Як добре, що є місце, де можна сміливо ділитись своєю радістю! Як добре, що існує співтовариство "Оптимисты:)".
Як добре, що є ті, хто цю радість прийме до себе, і зробить якнайменш два життя трішки кращим - моє та своє. Адже коли хтось один приймає радість та добро до себе, то кількість добра збільшується тричі! Одне залишається у того, хто його дарує, і збільшується від того, що його прийняли. Друге добро виникає у того, хто приймає, і збільшується від того, що подарувавший теж радіє... (Зло та негатив збільшуються таким самим чином... і не тільки добро та зло... все помножується та збільшується завжди... разом із всесвітом... але це вже окрема тема)
Як добре, що є близькі, рідні, кохані, друзі та знайомі. Добре, що із ними можна поспілкуватись, поділитись чимось власним, висловитись, вимовитись, розкритись, довіритись... Іноді хочеться просто розповісти про себе. Щиро, від всього серця сказати правду. Сказати людині про свої почуття до неї. І щоб людина послухала. Як добре, що є ті, хто готові послухати!...
Як добре, що є дім, де можна однаково як стрічати друзів, так і залишатись на самоті, щоб ніхто не чепляв, та мати скіль завгодно часу на роздуми.
Як добре, що є своя власна справа, яка надає радості та почуття того, що ти потрібний цьому світові, і що ти є корисним, та допомогаєш іншим!
Як добре, що існує сім'я. Бо сім'я, це джерело безмірного чистого кохання... Якби люди навчились кохати всіх хто їм не знайомий так само, як і свою сім'ю, то світ би змінився на набагато кращий!
Як добре, що світ сповнений добра в достатку, щоб його вистачило для всіх на світі!!!!!
УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!!
... мав бодай часточку наших
жахливих недоліків. Таких як непокора, скепсис до держави, зневага до власть
імущих, анархічний стьоб щодо правил. І багато чого вакханально-розгнузданого,
що так лякає сонних росіян, що змирилися на жаб’яче поквакування в концтаборі
путінізму.
Цивілізаційний
морок сконцентрувався на одній восьмій площі Землі. Глибина мого співчуття до
цього народу співмірна з глибиною його страхів перед свободою. Там немає
підгрунтя для бодай міліметрових зрушень у бік цивілізації, демократії, правосвідомості
та інших абстракцій, які пересічна російська людина назве другорядною хирнею. У
путінсько-феодальному помісті цілодобово звучить гімн государю, який про всіх
дбає. І русскіє люді знаходять у цьому гІмні свою буцімто велич. Це щось
клінічне.
Росіяни
ніколи не зможуть підім’яти Государство під себе. З найвищого трону вони ніколи
нікого не скинуть. У цьому є щось мега-трагічне – коли народ Достоєвського
перетворюється у глядача Кісєльова. Регрес великих народів неабияк зворушує
саме тим, що є дуже наочним і повчальним. Росіяни, маючи видатну історичну
генеалогію, поповнюють список фіаскових народів – після еллінів, єгиптян,
римлян, шумерів, ассирійців. Зараз вони власну неміч конвертують у злість до
тих, хто насмілився подолати сон розуму.
Я кажу
це тому, що мав довгу розмову з російським інтелігентом. Між нами - прірва.
Вони свій вибір зробили. І я навіть тішуся, що є нев'їзним у їхнє гетто.
(Остап
Дроздов, вiдомий письменник i журналiст медіа-холдингу
ZIK)
Мы смотрим старые фотографии в старом альбоме. Годы уносят все внешнее, и с возрастом душа человеческая постепенно освобождается от покровов и предстает в своем первозданном виде. Уже нет нужды нравиться, играть в какие-то игры. Можно быть самой собой, говорить что думаешь и как чувствуешь. Наконец понимаешь, что счастье — это то, чем можно прямо сегодня и сейчас поделиться с другими, нечто крошечное, хрупкое и ужасно важное. Отрез самой лучшей шерсти для дорогой подруги. Теплый автограф на подаренной книге. Или десять самых вкусных пирожных из французской кондитерской.
Мы бьемся с жизнью, думаем: вот получим премию, купим квартиру, машину, завоюем должность — то-то будем довольны! А запомнится навеки другое — как молодой и красивый папа играет на рояле старинный вальс «Осенний сон», а ты — кружишься, кружишься под музыку, словно лист на ветру… (Н.Бехтерева)
Дякую raduga-duga
за підказку!!!
Отже маємо -
Ра- Світло. Бог. Сонце - Абсолют. Споконвічне Світло.
й - поєднання,
Ду - Думка!!! (з відси - Дух, Душа),
Га - рух, доро-га:
Споконвчний Рух Світла й Думки.....