хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «кохання»

Привіт усім... Я... Повернувся...

Привіт усім хто побачив цей мій блог...
Я не знаю з чого почати... Мабуть спершу вибачусь перед вами за таку довгу відсутність... Пробачте мені...
Я за вами всіма дуже скучив... І радий повернутися...
Незнаю чи приймете ви мене назад... Приймете?
Чи хоч не забули про мене?
Як ви тут усі?

****
Я повертаюсь до свого початку,
довго я йшов, та не бачив кінець,
розум затьмарило чорним світанком,
ніч побіліла уже наперед...

Я повернувся чи пізно чи рано..
Вже не скажу бо не знаю чи я...
Я чи не я повернувся із краю,
краю мого чи чужого життя...


P.S. Кохав, кохаю, і завжди кохатиму тільки мою богиню!

Покохав би ти таку? )))))))

 

 

В Індії входять в моду контактні лінзи з золотом і діамантами. Ось так несамовито воно виглядае.lolЯк вампіриomg

Ви б змогли покохати людину з такими очима?  

32%, 10 голосів

39%, 12 голосів

19%, 6 голосів

10%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Димить "Гламур"

Димить «Гламур». Її думки в полоні літа-
Зникають мляво з кожним подихом журби.
Сама. Став бавитись волоссям вітер,
Примруживши їй очі. Погляд в нікуди…

Промінням сонця на бокалі з-під вина
Виблискують останні каплі сподівання:
«Можливо він прийде, не залишуся сама.
Я вірю що мине… я вірю у кохання!».

Він не найде й вона це добре знає.
Його нема — він це вино, що допила.
Він — це журба, що душу розриває!
Вона зробила що змогла… Пішла.


Інші мої вірші також можна знайти тут: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko

Летять роки немов сніги...



Зима відкрилася мені

Мов одкровенням дорогим:

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Блискучі, білі – як життя.

А чорні – схожі на біду:

Без вороття, без вороття

Вони, підталі, в землю йдуть.

 

І я піду, як ті сніги…

Мені відкрилася зима,

Як втратив друзів дорогих:

Не повернуть – кого нема.

 

І той пішов, і та, і ті…

Як ці сніги. Хоч клич, хоч ні.

Мої ясні ви, золоті,

Мого життя щасливі дні!

 

Хоч слово ще, хоч пів – мені.

Весна ж,  погляньте навкруги!

Як ті сніги, спливають дні,

І тануть дні, як ті сніги.

 

Чорніє зорана рілля.

Усівся промінь на щоці.

Спиває спрагло сніг земля,

Щоб уродили пшениці.

 

Життя! О, земле дорога,

Даєш надію ти мені:

Не час мені! – кажу снігам.

А час життю. І час – весні.

 

І хай слабка утіха та.

І біль, як був, не дівсь ніде,

Радію я, що сніг розтав,

А день і цей – і цей – мій день.

 

Дай, Боже, буде і новий.

А вже як ні, тоді вже ні.

Тоді повірите і ви,

Що, як сніги, спливають дні.

 

Без вороття. Без вороття.

Я тільки зараз це збагнув,

Тому й ціную так життя,

Бо інше втратило ціну....

Планове Кохання

Привіт народ! Ось моя свіжа писанина, чекаю критики.
Якщо звичайно хтось прочитає)))))))




Вони познайомилися в компанії спільних друзів, хоча спільних друзів в них і було багато, але зустрілися вони вперше. Вона була в темно-синіх джинсах, червоній толстовці і в кепці з написом Obey. Він теж був в темно-синіх завужених джинсах, різнокольоровій  футболці  з  принтом лева і написом One Love, та шкіряній куртці .
                Він почав розмову не з банального "Привіт", а з наїзду на те що філософія Obey, втратила свою суть, коли це стало мейстрімом, а під мейстрімом він має на увазі стадо баранів, яке йде до стійла. Вона ж не розгубившись звинуватила його в тому, що носити завужені джинси з заниженою талією -це прерогатива дівчат і те що метросексуали гірші за геїв, і схожі вони на горилу в стрінгаг з нафарбованими губами. Звернувши увагу на його футболку, додала що культура Растафаріанства, теж стала мейстрімом і відповідно перетворилася на стадо баранів, за його версією. Коли хтось  з компанії дивлячись на їхнє бурхливе спілкування, запитав чи вони знайомі, вони майже хором відповіли що вперше бачать: він - цю курку, вона - цього козла.
                На далі вони весь вечір сперечалися, не зважаючи ні на кого. Сперечалися про абсолютно різні речі: про дощ та сніг, ранок чи вечір. Про Тібет, Ісуса, Джа, та Будду. Про волосся, книги, музику, про дерева та птахів, про світлофори... Він казав що треба переходити дорогу на зелений, відповідно дивитися на світлофор. Вона ж казала що треба дивитися на машини, тому що світлофори ще нікого не збивали, а на світлофори забити.
                 Нарешті хтось приніс досить великий пакет з щастям. З полиці дістали  майже півметровий, скляний бонг. Стало добре чути запах маріхуани і білий, густий дим почав поволі заповнювати всю кімнату. Всім було просто добре, всі були розслаблені і про щось собі тихо говорили, сидячи на підлозі, по серед кімнати.
                Бонг пішов по другому колу. Коли бонг дійшов до нього і він вже намірився підпалити те що щойно засипав в ковпачок, аж тут раптом вона вирвала бонг з його рук, хоча він в неї був буквально дві людини тому.  Охуївший від такої наглості і  розгублений від того що вона зробила, він просто дивився на неї з відкритим ротом і не знав що робити. Компанія теж затамувала погляд і чекала що буде далі. "Видихай і не дихай поки я не дозволю!", сказала вона владним тоном і хитро всміхнулася до нього. Він сидів і дупля не різав що вона задумала, але йому стало цікаво що буде далі, тому вирішив зробити так як було сказано.
                Вона спеціальною запальничкою підпалила те що було в ковпачку, зробила маленьку тягу. Скляний, прозорий бонг, наповнився густим білим димом, неначе молоком.  Витягнула ковпачок і одним махом втягнула в себе весь дим.  Сіла навпроти нього, взяла його голову в свої руки. Він дивився за тамавувавши подих як вона впевнено наближається до його губ. Він не витримав і почав вдихати повітря, в той самий час їхні губи торкнулися і  вона випустила весь дим з легень, він його вдихнув...
                Густий дим маріхуани змішався з запахом її парфумів, запахом її тіла і теплом її губ. Це було щось неймовірне!  Він не міг зрозуміти, що його зараз більше вставляє,  вона чи маріхуана. Його  ще ніхто не цілував, так ніжно і тепло, так зухвало і безцеремонно. Він вдихнув в себе весь дим і намагався  як довше його тримати в легенях. Він вже мало розумів що діється, але знав що таке відчуття він переживає в перше.  Вона дивилася на нього і посміхалася тепер вже ніжно, а він дивився в її очі і не міг від них відірватися. Потім вона дала йому легенького ляпаса і сказала "На перший раз вистачить. Видихай!"
                Відтоді він вдихав дим маріхуани лише з її губ. Дні з нею видавалися казковими, час летів дуже швидко. Вони робили абсолютно божевільні речі та вчинки. Він її вмовив поїхати в Клевань, погуляти по тунелю кохання, але вже там воно його переконала прямо звідти поїхати подивитися місто-привид Прип'ять, мотивуючи це тим, що ще не скоро в них буде можливість виїхати з міста. Вони гуляли тримаючись за руки по мертвому місці, хоча самі були живішими чим будь хто.  Коли їм не хотілося нікуди йти, вони забиралися на дах самої високої багатоповерхівки в місті і проводили там всю ніч. Навколо них мерехтіли сотні вогнів, зверху зірки з місяцем, знизу вогні нічного міста.
                Спливав час, він не помітив як вже пройшло 2 місяці з того їхнього першого поцілунку. Він кохав її настільки сильно, що реально не міг прожити  і дня без неї. В ті години коли вони були чи на роботі чи на навчанні, вони постійно писали одне одному в соціальній мережі.  Завжди коли він просив, вона висилала йому своє фото, таку, яка вона є на даний момент. Він дуже любив її ранкові фото: коли вона ще сонна, розпатлана, не нафарбована і дуже-дуже ніжна.
                В один день її не стало... Просто не стало і все, зникла!  Телефон поза зоною, в онлайні теж  не з являється, друзі нічого не знають. Якийсь її знайомий хіпстер сказав що бачив як вона заскочила з валізою в якийсь поїзд, перед самим його відправленням і поїхала.
                Потім він зрозумів що нічого про неї не знає. Вона ніколи не давала йому провести себе до дому, не казала де працює і де навчається, хто її батьки. Він про це в неї ніколи не запитував, тому що просто забував з нею про все. Коли вона була поруч, все інше було просто не важливо. Минали дні, він не знав де себе подіти. Весь час писав їй в мережі, хоча вона туди не заходила, слав СМСки, які не до ходили, телефонував, але замість її голосу, чув голос робота який казав що "Ваш абонент знаход....".
                Він не знаходив собі місця, вже минуло два тижні, а від неї жодної звісточки. Він не знав що з нею, де вона, що зараз робить, з ким вона зараз. Найбільше його гризло, що він нічого не може вдіяти щоб її побачити.  Він роздобув кораблик трави, думав хоч вона йому допоможе хоч на кілька годин забути про неї і стане так само добре як з нею. Але трава без її губ була гіршою за сигарети, які він так не любив, і не довела його до забуття. Стало лише гірше, запах маріхуани знову нагадав дотик її губ. Тоді він прийняв снодійне і заснув.
                Пройшов місяць, він намагався просто не думати про неї. Занурився по голову в роботу. Вже котрі вихідні друзі доставляли його до дому п'яного в хлам. Він не дуже поважав алкоголь, але маріхуаною вбиватися він теж не міг, тому що вона нагадувала йому про ту, котру він так хотів забути.
                Вона з'явилася так само раптово, як і зникла. Просто пробралася до нього в переповненій маршрутці коли той  їхав з роботи, і сказала "Привіт!". Потім, десь в якісь кав'ярні, вона довго і зі сльозами на очах просила в нього пробачення, казала що більше так не буде і що сильно його кохає, але не може сказати йому чому і куди вона зникла. Потім вона попросилася до нього до дому.
                Вони сиділи поруч в нього на ліжку. Вона була заплакана, з розмазаним макіяжем, але все одно дуже красива і ніжна. Він просто сидів обнявши її і боявся ворухнутися, щоб вона знову не зникла. Вона дістала з сумочки маленьку трубку, спеціально для куріння трави і герметичний пакетик з подрібненим зіллям. Коли все було готово, вона так як тоді наказала йому видихнути і затримати подих...
                Потім вони довго кохалися. Ні, вони кохалися і раніше, але цього разу це було всю ніч, надзвичайно пристрасно і ніжно водночас. Вони кохалися як ніколи до цього, вони кохались до повного виснаження, аж поки не зійшло сонце. Лише потім міцно заснули в обіймах один одного.
                Вона знову була поряд, він знову відчував себе щасливим, вони знову робили все що їм приходило в голову, для них двох не було табу чи обмежень. Якось він стояв на стрьомі а вона балончиком малювала на міліцейському бобіку, Капітошку.  Скупили в якогось дідуся всіх живих раків, які він продавав, і відпустили назад в озеро. Грали хто більше винесе з супермаркету солодощів, їм завжди фартило в тому ділі, тому цукерки і шоколадки в них були завжди.
                Але вона знову зникла. Він так само як і перше, все пережив заново, мучився аж поки вона не з'явилася. Відтоді його життя поділилося на два періоди: коли вона є і коли її немає. Як день і ніч, як чорне і біле. Він ніколи не питав куди і чому вона пропадала, лише просив щоб вона цього більше не робила. Хоч вона плакала і клялась що це востаннє, але все повторювалося знову і знову.
                На якісь вечірці, коли вона знову зникла а він знову намагався втопити себе в алкоголі, її подруга розповіла куди вона весь час зникає. Вона просто любила бути з іншими чоловіками, вона хотіла перепробувати їх як найбільше, вивчити як під мікроскопом, розкусити їх. Зі слів подруги, вона не могла пояснити навіщо вона це робить. Просто їй так хотілося і нічого з цим вдіяти не могла. Вона ніколи не кого не кохала з тих чоловіків і не поверталася до них в друге. Він став винятком, він зміг її відкрити, лише з ним вона була розкута, вільна, була сама собою.
                Коли вона в черговий раз з'явилася просто не звідки, він застав її в своїй квартирі, в своєму ліжку, він їй не сказав що знає правду. Вони знову провели неймовірні два місяці разом. Було море щастя, веселощів, ніжності, кохання, безсонних ночей і неймовірних днів. Він дуже надіявся на те, що одного разу вона прийде і залишиться з ним на завжди.

Чижук Володимир (П. Р.) © 

Two Fools In Love - Gary Brooker

Two Fools In Love
             Двоє несповна розуму від кохання

автори - Brooker,  Fisher

Don't you listen to a word they're saying
             Не слухай, що говорять люди,
We're in love and that's the way we'll stay forever
             ми кохаємо і завжди прямуватимемо цим шляхом.
It doesn't matter what they think about us
             Хай би що не думали про нас,
I know that you and I'll work it out together
            я знаю, ти і я - у нас разом це вийде.
They can't stand to see us caring
            Їм не сила дивитися на нашу взаємну ніжність,  
Can't believe what we are sharing
            вони не можуть уявити те, що є поміж нами.

They tell me I'm a gentleman of leisure
             Я чув від них, що я плейбой,
And you're just a woman of pleasure
             а ти просто жінка легкої поведінки,
Maybe it's only infatuation
             а це, мабуть, лиш сліпа пристрасть.
We don't care it's a lovely situation
             Та нам однаково. Це прекрасний стан.
Don't they know it's not the way we planned it
             Вони не знають, що це не гра на публіку,
Guess they'll never really understand it
             здається, вони ніколи не розуміли цього по-справжньому...

Two fools in love
             Двоє закоханих недоумків,
Blessed from above
             благословенних небесами,
Two hearts as one
             два серця, як одне.
Two fools in love
             Двоє божевільних коханців,
Nowhere to run
             і нікуди відступати -
Two hearts as one
             два серця мов одне.

If people had their way they'd part us
             Якби на те воля тих людей, вони б нас роз'єднали,
Separate lives and far removed from each other
             ці неприязні, віддалені одна від одної істоти.
So let's leave the world we know behind us
             То залишімо цей світ позаду,
We'll walk away girl as lovers
             ходім геть, моя мила, як закохані,
It's no crime that need our time defending
             це не гріх, що нам треба захистити наш світ,
Just a case of love that's never ending
             світ любові, що ніколи не вмирає...



Two fools in love
Nowhere to run
Two hearts as onе
Two fools in love
Blessed from above
Two hearts as one

Слухати

Чоловік чи дитина?

Іноді, спілкуючись з хлопцем, який мені подобається, я ловлю себе на думці, що він ще така дитина. Тому в мене деколи з'являється материнська турбота до нього. Але сьогодні я дивилась на нього, слухала його та зрозуміла, може він і дитина, але він чоловік. Дуже привабливий. І те що він іноді робить дитячі вчинки не повинно робити з мене його матір.
Тому я наказую собі бачити в ньому лише чоловіка. Розумного, сексуального, харизматичного з красивим обличчям та тілом. З приємним запахом та голосом. Може я й насправді закохалась?



Aga

Aga

я не сафо

Почему бросаешь тЫ меня,
Ведь любить было еще возможно,
не желала я тебя тогда,
чтобы ты забыла про меня неосторожно?
Каждый раз как будто умираю я,
не могу я вырваться из плена,
очарована моя душой почему-то
девочкой из тлена
Забывала, 
пропускала выполненье обещаний,
зачем тогда со мной дружила,
и в лицо при встрече узнавала.
Не Сафо я нет,
 хотя чувства мне ее близки,знакомы,
ведь так печален свет
без подруги близкой и ее заботы.
Локоны мои я обрезала в надежде обрубить
все нити,
 о тебе и обо мне, о нем, о нашем третем.
Третий был сначала для меня одним,
и по ощущеньям не совсем как  оправдал надежду,
разлюбила я его вполне и отдала невольно
по случайности тебе.
Забыла сразу ты меня, надменнен стал твой образ.
Обида разрушила меня, не ревность нет,
безчеловечность отношений скользких.
Зачем родилась я на свет,
чтобы тобою униженной всегда казаться,
милая, я есть, и не собираюсь унижаться.
Зачем тебе понравиться пытаюсь, 
пытаюсь получить расположенье,
звоню, звоню, а мне не отвечают,
лишь изредка дают как кость собаке,
снисходительное отдолжение?
Неужель тебе невидома та близость , 
о которой я всегда мечтаю,
и человеческая низость тебе ближе,
нежели я об этом знаю.
Любила просто наши отношения, общенье
день за днем,
совместное познанье мира,
любила испытать меня  сутьба злодейка
невыносимо.
И золото я отдавала за любовь,
лищь бы она продлилась на немного дольше,
и мгновенье дало мне еще, воздуха живительных всех сил глоток,
без которых не родиться стихотворенье.
Ужасалася я своей наивности простой,
удивляясь неразгадданой простой и глупой схемы.
Кто же ты тогда такой,
 кто вершит все судьбы и пелены одевает на чьи то безискусные глаза.
прости за мой самообман, за одиночество  и гордость и презрение к твоим делам.
не дала ты мне полноту испытать мгновение счастья там ,где
это не могло быть невозможным.

Ліс

Ліс
Сонце в небі світить, коники співа.

Я до лісу лину, як дитя до неньки.

Ліс до себе манить і дзюрчить ріка.

До нас досягає, смак його життя!

...хвоя й ароматна липа,

різнотрав'я і малини смак.

Я до тебе лину, як до парубка в обійми.

Я і в сні, і наяву

пам'ятаю запах твій і твою росу.

Щедрість ягід та грибів,

Та цілющих трав.

Я безмежно вдячна і низькій тобі уклін.

13.07.22

Не залишай

Не залишай мене, коханий...
Душа здригається від болю
Надія плаче, стогне,  тане
«Надай їм шанс!» благає долю.
На жаль цей вирок остаточний
Не буде більше щастя жити
Не повернеться, знаю точно
Але не можу розлюбити.