хочу сюда!
 

Екатерина

34 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Заметки с меткой «позитив»

Підтримки української мови суттєво зросла

Частка прибічників державної підтримки лише української мови суттєво зросла. СОЦІОЛОГІЯ

Володимир Кулик
політолог, історик, журналіст, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України

(FB)

Пам’ятаєте, я нещодавно писав, що маю цікавезні дані свіжого опитування щодо мовних преференцій населення, але ще не маю дозволу їх оприлюднювати? Тепер уже маю і дозвіл, тож можу переходити до наступного тизера: наведення найцікавіших і політично найактуальніших результатів.

Головна приємність полягає в тому, що громадяни України (точніше, підконтрольних українській владі територій, якими обмежувалося опитування) переважною більшістю підтримують політику державного сприяння насамперед українській мові, і рівень цієї підтримки суттєво збільшився від попереднього опитування у вересні 2014-го.

На запитання про те, “яку мову держава має підтримувати насамперед”, 64% відповіли, що українську, 19% – що “всі мови однаковою мірою”, 10% – що “в кожній частині країни – ту мову, яку там найбільше вживають” і лише 2% – що російську.

На інше запитання, де йшлося про те, що має в першу чергу робити “державна політика в мовній сфері”: 61% відповіли, що “сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя”, 20% – “вирішити питання статусу російської мови”, а 12% – “забезпечити реалізацію прав національних меншин у мовній сфері”.

Прикметно, що частка прибічників поширення української за неповних три роки виросла аж на 11%, а підвищення статусу російської – впала на 9%.

Не варто, однак, квапитися називати ці результати свідченням переважної підтримки політики українізації.
Дослідникам мовних уявлень добре відомо, що українські громадяни зовсім не проти, щоб держава поширювала українську мову, але при цьому вони традиційно не бажали нічого змінювати у власній мовній практиці.

Тому головний інтерес становлять відповіді на ті запитання, де йшлося про взаємодію держави з громадянами, тобто про те, чого вони хочуть не для країни загалом, а для себе зокрема. Так от, тут теж є приємні новини, тобто свідчення великої підтримки реальної українізації.

На запитання про те, якою мовою “має вестися документація в державних закладах у вашому місті” (для сільських респондентів – районі), аж 68% відповіли, що українською, 19% – що обома, 11% – “на вибір (українською або російською)” і лише 1% – російською.

Тобто навіть у переважно російськомовних регіонах більшість громадян погоджується, що без української мови не обійдешся.

Важливіше, що це усвідомлення вже поширилося й на усне спілкування, для якого 59% бажає української мови, 30% – на вибір відвідувача, 8% – на вибір працівника установи і лише 2% – російської.

Звичайно, в російськомовних регіонах люди можуть очікувати, що російська буде переважною мовою вільного вибору, але навіть там багато хто погоджується на українську.

Власне, в можливості вибору немає нічого поганого, якщо тільки її буде забезпечено й для тих, хто воліє української.
А в україномовних чи змішаних регіонах більшість очевидно воліє спілкування українською, тож саме його держава має забезпечити.

Тепер найцікавіше й політично найважливіше. Вже вдруге я ставлю чітке запитання про те, “чи повинні відповідати українською мовою громадянам, які звернулися до них цією мовою”.
Так от, нині аж 70% (на 9% більше, ніж 2014-го) відповіло: “Так, на всій території України” і ще 15% – “Так, але лише в тих місцевостях, де цією мовою говорить більшість”.

Тільки 13% уважають, що чиновники “можуть відповідати тією мовою, якою їм зручніше”.

Мало того, за останні три роки радикально зросла підтримка позиції, що поважати мовний вибір громадян мають також “працівники торгівлі та сфери послуг”. Аж 54% (проти 35% 2014-го) сказали, що ті мають відповідати українською по всій Україні, й лише 26% – що так, як зручніше.

Почасти це результат боротьби фанатиків у супермаркетах, але не меншою мірою, гадаю, поширення в суспільстві думки про те, що громадянин повинен мати вибір, а чиновники й надавці послуг мають його поважати.

При цьому громадяни добре розуміють, що має бути забезпечено саме можливість спілкування українською, тому обов’язок на всій території України відповідати російською підтримали набагато менше респондентів: 31% для чиновників і 23% для сфери послуг (ще приблизно стільки ж обмежили цей обов’язок територіями переважання російської мови).

Ну, й про політичну актуальність. Ці результати недвозначно підтримують правомірність передбаченого законопроектом 5670 обов’язку вживання української мови не лише в державному секторі, а й у всіх сферах задоволення прав і потреб громадян.
Звичайно, коли дійде до реальних вимог і перевірок їх виконання, частина нинішніх прибічників українізації почне шукати виправдань для власної звички уживати переважно російської. Тому пропаганда законопроекту повинна наголошувати права громадян і обов’язок тих, хто ці права забезпечує, аби не змішати все це в одній каші буцімто вільного вибору, якого україномовці насправді здебільшого не мають.

Тепер чекайте докладних публікацій, де йтиметься не лише про сукупні дані для всієї країни, а й про преференції окремих регіональних, мовних, вікових та інших груп. Обіцяю не баритися й почати не з англомовних наукових статей, а з публіцистичних текстів українською. А поки що прошу поширювати цей анонс.

P.S. Last but not least, опитування провів 19-29 травня 2017 року Київський міжнародний інститут соціології за кошти Університету Альберти в Канаді в межах дослідницького проекту Research Initiative on Democratic Reforms in Ukraine під проводом проф. Оленки Білаш, яка героїчно змагалася з університетською бюрократією за всі дозволи й трансакції.
Дякую всім, хто зробив це знання можливим, і обіцяю не дати йому зіскніти в моєму комп’ютері

🙂

детское

 Сейчас даже и не вспомню, что было раньше. Тот сон или ощущение в реальности, точь в точь повторяющие друг друга. Наверное, сон был вторичен. Он приснился чуть позже. Не знаю как устроена память у других людей, но мне почему то всегда казалось , что она (моя память) какая то дефектная. Мне трудно запоминать рифмованные строки, очевидно отсюда существующее до сих пор неприятие и не понимания стихов в целом. Не запоминались, хоть убей , номера телефонов. Номер моей мобилки лет десять не меняю, а так до сих пор и не запомнил. А  номера записанные на случайной бумажке (записной книжки у меня в помине  никогда не было) обычно куда то бесследно исчезали.  Многие  не *очень знакомые* зачастую обижались, почему не здороваюсь, проходя мимо, а ведь просто забывал их имя, и дабы не попасть в неприятную ситуацию, старался делать вид , что не знаком и реально забывал через пару месяцев и лица. Но что странно , долго помнил голос, походку, взгляд. Забавно... взгляд без лица и имени. И запахи. запахи помню все , с самого детства.
 Сон не помнится в деталях. Лишь ощущения. Ощущение тепла, яркого солнца и спокойствия. Точно такое как в том из немногих воспоминаний детства. Мне было тогда лет семь, или восемь. Дорога на дедову пасеку через поле из высоченных подсолнухов. Босые ноги приятно припекает раскаленная полуденным солнцем грунтовая дорога, по обочине по щиколотку мелко истертая до состояния муки глиняная пыль, мягкая и пушистая как  сахарная вата. Мы с бабой Дусей тащим деду провиант на пасеку в громадной холщовой сумке. Вернее, тащит бабушка, а я скорее мешаю. Бабушка то и дело *высмыкивает*  меня за руку из пыли на обочине. Идти далеко, километра три. Жара, жужжание пчел, собирающих пыльцу и нектар с громадных цветков подсолнуха.Да да, точно, и во сне жужжание пчел. И еще дерево, громадное неохватное до небес дерево, с зеленой шапкой кроны, степенное и нерушимое. Память странная штука, особенно дефектная...

Против серьезного течения,или заметка 2.

Сегодня на  блогах было столько очень серьезных тем,в связи с чем решил пойти против  течения,и придать вашему вниманию четыре серьезных фотографии,в которых каждый сможет увидеть или  не  увидеть свое.
Уверен,ваша фантазия  вас  не подведет,и  вы сможете с пониманием  отнестись к вашим собственным иллюзиям.
 Первая  фотка,обнимашки.

Вторая кошатики

Третяя китаяночка

И  четвертая девченки,как  же  без  них)

Желаю   удачи  в вашем удачном видение,и  главное улыбок)

Обідній позитивчик)

- Понимаешь, здесь сидит принц, он должен выбрать себе суженую… 
- О, принц! Зачем вам суженая? .... возьмите расширенную. 
Во мне столько дополнительных функций!

Світлина від Квітки Душі.

Смішний копіпаст)

Уважаемые, я к вам за советом. Есть кот. В коте десять килограммов. Есть кровать. У кровати высокая мягкая спинка шириной 10-15 сантиметров. И есть хозяева кота, которые спят на этой кровати.
Ночью кот запрыгивает на спинку кровати и ходит по ней. У кота ночной променад. Но поскольку кот в прошлой жизни был коровой и некоторые особенности перенес в нынешнюю инкарнацию, на четвертой-пятой ходке он теряет равновесие и шмякается вниз.
Если мне везет, кот падает рядом. Если не везет, на мою голову приземляются десять килограммов кота, причем почему-то всегда задницей.
Вопрос: как отучить кота от этой привычки?
Были перепробованы:
- липкие ленты, разложенные на спинке кровати. (В итоге полночи отдирали их от ополоумевшего кота, чуть без скальпа его не оставили).
- нелюбимый котом аромат иланг-иланга. (Кот наплевал на то, что аромат у него нелюбимый).
- мандариновая кожура в больших количествах (Кот брезгливо посшибал шкурки мне на голову, в процессе упал за ними сам).
Что еще можно сделать? С брызгалкой под подушкой я уже спала. Кот удирает, затем возвращается.
Два дня назад я запостила в сообществе крик души. Получила много отзывов. Два пошли в дело сразу же.
Как обещала, отчитываюсь.
Я люблю простые и легко реализуемые идеи. Поэтому предложения прибить полочку к кровати, к коту, к своей голове, чтобы ему было удобно на нее падать, были отложены на потом.
Для начала я взяла у ребенка шесть воздушных шариков, надула и зажала пимпочками между стеной и кроватью. Получилось очень красиво. Мы с мужем полюбовались на них и легли спать.
В середине ночи грохнул выстрел. Спросонья я решила, что муж застрелил кота (хотя единственное оружие в нашем доме - это водяной пистолет).
Когда включили свет, кот сидел на полу в окружении ошметков синего шарика и недовольно щурился. Ему дали пинка, сдвинули шарики и снова легли спать. Это была наша стратегическая ошибка, доказывающая, как мало мы знаем о котах.
Второй и третий шарики он взорвал минут через двадцать и ускакал, издевательски хохоча. Муж настойчиво попросил меня все убрать и закончить на сегодня с экспериментами. Пока я прятала шарики в шкаф, кот подкрался к самому большому и стукнул по нему лапой.
В чистом итоге: минус четыре шарика, минус два часа сна, минус восемь метров нервных волокон на двоих взрослых. Плюс развлечение коту.
Тогда в дело пошел запасной вариант. Вся спинка кровати была проложена фольгой в несколько слоев, чтобы шуршало громче. Я заверила мужа, что теперь он может спать спокойно: на фольгу кот точно не сунется - побоится.
В общем, почти так и случилось. Кот пришел через пару часов, когда мы заснули. Прыгнул со шкафа на фольгу. Фольга зашуршала, кот страшно перепугался, взвился в воздух и упал на мужа.
В чистом итоге: минус десять метров фольги, минус сорок капель пустырника на двоих взрослых. Плюс развлечение коту.
Итак, у меня была проблема, с которой я пришла в сообщество.
После того, как фольга и шарики не сработали, я стала думать в другую сторону: как не пускать кота по ночам в спальню.
Первым был использован отпугиватель котов. К сожалению, кот не понял, что это отпугиватель. Зато понял муж, который морщился, принюхивался и в конце концов попросил проветрить комнату. Так что у меня теперь есть отпугиватель мужей, кому нужно — могу отдать.
Примерно такой же глупостью оказался тазик с водой. Мы поставили его с тем расчетом, что кот будет плескаться и забудет про кровать (он любит воду). Расчет оправдался наполовину: кот плескался, но про кровать не забыл.
Ночью он прискакал к нам, тряся мокрыми лапами. Мне спросонья показалось, что их у него двадцать две. Десятью он наступил мне на лицо, остальными пробежался по одеялу и простыне.
Напоследок звонко поцеловал мужа в нос, ткнувшись в него мокрой мордой, с которой капала вода.
После этого муж сказал, что черт с ним, с интерьером, он согласен на полочку.
Принес вечером лакированную доску с бортиком, возился два часа, ругал безвинную кровать и, наконец, присобачил. Я хотела сказать, что пусть лучше на нас падает кот, чем эта фиговина (из-под нее живым бы никто не вылез). Но посмотрела на лицо мужа и решила промолчать. Ладно, думаю, одну ночь поспим — а потом я ее сниму от греха.
Вдобавок перед сном прибежал ребенок и набросал на нее свои игрушки. Я махнула рукой и не стала ругаться, потому что размышляла, кто из родственников будет растить ребенка, если нас погребет под полочкой.
(Надо сказать, что волновалась я зря: как выяснилось, муж приколотил ее на совесть).
Ночью на полку пришел кот. Вальяжно прогулялся до середины полочки и тронул лапой одну из игрушек. Это оказался интерактивный хомяк "жу-жу петс".
От прикосновения кошачьей лапы хомяк включился. Призывно воскликнул: "Абузююююю-зы!" и побежал на кота, светясь любовью.
Я бы с радостью рассказала о том, что было дальше. Но врать не стану: мы этого не видели. И вообще кота до утра больше не видели. Хомяк добежал до края полочки и самоубился, как лемминг, прыгнув со скалы в тазик с водой.
Результат: полочку мы сняли.
На спинке кровати теперь сидит сторожевой хомяк. Кот в комнату не заходит. А если ему случается увидеть хомяка в приоткрытую дверь, он раздувается до размеров манула и в ужасе отступает.

Наш гороскоп))

Tim Zlatkin

Бандерівський гороскоп.
Тіма читав і ридав)))
Тіма - скорпіон, якщо шо ;)

ОВЕН
Ідеальний знак для партизанської війни. Спочатку стріляє, потім питає пароль, потім стріляє ще раз — про всякий випадок. Любить працювати один, часто звіряє записи у щоденнику, зроблені місяць тому. Просто нікому більше не довіряє, тому буде прекрасним охоронцем для сховища зброї. Головне — вчасно попередити, що "свої йдуть". Група Овнів здатна за 24 години змінити русло річки і викопати 20-кілометровий протитанковий рів.

ТІЛЕЦЬ
Улюблена фраза — "Чому ви примушуєте мене нападати на вас?". Надзвичайно прив'язаний до своєї території, тому оборонятиме власне житло до останнього російського терориста. Ворожі танки викликають рефлекторне бажання кинути в них гранату, вистрілити з РПГ, або, в крайньому випадку, написати на них вночі жовтою фарбою "Путін — х**ло".

БЛИЗНЮКИ
Агресивний і войовничий знак, який надає перевагу зброї масового ураження. Комплекси "Град", "Ураган" цікавлять цих людей з дитинства, пізніше з'являється інтерес до ядерної фізики. Шістдесятирічних близнюків уряд переховує в підземних лабораторіях. До ворога ставиться зневажливо, оцінюючи його потенціал у кілотоннах і рентгенах.

РАК
Хороший снайпер і поганий товариш. Адже надзвичайно важко сидіти в засідці і постійно чути його ниття: "Ну коли вже прийдуть "зелені чоловічки"? Я так утомився, хочеться швидше додому, я Сартра не дочитав". Гострий зір не рятує від меланхолії, особливо якщо на небі хмарно, а сепаратисти ховаються у Ростові. Існує легенда, ніби ялинка, що впала на Януковича, народилася саме під цим знаком.

ЛЕВ
Генерал і адмірал, академік і стратег. Вправно управляє мобільними частинами, чудово орієнтується в міському середовищі, вміє заблокувати танкову колону одним-єдиним циганом з гранатою. Іноді забуває паролі, а також схильний до перебільшення необхідного калібру. Тому цих людей необхідно тримати подалі від близнюків і тактичної ядерної зброї.

ДІВА
Логістика — ось їхнє покликання. Організувати подачу бруківки на барикади; забезпечити бійців ідеальними коктейлями Молотова з-під віскі та джину; викупити танк у сепаратистів за пляшку "лівої" горілки — все це зробить Діва зі словами "Роботу просто треба любити!" Від ворога намагається триматися на відстані. Наприклад, у середньому радіусі ракет "земля-повітря".

ТЕРЕЗИ
Ідеальний знак для подвійного агента. Постійні вагання — біле чи чорне, сало чи ковбаса, Київ чи Жмеринка — дають багато часу для зважених рішень. Обережний і підступний крок уперед, потім два назад, знову вагання, і, нарешті, сміливий хрестик крейдою на дверях — "тут живе сепаратист". І нишком назад, до секретних документів і кодів. Кажуть, що на "тупому важкому предметі" з Івано-Франківська було написано "Вітаємо! Терези схилилися на ваш бік! Приз чекає на Вас у Ростові-на-Дону".

СКОРПІОН
Ідеальна машина для антитерористичних операцій: тверезий розрахунок, персональні амбіції та жага помсти — і ось швидка тінь промайнула над блокпостом сепаратистів. Вони навіть відставили пляшку з горілкою та добряче матюкнулися. Однак це не врятувало пост від щирої української "деескалації" та "занепокоєння".

СТРІЛЕЦЬ
Ще один вправний солдат української революції гідності. Щоправда, занадто балакучий, тому в умовах міської партизанської війни працює більше в тилу пропагандистом. Уряд навіть розробив секретний проект "шумового блокування" російських телеканалів: двадцять Стрільців у три черги будуть щоденно вести в ефірі довгі розмови про націоналізм, путлєризм і загибель Москви. Лабораторний експеримент показав, що подібний шум середньостатистичний російський глядач стійко витримує 24 хвилини і після цього починає співати "Ще не вмерла".

КОЗЕРІГ
Веселий і щирий друг усіх скривджених — так Козеріг називає сам себе. Сепаратисти ж пишуть в оголошеннях: "Небезпечний головоріз, керівник повстанської армії, вміє гіпнотизувати, тому не дивіться йому в очі, а одразу стріляйте". Можливо, така суперечність — наслідок готовності до діалогу, бажання будь-що поговорити про вічні цінності. А, можливо, це через звичку стояти на своєму. Якщо куля в лоб — то куля в лоб, кажуть старі люди.

ВОДОЛІЙ 
Мама була шпигункою, тато — психопатом. Дієвий, активний, непосидючий — Водолій із задоволенням візьметься за фортифікаційні роботи. І навіть перевершить задумане — рови будуть викопані на п'ять метрів глибше, мури — зведені на два метри вище. Струм по дроту проведе такої сили, що пташки не зможуть пролітати над ним — боятимуться. Якщо візьметься за організацію народного спротиву, то звільнить паралельно декілька сусідніх країн — навіть із демократичним режимом.

РИБИ 
Незалежні і стійкі, ці люди недовго обдумують накази. Щоправда, вибирають власний шлях виконання, іноді контроверсійний. Найбільше люблять працювати рятівниками і героями, наприклад, виносити на спині поранених (одночасно відстрілюючись із двох "Стєчкіних"), розміновувати поля, розвідувати чужі території. Буває так: пропаде десь Риба на декілька днів, усі хвилюються, шукають... Аж ось іде — двох "язиків" веде, що російською матюкаються.

Минута позитива про ДНР


Уже больше трех лет, как была образована так называемая ДНР. И в этот раз хотелось бы немного поговорить о позитивных сторонах республики и ее существования.

Вроде бы как сейчас там в какой-то мере начали пытаться «скрасить» жизнь простым людям. Как минимум тут начали открываться небольшие продовольственные магазины с преимущественно украинскими товарами. И их наконец перестали облагать многотысячными штрафами за якобы контрабандный товар. Кроме того, начали запускать работу больших торговых центров с сетевыми российскими магазинами внутри них. Это ДонецкСити и ДекорДонбасс. Также сейчас активно начало развиваться производство хэнд-мейда. Регулярно проводятся выставки такой продукции. Также в Донецке в большом количестве продают украинские товары, которые предпочитают российским. Говорят, что их качество гораздо выше. В центре также открывается много кафе, ресторанов, а детские площадки в кои то веки полностью забиты. Как говорят СМИ республики, сейчас рождаемость на территориях ОРДЛО превысила уже довоенный уровень. Также людей в форме практически не видно в Донецке, да и с оружием уже мало кто ходит. По словам жителей города, центр активно восстанавливают и приводят в порядок, что показывает реальную работу коммунальных служб.

И все вроде бы хорошо и так называемая ДНР прям процветает. Но за всем, что сейчас происходит хорошего кроется огромное количество мусора, который активно скрывается руководством республики. Начнем с того, что говорили о хэнд-мейд индустрии. Да она развивается. Но это происходит не из-за того, что людям это очень нравится, а из-за того, что негде работать. В итоге население ищет новые пути заработка и первое, что приходит большинству на ум – это делать свою продукции чтобы впоследствии попытаться ее продать. То, что происходит с квартирами вообще довольно странный процесс. С одной стороны, сейчас жилье в Донецке, даже в центре, можно купить по очень дешевым ценам. Но вместе с этим у многих жилье просто-напросто отжимают. Приезжают неизвестные люди из России, ищут пустую квартиру, а потом через некоторое количество взяток, проходящих через руководство республики забирают такую квартиру практически «на халяву».

Про то, что происходит с «отжатым» АТБ, который сейчас контролируется женой Захарченка и называется «Первый республиканский супермаркет» и говорить не стоит. Там все «подвязано» на сотни коррупционных схем. А что происходит с ночными клубами? Большая часть таких заведений на данный момент контролируется определенными группировками боевиков и, если они впали в немилость власти, работа заведения разрешается только до 22:00 так как с 23:00 в республике начинается комендантский час. Но есть такие клубы как «Шахтар Плаза», который контролируется Захарченком и естественно не подпадает ни под какие принятые в республике нормы и спокойно себе работает до утра. В общем работать сейчас в ДНР можно нормально только через коррупционные схемы. По-другому бизнес либо отожмут, либо просто с концами закроют, либо просто не дадут никак его развивать. Да и самому населению, учитывая все растущую безработицу и низкие зарплаты, просто «не с руки» ходить по клубам и тратить на это какие-то средства. Такие заведения сейчас по сути работают разве что для «новой элиты» ДНР. А это вся военная «верхушка» и определённые главари группировок боевиков.

В любом случае, не взирая на те позитивные моменты, которые складываются в самопровозглашенной ДНР, невозможно так просто «отвести глаза» людям. Уровень их жизни все равно довольно сильно упал. Желающих вернуться в Украину становится больше, хотя многие и боятся растущих цен на коммуналку в стране. Но уже и этот фактор практически перестал останавливать жителей ОРДЛО. Проблема заключается больше в том, что пересечь границу теперь уже не так просто по причине того, что придется оставить все данные о себе, включая IMEI телефона.

 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
205
предыдущая
следующая