хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-49 років

Замітки з міткою «вірші»

Дивні речі

Кохання, доля - дивні речі...

Твій образ кожен день хвилює

мій розум. Знову заперечу,

та все одно весна малює

в яскравих фарбах дивним світлом -

мій лицар як завжди прекрасний.

Для інших щастя непомітно

проте для двох буває ясним.

 

Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити

І все...

Хоча б на хвилинку, хоча б на секунду
Зустріти тебе
Будь-де.

Сказати про те, що я ще не забула
Мені ще все зле
Пусте

Обняти тебе, шепотіти кохаю
Зламати себе
Тебе

Забути про те, що ми всі забуваєм
Віддати тобі
Усе

Хоча б на хвилинку, хоча б на секунду
Забути тебе.
Шепотіти кохаю
Не знаю.
Одну лиш хвилинку
І все.

2007-й. Мій:)

Порада самотній дівчині.

У блозі Galin
http://photo.i.ua/user/363472/44966/1538113/
побачив декілька її фотографій. Гарненька дівчина
на відпочинку, та чомусь на всіх фото одна.
Ось так виникла думка надати їй жартівливу пораду.

                                                                                          


*
Чом дівчина так самотньо
У горах блукаєш?
Чому поруч із собою
Парубка не маєш?

То знайди собі хлопчину,
хоч би "для годиться"
Бо хлопчина - річь корисна,
В домі пригодиться.

Зможе в стіну над диваном
Він гвіздка забити.
Як захочеш, й тебе зможе
На руках носити.

Може шафу пересунуть,
Лампочку вкрутити.
Згодом , навіть, допоможе
Діточок зробити.

А оскільки без бензину
Добре він працює,
То й ціна за нафту в світі
Мало вже хвилює.
 
Треба лише його добре
Салом годувати.
Добрим пивом "Жигулівським"
Вчасно напувати.

От така він річ корисна
Для свойого дому.
А як звикнеш, то не вступиш
Вже його нікому.

2 жовтня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Патріотичний вірш "Українське серце"

Я страшенно вибачаюсь і прошу пробачення,
Та мені уже набридло наше телебачення.
Вже набридли ці розмови про наших політиків,
Депутатів, олігархів, юних аналітиків.
Про проблеми в Україні і хто в цьому винен.
І про те, хто ці проблеми вирішить повинен.
Ющенко видав указ, Тимошенко заявила,
Янукович не підтримав. Як все надоїло!!!
Надоїло жить в країні, де брехня гуляє,
Де корупція не менша, а лиш процвітає.
Вже дістала ота криза і проблеми з газом.
Всі ці лозунги дістали: «Вийдем з кризи разом!»
Вже дістала наша влада і слуга наш тато.
І дістали оці крики: «Україна в НАТО!»
Вже набридло це читати, що «Вона працює!».
Не працює вона тут, а лише грабує.
Вже набридла всім ця фраза: «Ці руки не крали!»
Це брехня! Ці руки крали, да іще й не мало.
Вже набрид цей «добрий» лідер, що всіх запевняє:
«Україна запрацює!» й очі в бік ховає!
Кожен раз нам обіцяють – будуть переміни,
І зарплата буде більша, і бюджет країни.
І навчання безкоштовне, без проблем робота,
І до кожної людини клопітка турбота.
Будуть пенсії великі, будем краще жити,
Будуть неньку Україну дуже всі любити.
Але що це? Надурили? Просто обіцянки?
Як доходить вже до діла, то лише мовчанки.
А як спробуєш спитати, кожен лиш киває,
Бо ніхто у нашій владі відповідь не знає.
Ви всі безвідповідальні, й це погана риса.
І ховаєтесь у норку, як остання криса.
Всі рятують свою шкуру, честь свою минають,
Бо політики всі наші совісті не мають.
Називають українців бидлом і козлами,
А скажіть мені на милість, хто ж ви поряд з нами?
Ви всі зрадили народ свій, знищили державу,
Зруйнували всю культуру, безжалісно й криваво.
Обнагліли аж до крику кляті бюрократи,
Ще й ховаються від правди за свої мандати.
Так і хочеться сказати: «Геть усі, панове!».
Розпустити весь парламент і почати знову.
І забрати в депутатів всі вкрадені гроші,
Хай попробують так жити лідери хороші.
Розраховують лише хай на свою природу,
Хай побачать як живеться їхньому народу.
Дати в руки їм граблі, заступ і лопату,
Хай попробують земельку руцями пахати.
Хай хоч раз в житті своєму з’являться мозолі,
Не від кейсу із грошима, а лихої долі.
Знаю, знаю. Це слова лиш. Що тут вже казати!
Нашій владі на громаду просто наплювати.
В них проблеми зовсім інші: Як набить кармани?
Як зробити, щоб відстали ці «козли» й «барани»?
Як отримати відпустку, і машину взяти?
Як добудувать квартиру, вже, мабуть, десяту?
Як відправити у Лондон дитину свою вчитись?
Як отримати хабар, та й щоб не попалитись?
Що робити, скориставшись якісним моментом,
Щоб нарешті вже дістати місце президента?
В усіх політиків на думці лиш одна турбота –
Забезпечити родину і свойого рота.
Всі од’їли собі пуза і лиця квадратні,
Покупляли євро-дачі, на землі приватній.
А за що, скажіть, зарплата вам така велика?
20 тисяч гривень в місяць – це вже нагло і дико!
В чому користь вас у владі? Чим вас похвалити?
Ви не вмієте нічого як лише ганьбити.
Ваш язик лише й уміє, що критикувати,
А до діла як довести, то на все начхати.
І на мову, на культуру, і на дух цілющий.
На народ весь український – вічний невмирущий.
Цей народ страждав немало, пережив всі страхи,
І тепер, завдяки владі, все іде до краху.
Подивіться ви навколо, ваш народ страждає.
Жебракує в переходах, долі їм немає.
Скільки можна вже брехати: «Будем жити краще!»
Скільки раз звучить ця фраза, а стає лиш важче.
Скільки можна вже кричати: «Йдемо у Європу!»
Повставайте з ваших крісел і ідіть у баню!!!
Не дійдемо ми в Європу, припиніть розмови!
Не підходять під стандарти нинішні умови!
Лиш куди ми точно дійдем – в прірву соціальну,
Якщо в владі не почнуть всі працювать нормально.

Рік 2010-тий за вікном буяє
Що очікувати далі, те ніхто не знає.
Будем знову сподіватись, будем далі жити,
Будем ми життя старатись трішечки змінити.
Щоб позаздрив нам француз, росіянин, німець.
І щоб гордо це звучало: «Так, я українець!»
Ми піднімемось з колін, задамо всім перцю,
Бо у кожного в душі в нас українське серце!!!

Володимир Нагорнюк
http://vkontakte.ru/id17977399




Осінь на землю прийшла

*
Сонце за хмари надовго сховалося,
Осінь на землю прийшла.
Та почуття несподіване й радісне
З ранку мені принесла.

М’яко повітря ранкове насичує
Смаком таким запашним.
Лагідно душу стражденну порадує
Видом своїм чарівним .

Знову закоханий в чари осіннії,
Листя останній політ.
Зникла без сліду в казкових видовищах
Втома від прожитих літ.

2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Філософія осені.

*
Ось вже мокра осінь наступила
Зникли, поховалися десь б*ді
А грязюка знов поналипала
На штанях і спереді і ззаді.

Знов Сірко трясеться біля хати
І хвостом мокрющим мотиляє.
Скавучить тихенько під дверима,
Та чи пустять в хату, ще не знає.

Алкашня пляшОк поназбирала.
Потім їх на гроші обміняють.
Під дощем із пластиковой чарки
Самогон тихенько розпивають.

Вже пупки дівчатка поховали,
Штаненята довгі одягають
З парасолькой, мов парашутисти
По проспекту мовчки сновигають.

Мчаться по шосе автомобілі
Елегантно хлюпають в калюжах.
Перехожі так їх матюкають,
Аж перевертається у душах.

Тільки я сиджу на підвіконні
Спересердя колупаю в носі
Щось мене вже дуже засмутила
Ця проклята рання мокра осінь.

25 вересня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

не кажи ні про що

не кажи ні про що

бо у мене від слова застуда

щось у грудях пече

і в думках неприкритий бардак

і катається серце

на хвилях крутих амплітуди

і хвороба ота

все скінчитись не може ніяк

ні про що не кажи

що ти любиш

що думаєш

де ти

що з тобою було

і буде

і чи знаєш мене

ми у різних часах

а можливо й на інших планетах

тільки знаю що сонце

у нас на обох одне



Падав сніг на поріг ...(віршики дітям)

Падав сніг на поріг

Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.

(П. Воронько

[ Читати далі ]

Хризантеми.

Вечір, темніє на дворі. Осінь листям стукає в двері. У кімнаті нас лише двоє, Я і новий вірш на папері. А на дворі осінь гуляє, У саду цвітуть хризантеми. Сліпий старець у хлопця питає: - Іванку, де ми? Із дерев листя спадає, Вітер віє не знає втоми. Хлопець в старця старого питає: - Діду, хто ми. - Українці ми сину, Ми українці. Ми мов ті хризантеми осінні, Дуже довго за волю боролись, Та навіки ми стали вільні. Ранок, на дворі світає, Вірш читаю, зміст не можу збагнути. Вітер віє, не мов промовляє: - Про минуле це і про майбутнє.

      Дмитро Дідківський.

             1999рік.

Подивіться в очі дітям.

Вірш, знайшла на фейсбук, дуже вразив!

ПОДИВІТЬСЯ В ОЧІ ДІТЯМ

Розтерзана безчестям Україна
Сьогодні спала знов тривожним сном
І знак питання все метався тінню:
«Що буде завтра, за нічним вікном?»

Чи встоїмо за правду, і чи зможемо,
Відстояти майбутнє для дітей,
Чи знов, як завжди, зайди нам положать
Велику дулю знов біля дверей?

Прокиньтесь Люди від мари нічної!
Зніміть полуду із своїх очей,
Бо совість Вам, в віках не дасть спокою,
Якщо ми знову зрадимо дітей.

Забудьте, хоч на день, про «булаву»,
Що нам віками не дає спокою.
Не продавайтесь за дешевеньку «халву»
І кожний день готовтеся до бою.

Наша земля оспівана любов’ю
І пам’яттю, що дала нам війна,
Яка ще й нині нам приходить в снах –
Слізьми залита і полита кров’ю.

Й не забувайте руського ведмедя,
Бо з його пащі завжди кров’ю тхне
І якщо завтра знову ми «прогавим» –
То нас «гулагів» доля не мине.

Тож перед тим, як йти Вам до дільниці,
Зайдіть у спальню до своїх дітей
І запитайте: «Що їм зараз сниться,
Яке майбутнє їх на завтра жде?»

3 квітня 2014 р.