У мене згорів кіт...

...ну не так прям палав вогнем, як ви собі уявили. Ну скажіть, ваша уява ж намалювала чорний обгорілий трупик? 

Майже рік тому у мене оселився чудовий, інтелектуально-розвинений, майже інтелігентний лисий кіт. А пару днів тому пішла я на город морально відпочити і він поплентав за мною, бо він за мною ходить як каченя за качкою. Я собі порпаюсь, кіт сидить в гарбузах, іноді бігає до відра з рибою. Мої хлопці наловили в місцевому болоті карасів...ну як карасів, карасиків з палець довжиною і залишили у відрі. А кіт це діло просік і ходив туди по рибу.
Ну от, я колупаюся в землі, кіт зі мною, іноді з рибою. Наче все нормально.
Зайшла в хату, помила ноги собі, мию ноги коту, а він шипить. Нічого, думаю, від чистоти ще ніхто не вмер.
Лягли ми з ним відпочити (а відпочиваємо ми теж разом), я на спині, кіт на мені. Я його чухати, а він шипить. Я ще не того...думаю, риби нажерся і пучить. Потім відчуваю, що він палає. Я очі роззула, а воно бідося червоне як рак і гаряче як чайник.
Добре, що в хаті був Пантенол. Я пшикаю на кота, кіт пшикає на Пантенол, бо думає, що то він на нього шипить. Ніч пантрувала кота, на ранок наче охолов. Я видихнула, бо совість мене мучила конкретно, що тваринку не догледіла.
...А на наступний день він лупитися почав. І так конкретно, що став як старий гриб маремуха (то такий їстівний мухомор, коли старіє вкривається лускою). Ходить тепер мій кіт краси неймовірної, шкіра злізає шматками, а під нею новенька розовенька. І саме цікаве, що все у котів швидко. Я як згорю, то лупитися починаю через днів 4-5, а цей моментально.
А ще мій лисий кіт ганяє постійно собаку. Тупо чмирить. Спеціально іде до пса і починає нападати. Без причини. Просто, щоб показати, що він головний.

Магістр Йода.



А оце кіт кошмарить собаку. 


А оце ловить рибу

Хотіла вкласти відео сюди, але знову щось глючить, тому ідіть за посиланням.

Папа Котський Добі Перший


Всім миру і мудрості. Алюмінь.

Лохина...чорниці и т.д.

Люди, хто має позитивний або негативний досвід вирощування лохини? Кортить придбати, але не дуже хочеться викинути гроші на вітер.
Мене цікавить шанси її виживання, складність догляду і коли вона реально починає плодоносити. В слова продавців я мало вірю. В ролики на ютубі я вірю, але я не такий вже аж профі-профі, які там розповідають. Хочу знати думку реальних людей.


P.S. Незнайомка надіслала в особисті, що буде з нею з тою лохиною купа траблів і все одно засохне. Фух. Попустило. Краще на ці гроші куплю яблунь. Дякую, незнайомкою.

Ніколи не кажи ніколи

  • 22.03.20, 16:08
Сталася ця ганебна для мене подія 7 березня 2020 року. Але почну розповідь з ранку 6-го...
Отже. Вранці 6 березня мені на сторінку Фейсбуку прилетіла реклама, що в нашому славному місті Бровари дає грандіозний концерт артист N1, по версії газети "Порадниця", сам Олег Винник. Дивлюся я на картинку і кажу своїм:
- Якщо я почну добровільно слухати колись при вас пісні Винника, тихо придушіть мене подушкою.
- Добре, - погодились всі,- Ми так і зробимо.
День пройшов в звичних справах, хтось був на роботі, хтось не був. Ввечері всі зібралися за столом і почали обговорювати якісь важливі і не дуже теми. І тут "ДЗИНЬ". Прийшло повідомлення від куми на Телеграм. Я відкрила картинку, там був електронний білет на ТОГО САМОГО! Потім  знову "ДЗИНЬ". В новому повідомленні було написано: "Це твій квиток. Фарбуй нігті, брий ноги. На завтра щоб була готова". Я одразу набрала її номер і почула п'яненьке гигикання і малорозбірливу пісню про Вовчицю, потім її телефон вимкнувся. Тільки на ранок я знову додзвонилася і зрозуміла, що квитки дісталися в подарунок від нашого спільного однокласника, який хотів зробити сюрприз  тещі, але та до Києва не приїхала і він вирішив зробити нам приємно, бо, по-перше, ми гарні дівчата і, по-друге, ми живемо в Броварах і нам сам бог велів туди піти. Квитки коштували 1000 гривень і наша з Женькою совість не дозволила, щоб гроші Русліка отак взяли і пропали. 
Чоловік мій чесно пропонував відвезти нас, але я знала чим би це закінчилося. Він би сидів в машині і чекав нас, а мене бісить, коли мене хтось чекає і тому було вирішено їхати маршруткою. 
Коли я зайшла до автобусу, то він весь був заповнений Ніно і Вовчицями. Всі були вдягнені в саме файне, що знайшлося в шафі, у більшості в руках були букети і м'які іграшки. Від запаху парфумів поздихала вся міль в норкових шубах вовчиць і у мене аж запаморочилося  в голові. Коли я подивилася в дзеркало водія і наші погляди зустрілися, водій підморгнув мені. Він наче відчув, що ми з ним чужі на цьому святі і вирішив підтримати. На зупинці фанатки повипливали з маршрутки і та пуста поїхала далі.
Моя кума жіночка передбачлива і тому зрозуміла, що на тверезу ми там не досидимо і тому налила коньяку в бутильок з під перекису водню. Ми зайшли в темний куток, булькнули для настрою і пішли до зали. Ну що вам сказати... Уявіть ту саму маршрутку, що я описала, тільки тепер в ній було 2000 пасажирів.
Коньяк почав діяти ще на вході, тому найпалкішими і найсміливішими на нашому ряду були саме ми. Ми підбурювали сором'язливих 50-ти річних жіночок вставати з крісел і гнати хвилю. В суцільному екстазі навіть захотілося крикнути "Цой жив!", що я і зробила. Кума підтримала: "Да, бл.ть!" Ніщо в нас не виказувало раніше інтелігентних жіночок, одна з яких, до речі, ще й була вчителькою історії. Ми дочекалися тих двох пісень, що ми знали і покинули зал під прицільні погляди фанаток... та й коньяк перестав діяти.
З концертної зали ми тихо попленталися в супермаркет, бо свято-святом, а ковбаси на ранок треба було прикупити.
Отак в черговий раз підтвердилися приказки про "ніколи" і про "уксус". Ну і що, зате вийшли в люди.


Пи. Си. Фанаткою я так і не стала

Щоденник нового життя

Привіт, мої лисі друзі... не всі з вас звісно лисі, але в нашій з вами породі допускається деяка наявність шерсті. Почну з того, що напишу, як мене занесло до цієї святої, гарної жінки з янгольским характером і надзвичайно зручною для спання статурою.
Мої старі господарі захотіли виїхати за кордон і мене вирішили віддати, хоча всі свої 5 років я дарував їм прекраснх кошенят, яких вони продавали різним людям. Не те щоб я був ображений на них, але отак в п'ять котячих років кардинально міняти життя... За мною приїхало ціле стадо людоподібних істот різного віку. Стадо складалося з одних самців, але ватажком у них була самка. Для котів це не притаманне, але у людей іноді зустрічається. Саме самка дала наказ грузити мене в переноску. Що таке переноска я добре знав і тому не дуже злякався, але коли в переноску поклали мій старий светрик я почав підозрювати неладне. Потім у мене з'явиться багато гарних светриків, але про це я ще не знав.
Ми прихали в дивний будинок. В приміщенні пахло людською їжею і трішки іншим котом.
- Гітлер! Іди бігом знайомитись з новим членом родини.
"Гітлер?" подумав я. Я добре знав, хто такий Гітлер, бо годинами дивився телек і іноді почитував залишені на тумбочці газети. Я уявив, що зараз в кімнату зайде невеликого зросту нервовий мужик з вусами і буде пхати мене в духовку. Та в кімнату тихо заплив жирний пухнастий кіт і почав мене обнюхувати під хвостом. Від такого нахабства я зашипів, за що отримав від фашиста першого і останнього ляща. Було боляче, та людська самка обробила рани і довго носила у себе за пазухою та чухала за вушком. А за пазухою, я вам скажу, є на чому полежати. 
Мені видали велику корзину з подушкою, де я проспав перші дві доби. Потім мій страх трохи відступив і я відчув голод. Мені поклали окрему миску, але волохатий примудрявся зжерти спочатку своє, а потім пхав свою наглу пику до мене. Шипіти я вже не став, бо я вища істота і проаналізував, що це примітивне створіння знову проявить агресію. Десь через тиждень ми нарешті порозумілися і поділили їжу і підвіконя.
Раніше, коли я дивився з вікна, все було дуже далеке і маленьке, а тепер мене наче посадили перед великим телевізором. За вікном часто бігало ще одне створіння. Зовні це був гибрид корови і собаки. Але я його не боявся, бо жив він в окремому будинку і наші шляхи не перетиналися.
Тепер трохи про людську зграю, в яку я попав. Про лідера я вже писав. Тепер про інших... 
Після ватажка в родині головним є мужик з борідкою і лисиною. Про лисину він ще не здогадується, бо всі шанують його ніжну нервову систему. Мужик мені звичайно заважає, бо спить з моєю жінкою, але ми мусимо його терпіти, бо він заробляє нам гроші. Після мужика йде мала скажена дитина, яка весь час намагається витягнути мене з-під кроваті за задні лапи. Ще в зграї є хлопчик 11 років, він у них самий спокійний і адекватний... мабуть вчасно зробили щеплення від сказу. Ну і головне. Спеціально для мене в родині є ветеринар. Через пару днів після переїзду, мене віднесли в лікарню і там почистили зуби і зробили УЗІ. Зуби чистили під наркозом. Позбувшись зубного каменю, я став набагато спокійнишим. Єдине чого я не зрозумів, чому разом з каменем зникли мої шикарні бубенці. Та зараз мені пофіг... з Гітлера все одно хренова коханка.
А тепер що я вмію:
- Я відкриваю двері, плигаючи на ручку.
- Я вмію рівно в 5 ранку будити лапкою.
- Я добре гуляю на повідку.
- Я пісяю і какаю в різні лотки.
- Я люблю сидіти на плечі.
- Я сплю під одіялком і грію спинку.
- Ну і головне! Я какаю трояндочкою. Бо я творча натура. 


Тут ми з малим дивимось в віконце


Тут ми з мужиком думаємо, як жити далі

Тут нам зловили мишу 

А тут я сплю на цициках


Тут я підклав під дупу Гітлера, бо щось зимно

А це ми з волохатим дивимось на собакокорову


Це і є собакокорова



До речі, мене звати Добі. Це моє нове їм'я. Раніше мене звали просто Лисий.

Всім миру. Світ спасе любов.



Рік

  • 22.12.19, 18:21
Сьогодні рівно рік, як Допа відлетів на небо. Не знаю, як кому, але мені його тут не вистачає. Що не кажіть, а пан дохтор був яскравим персонажем в нашому товаристві.

P.S. Doppler, якщо ТАМ є інтернет і ви мене читаєте, то знайте, що я вас пам'ятаю, як талановиту, світлу і дуже розумну людину і знаю, що вам не пофіг, хоча ви всім так казали.
P.P.S. I малювали ви, доречі, бомбезно.


Політичне про зустріч Зе і Пу ... трясця

Радіємо. Бубочка домовився про обмін полоненими!!! 
     А я чомусь бачу таке: Путін віддасть якусь частину бранців в обмін на те, що ми знову конкретно підсядем на його газову голку. Путін туди їхав не про Крим і Донбас домовлятися, а впарити нам свій газ...і я чомусь впевнена, що впарив.
А нарід зараз буде радіти знижкам і плескати спітнілими долоньками відновленню дружби з Росією. 
     Що ми маємо по ітогам: українських питань знову не вирішено, нам знову пхають формулу Штайнмаєра, ми знову сідаємо на газову голку. Путін знову переміг. Равлики знову хавають "покращення". Алюмінь.

Слова Зеленського:
«Ми обговорили це (газове) питання. І мені здається, що це питання ми розблокували. І вже на рівні радників зараз будуть обговорюватися можливість, формат, об'єм, ціна тощо - деталі договору про транзит газу. Тому що це дуже важливо для всіх - і для України, і для енергетичної безпеки Європи. Тому, я думаю, що там дуже непогані кроки», - сказав Зеленський

Ну і Путін:
«Пам'ятаєте дитячий віршик: «А у нас в квартирі – газ. А у вас?». І у вас є, і буде. Але може бути набагато дешевше, якщо ми домовимося про спільну чесну роботу. Може бути дешевше на 25%, ніж сьогодні отримує кінцевий споживач. Перш за все, промисловий споживач. Ціна газу для побутового споживача, для громадян, дотована. І ми не можемо вираховувати ціну від дотованої ціни. Це звичайна економічна логіка».
     Крім того Путін заявив, що має бути амністія бойовиків і вибори на Донбасі. Але нам про це наш преЗедент тактовно промовчав.

     І знову моє "А я ж казала" (як я вже хочу нарешті помилитися), що ми продамося Путіну за газ і пробачимо Крим, Донбас і тисячі загиблих. Ну не одразу різко, а потихеньку ...ніжно. Ми звичайно будемо по інерції згадувати Небесну Сотню і робити сумні оченята, але десь іноді наш, промитий телебаченням мозок, буде все частіше видавати, що війна наче і не війна і в усьому Майдан винен...і взагалі майданити це злочін. А ну, любі мої друзі виборці Зеленського, скільки з вас вже впевнені, що виходять на вулиці тільки за гроші якісь майдануті? А скільки з вас зрадіють, що газ стане дешевшим на 15-20%?
    Тому давайте поки знову в черговий ...надцятий раз відкладемо питання про незалежність України, бо ми, трясця, не здатні бути незалежними. Ми можемо скільки завгодно волати і бити себе в груди, але в решті решт...
"За шмат гнилої ковбаси. У вас хоч матір попроси... То оддасте..."


З днем української хустки.

  • 07.12.19, 19:20
Дооообрий вееееечір, малята, любі хлопчики й дівчата...




А це якщо би я жила років сто тому, то носила би так... Або буду носити так, коли стану бабою Олею.



Цьоця Оля всіх любить і баба Оля всіх любитиме. Алюмінь.

Зимове.

  • 02.12.19, 16:16
А у вас, юашники, є спеціальна людина, що гріє вам дупку?



P.S. Всіх люблю. Нехай ваші дупки будуть завжди в теплі.


27%, 4 голоса

7%, 1 голос

13%, 2 голоса

7%, 1 голос

27%, 4 голоса

20%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про наболіле...

  • 28.11.19, 19:01
Юашники, а до вас вночі приходять ці чувачки?
Якшо шо, то буду традиційно худнути після свят. А там побачу, після новорічних, або після зелених.

Не кидайте капцями, бо набрала штири кг, трясця...

Та й таке...

  • 27.11.19, 12:53
Привіт, друзяки. Я вам трохи мемчіків напридумувала. Всі збіги вважати закономірними.







Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
предыдущая
следующая