хочу сюда!
 

Елена

32 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «конфлікт»

Іспанія та Великобританія розділять владу над Гібралтаром

Гарячі суперечки іспанських і британських властей навколо статусу Гібралтару найближчим часом можуть вирішитися компромісним рішенням, яке повинно влаштувати всі сторони конфлікту, а головне, врахує інтереси жителів самоврядної території Великобританії, які абсолютною більшістю проголосували проти виходу з ЄС, але одночасно дорожать британським громадянством. Нагадаємо, що президент Європейської ради Дональд Туск наполіг на тому, щоб доля Гібралтару вирішувалася з урахуванням побажань Іспанії, адже близько 12 тисяч іспанців щодня приїжджають на роботу в Гібралтар, а більшість товарів і туристів потрапляють на територію автономії якраз з материка. У Великобританії рекомендації керівництва ЄС сприйняли досить агресивно, а деякі представники Лондона навіть стали згадувати, якими методами боролися за Фолклендські острови. Здавалося, гострий конфлікт між Лондоном і Мадридом втягне Європу в нову політичну кризу і загрожує транспортним колапсом в Гібралтарській протоці, але вихід з глухого кута все-таки знайшовся. Судячи з листа з Міністерства закордонних справ Іспанії на адресу заступника голови фракції Європейської народної партії Естебана Гонсалеса Понса, керівництво ЄС підтримало позицію Іспанії про необхідність встановлення спільного управління Гібралтаром.

Деякі важливі цитати з листа:

"Завдяки Вашій роботі, нам вдалося отримати підтримку Європейського Союзу позиції Іспанії в питанні про статус Гібралтару після Брекзіту".

"Єдиним можливим рішенням, що відповідає інтересам всіх сторін, є запровадження спільного іспансько-британського суверенітету над Гібралтаром, що дозволить його жителям зберегти громадянство Сполученого Королівства, не втрачаючи широкої автономії і членства в ЄС".

"Уряд Сполученого Королівства демонструє готовність до співпраці і пошуку компромісів у Гібралтарському питанні, що дозволить зберегти міцні партнерські відносини між нашими країнами після виходу Великобританії зі складу ЄС".

"Прошу Вас, як безпосереднього учасника переговорів, і в подальшому просувати наші пропозиції про спільний суверенітет на засіданнях, присвячених Брекзіту, а також посприяти проведенню успішного переговорного процесу щодо Гібралтару між Іспанією та Сполученим Королівством".

Естебану Гонсалесу Понсу вдалося переконати колег в Європарламенті в тому, щоб ЄС посприяв пом'якшенню безкомпромісної переговорної стратегії Великобританії, а висунуті Іспанією умови були виконані. В результаті, Лондон вже змінив тон і погодився почати двосторонні консультації про введення подвійного суверенітету над Гібралтаром. Благополучне вирішення багатовікової геополітичної суперечки навколо Гібралтару демонструє силу сучасної європейської дипломатії. Вихід Великобританії з ЄС вже не бачиться катастрофою, а проблеми, що виникли після Брекзіту, не здаються нерозв'язними. Завдяки старанням іспанських політиків і їх однодумців в Брюсселі, жителі Гібралтару вперше після оголошення результатів Брекзіту зможуть спокійно видихнути і розраховувати на збереження членства автономії в ЄС і подальшу співпрацю з Іспанією, залишаючись при цьому підданими Великобританії.

XXIII Зимові Олімпійські ігри: В очікуванні трагедії

   Такі масові міжнародні заходи, як Олімпійські ігри завжди вважалися відмінним способом згладити проблеми міждержавних відносин і відвести на другий план численні конфлікти по всьому світу. Однак все частіше, в дні проведення цих, без сумніву, найважливіших спортивних урочистостей, відбуваються речі, далеко йдуть за рамки спорту і навіть загальнолюдської моралі. Загострення політичної ситуації на Корейському півострові напередодні Олімпіади викликає тривогу у багатьох спортивних спільнотах, самих різних країн світу. Не стала винятком і Німеччина, де високопоставлені спортивні чиновники висловили крайню стурбованість забезпеченням безпеки німецьких спортсменів і глядачів.

   Якщо проаналізувати численні повідомлення в авторитетних засобах масової інформації, то складається стійке переконання, що під час проведення ігор, на корейському півострові більш ніж імовірна війна між США і їх союзниками в регіоні і КНДР. Так що німецьких чиновників зрозуміти можна, і чіткі відповіді на їхні запитання президенту Олімпійської спортивної конфедерації Німеччини Альфонсу Херман повинні бути озвучені.

1. Які конкретно заходи вже прийняті для забезпечення безпеки олімпійських об'єктів?
2. Хто з числа німецьких представників буде додатково забезпечувати безпеку спортсменів в олімпійському селі Каннин?
3. Як буде забезпечуватися безпека спортсменів під час змагань?
4. Яким чином в разі надзвичайної ситуації планується проводити евакуацію атлетів?

   Не варто забувати, наша країна так само буде представлена на цих іграх. Туди поїдуть не тільки спортсмени, а й пересічні українці, для того, щоб їх підтримати. Хотілося б, щоб чиновники так само підняли питання про безпеку наших співгромадян, як це зробили представники Німеччини.

   Втім, великим геополітичним гравцям немає ніякого діла до спокою пересічних громадян різних країн. Вони продовжують робити гучні войовничі заяви, прекрасно усвідомлюючи, що тим самим наближають можливу трагедію світового масштабу в порівнянні з якою теракт на мюнхенській Олімпіаді в 1972 році може здатися безневинними дитячими пустощами. Нам же поки і залишається, що побажати південнокорейському народу мирного неба, адже кому, як не українцям знати, яка це величезна розкіш - мир...

відмовчування та залякування навіть ціною євроінтеграції України

Правоохоронної системи в Україні – немає. Існує декілька структур, котрі виконують накази влади з врегулювання тих чи інших питань у системі діяльності силовиків, і які, якщо заплачено або якщо вигідно комусь з представників влади, відпускають на свободу вбивць, сепаратистів, хабарників, і навпаки: якщо є забаганка від особи, що наближена до політичної сили БПП та має сватів у ВР, у тому, аби переслідували невинну особу за допомогою кримінального кодексу, то прокурори та поліція будуть фальсифікувати будь-які факти, аби лишень задовольнити замовника.


Конфлікт між головним лікарем Львівською обласної лікарні Гичкою М.М. та його заступником Наталією Ван Доверен точиться вже багато років. Наталія обрала для себе шлях євроінтеграції, поставивши за мету зміну системи, що нині працює в медичній галузі, відмовившись від тіньових схем збагачення та обкрадання держави та пацієнтів, тоді як головний лікар – наперекір, як і більшість представників БПП, вирішив, що усі правильні гасла до реформування, в тому числі і медицини, – хороше прикриття для втілення корупційних схем.

І, звісно: якщо дві такі особистості пересікаються, то та, яка впевнена, що за нею стоять такі ж самі корумповані знайомі з Верховної Ради України, котрі, коли не були при владі – збанкротували, ведучи бізнес, а, втрапивши на тепленькі місця чиновників та ставши депутатами, наразі мають найшаленіші статки, «чесно зароблені» корупційною продажністю, то така особа ставить саме на те, що прибере незручну в лікарні еврооптимістку, аби не заважала розпродувати лікарняні будівлі за корупційними схемами та обкрадати пацієнтів.

Пан Гичка, як представник медичної галузі, давно вже відомий своїми оборудками та корупційними схемами. Значна кількість ЗМІ неодноразово висвітлювала його корупційну діяльність. Головного лікаря Львівської обласної лікарні навіть називали мародером з депутатським мандатом, причетним до обкрадання тяжкохворих на мільйон доларів. Думаєте, Львівська обласна прокуратура та, на той час львівська міліція, розслідували схему обкрадання тяжкохворих? У жодному разі навіть не зацікавились такою діяльністю пана Гички, адже, як цитують у народі фразу з відомого фільму: «хто ж його посадить, він же - пам’ятник». А головний лікар Львівської обласної лікарні як раз і є пам’ятником корупції в медичній галузі України. І скільки б він не використовував тіньових схем, та, навіть, скільки б його не перевіряли і не рекомендували звільнити (навіть без кримінального переслідування), як це було у 2012 році, коли спеціальною комісією Львівської ради було проведено перевірку, за результатами якої рішенням Ради від 23 листопада 2012 № 619 Гичку М.М. рекомендували звільнити з посади головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні відповідно до пункту 1 статті 41 КЗпП України, з нього, як з гуся вода.

Особа Михайла Михайловича Гички силовикам – не цікава. За ним – стіна у вигляді братів Дубневичів, - найбагатших осіб у Львівській області. Тих самих, що справжній бізнес вести не вміють і стають банкрутами без влади і депутатства, але яких роздуло від грошви та нерухомості, лишень вони стали чиновниками та депутатами. Тож скільки б не викривали корупційних схем, які втілювались би при головному лікарі Львівської обласної лікарні, правоохоронці того не бачать. Проте вони вправно працюють на те, аби допомогти усунути незручних для пана Гички людей. Наприклад таких, як Наталія Ван Доверен, яка найпершою в Україні, вирішивши обрати європейські зміни, розповіла в найпопулярнішій голландській газеті «Trouw» про корупцію в українській медицині і запропонувала методи її ліквідації.

Наразі проти Наталії Ван Доверен фабрикують справу. Один львівський оперуповноважений заради фальсифікації до цієї схеми навіть залучив свою тещу, а вона, як вправна маріонетка, все підписує, що не скаже зять, бо ж своє – не тхне, заради нього можна і на людей наклеп наводити.

І от що цікаво: і у Львівській обласній прокуратурі, і у Генеральній прокуратурі України свідомі того, що справу шито білими нитками. Вони чудово обізнані і про підставних осіб, які начебто давали Наталії Ван Доверен хабара, і про неіснуючого хворого, який, як підставна особа до справи Ван Доверен, фігурував як свідок дачі хабара в Дрогобицькому суді (видко, там теж працював оперуповноважений Тарас Демкович, що працює в правоохоронних органах у відділі боротьби з економічними злочинами Львова і фальсифікованими справами робить собі кар’єру). Проте роблять вигляд, що їх це не стосується. І хоча до Генеральної прокуратури України зі своїми зверненнями щодо свавілля львівських правоохоронців та працівників прокуратури Львівської області вже звернулись народні депутати Бублик, Наєм, Заліщук, Соболєв, Лещенко, а також голландський журналіст Міхіль Дріберген, з публікації якого в blendle в газеті «Trouw» редакція «КЗ» дізналась про випадок фальсифікації справи львівськими правоохоронцями, уся машина силовиків робить вигляд, що нічого не відбувається. А голландському журналістові навіть не збираються надавати роз’яснення, незважаючи на те, що у прес-службі генеральної прокуратури знають про його звернення щодо роз’яснень у цій справі.

А на-гора влада вищить про євроінтеграцію, про поганих голландців (які виступають проти того, аби країна, у якій править 1937 рік і відбувається розгул методів НКВД, ставала повноцінним партнером Європи), та про те, що вона робить все заради євроінтеграції України. Тоді як світ чудово усвідомлює, що ця влада віддає переваги іншим методам існування. І що у цій країні наразі через поліцію можна замовити переслідування будь-якої людини, якщо вона заважатиме особам, які мають кумів, сватів та друзів у щаблях влади, або у Верховній Раді.

Міхіль Дріберген ще вимагатиме роз’яснень від представників правоохоронної системи України з приводу свавілля львівських оперуповноважених та прокурорів. І обов’язково опублікує в голландських виданнях, як українська влада і правоохоронці співпрацюють зі ЗМІ. Напевно, він не забуде згадати, що заради сфабрикованої справи хабара у шість тисяч гривень вже витрачено чималу суму бюджетних коштів на те, аби сфабриковане якось доводити до пуття, аби воно мало хоч якийсь більш-менш типу пристойний вигляд, адже, якщо оперуповноважений Тарас Демкович зі своєю тещею сів у калюжу, коли у першій підозрі Ван Доверен вказав дату домовленості про хабар на день, коли у Наталії Романівни стовідсоткове алібі, далі випливуть іще цікавіші факти, що для нормальних голландців доводитиме, що у тюрмі повинні сидіти такі як оперуповноважений Демкович, головний лікар Гичка та інші фігуранти від так званої правоохоронної системи України.

Та цікаво ще одне. У прокуратурі Львівської області усвідомлюють, що справу буде розвалено. Знають, що вона – фальсифікована. Але там, заради того, аби вислужитись не перед законом, а перед сватом депутатів Дубневичів, вирішили, що треба Наталії Ван Доверен не лише псувати життя фальсифікованим кримінальним провадженням, а ще й зіпсувати кар’єру. Саме тому слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Рубцовим В. В. було здійснено телефонний дзвінок до проректора з науково-педагогічної роботи Толстанова О. К. до НМАПО імені П. Л. Шупика, а під час розмови з проректором слідчий Рубцов В. В. ставив питання стосовно можливості відміни заходу щодо захисту Ван Доеверен Н.Р. дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук (доктора філософії). Тобто: знаючи, що справа сфальсифікована і буде розвалена, вирішили, що треба хоч якось людині напаскудити і, користуючись перевищенням повноважень, незважаючи на те, що подібні дії підпадають під ст. 365 ККУ і тягнуть за собою для слідчого та прокурора кримінальну відповідальність за перевищення службових повноважень, оскільки вони є службовими особами, вирішили, що вже якщо і не зможуть сфабрикувати справу, то хоча б зіпсують кар’єру. І, звісно, якщо не можеш вилити борщ ворога хазяїна, якому вислужуєшся і якому вилизуєш причинне місце, то треба у той борщ хоча б плюнути. Що і спробував зробити слідчий в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Львівської області Рубцов В.В. Та, як виявилось, в наші дні методі НКВС вже не на всіх діють, що, напевно, змусило слідчого Рубцова сильно засмутитись, адже він точно знає: у 1937 році його вимогу б виконали беззаперечно.

А щодо рішення Сенату Голландії після 15 березня 2017 року, то тепер навіть найтупіший розуміє, що крихка більшість на користь України - розвалиться, оскільки голландські політики не стануть переконувати жителів Нідерландів в тому, що країні, яка застосовує методи НКВС, необхідна євроінтеграція.


Миттєве сміттєве посміховисько!

Заслужив Садовий сповна на свою "Ганьба!"



Львівський міський голова, лідер партії «Самопоміч» Андрій Садовий 24 грудня відвідав зібрання мешканців мікрорайону Рясне, які виступають проти розташування там сміттєпресувального заводу. Однак міського керманича громада піддала обструкції та проводжала вигуками «ганьба» створивши своєрідний коридор. Про це повідомляє видання Форпост.

На самому зібранні також були присутні депутати Львівської міськради, серед яких зокрема голова фракції партії «Укроп» Ігор Телішевський, який повідомив: «Садовий не може відповісти чи підтримує Ухвалу про заборону встановлення сміттєпресувальної лінії в Рясному. Люди кричать ганьба! Депутат Ігор Зінкевич запитав, чому 10 років нічого не робилось в Грибовичах, чого не дотримувались екологічних норм, чому до сьогодні немає стратегії виходу із ситуації? Садовий промовчав».

Як повідомляв Інформаційний Акцент, 23 грудня розлючені активісти виламали двері та увірвались до сесійної зали Львівської мерії. Вони вимагали затвердити ухвалу про заборону сміттєсортувальної діяльності у Рясному.

Після кількох перерв, оголошених мером Львова Андрієм Садовим в роботі сесії, активістам нібито вдалося домовитися щодо ухвалення рішення про заборону смітттєсортувальної лінії в Рясному. Однак, згодом секретар ради Анатолій Забарило повідомив, що сесію Львівської міськради перенесли на наступний тиждень, мовляв, консенсусу з цього питання так і не було досягнуто. Варто зазначити, що львівський голова виступив проти ухвали про заборону смітттєсортувальної лінії, адже вона, за його словами, не відповідає законодавству.

Як відомо, у Львові – напружена ситуація з вивезенням побутових відходів через закриття Грибовецького сміттєзвалища. Міський голова Андрій Садовий неодноразово звертався по допомогу до інших регіонів країни, однак більшість з них не мають змоги приймати додаткову кількість сміття через технічний стан полігонів.

За даними Львівської міської ради, щоденно місто продукує 650-700 тонн сміття. Періодично з’являються повідомлення про те, що фірми-перевізники незаконно скидають сміття в різних регіонах  України.

Варто зазначити, що міський голова Львова Садовий за час правління проігнорував пропозиції 43 інвесторів, які пропонували розв’язати проблему сміття.



У Львівській області на ходу згорів сміттєвоз, водій загинув

На окружній дорозі міста Буськ (Львівська область) на ходу сталася пожежа в сміттєвозі МАЗ, водій авто загинув.

Інцидент стався 26 грудня о 03:45 ночі.

"В результаті пожежі загинув водій автомобіля, 1952 року народження (місце проживання встановлюється)", - повідомив департамент з питань цивільного захисту Львівської ОДА в Facebook.

Вогнем знищено кабіну та двигун сміттєвоза.

Причини з'ясовуються, проводиться дослідча перевірка.
http://nv.ua/ukr/ukraine/events/u-lvivskij-oblasti-na-hodu-zgoriv-smittjevoz-vodij-zaginuv-363587.html
 
Богдан Гордасевич: Ще одна жертва зажерливості Андрія Садового. Я особисто був на круглих столах з питання утилізації сміття вже понад 10 років тому, коли Грибовицьке сміттєзвалище мали закривати і знаю безпосередньо причину відсутності інвесторів для побудови заводу переробки сміття: сам по собі завод не може бути прибутковим і про це правильно говорить Садовий, але при тому він лукавить, як і постійно робить це в інших питаннях. Інвестори вимагали передати їм весь цикл утилізації сміття від його збирання, вивозу і переробки та захоронення з відповідним збиранням коштів за весь об'єм робіт, але то є надприбуткова "золота жила" доходів комунальників, тому Садовий віддавав інвесторам тільки переробку і захоронення на умовах самоокупності, а ті не могли братись за цей збитковий процес і відмовлялися. Власне Садовий міг сам збудувати вчасно сміттєпереробний завод у Грибовичах комунальної власності і все було б добре, але зажерливість не дозволила цього зробити. Він вирішив вкладати свої гроші у медіахолдинг "24" та політичний проект "Самопоміч" і вже мітив висуватись у Президенти України, але вкотре жадібність фраєра згубила. Скоро вся Україна покриється купками сміття зі Львова, яке щедро роздає його безголовий голова.



Еволюція Андрія Садового на посаді голови міста Львова

Довічний конфлікт

–  Що там у нас на Донбасі?      – 

–  Там мирний процес.

–  Мирний процес, Ви вважаєте?

–  Ні, не вважаю…

    Та з задоволенням ще раз в газетах читаю,

    начебто в Мінськім процесі є знову прогрес.

 

–  Що нам чекати від цього?

–  Новий договір.

    Знов черговий папірець, ти пробач, для сортиру…

–  І, Ви вважаєте, треба звикати до миру?

–  Ні, я вважаю, добудувати забор!

 

–  Чим же це все закінчиться?

–  А буде війна…

–  Знову війна? Я вважаю, це надто жорстоко…

–  Але, ви згадайте прислів’я, де око за око…

–  Я вважаю, за нашу свободу  –  висока ціна.   

 

–  Що випливає із цього?

–  Довічний конфлікт…

    Двобій різних правд, різних  суджень, оцінок  і вражень...

    З обидвох сторін розмаїття образ нагромаджень,

    Добавиться правда могильних хрестів і калік.

 

   А отже, війна в головах ще триватиме вік,

   Не залежно від того, яким буде слід від двобою…

   І кожна з сторін має право вважатись правою, 

   Свою ідентичність вони не докажуть одвік.


26 листопада 2016 року                        О.М.Чалий

Кого поляки полякали?



Відкриття нового завжди стаються несподівано. Особисто я тривалий час досліджував тему так званої «Волинської трагедії» і вже не раз зарікався знову щось писати про ті події, тому що чітко визначився з першопричинами, які ніколи не належали українцям. В тому моя перша і основна теза: якби місцеві українці справді мали намір винищити польське населення на Волині, то вони б не чекали аж по 1943-й рік, а все б зробили ще у 41-му. Можливостей вистачало, але мова йде про інше. Зовсім несподівано я відкрив для себе інше бачення теми від мого, бо я особисто трактував всю Західну Україну як окрему державну формацію, що була тимчасово окупована Польщею у 1921-1939 роках 20 століття. Прийнятий 22 липня 2016 року Сеймом Польщі закон про «геноцид поляків під час Волинської різні українськими націоналістами» чітко означив, що всі землі Західної України, зокрема і Волині, ними вважаються складовою частиною польської держави ІІ Речі Посполитої. Без жодних ознак автономії чи ще якоїсь суверенної ідентичності! Тобто існувала єдина і неділима Польща «од можа до неможа». І це мене вразило неймовірно! Чому? Тому що своїм рішенням Сейм Польщі визнав те, що панівна титульна нація поляків зазнала «злочинного геноциду» від дій іншої етнічної меншини в їх же державі! Вам не вважається це абсурдним? Де в тому розум? Про гонор поляків я взагалі мовчу...
Звідси постає головне запитання: «А чого тоді вимагають поляки від сучасної України?» Наголошую: сучасної України!!! Вибачень? Перепрошую, але за що ми повинні вибачатись? Згідно постанови Сейму одні громадяни Польщі побили інших громадян Польщі. Це їх внутрішній державний безлад, якому вже понад 70 років і яку-таку причетність ми маємо до того аж зараз? Хтось може одразу зауважити, що подібну позицію декларує Російська Федерація стосовно сучасних подій на Донбасі в Україні. Спростовую цей закид тим, що існуюча тоді поряд з Польщею так звана Українська радянська соціалістична республіка (УРСР) не те, щоб підтримувала, а навпаки крайнє вороже ставилась до всіх течій і прошарків українських націоналістів, які тільки існували в Речі Посполитій. Що там казати про інших, коли своїх рідних комуністів з КПЗУ майже всіх було репресовано за притаманний і їм ухил до націоналізму в часи «тоталітарного воз’єднання» двох Україн у 1939 р. Тому як кажуть в Одесі: то є дві великі різниці. Наразі маємо: тоді на Волині жили українці і ми зараз також українці – це єдина ланка взаємозв’язку поміж подіями. Більше – жодної!
Повторюю, що ситуація настільки абсурдна, що немає слів для висвітлення її суті, яка повністю відсутня. Яким чином вирішувати цей політичний нонсенс і вийти на якийсь сенс та консенсус? Що нам потрібно для цього зробити? Яку відповідь має надати Україна? Важко навіть уявити. Звернутись до класичного «Прощаємо і просимо прощення»? Можна, звичайно, але так само можна отримати у відповідь гнівне: «А чого Україна втручається у внутрішні справи Польщі?!» І в цьому буде більше здорового глузду, аніж в першому документі поляків, де вони на державному рівні хочуть відзначати свій «національний геноцид», а Україна за це їм не знати що повинна. Та нічого ми тут не повинні!
Одним словом: зарозумілі поляки посадили самі себе у величезну політичну баюру і най самі з неї вибираються. Україну вони таким демаршем на перейменування в Києві проспекту Московського на проспект Степана Бандери – не налякали. Українці не раз доводили і колись, і зараз, що вони нація не з лякливих. Кого і чому визнавати або ні своїми національними героями українці розберуться без вказівок з Варшави чи Москви. В таких випадках цитують фразу відомого кіногероя з фільму «Термінатор-2»: Hasta la vista, baby.


Богдан Гордасевич
м. Львів
18.09.2016

Не можу не втриматись без післямови: за «Волинську різню» в Польщі пам’ятають аж занадто, а що сотні тисяч етнічних українців воювало у Війську польському і чимало загинуло, захищаючи цю державу під час жорстокої агресії Німеччини у 1939-му році – на те пам’яті у сучасних поляків нема, а варто було б її мати. Але не лякайтесь: примушувати не будемо.

Жорстко-політичне

Не прощать. Просто не прощать. Просто не смогу себя убедить, что они не знали и не хотели видеть Украину в огне.
Не забывать издевки, телевизионный ад, запреты на ввоз, удары в спину, брызганье слюной, "на Украине", потопленные наши корабли, "недоязык и недонацию", "квази-нацию", "сало героям", презрительное - хохлы, "псевдострану", украинских военных, харкающих кровью от побоев русских террористов, Голодомор, горящие украинские книги, 15 рублей за пост, ненависть, высокомерие, трусость, трусость, трусость и подлость, подлость, подлость.
Не прощать не из-за злобы или ненависти, нет. А только для того, чтобы избежать повторения уже пройденного.
Холодно и прагматично не прощать, без ярости или причитаний.
Для того, чтобы это не произошло снова - ничего не прощайте. Ничего не забывайте. Когда те, кто вчера поливал мою и вашу страну грязью, вдруг начнут клясться в вечной дружбе, не забывайте. Наших детей, вытряхивающих копейки из своих копилок. Женщин, отдающих последнее на пункты сбора помощи. Безруких и безногих двадцатилетних пацанов в госпитале. Или когда-нибудь нашей стране придется в третий раз сражаться с фашизмом. Либо нас опять за пару месяцев сделают пожирателями младенцев и палачами беременных женщин.
Не забывать и не прощать, что бы вновь это не повторилось.
Вот так вот.
© Анатолий Коган.

НАТО направляет военную армаду на помощь Турции.

http://www.bbcccnn.com.ua/wp-content/uploads/2015/12/308fd42fd1649e5e984126fdcddff019.jpg

В среду в Брюсселе завершилась встреча министров иностранных дел стран НАТО, в ходе которой были подписаны соглашения по обеспечению политической и военной поддержки Турции.

НАТО заявила, что Турция находится на переднем фронте региональной нестабильности и, следовательно, она должна укрепить морскую и противоракетную оборону страны, а также направить большее количество самолетов-разведчиков и военных кораблей к границе Сирии и Турции.

Италия заявила, что в силу того, что после крушения своего самолета Россия развернула на базе в Латакии системы противоракетной обороны С-400, она развернет в Турции ПВО и ПРО Patriot. Вдобавок, миссия ракетных систем ПВО Patriot, которые были предоставлены Испанией в рамках своих обязательств НАТО, была продлена за пределы его предыдущей конечной даты (январь 2016 года). Выступая во вторник на пресс-конференции, генеральный секретарь НАТО Йенс Столтенберг заявил, что “Мы [НАТО] утвердили новую стратегию гибридной войны. Кроме того мы совершенствуем свои механизмы разведки и раннего предупреждения, которые позволяют нам лучше понять особенности региона и увеличить нашу осведомленность”.

Дании было приказано отправить сторожевые корабли для защиты Турции от российских ракет С-400 и обеспечить электронную разведку через установленные ею глушители. В свете последних событий было принято решение о том, что Германия развернет на базе Инджирлик самолеты Tornado, которые будут осуществлять разведывательные полеты в регионе. США согласились на дальнейшее содержание в регионе военно-морского корабля USS Donald Cook. Этот корабль оснащен системами противоракетной обороны Aegis и ракетами Tomahawk. Он известен как значимый военно-морской корабль и был направлен на защиту Турции в случае атаки баллистических ракет.

Подчеркнув, что НАТО поддерживала ПВО Турции в течение нескольких лет и будет делать это и впредь, Столтенберг также сказал, что НАТО стремится оказывать Турции дальнейшее содействие. Для этого, вскоре после всеобщих выборов в Испании, которые состоятся 20 декабря, ее парламент согласится продлить срок размещения ракет Patriot в Турции. Поскольку США и Германия отозвали свои ракеты Patriot из Турции, новые ракеты предоставит Италия. Кроме того, было заявлено, что Великобритания отправит в поддержку Турции восемь боевых самолетов. Военные самолеты Великобритании провели операции совместно с возглавляемой США коалицией с турецкой авиабазы Инджирлик.

http://www.dialog.ua/images/content/afd88cbe63dc2ac7885d8bd8c48f98a7.jpg


Герої не вмирають!!!



Дивіться також http://blog.i.ua/community/997/1673430/


І що твориться в нас на Україні?


0%, 0 голосов

11%, 4 голоса

16%, 6 голосов

3%, 1 голос

29%, 11 голосов

34%, 13 голосов

5%, 2 голоса

3%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая