Серія 3. Молодший.

Ти народився у батьків пізно? Ти молодший з дітей? Вітаю! Ти щасливчик.
Всі вже розслабились і почали планувати свої тихі вечори і відпустки раз на рік...а тут тидищ! Дві полоски. 
Всі свої амбіції, експерименти у вихованні і нерви батьки витратили на старших дітей. Тебе не дуже і чекали, якщо чесно. Але тобі були раді.
Отже, в чому плюси... Ти не хочеш їсти - не їж, ти хочеш їсти котячий корм - їж, ти не хочеш спати - не спи, ти захотів спати на підлозі - спи, ти захворів і потекли шмарклі - ніхто не потягне тебе до лікаря, ти знайшов мамину косметичку - не біда, ти знайшов у тата шурупи і змішав їх з пластиліном - біда, але вигребе мама. Навіть коти розуміють, що ти в сім'ї головний і коли ти одночасно обох тягнеш за їхні хвости, то вони, зціпивши зуби і загнавши в палас кігті, тихо приймають свою долю.
Тобі і з садочком пощастило. Коли прийшов час туди йти, то на Землю звалився коронавірус і твій садочок відклався на пів року. Зараз ти вже майже пішов у садочок, але поки на пів дня, бо не вистачає ліжечок і шафок, а це означає, що спати в обід тобі знову не треба.
Всі твої проблеми вирішуються легко. Поламав іграшку середнього брата - біжиш рятуватися до старшого, зламав вудку у старшого - біжиш рятуватися до тата, помалював татові папери з роботи - мчиш до мами. До мами можна бігати взагалі з усім. Навіть коли ти впав і розбив коліно, то просто швидко прибіжи до мами і скажи:"Дуй!" Мама подує і стане легше.
Але це зовсім не означає, що ти малий розбалуваний засранець і тобі дозволено все. Ні, просто з віком до твоїх батьків прийшло розуміння того, що деякі, на перший погляд, важливі речі зовсім не варті уваги. Не треба прискорювати твоє дорослішання ходінням на англійську та зайняття по системі Монтессорі. 
Твоє дитинство дуже швидко закінчиться, але ти про це поки не знаєш.





Серія 2. Середній.

Продовжую писати про своїх дітей.

Найтяжче серед трьох дітей бути середнім. Тільки ти перестав бути для старшого брата тим, хто вештається під ногами і у вас з ним нарешті з'явилися спільні теми і інтереси, як батьки вирішують зробити тобі подарунок у вигляді малого засранця. І ти ще маєш цьому радіти. В один момент з молодшого в родині, якому пробачається все, ти перетворюєшся на того, кому ще не дозволено те, що дозволено старшому і одночасно тобі вже не пробачається те, що пробачають молодшому.
Мій середній Тимофій натура тонка, ранима і в свої 12 нагадує їжачка. Він милий, тихий, але краще не давати привід випускати голки. В дитинстві ми всі називали його булочка, він не ображався, а завжди казав: "Я булочка, бо люблю булочки". До того всього він був м'ягенький і пухкенький. Але цим літом він різко схуд і попер рости.
Вужі, жаби, павуки, хробаки - це все його. Він знає назви всіх клопів, гусені і т.п. Якщо у дворі з'явиться, за його словами, дуже цінний для людства жук, то він не злізе з тебе до тих пір, поки ти не даси банку для транспортування його в безпечне місце. Так недавно ми везли в трилітровій банці богомола з Броварів за 56 км в село, там випустили його в малині. Перед тим я вислухала лекцію про потепління і чому це зелене лупоглазе створіння треба рятувати. Байки, що у богомола могли бути дітки і ми забрали годувальника з родини, вже не діють. Операція врятувати богомола Раяна відбудеться незалежно від бажань самого Раяна.
Тепер у нас нова турбота - равлики. Але я попередила, як тільки хтось буде намагатися піднести цю слюняву гидоту близько до мене, то я цих равликів згодую свому лисому коту. Не переношу всього, що повзає. Равликів у нас чотири. Два з білим тілом і два з коричневим. Нащо нам чотири? А для того, щоб спостерігати, чи будуть вони спарюватись і яке буде потомство. 
Коли старший брат бере Тимофія до себе на роботу, то це просто щастя для другого. Пару років тому, коли Тімі було років 10, вони мені прислали фотку з операційної, де моя булочка тримала зажимом вже видалене котяче яйце. В той вечір за столом ми всі мали вислухати, яке то яйце на дотик і якщо би не він, то операції би і не було взагалі. У ті дні, коли Максимова асистентка десь пропадає, то молодший брат сідає на велік і мчить подавати старшому зажими і пінцети. А отже тема розмови за вечерею вже приблизно вимальовується
 

Серія 1. Старший.

Ну раз я вже тут, то знову про своє. Напишу вам про своїх діток.
Серія 1. Старший.

Діти дорослішають і більшими стають їхні іграшки. Мій старший синок Максим людина унікальна... Скільки я його знаю, а знаю я його скоро 22 рочки, він щось ліпить з гімна і палок. Скільки в дитинстві він розібрав машинок не порахувати. Коли з'явилися машинки на пультах, він примудрявся їх розбирати, потім збирати і ще витягти звідти пару зайвих деталей. Колись йому з Італії у подарунок привезли шалено дорогу Ферарі, вона виблискувала своїми червоними металевими частинами. Машинка була розміром 25-30 см і зроблена майже з такої кількості деталей, як справжня. На полиці вона простояла всього пару днів. Одного разу я просто знайшла купу запчастин. Я тоді, пам'ятаю, від розпачу аж ревіла. Людина привезла з Італії, купила там за шалені гроші, а він отак трах-бах і розібрав. Від мого старшого не залишилося жодної цілої іграшки. Після чергового подарунку, на всі мої прохання не розбирати, він мовчав, але як тільки він залишався сам на сам, то все знищувалося за лічені хвилини. Коли я починала сварити, то він кліпав наївними дитячими очима і виправдовувася: "Я хотів знати, що там в середині". Коли йому дарували дві однакові машини, то він розбирав обидві. Виправдання було таке: " Я хотів знати, чи вони в середині теж однакові". Його кімната 7-ми річного і 21-го річного майже не помінялася, з тією різницею, що зараз йому дозволено мати паяльник. На столі повний триндець, в тумбочках армагедон. Щомісяця я намагаюся там прибрати і розкласти все по коробочках. На що замість "дякую" отримую купу претензій, що зникли дуже важливі якісь хреновини і нєфіг знищувати його екосистему.
До речі, у ветеринари він теж пішов більше для того, щоб був доступ всередину. Взагалі він виявляв бажання стати патологоанатомом. Ми з батьком м'яко натякнули, що ми проти. 
Не буду хвалитися, але він давно оперує тварин і робить досить складні операції. Коли я його на початках питала, як він знає, що і де різати і шити, то він відповідав: "Просто треба організм уявити, як механізм і полагодити чи замінити поламані деталі...а може і викинути зайві". Не знаю, його це теорія чи чужа, але вона працює.
Першою ластівкою, коли він став переходити на вищий рівень, стало те, що він з веліка і бензопили зробив хрінь, яка їздила. Цей пепелац страшенно смердів, плювався маслом і гудів, як винищувач... але їздив.
І ось на початку літа сина нам повідомив, що він купує мотоцикл. "Тільки через мій труп!",- верещала я. "Без прав не дозволю!",- підверещував батько.
Все літо сина вчився на права, щоб ми дали згоду.
Тепер у нас біля собачої будки гордо стоїть ІЖ Юпітер 4... От тільки не питайте, чого саме цей динозавр. Бо коли це запитала я, то мені було сказано, що я ніфіга не шарю в справжніх мотоциклах. Хотіла вам сфоткати цей комбайн, але Савранський (мовчазний мотоцикліст в "Покровських воротах") умчав до своїх чотирилапих механізмів.

https://youtu.be/7X1OGd35ox0

Як ми збирали гриби.

Всім привіт. Давненько мене тут не було. Зайшла, пробігла по блогам. Пристрасті вирують! І це добре. Що би вам написати...
Ну, наприклад, як я тиждень тому вивозила маму на гриби. Мамі 83 якщо шо...
Мама моя на все має свою думку і на рахунок грибів теж. За її теорією всі гарні тугенькі гриби не можуть бути отруйними. Всі оранжеві теж їстівні. Всі, що ростуть рядами це рядовки. І збирати треба все, а там викинеться. Зрозуміли да?! Моя мама ламає всі стереотипи в грибозбиранні. Враховуючи, що вона постійно так робила, то, як вона не отруїла мене в дитинстві, це нині для мене загадка.
Поки я повільно біля машини різала поляків, мама взяла за руку мого Степана (мій синок 3.5 рочків) і умчала різати свинух в темні чернігівські ліси. Спочатку я їх ще тримала на контролі, але знаючи, що у війну в цих лісах дуже вдало ховалися партизани, то сховатися моїй мамі проблемою не стало і вже через хвилин 20 я почала активні пошуки.
Телефоную:
- Ви де?
- Ми вийшли до поля.
Біжу в сторону поля.
- Ви де?
- Водонапірну башту бачиш?
- Бачу.
- Іди на неї.
Мчуся до водонапірки по полю метрів 300.
- Ви де?
- Ми в лісі, але бачимо башту.
Галопірую по високій траві знову до лісу.
- Ви де?
- Ми знайшли твою машину і стоїмо біля неї.
Дивуюся, що мама так швидко телепортується, але добре знаю свою маму і перестаю дивуватися. Рисачу до машини.... нікого там нема.
- Ви де?
- Та ж біля машини!!!!
- Стій. Ні метра в сторону.
- Стою.
Я майже впадаю у відчай, але швидко беру себе в руки. За 43 роки життя з мамою, я вже навчилася брати себе в руки. Розумію, що через пів годинки почне сутеніти. Моя дитина легко вдягнута, а у мами зір в 83 трохи тойво...хреновий. На моє щастя в лісі були ще люди. Я починаю питати де стоять їхні машини. Нарешті бачу білу чужу машину і іду до неї. Фух!!!! Є. Стоїть моя мама, стоїть мій Степан, стоїть відро отруйних свинух. Подумаєш Форд Фієста і Опель Вектра. Машина ж біла. Мовчки беру свинухи, Степана, маму і веду до нашої машини. Вдома тихо викидаємо мамині "піддубники" і все різко забуваємо.
Що день наступний нам готує?




У мене згорів кіт...

...ну не так прям палав вогнем, як ви собі уявили. Ну скажіть, ваша уява ж намалювала чорний обгорілий трупик? 

Майже рік тому у мене оселився чудовий, інтелектуально-розвинений, майже інтелігентний лисий кіт. А пару днів тому пішла я на город морально відпочити і він поплентав за мною, бо він за мною ходить як каченя за качкою. Я собі порпаюсь, кіт сидить в гарбузах, іноді бігає до відра з рибою. Мої хлопці наловили в місцевому болоті карасів...ну як карасів, карасиків з палець довжиною і залишили у відрі. А кіт це діло просік і ходив туди по рибу.
Ну от, я колупаюся в землі, кіт зі мною, іноді з рибою. Наче все нормально.
Зайшла в хату, помила ноги собі, мию ноги коту, а він шипить. Нічого, думаю, від чистоти ще ніхто не вмер.
Лягли ми з ним відпочити (а відпочиваємо ми теж разом), я на спині, кіт на мені. Я його чухати, а він шипить. Я ще не того...думаю, риби нажерся і пучить. Потім відчуваю, що він палає. Я очі роззула, а воно бідося червоне як рак і гаряче як чайник.
Добре, що в хаті був Пантенол. Я пшикаю на кота, кіт пшикає на Пантенол, бо думає, що то він на нього шипить. Ніч пантрувала кота, на ранок наче охолов. Я видихнула, бо совість мене мучила конкретно, що тваринку не догледіла.
...А на наступний день він лупитися почав. І так конкретно, що став як старий гриб маремуха (то такий їстівний мухомор, коли старіє вкривається лускою). Ходить тепер мій кіт краси неймовірної, шкіра злізає шматками, а під нею новенька розовенька. І саме цікаве, що все у котів швидко. Я як згорю, то лупитися починаю через днів 4-5, а цей моментально.
А ще мій лисий кіт ганяє постійно собаку. Тупо чмирить. Спеціально іде до пса і починає нападати. Без причини. Просто, щоб показати, що він головний.

Магістр Йода.



А оце кіт кошмарить собаку. 


А оце ловить рибу

Хотіла вкласти відео сюди, але знову щось глючить, тому ідіть за посиланням.

Папа Котський Добі Перший


Всім миру і мудрості. Алюмінь.

Лохина...чорниці и т.д.

Люди, хто має позитивний або негативний досвід вирощування лохини? Кортить придбати, але не дуже хочеться викинути гроші на вітер.
Мене цікавить шанси її виживання, складність догляду і коли вона реально починає плодоносити. В слова продавців я мало вірю. В ролики на ютубі я вірю, але я не такий вже аж профі-профі, які там розповідають. Хочу знати думку реальних людей.


P.S. Незнайомка надіслала в особисті, що буде з нею з тою лохиною купа траблів і все одно засохне. Фух. Попустило. Краще на ці гроші куплю яблунь. Дякую, незнайомкою.

Ніколи не кажи ніколи

  • 22.03.20, 16:08
Сталася ця ганебна для мене подія 7 березня 2020 року. Але почну розповідь з ранку 6-го...
Отже. Вранці 6 березня мені на сторінку Фейсбуку прилетіла реклама, що в нашому славному місті Бровари дає грандіозний концерт артист N1, по версії газети "Порадниця", сам Олег Винник. Дивлюся я на картинку і кажу своїм:
- Якщо я почну добровільно слухати колись при вас пісні Винника, тихо придушіть мене подушкою.
- Добре, - погодились всі,- Ми так і зробимо.
День пройшов в звичних справах, хтось був на роботі, хтось не був. Ввечері всі зібралися за столом і почали обговорювати якісь важливі і не дуже теми. І тут "ДЗИНЬ". Прийшло повідомлення від куми на Телеграм. Я відкрила картинку, там був електронний білет на ТОГО САМОГО! Потім  знову "ДЗИНЬ". В новому повідомленні було написано: "Це твій квиток. Фарбуй нігті, брий ноги. На завтра щоб була готова". Я одразу набрала її номер і почула п'яненьке гигикання і малорозбірливу пісню про Вовчицю, потім її телефон вимкнувся. Тільки на ранок я знову додзвонилася і зрозуміла, що квитки дісталися в подарунок від нашого спільного однокласника, який хотів зробити сюрприз  тещі, але та до Києва не приїхала і він вирішив зробити нам приємно, бо, по-перше, ми гарні дівчата і, по-друге, ми живемо в Броварах і нам сам бог велів туди піти. Квитки коштували 1000 гривень і наша з Женькою совість не дозволила, щоб гроші Русліка отак взяли і пропали. 
Чоловік мій чесно пропонував відвезти нас, але я знала чим би це закінчилося. Він би сидів в машині і чекав нас, а мене бісить, коли мене хтось чекає і тому було вирішено їхати маршруткою. 
Коли я зайшла до автобусу, то він весь був заповнений Ніно і Вовчицями. Всі були вдягнені в саме файне, що знайшлося в шафі, у більшості в руках були букети і м'які іграшки. Від запаху парфумів поздихала вся міль в норкових шубах вовчиць і у мене аж запаморочилося  в голові. Коли я подивилася в дзеркало водія і наші погляди зустрілися, водій підморгнув мені. Він наче відчув, що ми з ним чужі на цьому святі і вирішив підтримати. На зупинці фанатки повипливали з маршрутки і та пуста поїхала далі.
Моя кума жіночка передбачлива і тому зрозуміла, що на тверезу ми там не досидимо і тому налила коньяку в бутильок з під перекису водню. Ми зайшли в темний куток, булькнули для настрою і пішли до зали. Ну що вам сказати... Уявіть ту саму маршрутку, що я описала, тільки тепер в ній було 2000 пасажирів.
Коньяк почав діяти ще на вході, тому найпалкішими і найсміливішими на нашому ряду були саме ми. Ми підбурювали сором'язливих 50-ти річних жіночок вставати з крісел і гнати хвилю. В суцільному екстазі навіть захотілося крикнути "Цой жив!", що я і зробила. Кума підтримала: "Да, бл.ть!" Ніщо в нас не виказувало раніше інтелігентних жіночок, одна з яких, до речі, ще й була вчителькою історії. Ми дочекалися тих двох пісень, що ми знали і покинули зал під прицільні погляди фанаток... та й коньяк перестав діяти.
З концертної зали ми тихо попленталися в супермаркет, бо свято-святом, а ковбаси на ранок треба було прикупити.
Отак в черговий раз підтвердилися приказки про "ніколи" і про "уксус". Ну і що, зате вийшли в люди.


Пи. Си. Фанаткою я так і не стала

Щоденник нового життя

Привіт, мої лисі друзі... не всі з вас звісно лисі, але в нашій з вами породі допускається деяка наявність шерсті. Почну з того, що напишу, як мене занесло до цієї святої, гарної жінки з янгольским характером і надзвичайно зручною для спання статурою.
Мої старі господарі захотіли виїхати за кордон і мене вирішили віддати, хоча всі свої 5 років я дарував їм прекраснх кошенят, яких вони продавали різним людям. Не те щоб я був ображений на них, але отак в п'ять котячих років кардинально міняти життя... За мною приїхало ціле стадо людоподібних істот різного віку. Стадо складалося з одних самців, але ватажком у них була самка. Для котів це не притаманне, але у людей іноді зустрічається. Саме самка дала наказ грузити мене в переноску. Що таке переноска я добре знав і тому не дуже злякався, але коли в переноску поклали мій старий светрик я почав підозрювати неладне. Потім у мене з'явиться багато гарних светриків, але про це я ще не знав.
Ми прихали в дивний будинок. В приміщенні пахло людською їжею і трішки іншим котом.
- Гітлер! Іди бігом знайомитись з новим членом родини.
"Гітлер?" подумав я. Я добре знав, хто такий Гітлер, бо годинами дивився телек і іноді почитував залишені на тумбочці газети. Я уявив, що зараз в кімнату зайде невеликого зросту нервовий мужик з вусами і буде пхати мене в духовку. Та в кімнату тихо заплив жирний пухнастий кіт і почав мене обнюхувати під хвостом. Від такого нахабства я зашипів, за що отримав від фашиста першого і останнього ляща. Було боляче, та людська самка обробила рани і довго носила у себе за пазухою та чухала за вушком. А за пазухою, я вам скажу, є на чому полежати. 
Мені видали велику корзину з подушкою, де я проспав перші дві доби. Потім мій страх трохи відступив і я відчув голод. Мені поклали окрему миску, але волохатий примудрявся зжерти спочатку своє, а потім пхав свою наглу пику до мене. Шипіти я вже не став, бо я вища істота і проаналізував, що це примітивне створіння знову проявить агресію. Десь через тиждень ми нарешті порозумілися і поділили їжу і підвіконя.
Раніше, коли я дивився з вікна, все було дуже далеке і маленьке, а тепер мене наче посадили перед великим телевізором. За вікном часто бігало ще одне створіння. Зовні це був гибрид корови і собаки. Але я його не боявся, бо жив він в окремому будинку і наші шляхи не перетиналися.
Тепер трохи про людську зграю, в яку я попав. Про лідера я вже писав. Тепер про інших... 
Після ватажка в родині головним є мужик з борідкою і лисиною. Про лисину він ще не здогадується, бо всі шанують його ніжну нервову систему. Мужик мені звичайно заважає, бо спить з моєю жінкою, але ми мусимо його терпіти, бо він заробляє нам гроші. Після мужика йде мала скажена дитина, яка весь час намагається витягнути мене з-під кроваті за задні лапи. Ще в зграї є хлопчик 11 років, він у них самий спокійний і адекватний... мабуть вчасно зробили щеплення від сказу. Ну і головне. Спеціально для мене в родині є ветеринар. Через пару днів після переїзду, мене віднесли в лікарню і там почистили зуби і зробили УЗІ. Зуби чистили під наркозом. Позбувшись зубного каменю, я став набагато спокійнишим. Єдине чого я не зрозумів, чому разом з каменем зникли мої шикарні бубенці. Та зараз мені пофіг... з Гітлера все одно хренова коханка.
А тепер що я вмію:
- Я відкриваю двері, плигаючи на ручку.
- Я вмію рівно в 5 ранку будити лапкою.
- Я добре гуляю на повідку.
- Я пісяю і какаю в різні лотки.
- Я люблю сидіти на плечі.
- Я сплю під одіялком і грію спинку.
- Ну і головне! Я какаю трояндочкою. Бо я творча натура. 


Тут ми з малим дивимось в віконце


Тут ми з мужиком думаємо, як жити далі

Тут нам зловили мишу 

А тут я сплю на цициках


Тут я підклав під дупу Гітлера, бо щось зимно

А це ми з волохатим дивимось на собакокорову


Це і є собакокорова



До речі, мене звати Добі. Це моє нове їм'я. Раніше мене звали просто Лисий.

Всім миру. Світ спасе любов.



Рік

  • 22.12.19, 18:21
Сьогодні рівно рік, як Допа відлетів на небо. Не знаю, як кому, але мені його тут не вистачає. Що не кажіть, а пан дохтор був яскравим персонажем в нашому товаристві.

P.S. Doppler, якщо ТАМ є інтернет і ви мене читаєте, то знайте, що я вас пам'ятаю, як талановиту, світлу і дуже розумну людину і знаю, що вам не пофіг, хоча ви всім так казали.
P.P.S. I малювали ви, доречі, бомбезно.


Політичне про зустріч Зе і Пу ... трясця

Радіємо. Бубочка домовився про обмін полоненими!!! 
     А я чомусь бачу таке: Путін віддасть якусь частину бранців в обмін на те, що ми знову конкретно підсядем на його газову голку. Путін туди їхав не про Крим і Донбас домовлятися, а впарити нам свій газ...і я чомусь впевнена, що впарив.
А нарід зараз буде радіти знижкам і плескати спітнілими долоньками відновленню дружби з Росією. 
     Що ми маємо по ітогам: українських питань знову не вирішено, нам знову пхають формулу Штайнмаєра, ми знову сідаємо на газову голку. Путін знову переміг. Равлики знову хавають "покращення". Алюмінь.

Слова Зеленського:
«Ми обговорили це (газове) питання. І мені здається, що це питання ми розблокували. І вже на рівні радників зараз будуть обговорюватися можливість, формат, об'єм, ціна тощо - деталі договору про транзит газу. Тому що це дуже важливо для всіх - і для України, і для енергетичної безпеки Європи. Тому, я думаю, що там дуже непогані кроки», - сказав Зеленський

Ну і Путін:
«Пам'ятаєте дитячий віршик: «А у нас в квартирі – газ. А у вас?». І у вас є, і буде. Але може бути набагато дешевше, якщо ми домовимося про спільну чесну роботу. Може бути дешевше на 25%, ніж сьогодні отримує кінцевий споживач. Перш за все, промисловий споживач. Ціна газу для побутового споживача, для громадян, дотована. І ми не можемо вираховувати ціну від дотованої ціни. Це звичайна економічна логіка».
     Крім того Путін заявив, що має бути амністія бойовиків і вибори на Донбасі. Але нам про це наш преЗедент тактовно промовчав.

     І знову моє "А я ж казала" (як я вже хочу нарешті помилитися), що ми продамося Путіну за газ і пробачимо Крим, Донбас і тисячі загиблих. Ну не одразу різко, а потихеньку ...ніжно. Ми звичайно будемо по інерції згадувати Небесну Сотню і робити сумні оченята, але десь іноді наш, промитий телебаченням мозок, буде все частіше видавати, що війна наче і не війна і в усьому Майдан винен...і взагалі майданити це злочін. А ну, любі мої друзі виборці Зеленського, скільки з вас вже впевнені, що виходять на вулиці тільки за гроші якісь майдануті? А скільки з вас зрадіють, що газ стане дешевшим на 15-20%?
    Тому давайте поки знову в черговий ...надцятий раз відкладемо питання про незалежність України, бо ми, трясця, не здатні бути незалежними. Ми можемо скільки завгодно волати і бити себе в груди, але в решті решт...
"За шмат гнилої ковбаси. У вас хоч матір попроси... То оддасте..."


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
22
предыдущая
следующая