хочу сюда!
 

Vita_)

27 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 28-36 лет

Заметки с меткой «енергетика»

Найбільша вітрова електростанція світу


         Морська вітрова електростанція Burbo Bank. Діє у Ліверпульській затоці. Належить Великобританії.
         Перша черга ВЕС Burbo Bank будувалася у 2000-2007 рр. і мала 25 вітрових турбін по 3,6 МВт (всього 90 МВт). Друга черга будувалася у 2016-17 роках, складається з 32 вітрових турбін Vestas MHI V164 потужністю 8 МВт (всього 256 МВт). 17 травня 2017 р. в Ліверпулі відбулася урочиста церемонія запуску другої черги ВЕС. Таким чином, на сьогодні Burbo Bank є найбільшою у світі вітроелектростанцією сумарною потужністю 346 МВт. 
         Новині майже 2 місяці, але я подумав, що вона занадто чудова, щоб за цей час застаріти. Ось чому додам ще кілька слів про цю нову іграшку Еола.
         ВЕС Burbo Bank є спільним підприємством, в якому 50 % капіталу належить DONG Energy (Данія) і по 25 % компаніям РКА та LEGO Group (Великобританія).
         Burbo Bank в змозі задовольнити потреби електроенергії 230000 домогосподарств.
         Тільки одна турбіна Vestas MHI V164-8 МВт виробляє більше енергії, ніж сукупно вся Vindeby (перша в світі морська вітрова станція, що була збудована підприємством DONG Energy 25 років тому в Данії).
         На цей момент діють 17 морських ВЕС, побудованих DONG Energy у  Великобританії, Німеччині та Данії, а нещодавно це підприємство запустило свою тисячну за ліком вітрову турбіну.
         Дата запуску першого зразка турбіни Vestas MHI V164-8 МВт - 1 квітня 2014 р.



Довжина  х  ширина  х  висота гондоли   -   20 х 8 х 8 м.
Вага гондоли 390 тон.
Три лопаті довжиною по 80 м.
Вага однієї лопаті 35 т.
Площа, обмежена колом, що описують лопаті генератора -  21124 м2
Висота над рівнем моря до осі ротора генератора 105 м.
Висота над рівнем моря до кінця лопаті у верхньому положенні 187 м.
Виробник турбіни - Vestas Offshore Wind - спільне підприємство між Vestas Wind Systems A/S 50 % та Mitsubishi Heavy Industries 50 %.

Сучасна форсована турбіна Vestas MHI V164 (повідомлення від 26 січня 2017 р.) може генерувати електрику з потужністю вже 9 МВт. І є наразі найбільшою вітровою турбіною у світі.

Довідка.
У 2016 р. берегові ВЕС Великобританії виробили більш як 9 ГВт х год електроенергії, морські - 6 ГВт*год, що задовольняє до 23 % потреб цієї країни у ел.енергії.

За матеріалами сайтів

В США частка зеленої енергетики стала більшою, ніж атомної

           Атомні електростанції США стали виробляти менше енергії, ніж станції з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел, повідомляє енергетичне агентство EIA.

Відновлювані джерела енергії вперше випередили атомну енергетику в США

             Після стрімкого розвитку в 2016 та 2017 роках відновлювані джерела енергії потіснили атомний сектор як одне з найважливіших джерел енергії в Сполучених Штатах. Це відбулося незважаючи на законодавчу підтримку «мирного атома» за допомогою податкових пільг і преференцій – в рамках розвитку «безвуглецевої енергетики» та скорочення викидів вуглекислого газу. Дані на початок травня 2017 року зі звіту EIA року свідчать, що поки що домінуюче становище в енергетичній структурі США займає природний газ, потім – вугілля, а на третє місце несподівано вийшли альтернативні джерела енергії (сонця, вітру, води, землі і біомас). Вперше в історії США відновлювані джерела відтіснили атомну – так відбувалося два місяці поспіль: у березні 2017 року їх частка становила 21,6%, атомної енергетики – 20,34%, квітні 2017 року – 22,98% відновлюваної, 19,19% атомної.

             Обсяги вироблення атомної енергії скоротилися в цьому році майже на 3% в порівнянні з тим же періодом в 2016 році, в той час як вироблення гідроелектроенергії зросло на 9,5%, і майже на 14% – зросло використання інших відновлюваних джерел енергії, оскільки все більше штатів використовують дешеві технології.

Фонд енергоефективності: як Україні побороти енергомарнотратство

У сучасному світі ефективне використання енергії — один з ключових показників розвитку економіки, науки й соціокультурного статусу держави. Власне, кожна країна, так чи інакше, намагається знижувати енергоємність своєї економіки: для деяких — головним поштовхом до цього є екологічна ситуація, для інших — високий рівень енергозалежності, а для нашої держави — це питання актуальне з багатьох причин.


Хоча деякі з них і є очевидними, та все ж, щоб осягнути масштаб, варто перерахувати найважливіші:

• Україна - імпортер енергетичних ресурсів;

• Походження ключового первинного енергоресурсу всім відоме - країна-агресор;

• Територія, на якій зосереджено значну частину енергетичних ресурсів, - окупована;

• Значна кількість громадян отримує державну допомогу (субсидії) для забезпечення низкою видів енергії;

• Велика частина громадян витрачає левову долю сімейного бюджету на оплату енергетичних ресурсів;

• Україна, ставши членом Енергетичного співтовариства, взяла зобов’язання з гармонізації «енергетичного» законодавства;

• Україна ратифікувала Паризьку кліматичну угоду, відповідно до якої має скорочувати шкідливі викиди.

Усі ці фактори спонукають нас шукати можливості впливу на ситуацію, що склалася у нашій державі. Окрім стимуляції власного видобутку природного газу, переорієнтації генеруючих потужностей на більш доступні марки вугілля та розвиток альтернативної енергетики, необхідно віднайти та використовувати інші – нові - можливості. Ефективне використання енергоресурсів - одна з них, і це ні для кого нині не є таємницею. Для того, щоб йти в цьому напрямку, потрібні правильні державні інструменти. Саме створення Фонду енергоефективності в Україні має стати «фінансовою інновацією» та дієвим механізмом залучення інвестицій, який відповідатиме актуальному досвіду країн, що вже досягли успіху на полі ефективного використання енергоресурсів.

Значний потенціал енергозбереження в Україні криється у житловому секторі (34%), промисловості (28%) та в секторі трансформації енергії на ТЕС (21%). У складній енергетичній ситуації мусимо розставити пріоритети та почати роботу в правильному руслі. Нині в Україні вже проводиться робота зі стимулювання та розвитку енергозбереження. Так, із 2014 року для заміни котлів та придбання енергозберігаючих обладнання й матеріалів для житла 205 тис українців отримали можливість скористатися програмою “теплих кредитів”. У державному бюджеті 2017 року на цю програму передбачено ще 400 млн грн. Проте, ця сума мізерна у порівнянні з 52 млрд грн, які виділені на державну допомогу у вигляді субсидій. Щоби просунутися у вирішенні проблеми енергозабезпеченості наших громадян, нам необхідно відходити від неефективної та застарілої моделі дотування державою неефективного споживання енергоресурсів і рухатись у напрямку ощадливого споживання. Адже в різниці між цими двома моделями часто-густо й криється головна причина державної допомоги населенню.

Найдешевше та найчистіше джерело енергії - це енергія, яку вдалося не витратити, а отже й не генерувати

Ключове питання для функціонування Фонду енергоефективності: як перетворити колосальні ресурси, що неефективно використовуються, в джерела наповнення фонду та досягти зниження витрат енергоресурсів на одиницю ВВП? Нині загальна потреба інвестицій в енергоефективність України становить 57 млрд дол США.

Про те, що рівень енергоємності української економіки залишає бажати кращого, сказано дуже багато, але, зважаючи на загальну потребу, наявних інструментів для виправлення цієї ситуації в Україні, на жаль, не достатньо. Вочевидь, потрібно створювати нові державні інструменти. І окрім економічної складової, це й питання комфорту в наших оселях.

У ХХІ столітті є можливість економити енергетичні ресурси цивілізовано, а не за рахунок свого затишку. Якщо брати до уваги ті енергозберігаючі технології, які дає нам сучасна будівельна промисловість, то наші житлові і виробничі фонди не тільки застарілі - вони доісторичні. Приміром, журналісти одного видання в рамках експерименту провели цікавий дослід. Якщо взимку відсканувати наш житловий фонд багатоповерхівок спеціальним пристроєм, який показує теплові втрати (для цього згодиться навіть військовий тепловізор), можна побачити, скільки тепла втрачається через низьку енергоефективність. Зменшувати суми в платіжках необхідно не жертвуючи власним комфортом та безпекою, а за рахунок енергозберігаючих технологій та розумного використання енергоресурсів.

Поява Фонду енергоефективності дозволить нам перетворювати зекономлені на енергетичних ресурсах кошти на джерело наповнення самого Фонду, залучити на програми з енергозбереження 100 млн євро грантових коштів від наших європейських партнерів. Переконаний, інвестувати в енергоефективність - це інвестувати в економіку, тобто - в майбутнє.

Створення Фонду енергоефективності — це організація засад співфінансування не тільки для власників житла, а й для управителів; це (що важливо!) - зародження фінансового середовища, щоби банки змогли вийти на ринок послуг із фінансування енергоефективності в будівлях. На мою думку, краще витрачати гроші на вітчизняні будівельні матеріали для енергомодернізації, аніж на той самий газ, значну частку якого ми так чи інакше купуємо за кордоном за іноземну валюту.

Енергоефективність — ключовий пріоритет Четвертого Енергопакету ЄС

Досвід країн із низькою енергоємністю економіки та високим рівнем життя громадян доводить необхідність створення такого Фонду. Завдяки послідовній політиці підтримки та провадження розумного використання енергетичних ресурсів у США енергоефективність стала третім за потужністю ресурсом енергії, випередивши навіть атомну енергетику!

Досвід ФРН для України також є надзвичайно актуальним та корисним, адже свого часу Східна Німеччина мала схожі проблеми з надмірним споживанням енергії з тих самих причин, що й Україна. Тому сьогодні своїм досвідом та технологіями ФРН може допомогти розвитку цієї сфери в Україні.

Східнонімецькі житлові масиви складалися переважно з модульних панельних багатоповерхівок, в яких системи тепло-, енерго- та водопостачання були застарілими і майже не регулювались, відповідно, були надзвичайно неефективними – з точністю як нині у нас.

Польща також має позитивний досвід змішаного фінансування енергетичних проектів (кошти Євросоюзу, міжнародних фондів-донорів, екологічних фундацій, бюджету), де вміло використовується система податкових пільг. Там функціонує спеціальний комунальний фонд, кошти якого акумулюються та використовуються для реалізації недорогих проектів енергозбереження, підвищення якості опалення та поточних ремонтів.

У 2015 році Фонд енергоефективності було створено в Латвії. На початку функціонування капіталізація фонду склала 80 млн євро. Його основним інструментом стали позики для проведення енергосервісу та виконання енергозберігаючих заходів. Планується, що фонд функціонуватиме, як мінімум, до 2030 року.

Поки ми боремося із політичними перепонами для імплементації Третього енергетичного пакету, у Європі вже розглядають проект Четвертого, в центрі уваги якого - саме енергоефективність.


Без створення таких інструментів, як Фонд енергоефективності, Україні буде неможливо наздогнати ЄС і виконати свої зобов’язання

При підготовці законопроекту «Про Фонд енергоефективності» (№5598) Комітет Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, народні депутати, представники Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, громадських об’єднань, міжнародних організацій та фінансових інституцій провели чимало дискусій та визначили ключові завдання для майбутнього Фонду енергоефективності: підтримка ініціатив енергоефективності, проведення заходів із енергозбереження та стимулювання підвищення енергоефективності будівель. При цьому механізми роботи новоствореного Фонду мають бути ринковими, мінімально витратними, некорупційними та прозорими.

Фонд енергоефективності повинен стати державним інструментом для модернізації економіки України, та, насамперед, — житлового та комунального сектору. Чому було важливо ухвалити Закон «Про Фонд енергоефективності»? Відповідь проста: його дія створить умови для державної підтримки та стимулювання заходів підвищення енергоефективності, економного використання енергетичних ресурсів, поліпшення рівня життя українців завдяки зменшенню витрат на оплату енергетичних ресурсів, раціональному використанню коштів державного та місцевих бюджетів; а в глобальному сенсі - сприятиме енергетичній незалежності та енергетичній безпеці нашої держави.

Енергоефективність: парламентський день довжиною в 15 років



Найдовший день року видався надзвичайно плідним для Верховної Ради України. Народними депутатами було ухвалено два важливих законопроекти, які стосуються кожного громадянина.
Дуже важливо, що законопроекти “Про комерційний облік комунальних послуг” ”(№ 4901) та “Про енергетичну ефективність будівель” (№4941-д) знайшли підтримку в залі парламенту. Адже вони - ключові в питанні енергоефективності. До речі, перший із законопроектів, який стосувався комерційного обліку комунальних послуг, було зареєстровано у Верховній Раді України ще 15 років тому.


Енергоефективність – це, в першу чергу, ресурс, доступний кожному. Україна має значний потенціал енергозбереження, основна частина якого зосереджена в житловому секторі (34%). Щоби підвищити глобальну енергоефективність країни, як не дивно, необхідно почати з малого – ефективно використовувати енергетичні ресурси. Євросоюз за останні десять років скоротив кінцеве споживання енергії для житла аж на 15%. І значною складовою такого успіху, за інформацією Єврокомісії, стала сертифікація енергетичних характеристик будівель та обліку споживання енергоресурсів. Між тим, в Україні з 2002 року чи не в кожному скликанні Верховної Ради реєструвалися законопроекти, пов’язані із обліком комунальних послуг, але жодного з них не було ухвалено. Поки ми проводили круглі столи з енергоефективності і роками відкладали розгляд та прийняття документів у цій сфері, країни ЄС суттєво підвищили енергоефективність житлового сектора та продовжують знижувати кінцеве споживання енергії.

І ось, нарешті, 22 червня Верховна Рада ухвалила в цілому поданий тридцятьма двома народними депутатами проект закону “Про комерційний облік комунальних послуг”. Це закон повинен забезпечити контроль споживання, тобто і енергозбереження; захистити споживачів, які отримуватимуть детальну інформацію про своє споживання та, відповідно, зможуть платити лише за використані ресурси; не дати можливості операторам мереж перекладати свої витрати на споживачів. Окрім цього, прийняття такого законопроекту – це виконання наших міжнародних зобов’язань – імплементація Директиви ЄС з енергоефективності (2012/27EU).

Кожна гривня, інвестована в енергоефективність, – мінус чотири у платіжці
Чому комунальні послуги мають піддаватися обов’язковому обліку? Головний принцип реформи енергоефективності та житлово-комунального господарства, закладений у цей закон – це право споживачів сплачувати тільки за дійсно спожиту енергію та воду. Неможливо економити те, що не обліковується, тому забезпечення комерційного обліку у сфері комунальних послуг – це передумова енергоефективності.

Відбулося! Парламент України від політичних дебатів та дискусій про високі тарифи, перейшов до запровадження практики, де ключовим фактором буде саме комерційний облік енергетичних ресурсів – як це відбувається у всіх цивілізованих країнах. Як тільки відчуємо, що кожен зекономлений кубічний метр газу, або калорія тепла, перетворюється на гривню у кишені, ефективне споживання енергетичних ресурсів стане економічно вигідним. Це заохотить багатьох із нас інвестувати кошти та використовувати державні механізми, які вже існують в Україні, для енергомодернізації своїх домівок.

Без впровадження обліку споживання ресурсів ми залишаємося заручниками тарифної політики монополістів, адже позбавлені можливості вплинути на розмір платежів за отримані комунальні послуги. Саме тому моніторинг споживання енергії – це перший ефективний крок на шляху до енергозбереження і початок реформ в житлово-комунальному господарстві.

Клас енергоефективності має впливати на привабливість житла
Будівлям, в цілому, відводиться 40% світового споживання енергії. З цієї причини варто не лише підвищити енергоефективність уже побудованих споруд, але й розпочати розробку інноваційного підходу при будівництві нових. Світові інвестиції в енергоефективність за 2015 рік склали 221 млрд дол. США, з яких 118 млрд дол. - це інвестиції саме в енергоефективність будівель. Закон “Про енергетичну ефективність будівель” залучить до роботи 1 135 енергоаудиторів, у той час, як загальний потенціал робочих місць в економіці, за умови проведення термомодернізації бюджетних установ та багатоквартирних житлових будинків, складає майже 500 000 робочих місць.

Відповідно до положень ухваленого проекту “Про енергетичну ефективність будівель” (№4941-д), нарешті, енергетична ефективність житла отримає належну актуальність. Ми почнемо більше цінувати житло, яке, маючи належний рівень комфорту та затишку, вимагатиме менше коштів на своє енергетичне забезпечення. Окрім інших характеристик, для житла має стати актуальним і його енергетична ефективність. До слова, в Україні енергоефективне житло вже ціниться вище, однак досі було відсутнє спеціальне законодавство в сфері забезпечення енергетичної ефективності будівель. Різниця в ціні між квартирами з однаковими параметрами, але різним рівнем енергоефективності повертатиметься власникам у вигляді зекономлених на платіжках коштів. Проект Закону України “Про енергетичну ефективність будівель”(№4941-д) покликаний запровадити практику маркування енергоефективності житла, тобто таку необхідну сертифікацію енергетичної ефективності об’єктів будівництва та існуючих будівель для визначення фактичних її показників. Він також забезпечить розроблення рекомендацій щодо підвищення рівня енергоефективності з урахуванням місцевих кліматичних умов.

Важливо, що цим законопроектом передбачено механізми залучення коштів на впровадження енергоефективних заходів, наприклад - з Фонду енергоефективності.

Обидва законопроекти мають забезпечити повноцінне функціонування Фонду енергоефективності за законом, який нещодавно ухвалила Верховна Рада України.

Ухвалені Верховною Радою два ці закони – не просто на часі, вони - вкрай необхідні як для кожного українця, так і для економіки держави, в цілому.

Нарешті маємо

Нарешті маємо захищені інтереси держави в енергетичній сфері

6 червня 2017 року

Нарешті маємо захищені інтереси держави в енергетичній сфері – Президент

Президент Петро Порошенко вважає переможним рішення Стокгольмського арбітражу за позовом НАК «Нафтогаз України» проти «Газпрому» щодо контракту на поставку газу, що дозволило відновити справедливість та захистити інтереси України в енергетичній сфері.

«Наші спільні дії, зусилля - і команди НАКу, і юридичних представників, і команди МЗС, яка теж надавала велику допомогу, позиція Адміністрації Президента і Уряду, сьогодні дозволили нам вийти на цей результат. Я вітаю з цим вас і вітаю весь український народ, що нарешті ми маємо захищені інтереси держави, принаймні у надзвичайно важливій енергетичній сфері», - сказав Глава держави під час зустрічі із заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Оленою Зеркаль та головою правління НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим.

«Я можу констатувати, що це є наша переконлива перемога у захисті інтересів України», - додав він.

На переконання Петра Порошенка, це стало можливим завдяки тому, що українська команда з перших днів зайняла позицію переконливої аргументації у Стокгольмському суді щодо захисту інтересів України, яка була дуже добре юридично доведена.

«Перше – це несправедливість і не ринковість принципу «бери, або плати», - констатував Президент зауваживши, що такий пункт був відображений в українському контракті, але відрізнявся від принципів, які були зафіксовані в європейських контрактах.

«Друга позиція, яка, я вважаю, важлива – це те, що нарешті газ має перестати бути інструментом політичного тиску на Україну і джерелом корупційних оборудок для представників колишньої української влади. Нарешті ціна на газ формується за ринковим принципом і це також є наше безумовне досягнення», - наголосив Глава держави.

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв подякував Президенту за підтримку. Він наголосив на важливості завершення справи в частині постачання газу остаточними розрахунками. За його прогнозом, цей процес займе близько трьох місяців. Крім того, голова «Нафтогазу» підкреслив важливість рішення арбітражу про ануляцію вимоги «Газпрому» компенсувати більше 40 мільярдів доларів.

Також Андрій Коболєв повідомив, що НАК «Нафтогаз України» цього року очікує завершення транзитної справи. «Сподіваємося, що ми зможемо довести свою правоту і це дозволить нам остаточно поставити крапку в питанні приведення відносин між «Нафтогазом» та «Газпромом» до ринкових, справедливих і прозорих», - резюмував він.

Олена Зеркаль високо оцінила роботу команди юристів та команди НАК «Нафтогаз України» у цій справі.

http://www.president.gov.ua/news/nareshti-mayemo-zahisheni-interesi-derzhavi-v-energetichnij-41722

Нові бюджетні гнучкі сонячні панелі.

           Незважаючи на те, що країни, подібні до Австралії, щедро купаються у сонці, вартість традиційних кремнієвих сонячних елементів досі не надихнула людей до їх масового придбання.
           Професор Пол Дастур з університета у місті Ньюкаслі (Австралія) понад десять років працює над створенням легкої надрукованої сонячної панелі. Зараз триває фінальна стадія цієї праці - тестування.



           "Ми помістили перші 100 кв. м надрукованих сонячних панелей на дахах, і зараз перевіряємо їх працездатність в реальних погодних умовах," - сказав він.         
            Окрім того, що такі панелі легкі і їх можна скрутити в трубочку, вони ще й легко піддаються повторній переробці. Панелі друкуються на плівці завтовшки менше 0,1 мм з того ж пластику, що і пляшки для напоїв. Квадратний метр таких панелей коштує $7.42, що в 30 разів дешевше за аналог від Tesla. Панелі можуть працювати навіть при слабкому освітленні.
            Друковані гнучкі сонячні панелі цими днями демонструються в Мельбурні на першому громадському показі технології в професійній асоціації 3D-друку, відомій як Pacprint. Потім Пол Дастур працюватиме з рядом промислових партнерів, щоб зробити це реальністю.
            На жаль, ніде не повідомляється, яку електричну потужність можна знімати з 1 кв. м таких панелей (

Геліотермальні вежові електростанції. Успіх чи провал?

            В лютому 2014 р. в США посеред пустелі Мохаве було відкрито найбільшу на цей час геліотермальну електростанцію в світі, яка здатна виробляти 392 МВт енергії (для порівняння, потужність Калуської ТЕЦ - 200 МВт, а Дніпрогесу - 1500 МВт). Цього достатньо, щоб безперебійно забезпечувати електрикою в середньому за рік 140 000 домогосподарств. Навіть вночі.




        Ivanpah Solar Power Facility, що розташована за 3 години їзди на схід від Лос-Анджелесу, - лише один з етапів потужної програми змін енергетики Каліфорнії. Влада штату вирішила, що вже за 5 років 33 % всієї енергії в регіоні буде отримуватись завдяки сонцю та вітру - найчистішим щодо екології джерелам енергії. Будівництво Айванпа коштувало $ 2,2 млрд і тривало більше трьох років.

             Особливість подібних СЕС в тому, що вони використовують не фотоелектричні сонячні панелі, до яких ми звикли, а звичайні дзеркала. Кожне дзеркало розміром з гаражні ворота, і всього таких дзеркал на Айванпа 173500. Станом на 2014-15 роки тільки найбільших (> 100 МВт) станцій такого типу нараховується понад десяток, переважна більшість з яких працюють в США. Але на більшості з таких СЕС використовуються конструкції з параболоциліндричними дзеркалами, і тільки в двох американських СЕС - плоскі дзеркала і вежі: Ivanpah та Crescent Dunes в тій же Неваді.

           Завдяки централізованому комп’ютерному управлінню дзеркала спрямовують сонячне світло на кожну з трьох веж, що розташовані посередині станції, і таким чином вловлюється кожен сонячний промінь протягом світлового дня. На вершинах веж знаходяться котли з водою, яка нагрівається тепловою енергією, сконцентрованою дзеркалами, і виробляє електрику. Чим вища вежа, тим більше дзеркал можна розмістити навколо неї.


           Висота кожної з веж на Айванпа по 148 метрів. У найбільшу спеку котел може нагріватись до 700 °С. Завдяки значній кількості перегрітої водяної пари, електрика може вироблятися до 15 годин після заходу сонця, що робить електростанцію практично цілодобовою.


              Такою Айванпа була до 19 травня 2016 року, коли ця величезна сонячна електростанція загорілася. Причому, як вияснилося в ході "розбору польотів", це була найменша з її проблем.

             На думку Пожежного департаменту пожежа стала результатом зміщених дзеркал, що зосередили свої промені не на ту частину вежі. Девід Нокс, представник компанії NRG Energy, що експлуатує Айванпа, тоді казав, що поки зарано говорити про причину пожежі. "Зараз ми оцінюємо збиток і розробляємо план ремонту", - повідомляв Нокс. Але 25 травня і він підтвердив, що пожежа справді була викликана дзеркалами, які належним чином не відслідковують хід сонця. За його оцінками на ремонт станції до вводу в експлуатацію необхідно було три тижні.


            Айванпа це найбільша геліотермальна електростанція в світі, що переливається морем дзеркал, концентруючи сонячне світло на три вежі. Але, як кажуть критики, вже на день пуску СЕС в 2014 році технологія в Айванпа була застаріла і занадто вибаглива в обслуговуванні.

            Остання проблема - пожежа в одній з трьох веж заводу в четвер, яка призвела до загоряння і оплавлення металевих труб. Оскільки станція стикнулася з інженерними прорахунками, то їй з самого початку довелося боротися, щоб виконати свій контракт на поставку електроенергії. Її довелося б закрити, якби Каліфорнійська комісія по комунальним підприємствам не пішла на поступки в березні 2016 р. "В Айванпа була така метушня!", - говорить Адам Шульц, менеджер програми UC Davis енергетичного інституту і колишній аналітик CPUC, - "І якщо це призводить до відключення (мається на увазі через останню пожежу), це буде добивати їх і далі". Крім суто технічних проблем станція мала головний біль з громадською думкою (PR) у вигляді звітів про обгорілих птахів і засліплених дзеркалами пілотів літаків.

            Однак найбільша проблема Айванпа це скрутний економічний стан. Коли станція була запроектована (2007 р.), в розрахунках окупності була взята вартість електроенергії приблизно така ж, як від фотоелектричних сонячних панелей на той час. З тих пір вартість електроенергії від геліопанелей впала до 6 центів за кВт*год (порівняйте з розрахунковою для геліотермальної електростанції 15 ... 20 центів), оскільки за цей час подешевшали матеріали для панелей. "Для геліотермальної сонячної електростанції цього не сталося, оскільки це в основному проект зі сталі і скла", - говорить Шульц.

            Фотоелектричні системи також мають перевагу у легкому позиціонуванні вгору або вниз. Не важливо, чи це буде одна панель на Вашому даху, чи 100 панелей, припустимо, в аеропорту, але електрика може бути використана там, де і вироблена - локально. Але для геліотермальних сонячних електростанцій, вам потрібен величезний шмат пустельної землі, віддалений від споживачів. Айванпа має 173500 збірок дзеркал розміром з гаражні ворота, розставлених на 3500 акрах. Кожне дзеркало має керований комп'ютером електропривід, який відстежує хід сонця.

             Всі ці рухомі частини роблять Айванпа складнішою в обслуговуванні, ніж статичні системи панелей сонячних батарей. Отже, є 173500 збірок рухомих дзеркал, а також вежі, де концентроване сонячне світло перегріває водяну пару для виробництва електроенергії, кожна система багатокомпонентна і зі своїми складними системами керування. "Та одні тільки розміри таких електростанцій дозволяють легко лишити поза увагою якусь маленьку несправність", - говорить Тайлер Огден, аналітик Lux Research.

             Теоретично, перевагою геліотермальних станцій є їхня здатність за рахунок інерційності теплових процесів згладжувати виробництво енергії. Панелі сонячних батарей виробляють енергію, коли світить сонце, в інший час вони є не більше ніж прикрасою даху. Айванпа потребує деякого часу "розкачки" в ранкові години, щоб досягти належної температури води для виходу в штатний режим генерування, зате вежі можуть продовжувати виробляти електрику у вечірні години, коли споживання електроенергії, перейшовши через пік, поступово знижується. На подібних СЕС в інших місцях, таких як Crescent Dunes Solar Energy в Неваді, є дзеркала, які концентрують енергію на ємності, в яких замість води використовується розплавлена сіль, що може зберігати теплову енергію набагато довше.

             У США в цей час фотоелектрична енергія перемагає. Вже ніхто не сподівається на будівництво тут геліотермальних електростанцій. Хоча величезна геліотермальна СЕС, де використана вигнута конфігурація дзеркал, будується в Марокко, як і менш потужні аналогічні установки - в США, правда, для вироблення тільки тепла, а не електрики. Нокс каже, що такі дзеркала можуть використовуватися і на геліотермальних електростанціях з урахуванням уроків, вивчених в Айванпа, що накреслять шлях вперед. Тільки якщо ці уроки не є застереженням покінчити з цим.

             Тим не менш, повідомлень про остаточне закриття станції, собівартість енергії з якої нібито в 2...3 рази перевищує ринкову її ціну, не було. Станцію слід вважати діючою? Красномовно...

Просто ВАУ!!!

Вже хтозна скільки маю скапку в голові у вигляді ідеї про мікроядерний реактор під капотом авто, щоб приводити його в рух. Ну, і взагалі, про побутове застосування ядерної енергії, наприклад, для опалення будинків. Ділитися такими ідеями начебто і не варто, хіба що в курйозному контексті. А тут - ось воно shock

А раптом піде?!
Може, почати запасатися торієм? ))

Чудо-авто, яке потрібно заправляти раз на 100 років.

Компанія Laser Power Systems (LPS) з Коннектикуту, США, розробляє нову рушійну систему, яка використовує один з найбільш щільних матеріалів, відомих в природі: торій.

Через велику густину торій здатен виробляти неймовірні обсяги тепла. Компанія в даний час експериментує з маленькими шматочками матеріалу, здатними створювати лазерний промінь, який нагріває воду, генерує пар і обертає парову міні-турбіну.

Поточна модель торієвого двигуна важить 200 кг і легко вміщається під капотом традиційного автомобіля. А за висновком експертів, всього один грам торію містить більше енергії, ніж 28 тисяч літрів бензину і 8 грам цієї речовини будуть живити звичайний автомобіль протягом століття.

За словами експерта Роберта Харгрейвса, "джерела енергії з малим або нульовим викидом СО2 мають бути дешевшими, ніж вугілля, або вони проваляться в своїй спробі замінити викопне паливо". Наприклад, США споживають 20 % світової енергії і, за словами Харгрейвса, навіть якщо знизити їх емісію СО2 до нуля, 80 відсотків, вироблених іншими країнами, як і раніше будуть проблемою. А оскільки викид вуглекислого газу переходить вже всі мислимі межі, нам вкрай потрібні нетривіальні ідеї.

А торій в даному випадку може стати до того ж і відповіддю на питання про світову ядерну енергетику. Погляньмо на сухі факти:

Торій виробляє від 10 до 10 тисяч разів менше довгоіснуючих радіоактивних відходів;

Видобуток торію дає всього один чистий ізотоп, в той час як суміш природних уранових ізотопів потребує збагачення для роботи в більшості звичайних ядерних реакторів;

Торій не може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію без спеціальних кондицій, тож в разі потреби його розпад в реакторі припиняється автоматично;

Харгрейвс пророкує також перехід на торій фабрик та інших промислових концернів. І в найближчому майбутньому ми можемо побачити це на власні очі.

Про блокаду...

Можете потратити 18 хв на фільм і тоді дати собі відповідь. І навіть не на питання: чи ви за чи проти блокади. А на питання: чи ви за фінансування війни проти себе, чи проти...

Чому вугілля?

Енергія як повітря, допоки вона є, її ніхто не помічає…
Не знаючи енергетичного голоду,
легко можуть не помічати і того, хто його втамовує.



           Отже, чому вугілля? Тому що це просто. Тому, що його достатньо.
           З прадавніх часів вугілля використовують як енергетичну і енерго-технологічну сировину. Про вугілля повідомляють античні, давньо-римські, давньо-китайські джерела.
           Досить рано людство навчилося з допомогою вугілля виконувати роботу. Перший випадок розумного застосування вугілля і пари в механіці описано в 1545 р. в Іспанії, коли капітан флоту Бласко де Ґарай сконструював машину, за допомогою якої приводив в рух бічні гребні колеса корабля. За наказом короля Карла V машина вперше була випробувана в Барселонській гавані при перевезенні 4000 центнерів вантажу кораблем на три морські милі за дві години. Винахідник був винагороджений, але машина залишилася без застосування і була забута.
          Зоряний час вугілля і пари почався за Нової історії, коли новонароджена промисловість вимагала більше і більше енергії для свого росту. А надавали енергію в ті часи в основному водяні колеса. І якщо текстильну фабрику ще можна побудувати на березі ріки, то поклади руди чи вугілля мають розроблятися в місцях залягання. На копальнях, віддалених від річок, могли використовувати тільки силу тварин. Власник однієї англійської копальні у 1702 році для приведення в дію насосів, які відкачували воду, був вимушений тримати 500 коней. А таке підсобне господарство рудокопу мати було не дуже цікаво.
         Тож промисловість для свого розвитку конче потребувала потужний двигун нового типу, який дозволяв би створювати виробництво і видобуток в будь-якому місці. І першим поштовхом до створення нових двигунів, не прив'язаних до рік, стала саме потреба в насосах і підйомниках в металургії і гірничій справі. Відгукуючись на цю потребу, технічний геній людства ніби з рогу достатку став "випльовувати" з кожним  разом все кращі шедеври з металу, вогню та пари. Атмосферні машини Севері (1698 р.), Ньюкомена-Коулі (1710),  Ползунова (1766), парова машина Ватта (1774 р.)... Зрозуміло, парову машину спробували помістити спочатку на корабель - пароплав "Клермонт" Фултона (1807), -  а згодом і на візок: локомотив "Паффі Біллі" (1813), паротяги Стефенсона (1815-25), Черепанових (1834).
         У 1769 році Ватт запатентував паровий двигун з окремим конденсатором, пізніше - застосування в двигуні пари з тиском, вищим за атмосферний, що значно знижувало витрати палива. Саме в машині Ватта було закладено основні принципи будови і роботи поршньової парової машини надмірного тиску (0,2–0,3 МПа). Вона стала вироком останньому водяному колесу. Згодом, починаючи з Вольфа в Англії, розроблялися схеми багатократного розширення пари послідовно в 2, 3 і навіть у 4 прийоми, коли пара переходила з циліндра високого тиску (ЦВТ) у наступні циліндри з остаточним тиском (ЦСТ, ЦНТ). Однак, після Ватта більше ніхто нічого істотного не міг додати у частині принципу дії двигуна, тож приблизно з 1790-х, вдосконалення йшли переважно в напрямі підвищення робочого тиску і температури водяної пари двигунів. Якщо перші атмосферні машини Севері потребували більше 25 кг вугілля на 1 кінську силу своєї потужності, то через 150 років паросилові установки, що випускалися промисловістю США, затрачали вже 3 кг вугілля на 1 к. с. Тож рушій прогресу на найближчі 100 років було чітко визначено. Ним стало старе і знайоме вугілля.



          З першим пуском серійного виробництва електричних двигунів у 1850-60-х роках, винайденням перших телеграфу і телефону людство все більше смакувало принадами електричної енергії. А з винайденням у 1870-х лампи розжарювання просто бог звелів завести електрику у кожну оселю. І коли людство зрозуміло, що для величезних перспектив, що раптом йому відкрилися, можливостей тогочасних гальванічних батарей йому буде замало, знов технічна думка в особі Густава Лаваля і Чарлза Парсонса підказала оптимальне вирішення проблеми. Ним у 1870-х роках стали перші прототипи сучасної парової турбіни, яка призначалась для роботи разом з електричним генератором для добування електроенергії.
          З тих часів виробництво електрики принципово не змінюється. Воно має такі стадії перетворення енергії.

 

              Мінеральне паливо спалюється в котлі. Виділена при цьому теплова енергія акумулюється робочим середовищем – водою, яка після поглинання певної кількості тепла перетворюється на стиснену і перегріту ("гостру" чи "свіжу" - це вже залежно від сленгу різних енергетиків) водяну пару. Остання під тиском подається на лопатки турбіни, змушуючи обертатися ротор турбіни, що напряму з'єднаний з валом електрогенератора.
             Температура Т та тиск Р "гострої" пари є базовими параметрами енергогенеруючого устаткування теплових електростанцій.
             Такою була динамо-машина, встановлена містером Едісоном на Pearl-Street в Нью-Йорку у 1882 р.



          А таким є машинний зал сучасної електростанції, відкритої в Німеччині в 2015 році.



              Під декоративним кожухом багатосоттонне нагромадження корпусів, валів, коліс, труб… Що спільного? І в 1882, і в 2015 в таких енергоблоках ми спалюємо вугілля. З року в рік спалюємо все більше. Мені подобається ілюстрація з однієї брошури вчених Уппсальського університету (Швеція) і ці числа звідти ж. Так, пані, панове, це далеко не гігант, це європейський середнячок, Швеція, кінець 1980-х!!!
             


             
Ще є інформаційний ресурс, що дозволяє просто шкірою відчути швидкість і масштаби видобування викопного палива у світі. Як тільки Ви увійшли на сторінку, вмикаються лічильники, що відраховують кількість добутого вугілля, нафти і газу з моменту Вашого входу. Можна дізнатися також, скільки добуто цих копалин з моменту Вашого народження.
              А різниця за майже 200 років? Різниця в тому, на скільки розумніше з часом
ми спалюємо це вугілля.
             
В історії розробки ТЕС має місце постійне збільшення одиничної потужності та зростання параметрів робочої пари для кожного наступного покоління енергоблоків. На межі 19 і 20 століть звична потужність турбін була 300...400 кВт; великими вважалися турбіни на 1000 кВт (1 МВт). А вже в 1950-х була подолана межа 1000 МВт. І мотив тут зовсім не американський чи радянський гігантизм, а суто економічний аспект.
           Ось як виглядав типовий початок науково-технічних звітів, які тисячами "народжували" радянські науково-дослідні інститути з вивчення

проблем енергетики і супутніх технічних галузей



           Для устаткування попереднього покоління, спроектованого до 80-х рр. 20 ст., були досягнуті параметри "гострої" пари Т = 540-580 °С; Р = 16-25 МПа. При цьому коефіцієнт корисної дії (ККД) енергоблоків становив 35-40 %. Тривала міцність низьколегованих перлітних сталей з вмістом хрому до 3 %, з яких виготовлялися турбо- та котлоагрегати, трубні системи, перепускна та регулювальна апаратура,  була достатньою для забезпечення вищевказаних параметрів. А далі зась. Для роботи при Т > 580 °С; Р > 25 МПа мусили виготовляти енергоблоки вже з більш жароміцних матеріалів, відомих на той час. Це мартенситно-феритні сталі з вмістом Сr 11-13 %, аустенітні хромо-нікелеві сталі, сплави з високим вмістом нікелю. Але спроби розробки устаткування з надкритичними параметрами пари тоді не були численними через недоліки та обмеження, пов'язані з цими матеріалами та їх зварними з'єднаннями.
            Подальше зростання параметрів пари стало можливим тільки після 80-х із розробкою складнолегованих мартенситних сталей з вмістом Сr 8-10 %:  Р91 (США, 1980 рiк), NF616 (Японія, 1985) та Е911 (Європейський союз, 1990). Ці сталі мають вищий комплекс характеристик міцності та пластичності при кімнатній та високій температурах, ніж будь-які перлітні сталі та більшість мартенсито-феритних сталей. Їх вартість нижча, ніж в аустенітних сталей. За технологічністю у виготовленні вони переважають мартенситно-феритні сталі. Тому на основі чисто мартенситних сталей з 8-10 % Сr стало можливим проектування та масове промислове впровадження енергогенеруючого устаткування нового покоління з параметрами "гострої" пари Т = 590-620 °С; Р = 26-31 МПа, що триває і нині. Таке підвищення параметрів пари обумовлює зростання ККД енергоблоків нового покоління до 41-44 %.
             Ось все вищесказане - історія зростання робочих параметрів ТЕС, коротко і в графічній формі, на прикладі японських електростанцій.


 
              В цій царині кожне підвищення параметрів на 10-20 °С чи на 2-3 МПа - вже свято. Подекуди при визначенні майбутнього покоління блоків фігурують такі перспективні числа робочих параметрів Т до 720 °С; Р до 37 МПа. Щоб представити це наочніше, скажу, що сталь при нагріві до 720 °С світиться яскравомалиновим кольором. Але при цьому вона не м'яка, як пластилін, а має певний рівень міцності достатній, щоб тримати всі ті неймовірні тиски та температури мініатюрного керованого пекла в нутрощах енергоблоку. Зараз це мрія. Але й зараз же ось яка реальність: "постіндустріальна" Європа морщить чоло, роздуває щоки і відсапується, бо намагається вичавити все, що можна, з таких банальних матеріалів як сплави заліза. І поступово наближається до тих меж!                
            Розробляються нові типи сталей з нетрадиційними механізмами зміцнення металевої матриці при високих температурах (інтерметаліди, карбонітридна z-фаза замість традиційних карбідів). Вже можна ставити під сумнів і коректність терміну "сталь" для матеріалів, в яких вміст вуглецю становить 0,002 % і менше. Всі хочуть мати справу з матеріалом мартенситного класу, а не з геморною нержавійкою чи наддорогим "високим нікелем". Хід робіт цього напряму контролюється на вищому урядовому рівні відповідними єврокомісарами. Для чого? Бо досягнення отих меж обіцяє загнати ККД вугільних енергоблоків за відмітку 50 %. А кожен подібний стрибок ККД це деяке зменшення затраченого палива та викидів в атмосферу на одиницю отриманої потужності ТЕС. Так-так, невеличке зменшення отих гір, що покривають вежу Ейфеля, і хмар над ними.
             Мабуть зайве говорити, що над тим самим працюють у поті чола і США, і Японія. Останні років із 10 в цій царині досить активний і Китай.
                 Отож, пані-панове, з 18 століття і дотепер ми безпросвітно сидимо у добі вугілля й пари. Знову ж таки всезнаюча статистика десь у 2000 р. вияснила, що за всю попередню людську історію добуто тільки 2-3 % від запасів вугілля, розвіданих на той момент. Все в природі йде легкими шляхами і уникає важких шляхів. А вугілля порівняно легко добувати. Воно є досить рівномірно по регіонах і континентах. Ось людство і вчепилося за нього, як дідько за грішну душу.

                Але біда в тому, що продемонстрована в цій таблиці забезпеченість світу вугіллям цілком ілюзорна. Бо якщо людство скористається і спалить ці запаси, то воно поверне собі той склад атмосфери, який був багато сотень мільйонів років тому. Ще до того як стародавні флора і фауна планети спожили весь той атмосферний вуглекислий газ, звільнили кисень, забрали собі на будову тіла вуглець і нарешті відклалися у вигляді скам'янілих решток "чорного золота".
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая