Летять роки немов сніги...
- 08.04.15, 14:08
Зима відкрилася мені
Мов одкровенням дорогим:
Як ті сніги, спливають дні,
І тануть дні, як ті сніги.
Блискучі, білі – як життя.
А чорні – схожі на біду:
Без вороття, без вороття
Вони, підталі, в землю йдуть.
І я піду, як ті сніги…
Мені відкрилася зима,
Як втратив друзів дорогих:
Не повернуть – кого нема.
І той пішов, і та, і ті…
Як ці сніги. Хоч клич, хоч ні.
Мої ясні ви, золоті,
Мого життя щасливі дні!
Хоч слово ще, хоч пів – мені.
Весна ж, погляньте навкруги!
Як ті сніги, спливають дні,
І тануть дні, як ті сніги.
Чорніє зорана рілля.
Усівся промінь на щоці.
Спиває спрагло сніг земля,
Щоб уродили пшениці.
Життя! О, земле дорога,
Даєш надію ти мені:
Не час мені! – кажу снігам.
А час життю. І час – весні.
І хай слабка утіха та.
І біль, як був, не дівсь ніде,
Радію я, що сніг розтав,
А день і цей – і цей – мій день.
Дай, Боже, буде і новий.
А вже як ні, тоді вже ні.
Тоді повірите і ви,
Що, як сніги, спливають дні.
Без вороття. Без вороття.
Я тільки зараз це збагнув,
Тому й ціную так життя,
Бо інше втратило ціну....