Лохина...чорниці и т.д.

Люди, хто має позитивний або негативний досвід вирощування лохини? Кортить придбати, але не дуже хочеться викинути гроші на вітер.
Мене цікавить шанси її виживання, складність догляду і коли вона реально починає плодоносити. В слова продавців я мало вірю. В ролики на ютубі я вірю, але я не такий вже аж профі-профі, які там розповідають. Хочу знати думку реальних людей.


P.S. Незнайомка надіслала в особисті, що буде з нею з тою лохиною купа траблів і все одно засохне. Фух. Попустило. Краще на ці гроші куплю яблунь. Дякую, незнайомкою.

Ніколи не кажи ніколи

  • 22.03.20, 16:08
Сталася ця ганебна для мене подія 7 березня 2020 року. Але почну розповідь з ранку 6-го...
Отже. Вранці 6 березня мені на сторінку Фейсбуку прилетіла реклама, що в нашому славному місті Бровари дає грандіозний концерт артист N1, по версії газети "Порадниця", сам Олег Винник. Дивлюся я на картинку і кажу своїм:
- Якщо я почну добровільно слухати колись при вас пісні Винника, тихо придушіть мене подушкою.
- Добре, - погодились всі,- Ми так і зробимо.
День пройшов в звичних справах, хтось був на роботі, хтось не був. Ввечері всі зібралися за столом і почали обговорювати якісь важливі і не дуже теми. І тут "ДЗИНЬ". Прийшло повідомлення від куми на Телеграм. Я відкрила картинку, там був електронний білет на ТОГО САМОГО! Потім  знову "ДЗИНЬ". В новому повідомленні було написано: "Це твій квиток. Фарбуй нігті, брий ноги. На завтра щоб була готова". Я одразу набрала її номер і почула п'яненьке гигикання і малорозбірливу пісню про Вовчицю, потім її телефон вимкнувся. Тільки на ранок я знову додзвонилася і зрозуміла, що квитки дісталися в подарунок від нашого спільного однокласника, який хотів зробити сюрприз  тещі, але та до Києва не приїхала і він вирішив зробити нам приємно, бо, по-перше, ми гарні дівчата і, по-друге, ми живемо в Броварах і нам сам бог велів туди піти. Квитки коштували 1000 гривень і наша з Женькою совість не дозволила, щоб гроші Русліка отак взяли і пропали. 
Чоловік мій чесно пропонував відвезти нас, але я знала чим би це закінчилося. Він би сидів в машині і чекав нас, а мене бісить, коли мене хтось чекає і тому було вирішено їхати маршруткою. 
Коли я зайшла до автобусу, то він весь був заповнений Ніно і Вовчицями. Всі були вдягнені в саме файне, що знайшлося в шафі, у більшості в руках були букети і м'які іграшки. Від запаху парфумів поздихала вся міль в норкових шубах вовчиць і у мене аж запаморочилося  в голові. Коли я подивилася в дзеркало водія і наші погляди зустрілися, водій підморгнув мені. Він наче відчув, що ми з ним чужі на цьому святі і вирішив підтримати. На зупинці фанатки повипливали з маршрутки і та пуста поїхала далі.
Моя кума жіночка передбачлива і тому зрозуміла, що на тверезу ми там не досидимо і тому налила коньяку в бутильок з під перекису водню. Ми зайшли в темний куток, булькнули для настрою і пішли до зали. Ну що вам сказати... Уявіть ту саму маршрутку, що я описала, тільки тепер в ній було 2000 пасажирів.
Коньяк почав діяти ще на вході, тому найпалкішими і найсміливішими на нашому ряду були саме ми. Ми підбурювали сором'язливих 50-ти річних жіночок вставати з крісел і гнати хвилю. В суцільному екстазі навіть захотілося крикнути "Цой жив!", що я і зробила. Кума підтримала: "Да, бл.ть!" Ніщо в нас не виказувало раніше інтелігентних жіночок, одна з яких, до речі, ще й була вчителькою історії. Ми дочекалися тих двох пісень, що ми знали і покинули зал під прицільні погляди фанаток... та й коньяк перестав діяти.
З концертної зали ми тихо попленталися в супермаркет, бо свято-святом, а ковбаси на ранок треба було прикупити.
Отак в черговий раз підтвердилися приказки про "ніколи" і про "уксус". Ну і що, зате вийшли в люди.


Пи. Си. Фанаткою я так і не стала

Щоденник нового життя

Привіт, мої лисі друзі... не всі з вас звісно лисі, але в нашій з вами породі допускається деяка наявність шерсті. Почну з того, що напишу, як мене занесло до цієї святої, гарної жінки з янгольским характером і надзвичайно зручною для спання статурою.
Мої старі господарі захотіли виїхати за кордон і мене вирішили віддати, хоча всі свої 5 років я дарував їм прекраснх кошенят, яких вони продавали різним людям. Не те щоб я був ображений на них, але отак в п'ять котячих років кардинально міняти життя... За мною приїхало ціле стадо людоподібних істот різного віку. Стадо складалося з одних самців, але ватажком у них була самка. Для котів це не притаманне, але у людей іноді зустрічається. Саме самка дала наказ грузити мене в переноску. Що таке переноска я добре знав і тому не дуже злякався, але коли в переноску поклали мій старий светрик я почав підозрювати неладне. Потім у мене з'явиться багато гарних светриків, але про це я ще не знав.
Ми прихали в дивний будинок. В приміщенні пахло людською їжею і трішки іншим котом.
- Гітлер! Іди бігом знайомитись з новим членом родини.
"Гітлер?" подумав я. Я добре знав, хто такий Гітлер, бо годинами дивився телек і іноді почитував залишені на тумбочці газети. Я уявив, що зараз в кімнату зайде невеликого зросту нервовий мужик з вусами і буде пхати мене в духовку. Та в кімнату тихо заплив жирний пухнастий кіт і почав мене обнюхувати під хвостом. Від такого нахабства я зашипів, за що отримав від фашиста першого і останнього ляща. Було боляче, та людська самка обробила рани і довго носила у себе за пазухою та чухала за вушком. А за пазухою, я вам скажу, є на чому полежати. 
Мені видали велику корзину з подушкою, де я проспав перші дві доби. Потім мій страх трохи відступив і я відчув голод. Мені поклали окрему миску, але волохатий примудрявся зжерти спочатку своє, а потім пхав свою наглу пику до мене. Шипіти я вже не став, бо я вища істота і проаналізував, що це примітивне створіння знову проявить агресію. Десь через тиждень ми нарешті порозумілися і поділили їжу і підвіконя.
Раніше, коли я дивився з вікна, все було дуже далеке і маленьке, а тепер мене наче посадили перед великим телевізором. За вікном часто бігало ще одне створіння. Зовні це був гибрид корови і собаки. Але я його не боявся, бо жив він в окремому будинку і наші шляхи не перетиналися.
Тепер трохи про людську зграю, в яку я попав. Про лідера я вже писав. Тепер про інших... 
Після ватажка в родині головним є мужик з борідкою і лисиною. Про лисину він ще не здогадується, бо всі шанують його ніжну нервову систему. Мужик мені звичайно заважає, бо спить з моєю жінкою, але ми мусимо його терпіти, бо він заробляє нам гроші. Після мужика йде мала скажена дитина, яка весь час намагається витягнути мене з-під кроваті за задні лапи. Ще в зграї є хлопчик 11 років, він у них самий спокійний і адекватний... мабуть вчасно зробили щеплення від сказу. Ну і головне. Спеціально для мене в родині є ветеринар. Через пару днів після переїзду, мене віднесли в лікарню і там почистили зуби і зробили УЗІ. Зуби чистили під наркозом. Позбувшись зубного каменю, я став набагато спокійнишим. Єдине чого я не зрозумів, чому разом з каменем зникли мої шикарні бубенці. Та зараз мені пофіг... з Гітлера все одно хренова коханка.
А тепер що я вмію:
- Я відкриваю двері, плигаючи на ручку.
- Я вмію рівно в 5 ранку будити лапкою.
- Я добре гуляю на повідку.
- Я пісяю і какаю в різні лотки.
- Я люблю сидіти на плечі.
- Я сплю під одіялком і грію спинку.
- Ну і головне! Я какаю трояндочкою. Бо я творча натура. 


Тут ми з малим дивимось в віконце


Тут ми з мужиком думаємо, як жити далі

Тут нам зловили мишу 

А тут я сплю на цициках


Тут я підклав під дупу Гітлера, бо щось зимно

А це ми з волохатим дивимось на собакокорову


Це і є собакокорова



До речі, мене звати Добі. Це моє нове їм'я. Раніше мене звали просто Лисий.

Всім миру. Світ спасе любов.



Рік

  • 22.12.19, 18:21
Сьогодні рівно рік, як Допа відлетів на небо. Не знаю, як кому, але мені його тут не вистачає. Що не кажіть, а пан дохтор був яскравим персонажем в нашому товаристві.

P.S. Doppler, якщо ТАМ є інтернет і ви мене читаєте, то знайте, що я вас пам'ятаю, як талановиту, світлу і дуже розумну людину і знаю, що вам не пофіг, хоча ви всім так казали.
P.P.S. I малювали ви, доречі, бомбезно.


Політичне про зустріч Зе і Пу ... трясця

Радіємо. Бубочка домовився про обмін полоненими!!! 
     А я чомусь бачу таке: Путін віддасть якусь частину бранців в обмін на те, що ми знову конкретно підсядем на його газову голку. Путін туди їхав не про Крим і Донбас домовлятися, а впарити нам свій газ...і я чомусь впевнена, що впарив.
А нарід зараз буде радіти знижкам і плескати спітнілими долоньками відновленню дружби з Росією. 
     Що ми маємо по ітогам: українських питань знову не вирішено, нам знову пхають формулу Штайнмаєра, ми знову сідаємо на газову голку. Путін знову переміг. Равлики знову хавають "покращення". Алюмінь.

Слова Зеленського:
«Ми обговорили це (газове) питання. І мені здається, що це питання ми розблокували. І вже на рівні радників зараз будуть обговорюватися можливість, формат, об'єм, ціна тощо - деталі договору про транзит газу. Тому що це дуже важливо для всіх - і для України, і для енергетичної безпеки Європи. Тому, я думаю, що там дуже непогані кроки», - сказав Зеленський

Ну і Путін:
«Пам'ятаєте дитячий віршик: «А у нас в квартирі – газ. А у вас?». І у вас є, і буде. Але може бути набагато дешевше, якщо ми домовимося про спільну чесну роботу. Може бути дешевше на 25%, ніж сьогодні отримує кінцевий споживач. Перш за все, промисловий споживач. Ціна газу для побутового споживача, для громадян, дотована. І ми не можемо вираховувати ціну від дотованої ціни. Це звичайна економічна логіка».
     Крім того Путін заявив, що має бути амністія бойовиків і вибори на Донбасі. Але нам про це наш преЗедент тактовно промовчав.

     І знову моє "А я ж казала" (як я вже хочу нарешті помилитися), що ми продамося Путіну за газ і пробачимо Крим, Донбас і тисячі загиблих. Ну не одразу різко, а потихеньку ...ніжно. Ми звичайно будемо по інерції згадувати Небесну Сотню і робити сумні оченята, але десь іноді наш, промитий телебаченням мозок, буде все частіше видавати, що війна наче і не війна і в усьому Майдан винен...і взагалі майданити це злочін. А ну, любі мої друзі виборці Зеленського, скільки з вас вже впевнені, що виходять на вулиці тільки за гроші якісь майдануті? А скільки з вас зрадіють, що газ стане дешевшим на 15-20%?
    Тому давайте поки знову в черговий ...надцятий раз відкладемо питання про незалежність України, бо ми, трясця, не здатні бути незалежними. Ми можемо скільки завгодно волати і бити себе в груди, але в решті решт...
"За шмат гнилої ковбаси. У вас хоч матір попроси... То оддасте..."


З днем української хустки.

  • 07.12.19, 19:20
Дооообрий вееееечір, малята, любі хлопчики й дівчата...




А це якщо би я жила років сто тому, то носила би так... Або буду носити так, коли стану бабою Олею.



Цьоця Оля всіх любить і баба Оля всіх любитиме. Алюмінь.

Зимове.

  • 02.12.19, 16:16
А у вас, юашники, є спеціальна людина, що гріє вам дупку?



P.S. Всіх люблю. Нехай ваші дупки будуть завжди в теплі.


27%, 4 голоса

7%, 1 голос

13%, 2 голоса

7%, 1 голос

27%, 4 голоса

20%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про наболіле...

  • 28.11.19, 19:01
Юашники, а до вас вночі приходять ці чувачки?
Якшо шо, то буду традиційно худнути після свят. А там побачу, після новорічних, або після зелених.

Не кидайте капцями, бо набрала штири кг, трясця...

Та й таке...

  • 27.11.19, 12:53
Привіт, друзяки. Я вам трохи мемчіків напридумувала. Всі збіги вважати закономірними.







Про інтелігентів

На реальних подіях. А точніше, як завжди, на наших реальних подіях. Місяць тому завели ми кота породи сфінкс, не подумайте, що ми дурні і купили його за всі гроші, бо купувати котів не логічно, при тому, що їх на вулиці повно. Цього нам віддали одні люди, що поїхали за кордон.
Тепер далі... Нового кота залишати одного не можна, бо він впадає в переляк і депресію, але не від того, що опиняється сам, а від того, що напудивши в лоток один раз, він потім гидує в нього ходити, а дзюрити повз лоток йому не дозволяє його котяча гідність і тоді він кричить, як соліст вокально-інструментального ансамблю "Slayer" Анатолій Арайа. Ну то таке...
Поїхали ми до батьків. Взяли кота і всю трахомудію до нього: корзину, лоток, корм, наповнювач в лоток. Приїхали. Мама одразу повідомила, що знає цю породу і вона називається сфінктер. Ну мамі 80 з фостиком. Має право. То таке...
Далі ми зібралися по гриби. Кота залишили на маму, як знавця породи. Приїхали години через три. Мама мені одразу претензію:
- Завели якогось сраного інтелігента. Я йому їсти насипала, а воно ще свою лису морду воротить. Дивно, думаю я собі, відсутністю апетиту наш сфінктер не страждав.
Дивлюся в миску, а там ...
повна тарілочка наповнювача для котячого туалету.






Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
21
предыдущая
следующая