Путінський прорахунок: Кримська провокація призвела до поразки Москви

ідмова федерального канцлера Ангели Меркель і президента Франсуа Олланда від тристоронньої зустрічі з Володимиром Путіним під час саміту «двадцятки» – справжня дипломатична поразка Москви. Причому поразка, пов’язана не тільки з самим цим самітом, але насамперед з недавньої кримської провокації Путіна і його оточення.

Про це пише журналіст Віталій Портников у своїй статті «Ревізії «нормандського формату» не буде. А санкції – будуть», – повідомляє newsru.

Мета цієї провокації була очевидною – переконати Захід в «неконструктивності» Києва і прагненні України загострювати ситуацію навіть там, де все тихо і спокійно. Ну і як в цій ситуації зустрічатися з «недолугим» Порошенком? Серйозні люди повинні зустрітися і вирішити, як його заспокоїти. Те, що один із цих «серйозних» – окупант, який порушив міжнародне право, як би виносилося Кремлем за дужки. А даремно.

Тому що кримська провокація Путіна нагадала Заходу про всю глибину проблеми. Про те, що Росія при бажанні може дестабілізувати ситуацію не лише на Донбасі, а й в Криму. І про те, що Крим – це не стільки «сакральна» територія, яка важлива для Кремля через якусь особливу прихильність до землі кримських татар, а ще один важіль для тиску на Україну та інші країни Причорномор’я. Військова база. Табір диверсантів. Непотоплюваний ракетоносець. Ось що таке Крим. А ви думали курорт, фрау Ангела?

Ні, вона не думала – все-таки зросла в НДР. Вона все правильно зрозуміла. Саме тому одразу ж заговорила про необхідність продовження санкцій. І не вона одна. Олланд говорить те ж саме – приводу для відмови від санкцій немає. Навіть Штайнмайєр визнає, що санкції можна послаблювати, якщо буде конкретний результат Мінських угод. Визнає – і сам собі не вірить. А міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус взагалі закликав посилити санкції проти Росії. Ще кілька місяців тому така позиція здалася б надмірною – в Брюсселі збиралися обговорювати ослаблення, а не посилення санкцій.

Крім зміни ставлення до санкцій, змінилося і ставлення до формату. Якщо перед «другим Мінськом» Меркель і Олланд приїжджали до Путіна і домовлялися з ним про проведення подальших переговорів, то зараз російському президенту продемонстровано: багатосторонній контакт можливий тільки в присутності українського президента. Ревізії «нормандського формату» не буде. А санкції – будуть.

Для Путіна це – цілком зрозумілий сигнал. Тепер він може переломити ситуацію тільки справжньою, великою війною в Європі – з величезними руйнуваннями і тисячами жертв. Втім, таку війну потрібно не просто розв’язати. В неї треба ще й перемогти.

А на спроби дестабілізації ситуації в нашій країні відповідь буде очевидною: продовження економічного тиску. А це як раз те, в чому Путін не зацікавлений.

Зараз модно писати про гібридні війни. Але від самого початку, війна з Московщиною була саме гібридною. Московщина підписала договір з Богданом Хмельницьким, але і не збиралася його виконувати. За його спиною Московія почала домовлятися з Польщею.

Богданові вдалося створити незалежну державу, але вона “муляла око” сусідам. Бої, війни, походи, полони, хвороби, можливо і яди підірвали здоров'я Богдану Хмельницького і він тяжко захворів. По його смерті, 6 серпня 1657 року, гетьманував син Богдана Юрий, але його регент, Іван Виговський 27 серпня 1657 року перебрав булаву.

На жаль, всі навколишні держави-сусіди, намагалися щось мати від України-Руси. Змови, інтриги, агенти іноземних держав старалися зі всіх сил, аби не дати встояти молодій державі. Особливо старалася Московія, яка підкупала частину верхівки, підбивала її організувати громадянську війну, і врешті решт, восени 1658 року перейшла до відкритої агресії.

Івану Виговському вдалося влітку 1659 року, а саме, 29 червня вирізати 150 000 військо князя Трубецького, але перемога від України відвернулася.

Історія доказує, що війна з Московією, вона не тимчасова, то назавжди. Бо життя — боротьба!

Війна приймає різні форми, але вона продовжується і завжди Московія намагається винищити українців-патріотів, винищити кращих.

Більше 350 років Московсько-Української війни показали, що українці можуть перемогти. Для того треба не боятися війни. Треба знати, що уникнути її неможливо. Війна є тотальна і на винищення всіх і всього. Війна йде на всіх рівнях. Мовному, військовому, промисловому, на рівні знань, на рівні історії, на рівні культури, на рівні торгівлі, на рівні релігії. Коли в Московії нема сил воювати на якомусь рівні, вона домовляється за ніби мир, на тій ділянці і звільнені сили скеровує на інший рівень.

Сподівання простих українців, що від війни можна сховатися в “мушлю”, скаралупку, власну домівку, даремні.

Росія радянська чи РФ, як близнюки-брати.

За перемогу над білою армією і Петлюрою, за то, що українці не підтримали Директорію, в радянську добу, їм придумали кару у вигляді голодоморів, розстрілу інтелігенції. Мільйони загиблих, в першому випадку. Тисячи в другому. Лише капітан НКВД Матвєєв, в урочищі Сондормох “перевиконав план”, розстрілявши 1111 інтелігентів на честь 20-ї річниці ВОСР (1947 рік), за що передчасно отримав майора!

В третьому тисячолітті нічого не змінилося.

360 -річчя березневих статей Богдана Хмельницького і 200 -ліття народження Тараса Шевченка РФ “відмітила” знищенням кордону між “братніми” державами.

Насувається 358-ма осінь протистояння України-Руси і Московії. Починаючи боротьбу за незалежність, Богдан Хмельницький організував виробництво пороху. Він розумів, що перемогу отримає той, хто забезпечить власних громадян працею, корисною громаді, корисною державі.

Дисципліна і праця — гаранти успіху!

30/08/2016 11:47 0

Мартин Брест
11 серпня о 16:42 ·
Аналитика.
Я служу в армии и просто таки обязан знать, что с нашей войной было, что будет, о чем карты говорят. И что это за фигня с якобыдиверсиямив Крыму, и будет ли наступление. Так вот. Карты - десятки, двадцатьпятки, пятидесятки - говорят нам следущее: я не знаю, будет ли орочье наступление, но знаю, что будет после.
Когда утром они двинут на тонкую красную линию и прорвут оборону вопов и ропов - они, все такие резкие, быстрые, обильно вооруженные - уткнутся в десант. Бордовые береты, стоящие вдоль линии - запрыгнут в свои брдмки и бэтэры и подскочат туда, где перекатом валит через раздолбанные позиции враг. Развернувшись сходу - десант втулит во фланг разворачивающимся на пыльном донбасском поле сепарам, добавив реку огня в слабеющие ноты огрызающихся недобитых наших пехотинцев, вцепившихся в остатки своих позиций и брызгающих кровью при каждом движении секундной стрелки. Не верите? Спросите у десанта.
Танки, здоровые железные зверюги, взревут и дернут, переваливаясь на ограждениях дорог, выстрел, выстрел, короткий поворот башни, птур пролетает мимо, выстрел... Не верите? Спросите у танчиков.
И сверху упадет кусок горячего металла. Еще один. Еще. И за много километров... Вы видели, какие глаза бывают у арты, когда она насыпает по сепарам? Вы видели, с какой скоростью они стреляют? Не видели? Спросите у арты.
И в тот момент, когда линия будет окончательно втоптана в землю, когда потрепанные десанты, морпехи, погранцы отскочат на остатках техники вбок, когда танки замолкнут, и закончится бэка у арты, когда после суточного боя враг поймет, что все, получилось, удалось, вот она, Украина, рывок - и у них все выйдет...
Вот тогда, например за следующим пригорком, или за раздолбанной дорогой, полустанком унылым, селом - он увидит развернувшиеся бригады, вышедшие своим ходом с полигонов, теряющие по пути заглохшую технику и дезертиров, и ставшие, вцепившиеся в землю, с такой вот, знаете, пехотной злой ухмылкой, "а вот дальше вам хер, суки", и вот на этом самом моменте мы и посмотрим, да?
И я уверен, что в этот момент со всего тыла на восток, на чем угодно - на поездах, автобусах, фурах, легковушках... Люди. Добровольцы. Волонтеры. Дембеля пяти волн. Не все. Не сразу. Но они подойдут, и поверьте - мы будем чертовски ждать их, радоваться про себя, а снаружи ворчать "че так долго, мля?!))"
Вот и вся, вобщем-то, аналитика. Попереть то они, может, и попрут, да хто ж им даст?
Ну давайте, трехцветные, мы ждем))
Не верите? Спросите у пехоты.
#мобилизованноесердце

...ні, краще промовчу.
Відкритий світ. Ринкова економіка. 2016 - другий рік війни. Ні, справді, все чудово.
Не зрозуміло тільки, для чого так складно допомагати вбивати самих себе, чи не краще просто повідомити ворогу розташування наших військових підрозділів, техніки і тепе...

Украинцы делают для России ударные беспилотникиРоссийские военные начали испытания ударного беспилотника из Объединенных Арабских Эмиратов, который был создан с участием украинских инжнеров из Харьковского авиационного института. Российская промышленность пока не смогла создать подобных ударных дронов, способных находится в воздухе более суток – объясняют эксперты. И поэтому военные РФ надеются закупать иностранные машины или скопировать украинские и арабские разработки.


Планеры БЛА United 40, как и других беспилотных систем ADCOM Systems, разрабатываются при активном участии специалистов Харьковского авиационного института (ХАИ). Компания имеет представительство в Харькове – напоминают эксперты российского Центра анализа стратегий и технологий. Украинские СМИ сообщают о четырех просчитанных либо прошедших аэродинамические испытания в Харькова БПЛА для Adcom System. А генконструктор United 40 Али Захери в 2010-2011 находился в Харькове, в качестве аспиранта ХАИ.

За минулі 24 години в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі Україна втратила ще одного свого бійця. Четверо солдат Української армії отримали поранення різних ступенів тяжкості. Про це під час традиційної прес-конференції розповів спікер Адміністрації президента України з питань АТО Мотузяник Олександр, передає replyua.net.

«За попередні день та ніч Збройні сили України зазнали серйозних втрат. Одного бійця в результаті ворожих обстрілів було вбито, ще четверо отримали поранення також в наслідок атак сепаратистів», - розповів полковник. Також Мотузяник, повідомляючи останні новини з тилу, зазначив, що за 8-ме та 9-те серпня Українські бійці ліквідували 5 терористів. А ще 16 отримали поранення. Всіх бійців Української армії було направлено до лікарень. Зараз їх надають необхідну медичну допомогу. Про їхній стан уточнюючої інформації немає.

http://replyua.net/news/army-ukraine/ato/36572-novini-z-zoni-ato-za-minulu-dobu-100816.html

Олексій Арестович
6 серпеня 2016

ЩОДО МОЖЛИВОГО РОСІЙСЬКОГО НАСТУПУ.

Багато розмов щодо російського наступу, що може відбутись найближчим часом.

Дійсно, багато ознак вказує на те, що ймовірність такого розвитку подій дещо підвищилась.

Як я розумію, задум у Кремлі наступний:

1. Під виглядом навчань "Кавказ-2016", які розпочинаються (поступово) з 15 серпня, розгорнути ударне угруповання, спрямоване проти України.

2. Під час розгортання та під його прикриттям розпочати поступову і покрокову активізацію дій на Донбасі з метою:

а) досягти переваги у втратах та успіхах (зараз у них негативна не на їх користь), демотивувати тим наших бійців та мотивувати власних,

б) виснажити наші ресурси та вирахувати логіку нашого командування щодо використання резервів.

2. Розгорнуте угруповання та локальні успіхи на фронті використати для політичного тиску на українське керівництво з метою примусити його на поступки у питанні надання особливого статусу ОРДЛО, загрожуючи у разі непокори повномаштабним вторгненням.

3. Рішення про застосування угруповання, створеного у рамках навчань "Кавказ-2016" для введення на теріторію України (повністю або частково) ймовірно, буде прийматися на основі аналізу ситуації, в т.ч. політичної, за результатами їх тактичних рухів в кінці серпня - вересня.

Вочевідь, російське керівництво сподівається повторити успіх серпневого вторгнення 2014 року, коли, завдяки святкуванню Дня Незалежності, українська політична та військова верхівка, приймала стратегічні та оперативні рішення дуже повільно.

До цього ж додаємо відволікання світових лідерів на Олімпіаду у Бразилії.

4. Навчання деяких військових частин так званих "ЛНР" та "ДНР" (1 та 2 армійські корпуси Резервної армії РФ), які по окремих елементах закінчилися в липні (21.07), а за деякими почалися тільки 30.07, вказують на неготовність (поки) сил противника до системних повноцінних дій.

Ймовірно, активізація противника буде йти поетапно, з нарощуванням за рахунок введення в бій своїх підрозділів, одразу з навчальних полігонів.

Тож: наступ противника, вочевидь, дійсно готується.

Пік його дій слід очікувати з середини вересня - до середини жовтня.

Введення військ РФ можлие у разі виснаження наших ресурсів і резервів за цей період і тільки (!) у ситуації, яка буде оцінена Кремлем дуже вигідною для вторгнення.

Для цього, ми маємо бути не готові ефективно відбити напад, не готові швидко провести мобілізацію , Захід має бути не готовий до адекватного реагування на конфлікт.

Зрозуміло, що це виключне становище речей, імовірність реалізації якого дуже низька.

З іншого боку, темпи виснаження російської економіки та загроза переозброєння ЗСУ за допомогою Заходу, вже за рік-півтора, не залишають Кремлю шансів на військове вирішення конфлікту на свою користь.

Тож, дуже багато буде залежати від готовності українського суспільства та керівництва адекватно відреагувати на загрозу, що посилюється.

Кремлівське керівництво, навіть не доводячи справу до повномаштабного вторгнення, сподівається отримати:

- повний розклад по нашій реальній готовності до відбиття агресії в масштабах країни,

- вимотати наші сили, резерви,

- створити неабияке внутрішньополітичне напруження в Україні,

- зрушити справу щодо визнання особливого статусу ОРДЛО українським суспільством та парламентом,

- підвищити моральний дух росіян на фоні невдач в Сирії, та сепаратистів - на фоні невдач в АТО.

Слід зазначити, що можливий наступ буде, як завжди, забезпечуватись потужною інформаційною кампанією з боку російських спецслужб, головною метою якої буде посіяти в нашому суспільстві зневіру та паніку.

Тому:

- дуже багато буде залежати від нашою із вами адекватності.

Крики "зрада!", "нас зливають!", "нашим не дають стріляти!" я особисто схильний буду розцінювати як пряме пособництво ворогові у його намаганні знищити нашу волю до спротиву та перемоги.

Коли/якщо підуть повідомлення про початок дій, втрати серед хлопців, від нас вимагається зберігати спокій та не розганяти паніку і недостовірну інформацію.

Думаю, що не дивлячись на всі наші "таланти" і "можливості", ВВП-Х знову обламається і злякається довести справу до, грубо кажучи, рукопашної з Україною. Бо там йому і кінець.

І наше військо, і керівництво знаходиться у добрій формі, усі попереджені та відслідковують цю ситуацію.

Тож, справа у тому, щоб не підвело суспільство.

Дуже багато у цій грі нервів буде залежати від нашої здатності швидко провести мобілізацію у разі потреби та встояти перед інформаційно-психологічним впливом російських спецслужб та їх місцевих посібників з "5-ї колони".

Я особисто побігу до військкомату за першим покликом - щодуху. Чого і бажаю усім чоловікам, для яких "вільна Україна" - не пусті слова.

Боятися не треба. Ми цілком здатні відбити навіть повномасштабний наступ. Треба знати та бути готовими. Усе наше буде.:)

- Слава Україні!.

https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/1205134396217305

Б.Г. : Цілодобово за безкоштовним номером 0 800 501 482 або на електронну скриньку [email protected] на засадах довіри і співпраці громадяни України можуть повідомити в СБУ про будь-які факти прибуття та перебування в регіоні підозрілих осіб, наміри здійснення сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності, а також корупційні дії чиновників.

На всіх українських блокпостах і укріпленнях фронту в Донецькій області є коти. Вгодовані. "Киця воює" - це не метафора

Про це на своїй сторінці у "Фейсбуці" пише боєць АТО  Олег Ахтирський. Вони працюють психотерапевтами (або "ходячим щастям", як сказав один комбат), ловлять мишей і щурів, яких у степових укріпленнях повно. Кішки і коти чують вибухи раніше людей. Вони стежать за чужинцями і попереджають про небезпеку.

Також кішки - прекрасні кадровики і показують своєю поведінкою стан військових. Бригадний психолог говорив, що по відношенню котів, він одразу розуміє, в якому стані знаходиться військовий і чи потрібна йому допомога. Коли українське військо займає нову територію, то пошук котів стає одним з перших завдань. Коли йдуть, то проблема, кому віддати котів, стає однією з насущних.

"Віддам кота з блокпоста в хороші руки" - такими оголошеннями повні соціальні мережі та записники волонтерів.
Собак на передовій менше, в основному спеціально навчені, породисті, щоб зайвий раз не гавкнув. Військові кішки за визначенням зайвого шуму не підіймають.

           А це окопна киця, ходить просто серед варти і БТРів десь там в Донецькому степу.

Варто бачити, як радіють її приходу бійці. Волонтери, які їздять через захоплені території, кажуть, що на блокпостах терористів по дорозі зрідка зустрічаються дикі собаки і вони ніколи не бачили кішок. І на це є причини. Страшні. Це була відбита від атаки терористів територія. При її захоплення "ополченці" використовували кішок, щоб зняти "розтяжки". Це не поодинокий випадок.

Для того, щоб змусити кота бігти, терористи поливали хвости котів скипидаром або бензином і запускали в напрямку розтяжок, щоб ті зривали вибухівку. Для надійності до хвоста коту ще й прив'язують палицю і теж підпалюють. Без підпалу це не працює, тому як змусити кота кудись бігти мимо волі неможливо. Перебили таким чином всіх кішок в окрузі.

Військових така жорстокість вражає більше, ніж жорстокість до людей, тому що люди все ж відпиратися можуть, на відміну від тварин. На питання, чи не менш цей засіб - вбити кота, ніж людина підірветься, один військовий відповів, що людина має вибір йти воювати, а підпалена тварина немає.

Практика використання тварин для розмінування територій не нова для радянсько-російської армії. Читайте, що таке протитанковий пес. Це неприємне читання.
Розповідали, що один бойовий кіт сам вліз у БТР і їздить тепер з бійцями на патрулювання.
Р.S А ще кішки можуть використовуватися на блокпостах для зігріву. Кладеш кицьку за пазуху - обом тепленько.

До речі, і "легендарний капітан Борис Рябуха"  , якого навіть дратує трохи те, що захисників аеропорту називають кіборгами, має розповідь про кота –

ГІТЛЕР - "ПОХІТІТЕЛЬ БАЛАБАСОВ"

Кіт Гітлер мешкає у Слов'янську у базовому таборі атошників. Коли там живуть бійці, він примудряється влазити по балконам на верхні поверхи, відшукувати та красти балабаси - так військові називають різні смаколики.

"Кіт "гітлєр", ізвєсний в наших кругах як форточнік, балконщик, лупить палку колбаси і пів кг м'яса за 15 хв, при помощі дерева, рєшотки і балконів залазить з вулиці до 6 поверху. А в тебе на балконі він був?" (наведено мовою оригінала)

"А потім в нього ще вистачає нахабності улягтися спати на наших ліжках, - сміється Борис. - Ми його назвали Гітлером за чорні вуса під носом, але здається він усе ж таки кішка"

Ось вони – чотири лапі вояки! Милуйтесь та отримуйте позитивні емоції!

 

Такого погляду, злякається будь - який ворог...

  

Джерело: 
http://www.depo.ua/ukr/life/za-shcho-ukrayinski-viyskovi-postavlyat-pam-yatniki-kotam-04102015162800  
http://www.depo.ua/ukr/life/za-shcho-kotam-v-ato-treba-postaviti-pam-yatnik-7-06082016134800 

Не прощать. Просто не прощать. Просто не смогу себя убедить, что они не знали и не хотели видеть Украину в огне.
Не забывать издевки, телевизионный ад, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, "на Украине", потопленные наши корабли, "недоязык и недонацию", "квази-нацию", "сало героям", презрительное - хохлы, "псевдострану", украинских военных, харкающих кровью от побоев русских террористов, Голодомор, горящие украинские книги, 15 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного.
Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Для того, чтобы это не произошло снова - ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте. Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок. Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи. Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале. Или когда-нибудь нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом. Либо нас опять за пару месяцев сделают пожирателями младенцев и палачами беременных женщин.
Не забывать и не прощать, что бы вновь это не повторилось.
Вот так вот.
© Анатолий Коган.

 Звернення Богдана Гордасевича: Мені дуже прикро повідомляти, але ось дізнався зовсім несподівано, що замість працювати у три зміни і виробляти продукцію для посилення оборони держави Львівський бронетанковий завод вже майже пів року простоює і це жахливо! Більше того ось що я зібрав:

Суд призначив умовний термін екс-директору Львівського бронетанкового заводу
20 травня, 2016 р.



Олександра Остапця випустили на волю у залі суду

20 травня Сихівський районний суд виніс вирок у справі розкрадання державних коштів в особливо великих сумах. Підозрюваного екс-директора Львівського бронетанкового заводу Олександра Остапця визнали винним та засудили на 5 років умовно із випробувальним терміном три роки і присудили штраф 11,9 тис. грн. Остапця відпустили на волю просто у приміщенні суду.

Прокоментувати вирок суду він відмовився. А його адвокат Тарас Самбір сказав, що вони очікували на таке рішення, тому що обвинувачений співпрацював із слідством, відразу визнав свою вину і погодився відшкодувати усі збитки держави та витрати суду.

Військовий прокурор Василь Шимко зазначив, що обвинувачення погоджується із вироком суду, тож подавати апеляцію не будуть.

Також суд призначив передати 2 млн 32 тис. гривень, які перебували на резервному рахунку, Львівському бронетанковому заводу. Суд повернув обвинуваченому його арештоване майно та зобов’язав сплатити судові витрати 17 тис. грн.

Нагадаємо, 1 жовтня минулого року у квартирі Олександра Остапця слідчі військової прокуратури знайшли готівку – 2 млн грн. Слідство вважало, що ці кошти призначалися на ремонт військової техніки для фронту, а посадовець їх нібито привласнив.

http://zaxid.net/news/showNews.do?sud_priznachiv_umovniy_termin_eksdirektoru_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu&objectId=1392336


З Львівського бронетанкового заводу стягнули майже 14 млн. грн. за невідремонтовану техніку
19 липня, 2016

Господарський суд Києва задовольнив чотири позови військової прокуратури Центрального регіону України і прийняв рішення про стягнення з державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до державного бюджету України 13,7 млн грн.

Як повідомила у вівторок, 19 липня, прес-служба Генпрокуратури, у 2015 році між Міністерством оборони України та держпідприємством було укладено договори про надання послуг з технічного обслуговування та капітального ремонту автотранспортних засобів. Втім, вказані послуги у встановлений термін виконані не були. Відтак, реагуючи на виявлені порушення та діючи в інтересах Міноборони України, військова прокуратура заявила позови про стягнення зазначених коштів.

Суд погодився з доводами військового прокурора щодо наявності підстав для повернення цієї суми та задовольнив позови в повному обсязі.

«Також під час судового розгляду однієї із зазначених справ підприємство у добровільному порядку вже перерахувало до держбюджету 3,4 млн грн.» – йдеться у повідомленні.
http://zaxid.net/news/showNews.do?z_lvivskogo_bronetankovogo_zavodu_styagnuli_mayzhe_14_mln_za_nevidremontovanu_tehniku&objectId=1398175


Львівський бронетанковий завод сплатив майже 9 млн. грн. через несвоєчасний ремонт танків
17 травня, 2016 р.

Також завод повернув передоплату та сплатив штрафні санкції

ДП «Львівський бронетанковий завод» перерахувало Міноборони 8,7 млн грн. Ці кошти вимагала повернути оборонному відомству військова прокуратура Центрального регіону України за насвоєчасний ремонт військової техніки.

Господарський суду м. Києва своїм рішенням зобов’язав держпідприємство сплатити вказану суму, інформує Генпрокуратура України.

Відтак із Львівського бронетанкового заводу стягнули попередню оплату та штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань за наслідками виконання ремонту танків Т-72 у 2015 році.

16 травня військовою прокуратурою Центрального регіону забезпечено виконання рішення суду.
http://zaxid.net/news/showNews.do?lvivskiy_bronetankoviy_zavod_splativ_mayzhe_9_mln_cherez_nesvoyechasniy_remont_tankiv&objectId=1391960


Депутат Івано-Франківської міськради очолив «Львівський бронетанковий завод»
27 вересня 2015

Львівський бронетанковий завод отримав нового тимчасового керівника


Роман Тимків

Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод» очолив Тимків Роман Мирославович. Його обрали за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади, інформує «Укроборонпром».

Роман Тимків від 5 серпня виконував обов’язки директора бронетанкового заводу. Після завершення конкурсу його ж і обрали директором.

Як йдеться в повідомленні, члени комісії зосереджували увагу на поглядах учасників конкурсу та їхні конкретні пропозиції щодо оптимізації процесу виробництва та модернізації продукції, орієнтацію на пошук нових і перспективних зовнішніх ринків для укладення вигідних контрактів.

Тимків наразі також діючий депутат Івано-Франківської міської ради від політичної партії «Третя сила». Він також є засновником та директором будівельної компанії ТОВ «Екстім ЛТД». Як пишуть ЗМІ, Тимків є відомим забудовником Івано-Франківська та співвласником калуського пивзаводу.

Як повідомляв ZAXID.NET, у червні 2015 року керівництво Державного концерну «Укроборонпром» звільнило очільника держпідприємства «Львівський бронетанковий завод» Олександра Остапця через, як обгрунтовувалось, невиконання виробничих планів на підприємстві.

Виконувачем обов’язків директора Львівського бронетанкового заводу тоді призначили головного інженера Віктора Андрощука.
http://zaxid.net/news/showNews.do?deputat_ivanofrankivskoyi_miskradi_ocholiv_lvivskiy_bronetankoviy_zavod&objectId=1367115