хочу сюда!
 

Елена

38 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «абсурд»

Хармс Шоу. Выпуск колбасный

Хармс Шоу Сезон 2


В ролях: Айрин Сафарли, Герман Гошкадор, Екатерина Черняг, Назарий Боденко Инстаграм: https://www.instagram.com/harms_show Фейсбук: https://www.facebook.com/harms.show

Португалия? Не знаю...

Театр Жуй представляет! Четвёртая серия Хармс Шоу - Португалия.


Абсурд

Иногда для того чтобы выйти из ситуации, нужно довести её до абсурда) 

Она сидела на кухне, била орехи и прокручивала в голове прошедший день. 
- Позвонить? - вдруг пришедшее смс отвлекло её от размышлений... 
- Ты что не видишь я в печали) 
- Мне так нравится, когда ты это пишешь - "видишь"... Где я, а где ты... Что я могу видеть?
- Я знаю, что ты видишь больше, чем говоришь... 
- Ты тоже так умеешь... 
- Я просто знаю, я не вижу... 
- Может и я просто знаю?) 
- Может,- летели одна за другой смс... 

Она увидела входящий звонок. 
- Не выдержала душа поэта? - ответила на него она... 
- Чего печалишься девица? - парировал он... 
- Шутку юмора не понял? Да? - улыбнулась она... 
- Ну и шуточки у вас, миледи ... 
- А шо такое? - засмеялась она... 
- Ну что то же тебя напрягает, я же чувствую... 
- Приятие не хочет заходить, - продолжая смеяться ответила она... 
- Не хочет - заставим! 
- Шурик, насилие не наш метод! - продолжала хохотать она... 
- Сама ты - Шурик... 
- Ага... Я Шурик и мне пофиг... 
- Ну судя по состоянию то не очень пофиг... 
-  Абсурд застрял, мешает - отрыгнуть не получается... 
- Так в чем абсурд? 
- Ну знаешь... - она замолчала подбирая слова, - люди такие потешные что ли... Приходят, звонят, пишут, сами не зная за чем... Ну или как они говорят "хочется" - задавая им вопрос "и что дальше?" - они снова не знают что ответить и начинаются такие какие то странные "письмена" или действия... 
- Ты путано рассказываешь, детали давай... 
- Детали вряд ли помогут, но ладно - три диалога - слушай... 
1)
- Чего ты психуешь? 
- Я? Где? 
- Там... 
- Я спокойна видишь? Сейчас... 
- А тогда? 
- Ты додумал... Не видел же - не можешь знать... 
2)
-  Как ты? 
- Плохо... 
- Не надоело? 
- Я не знаю что делать... Почему так? 
- Как сам захотел - так и есть... 
3)
-  Я выжил... 
- Смысловая нагрузка какая для меня была? 
- Просил... 
- Что? 
- Не важно... 
- Не важно - не проси и не пиши... 
- Да ты никто и ничто... Что с тебя взять? 
- На этом и остановимся... 

- Всё равно не понимаю... 
- Да тут нечего понимать, когда есть вопросы - на них есть простые ответы...  Они и показатель реальности каждого смотри - примеры:

- Ты как? - плохо... 
- А ты?  - хорошо... 
- Ты где был? - в дурке, в реанимации, в больнице, в... 
- А ты?  -  на море, в горах, в кино, в цирке... 
- Как здоровье? - обсыпало, чешусь, кашляю, сопли ... 
- А твоё? - здорова... 
- Кто вокруг?  - идиоты и дебилы - все чего-то хотят... 
- А у тебя?  - близкие, родные и любимые - всем рада... 
- Что ты хочешь? - хз... 
- А ты? - список показать? 

- И что здесь абсурдного? 
- Что эти люди пытаются говорить мне кто я и что у меня ничего нет и что я ничего не могу... 
- Так тебя это волнует? 
- Нет, это то как раз меня давно не волнует. Волнует почему они думают, что мне важно их мнение? Когда я открытым текстом уже не раз говорила об обратном... 
- А послать и забить? 
- Прикинь - была послана... 
- Абсурд... 
- Да нет) - защитная реакция морально нестабильной личности - кидаться на людей, для них это норма... 
- Это твоё окружение? 
- Слава богу нет... Но для сумашедших  - счастливые всегда раздражитель и они их ищут... Так кофе хочется... 
- Двери открывай... 
- Моя ж ты радость, - она открыла дверь... 
- Ой, кого я нашёл - рыжик... привет, - он чмокнул её в щеку... 
- Спасибо тебе, за то что рядом когда нужно... 
- Аааа.?
- И за кофе отдельное спасибо, - и она потянулась к нему - поцеловать... 

Не той мед...

          Соціальна реклама з'явилася у Британії "Ви фінансуєте криваву армію". Картинка несе ту ідею, що кожна пляшка водки відомих російських брендів, придбана британцями, обертається на міну чи ракету. Так, це на підтримку України. Так, розуміємо і дякуємо. Знаємо, тьма-тьменна цього вбивчого металлу вивергається з жерл псячої москальської навали не лише на позиції українських військ, а й мирні міста і села. Закономірно, що солідарні з ідеєю наші люди схвально поширили картинку, наголошуючи, що це стосується і України.
           Так от. А чи не є безглуздям, що це і досі стосується України? Те, що у Британії, може, доречне зараз, коли зусиллями навіть невидющого ОБСЄ (а радше розвідувальних спецслужб) до них нарешті доходить уявлення про Мінське "перемир'я", те в нас, в Україні, вже давно мало б бути з'їденим, вибачте на слові, висраним і забутим. Хіба зараз 2014 рік, щоб здіймати ті хвилі бойкоту російських товарів типу "46 вбиває"? Те, що в 14-му році для маси невинної простоти було вчасною дієвою окуляроскидаючою пропагандою, те у 17-му році тягне тільки на наївний заяложений "баян", як кажуть у нас тут на блогах.
           Питання: а чому ми і сьогодні купуємо 46? Чому взагалі товар окупанта знаходиться на прилавках наших магазинів і торгових точок... на третьому році війни? І дати виготовлення там не 13-го року, не 14-го, а свіженькі, га? Чому цей дядько, наш славний український імпортер, прослухавши вечірні новини зі Сходу "стільки-то обстрілів, стільки загиблих, стільки поранених", вранці укладає черговий контракт на оптову поставку товара зі штрих-кодом 46? За таке не тільки по шиї наклепати, а й громадянства позбавити не гріх! Чому в нас вільно діють торгові представництва окупанта і срать вони хотіли на ці наші так звані санкції проти ерефії?
           Дехто радить: в чому проблема, дивись на цифри штрих-кода. Тому далі хочу показати, як вишукано та професійно іноземні і доморощені бізнесмени впарюють зараз товар окупанта тим, хто добре розбирається у цифрах штрих-кодів. Намагатимусь передати все повно і точно.
           В магазині гігієнічної та побутової хімії черга звично пливе вздовж ряду прилавків до каси і розпадається на атоми зразу за нею. На прилавках під склом акуратно зразки товарів, всією палітрою кольорів закликають покупців купувати себе. Пливемо і ми в цій субстанції, мимоволі даємо працю очам, а заодно і голові на предмет того, чи не додати побачене до раніше складеного списку придбань.
          Полиця із зубними пастами: ряди аквафрешів, колгейтів, лакалутів... Далі охочим надається можливість фінансування доблесної російської армії: рядок паст СПЛAT, жемчугов, лєсних бальзамів etc... На коробках, як належить, мовою переможців пишеться, які хороші ті пасти. Пасти, може, і хороші але й ми достобіса грамотні, а не якісь старі діди і баби. Тож хай лежать там і далі.
            Аж тут щось новеньке (принаймні для мого ока). Рядок паст biomed. Закінчується він найближчою до мене коробкою в положенні, що на полиці висотою до метра бачиться мені саме у такому ракурсі, як на картинці нижче.



Нахиляюся, мовою переможених читаю таке.



Відхиляюся, під кутом розрізняю під смуго-кодом цифри 76, такі ж, як колись на банках Nescafe.



Хммм... І що цікаво. Було! Відчуття якогось... чогось такого... ворухнулося у мене десь всередині при слові biomed. Мммм... ну, якось так... невигадливо... знайомо звідкись чи що...  Але враз і зникло. Зрештою це ж корені інтернаціональних слів. А яка симетрія початкової і останньої літер цікава! Європа помішана на eko-, bio-. Маркетологи гав не ловлять. Та й... 76! Зроблено в Швейцарії. Намагаюся уявити, які вони, швейцарські пасічники. Під прапором Конфедерації горде "Випробувано в Швейцарії". Темносиній інструмент швейцарського відділення Боша... Гарний. Лобзик, болгарка... Працювати ними це просто свято. А що ж це за диво таке, швейцарський biomed? Коштує більше за колгейти, менше за лакалути. Традиційна позиція скасовується. Колгейт. Біомед. Питання закрите. Сунемо далі до каси. Наступні полиці - то вже кадри не для цієї історії.
           Вище картинок і букв ніби чимало. Але швидкість думок значно вища за швидкість їх письмового викладу і сприйняття. Тому все описане включно з ухваленням рішення триває трохи довше, ніж касирка сканує смуго-код. Секунд п'ять.
           І от, ближче до півночі настає потреба звільнитися від коробки, щоб скористатися придбаною пастою, і що я бачу?



Ну, ясно. Хто ж іще спроможний на таку назву, як не творці наркомпроса, госполітіздата, елєктротяжмаша та інших неоковирних совкових шедеврів! От я і дожився. Близько на 50 грн профінансував вбивство українських воїнів і мирного населення окупованого Донбасу. Далі читаю газетну статтю, якість друку та розмір букв якої Ви маєте змогу оцінити.



             А тепер питання купа питань. То на кого покласти відповідальність, коли ти просиш туалєтного утьонка, а тобі підсовують пУтьонка? Коли наш славний український імпортер завозить товар, фактично вже ВЖЕ! оптом оплативши військові дії агресора, а ви - бидло - тримайте в головах базу даних кодів, ходіть з мікроскопами на базар, роздивляйтесь, досліджуйте оті "блохи" і - ні-ні-ні!!! - ні в якому разі не купуйте російське, бо воно вбиває? Звідки, яким шляхом прибув сюди цей товар? А швейцарскіє таварісчі знають взагалі, на чиїх товарах ліпиться їхнє 76? А де на упаковці вказано того правовласника, яка його адреса в Швейцарії? А то справді швейцарські таварісчі? А які норми регламентують оформлення упаковки, вид того штампу, інформування споживача? Хочу - поставлю цифри виробника, хочу - правовласника, так?
             Якщо наш оптовий імпортер за три роки війни не спромігся в усьому світі знайти альтернативи російським товарам, якщо наша влада зі своїми численними регулюючими інстанціями і сміховинними санкціями та іншими інструментами розвинутої демократії не хоче перетворити прохідний двір на нормальну державу, то як можна покладати відповідальність на кінцевого споживача?

Незручності.

          Коли хочуть пояснити роль та місце грошей у людському суспільстві або на шкалі абсолютних цінностей, то іноді наводять приклад мандрівника з мішком грошей, що заблукав у пустелі. Настає час, і... Хай би в нього тільки з'явилася можливість, купа папірців знецінилася б до вартості склянки води. Або вартості слова, яке покаже напрям до справжніх, а не примарних оази, річки, людської оселі.
           В далеких від первісної природи умовах цивілізації все навпаки. Тут гроші є фактично кров ринково-економічного організму. Якщо ця кров не протікає через твої рахунки, гаманці, кишені, ти є чужорідне тіло в цьому організмі. Так. Для тих, хто не має грошей, цивілізація та ж сама пустеля. Зате в межах доступної суми твої можливості необмежені. До цього звикаєш, з цим і живеш. Не замислюючись над "високими матеріями", міняєш і тим приводиш в рух всякі свої важливі процеси.
           Але є одна "фірма", здатна суттєво скоригувати цю вашу звичку. Вона бере плату за свої послуги винятково номіналами від 50 коп до 5 грн. Ви можете уявити державну організацію, яка б відхиляла пред'явлені до оплати грошові знаки… цієї ж таки держави? А там номінали, більші за 5 грн, не приймаються. Здача не відома як явище. Таким є автоматизований і тому майже безлюдний Харківський метрополітен.
           Ні, це не є для мене відкриттям 2016 року. Прецедент відбувся досить давно. І вже тоді мені казали, що є лиш один рецепт безпроблемного проїзду у метрополітені для гостей міста - мати одно-двох-гривневу готівку. З тих пір всякий раз, як виходжу з потягу у славному місті Харкові, мною оволодіває специфічне харківське почуття: починаю слідкувати, щоб не лишитися без дрібних грошей. Але як десь прогавив цей момент (що найчастіше виясняється тет-а-тет з метрополітенівським автоматом для видачі квитка) ось тут на якусь мить і можеш пережити те сильне й незабутнє відчуття пустелі. Це коли маєш грошей на тисячу поїздок, а не в змозі здійснити і одну. Капітулюєш, повертаєшся у підземний перехід купити щось дууууже тобі наразі "потрібне". І не просто купити, а щоб отримати на здачу і підходящі номінали. А просто так, на твоє прохання, не розміняє ніхто.
        А ще не проходить комбінація, коли є 2 по 50 коп і 2 по 1 грн. І гроші дрібні як треба, і в сумі 3 грн, що достатньо для поїздки. Але ситуація така. Автомати, котрі "їдять" 50-копійкові монети, не приймають гривні, а ті, що приймають 1 грн, випльовують назад 50 коп… Дякую Харківській підземці і за такий "попадос", і за зростання мого досвіду проїзду нею, і позапланове підкріплення пиріжком. Було, як ніколи. Неповторно!

Песня актуальна.

Актуальная песня, хоть и лет много пробежало.

Як би так пом'якше висловитися...

...ні, краще промовчу.
Відкритий світ. Ринкова економіка. 2016 - другий рік війни. Ні, справді, все чудово.
Не зрозуміло тільки, для чого так складно допомагати вбивати самих себе, чи не краще просто повідомити ворогу розташування наших військових підрозділів, техніки і тепе...

Украинцы делают для России ударные беспилотникиРоссийские военные начали испытания ударного беспилотника из Объединенных Арабских Эмиратов, который был создан с участием украинских инжнеров из Харьковского авиационного института. Российская промышленность пока не смогла создать подобных ударных дронов, способных находится в воздухе более суток – объясняют эксперты. И поэтому военные РФ надеются закупать иностранные машины или скопировать украинские и арабские разработки.



Планеры БЛА United 40, как и других беспилотных систем ADCOM Systems, разрабатываются при активном участии специалистов Харьковского авиационного института (ХАИ). Компания имеет представительство в Харькове – напоминают эксперты российского Центра анализа стратегий и технологий. Украинские СМИ сообщают о четырех просчитанных либо прошедших аэродинамические испытания в Харькова БПЛА для Adcom System. А генконструктор United 40 Али Захери в 2010-2011 находился в Харькове, в качестве аспиранта ХАИ.


Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая