хочу сюда!
 

Марина

32 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 31-36 лет

Заметки с меткой «енергетика»

Геліотермальні вежові електростанції. Успіх чи провал?

            В лютому 2014 р. в США посеред пустелі Мохаве було відкрито найбільшу на цей час геліотермальну електростанцію в світі, яка здатна виробляти 392 МВт енергії (для порівняння, потужність Калуської ТЕЦ - 200 МВт, а Дніпрогесу - 1500 МВт). Цього достатньо, щоб безперебійно забезпечувати електрикою в середньому за рік 140 000 домогосподарств. Навіть вночі.




        Ivanpah Solar Power Facility, що розташована за 3 години їзди на схід від Лос-Анджелесу, - лише один з етапів потужної програми змін енергетики Каліфорнії. Влада штату вирішила, що вже за 5 років 33 % всієї енергії в регіоні буде отримуватись завдяки сонцю та вітру - найчистішим щодо екології джерелам енергії. Будівництво Айванпа коштувало $ 2,2 млрд і тривало більше трьох років.

             Особливість подібних СЕС в тому, що вони використовують не фотоелектричні сонячні панелі, до яких ми звикли, а звичайні дзеркала. Кожне дзеркало розміром з гаражні ворота, і всього таких дзеркал на Айванпа 173500. Станом на 2014-15 роки тільки найбільших (> 100 МВт) станцій такого типу нараховується понад десяток, переважна більшість з яких працюють в США. Але на більшості з таких СЕС використовуються конструкції з параболоциліндричними дзеркалами, і тільки в двох американських СЕС - плоскі дзеркала і вежі: Ivanpah та Crescent Dunes в тій же Неваді.

           Завдяки централізованому комп’ютерному управлінню дзеркала спрямовують сонячне світло на кожну з трьох веж, що розташовані посередині станції, і таким чином вловлюється кожен сонячний промінь протягом світлового дня. На вершинах веж знаходяться котли з водою, яка нагрівається тепловою енергією, сконцентрованою дзеркалами, і виробляє електрику. Чим вища вежа, тим більше дзеркал можна розмістити навколо неї.


           Висота кожної з веж на Айванпа по 148 метрів. У найбільшу спеку котел може нагріватись до 700 °С. Завдяки значній кількості перегрітої водяної пари, електрика може вироблятися до 15 годин після заходу сонця, що робить електростанцію практично цілодобовою.


              Такою Айванпа була до 19 травня 2016 року, коли ця величезна сонячна електростанція загорілася. Причому, як вияснилося в ході "розбору польотів", це була найменша з її проблем.

             На думку Пожежного департаменту пожежа стала результатом зміщених дзеркал, що зосередили свої промені не на ту частину вежі. Девід Нокс, представник компанії NRG Energy, що експлуатує Айванпа, тоді казав, що поки зарано говорити про причину пожежі. "Зараз ми оцінюємо збиток і розробляємо план ремонту", - повідомляв Нокс. Але 25 травня і він підтвердив, що пожежа справді була викликана дзеркалами, які належним чином не відслідковують хід сонця. За його оцінками на ремонт станції до вводу в експлуатацію необхідно було три тижні.


            Айванпа це найбільша геліотермальна електростанція в світі, що переливається морем дзеркал, концентруючи сонячне світло на три вежі. Але, як кажуть критики, вже на день пуску СЕС в 2014 році технологія в Айванпа була застаріла і занадто вибаглива в обслуговуванні.

            Остання проблема - пожежа в одній з трьох веж заводу в четвер, яка призвела до загоряння і оплавлення металевих труб. Оскільки станція стикнулася з інженерними прорахунками, то їй з самого початку довелося боротися, щоб виконати свій контракт на поставку електроенергії. Її довелося б закрити, якби Каліфорнійська комісія по комунальним підприємствам не пішла на поступки в березні 2016 р. "В Айванпа була така метушня!", - говорить Адам Шульц, менеджер програми UC Davis енергетичного інституту і колишній аналітик CPUC, - "І якщо це призводить до відключення (мається на увазі через останню пожежу), це буде добивати їх і далі". Крім суто технічних проблем станція мала головний біль з громадською думкою (PR) у вигляді звітів про обгорілих птахів і засліплених дзеркалами пілотів літаків.

            Однак найбільша проблема Айванпа це скрутний економічний стан. Коли станція була запроектована (2007 р.), в розрахунках окупності була взята вартість електроенергії приблизно така ж, як від фотоелектричних сонячних панелей на той час. З тих пір вартість електроенергії від геліопанелей впала до 6 центів за кВт*год (порівняйте з розрахунковою для геліотермальної електростанції 15 ... 20 центів), оскільки за цей час подешевшали матеріали для панелей. "Для геліотермальної сонячної електростанції цього не сталося, оскільки це в основному проект зі сталі і скла", - говорить Шульц.

            Фотоелектричні системи також мають перевагу у легкому позиціонуванні вгору або вниз. Не важливо, чи це буде одна панель на Вашому даху, чи 100 панелей, припустимо, в аеропорту, але електрика може бути використана там, де і вироблена - локально. Але для геліотермальних сонячних електростанцій, вам потрібен величезний шмат пустельної землі, віддалений від споживачів. Айванпа має 173500 збірок дзеркал розміром з гаражні ворота, розставлених на 3500 акрах. Кожне дзеркало має керований комп'ютером електропривід, який відстежує хід сонця.

             Всі ці рухомі частини роблять Айванпа складнішою в обслуговуванні, ніж статичні системи панелей сонячних батарей. Отже, є 173500 збірок рухомих дзеркал, а також вежі, де концентроване сонячне світло перегріває водяну пару для виробництва електроенергії, кожна система багатокомпонентна і зі своїми складними системами керування. "Та одні тільки розміри таких електростанцій дозволяють легко лишити поза увагою якусь маленьку несправність", - говорить Тайлер Огден, аналітик Lux Research.

             Теоретично, перевагою геліотермальних станцій є їхня здатність за рахунок інерційності теплових процесів згладжувати виробництво енергії. Панелі сонячних батарей виробляють енергію, коли світить сонце, в інший час вони є не більше ніж прикрасою даху. Айванпа потребує деякого часу "розкачки" в ранкові години, щоб досягти належної температури води для виходу в штатний режим генерування, зате вежі можуть продовжувати виробляти електрику у вечірні години, коли споживання електроенергії, перейшовши через пік, поступово знижується. На подібних СЕС в інших місцях, таких як Crescent Dunes Solar Energy в Неваді, є дзеркала, які концентрують енергію на ємності, в яких замість води використовується розплавлена сіль, що може зберігати теплову енергію набагато довше.

             У США в цей час фотоелектрична енергія перемагає. Вже ніхто не сподівається на будівництво тут геліотермальних електростанцій. Хоча величезна геліотермальна СЕС, де використана вигнута конфігурація дзеркал, будується в Марокко, як і менш потужні аналогічні установки - в США, правда, для вироблення тільки тепла, а не електрики. Нокс каже, що такі дзеркала можуть використовуватися і на геліотермальних електростанціях з урахуванням уроків, вивчених в Айванпа, що накреслять шлях вперед. Тільки якщо ці уроки не є застереженням покінчити з цим.

             Тим не менш, повідомлень про остаточне закриття станції, собівартість енергії з якої нібито в 2...3 рази перевищує ринкову її ціну, не було. Станцію слід вважати діючою? Красномовно...

Просто ВАУ!!!

Вже хтозна скільки маю скапку в голові у вигляді ідеї про мікроядерний реактор під капотом авто, щоб приводити його в рух. Ну, і взагалі, про побутове застосування ядерної енергії, наприклад, для опалення будинків. Ділитися такими ідеями начебто і не варто, хіба що в курйозному контексті. А тут - ось воно shock

А раптом піде?!
Може, почати запасатися торієм? ))

Чудо-авто, яке потрібно заправляти раз на 100 років.

Компанія Laser Power Systems (LPS) з Коннектикуту, США, розробляє нову рушійну систему, яка використовує один з найбільш щільних матеріалів, відомих в природі: торій.

Через велику густину торій здатен виробляти неймовірні обсяги тепла. Компанія в даний час експериментує з маленькими шматочками матеріалу, здатними створювати лазерний промінь, який нагріває воду, генерує пар і обертає парову міні-турбіну.

Поточна модель торієвого двигуна важить 200 кг і легко вміщається під капотом традиційного автомобіля. А за висновком експертів, всього один грам торію містить більше енергії, ніж 28 тисяч літрів бензину і 8 грам цієї речовини будуть живити звичайний автомобіль протягом століття.

За словами експерта Роберта Харгрейвса, "джерела енергії з малим або нульовим викидом СО2 мають бути дешевшими, ніж вугілля, або вони проваляться в своїй спробі замінити викопне паливо". Наприклад, США споживають 20 % світової енергії і, за словами Харгрейвса, навіть якщо знизити їх емісію СО2 до нуля, 80 відсотків, вироблених іншими країнами, як і раніше будуть проблемою. А оскільки викид вуглекислого газу переходить вже всі мислимі межі, нам вкрай потрібні нетривіальні ідеї.

А торій в даному випадку може стати до того ж і відповіддю на питання про світову ядерну енергетику. Погляньмо на сухі факти:

Торій виробляє від 10 до 10 тисяч разів менше довгоіснуючих радіоактивних відходів;

Видобуток торію дає всього один чистий ізотоп, в той час як суміш природних уранових ізотопів потребує збагачення для роботи в більшості звичайних ядерних реакторів;

Торій не може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію без спеціальних кондицій, тож в разі потреби його розпад в реакторі припиняється автоматично;

Харгрейвс пророкує також перехід на торій фабрик та інших промислових концернів. І в найближчому майбутньому ми можемо побачити це на власні очі.

Про блокаду...

Можете потратити 18 хв на фільм і тоді дати собі відповідь. І навіть не на питання: чи ви за чи проти блокади. А на питання: чи ви за фінансування війни проти себе, чи проти...

Чому вугілля?

Енергія як повітря, допоки вона є, її ніхто не помічає…
Не знаючи енергетичного голоду,
легко можуть не помічати і того, хто його втамовує.



           Отже, чому вугілля? Тому що це просто. Тому, що його достатньо.
           З прадавніх часів вугілля використовують як енергетичну і енерго-технологічну сировину. Про вугілля повідомляють античні, давньо-римські, давньо-китайські джерела.
           Досить рано людство навчилося з допомогою вугілля виконувати роботу. Перший випадок розумного застосування вугілля і пари в механіці описано в 1545 р. в Іспанії, коли капітан флоту Бласко де Ґарай сконструював машину, за допомогою якої приводив в рух бічні гребні колеса корабля. За наказом короля Карла V машина вперше була випробувана в Барселонській гавані при перевезенні 4000 центнерів вантажу кораблем на три морські милі за дві години. Винахідник був винагороджений, але машина залишилася без застосування і була забута.
          Зоряний час вугілля і пари почався за Нової історії, коли новонароджена промисловість вимагала більше і більше енергії для свого росту. А надавали енергію в ті часи в основному водяні колеса. І якщо текстильну фабрику ще можна побудувати на березі ріки, то поклади руди чи вугілля мають розроблятися в місцях залягання. На копальнях, віддалених від річок, могли використовувати тільки силу тварин. Власник однієї англійської копальні у 1702 році для приведення в дію насосів, які відкачували воду, був вимушений тримати 500 коней. А таке підсобне господарство рудокопу мати було не дуже цікаво.
         Тож промисловість для свого розвитку конче потребувала потужний двигун нового типу, який дозволяв би створювати виробництво і видобуток в будь-якому місці. І першим поштовхом до створення нових двигунів, не прив'язаних до рік, стала саме потреба в насосах і підйомниках в металургії і гірничій справі. Відгукуючись на цю потребу, технічний геній людства ніби з рогу достатку став "випльовувати" з кожним  разом все кращі шедеври з металу, вогню та пари. Атмосферні машини Севері (1698 р.), Ньюкомена-Коулі (1710),  Ползунова (1766), парова машина Ватта (1774 р.)... Зрозуміло, парову машину спробували помістити спочатку на корабель - пароплав "Клермонт" Фултона (1807), -  а згодом і на візок: локомотив "Паффі Біллі" (1813), паротяги Стефенсона (1815-25), Черепанових (1834).
         У 1769 році Ватт запатентував паровий двигун з окремим конденсатором, пізніше - застосування в двигуні пари з тиском, вищим за атмосферний, що значно знижувало витрати палива. Саме в машині Ватта було закладено основні принципи будови і роботи поршньової парової машини надмірного тиску (0,2–0,3 МПа). Вона стала вироком останньому водяному колесу. Згодом, починаючи з Вольфа в Англії, розроблялися схеми багатократного розширення пари послідовно в 2, 3 і навіть у 4 прийоми, коли пара переходила з циліндра високого тиску (ЦВТ) у наступні циліндри з остаточним тиском (ЦСТ, ЦНТ). Однак, після Ватта більше ніхто нічого істотного не міг додати у частині принципу дії двигуна, тож приблизно з 1790-х, вдосконалення йшли переважно в напрямі підвищення робочого тиску і температури водяної пари двигунів. Якщо перші атмосферні машини Севері потребували більше 25 кг вугілля на 1 кінську силу своєї потужності, то через 150 років паросилові установки, що випускалися промисловістю США, затрачали вже 3 кг вугілля на 1 к. с. Тож рушій прогресу на найближчі 100 років було чітко визначено. Ним стало старе і знайоме вугілля.



          З першим пуском серійного виробництва електричних двигунів у 1850-60-х роках, винайденням перших телеграфу і телефону людство все більше смакувало принадами електричної енергії. А з винайденням у 1870-х лампи розжарювання просто бог звелів завести електрику у кожну оселю. І коли людство зрозуміло, що для величезних перспектив, що раптом йому відкрилися, можливостей тогочасних гальванічних батарей йому буде замало, знов технічна думка в особі Густава Лаваля і Чарлза Парсонса підказала оптимальне вирішення проблеми. Ним у 1870-х роках стали перші прототипи сучасної парової турбіни, яка призначалась для роботи разом з електричним генератором для добування електроенергії.
          З тих часів виробництво електрики принципово не змінюється. Воно має такі стадії перетворення енергії.

 

              Мінеральне паливо спалюється в котлі. Виділена при цьому теплова енергія акумулюється робочим середовищем – водою, яка після поглинання певної кількості тепла перетворюється на стиснену і перегріту ("гостру" чи "свіжу" - це вже залежно від сленгу різних енергетиків) водяну пару. Остання під тиском подається на лопатки турбіни, змушуючи обертатися ротор турбіни, що напряму з'єднаний з валом електрогенератора.
             Температура Т та тиск Р "гострої" пари є базовими параметрами енергогенеруючого устаткування теплових електростанцій.
             Такою була динамо-машина, встановлена містером Едісоном на Pearl-Street в Нью-Йорку у 1882 р.



          А таким є машинний зал сучасної електростанції, відкритої в Німеччині в 2015 році.



              Під декоративним кожухом багатосоттонне нагромадження корпусів, валів, коліс, труб… Що спільного? І в 1882, і в 2015 в таких енергоблоках ми спалюємо вугілля. З року в рік спалюємо все більше. Мені подобається ілюстрація з однієї брошури вчених Уппсальського університету (Швеція) і ці числа звідти ж. Так, пані, панове, це далеко не гігант, це європейський середнячок, Швеція, кінець 1980-х!!!
             


             
Ще є інформаційний ресурс, що дозволяє просто шкірою відчути швидкість і масштаби видобування викопного палива у світі. Як тільки Ви увійшли на сторінку, вмикаються лічильники, що відраховують кількість добутого вугілля, нафти і газу з моменту Вашого входу. Можна дізнатися також, скільки добуто цих копалин з моменту Вашого народження.
              А різниця за майже 200 років? Різниця в тому, на скільки розумніше з часом
ми спалюємо це вугілля.
             
В історії розробки ТЕС має місце постійне збільшення одиничної потужності та зростання параметрів робочої пари для кожного наступного покоління енергоблоків. На межі 19 і 20 століть звична потужність турбін була 300...400 кВт; великими вважалися турбіни на 1000 кВт (1 МВт). А вже в 1950-х була подолана межа 1000 МВт. І мотив тут зовсім не американський чи радянський гігантизм, а суто економічний аспект.
             Для устаткування попереднього покоління, спроектованого до 80-х рр. 20 ст., були досягнуті параметри "гострої" пари Т = 540-580 °С; Р = 16-25 МПа. При цьому коефіцієнт корисної дії (ККД) енергоблоків становив 35-40 %. Тривала міцність низьколегованих перлітних сталей з вмістом хрому до 3 %, з яких виготовлялися турбо- та котлоагрегати, трубні системи, перепускна та регулювальна апаратура,  була достатньою для забезпечення вищевказаних параметрів. А далі зась. Для роботи при Т > 580 °С; Р > 25 МПа мусили виготовляти енергоблоки вже з більш жароміцних матеріалів, відомих на той час. Це мартенситно-феритні сталі з вмістом Сr 11-13 %, аустенітні хромо-нікелеві сталі, сплави з високим вмістом нікелю. Але спроби розробки устаткування з надкритичними параметрами пари тоді не були численними через недоліки та обмеження, пов'язані з цими матеріалами та їх зварними з'єднаннями.
            Подальше зростання параметрів пари стало можливим тільки після 80-х із розробкою складнолегованих мартенситних сталей з вмістом Сr 8-10 %:  Р91 (США, 1980 рiк), NF616 (Японія, 1985) та Е911 (Європейський союз, 1990). Ці сталі мають вищий комплекс характеристик міцності та пластичності при кімнатній та високій температурах, ніж будь-які перлітні сталі та більшість мартенсито-феритних сталей. Їх вартість нижча, ніж в аустенітних сталей. За технологічністю у виготовленні вони переважають мартенситно-феритні сталі. Тому на основі чисто мартенситних сталей з 8-10 % Сr стало можливим проектування та масове промислове впровадження енергогенеруючого устаткування нового покоління з параметрами "гострої" пари Т = 590-620 °С; Р = 26-31 МПа, що триває і нині. Таке підвищення параметрів пари обумовлює зростання ККД енергоблоків нового покоління до 41-44 %.
             Ось все вищесказане - історія зростання робочих параметрів ТЕС, коротко і в графічній формі, на прикладі японських електростанцій.


 
              В цій царині кожне підвищення параметрів на 10-20 °С чи на 2-3 МПа - вже свято. Подекуди при визначенні майбутнього покоління блоків фігурують такі перспективні числа робочих параметрів Т до 720 °С; Р до 37 МПа. Щоб представити це наочніше, скажу, що сталь при нагріві до 720 °С світиться яскравомалиновим кольором. Але при цьому вона не м'яка, як пластилін, а має певний рівень міцності достатній, щоб тримати всі ті неймовірні тиски та температури мініатюрного керованого пекла в нутрощах енергоблоку. Зараз це мрія. Але й зараз же ось яка реальність: "постіндустріальна" Європа морщить чоло, роздуває щоки і відсапується, бо намагається вичавити все, що можна, з таких банальних матеріалів як сплави заліза. І поступово наближається до тих меж!                
            Розробляються нові типи сталей з нетрадиційними механізмами зміцнення металевої матриці при високих температурах (інтерметаліди, карбонітридна z-фаза замість традиційних карбідів). Вже можна ставити під сумнів і коректність терміну "сталь" для матеріалів, в яких вміст вуглецю становить 0,002 % і менше. Всі хочуть мати справу з матеріалом мартенситного класу, а не з геморною нержавійкою чи наддорогим "високим нікелем". Хід робіт цього напряму контролюється на вищому урядовому рівні відповідними єврокомісарами. Для чого? Бо досягнення отих меж обіцяє загнати ККД вугільних енергоблоків за відмітку 50 %. А кожен подібний стрибок ККД це деяке зменшення затраченого палива та викидів в атмосферу на одиницю отриманої потужності ТЕС. Так-так, невеличке зменшення отих гір, що покривають вежу Ейфеля, і хмар над ними.
             Мабуть зайве говорити, що над тим самим працюють у поті чола і США, і Японія. Останні років із 10 в цій царині досить активний і Китай.
                 Отож, пані-панове, з 18 століття і дотепер ми безпросвітно сидимо у добі вугілля й пари. Знову ж таки всезнаюча статистика десь у 2000 р. вияснила, що за всю попередню людську історію добуто тільки 2-3 % від запасів вугілля, розвіданих на той момент. Все в природі йде легкими шляхами і уникає важких шляхів. А вугілля порівняно легко добувати. Воно є досить рівномірно по регіонах і континентах. Ось людство і вчепилося за нього, як дідько за грішну душу.

                Але біда в тому, що продемонстрована в цій таблиці забезпеченість світу вугіллям цілком ілюзорна. Бо якщо людство скористається і спалить ці запаси, то воно поверне собі той склад атмосфери, який був багато сотень мільйонів років тому. Ще до того як стародавні флора і фауна планети спожили весь той атмосферний вуглекислий газ, звільнили кисень, забрали собі на будову тіла вуглець і нарешті відклалися у вигляді скам'янілих решток "чорного золота".

Звідки братимемо енергію...

        Bloomberg L.P. — американська компанія (партнерство з обмеженою відповідальністю), провайдер фінансової інформації. Один з двох провідних світових постачальників фінансової інформації для професійних учасників фінансових ринків.
         В тексті нижче (у перекладі) подається картинка майбутнього, яку малює Блюмберг щодо відновлюваної енергетики. Поживемо - побачимо, які з них пророки...

         Способи добування електрики незабаром сенсаційно зміняться, оскільки ера невпинно зростаючого попиту на викопні види палива добігає кінця менше ніж за десять років. Це випливає з свіжого прогнозу компанії Bloomberg New Energy Finance (BNEF), яка прогнозує стан глобальних енергетичних ринків протягом наступних 25 років.
          Можна вважати, що зараз ми добігаємо до піку споживання викопного палива, а зміни відбуваються не тому, що ми тікаємо від вугілля і газу, а тому, що знаходимо дешевші альтернативи. Попит прямує до максимуму швидше запланованого, оскільки електромобілі і прийнятні за ціною засоби для накопичення та зберігання відновлюваних видів енергії з'являються швидше, ніж очікувалося, а також тому, що є суттєві зміни в енергетичному балансі Китаю.
          Ось які величезні зрушення будуть найближчим часом на ринках електроенергії.

          1. Близиться кінець Золотого віку газу
          З 2008 року єдиним найважливішим чинником на енергетичних ринках США був надмір дешевого природного газу, що добувається гідророзривом пластів. Дешевий газ зруйнував вугільну промисловість США і породив розмови про "перехідне паливо" на проміжній стадії від енергії вугілля до поновлюваних джерел. Та схоже, цього не станеться.
          Вартість енергії вітру і сонця падає на стільки стрімко порівняно з цінами на газ в усі часи, що вони домінуватимуть в глобальному масштабі, відповідно до BNEF. Аналітики в цьогорічній доповіді скоротили свої довгострокові прогнози щодо вугілля та природного газу на третину, але навіть обвал цін не призведе до того, щоб зірвати швидкий глобальний перехід до поновлюваних джерел енергії.
         - Ви не можете боротися проти майбутнього, - сказав Себ Генбест (Seb Henbest) провідний автор тієї доповіді. Економіка стає все більше безповоротною. Рік піку споживання вугілля, газу і нафти - 2025.



             2. Інвестиції, що вливаються в розвиток поновлюваних джерел, сягнуть $ 7.8 трильйонів.
             Попит на електроенергію зростає, тож інвестиції у енергетику викопного палива збільшаться на $ 2,1 трлн до 2040 р. Але це буде незначним порівняно з $ 7,8 трлн,  інвестованих у поновлювані джерела енергії, в тому числі $ 3,4 трлн в геліо- ; $ 3,1 трлн - у вітро-; та 0,911 $ трлн у гідроенергетику.
Вже зараз у багатьох регіонах затрати, розраховані за весь час експлуатації відповідних потужностей, є меншими, ніж затрати на будівництво нових теплових електростанцій, і ця тенденція триватиме. А до 2027 року трапиться щось дуже примітне. З того часу будівництво нових вітряних ферм і сонячних полів часто буде дешевше, ніж запуск та обслуговування вугільних та газових генераторів. "Це переломний момент, що призведе до швидкого і широкого поширення поновлюваних джерел енергії", згідно з BNEF.
            До 2028 року, батареї будуть настільки ж всюдисущі, як сонячні панелі на даху сьогодні.

            3. Електромобілі прийдуть на допомогу ринку електроенергії.
            Що стосується піку споживання викопного палива, то тут основний упор робиться на виробництво електроенергії, а не на паливо для транспортування. Для автомобілів пік попиту на нафту буде трохи пізніше. Але різке зростання чисельності електромобілів так само ставить нафтові ринки на межу зриву, і значення їх тим помітніше для ринку електроенергії, чим більше стає електромобілів.
            Справді, електричні автомобілі не могли прийти в кращий час для розвинених економік. Наприклад, в Німеччині, де підвищення ефективності (ощадливого використання електрики) означає, що без електричних авто попит на електроенергію мав би тривалий і дестабілізуючий спад. Цю тенденцію електричні транспортні засоби обернуть на зворотну , відповідно до BNEF.
            На діаграмах нижче показано стрімко ростучі попит на батареї для автомобілів і частку, яку електромобілі складуть у попиті на електроенергію в усьому світі. Прийняття електромобілів буде різним в залежності від країни та континенту, але в цілому вони заберуть 8 % від загального обсягу споживання електроенергії людством до 2040 року, як встановлено BNEF.

              4. Акумуляторні сховища електроенергії поряд з централізованою електромережею.
             Поновлювані джерела енергії та електромобілі обумовлюють тривалий цикл зростання попиту. На відміну від викопного палива, коли сплеск попиту призводить до зростання цін, для нових енергетичних технологій сплеск попиту породжує більші масштаби впровадження, і це призводить до зниження цін.
             Розширення масштабів електромобілів збільшує попит на поновлювані джерела енергії і призводить до зниження вартості батарей. І, в міру того, як падають ці витрати, батареї можуть частіше використовуватися для зберігання сонячної електроенергії.

              5. Ціни на електроенергію сонячних та вітроустановок
              Цей графік, можливо, найважливіший графік для енергетичних ринків. Він описує закономірність настільки послідовну яскраву, що промислові підприємства переводять свої годинники на неї. Це чудова математика спаду вартості панелей. Графік логарифмічний, тому зниження глибше, ніж на перший погляд. Кожне подвоєння площ сонячних панелей у світі, знижуює ціни на 26 %.



              Ціни на енергію вітряків також швидко падають - на 19 % від кожного подвоєння їх потужності. Енергетика вітру і сонця буде найдешевшою формою виробництва електроенергії в більшості країн світу у 2030 роках, відповідно до BNEF.

              6. Фактор потужності скаженіє
              Одне з явищ, що мають стрімку динаміку в галузі поновлюваних джерел енергії, є зрушення у параметрі, відомому як фактор потужності. Це відсоток від максимального потенціалу електростанції, який фактично досягнутий за деякий проміжок часу.
               Розглянемо вітроелектростанції. Навіть на великих висотах сила вітру не постійна і змінюється з часом доби, з погодою чи сезоном. Таким чином, проект з номінальною потужністю 100 МВт електроенергії може виробляти, наприклад, тільки 30 %, коли усреднити потужність протягом року. Тобто, коефіцієнт потужності 30 %.
               З удосконаленням технологій і ростом досвіду проектувальників щодо оптимального розміщення різних типів вітряків, фактор потужності цих джерел енергії збільшується. Деякі вітряки в Техасі зараз досягли фактору потужності у 50 %, згідно з BNEF. Підвищення факторів потужності роблять поновлювані джерела енергії більш привабливими.
              Але фактори потужності газових і вугільних електростанцій також змінюються. Після того, як станція сонячної або вітрової енергії побудована, гранична вартість електроенергії, яку вона виробляє, в значній мірі наближається до нуля, в той час як вугільні та газові станції потребують палива для кожного нового вата електроенергії. Якщо ви є енергогенеруючою компанією, яка може вибирати, ви завжди вибираєте безкоштовне паливо.
              Чим частіше газові і вугільні електростанції будуть простоювати на користь поновлюваних джерел енергії, тим більшого удару зазнаватиме їх фактор потужності, тож затрати протягом часу експлуатації цих станцій будуть півищуватися. Вважайте, що вони стануть дорогими резервними джерелами енергії, що доповнюють дешеву енергетику поновлюваних джерел.

              7. Турбує новий забруднювач
              Китай є найбільшим і швидко зростаючим забруднювачем, котрий став протягом останніх декількох десятиліть однією з основних глобальних екологічною проблем. Але це уявлення швидко змінюється. Розвиток економіки Китаю з масовим переходом там від вугілля на поновлювані джерела енергії означає, що там буде мати місце найбільше з усіх країн скорочення викидів оксиду вуглецю в найближчі 25 років, згідно з BNEF. Це гарна новина з точки зору клімату і є істотною зміною, що вплине на глобальні перспективи енергетики.
              Але залишається Індія, яка перетворюється у найбільшу загрозу для зусиль щодо стримання змін0 клімату. Попит на електроенергію в Індії, як очікується, збільшиться в чотири рази до 2040 року, і країна має інвестувати в різні джерела енергії для задоволення цього величезного нового попиту. В Індії сотні мільйонів людей з обмеженим доступом або взагалі без доступу до електроенергії, і при тому країна, образно кажучи, розташована на горі вугілля. Вона декларує намір використовувати його.

              8. Трансформація триває
              Перспектива BNEF для викидів вуглекислого газу значно покращилася за минулий рік, незважаючи на низькі ціни на викопні види палива. Перехід до поновлюваних джерел енергії відбувається надзвичайно швидко, але не настільки швидко, щоб запобігти небезпечному рівню глобального потепління.
              Без додаткових політичних кроків урядів глобальні викиди СО2 від енергетичного сектора досягнуть максимуму в 2020-х роках і залишаться незмінними для осяжного майбутнього. Того, що зроблено, недостатньо, щоб запобігти нагріванню більш ніж на 2 °С поверхні Землі, відповідно до BNEF. Цей ріст на 2 °С вважається точкою неповернення для деяких з найгірших змін клімату.
              Доповідь BNEF грунтується на основних принципах економіки: ціна, попит, пропозиція. Вона враховує пов'язані з кліматом політичні рішення, які вже введені в дію, але не робить жодних припущень щодо нових політичних заходів. Вона також не розглядає будь-яких проривів у технологіях, які йдуть вже повним ходом.
               Все це може бути обнадійливим для людей, заклопотаних змінами клімату, бо якщо уявити те, що енергетичні ринки продемонстрували в останнє десятиліття, то чи не чекає нас там ще більше сюрпризів в майбутньому?!

Найбільша сонячна електростанція світу

...створена у цьому році в Індії.



Після восьми місяців будівництва Індія завершила будівництво своєї нової СЕС в місті Kamuthi потужністю 648 МВт. До цього найбільшою СЕС в світі була станція Topaz Farm у Каліфорнії.

Нова індійська СЕС містить 2,5 мільйони сонячних модулів, 576 інверторів, 154 трансформатори, а також 6000 км кабелів. Її потужності вистачить на енергопостачання 150000 домогосподарств. Сонячна електростанція займає площу більше 2500 акрів (або 10 квадратних кілометрів) і коштує $ 679 млн.

Для порівняння, Topaz Farm, яка може генерувати до 550 мегават енергії, була споруджена за 3 роки і коштувала більше 2,5 млрд.

З введенням цієї сонячної електростанції Індія, як очікується, стане з наступного року третім в світі за абсолютною величиною виробником сонячної енергії, відстаючи лише від Китая і США.

Згідно зі своїми планами країна має до 2022 року генерувати сонячну електроенергію для 60 мільйонів домогосподарств, а до 2030 р. - задовольняти 40 % своїх енергетичних потреб за рахунок енергії відновлюваних джерел.

З цих даних ми виходимо ось на які цінні співвідношення, придатні для загальних оцінок та порівнянь:

- 1 кв. км території дає 64,8 МВт електричної потужності СЕС, отже 1 кв. м. дає 64,8 Вт........... (Для довідки: сучасні сонячні панелі останнього покоління генерують до 300 Вт з квадратного метра панелі)
 
- 1 МВт сонячної електричної потужності потребує $ 1,05 млн початкових інвестицій, ну а на 1 кВт треба вкласти 1047 доларів.

Ви готові запрягти Сонце до свого візка?

              Людство хоче сказати, що воно поступово втікає від енергетики на основі вуглеводнів, вуглецю й атому. Часом це виглядає так.

           Ось одну з таких симпатичних сонячних електростанцій (СЕС) заплановано збудувати у 2017 р.

              Але де, в якій країні? Хто як гадає? ДЕ???
Спробуйте вгадати, хоча б кілька секунд, поки милуєтеся цими чудовими світлинами і міркуєте над наведеними під ними числами.


Сумарна потужність українських вітропарків, що лишилися на всій території окупованного Криму, складає 80,7 МВт


А тут найновіший блок німецької вугільної електростанції Rheinhafen-Dampfkraftwerk, названий RDK 8. Займає площу двох-трьох міських кварталів. Електрична потужність 912 МВт (!!!). Введений в дію в 2015 році. Нижче - схема його внутрішньої будови. 


          А от першу СЕС планується збудувати... у Мозамбіку! Багато хто подумав про цю прогресивну африканську країну?
           Компанії Scatec Solar та Norfund уклали договір з мозамбікською державною енергетичною компанією EDM на будівництво ось такого чуда, як показано на двох фото спочатку, а також на купівлю електроенергії протягом 25 майбутніх років. Потужність СЕС буде становити - увага! - 40 МВт. СЕС буде розташована біля міста Мокуба в провінції Замбезія і буде інтегрована у всемозамбікську електромережу. Розраховують отримувати від неї 77 ГВт х год електроенергії щороку. Енергія повністю піде на задоволення потреб північних районів Мозамбіка. Вартість проекту $ 80 млн. Scatec Solar дає 52,5 %, Norfund 22,5 %, решту -  EDM. Здавалося б, ковтнули новину і пішли далі. Але ось що з цього вимальовується на сім ходів вперед.
            У мережі можна знайти такі дані щодо цін на енергію від СЕС (центи США за кВт*год): від 3 ц. в країнах, де цілий рік сонячно, до 6-7 ц., для таких країн, як Іспанія і навіть Німеччина. В тій же Німеччині, до речі, отримувана від сонця ел. потужність зросла у 16000 разів за період з 1990 до 2011 р. У 2015 р. ця країна посіла 2 місце за доступною потужністю закумульованої геліо-електроенергії у перерахунку на душу населення.


Тобто кожен німець може собі дозволити цілодобово живити прилад потужністю 473 Вт енергією, виробленою СЕС і збереженою на акумуляторних сховищах. Але то між іншим...
            Що ж таке 6-7 ц. за кВт*год геліоелектроенергії? А це нинішній усталений рівень цін на ел.енергію з традиційної мережі в сучасному індустріальному світі (його дехто називає "постіндустріальним", але то помилково). Тож, якщо "дешеву" сонячну енергію продавати, як "дорогу" традиційну...
            Отже. Навіть за нинішнього, фактично зародкового, рівня розвитку геліоенергетики... Те, що раніше вважалося для будь-якої держави якщо не за баласт, то за позбавлену практичної ціни данність, а саме:
- пустелі та інші не заселені, не засаджені сільгоспкультурами рівнини під пекучим сонцем у безхмарному небі;
- водні обшири над сприятливим материковим шельфом (щоб і рівненько, і море мілке, і без штормів хотілося б);
- узбережжя морів-океанів з постійно дуючими вітрами
,
все це тепер розглядається як РЕСУРС для нового типу енергетики.
Енергетики, яка потребує ПЛОЩІ.
Багато, навіть дуже багато площі.
І бажано взагалі без плати за оренду землі.
Ось так змінюється життя...
          І з огляду на це перспективи багатьох африканських країн, Австралії, Аравійського півострова та інших, здавалося б, мали б бути такі ж безхмарні, як небо над їхніми пустелями. Не йде у жодне порівняння з бабусею Європою. У тому суцільному безвізовому парку-музеї якщо і лишилися пустуючі території, то і ті є власністю приватних осіб з відповідним інтересом. Хіба що на дахах будівель розміщувати. Знову ж таки, сніг не зручно взимку зчищати. Та й значну частину теплої пори там буває похмура погода. Ось чому клаптик європейського осоння надто дорогий і не продуктивний. І взагалі, для мене секрет, як там змогли знизити вартість електроенергії СЕС до рівня традиційної енергії. Економічно обґрунтована істина, чи волюнтаризм зацікавлених осіб, не знаю...
           Але чи зможе стати хоча б той же Мозамбік тим, чим стали арабські країни з початком видобутку в них нафти та газу? Сумнівно. У арабів як? Варто пробурити свердловину, і нафта струмує з-під землі сама. Це дуже спрощує технологію видобутку. Обладнання для цього то є, по суті, трохи механіки і труби-труби-труби. На це клепки вистачає навіть у арабів. Тоді як геліоенергетика можлива тільки за наявності високотехнологічного виробництва і кваліфікованого персоналу. А це є у Старому світі, де мало площ. Ось чому кооперація у цій галузі може породити навіть новий вид колоніалізму - енергетичний. Нові протиріччя, нові війни...
           Ось чому вже сьогодні (вже вчора) африканським вождям слід всі сили кинути на підготовку кваліфікованих кадрів фізиків, хіміків, металургів, електротехніків, щоб забезпечити розвиток власного виробництва півпровідникових кристалів, власної геліоенергетики та уникнути в майбутньому залежності. Або бути площадкою для чужих електростанцій (на додачу до вже існуючих і так само чужих сміттєвих полігонів), або хоча б спробувати наблизитися до процвітання своїх країн. Знаю, виглядає фантастично таке процвітання. Але ж цікаво, куди це все йде. Що на що вплине. До чого і як далеко дійде. Ой, цікаво...




P.s.
           Ще цікаво було б під цією темою з допомогою голосування глянути на рівень доступності, оволодіння чи споживання "зеленої" енергії користувачами нашого порталу.

          
          Отже, пункти виглядають так:
1 - Мої дім/дача/авто споживають енергію винятково геліо- та вітроустановок. Маю повну незалежність від традиційних мереж. Руслана Лижичко, ти не одна.
2 - Маю за ціль досягнення повної незалежності від традиційних мереж, у що планово інвестую кошти. Цікавлюся номенклатурою, можливостями та цінами на сучасні електромобілі, вітряки, біогазові апарати та інші новітні штучки. Поступово нарощую площу геліопанелей на південному схилі мого даху та геліоколекторів, врізаних у мою систему опалення. Арбайт махт фрай!
3 - Паливо валяється під ногами, на смітниках, росте у лісі, луках, полях. Керувати машинами в 1 кінську чи людську силу ми ще не розучились. Ср@ть я хотів на той Нафтогаз. Но пасаран!
4 - Як і автор цього тексту, на калькуляторі від сонячної батарейки вираховую різні варіанти того, куди мені вилізуть розетка з газовою трубою за нових тарифів. Особливо, газова труба. Розрахунки показують: субсидія форевер.
5 - А мені дайте свободу слова в коментарях (Власний варіант)

0%, 0 голосов

75%, 3 голоса

0%, 0 голосов

25%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Де кримчани беруть електрику та... радіацію вищу ніж в Чорнобилі

Цена вранья оккупантов: электричество на Крым подаёт атомный реактор. Крымчане хлебнут радиации
Цена вранья оккупантов: электричество на Крым подаёт атомный реактор. Крымчане хлебнут радиации

У скандинавських країнах вітрова енергетика може обвалити ціну

Изображение

Про це свідчить дослідження проведене вченими Університету Аалто – одного з найбільших вищих навчальних закладів Фінляндії, утвореного шляхом злиття трьох внз міста Гельсінкі, які спеціалізуються у сфері технологій і дизайну. 
Згідно з отриманими даними, енергія вітру дозволить знизити середню ціну на електрику на енергетичній біржі Північних країн приблизно на 68% до 2020 року. В разі обвалу компанії, які займаються традиційною енергогенерацією, можуть зазнати мільярдних збитків, зауважують вчені. 


До Північних країн причисляють держави Скандинавії (Данію, Швецію і Норвегію), історично пов'язані з ними держави - Фінляндію та Ісландію, а також автономну фінську провінцію Аландські острови та автономні датські регіони - Гренландію та Фарерські острови. Вітрова енергетика у Фінляндії, Данії, Швеції і Норвегії субсидується державою.

У найближче десятиліття австрія зможе повністю відмовитися від

Изображение
Найбільший регіон Австрії - Нижня Австрія з населенням 1,6 млн чол. – від початку листопада  отримує 100% електроенергії з відновлюваних джерел. 

При цьому основну частину – 63% - електрики виробляють гідроелектростанції. Вітроенергетика дає 26%, використання біомаси – 9%, сонце – 2% електроенергії.

Політика переходу на «зелену» енергетику розпочалася в Нижній Австрії з 2002 року, коли місцеві урядовці прийняли рішення інвестувати 2,8 млрд євро у розвиток поновлюваних джерел енергії (будівництво сонячних електростанцій і модернізація ГЕС на Дунаї).

Що стосується Австрії в цілому, то країна поступово йде до 100% «зеленого» енергопостачання після референдуму в 1978 році, коли більшість громадян країни висловилися проти атомних електростанцій.
 
Сьогодні Австрія отримує 75% енергії з відновлюваних джерел і лише 25% - з викопних видів палива. Темпи розвитку відновлюваної енергетики в Австрії вражають. 15 років тому за допомогою вітряків в країні вироблялося 77 МВт, а в 2014 році - вже 2095 МВт.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая