застосовує не так м’яку силу, бо в неї не так багато цієї м’якої сили, привабливості. Вона більше застосовує тверду, жорстку силу – мілітарну агресію, економічний тиск і шантаж».

Події року, що минає, увійдуть до підручників історії. української і світової. Аналітики впевнені: цивілізаційні зміни, точкою відліку яких став Майдан, впливатимуть на решту світу.

Винницький: «В основному 2014 рік це є рік України. І Україна стала суб’єктом сама для себе. Мені здається, що мова йде про певну внутрішню революцію, яка відбулася в Україні».

Рябчук: «Наша міжнародна репутація залежить насамперед від нас. Не тільки від того, як ми воюємо чи не воюємо на Донбасі, але й того, як ми боремося з корупцією в Києві, як ми проводимо реформи і так далі, від цього теж залежить міжнародна підтримка».

Голос Америки 2014 VOA, Inc. Всі права захищені
http://ukrainian.voanews.com/content/experts-on-events-in-ukraine/2574861.html

Коментар Богдана Гордасевича: Як завжди аналіз поверховий, але принаймні реальний. А з цим висновком згоден повністю Рябчук: «Наша міжнародна репутація залежить насамперед від нас. Не тільки від того, як ми воюємо чи не воюємо на Донбасі, але й того, як ми боремося з корупцією в Києві, як ми проводимо реформи і так далі, від цього теж залежить міжнародна підтримка».

100%, 6 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.