хочу сюда!
 

Ольга

39 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «енергетика»

Про одну галузь споживання енергії СЕС...

              Близько 2,2 мільярда людей планети мають більші чи менші труднощі у забезпеченні чистою питною водою. Це може видатися смішним з огляду на те, що 2/3 площі цієї планети зайнято океанами. Розвіювати смуток на обличчях цих 2,2 млрд намагається останнім часом організація Give Power, яка будує "сонячні водяні ферми" - підприємства, які з допомогою енергії сонця перетворюють солону морську воду у прісну питну.



              Остання новозбудована сонячно-водяна ферма стала до ладу в невеличкому містечку Кіунга, Кенія. Вже навіть випробувальний період роботи цього підприємства у серпні цього року показав, якими істотними є прийдешні зміни у житті мешканців міста. І от на сьогодні 25 тисяч осіб мають змогу задовольняти добову потребу у питній воді. Організація не планує зупинятися на досягнутому і хоче використовувати цю технологію в інших частинах світу. Планується запуск  подібних проектів в Колумбії і на Гаїті поряд із зростанням продуктивності устаткування до обсягів, що покриють добову потребу у питній воді для 35 тисяч осіб.
             Процес опріснення води дуже енергомісткий, а отже, дорогий. І от, саме використання сонячної енергії вже зараз вважається дуже ефективним довгостроковим вирішенням проблеми отримання електрики для цього процесу. Повідомляється, що енергетична частина установки Give Power здатна генерувати потужність 50 кіловат, чого достатньо на цілодобову (!) роботу опріснювальної системи (акумуляторний запасник енергії, мабуть, наявний). Хоча зовні "ферма" виглядає більш ніж скромно.



             В таких регіонах, як Кенія, 1/3 людей не мають близького доступу до безпечної питної води. Перед запуском цієї сонячно-водяної ферми людям доводилося витрачати більш ніж одну годину, щоб дістатися джерел з водою, більш-менш придатною для пиття. Оскільки кожна крапля води була цінна, вони, як правило, купалися і прали одяг в брудній або солоній океанській воді.
              "Ось ці діти в цих селах", - каже Гаєс Барнард, президент GivePower, -  "І ці шрами на їхніх  животах чи колінах, викликані дією надміру солі у їхніх ранах. Раніше вони, в основному, тільки губили себе цією водою. Але спорудження опріснювальної установки допомагає їм не тільки в цьому, але й рятує від захворювань, оскільки вода, яку вони раніше використовували, часто містила різні забруднення і мікроби".



               Жодних відомостей не міститься про принцип дії  опріснювальної системи. Проте з дискусій у коментарях вдалося зрозуміти таке.
Установка розроблена ізраїльськими (!) спеціалістами. Проект реалізовано в рамках ізраїльсько-кенійської угоди про партнерство. Це не перший проект у Кенії. Ще в січні 2018 року була запущена, тестова мініверсія цієї установки продуктивністю 200 галонів на добу (галон - трохи більше 4 л). Загалом цей спосіб опріснення походить з Ізраїлю і розвивається там і у світі стрімкими темпами силами трьох великих ізраїльських  компаній. Найбільша у світі опріснювальна установка знаходиться у Сан-Дієго. Сотні таких ферм будуються зараз у різних посушливих точках планети. І, виявляється, вже більше 300 мільйонів людей у всьому світі отримують з них воду для пиття і побутових потреб.
               Технологія опріснення передбачає з 10 галонів океанської води на "вході" отримання 1 галону прісної води і 9 галонів "розсолу" - води з підвищеною концентрацією солі, яка повертається назад, в океан. Тобто кристалічної морської солі серед продуктів не передбачається. З цього можна зробити висновок, що технологія НЕ заснована на нагріванні та випарюванні океанської води з наступною конденсацією дистиляту.
               Пожива для скептиків. В коментарях йшлося про "неймовірну дорожнечу" цієї технології. Також і про загрозу засолення світового океану та отруєння земних надр через скидання "розсолу" просто в грунт у разі неминучих "спрощень"...

Про дорогу фотоелектричну енергію...

Коли задумав і складав цю замітку, робочою назвою її була "Про дешеву атомну енергію..." Але ж не такі ми багаті, щоб купувати дешеві речіlol

*   *   *
               Деякі міфи живі тим, що існують такі собі "розрахунки собівартості". А собівартість залежно від бажання і кута зору можна рахувати дуУуже багатьма способами. Візьмемо, як приклад, собівартість 1 кВт * години електроенергії, виробленої атомною енергетикою.
               Навіть коли згадати, що принаймні перші АЕС (а є підстави вважати, що і наступні, і сьогоднішні) мали одне з призначень задовольняти потребу військово-промислового комплексу у ядерній зброї, то вже через це виникають сумніви про якусь обумовленість розвитку атомної енергетики низькою собівартістю її електроенергії. Придушимо їх поки і розглянемо далі.
               Цікаво, а які взагалі складники є в таких розрахунках у стовпчику "Витрати". Зрозуміло, що там має бути все, починаючи від витрат на добування і збагачення уранового палива, будівництва основного енергогенеруючого устаткування - всіх цих сотень і тисяч тон грубезних стальних "каструльок", бачків і трубок 1-го контуру та величезних помп, що ганяють по них радіоактивну воду (фото нижче). Про вторинний контур (той, що із нерадіоактивною водою і звичайним агрегатом "парова турбіна-електрогенератор" на одному валу), мабуть, і згадувати не варто. То ж фактично теплова енергетика -  так...  ніби смішні "копійки", порівняно з...



               Ось, в якості прикладу можемо розглянути зблизька (розміри в мм) спочатку корпус реактора podmig Це половинка отого сіренького із зелено-коричневою оголовочкою в центрі верхнього малюночка.



               Коли ж ви закриваєте цю "каструлю" (320 т) кришкою (95 т) з верхнім блоком стержнів, то множте висоту споруди десь удвічі. Ось вони, в усій красі перед нами - реактори типу ВВЕР. Їх є багато: ВВЕР-440, ВВЕР-1000, ВВЕР-1200... (фото унизу). Число у маркіровці говорить нам, що даний реактор то є технічна передумова для отримання, увага! - від 440 до 1200 МВт електричної (!) потужності. Тобто тепло від уповільненого ланцюгового розпаду атомних ядер урану мінус всі втрати на всіх ступенях перетворень енергії, що враховуються своїми значеннями ККД.



              В ідеалі за 50 років така-от "іграшка" на ім'я ВВЕР-1000 виробить нам 438000 год х 1000000 кВт енергії. Знехтуємо "краплею" електроенергії на власні потреби АЕС. Тоді оплата людством виробленої електроенергії за ринковою ціною, припустимо по 1 грн/кВт х год, складе 438.000.000.000 грн. Або 438 млрд грн. Океан! У перерахунку на 1 рік "тисячник" повинен виробити нам 8,76 млрд кВт * год (а принести своїм творцям таку ж кількість умовних грн).
              Згадаймо тепер обставини, що відмежовують нашу грішну землю від нашого абстрактного ідеалу. Оті 438 млрд. кВт це тільки та енергія, яку в принципі спроможний згенерувати енергоблок. А ви, люди, ще зумійте її взяти! З життя ми знаємо, що помітну частину від терміну служби він буде просто недовантажений в силу нерівномірності суспільної потреби в електроенергії, в силу існування інших видів генерації, в силу різних недосконалостей в обліку та організації кооперативної роботи всіх видів потужностей. Це стосується і малоактивних нічних годин, і періодів економічних спадів та криз. Часу простоїв із нульовою потужністю на виході протягом його служби теж набіжить на кілька років (діагностики, ремонти, перезавантаження уранових збірок).



              Стало цікаво, а що ж де-факто? Натрапив на інформацію, що запущена 22.12.1980 Рівненська АЕС (фото вище) станом на 05.03.2005 рапортувала  про виробництво вже 250 млрд. кВт * год. Наступна славна сторінка її історії - 25.07.2011 р., коли всіма своїми чотирма енергоблоками загальною потужністю 2880 МВт Рівненська АЕС задовольнила енергетичну спрагу своїх споживачів аж на 350 млрд. кВт * год. За 30 років... Хм... Ну, до 50 років вона ще чи допрацює, чи ні, а от до 1200 млрд кВт * год, які мають бути отримані від такої потуги за 50 років, їй ще ой як далеко. Можливо, цей, хоч і не найгірший, проект пізньо-радянського періоду, працюючий у пострадянській країні вічних криз, не може слугувати показовим прикладом? Але от приклад нещодавно закритої АЕС у містечку Графенрейнфельд (Німеччина). Одноблочній АЕС з номінальною потужністю реактора 1345 МВт (фото нижче) судилося працювати лише 33 роки (09.12.1980 - 28.06.2015), протягом яких вона виробила 333 млрд кВт * год електроенергії. Краще, але на "дас іст фантастішь" не витягує. Середньорічне виробництво (у перерахунку на 1000-мегаватний-блок) не давало очікуваних 8,76 млрд кВт * год, складаючи лише 7,5 млрд.



              Можемо ще згадати, або не згадувати, скільки в наших специфічних умовах з цієї 1 гривні, ніби сплаченої людством енергетиці, пролетить, як зазвичай, повз енергетику: податки державі, корупційна складова у кишені чиновників, комерційна складова ринковим "посередникам" та різного роду іншим рибам-прилипалам.
              Тепер особливо рельєфний наголос у вигляді окремого абзацу треба зробити ось на якій важливій обставині. Такий "водонагрівач", всаджений у бетонну шахту з товщиною стін 2-3 м, після закінчення терміну служби стає практично нерозбірною спорудою через свої габарити і залишкову радіоактивність. Саме тому це "променисте серце" енергоблока, висотою з 9-поверховий дім, практично не придатне для утилізації. Проектний термін експлуатації АЕС, як правило, 30 років. На підставі результатів випробувань зразків-свідків з матеріалу корпусу реактора термін його служби ще років на 10-20 продовжують експлуатаційники з дозволу контролюючого їх органу держатомнагляду на свій спільний страх і ризик. У Штатах відомі приклади продовження аж до 60 років експлуатації. Все залежить від суворості вимог контрольних органів, якості матеріалів, культури виробництва, контролю, обслуговування, ставлення до безпеки, тобто загалом - від впевненості спільноти у безпеці своїх небезпечних "іграшок". Майже все в реакторі може бути відремонтоване/замінене. І тільки стосовно ремонту корпусу реактора сучасні можливості дуже обмежені. Коли ж матеріал цієї "каструлі" стає зовсім крихким (від радіації і термічного старіння), реактор виводять з експлуатації. Це може статися через 50 років після вводу, а може через 33. Як пощастить.
               Далі, по діагоналі, цятками з великої мозаїки окреслимо, на що саме доведеться витрачатися з тих коштів, які колись якось потраплятимуть у галузь атомної енергетики, аби протягом 30-50-ти років насолоджуватися цим живим джерелом казкових доходів. З представленої загальної картини дещо зрозуміло, чи не так?
               Руду добути, метал виплавити, сталеві кільцеві заготовки з товщиною стінки 150-400 мм відковати, термообробити, зварити між собою, знов термообробити... Антикорозійне покриття по всій внутрішній поверхні корпусу наплавити, термообробити.
              З урановими збірками, ТВЕЛами (нижче - фото), геморою не менше, але дорожче – з поправкою на радіоактивність, екзотичністсть матеріалів, відсутність у багатьох країн власного замкнутого циклу виробництва ядерного палива, політичні обмеження і все такеє інше.

             Ну там, графіт - цирконій - карбід бора - титанат диспрозію або гафнію... Так, ось ці трубки у пучках на фото ТВЕЛів угорі - з цирконію. Кожна з них заповнена капсулами діоксиду урану (фото унизу). Потім залишок об'єму трубки вакуумується, заповнюється гелієм, після чого трубка запаюється і вставляється у касету. Яка ж це щаслива країна світу має багаті поклади руди диспрозію lol ?... Треба буде поцікавитися.



            Ну там, системи безпеки, керування, автоматика і все, шо ще треба... Ну там, різні дрібниці, що обліпляють реактор зусібіч... Один тільки головний циркуляційний насос (ГЦН) це 140 тон досить непростої сталі. А їх таких 4 ГЦН.
            Скільки ж це все коштує? Чесно – не знаю. Це нам не порахувати так само легко, як прихід від продажу електроенергії. Хто в курсі цін на матеріали, множте їх на 2...4...10, бо на виробництво згаданих конструкцій йдуть не ті самі сталі, що для огорожок на цвинтарях, і не той самий цемент, марки 500lol , що доморощені бізнесмени безбожно "бадяжать" металургійним шлаком, і не та автоматика, що у побутовій техніці – все там "не те"... Хто в курсі зарплат, теж множте у рази – до робіт на будівництві відповідальних об'єктів залучають тільки найкваліфікованіші кадри, які полюбляють гарну зарплату.
            Часом можна надибкати цифри у форматі: "проектування та спорудження енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС, кожен встановленою потужністю 1000 МВт,  обійдеться у 36,8 млрд грн". Тобто 18,4 млрд грн / МВт. Але без розшифровки. Що сюди входить? Чи тільки оте залізяччя під умовною назвою "енергоблок"? Чи з усім, без чого він працювати не повинен?
            Ну, що там ще... Інфраструктура – шахти, будівлі, машзали, прив'язані до АЕС виробництва та служби, під'їзні колії, автодороги, збудувати... Ну там, сховища для відкладання відпрацьованого ядерного палива – теж, до речі, мастодонти із вмурованих у залізобетон сталевих "каструль". Для твердих відходів – збудувати; для рідких – збудувати... Сховище, яке від 2017 р. будують в Україні, має проектну вартість 37 млрд грн. Буде готово у 2050 році.
            Ага, а оце же ж! Місто енергетиків назразок Славутича! Щоб у необхідному ритмі доставляти на АЕС трудовий ресурс. Ну і там же ж плюс-мінус соціальна інфраструктура (радянським людям з їхнім ніби атеїстичним світоглядом треба ж було встигнути пожити у раю ще за життя. Пострадянським звісно треба менше – їх активно привчають до раю у наступному "житті" – але всеодно трохи треба)... У собівартість кіловат-години електрики всі ці речі пишемо, ні?
             Ну там, різні ще дрібниці, про які, може, ми і не знаємо ... . . . . . ........ Ффууу... Нарешті, здається, все! Заливай воду! Вода, до речі, теж не зовсім безкоштовний дар річки, зважаючи на всі премудрості водопідготовки... Перетворюй воду на пар, отримуй у розетці свої 220 і насолоджуйся життям. Заодно плати гроші, деяку частку котрих зможе записати у стовпчик "Доходи" вже й атомна енергетика.


  
               Проте це лише здається, що на цьому стовпчик "Витрати" припинив приростати новими складниками. І мова не про перезавантаження ядерного палива, поточні планові / позапланові ремонти – це такі копійки. А ми ж тут домовилися бліх не ловити. Тож тепер повертаймося до розгортання одного рельєфно виділеного попереднього абзацу.
               Мало хто знає, що задовго до вводу атомної станції в експлуатацію – ще на стадії проектування, і потім, під час її роботи, ця атомна станція починає... виводитися з експлуатації. У намаганні передбачити комплекс необхідних заходів для виводу АЕС з експлуатації розроблені стандартизовані процедури складання відповідних концепцій. За час її роботи на спецфондах накопичуються (передбачені законодавством, а значить – держбюджетом!) необхідні кошти, проводяться виміри, дослідження, збирається та аналізується інформація, а отже формується штат працівників, котрі отримують відповідну зарплату. Іншими словами, АЕС ще не дала жодного кіловата, а людство вже сушить собі голову, як її закривати.
             Серед іншого, за цим дивовижним стандартом CОУ НAЕК 015 : 2012 під час "закриття" АЕС слід не лише максимально використовувати наявну інфраструктуру і обладнання, але поряд з тим передбачається спорудження нової інфраструктури, виготовлення нового обладнання і розробка технологій, необхідних для виконання робіт з виводу АЕС з експлуатації. І ні для чого більше!
             Ось ще цікавий момент. Між трьома можливими стратегіями закриття АЕС (негайним демонтажем, відкладеним демонтажем і похованням на місці) стандарт регламентує обирати за результатом багатофакторного аналізу на основі принципу "затрати-користь". Опп-па! Це вже із суто економічних розрахунків куди ми перейшли? Що, є калькулятори з кнопкою "користь"? Відчуйте, який чарівний інструмент надається цим принципом тому, хто розраховує собівартість атомної енергії! Тобто якщо витрати великі, а користь від того – не дуже (а яка насправді користь, коли розібраний радіоактивний мотлох перемістити на поверхні цієї планети з одного на інше місце?), то і для чого тоді здійснювати ці витрати, так? А витрати-таки мають бути значні, коли проста, здавалося б, утилізація об'єкта перетворюється на інфраструктурний проект. Товариш, що стоїть у цих питаннях інформаційно глибше, колись у невимушеній бесіді висловився, що закрити АЕС коштує стільки ж, як збудувати її, якщо не дорожче. Можливо, це є гіперболізований жарт. Але в контексті цієї замітки нас має цікавити тільки те, чи закладаються і ці витрати в розрахунок собівартості атомної електроенергії. Причому, незалежно від того, чи фактично матимуть ці витрати місце протягом покоління, що збудувало і "закрило"АЕС.
             Чому так? А що нам є на вибір? 
             Відкладений на 20-40 років демонтаж? Так це ж підтримання протягом всіх цих років життєздатності всіх споруд та обладнання станції і контроль над радіацією на предмет її не/розповзання по планеті. Тобто персонал отримує своє зе-пе, об'єкт, можна сказати, живе повноцінним життям з тією лише різницею, що тепер енергії не виробляє, а споживає. А на 41-му році що? Одну байку прочитав. Про ліквідацію наслідків аварії на АЕС Фукусіма-1. Роботи, яких вдалося залучити для розбирання завалів, виходили з ладу за лічені дні через деградацію електроізоляції. І хто ж буде розбирати відпрацьований енергоблок і куди те все подіти, коли весь час відтермінування демонтажу спливе?
             Поховання на місці? Але ж найнадійніші саргофаги теж колись руйнує час.
             Принагідно слід відзначити, що і проблема зберігання відходів ядерного палива сьогодні теж не має якогось кінцевого конструктивного вирішення. А найтовстіші стінки металічних "каструль" у сховищах, між іншим, теж колись прогниють.
             І ось ті істоти, що, занепокоєні раптовим головним болем, приходять через сотні років до тих променистих сувенірів, стикаються з ситуацією, не набагато кращою, ніж сьогодні: та сама підвищена радіація, яка не усувається ані переплавом сталі, ані переробкою відходів чи бетону. Та сама радіація, від якої треба боронитися! Як? Можна завантажувати весь той мотлох на кораблі і відправляти з ІІІ космічною швидкістю подалі від матері-Землі. Що, все ще фантастика? Дорого? Ризиковано? Ну, тоді – зводити нові саркофаги поверх розгерметизованих, а тому ще більші. Знову дорого? Знов не видно у майбутньому жодної логічної крапки? Ну, тоді ваші пропозиції...  ...  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... . . .. ... . .. ..... . .....        . .... . . .. ............. . ..
             Що ж, виходить? Напружує трохи вийнятий з надр але чужий нашій білково-нуклеїновій природі уран? Змушує нести витрати? А ел.енергія дешева лише через віднесення цих неминучих витрат у невизначене майбутнє? Отож-отож...
             Ідеологи дешевої ядерної енергії зазвичай не зачіпають ще одну, очевидну складову цього балансу аби зберігати цілісність міфу неймовірного "лоукосту". А йдеться як про прямі витрати на ліквідацію аварій АЕС, так і неповернуті витрати через осмислювання практики і наслідків застосування ядерних технологій з відмовою від подальшого проектування енергетичних "лоукостерів", що частково спроектовані, і подальшої добудови того, що частково або повністю збудовано. Достатньо нагадати три назви: Три Майл Айленд; Чорнобиль; Фукусіма. Чому відмова? Та майже щоразу велика аварія на АЕС супроводжується "великою аварією" і у людських головах. Це впливає і на науково-технічні, і на техніко-економічні рішення у відповідних "мозкових центрах", і на політичні рішення у високих колах. Правителям же ж ніщо людське не чуже – вони теж мають страх перед смертю. В такі моменти завжди згадується щось дорожче, ніж закопані в землю кошти. А от чи згадується, що все це теж слід внести у статтю витрат на отримання людством ядерної електроенергії? Оце питання! А між тим, навіть поверхові цифри, достатні для характеристики тієї ціни, яку людство вже сплатило і далі платить тільки за один Чорнобиль, потребують, мабуть, окремого лонгріду для розкриття.
                 Натрапив на статистико-аналітичні матеріали, що містять техніко-економічний параметр, зручний для співставлення витратності на будівництво енергогенеруючих об'єктів різних видів. Так от, у 2014 році було зафіксовано, що "вартість будівництва атомних енергоблоків за останнє десятиліття зросла з 1000 $ до приблизно 8000 $ за встановлений кіловат потужності". Це ж виходить, що вже у 2004 р. кіловат встановленої потужності АЕС коштував 1000 $?! Характерна така сума! Її давно і добре знає кожен, хто цікавиться сонячною енергетикою, а тим більше і собі зазіхає щось таке "замутити".
                 То на тлі всього цього комусь ще уявляються великими сьогоднішні капітальні витрати у 1000 доларів США на 1 кВт встановленої потужності геліоенергетики? Які, до того ж, мають стійкий тренд до зменшення... На тлі всього цього ще уявляється дуже істотною проблемою переплав зношених кремнієвих фотоелементів та вирощення нових досконалих кристалів (а це найбільш інтелекто-, трудо- і енерговитратна металургійна операція у справі утилізації сонячних електростанцій, що відслужили своє)?

Влада продає Україну «зі знижкою»

З 1 жовтня Україна за «формулою Геруса» почала купувати в Росії електроенергію, знищуючи власну енергетику і фінансуючи російську армію. Тепер уряд збирається купувати в Росії газ «із знижкою». Безкоштовний сир – у мишоловці! Сьогодні влада веде Україну в цю російську пастку, за якою – втрата державності і повернення в повну залежність від Москви. Нам всім, українцям, треба об‘єднатися, щоб поламати плани влади продати Україну Кремлю «зі знижкою»!



Прогноз на майбутнє сонячної енергетики

         Міжнародне агентство відновлюваної енергетики (IRENA) опублікувало доповідь «Майбутнє сонячної фотоелектричної енергетики: розвиток, інвестиції, технології, інтеграція в енергосистеми і соціально-економічні аспекти».
        Сонячна енергетика буде грати центральну роль в перетворенні енергетичної системи.
Розширення сонячної енергетики може привести до скорочення викидів на 4,9 гігатонн CO2 до 2050 року, що складе близько 21 % від усіх викидів, які прогнозується запобігти.

         IRENA також очікує, що сонячна енергетика на той час стане другим за величиною джерелом електроенергії в світі після вітроенергетики і буде виробляти близько 25 % електроенергії.
Для цього необхідно
буде збільшити встановлену потужність з 480 гігават в кінці 2018 року (за статистикою IRENA) до 2840 гігават до 2030 року. До 2050 року сонячна енергетика має зрости до 8519 ГВт, що в 18 разів більше, ніж в кінці 2018 року.
        Такий результат може бути досягнутий при збільшенні темпів будівництва сонячних потужностей до 270 ГВт на рік до 2030 р і до 372 ГВт до 2050 р.  Для порівняння, за прогнозом МЕА, в 2019 році сонячна енергетика виросте на 114 ГВт.
       

         IRENA очікує, що до 2050 року Азія займе більше 50 % світового ринку, Північна Америка - 20 %, а Європа - 10 %.
Щорічні інвестиційні витрати на фотоелектричні системи оцінюються за прогнозом приблизно на 192 мільярди доларів США в 2050 році. У 2018 році вони становили 114 мільярдів доларів. Невелике зростання інвестицій при значному збільшенні щорічного будівництва сонячних потужностей пояснюється подальшим зниженням вартості технологій.


          IRENA прогнозує подальше зниження витрат на сонячні системи протягом наступних трьох десятиліть, що зробить їх ще більш конкурентоспроможними. До 2030 року капітальні витрати можуть знизитися до 340-834 доларів за кіловат генеруючих потужностей, а до 2050 року - до 165-481 доларів за кіловат. Для порівняння, в 2018 році середні капітальні витрати становили 1210 доларів за кіловат. Агентство очікує, що на великомасштабні проекти припадатиме близько 60 % від загальної встановленої потужності фотоелектричних систем в світі до 2050 року. Що стосується технологічного розвитку, IRENA вважає, що класичні (кремнієві) фотоелектричні технології будуть залишатися рушієм ринку в найближчі роки. Тандемні і перовскітові технології, навпаки, ще потребують часу для вдосконалення.

          Вартість електроенергії (LCOE) знизиться з нинішніх 8,5 центів за кВт * год до 2-8 центів до 2030 року. При цьому наголошується, що ціни, зафіксовані на національних конкурсних відборах в сонячній енергетиці в поточному році, показують, що в наступному році сонячна енергія може бути вироблена за ціною 4,8 цента за кВт * год (середньосвітовий рівень).

         «Недавні рекордно низькі ціни за результатами аукціонів в сонячній енергетиці в Абу-Дабі, Чилі, Дубаї, Мексиці, Перу і Саудівської Аравії показали, що вартість в межах 0,03 долара США  за  кВт * год можлива в дуже багатьох національних умовах», - сказано в доповіді.

          На 2050 рік IRENA очікує, що вартість буде перебувати в інтервалі 1,4-5 центів за кВт * год сонячної енергії. З падінням витрат, будівництво фотоелектричних систем, що фінансуються за допомогою прямих договорів купівлі-продажу електроенергії (PPA), буде ставати більш і більш привабливим, що в цілому матиме позитивний вплив на ринок.

          У доповіді IRENA також прогнозується, що число зайнятих в сонячній енергетиці в усі світі, виросте з нинішніх 3,6 мільйона до 11,7 мільйона у 2030 році і 18,7 мільйона в 2050-му

Джерело

          З наведеними даними узгоджується і прогноз Міжнародного енергетичного агентства (МЕА). Згідно з цим прогнозом саме сонячна енергетика буде головним складником збільшення сукупної потужності всіх відновлюваних джерел енергії у світі у 1,5 рази протягом наступних п'яти років.




Що до сучасної енергетики: взяв з коментаря на Facebook

Longin Lisetski: "Десь біля 2000 року я викладав в Харківському політехнічному курс "Відновлювпні джерела енергії", який я читав за західною монографією 1980-го року. Зараз дивлюсь - а нічого реально нового з тих часів так і не з'явилося! Революція в інформатиці, але повний застій в енергетиці. Путін і король Салман ібн Абд-ель-Азіз - господарі світу!"
Простіше кажучи, Facebook, I.UA без електроенергії, яка як вироблялася, так і виробляється зараз за технологіями минулого, або навіть позаминулого, сторіччя, так і виробляється. За цей час з принципово нового в енергетиці з'явилася лише атомна. Але й там свої проблеми. 

“Атомна Енергетика України”

1.Загальна характеристика.

Україна має потужний промисловий комплекс, для роботи якого потрібна електроенергія, оскільки це невід’ємна частка без якої його розвиток значно гальмується, а подекуди взагалі неможливий. Зараз, для того, щоб вийти з економічної кризи, варто звернути увагу на енергетику, яка відіграє в житті країни не останню роль. Вона, як і більшість галузей промисловості потерпає від кризи. І не варто закривати на це очі, оскільки майбутнє України та її незалежність повністю залежать від енергетики.

Основа електроенергетики країни – Об’єднана Енергетична Система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів. ОЕС взаємодіє з енергетичними системами суміжних країн та забезпечує експорт та імпорт електроенергії.

В міру обставин, які склалися на даний момент головне базове навантаження в енергопроблемі несуть АЕС. Це зумовлено тим, що більшість ТЕС простоюють по причині відсутності палива. Централізоване виробництво електроенергії в ОЕС виконують 14 ТЕС, 8 ГЕС та 4 АЕС, які входять до складу Національної Атомної Енергогенеруючої Компанії (НАЕК) “Енергоатом”. Кількість АЕС становила п’ять, але в результаті виведення з експлуатації 15 грудня 2000 року ЧАЕС їхня кількість скоротилася до чотирьох.

2.Атомні електростанції.

  1. Загальний технічний стан.

Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно – українська. В експлуатації на АЕС України 13 енергоблоків із встановленою потужністю – 11848 мВТ. За 2000 рік АЕС України було відпущено товарної продукції на суму 5,5 млрд. грн. Реально, станом на 1 січня 1999 роком виробництво електроенергії на АЕС України зросло на 7,4%. В 2000 році було відпущено 77405 млн, кВТ/год е/е.

Співвідношення встановленої потужності з об’ємом виробництва е/е на АЕС України складає 26% до 44%. На 11 енергоблоках АЕС України встановлено реактори серії ВВЕГ – 1000 і на двох енергоблоках реактори серії ВВЕГ – 440, які за технічними характеристиками схожі до закордонних реакторів PWR.Проектний термін їх експлуатації 30 років. Через 10 – 20 років майже всі АЕС України відпрацюють свій термін.

З 1986 року на АЕС України здійснюється комплекс технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки та надійності ядерних енергоблоків. Досить велика кількість тепломеханічного та електротехнічного обладнання (від 2 до 5 одиниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації. У зв’язку з високою вартістю заміни обладнання (близько 25 – 30 млн. доларів США для реакторного і турбінного відділень одного блока ВВЕТ – 1000) і відсутністю на Україні його виробника, вживаються заходи щодо продовження терміну служби обладнання. Це зумовлює необхідність збільшення виробітку електроенергії за рахунок підвищення якості виконання робіт і ефективності управління. Окрім того, на ситуацію, що склалася, суттєво впливають фінансові труднощі. Значні складнощі в роботі АЕС за останні роки викликані залежністю від імпорту ядерного палива (імпортується на 100% з-закордону). На 2001 рік всі 13 енергоблоків забезпечені паливом. Палива було поставлено на суму 210 млн. доларів США, на даний момент НАЕК “Енергоатом” сплатила за нього 180 млн. дол. США. Суму, яка залишилась планується сплатити до кінця 1-го кварталу 2001 року.

Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, включаючи наукову та інженерну підтримку їх експлуатації, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробника, економічно доцільну систему паливо – забезпечення, заховання відпрацьованих ядерних паливних збірок і РАВ (радіоактивних відходів), особливо тих, що містять довго-живучі радіоактивні елементи.

Для забезпечення необхідного рівня безпо еки при експлуатації АЕС та створення умов для підвищення ефективності роботи АЕС в єдиній системі енергопостачання народного господарства і населення держави створенНАЕК “Енергоатом”.

Враховуючи виняткову важливість надійного функціонування АЕС, їх значний внесок в загальне виробництво е/е, існуючий дефіцит органічного палива в Україні необхідним є комплекс заходів щодо:

  • - підвищення безпеки функціонування енергоблоків;

  • - підвищення потужності діючих АЕС за рахунок їх модернізації;

  • - завершення будівництва енергоблоків №4 Рівненської та №2 Хмельницької АЕС з реактором ВВЕР – 1000, що можливо здійснити при наявності необхідних коштів;

  • - вирішення питання надійного та економічного забезпечення атомної енергетики ядерним паливом;

  • - вирішення питання про спорудження термінових сховищ ВЯП;

  • - вирішення проблеми надійного та безпечного зберігання РАВ;

Чи можна використовувати українські АЕС більш ефективно? На думку ген. Директора “Атомаудит” Н.Штейнберга, підвищення коефіцієнту використання встановленої потужності українських АЕС до проектного значення у 80% дозволило б виробляти значно більшу кількість е/е, стільки ж, скільки будуть виробляти блоки на ХАЕС і РАЕС після затвердження їх будівництва.

  1. Паливо – забезпечення.

Головна проблема паливо – забезпечення АЕС криється в тому, що 100% паливних збірок доводиться імпортувати з Росії, тобто існує цілковита енергетична залежність в цьому питанні. Для забезпечення надійної роботи АЕС України і запобігання зупинки енергоблоків через непередбачені обставини при забезпеченні свіжим ядерним паливом, доцільно було створити державний запас свіжого ядерного палива.

Оскільки в Україні існує 5 підприємств по видобуванню і переробці уранової руди та деяких інших компонентів для виготовлення яд. палива, то для підвищення енергетичної безпеки держави бажано створити основні елементи власного яд. паливного циклу (ЯПЦ). Однак за нинішньої економічної кризи доводиться вести мову про створення в найближчому майбутньому лише виробництва власних тепловиділяючих збірок.

Проте при цьому повинна бути доведена економічна ефективність створення відповідного підприємства продуктивністю біля 300 т урану в рік. Доцільно при цьому розглянути можливість кооперування в його спорудженні з Чехією, Болгарією, Словаччиною й Угорщиною, що експлуатують АЕС радянської конструкції і відчувають ті ж труднощі, що й Україна.

Але найбільш реальним може стати розвиток тих ланок створення паливних збірок для реакторів ВВЕР, для яких в Україні існують об’єктивні передумови: власна урано - видобувна промисловість, запаси якісних цирконієвих руд, металургійний потенціал. Розвиток цих компонентів та їх залучення у виробництво паливних збірок дозволить знизити вартість поставок яд. палива для АЕС та істотно скоротити валютні витрати. Найбільш актуальним з економічної та політичної точок зору є створення власних сховищ ВЯП. Таке сховище введене у дію 2000 року на Запорізькій АЕС.

Необхідно форсувати будівництво аналогічних сховищ на інших АЕС. Це не тільки дозволить щорічно заощаджувати біля 100 млн. доларів США, але й забезпечити енергетичну незалежність України.

3. Капітальне будівництво.

Що стосується капітального будівництва, та його стан в електроенергетичній галузі внаслідок нестачі коштів є критичним. Через нестачу коштів стримуються темпи проведення будівельно-монтажних робіт, закупівлі обладнання та матеріалів, виконання проектних робіт.

Але незважаючи на важкий фінансовий стан, за рахунок власних коштів енергопідприємств споруджувались лінії електропередач, теплові мережі реконструювались теплові станції, тривало будівництво житла та об’єктів соціальної сфери.

Перспективне капітальне будівництво в енергетиці, враховуючи специфіку галузі, має плануватися на довгостроковий період, Сьогодні воно визначається програмами розвитку країни та енергетики, в тому числі Програмою “Україна – 2010” і Національною енергетичною програмою (НЕП) України до 2010 року.

На сьогодні стало очевидним, що прогнози споживання електроенергії, які були покладені в основу діючої НЕП, суттєво завищені і потребують корегування. Відповідні оцінки змін тенденцій електроспоживання на перспективу виконувались вітчизняними та зарубіжними організаціями з застосуванням різних методик та підходів.

Великі розбіжності в оцінках попиту дозволяють розробляти лише орієнтовані плани капіталовкладень в галузь. Однак вони підтверджують те, що встановлені потужності існуючих електростанцій здатні забезпечити потреби країн до 2010 року.

Орієнтовно, розвиток е/е країни планується використати у два етапи:

  1. 1999-2003 р.р

  2. 2003-2010 р.р

Так, до пріоритетних напрямків розвитку енергетики до 2003 року включені (крім інших, які стосуються ТЕЦ, ТЕС і ГЕС):

  • введення в дію енергоблоків високого ступеня готовності (№2 Хмельницької, №4 Рівненської АЕС);

  • реконструкція та модернізація діючих енергоблоків АЕС з метою підвищення їх надійності і безпечності;

  • створення програми продовження експлуатації енергоблоків з реакторами ВВЕР – 1000 та ВВЕР – 440 на 10-20 років та реалізація її першочергових заходів;

  • створення власного виробництва яд. палива;

  • організація виробництва обладнання для атомно-енергетичного комплексу;

  • створення інфраструктури поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим яд. паливом;

  • збереження обсягів експорту електроенергії;

А також, серед інших, до пріоритетних напрямків з 2004 до 2010 р.р включені:

  • введення в експлуатацію, за умов достатнього фінансування, двох енергоблоків середнього ступеня готовності (№3 та №4 ХАЕС);

  • вибір нового типу реакторів для України та підготовка до перспективного будівництва АЕС;

  • підготовка до зняття з експлуатації енергоблоків з реактором ВВЕР;

Весь комплекс заходів перспективного будівництва на першому етапі, який триватиме до 2005 року, має бути спрямоване на завершення будівництва і реконструкції об’єктів високого та середнього ступенів готовності. До числа цих заходів відноситься завершення будівництва енергоблоків (№2 ХАЕС і №4 РАЕС).

За оцінками фахівців Міненерго, обсяг необхідних капіталовкладень для обумовленого вище розвитку електроенергетики до 2010 року, складає 47 млрд. дол. США, в тому числі на розвиток традиційної енергетики – 35 млрд. дол. США, атомної енергетики і промисловості – 12 млрд. дол. США.

За умови економічної нестабільності держава повинна брати участь в інвестуванні енергетики, як галузі з високою фондоємністю та тривалим інвестиційним циклом. У зв’язку з цим, доцільним є наступний розділ коштів за джерелами фінансування:

  • - для об’єктів традиційної енергетики :

50% - державний бюджет;

20% - власні кошти підприємств

30% - інші джерела;

  • - атомної енергетики та промисловості:

60% - державний бюджет;

40% - власні кошти;

Однак виходячи з економічної ситуації, що склалася, вірогідність одержання коштів з державного бюджету в необхідній кількості є сумнівною. Тому Міненерго працювало над питанням збільшення частки власних та залучених коштів на фінансування розвитку електроенергетики та відповідного скорочення частки держбюджету. Доцільно також розглянути питання щодо накопичення інвестиційних коштів та за рахунок відповідного збільшення тарифів на електричну та теплову енергію.

4.Екологічний стан.

  1. Екологія та АЕС

Екологічний стан об’єктів атомної енергетики характеризується величинами газо-аерозольних викидів та рідких скидів радіоактивних речовин.

Стан радіаційного захисту на АЕС характеризується рівнем опромінення персоналу. Дані по індивідуальних та колективних дозах опромінення є основними показниками рівня оптимізації радіаційного захисту робітників. Середні індивідуальні дози опромінення персоналу АЕС України не перевищують гранично – допустимих рівнів і мають загальну тенденцію до зниження. За показниками доз опромінення такі АЕС, як ЗАЕС, РАЕС, ХАЕС можуть конкурувати з закордонними. Однак Пд.-Українській АЕС слід вжити заходів щодо зниження індивідуальних доз опромінення. Що ж до величини викидів радіоактивних речовин у навколишнє середовище атомних станцій України, то на сьогодні вони не перевищують гранично – допустимих.

  1. Радіоактивні відходи та переробка їх.

Україна входить до першої десятки країн світу з виробництва е/е на АЕС і є однією з провідних країн з видобутку та переробки уранових руд. При наявності розвинутої атомної промисловості вона внаслідок розпаду СРСР практично втратила інфраструктуру поводження з РАВ: проектні та технологічні інститути, заводи з переробки ВЯП, виробничі потужності, які забезпечували обладнанням, апаратурою, тощо, без чого не можливе нормальне функціонування основного виробництва.

Крім цього, в Україні відсутні ефективні технології поводження з РАВ, такі як сортування, спалення, цементування, плавлення та ін.

На території України знаходиться понад 5 тис. підприємств, організацій і закладів, які виробляють, застосовують, перевозять і зберігають РАВ, джерела іонізуючих випромінювань і таким чином здійснюють відповідальне поводження з РАВ. Основні об’єкти накопичення та зберігання РАВ – це АЕС, підприємства урано-переробної промисловості, спец комбінати державного об’єднання “Радон”.

У загальному балансі РАВ, які утворюються в результаті господарської діяльності, 97 – 98% припадає на атомну енергетику та промисловість. Річний приріст обсягів залежить від багатьох експлуатаційних показників, однак в середньому на всіх АЕС України за рік утворюється близько 6 тис. куб. м твердих РАВ і біля 2,7 тис. куб. м рідких РАВ. Крім РАВ, що зберігаються на АЕС, атомна промисловість має РАВ активністю біля 1000 Кюрі у вигляді сховищ Східного гірничо-збагачувального комбінату та Придніпровського хімзаводу, які розташовані на площі 1,6 тис. га.

Ситуація, що склалася в ядерно-промисловому комплексі України з накопиченням РАВ і відсутність будь яких помітних практичних напрацювань в галузі переробки, транспортування та зберігання РАВ, примусила Державний комітет України з використання ядерної енергії на початку 90 років розробити і реалізувати комплекс першочергових невідкладних заходів з метою підготовки до створення підгалузі поводження з РАВ для вирішення внутрішньо – відомчих і міжнаціональних проблем поводження з РАВ. З цією метою на замовлення вже неіснуючого Державкоматому було виконано концептуальний і техніко-економічний аналіз ситуації, що склалася з РАВ в країні, визначені та економічно обґрунтовані основні напрямки створення галузі поводження з РАВ для ядерно-енергетичного і промислового комплексу України.

Основний стратегічний напрямок Державної програми – це створення централізованої системи із збирання, переробки, зберігання, транспортування та поховання РАВ. Реалізація цієї стратегії передбачається шляхом будівництва Центрального підприємства з переробки РАВ, будівництва тимчасових сховищ та об’єктів з поховання РАВ, контейнерів для їх пакування та транспортних засобів для перевезення. На сьогодні ведуться перед проектні роботи з будівництва Центрального підприємства переробки РАВ та комплексу “Вектор”, на якому планується довгострокове зберігання та поховання РАВ.

Згідно з Міжнародними правилами ВЯП має повертатися до країни-виробника (Росія), де з нього вилучать всі корисні елементи, а рештки повертаються до країни споживача (Україна). Через відсутність власного сховища в Україні було досягнуто міждержавної угоди, за якою ВЯП зберігалося у Красноярську – 47. Вартість такої послуги складала біля 300 дол. за 1 кг урану, що становить біля 25% світового рівня тарифів.

У січні 1999 року було введено заборону на розміщення ВЯП на території Красноярського краю і проголошено про необхідність підвищення до світового рівня тарифів на складування і переробку відходів. Це, а також інші чинники, призвели до необхідності вишукувати можливості збереження ВЯП на території України. Для цього передбачається спорудження сухих сховищ при атомних електростанціях і спорудження центрального сухого сховища в Чорнобильській зоні.

На сьогоднішній день в експлуатацію введені ВЯП на ЗАЕС. Планується встановити 380 контейнерів, термін зберігання в яких складатиме 50 років. Вартість поховання ВЯП в металево – бетонних контейнерах оцінюється в 50 дол. за кілограм урану.

5. Українське ядерне товариство.

Винятково важливими завданнями є робота з громадськістю та засобами масової інформації, інформативно видавнича діяльність. Від якості вирішення цих завдань залежить ставлення найширших верств населення до ядерної енергетики, а також – її майбутнє.

З цією метою в квітні 1993 року було створено Українське ядерне товариство (УКР ЯТ), основна діяльність якого спрямована на вирішення наступних проблем:

  • роботу з молоддю, студентами, учнями;

  • роботу з громадськістю та засобами масової інформації;

  • інформативно – видавничу діяльність;

  • встановлення міжнародних контактів та зміцнення міжнародного співробітництва;

  • допомога у вирішенні екологічних питань яд. енергетики;

Серед форм роботи Українського ядерного товариства:

  • традиційні конференції “Молодь в ядерній енергетиці”;

  • щорічні семінари “Екологічний моніторинг АЕС”;

  • регулярний випуск “Вісника УКР ЯТ”;

  • видання російською мовою інформативного бюлетеня Європейського ядерного товариства “NUCLEUS”;

  • видання науково-технічного збірника “Радіаційна та екологічна безпека підприємств ЯПЦ”;

  • чисельні спеціальні видання;

  • робота прес-клубу “Енергія”;

  • проведення круглих столів, в тому числі виїзних, та прес-конференцій;

  • лекції та загально – освітні виступи по радіо та телебаченню;

  • робочі зустрічі з політиками та екологами;

  • спільні заходи з інформаційними центрами АЕС;

  • робота секцій культури та жіночі секції при УКР ЯТ та інші;

Українське ядерне товариство увійшло до Координаційної Ради ядерних товариств країн СНД (КР ЯТ СНД), а також є національним представником в агентстві NucNet.








"роттердам+" не забирає гроші з кишень українців

ФОРМУЛА "РОТТЕРДАМ+" НЕ ЗАБИРАЄ ГРОШІ З КИШЕНЬ УКРАЇНЦІВ, А НАВПАКИ, ЕКОНОМИТЬ ЇХНІ ГРОШІ – ГОЛОВА НКРЕКП 
07.09.2018 22:38
Формулу "Роттердам+" проаналізували в європейської асоціації вугільної промисловості EUROCOAL і зробили по ній свій звіт
Що дала Україні формула "Роттердам+" і чи справді збирається її скасувати НКРЕКП
 


В ефірі "5 каналу" в програмі "Інформаційний вечір" голова НКРЕКП Оксана Кривенко розповіла всі подробиці про формулу "Роттердам+" і чи вигідна вона для України.

Голова НКРЕКП розповіла, що їхня комісія вирішила перевірити формулу "Роттердам+" у незалежних експертів: "Ми вирішили звернутися до провідної європейської асоціації вугільної промисловості EUROCOAL, яка саме і займається питаннями аналізу ринку вугілля в усіх країнах світу. Це незаангажована асоціація, яка включає до свого складу 15 країн, велику кількість підприємств, працює з 1954 року, отже, сумнівів щодо її репутації не виникало. Тобто ми звернулися до них з проханням проаналізувати нашу методику "Роттердам+". Що таке "Роттердам+"? Це фактично ціна вугілля, яка застосовується при формуванні цін на генерацію електричної енергії. Отже, це важлива складова, як наприклад, ціна борошна у випічці хліба".

Кривенко також прокоментувала інформацію, що формула "Роттердам+" використовується на користь Ахметова, а вугілля з українського Червонограду рахують за уціною імпортованого вугілля, а різницю крадуть: Все з точністю до навпаки... Якраз оця формула, навпаки обмежує собівартість видобутку внутрішнього вугілля, ми для того й замовили звіт в асоціації вугільників EUROCOAL… Ця ціна, яка закладається для формування оптової ринкової ціни електроенергії – вона найнижча серед усіх проаналізованих цін – і українського внутрішнього видобутку, і поточних спотових цін на вугілля на всіх європейських біржах. Тому що вона береться ретроспективно за останні 12 місяців і вкладається в ціну. Тому це найнижча ціна".

Вона додала: "Звичайно, для можливості забезпечення імпорту і забезпечення достатньо ресурсу, його необхідно привезти. Для того, щоб привезти, звичайно, додаються транспортні послуги. І якраз це є обмеження тих забаганок видобувників вугілля, які хочуть реалізовувати його за найвищою ціною. І я не погоджуюся з думкою, що вона (формула "Роттердам+" – ред.) забирає з кишень українців гроші, вона, навпаки, економить гроші українців".

Прокоментувала чиновниця і інформацію в ЗМІ, що якщо буде скасована формула "Роттердам+", то тарифи для споживача можуть підскочити майже втричі: "Про три рази я не скажу, але підскочити можуть. Справді, така можливість є, якраз оце формульне регулювання обмежує стрімке зростання тарифів. Тобто формула тримає".

На запитання ведучого, чи є вона прихильником того, аби зберегли формулу "Роттердам+", Кривенко сказала: "Я є прихильником того, що нам потрібен конкурентний ринок. Чим більше продавців електричної енергії буде на ринку, тим більше буде конкурентів і тим нижча в нас буде ціна. Для цього нам потрібна і інтеграція в європейську систему, для того, щоб була можливість імпортувати електричну енергію і навіть експортувати, якщо в якісь пікові періоди це буде вигідніше і дешевше. І казати, що ця формула дає комусь преференції, абсолютно неправильно".


10-й Міжнародний Форум і Виставка Нових Енергетичних Технологій

Найбільша в Східній Європі бізнес-подія, присвячена новітнім енергетичним технологіям, відновлювальним  джерелам енергії та енергоефективності, а також останнім світовим і локальним трендам в сфері сталої енергетики - 10-й Міжнародний Форум і Виставка Сталої  Енергетики SEF 2018 KYIV відбудеться в Києві з 16 по 19 жовтня 2018 р

Організатором SEF 2018 KYIV є Центр Інноваційного Бізнесу.

Зокрема, 16-17 жовтня відбудеться Форум SEF 2018 KYIV, який традиційно збирає власників і топ-менеджерів ключових гравців ринку. Кількість учасників події - 400+.

17-19 жовтня проходитиме Виставка SEF 2018 KYIV, на якій компанії з більш ніж 30 країн представлять технології, обладнання та сервіси для сегментів сонячної енергетики, вітроенергетики, біоенергетики, енергоефективності, а також об'єктів енергетичної інфраструктури.

Для компаній, що працюють у  сфері сталої енергетики, SEF набув статусу ефективної ділової платформи, на якій традиційно зустрічаються кращі міжнародні експерти, керівники галузевих державних відомств, десіжн-мейкери, що представляють постачальників і виробників обладнання, інвестиційні компанії і банки, девелоперов і сервісні компанії, а також енергетичні компанії, які є операторами об'єктів відновлюваної енергетики.

Форум є унікальною можливістю отримати інсайт в  фінансових, юридичних і технічних особливостях будівництва об'єктів відновлюваної енергетики, а також енергозабезпечення різних виробничих і комерційних об'єктів.

Крім цього 17-19 жовтня в рамках Виставки SEF 2018 KYIV ключові гравці ринку проведуть цілий ряд тематичних семінарів, які традиційно зберуть підприємців, зацікавлених в організації бізнесу в сфері відновлюваної енергетики, а також будівництві власних енергетичних об'єктів, зокрема, дахових сонячних електростанцій.

Вперше в 2018 р. складовою частиною SEF KYIV стане Tech Energy Competition - SEF AWARDS - конкурс проектів сталої енергетики в Східній Європі.

Важливою складовою частиною SEF є програма зустрічей B2B по попередньо затвердженому розкладу, яка вже традиційно вважається компаніями платформою для обговорення та укладання контрактів.

Партнерами SEF 2018 KYIV виступили компанії: KNESS, Jinko Solar, JA Solar, Helios Strategia, Huawei, Photomate, Solar Steelconstraction, US Solar.

Станьте  учасником SEF 2018 KYIV і приєднуйтесь до всесвітньо відомих експертів, учасникам міжнародного ринку сталої енергетики, постачальників сучасних технологічних рішень в галузі енергоефективності та відновлюваної енергетики-компаній та особистостей, які своєю діяльністю і досягненнями активно змінюють енергетичний ландшафт Східної Європи.

Проекти у сфері нових енергетичних технологій починаються тут!

Офіційний сайт SEF 2018 KYIV: 2018.sefkyiv.com

Україна на третину наростила експорт електроенергії

Україна на третину наростила експорт електроенергії
5 січня 2018 21:59

За 11 місяців 2017 року Україна наростила експорт електроенергії на 34,4%, порівняно із відповідним періодом 2016 року. Про це свідчать дані Міністерства енергетики та вугільної промисловості, передає 1NEWS з посиланням на УНН.

Зокрема, за січень-листопад 2017 року Україна експортувала електроенергії у обсязі 4 млрд 707,6 млн кВт/год., що на 34,4% більше, ніж за відповідний період 2016 року.

При цьому виробництво електроенргії за вказаний період зросло на 1 млрд 504,6 млн кВт/год. або на 1,1%, порівняно із січнем-листопадом 2016 року.

"Газпром" скоро предстанет...

"Газпром" скоро перестанет кормить Россию
15:02, сьогодні  
"Газпром" – все? / sprotyv.info

Газ и нефть традиционно являлись главным источником доходов как СССР, так и его частичной наследницы – Российской Федерации. Причем РФ куда серьезнее, ввиду тотального промышленного спада, зависит от поступлений в бюджет за счет экспорта энергоносителей.

Однако, как показывают тенденции, в скором времени углеводородную империю, занимающую пятое место в мире по запасам нефти и первое по газу, может укрыть волна коллапса. И в первую очередь это касается ее газовой отрасли, а "Газпрому" отведена роль детонатора.

Читайте также: Чорная пятниця для российского газа

Так, стало известно, что компания, стоившая в 2007 году более 300 миллиардов долларов, а в 2017-м чуть более 52 миллиардов долларов (запомните эту цифру), в 2018-м намерена для реализации своих амбициозных проектов привлечь не менее 1,278 триллионов рублей инвестиций, или проще говоря – долгов.

Казалось бы, крупнейшая газовая компания России, страны, обладающей крупнейшими запасами газа в мире, может себе позволить подобные риски. Но, на сегодняшний день долг "Газпрома" приближается к 40 миллиардам долларов, а благодаря привлечению дополнительных инвестиций в свои проекты он уже вначале 2018-го резко подскочит на 7 миллиардов долларов, а к концу следующего года ожидается в районе 60 миллиардов долларов!

А теперь вспоминаем стоимость компании. По сути, в 2018 года ее внешние долги перекроют эту самую рыночную стоимость на 20%, а то и больше. И это предпосылки к банкротству.

С другой стороны, для чего нужны все эти средства "Газпрому"? Разумеется, для строительства газопроводов "Турецкий поток", "Северный поток-2" и "Сила Сибири". Проекты масштабные и в перспективе должны не только компенсировать затраты, но и поднять компанию на новый уровень! Но и здесь есть свои "НО".

Прежде всего, "Северный поток-2" на сегодняшний день имеет весьма туманное будущее в связи с санкциями США, которые полную мощь покажут именно в 2018 году. Завершение же работ в 2019-м уже не является реалистичным, а даже если и так, то до начала гипотетических поставок "Газпром" два года бы существовал с растущими долгами.

"Турецкий поток", перспективы которого из-за санкций так же не имеют определенного будущего, сама же Турция не спешит реализовывать со своей стороны, более полагаясь на газ из Азербайджана и Ирана.

И, конечно же, "Сила Сибири", газопровод в Китай, на который в этом году были направлены дополнительные средства в размере 189 миллиардов рублей, в то время как финансирование "Северного потока – 2" сократили на 9%. Но, даже и с учетом особого внимания к "СС", ранее 2021 года при самых оптимистичных прогнозах строительство не завершится. То есть, на доходы от "СС", РФ в ближайшие, минимум, 4 года, рассчитывать не стоит.

А между тем США продолжают экспансию своего СПГ в Европу и на Азиатский рынок, в том числе в Китай. Из наиболее примечательных событий это заключение контракта на 5 лет между польской финансовой группой "Polskie Grnictwo Naftowe i Gazownictwo" и "Centrica LNG Company Limited", а так же мега-сделка между китайской госкомпанией China Petrochemical Corp (Sinopec) и американской Alasca Gasline Development Corp о поставках СПГ суммой на 43 миллиарда долларов.

Подобные тенденции ярко демонстрируют, что пока Россия строит свои трубы, США уже отнимают у нее долю рынка, благодаря своему СПГ. И кто-то поверит, что Белый дом не будет в скором времени агрессивно и настойчиво отвоевывать все новые и новые плацдармы у РФ?

А потому, компания, у которой долгов больше чем ее стоимость на рынке, а перспективы взлета после окончания строительства многообещающих проектов, часть из которых может быть и не достроена вовсе, в скором времени спровоцирует энергетический кризис в России.

Переиграли!


Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая