хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «прогнози»

Просто криють зрадофіли...

angry
Починається з ниття "коликінчитьсявійна".
Не буде відповіді - 100 % будуть "хвилюватися", закидають кавалками, уронивши нижче плінтуса свій морально-психологічний дух.
Кажуть їм: дочекайтеся натівської зброї на фронтах у товарних кількостях, переломний момент - у серпні, закінчення активних дій у грудні. Закидали гівном. Цей раз - генерала Буданова:
"раніше нам обіцяли до кінця літа, чому щоразу переноситься"
"коли припините годувати народ байками - зрада!"
"війна стала вигідна владі"
"навіщо давати нові прогнози, якщо вони не збуваються"

І ця маячня несеться від спеціалістів диванної аналітики, які щодень, як нічого не бувало, цікавляться прогнозом погоди, складають бухгалтерські прогнози доходів своїх офісів (хоча в кінці року цифєркі ніколи не збігаються), грають на фінансових біржах, гадають на картах, читають гороскопи omg і то не заради розваги...

Дідько, "мирний" планктон, та заваліть вже свої хліборізки! Хто знає, коли вона клята кінчиться!!! Тим більше, що воювати доводиться не з пересічним ворогом, а з воскреслою з анабіозу ордою, для якої життя свого людського індивіда - ніщо. І для якої саме ранні офіційні прогнози, виходячи з кількості втрат, що нібито засмутять хана і змусять його припинити війну, - саме такі прогнози виявилися по-дитячому наївними.
Хан на засіданні наказав військовій свиті берегти ТЕХНІКУ. Про рядових ординців він не казав нічого. 30000? Та там народ видресируваний так, що прийме і 100000. Сибір великий, палок для дєдов на парад всім вистачить.

Війна триватиме поки ординське стадо не закінчиться
крапка



Сценарії для України

Валерій Пекар

Яка Україна потрібна Росії? 
(аркуші з нормандської папки)

Напередодні нормандських переговорів було би варто зрозуміти, якою є стратегічна ціль Росії щодо України, адже суть і формат переговорів визначатимуться саме цим. Спочатку визначимо, який стратегічний інтерес складає Україна для Росії, а потім окреслимо різні сценарії та оцінимо їхню привабливість для Росії.

Які основні характеристики російської держави? По-перше, це імперія — хоча трохи пошарпана та зменшена у 1991 році, але в усіх сенсах правонаступниця всіх попередніх імперських форматів державності, від царського до радянського. По-друге, це авторитарна держава, де традиція демократії, прав людини та підзвітного урядування ніколи не була вкоріненою. Важливо, що обидві характеристики є питомими для Росії: вона народилася як держава з цими характеристиками, виросла й існувала завдяки їм (згадайте ординський вплив на формування формату державності та колоніальну політику ранньої Московії щодо навколишніх слов’янських і неслов’янських утворень, яка стала передумовою її вивищення та зростання).

Росія — остання імперія світу, як вважає багато дослідників. Майже всі подібні імперії припинили своє існування. Можна сказати, що імперії — динозаври ХХІ сторіччя, і ця метафора ілюструє не лише проблематичність існування імперій у швидкоплинній та мінливій сучасності, а й їхнє ставлення до навколишнього політичного середовища. Рептилії не мають друзів, вони розглядають всі рухомі об’єкти як потенційну їжу. Тому навколишні території та їхнє населення розглядаються імперією виключно як ресурс.

Які українські ресурси важливі для Росії?

1. Людський ресурс: слов’янське населення, яке в Росії стрімко меншає порівняно з неслов’янським. Але складає інтерес лише те слов’янське населення, яке можна приватизувати, навернути в імперську парадигму.

2. Економічний ресурс: промисловий та сільськогосподарський потенціал, в який можна інвестувати на вигідних умовах, та значний ринок, який можна контролювати.

3. Геополітичний ресурс: можливість здійснювати «проекцію сили» та залучати до геополітичних проектів, або принаймні не дати це зробити іншим.

4. Внутрішньополітичний ресурс: приклад неспроможності цінностей та політичних систем, альтернативних російській державності, для підтримки власної внутрішньої політики.

5. Семантичний ресурс: всі російські сенси (рання державність, писемність, православ’я, слов’янство, культурна ідентичність, «Третій Рим», роль в європейських справах і навіть назва країни) запозичені з давньої Русі, з київських пагорбів, а сучасну Росію придумали (і значною мірою втілили) київські інтелектуали XVII-XVIII сторіч. Звідси російське прагнення приватизувати історію, героїв, сенси та слова: без них Росія лише пізній нащадок Орди.

Розглянемо різні сценарії розвитку України з точки зору російських інтересів. Сценарії вишикувані у напрямку зниження привабливості для Росії. Привабливість визначається можливістю отримувати вищевказані ресурси на вигідних умовах.

1. Білоруський сценарій

Формально незалежна держава, але фактично абсолютно залежна і керована у політичному, економічному та безпековому вимірах. Частина одного економічного та культурного, а в перспективі і політичного простору. Ключовий партнер у торгівлі, інвестиціях, енергетичних та безпекових проектах. Політичний інструмент відновлення формального радянського федералізму, що дозволяє зростати далі за рахунок слабких сусідів. За політичною суттю, це васальна держава. Максимальна можливість легітимно експлуатувати всі види українських ресурсів, що означає найбільшу привабливість цього сценарію.

2. Багатовекторний сценарій

Україна за часів другої каденції Леоніда Кучми: формально незалежна держава, але значною мірою залежна у вищевказаних вимірах. Вплив Росії не є абсолютним, його потрібно узгоджувати та обмежувати на вимогу локальних можновладців та олігархів. Певні бар’єри існують для російського впливу в економіці та політиці. Багатовекторність зовнішньої політики на практиці стримує альтернативні геополітичні проекти (ЄС, НАТО). Існують певні механізми легітимації російської присутності (військові бази, інвестиційні проекти тощо). За політичною суттю, це протекторат. Обмежена можливість легітимно експлуатувати всі види українських ресурсів, що означає меншу, але досить високу привабливість цього сценарію.

3. Провалена держава (failed state)

Формально незалежна держава, але з надзвичайно слабкими інституціями, неефективна і неспроможна. Країна постійних внутрішніх конфронтацій, перманентної нестабільності, періодичних майданів, політичних криз, дострокових виборів, зміни урядів, збройних переворотів тощо. Реальну політичну силу являють не визначені Конституцією політичні інституції, а олігархи, силовики та регіональні барони з їхніми приватними арміями. Це ще більше обмежує можливість експлуатувати всі види українських ресурсів, але й не дає можливості це робити іншим центрам сили, а також створює певну легітимацію розширення російського впливу «задля безпеки спільного європейського дому» і таке інше.

4. Заморожений конфлікт

Незалежна Україна, в межах якої існує анклав, що не контролюється українською владою та є джерелом постійної конфронтації та напруження (як Придністров’я, але певні риси знаходимо як в Абхазії та Південній Осетії, так і в форматах російського впливу на карабахський конфлікт). Неможливість для України проводити повністю самостійну зовнішню політику. Постійна присутність російських військових формувань (наприклад, у легітимному статусі миротворців, але якщо не вдасться, то в нинішньому статусі «добровольців» та «гуманітарної допомоги»). У цьому сценарії Росія не може експлуатувати українські ресурси поза межами анклаву, але може створити проблеми для інших центрів сили (відлякувати інвесторів, відтерміновувати зовнішньополітичні ініціативи тощо).

5. Буферна зона

Незалежна Україна, яка відмовляється від своїх євроатлантичних амбіцій в обмін на багатосторонні гарантії безпеки (щось на кшталт оновленого Будапештського меморандуму). Можливі обсяги впливу Росії в економіці та культурі визначаються у Києві: певною мірою відновлюється торгівля, налагоджується співпраця в енергетиці, існує вільне транспортне сполучення. Росія якимось чином бере участь у багатосторонніх проектах відновлення Донбасу, відмовляючись від односторонньої легітимації свого статусу «старшого брата», але позбавляючи такого статусу й іншу сторону. У цьому сценарії Росія практично не має можливості експлуатувати українські ресурси на вигідних для себе умовах, але обмежує ці можливості для інших.

6. Євроатлантична Україна

Незалежна Україна, що рухається в напрямку інтеграції з Євросоюзом та НАТО. Посилення та підвищення спроможності й ефективності українських інституцій. Дуже обмежене економічне співробітництво в окремих сферах. Інтеграція України в європейський економічний, правовий, безпековий і культурний простір на європейських принципах «багатоголосся», вільного руху ідей, людей та капіталів. Мінімальний вплив Росії, найменш бажаний для Росії сценарій.

Ці шість сценаріїв вишикувані у порядку зменшення привабливості для Росії з точки зору її стратегічних інтересів — від найкращого для Росії першого до найгіршого шостого. Вони не залежать від настроїв російського керівництва та визначаються геополітичними (у широкому розумінні, включаючи геоекономіку та геокультуру) інтересами російської держави, притаманними їй протягом всієї історії (адже існують лише два типи російських правителів — «збирачі земель» на кшталт Івана Грозного, Сталіна чи Путіна та «деконструктори» на кшталт Горбачова).

Але існує і сьомий сценарій. Передумовами для нього є великі геополітичні амбіції нинішнього російського керівництва, що виходять далеко за межі стратегічних цілей експлуатації всіх видів українських ресурсів. Путін воює не з Україною — він воює із Заходом, із західними цінностями, відверто насміхаючись над лібералізмом, демократією, євроатлантичною єдністю та намагаючись ствердити їхню неспроможність і довести всьому світові переваги іншої системи цінностей. Тому його ціль — не лише Україна, а Європа. Найкращим сценарієм для нього є такий, який створює проблеми для Європи, європейської солідарності та європейських цінностей. Тому ми ставимо цьому варіанту найвищий рейтинг нуль.

0. Руїна. Територія хаосу

Сильні внутрішні конфлікти, переведені із ціннісної у географічну площину, розвалюють Україну на кілька державних утворень, що мають різну геополітичну відстань залежно від можливості та вигідності експлуатувати всі види їхніх ресурсів. Одні частини відверто анексуються Росією та інтегруються в неї (сьогодні це Крим, а в якийсь момент може бути і Донбас). Другі частини формують буферну державу зі сценарію номер 1 (кандидатами є Харків та Одеса, причому Харків вже відіграв цю роль сто років тому). Третя частина формує провалену державу за сценарієм номер три (наприклад, зі столицею в Києві, або, ймовірно, Центр + Галичина). Четверті частини, які найменше піддаються можливостям експлуатації ресурсів з боку Росії, відвалюються та інтегруються до західних сусідів, часом створюючи суперечки між ними (найбільш очевидним є Закарпаття, але в умовах розвалу таких кандидатів буде більше). Потоки українських біженців затоплюють Європу. Цей сценарій досягає всіх видів стратегічних цілей нинішнього російського керівництва, спрямованого не лише на відновлення імперської сили, але й на приниження альтернативних геополітичних проектів та ціннісних систем.

В усіх сценаріях інструментами російського впливу є не лише збройні формування, економічна, дипломатична та інформаційна війна, а й українські олігархи, українська корупція, російський культурний вплив, слабкість українських інституцій та української ідентичності.

Отже, маємо сім сценаріїв, вишикуваних у рейтингу привабливості для Росії з точки зору об’єктивних можливостей експлуатувати українські ресурси: людські, економічні, геополітичні, внутрішньополітичні, семантичні. Нескладно побачити, що привабливість сценаріїв для України формує той самий рейтинг, тільки у зворотному порядку.

На основі цього рейтингу можна створити образ перемоги для України, але це вже наступна тема.

Давайте уважно дивитися, які сценарії Росія буде просувати на нормандських переговорах, а які сценарії захищатимуть українське політичне керівництво та громадянське суспільство.

Автор висловлює щиру подяку всім колегам, що брали участь у створенні цієї статті.

Financial Times дали прогноз на 2019 рік

Середа, 2 січня 2019, 15:06 • Саша Картер • 15405

Financial Times дали прогноз на 2019 рік: про ескалацію в Україні та Brexit
Financial Times дали прогноз на 2019 рік: про ескалацію в Україні та Brexit














Змінять нові лідери стрих? Чи впорається Макрон з "жовтими жилетами?

КИЇВ. 2 січня. УНН. В епоху Дональда Трампа та Brexit, протекціонізму і популізму, стає все важче спрогнозувати, що станеться в світі. Для аналітиків Financial Times це так. Команда дала невірну відповідь на вісім з 20 головних питань минулого року, а саме - заявивши, що проти президента США Дональда Трампа почнеться процедура імпічменту (хоча в цьому році експерти дублюють прогноз), підтримавши не того кандидата на пост президента Мексики, а також припустившись помилки щодо бюджету єврозони і перемоги на чемпіонаті світу.

У виданні відзначили, що були занадто оптимістичні щодо цін на нафту, зростання на ринках, що розвиваються і фондового індексу S&P 500. Такий прогноз видання назвало гіршим за багато років. Про те, що ж прогнозує FT в році 2019 для світу в цілому і для України зокрема, повідомляє УНН.

Чи зупинять Brexit?

Так. В останній момент Великобританія відмовиться від цього акту членоушкодження. Brexit значить Brexit, заявила Тереза Мей в 2016 році, але після двох років запеклих суперечок навіть власна партія прем'єр-міністра не може домовитися про те, що це означає на практиці. Нездатність парламентудомовитися про будь-яку єдину версію Brexit обернеться питанням для виборців. На другому референдумі вони проголосують за відновлення репутації Великобританії як нації, яка не хоче жертвувати процвітанням і безпекою заради ідеологічної одержимості. Цей прогноз вселяє стільки ж надій, скільки і очікувань.

Чи стане Джеремі Корбін прем'єр-міністром Великобританії?

Ні. Лідер опозиції поліпшив свій імідж в суспільстві, але лише в межах партії лейбористів. Цілком можливо, що в 2019 році у Великобританії пройдуть загальні вибори, але експерти FT сильно сумніваються, що він переможе. Опитування громадської думки показують, що популярність Корбіна не така висока, як популярність Терези Мей і його власної партії. Його виступ не переконав виборців, що він здатний керувати. Але якщо Консервативна партія продовжить війну на виснаження через Європу, лейбористи ще можуть піднятися з руїн, особливо якщо Корбін більше не буде стояти біля керма.

Чи вдасться президенту Франції Еммануелю Макрона відновити свої реформи після "жовтих жилетів"?

Так. У французького президента немає вибору. Здатися - значить припинити своє існування в якості політика. Тактична пауза все-таки неминуча, вважають експерти, щоб гнів демонстрантів пішов на спад, а населення відчуло наслідки зниження податків на житло і підвищення рівня мінімальної заробітної плати. У той же час Макрон продовжить реформи в сфері пенсійної системи, страхування від безробіття та регулювання бізнесу. Заходи з модернізації держави будуть більш болючими, але вони зможуть допомогти задовольнити вимоги протестувальників, незадоволених високими податками. Однак, щоб уникнути подальших протестів, Макрону доведеться набагато краще працювати, щоб люди за ним слідували.

Чи доб'ються популісти великих успіхів на виборах в Європейському парламенті?

Так. Ці вибори ідеально підходять для того, щоб популісти і націоналісти домоглися великих успіхів. Опитування показують, що імміграція є головною проблемою в більшості країн. Вибори в ЄП часто використовуються для того, щоб врахувати рівень протестного голосування, і проводяться за принципом пропорційного представництва, що лише на руку популістам.

Націоналістичні партії, в тому числі Ліга Маттео Сальвини в Італії, "Альтернатива для Німеччини" і "Шведські демократи", ймовірно, досягнуть значних успіхів. В цілому, центристська проєвропейська більшість збережеться. Але наступний парламент буде набагато більш роз'єднаним і спірним.

Чи будуть демократи намагатися оголосити імпічмент президенту Дональда Трампа?

Так. Розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера досягне кульмінації на початку 2019 року за цілим рядом обвинувальних висновків і викривальною доповіддю. Байдуже ставлення Трампа до його висновків - про змову з Росією з метою злому поштових серверів Демократичної партії і узгодження їх публікації - розлютить демократів. Спікер, Ненсі Пелосі, погодиться на слухання. Трамп буде притягнутий до відповідальності простою більшістю в Конгресі. Але Сенат, який потребує двох третіх голосів, щоб засудити його, реабілітує його. Буде підготовлено грунт для президентських виборів на основі "верховенства закону" в 2020 році.

Чи буде укладено торгове перемир'я між Дональдом Трампом і китайським лідером Сі Цзіньпіном?

Ні. Хоча припинення "вогню" в тарифній війні між США і ЄС триває з липня, Трамп і інші члени його адміністрації більш критично висловлюються щодо того, що вони називають звичними діями Китаю, що заважають безперешкодній торгівлі. По суті, США заявляють, що щоб уникнути збільшення тарифів на товари з Китаю угоду, укладену між Трампом і Сі в грудні, означає, що в найближчі три місяці Китай повинен почати демонтувати всю модель свого розвитку, заснованого на державному втручанні. Цього не станеться, вважають експерти. США відновлять підвищення тарифів на імпорт з Китаю до середини наступного року.

Чи чекати від Росії ескалації військових дій проти України?

Ні. Захоплення Росією трьох українських військових кораблів в Чорному морі в листопаді експерти назвали зловісним. Відокремлення України від Російської православної церкви викликало напруженість. Непопулярні пенсійні реформи підірвали рейтинги схвалення Володимира Путіна; військові дії проти України можуть бути відволікаючим маневром влади РФ для патріотичного об'єднання населення. Але президент Росії ретельно зважує ризики. Українські збройні сили підготовлені і оснащені краще, ніж п'ять років тому; росіяни не будуть вітати більше втрати від боротьби з "братньою" нацією. Обережність переможе в Кремлі, вважають аналітики.

Чи буде нова фінансова криза?

Ні, якщо трактувати фінансову кризу як кризу, в якому політики повинні одночасно врятувати або врегулювати проблеми більш ніж однієї глобальної фінансової установи. Ми ж будемо спостерігати періоди турбулентності на фінансових ринках і в ряді національних економік. Приводом для оптимізму є те, що після кризи 2008 року основні показники фінансової діяльності глобальних фінансових установ суттєво покращилися. Приводами для песимізму є те, що процентні ставки залишаються низькими, як і раніше значний рівень заборгованості, і ціни на багато активів високі. Найбільш слабкими ланками є кілька ринків, що розвиваються, Китай, Британія, котра переживає нелегкі часи у зв'язку з Брексітом, італійський суверенний борг і американські акції.

Чи буде Нарендра Моді і раніше прем'єр-міністром Індії після парламентських виборів в країні?

Так. Правляча партія Моді Бхаратія Джаната недавно зазнала поразки на півночі країни, найважливішому для неї регіоні, де вона користується високою підтримкою населення, що говорить на хінді. Опозиційний Конгрес, в той же час, завоював перемогу в трьох штатах, де при владі були представники правлячої партії. Ці втрати свідчать про те, що Моді щосили намагається виправдати високі очікування, які покладали на нього виборці в 2014 році. Але прем'єр-міністр залишається популярним і харизматичним, рішучим учасником кампанії. Він, ймовірно, зробить все можливе, включаючи хвилю популістських витрат, щоб забезпечити свою перемогу.

Розгоряться чи суперечки навколо Південно-Китайського моря?

Ні. Пекін стурбований торговельною війною зі США і не хоче давати Дональду Трампу більше приводів для нападок на Китай. Жодна інша країна-заявник не зможе протидіяти Китаю в спірних водах через подавляюще нерівній сили. Пекін буде продовжувати спокійно нарощувати міць і мілітаризувати штучні острови в Південно-Китайському морі, але не зробить більш сміливих кроків, хочаб, в 2019 році.

Чи прискорить Жаір Болсонару економічне зростання в Бразилії?

Так. У будь-якому випадку, найбільша економіка Південної Америки близька до циклічного відновлення після найбільшої в історії рецесії. Запропоновані президентом Болсонаро економічні реформи посилили хвилювання, які вже існували серед інвесторів. Ці заходи щодо лібералізації, що проводяться міністром економіки, які здобули освіту в Чиказькому університеті, є більш розумною частиною часто одіозної урядової платформи. Якщо Болсонару зможе провести деякі зі своїх реформ через Конгрес, особливо таку необхідну пенсійну реформу, це дасть додатковий імпульс економіці.

Чи зможе наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бен Салман пережити наслідки вбивства Джамала Хашоґджі?

Так. Молодий принц провів три роки, консолідуючи свою владу і обмежуючи суперників. Король Салман, його старіючий батько, стояв на боці улюбленого сина, і було б принизливо зміщувати принца з посади. На міжнародному рівні Дональд Трамп ясно дав зрозуміти, що вважає відносини США з найбільшим в світі експортером нафти - і обіцяні принцом Мухаммедом мільярди доларів інвестицій і продажів зброї - набагато важливіше, ніж жорстоке вбивство Хашоґджі. У той же час аналітики роблять ремарку: принц виявився непередбачуваним і впертим. Якщо чергова необдумана акція під його наглядом викличе новий міжнародний криза, ситуація може змінитися.

Чи досягне S&P 500 в 2019 році рівня вище 3000?

Ні. Середня оцінка аналітиків близька до цього рівня, незважаючи на недавню турбулентність. Але позитивні фактори, що лежать в основі однієї з найтриваліших на Уолл-Стріт тенденцій на підвищення, сходять нанівець. Зростання доходів буде повільніше, а маржа - стискатися. Пауза в зниженні ставок з боку Федерального резерву, обмеження сили долара і стимулювання з боку Китаю повинні допомогти зберегти настрій. Але цей цикл затягнувся, і корпоративний кредитний дефіцит зростає. В епоху легких грошей в жодному секторі не спостерігалося такого розгулу, як в кредитному. І коли музика затихне, на фондовому ринку всім стане ясно, що значення мають основні показники фінансового стану компаній.

Чи зможе прем'єр-міністр Ефіопії зберегти динаміку одного з найяскравіших перетворень в Африці?

Так. Абій Ахмед, який прийшов до влади в квітні, став найбільшим сюрпризом для Африки в 2018 році. Він звільнив тисячі політичних в'язнів, дозволив повернення заборонених опозиційних груп, уклав мир з Еритреєю і призначив кабінет міністрів, половину якого складають жінки. Зміни дали заряд здебільшого континенту. З огляду на мужність і рішучість, які він проявив, було б необачно робити ставки проти Ахмеда - навіть якщо він кинув виклик корисливим інтересам правлячих кіл, які вже одного разу намагалися вбити його, і його подальший шлях і раніше усіяний небезпеками.

Чи буде нафта марки Brent до кінця року нижче 60 доларів за барель?

Так. Ціни на нафту різко впали за останні три місяці завдяки стрімкому зростанню виробництва в США та погіршенню економічних перспектив. Обидва чинники збережуться в 2019 році. Зниження цін буде гальмувати сланцеву галузь США, але в системі є достатній імпульс, включаючи буріння свердловин і очікування їх введення в експлуатацію, щоб підтримувати зростання видобутку. У цьому місяці OPEC і її союзники спробували стабілізувати ціни, погодившись скоротити обсяги виробництва, проте їх правозастосовна дисципліна може погіршитися.

Притягне до відповідальності компанія Uber максимальний в історії обсяг інвестицій в ході первинного публічного розміщення своїх акцій (IPO)?

Ні. 25 мільярдів доларів, які компанія Alibaba привернула в ході свого рекордного IPO, оцінюючи його майже в 170 мільярдів доларів, майже напевно недосяжні. Недавнє зниження акцій технологічних компаній і великі операційні збитки Uber роблять оцінку в 120 мільярдів доларів, яку називають деякі банкіри, злегка натягнутою. Але фондового ринку не вистачає нових швидкозростаючих компаній, і Uber, що знаходиться під новим керівництвом, має шанс завоювати величезний ринок транспортних і логістичних послуг. Його оцінка все ще може скласти конкуренцію 100 мільярдам доларів, які Facebook досяг в рекордному американському технологічному IPO. Успішний дебют також підготує грунт для технологічних компаній, які сподіваються взяти приклад, включаючи Airbnb, Pinterest та Palantir.

Чи піде Марк Цукерберг з поста голови Facebook?

Ні. З огляду на проблеми управління в Facebook, він повинен. Але він не буде, точно не з власної волі. На відміну від Ілона Маск, якого вигнали з поста голови Tesla за порушення правил Комісії з цінних паперів і бірж, Цукерберг поки не допустив жодних правопорушень (що може змінитися, якщо Федеральна торгова комісія визнає, що Facebook порушує угоду про конфіденційність 2011 року). Правління може витіснити його, але у нього все ще є контрольний пакет акцій розміром майже 60% - цього достатньо, щоб продовжувати керувати компанією так довго, як йому б хотілося.

Чи буде крива прибутковості США інвертуватися?

Так. Нахил, утворений з урахуванням прибутковості казначейських облігацій з різними термінами погашення, перед більшістю спадів міняв напрямок (ставки за короткостроковими облігаціями вище, ніж за довгостроковими) і тепер небезпечно близький до іншої точки перегину. Прибутковість казначейських облігацій з 10-річним терміном погашення навряд чи підніметься набагато вище 3%, її росту перешкоджають такі фактори як дезінфляційна демографія і попит на надійні активи, при цьому як і раніше існує ймовірність того, що в 2019 році ФРС підніме ставки кілька разів. Це повинно, хоча навряд чи, привести до інвертування кривої прибутковості - що вказує на виникнення неприємностей в майбутньому.

Чи втратить компанія Huawei свою присутність за межами Китаю?

Ні. Китайський гігант телекомунікаційного обладнання зіткнеться з обмеженнями на ключових ринках Заходу. США і Австралія вже ввели заборону на компанію. Інші, такі як Великобританія, Канада, Німеччина і Франція, можуть ввести часткові обмеження, наприклад, заборонити Huawei постачати обладнання в свої "основні" мережі 5G, в той же час дозволяючи йому виконувати більше периферійних робіт. Але це не зупинить компанію в просуванні на ринки. Її присутність на ринках, що розвиваються, глобальне домінування в мобільних пристроях і зростаючий бізнес підприємства стануть для неї підтримкою і дозволять протриматися до тих пір, поки поява інтернету речей не додасть їй черговий потужний імпульс.

Чи виживе альянс Nissan-Renault без Карлоса Гона?

Так. Звичайно, для альянсу все виглядає не дуже добре: одна з небагатьох очевидних причин арешту і зміщення з посади Гона полягає в тому, що це було симптомом напруженості між Токіо і Парижем. Напруга прогнозовано посилиться, перш ніж спаде. Проте, у міру того, як розгортається криза, буде поставлений під сумнів ряд питань, в тому числі про те, що Гон був незамінним для альянсу. Його члени тісно пов'язані між собою і забезпечують один одному максимальні можливості для розвитку технологій масового ринку, необхідних в майбутньому. Буде досягнута домовленість, і союз збережеться.

Джерело: УНН

Сценарії дестабілізації України з боку Рефії

НЕ ТІЛЬКИ ВИБОРИ.

Все більше чомусь мені здається, що кремль не зміг виставити реально прохідних кандидатів на вибори Президента-2019. І що кремлівські кандидати програють. Чи не в першому турі. Є чомусь таке внутрішнє відчуття.
Але також переконаний, що на такий випадок у кремля є запасні варіанти. І головний з них – зрив виборів. Або хоча б делегітимізація виборів, зниження їх законності та легітимності в очах народу та світової спільноти.
Бачимо, що про наміри стати кандидатом у Президенти заявляють все більше персонажів. Це так звані технічні кандидати. Вони можуть вирішувати комплексні завдання. Завдання деяких (всіляких Дарт Вейдерів, Бобулів чи Зеленських) – принизити саму ідею виборів, зробити для обивателя буквальною фразу «та не піду я за тих клоунів голосувати». Знизити тим самим явку. Завдання інших – відтягнути голоси у кандидата, який категорично не влаштовує кремль. Треті можуть подавати масові позови щодо порушень, справжніх чи спровокованих. А провокувати буде кому – не дарма вирощують тилові парамілітарні організації, псевдо патріотів С14, Нацдружини та їм подібні. Не дарма піднімають їм рейтинги.
Але це ще м’які методи, так би мовити, в рамках карного кодексу.
Судячи з останніх подій, кремль настроєний не зупинятися ні перед чим. Це й зрозуміло. Тому що кремль програЄ Україну. А програш в Україні означає кінець імперії. Кінець РФ в сьогоднішньому її форматі.
Тому, в світлі останніх подій цілком вірогідними будуть напередодні виборів:
- Резонансні замовні вбивства опозиціонерів «режиму Порошенко» (що ми вже й бачимо);
- Навіть вбивство якогось із зареєстрованих кандидатів у Президенти (для того їх і плодять так багато). Того ж Онотолє,наприклад, на якого СК РФ завів сміхотворну справу, щоб розпіарити його в Україні, як «лічного врага Путіна». Пожертвувати можуть будь-ким, це для гебні не питання;
- Замах на вбивство діючого Президента. Отруєння як Ющенко, авіакатастрофа як Качинського, постріл упоротого фанатика з правих радикалів (кремль дуже любить робити такі речі руками «украінскіх націоналістов», і казати «ето ви самі, миніпрічьом»);
- Масовий кривавий теракт під час виборів;
- Провокування масових сутичок під будь-яким, навіть найпатріотичнішим приводом (знову ж таки руками С14, ПС чи Нацдружин – інструмент надзвичайно зручний);
- Штурм та погром виборчих дільниць (тими ж виконавцями. Не дарма кремль їх фінансує і продумано, виважено піарить);
- Жорстке загострення на фронті, щось типу Іловайська чи Дебальцево – із звинуваченням в цьому Порошенко.
Якщо в кремлі відчують, що програють вибори в Україні, вони можуть зважитись на відчайдушну атаку, в якій не шкодуватимуть ніяких фінансових чи людських ресурсів. Тому що ще одного президентського терміну Порошенко Росія не переживе.

Щодо можливого російського наступу.



Олексій Арестович
6 серпеня 2016

ЩОДО МОЖЛИВОГО РОСІЙСЬКОГО НАСТУПУ.

Багато розмов щодо російського наступу, що може відбутись найближчим часом.

Дійсно, багато ознак вказує на те, що ймовірність такого розвитку подій дещо підвищилась.

Як я розумію, задум у Кремлі наступний:

1. Під виглядом навчань "Кавказ-2016", які розпочинаються (поступово) з 15 серпня, розгорнути ударне угруповання, спрямоване проти України.

2. Під час розгортання та під його прикриттям розпочати поступову і покрокову активізацію дій на Донбасі з метою:

а) досягти переваги у втратах та успіхах (зараз у них негативна не на їх користь), демотивувати тим наших бійців та мотивувати власних,

б) виснажити наші ресурси та вирахувати логіку нашого командування щодо використання резервів.

2. Розгорнуте угруповання та локальні успіхи на фронті використати для політичного тиску на українське керівництво з метою примусити його на поступки у питанні надання особливого статусу ОРДЛО, загрожуючи у разі непокори повномаштабним вторгненням.

3. Рішення про застосування угруповання, створеного у рамках навчань "Кавказ-2016" для введення на теріторію України (повністю або частково) ймовірно, буде прийматися на основі аналізу ситуації, в т.ч. політичної, за результатами їх тактичних рухів в кінці серпня - вересня.

Вочевідь, російське керівництво сподівається повторити успіх серпневого вторгнення 2014 року, коли, завдяки святкуванню Дня Незалежності, українська політична та військова верхівка, приймала стратегічні та оперативні рішення дуже повільно.

До цього ж додаємо відволікання світових лідерів на Олімпіаду у Бразилії.

4. Навчання деяких військових частин так званих "ЛНР" та "ДНР" (1 та 2 армійські корпуси Резервної армії РФ), які по окремих елементах закінчилися в липні (21.07), а за деякими почалися тільки 30.07, вказують на неготовність (поки) сил противника до системних повноцінних дій.

Ймовірно, активізація противника буде йти поетапно, з нарощуванням за рахунок введення в бій своїх підрозділів, одразу з навчальних полігонів.

Тож: наступ противника, вочевидь, дійсно готується.

Пік його дій слід очікувати з середини вересня - до середини жовтня.

Введення військ РФ можлие у разі виснаження наших ресурсів і резервів за цей період і тільки (!) у ситуації, яка буде оцінена Кремлем дуже вигідною для вторгнення.

Для цього, ми маємо бути не готові ефективно відбити напад, не готові швидко провести мобілізацію , Захід має бути не готовий до адекватного реагування на конфлікт.

Зрозуміло, що це виключне становище речей, імовірність реалізації якого дуже низька.

З іншого боку, темпи виснаження російської економіки та загроза переозброєння ЗСУ за допомогою Заходу, вже за рік-півтора, не залишають Кремлю шансів на військове вирішення конфлікту на свою користь.

Тож, дуже багато буде залежати від готовності українського суспільства та керівництва адекватно відреагувати на загрозу, що посилюється.

Кремлівське керівництво, навіть не доводячи справу до повномаштабного вторгнення, сподівається отримати:

- повний розклад по нашій реальній готовності до відбиття агресії в масштабах країни,

- вимотати наші сили, резерви,

- створити неабияке внутрішньополітичне напруження в Україні,

- зрушити справу щодо визнання особливого статусу ОРДЛО українським суспільством та парламентом,

- підвищити моральний дух росіян на фоні невдач в Сирії, та сепаратистів - на фоні невдач в АТО.

Слід зазначити, що можливий наступ буде, як завжди, забезпечуватись потужною інформаційною кампанією з боку російських спецслужб, головною метою якої буде посіяти в нашому суспільстві зневіру та паніку.

Тому:

- дуже багато буде залежати від нашою із вами адекватності.

Крики "зрада!", "нас зливають!", "нашим не дають стріляти!" я особисто схильний буду розцінювати як пряме пособництво ворогові у його намаганні знищити нашу волю до спротиву та перемоги.

Коли/якщо підуть повідомлення про початок дій, втрати серед хлопців, від нас вимагається зберігати спокій та не розганяти паніку і недостовірну інформацію.

Думаю, що не дивлячись на всі наші "таланти" і "можливості", ВВП-Х знову обламається і злякається довести справу до, грубо кажучи, рукопашної з Україною. Бо там йому і кінець.

І наше військо, і керівництво знаходиться у добрій формі, усі попереджені та відслідковують цю ситуацію.

Тож, справа у тому, щоб не підвело суспільство.

Дуже багато у цій грі нервів буде залежати від нашої здатності швидко провести мобілізацію у разі потреби та встояти перед інформаційно-психологічним впливом російських спецслужб та їх місцевих посібників з "5-ї колони".

Я особисто побігу до військкомату за першим покликом - щодуху. Чого і бажаю усім чоловікам, для яких "вільна Україна" - не пусті слова.

Боятися не треба. Ми цілком здатні відбити навіть повномасштабний наступ. Треба знати та бути готовими. Усе наше буде.:)

- Слава Україні!.

https://www.facebook.com/alexey.arestovich/posts/1205134396217305

Б.Г. : Цілодобово за безкоштовним номером 0 800 501 482 або на електронну скриньку [email protected] на засадах довіри і співпраці громадяни України можуть повідомити в СБУ про будь-які факти прибуття та перебування в регіоні підозрілих осіб, наміри здійснення сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності, а також корупційні дії чиновників.

Прогнози війни на осінь



12 червня 2015, 11:08

Прогнози війни
Війна це довгостроковий тренд України. Як свідчить в тому числі російська аналітика, війну в найближчий час без додаткових інноваційних кроків завершити Україні не вдасться.
"Мінські угоди" як інновація себе майже вичерпали. Як говорить Президент, саме "Мінські угоди" дозволили Україні морочити голову Росії, а в той же час значно підвищити обороноздатність країни, створивши армію, яка здатна протистояти ворогу у довгостроковій перспективі.
Тому до осені бачиться вибір між трьома моделями війни: 1) Війна на винищення; 2) Війна на виснаження; 3) Війна на розрив. Кожна з цих моделей побудована на певних уявленнях, які варто проговорити.
Модель "Війна на винищення" побудована на модерністських уявлення про те, що територія важливіша за життя людей (ціною людських життів зберегти територію). Україна, а за великим рахунком і Росія також, не бажають війни на винищення, тому що напруження двох обезсилених країн у такій війні на дають жодній з них бажаних переваг при великих затратах ресурсів, перш за все, людських. Війна на винищення повністю руйнує Україну і значно руйнує Росію, перетворюючи геополітичний простір двох країн на пошматований здобуток Європи та Китаю.
Модель "Війна на виснаження" побудована на постмодерністському уявленні про те, що територія важлива і люди важливі (зберегти територію і людей). Причому ці уявлення схожі – як у Росії, так і у України. Гібридна війна Росії наражається на гібридну відповідь України – до взаємного виснаження обох країн: Україна потерпає від затрат на війну в ситуації боргової залежності від світу, а Росія потерпає від світових санкцій. Окрім того, це ще й також означає виснаження світу – доки у світу терпець не ввірветься. Тобто мова йде про те, кому першому набридне – Росії потерпати від санкцій чи світу (державам та корпораціям розвинутих країн Заходу) нести втрати від тих же санкцій для Росії та витрат на допомогу України. Отже це війна на взаємне виснаження Росії та світу, де виснаження України сторонами до уваги майже не береться.
Модель "Війна на розрив" побудована на конструктивістському уявленні про те, що люди важливіші за територію (ціною втрати території зберегти життя людей). Ця модель означає встановлення лінії розмежування між Україною та ДНР-ЛНР, оголошення території окупованою та її жорстку ізоляцію і блокаду. Ця модель в уявленні влади проявилася зовсім недавно, хоча деякі експерти дев'ять місяців поспіль наполягали саме на такій моделі. Ця модель може стати тією самою інновацією, яка може бути наступною після гри в "Мінські угоди".
До осені влада та громада України будуть балансувати між цими трьома моделями. Тобто всі три моделі, як не дивно, зараз однаково можливі для реалізації. Навіть перша модель може бути реалізована не тільки за ініціативи Росії, якщо вона здійснить відкрите вторгнення в Україну і вестиме війну по всьому фронту. Перша модель може бути здійснена шляхом оголошення "громадянського військового стану", оминаючи владні повноваження Парламента та Президента.
Скоріше за все, до осені буде здійснено вибір між цими трьома моделями. Тобто до осені Україна не завершить війну, але визначиться з моделлю її продовження.

Прогнози Парламенту та Уряду

В Коаліційні угоді основні програмні завдання прописані на 2015-ий рік. Дуже зрідка зустрічаються також плани на перший-другий квартал 2016-го року.
Отже мова йде про те, що Коаліційна угода на осінь потребуватиме громадянського аудиту щодо її виконання Парламентом та коаліційним Урядом.
Такий громадянський аудит має бути виконано спільно з самими депутатами, оскільки тут потрібно пройтися по всіх планових пунктах Угоди і чітко вказати рівень виконання-невиконання.
Це означає, що восени дуже імовірним є процес перегляду Коаліційної угоди вкупі зі Звітом про її виконання для української громади.
Це означатиме можливе переформатування Коаліції та переформатування Уряду.
Досвід нинішньої Коаліційної угоди показує, що саме програмно-плановий підхід дозволяє мати чіткі критерії ефективності реформ.
Вочевидь в наступному варіанті Коаліційної угоди такий підхід потрібно розширити – особливо, що стосується Конституційної та Судової реформ.

Прогнози економіки та фінансів

Під час законодавчо невизнаної війни (тобто поза військовим станом де-юре, але у військовому стані де-факто) економіка на фінанси управляються в ручному режимі.
Всі спроби унормувати цей процес не будуть успішними до виникнення визначеності в процесі війни. Тобто Україна не просто розвиває економіку та фінанси, а робить це в умовах війни.
Враховуючи наявність фінансово-економічної війни Росії проти України, виникає необхідність розповсюдити вищеописані моделі війни на фінансово-економічну політику.
Виходячи з прогнозу про появу визначеності до осені моделі війни, яку надалі вестиме Україна, з'явиться можливість сформулювати і більш довгострокову фінансово-економічну політику.
Але це буде можливо лише у тому випадку, якщо наші фінансисти-економісти витратять літо на побудову таких моделей.
Отже мова йде про те, що мають бути аналітично розроблені моделі економіко-фінансової діяльності для кожної з моделей війни, що вище запропоновані.
Коли з'явиться визначеність з моделями війни, одразу має з'явитися визначеність з моделлю відповідної фінансово-економічної політики.

Прогнози медіа-сфери

Влада Україна все ще неефективно супроводжує свої дії в медіа-сфері.
Практика щотижневого публічного спілкування української влади з громадою, яка була започаткована одразу після революційних подій 203-2014-их років, зведена нанівець.
Де щотижневі спілкування Президента з народом, Прем'єр-міністра з народом?
За всіма ознаками незадоволення української громади діяльністю Президента та Уряду зростає, про що свідчать соціологічні опитування.
Реформи це не тільки прийняття законів в Парламенті та рішень в Уряді, це ще й пояснення громаді, що саме зроблено і який це має смисл.
Коли комунікації між владою та громадою нема, навіть найкраще зроблені реформи вважатимуться відсутніми.
Осінь, що нас чекає, буде часом підвищеного запиту на новий Майдан. І на цей раз не фейковий, а справжній.
Отже мова йде про необхідність реформування процесу і формату комунікації влади з громадою.
На цей процес також суттєво впливає і війна.
Україна все ще неефективно веде контрпропаганду в ситуації консциєнтальної та інформаційної війни Росії.
Вибір моделі війни, який має статися до осені, водночас означатиме і вибір моделі контрпропаганди.
Але ці різні моделі контрпропаганди мають бути розроблені.
Саме в медіа-сфері "громадянський військовий стан" може бути найбільш ефективним. Якщо немає законодавчих повноважень призвати до патріотизму деякі ЗМІ, що приховано ведуть російську пропаганду, то це може зробити громадськість шляхом розголосу та громадянської люстрації ЗМІ.

Прогнози та наміри

Як бачимо, прогнози засновані на обставині того тиску, що спричинює на владу процес війни, який через посередництво громади примушує її до реформ.
Причому головний процес, на якому базується прогноз, пов'язаний зі зміною уявлень та аналітико-програмною роботою.
Прогнози живуть в уяві як загальні наміри, до яких спонукають навіть тих, хто таких намірів не має.
Прогнози реалізуються головною настановою нашої психіки та загальним настроєм суспільної комунікації.
Як би там не було, і як би ми не критикували владу щодо ведення війні та реформ, я особисто все ще лишаюсь оптимістом.
Мій оптимізм не в тому, що я віру у владу, а в тому, що я вірю у громаду.

Сергій Дацюк, філософ
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/557a9382337ea/

УДАРим?

Ніяк не можу визначитися з паном Кличком. Чийого він поля ягода.
Ні, я звісно дуже поважаю його як боксера.
Але щодо його політичних амбіцій в мене дуже багато питань.
Ну то, як кажуть, час покаже.
Єдиний +, який можу йому поставити як політику (а можливо, це потім стане жирним мінусом), це те, що його поява на політичному ринзі, трішки розшевелила інертну молодь. Тепер в них теж є кандидат, якому вони хочуть віддати свій голос на виборах. Тому що він "молодий, амбиційний, не заплямований в політиці и взагалі тому що він Кличко fingal"

Останні події трохи все-таки мене склонили вважати, що Віталій не зовсім той, за кого себе видає. 
 
2. Тут також цікаве інтерв"ю Кирила Кулікова щодо імпічменту президента Януковича. Це для "Удару" "некорректне питання". Тобто діючий президент їх цілком влаштовує?question

3. Звісно, думки рехформатора кібітки не можуть бути для мене авторитетними, але тут я з ним згодна. Кличко водить своїх обранців за ніс. Не підписуючи угоду з опозицією, він тримає інтригу. Ніхто не розуміє, до кого примкне партія Удар в майбутньому парламенті.

Ми розуміємо, що Свобода і ОО не набере достатню кількість мандатів для створення коаліційнї більшості в парламенті. Тому  виходить, що партія Удар якраз і буде тою розмінною монетою, яка відіграє чи не найважливішу роль в створенні коаліції в парламенті. Такий шлях до Кличка вже пройшли запроданці мороз і кібітка. Знаю, що у Віталія дуже серйозні амбіції щодо президентського крісла. Тому можна прогнозувати його поведінку.

Я не буду тут писати мої прогнози, нехай це буде моя таємниця. Хочу узнати вашу думку.

 Як ви вважаєте, Удар ввійде в коаліцію з ПР, чи приєднається до опозиції?

49%, 28 голосів

30%, 17 голосів

21%, 12 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.