хочу сюда!
 

Жанна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 26-45 лет

Заметки с меткой «абсурд»

Португалия? Не знаю...

Театр Жуй представляет! Четвёртая серия Хармс Шоу - Португалия.


Абсурд

Иногда для того чтобы выйти из ситуации, нужно довести её до абсурда) 

Она сидела на кухне, била орехи и прокручивала в голове прошедший день. 
- Позвонить? - вдруг пришедшее смс отвлекло её от размышлений... 
- Ты что не видишь я в печали) 
- Мне так нравится, когда ты это пишешь - "видишь"... Где я, а где ты... Что я могу видеть?
- Я знаю, что ты видишь больше, чем говоришь... 
- Ты тоже так умеешь... 
- Я просто знаю, я не вижу... 
- Может и я просто знаю?) 
- Может,- летели одна за другой смс... 

Она увидела входящий звонок. 
- Не выдержала душа поэта? - ответила на него она... 
- Чего печалишься девица? - парировал он... 
- Шутку юмора не понял? Да? - улыбнулась она... 
- Ну и шуточки у вас, миледи ... 
- А шо такое? - засмеялась она... 
- Ну что то же тебя напрягает, я же чувствую... 
- Приятие не хочет заходить, - продолжая смеяться ответила она... 
- Не хочет - заставим! 
- Шурик, насилие не наш метод! - продолжала хохотать она... 
- Сама ты - Шурик... 
- Ага... Я Шурик и мне пофиг... 
- Ну судя по состоянию то не очень пофиг... 
-  Абсурд застрял, мешает - отрыгнуть не получается... 
- Так в чем абсурд? 
- Ну знаешь... - она замолчала подбирая слова, - люди такие потешные что ли... Приходят, звонят, пишут, сами не зная за чем... Ну или как они говорят "хочется" - задавая им вопрос "и что дальше?" - они снова не знают что ответить и начинаются такие какие то странные "письмена" или действия... 
- Ты путано рассказываешь, детали давай... 
- Детали вряд ли помогут, но ладно - три диалога - слушай... 
1)
- Чего ты психуешь? 
- Я? Где? 
- Там... 
- Я спокойна видишь? Сейчас... 
- А тогда? 
- Ты додумал... Не видел же - не можешь знать... 
2)
-  Как ты? 
- Плохо... 
- Не надоело? 
- Я не знаю что делать... Почему так? 
- Как сам захотел - так и есть... 
3)
-  Я выжил... 
- Смысловая нагрузка какая для меня была? 
- Просил... 
- Что? 
- Не важно... 
- Не важно - не проси и не пиши... 
- Да ты никто и ничто... Что с тебя взять? 
- На этом и остановимся... 

- Всё равно не понимаю... 
- Да тут нечего понимать, когда есть вопросы - на них есть простые ответы...  Они и показатель реальности каждого смотри - примеры:

- Ты как? - плохо... 
- А ты?  - хорошо... 
- Ты где был? - в дурке, в реанимации, в больнице, в... 
- А ты?  -  на море, в горах, в кино, в цирке... 
- Как здоровье? - обсыпало, чешусь, кашляю, сопли ... 
- А твоё? - здорова... 
- Кто вокруг?  - идиоты и дебилы - все чего-то хотят... 
- А у тебя?  - близкие, родные и любимые - всем рада... 
- Что ты хочешь? - хз... 
- А ты? - список показать? 

- И что здесь абсурдного? 
- Что эти люди пытаются говорить мне кто я и что у меня ничего нет и что я ничего не могу... 
- Так тебя это волнует? 
- Нет, это то как раз меня давно не волнует. Волнует почему они думают, что мне важно их мнение? Когда я открытым текстом уже не раз говорила об обратном... 
- А послать и забить? 
- Прикинь - была послана... 
- Абсурд... 
- Да нет) - защитная реакция морально нестабильной личности - кидаться на людей, для них это норма... 
- Это твоё окружение? 
- Слава богу нет... Но для сумашедших  - счастливые всегда раздражитель и они их ищут... Так кофе хочется... 
- Двери открывай... 
- Моя ж ты радость, - она открыла дверь... 
- Ой, кого я нашёл - рыжик... привет, - он чмокнул её в щеку... 
- Спасибо тебе, за то что рядом когда нужно... 
- Аааа.?
- И за кофе отдельное спасибо, - и она потянулась к нему - поцеловать... 

Не той мед...

          Соціальна реклама з'явилася у Британії "Ви фінансуєте криваву армію". Картинка несе ту ідею, що кожна пляшка водки відомих російських брендів, придбана британцями, обертається на міну чи ракету. Так, це на підтримку України. Так, розуміємо і дякуємо. Знаємо, тьма-тьменна цього вбивчого металлу вивергається з жерл псячої москальської навали не лише на позиції українських військ, а й мирні міста і села. Закономірно, що солідарні з ідеєю наші люди схвально поширили картинку, наголошуючи, що це стосується і України.
           Так от. А чи не є безглуздям, що це і досі стосується України? Те, що у Британії, може, доречне зараз, коли зусиллями навіть невидющого ОБСЄ (а радше розвідувальних спецслужб) до них нарешті доходить уявлення про Мінське "перемир'я", те в нас, в Україні, вже давно мало б бути з'їденим, вибачте на слові, висраним і забутим. Хіба зараз 2014 рік, щоб здіймати ті хвилі бойкоту російських товарів типу "46 вбиває"? Те, що в 14-му році для маси невинної простоти було вчасною дієвою окуляроскидаючою пропагандою, те у 17-му році тягне тільки на наївний заяложений "баян", як кажуть у нас тут на блогах.
           Питання: а чому ми і сьогодні купуємо 46? Чому взагалі товар окупанта знаходиться на прилавках наших магазинів і торгових точок... на третьому році війни? І дати виготовлення там не 13-го року, не 14-го, а свіженькі, га? Чому цей дядько, наш славний український імпортер, прослухавши вечірні новини зі Сходу "стільки-то обстрілів, стільки загиблих, стільки поранених", вранці укладає черговий контракт на оптову поставку товара зі штрих-кодом 46? За таке не тільки по шиї наклепати, а й громадянства позбавити не гріх! Чому в нас вільно діють торгові представництва окупанта і срать вони хотіли на ці наші так звані санкції проти ерефії?
           Дехто радить: в чому проблема, дивись на цифри штрих-кода. Тому далі хочу показати, як вишукано та професійно іноземні і доморощені бізнесмени впарюють зараз товар окупанта тим, хто добре розбирається у цифрах штрих-кодів. Намагатимусь передати все повно і точно.
           В магазині гігієнічної та побутової хімії черга звично пливе вздовж ряду прилавків до каси і розпадається на атоми зразу за нею. На прилавках під склом акуратно зразки товарів, всією палітрою кольорів закликають покупців купувати себе. Пливемо і ми в цій субстанції, мимоволі даємо працю очам, а заодно і голові на предмет того, чи не додати побачене до раніше складеного списку придбань.
          Полиця із зубними пастами: ряди аквафрешів, колгейтів, лакалутів... Далі охочим надається можливість фінансування доблесної російської армії: рядок паст СПЛAT, жемчугов, лєсних бальзамів etc... На коробках, як належить, мовою переможців пишеться, які хороші ті пасти. Пасти, може, і хороші але й ми достобіса грамотні, а не якісь старі діди і баби. Тож хай лежать там і далі.
            Аж тут щось новеньке (принаймні для мого ока). Рядок паст biomed. Закінчується він найближчою до мене коробкою в положенні, що на полиці висотою до метра бачиться мені саме у такому ракурсі, як на картинці нижче.



Нахиляюся, мовою переможених читаю таке.



Відхиляюся, під кутом розрізняю під смуго-кодом цифри 76, такі ж, як колись на банках Nescafe.



Хммм... І що цікаво. Було! Відчуття якогось... чогось такого... ворухнулося у мене десь всередині при слові biomed. Мммм... ну, якось так... невигадливо... знайомо звідкись чи що...  Але враз і зникло. Зрештою це ж корені інтернаціональних слів. А яка симетрія початкової і останньої літер цікава! Європа помішана на eko-, bio-. Маркетологи гав не ловлять. Та й... 76! Зроблено в Швейцарії. Намагаюся уявити, які вони, швейцарські пасічники. Під прапором Конфедерації горде "Випробувано в Швейцарії". Темносиній інструмент швейцарського відділення Боша... Гарний. Лобзик, болгарка... Працювати ними це просто свято. А що ж це за диво таке, швейцарський biomed? Коштує більше за колгейти, менше за лакалути. Традиційна позиція скасовується. Колгейт. Біомед. Питання закрите. Сунемо далі до каси. Наступні полиці - то вже кадри не для цієї історії.
           Вище картинок і букв ніби чимало. Але швидкість думок значно вища за швидкість їх письмового викладу і сприйняття. Тому все описане включно з ухваленням рішення триває трохи довше, ніж касирка сканує смуго-код. Секунд п'ять.
           І от, ближче до півночі настає потреба звільнитися від коробки, щоб скористатися придбаною пастою, і що я бачу?



Ну, ясно. Хто ж іще спроможний на таку назву, як не творці наркомпроса, госполітіздата, елєктротяжмаша та інших неоковирних совкових шедеврів! От я і дожився. Близько на 50 грн профінансував вбивство українських воїнів і мирного населення окупованого Донбасу. Далі читаю газетну статтю, якість друку та розмір букв якої Ви маєте змогу оцінити.



             А тепер питання купа питань. То на кого покласти відповідальність, коли ти просиш туалєтного утьонка, а тобі підсовують пУтьонка? Коли наш славний український імпортер завозить товар, фактично вже ВЖЕ! оптом оплативши військові дії агресора, а ви - бидло - тримайте в головах базу даних кодів, ходіть з мікроскопами на базар, роздивляйтесь, досліджуйте оті "блохи" і - ні-ні-ні!!! - ні в якому разі не купуйте російське, бо воно вбиває? Звідки, яким шляхом прибув сюди цей товар? А швейцарскіє таварісчі знають взагалі, на чиїх товарах ліпиться їхнє 76? А де на упаковці вказано того правовласника, яка його адреса в Швейцарії? А то справді швейцарські таварісчі? А які норми регламентують оформлення упаковки, вид того штампу, інформування споживача? Хочу - поставлю цифри виробника, хочу - правовласника, так?
             Якщо наш оптовий імпортер за три роки війни не спромігся в усьому світі знайти альтернативи російським товарам, якщо наша влада зі своїми численними регулюючими інстанціями і сміховинними санкціями та іншими інструментами розвинутої демократії не хоче перетворити прохідний двір на нормальну державу, то як можна покладати відповідальність на кінцевого споживача?

Незручності.

          Коли хочуть пояснити роль та місце грошей у людському суспільстві або на шкалі абсолютних цінностей, то іноді наводять приклад мандрівника з мішком грошей, що заблукав у пустелі. Настає час, і... Хай би в нього тільки з'явилася можливість, купа папірців знецінилася б до вартості склянки води. Або вартості слова, яке покаже напрям до справжніх, а не примарних оази, річки, людської оселі.
           В далеких від первісної природи умовах цивілізації все навпаки. Тут гроші є фактично кров ринково-економічного організму. Якщо ця кров не протікає через твої рахунки, гаманці, кишені, ти є чужорідне тіло в цьому організмі. Так. Для тих, хто не має грошей, цивілізація та ж сама пустеля. Зате в межах доступної суми твої можливості необмежені. До цього звикаєш, з цим і живеш. Не замислюючись над "високими матеріями", міняєш і тим приводиш в рух всякі свої важливі процеси.
           Але є одна "фірма", здатна суттєво скоригувати цю вашу звичку. Вона бере плату за свої послуги винятково номіналами від 50 коп до 5 грн. Ви можете уявити державну організацію, яка б відхиляла пред'явлені до оплати грошові знаки… цієї ж таки держави? А там номінали, більші за 5 грн, не приймаються. Здача не відома як явище. Таким є автоматизований і тому майже безлюдний Харківський метрополітен.
           Ні, це не є для мене відкриттям 2016 року. Прецедент відбувся досить давно. І вже тоді мені казали, що є лиш один рецепт безпроблемного проїзду у метрополітені для гостей міста - мати одно-двох-гривневу готівку. З тих пір всякий раз, як виходжу з потягу у славному місті Харкові, мною оволодіває специфічне харківське почуття: починаю слідкувати, щоб не лишитися без дрібних грошей. Але як десь прогавив цей момент (що найчастіше виясняється тет-а-тет з метрополітенівським автоматом для видачі квитка) ось тут на якусь мить і можеш пережити те сильне й незабутнє відчуття пустелі. Це коли маєш грошей на тисячу поїздок, а не в змозі здійснити і одну. Капітулюєш, повертаєшся у підземний перехід купити щось дууууже тобі наразі "потрібне". І не просто купити, а щоб отримати на здачу і підходящі номінали. А просто так, на твоє прохання, не розміняє ніхто.
        А ще не проходить комбінація, коли є 2 по 50 коп і 2 по 1 грн. І гроші дрібні як треба, і в сумі 3 грн, що достатньо для поїздки. Але ситуація така. Автомати, котрі "їдять" 50-копійкові монети, не приймають гривні, а ті, що приймають 1 грн, випльовують назад 50 коп… Дякую Харківській підземці і за такий "попадос", і за зростання мого досвіду проїзду нею, і позапланове підкріплення пиріжком. Було, як ніколи. Неповторно!

Песня актуальна.

Актуальная песня, хоть и лет много пробежало.

Отримання безкоштовних консультації (майже майстер-клас)

      Іноді в післяобіднє двогодиння спокій буває такий бажаний і дорогий. З нашими регулярними недосипами… Та саме в такий час днями судилася мені раптова "робоча поїздка". Перед нашим шефом замаячило на небосхилі золотисте "сонечко", покликало за собою. А вже він потяг за собою нашу невелику групку "глянути на об'єкт". От!!! Непереборна радянська звичка - скрізь ходити і ухвалювати рішення натовпом.angry Хіба не можуть один-два з'їздити, подивитися обсяг роботи, шо і кого брати? Мабуть то через ілюзорне відчуття, що відповідальність за прийняті рішення розподіляється на всіх присутніх. Хай там як, але чи ж дається людині вибір, коли говориться: "Ти, ти і ти". Та й Білл Ґейтс слушно сказав: "Між дупою і стільцем долар не пролетить". Підтягнувся і я до товариства.
      Зважаючи на вищеозначену обставину, на мою несхильність до світських передмов всяких ділових розмов, а також на те, що крім моєї були ще три голови, готові якось сприймати навколишню дійсність, моя увага категорично відмовлялася пускати у свій напівсон різний інформаційний мотлох. Лиш чекала на постановку конкретних задач персонально для мене в цій "афері". Тож зараз, коли я вирішив все ж зробити запис про цю життєву історію, багато деталей, на жаль, не пригадую. Зокрема, деталей що обговорювалися дорогою в автівці головного інженера тої організації, яка чомусь нами зацікавилася. Це щось на зразок приватного жека, що експлуатує кілька елітних багатоповерхівок, розкиданих десь у кам'яних нетрях столиці.
Нарешті придибкали в ту котельню, побачили "пацієнта". Ось такий (один з трьох) водогрійний промисловий газовий котел Viessmann. Ти ба, і що ж за ребус нам підкинули німці?!
questionquestionquestion  question
shocksmilehypnosis  unsmile


         
          Наче справжній гід музею, головний інженер провадить розповідь про свого підопічного, ми ж ходимо і оглядаємо з усіх боків це напіврозібране чудо техніки. Марка - якась з цієї лінійки. Потужність 6 МВт. Котел використовується для підігріву води в системі опалення. І звідси ж вода забирається у мережу гарячої води. Введений в експлуатацію, як і дім, 8 років тому. От у корпусі топки цього котла нещодавно з'явилася чергова тріщина (червоний штрих на фото). Цівка води виривалась під тиском 0,6 МПа (6 бар) з цієї тріщини. Що і було продемонстровано на відео у смартфоні головного інженера. За час, що її не помічали, цівка вимила чималу "печеру" у футеровці з якогось штучного мінерального матеріалу на дверцятах котла. Ми розгледіли не менше трьох місць заварки аналогічних тріщин (чорні штрихи), що втім не було відкриттям для того начальника. Навіть одна з тих заварок виконувалася вже за його керівництва.
         Наш шеф, як бувалий котельщик, так, між іншим, для себе, цікавиться, яка ж система хімводопідготовки живильної води. На що там той шеф каже, що нічого такого нема. Котел постійно підживлюється водою у стані "як є". З міського водогону тобто. Що, навіть не фільтрується? Ух-ти-ух-ти! А Ви знаєте, що туди йде з міською водою? Оооо! Він-то уявлення має. Більше того, 2 роки тому, коли він тільки приступив до відання цим господарством, в котельні не було навіть чергового-наглядача. Цитує своїх прогресивних папєрєдніків: "А для чого? Котельня ж працює повністю в автоматичному режимі…". І дає нам три олімпійські спроби вгадати: за той час хтось чистив котли і щось робив їм чи ні? Вау! Хіба таке буває? Ті люди parik  що, ніколи не чистили від накипу чайники в себе на кухнях? Та не кажіть…
        Отож, мотивуючись чи то життєвим, чи робочим досвідом, а може, ремонтом давнішої тріщини, він зініціював проведення профілактики котла, котра і була виконана, здається, в минулому році силами однієї спеціалізованої фірми. Акт про виконані роботи сторінок на 7 з великими кольоровими картинками був наданий нам для ознайомлення. З нього випливало, що шар мінеральних відкладень на стінках в середині котла перед очисткою становив до 163 мм (!!!). Тут не загубили кому? Може 16,3 мм? Ні, 163. shock О, боги!... Видно, використовувалося якесь ультразвукове обладнання для вимірювання товщин матеріалів, бо так точно було вказане те, чого не можна бачити.
       Очищення проводилося за такою-то процедурою. З допомогою якихось там іксових суперреактивів, екологічно чистих і тд.  Одна з картинок зображала чималу гірку дрібного ніби щебеню зеленкувато-бурого кольору. На другій – відро з мулистою жижею. Колор невимовний, рожево-бежевий. Якщо не знати, що то, схоже на полунично-шоколадний крем. Ось які скарби змогла добути та фірма з надр кам'яного кар'єра, на який перетворили нашого "пацієнта" роки "повністю автоматичного режиму"! В кінці значилося, що очищення котла підвищило його ефективність, про що свідчило зниження витрат газу на 35 %. Які результати! Ну, тут і морок навколо природи явища, схоже, розвиднівся…
       Але цікавимося далі. Паспорт котла, досить товстенький талмуд, містить детальний опис, будову, специфікації, комплект креслень топки і окремих деталей. З нього виясняється, що трубна дошка (деталь, що раз за разом тріщала) виготовлена зі сталі S235JR товщиною 8 мм. Труби 2-дюймові з стінкою 4 мм виготовлені з якоїсь сталі St. (з номером… я не знаю такого стандарта позначень, певно німецький DIN).
       Сталь S235JR відома. Вона містить 0,17 % вуглецю і близько 1 % марганцю. Тобто у звичній вітчизняній маркіровці це сталь 20Г. Пізніше, вже у себе, подивилися в мережі хімсклад трубної сталі St. (з номером). Після переводу на звичну марку вона може бути записана як сталь 10 чи 15. Рядова вуглецева сталь, без легуючих. З подібних сталей роблять вуличну і побутову всячину: огорожки, поручні, МАФи, навіси... Тут вже "історія хвороби" для всіх стала гранично ясною. І банальною…
         [ Перегрів металу... ]

         Поки, шеф чекав завершення прикінцевого обміну враженнями та міркував, що просити за нашу "екскурсію", перед його ясним взором виник бланк типового договору… Опп-па-чки!!!!… А хіба не... Ні, це виключено, ми з готівкою не працюємо, не дозволяється, тільки укладання договору і безнал.
        Дивна оказія, зазвичай в приватників все по-іншому. В простішій ситуації нас влаштувало би, як мені уявлялося, гривень 600 на всіх. А якби суму скруглити до 1000, як собі мислив шеф, то й взагалі жир...  Хіба погано для копійки, піднятої на рівному місці? Відвезли-привезли. "Розбір польотів", дослідження органолептичним методом і лекція про елементарні речі… Коли ж укладати договір, сумма автоматом подвоюється на величину накладних витрат. І одразу ж ми вгрузаємо в болото якихось зайвих незрозумілих порухів, марудної метушні, ну і відстрочки в отриманні винагороди у тиждень або і два. "… але не в тім
моя печаль".boyan Біда, що наша організація не укладає договорів на суму меншу еквівалента $ 1000 (ось тому й "опп-па-чки"). Коли ж десь світить отримати менше, є другий шлях - через укладання контрактів сторонніх залучених працівників з "дружньою" приватною організіцією того ж профілю, що ми, але яка згодна укласти договір з нашим клієнтом на вказану їй суму. Як правило, така організація завжди знаходиться. Але цього разу шефа чекало cry повне розчарування: Шо? 1600 грн? Ви шо, серйозно? omg Ну, це якось…ммм… непристойно навіть… Ну, шо це таке, хоча б тисяч 5 давайте.
         Варіантів не дано, дзвонить він наступного дня там тому директору:  так і так…... callтому і договір на суму 5000. Але замість короткої відповіді букв набагато більше: …. ой, Ви знаєте, сьогодні-завтра я планую нараду, де буде вирішуватися і питання про котел… запросимо повноважних представників власника будинку (ну, тобто хто вирішує питання фінансів)…все розкладем по полицях…  коли буде щось ясно, я Вам зателефоную… так-так… як тіки, так зразу… Дні минають, але, собака, мовчить телефон…rofl Хоча вже після дзвінка (було при мені) і красномовної паузи у шефа прохопилося: umnik щось мені здається, за 5 тисяч нас відішлють нах аби ми самі читали свій Акт… rofl  От же ж!!! Мудра людина все бачить наперед…
          Що ж, буває, те золотисте "сонечко" часом зраджує. Мені чомусь від того зовсім не прикро. І не шкода, як у перший момент, перерваної сієсти на руках, складених на столі. Навіть саме з таким поворотом подій я і подумав, чи не варто, щоб ця весела історія потрапила у який-небудь для неї призначений аннал. Ось вона і тут.
          Будьте благословенні, комунальники! Ви не винні, що так розважливо відхилили наше, вимушено нескромне прохання. Ні, просто так розпорядився один всюдисущий і вічний старий насмішник. Цивілізаційний суспільний чи не знаю який там ще Бог Абсурд. Ми ж то знаєм, він є.
          Ну, а читачам, що пробіглися по буквах аж до цеї межі, яскравого світла у ваших погожих днях, і тепла - в оселях та серцях! Бажаю! smile

11.X.2016 lol
P. S.: Старому так сподобалося бути героєм чиєїсь писанини, що Він зажадав продовження. Крім того, Він вважав за потрібне поставити на місце простого смертного, котрий тут мав зухвалість уявити, що розгадав Його криву беззубу либу. От і ідея замітки, і назва – все шкереберть! І ще трохи жовто-гарячого веселого вогню в наш сірий жовтень…
Після більш як тижневих мук пан директор нарешті розродився договором. rofl На 5000!!! Сказав, що це було не легко. rofl rofl rofl  Та ясно. Спробуй, поясни доладу, що можна "наконсультувати" хвилин за 40 на 5000. Цю сцену вистави можна собі тільки уявляти. Але певно хтось вирішив, що "ділова репутація" дорожча… Агов, хлопці, т а хто ж думав зазіхати на репутацію таких хазяйновитих управителів. Навпаки, за вас вже почали забувати, а якщо і думати, то в контексті того, як же ж наступного разу подолати той "крах босякам", коли вони в змозі знайти, а не в змозі забрати справедливо зароблену копійку. Ну, що тут скажеш наостанок? От щастить нам працювати з нашими кращими людьми sila , що з честю можуть виходити з будь-якої дражливої ситуації! Ну, справді наш щирий непідробний вам респект (салюти, феєрверки, гарматний залп тричі)!!! applause Але на майбутнє ви б, може, подумали щодо готівки… Ну, (хоч товчіть мене головою об стіну) якось воно раціональніше, чи що… Ох…rofl

Як би так пом'якше висловитися...

...ні, краще промовчу.
Відкритий світ. Ринкова економіка. 2016 - другий рік війни. Ні, справді, все чудово.
Не зрозуміло тільки, для чого так складно допомагати вбивати самих себе, чи не краще просто повідомити ворогу розташування наших військових підрозділів, техніки і тепе...

Украинцы делают для России ударные беспилотникиРоссийские военные начали испытания ударного беспилотника из Объединенных Арабских Эмиратов, который был создан с участием украинских инжнеров из Харьковского авиационного института. Российская промышленность пока не смогла создать подобных ударных дронов, способных находится в воздухе более суток – объясняют эксперты. И поэтому военные РФ надеются закупать иностранные машины или скопировать украинские и арабские разработки.



Планеры БЛА United 40, как и других беспилотных систем ADCOM Systems, разрабатываются при активном участии специалистов Харьковского авиационного института (ХАИ). Компания имеет представительство в Харькове – напоминают эксперты российского Центра анализа стратегий и технологий. Украинские СМИ сообщают о четырех просчитанных либо прошедших аэродинамические испытания в Харькова БПЛА для Adcom System. А генконструктор United 40 Али Захери в 2010-2011 находился в Харькове, в качестве аспиранта ХАИ.


Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая