Президент Росії Дмитро Медведєв планує приїхати на інавгурацію новообраного президента України Віктора Януковича.

Про це УНІАН повідомило поінформоване джерело.

"Дмитро Анатолійович Медведєв виявляє бажання приїхати на інавгурацію Віктора Януковича до Києва", - сказав співрозмовник.

Він підкреслив, що візит готується, але у російської сторони залишаються великі побоювання, що сторона, яка програла на виборах президента спробує в парламенті зірвати саму церемонію інавгурації.

"Якщо буде загроза, що церемонія інавгурації буде зірвана, візит може не відбутися", - сказав він.

Співрозмовник також повідомив, що попередньо по дипломатичних каналах обговорюється можливість організації візиту Януковича як президента України до РФ.

Як відомо, 16 лютого Верховна Рада прийняла постанову про проведення 25 лютого інавгурації новообраного президента.

Того ж дня Юлія Тимошенко оскаржила у Вищому адміністративному суді рішення Центральної виборчої комісії, яким Янукович визнаний переможцем президентських виборів.

17 лютого ВАС призупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів і обрання Януковича президентом.

Українська правда.

Підсумки і напрямки

Богдан Чайківський

“ФАМА” - РЕКЛАМНА ФІРМА РОМАНА ШУХЕВИЧА
(уривок з книги)

***
   З Романом я побачився аж у червні 1941 року, коли вже почалася війна і “Нахтігаль” примарширував до Львова. Роман якраз пережив велику трагедію, бо знайшов свого брата Юрка замордованого в тюрмі НКВД на вул. Лонського. Батьки були схоровані, бідні. Я часто заходив до них, майже щодня, бо жив недалеко, на сусідній вулиці Малаховській. Я сидів з Романом на сходах вечором. Він мені казав, що німці ніколи війни не виграють. Я йому на це: “Ти не бачив совєтської армії?” А він далі говорив що все ж таки війну виграють англійці і совєти.
   [ далі ББ ]

Сьогодні серед наших співвітчизників точиться неформальна дискусія щодо того, як правильно слід казати:  "в Україні" чи "на Україні" Ось як висловлюється щодо даної  синтаксичної побудови відомий український філолог професор Олександр Пономарів:

Ще за радянських часів багато хто цікавився, чому чуємо й читаємо в Росії, у Франції, в Англії, у Вірменії, але на Україні. Після того, як наша Батьківщина відновила свою незалежність, в офіційному вжитку запанувала форма в Україні. Проте окремі громадяни її не сприймають і вишукують різні підстави, аби повернутися до старого — на Україні.

Треба сказати, що в народній творчості і в красному письменстві вживані обидві форми: на Україні і в Україні. Напр., у Т. Шевченка: «Серед степу широкого на Вкраїні милій», і «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну». Якому ж варіантові слід віддати перевагу? Свого часу це питання глибоко дослідив великий знавець української мови Іван Огієнко. Ось що писав він у статті з промовистою назвою «В Україні, а не на Україні»:

«Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання «де» тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині… До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має в нас прецікаву історію… Цілі віки ми чули то na Ukrainie (від поляків. — О. П.), то «на Украине», а тому й защепили собі це «на Україні» як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що це власне «на» — болюча й зневажлива ознака нашого колишнього поневолення… Стара наша Русь чи Малоросія складалася з кількох частин: Галичина, Волинь, Поділля, Україна (головно Київщина). Хто слова «Русь» чи «Малоросія» вживав на означення цілого народу, для того Україна була тільки частиною; це, скажемо, завжди бачимо в XVII—XVIII віках, наприклад, в універсалах Богдана Великого або в літопису Величка й ін. Україна мислилась тоді частиною цілого народу, Руси, а тому вислів на Україні був нормальний…

Але вже за старих часів дехто розумів Україну значно ширше, а тому й писав в Україні… Шевченко у своїх творах звичайно мислив Україну як назву для всього нашого народу, а тому й уживав на питання де місцевого відмінка з прийменником в: У нас в Україні старий Котляревський отак щебетав. Було колись в Україні лихо танцювало. На весь світ почули, що діялось в Україні. Виріжуть гайдамаки ворогів в Україні. Сю ніч будуть в Україні родитись близнята. Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні; також на питання куди: В Україну ідіть, діти, в нашу Україну. Сини мої, летіть в Україну. Линуть в свою Україну тощо… Але звичайний традиційний погляд, що Україна — то частина другої держави, несвідомо захоплював і Шевченка, чому й він нерідко писав на Україні, на Україну… Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати тільки в Україні, в Україну, викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення» (Рідна мова. 1935. Ч. 2. С. 67—72).

Отже, основною (а в офіційному мовленні єдиною) формою є в Україні. Проте не варто виправляти фольклорних та літературних творів, де з історичних причин уживаний вислів на Україні.

• 15 лютого-15 березня, м. Дніпропетровськ – Благодійний аукціон на підтримку онкохворих дітей. Роботи надали Дніпропетровські майстри Аліна та Каріна Гаєві, Олександр Кузьмюк, Лідія Ульянова, Марія Козолуп, Олександра Соколова, Денис Штилюк, Сергій Горбань, Ольга Барабанова та інші.  
• 19 лютого, м. Краматорськ, Слов‘янськ – Презентації альбому «4 ключ» Олександра Любченка та Михайла Кримова
• 20 лютого, м. Донецьк – Сольний концерт Олександра Любченка та Михайла Кримова
• 26 лютого, м. Дніпропетровськ – Сольний проект Дмитра Шурова PIANOБОЙ (екс-клавішник «Океану Ельзи», соратник Земфіри та один з трьох творців групи Esthetic Education). Цей концерт - музичне шаманство людини, взаємно закоханої в своє піаніно. Музиканти вільно міняються інструментами, а також, крім піаніно, клавіш, гітар і барабанів, використовують масу різних підручних засобів-інструментів - від дитячого іграшкового піаніно і керма до давньої індійської фісгармонії й африканського варгану.
• 27 лютого, м. Харків – Сольний проект Дмитра Шурова PIANOБОЙ
• 4 березня, м. Дніпропетровськ – Етнічний сюрреалізм від гурту «Нагуаль» (Білорусь, Мінськ). Це болотний етно-панк: драйв, транс, танцювальні ритми, казкова лірика і хіп-хоп, поєднання world music з первісною енергією панку
• 13 березня, м. Дніпропетровськ – Концерт гуртів ТОК (Дніпропетровськ) та «Чорний обеліск» (Москва)
• 19 березня, м. Дніпропетровськ – Уперше в Дніпропетровську! Творчий вечір Олеся Ульяненка та презентація нової книжки «Там, де Південь

Радимо відвідати: 10 лютого – 9 березня, м. Київ – Програма «Генофонд»: Володимир Стецькович.

«Птахи», Садан. «М'ясо. Симулякри» 18 лютого, м. Київ – Валяння з вовни. Виготовлення яскравої брошки у техніці мокрого валяння 18 лютого, м Донецьк – «Культ Поезії» у кіно - культурному центрі «Кіно культ» (м. Донецьк) 19 лютого, м. Чернігів – Презентація нової книжки Олеся Ульяненка «Там, де Південь» у Чернігові 19-21 лютого, м. Дніпропетровськ - VIII Міжнародний фестиваль національних бойових мистецтв «Дніпровські пороги» 19 лютого, м. Дніпропетровськ – Спільний концерт гуртів Lюk и Тайна Третьей Планеты 19 лютого, м. Вінниця – Презентація нового альбому «Оркестру Че» у Вінниці 19 лютого, м. Донецьк – Не жалея живота своего: концерт ... и ДМГ 19 лютого, м. Дніпропетровськ – Лекція-роздуми «Україна як модерний продукт...» історика Ярослава Грицака 20 лютого – 2 березня, м. Київ – «Українська фотографія: 1989-2009» 20 лютого, м. Київ – Українські колискові: вчимося співати та розуміти їх 20 лютого, м. Київ – Як стати дизайнером інтер'єру: розвиваємо смак та відчуття стилю 20 лютого, м. Дніпропетровськ – Комедія «Всі чоловіки хроплять» або «Роздягатися так роздягатися» 21 лютого, м. Івано-Франківськ – Презентація нового альбому «Оркестру Че» 21 лютого, м. Дніпропетровськ – Спектакль «La Nouba» в исполнении Cirque du Soleil 21 лютого, м. Дніпропетровськ – Jabberheads in MasterShmidt 26 лютого, м. Донецьк – Концерт 45 ЕН у Донецьку 27 лютого, м. Дніпропетровськ – Концерт 45 ЕН у Дніпропетровську 27 лютого, м. Рівне – Рівне Етнограунд: гурти Божичі, Куточани. Етно-сейшн спілкування 27 лютого, м. Чернігів – Концерт гурту «Крихітка» в Чернігові 27-28 лютого, м. Львів – Прем`єра вистави «Він прийшов» 1 березня, м. Київ – Весняний дебютник «ТаРУТА» 2-11 березня, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Київ, Вінниця, Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів - Тур гурту «НагУаль» (Білорусь) 5 березня, м, Київ – Рок-фестиваль Stare Misto: UNDERGROUND PRE-PARTY 7 березня, м. Київ – Творимо вовняні квіти-прикраси власноруч 13 березня, м. Київ – Аскет-дизайн: стильний дизайн з підручних матеріалів. Майстер-клас Павла Гудімова. 18 березня, м. Київ – Перекладацькі Майстерні: (Пере)Творення тексту 20 березня, м. Дніпропетровськ – Фестиваль рукоділля «Зроблено з любов`ю»

Інші події: 1-25 лютого, м. Харків – Виставка робіт Марії Козиренко

«Льодяниковий період» 2-21 лютого, м. Львів – Виставка Євгенії Гапчинської 5 лютого – 15 березня – Виставка фоторобіт Іллі Кейтельгіссера «Ретро» 13 лютого – 5 березня, м. Київ – Виставка картин Марисі Рудської: «Сни та фосфени»

16 – 27 лютого, м. Харків – Виставка живопису полтавських художників Віктора Бабенка та Сергія Роя

18 лютого, м. Львів – Вокальний ансамбль «Укранія» у Львові 19 лютого, м. Одеса – Концерт «HOBO'T & Co» 20 лютого, м. Київ – Лекція Як стати дизайнером інтер'єру: розвиваємо смак та відчуття стилю

20 лютого – 2 березня, м. Київ – Виставка «Українська фотографія:

1989-2009»

26 лютого, м. Одеса – Фестиваль-трибьют памяти

Курта Кобейна «КУРТОДРОМ 2010»!

До 16 вересня Триває прийом заявок на участь у фестивалі «Драбина-2010»

Сьогодні п'ять громадян – учасників спільноти "Майдану" звернулися до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Верховної Ради України, Голови ВРУ, Президента України, оскаржуючи скасування Радою місцевих виборів, раніше призначених на 30-те травня цього року (16.02.10 ВРУ 250-ма голосами на пропозицію нардепа Ю.Кармазіна прийняла Постанову "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році". Результати пойменного голосування – тут: http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66 ).

У позовній заяві Віктор Гарбар, Наталка Зубар, Михайло Свистович, Олександр Северин та Катерина Чепура доводять, що ВРУ за Конституцією України та Законом "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" не має повноважень скасовувати (відміняти тощо) вже призначені вибори (що підтверджено раніше і рішенням Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року N 14-рп/2009), та вимагають:

- визнати постанову ВРУ від 16.02.10 протиправною,

- визнати відсутність у ВРУ компетенції скасовувати (відміняти тощо) призначені вибори,

- зобов'язати ВРУ утримуватися надалі від прийняття таких рішень,

- визнати протиправним підписання Головою ВРУ зазначеної постанови від 16.02.10,

- зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів.

У якости забезпечення позовних вимог позивачі вимагають призупинення судом дії постанови від 16.02.10.

Звертаючись до суду, ми підкреслюємо, що нас не цікавлять мотиви скасування виборів Верховною Радою, не цікавлять політичні домовлености депутатів чи то недосягнення ними таких домовленостей тощо. Нас цікавить захист права українців обирати і бути обраними та дотримання владою Конституції і законів.

Вихід Верховної Ради за межі своїх конституційних повноважень є не чим іншим як узурпацією влади і місія громадян у такому випадку – поставити "оскаженілий парламент" на його конституційне місце.

"Майдан".

Президент Росії Дмитро Медведєв оголосив президента Грузії Михайла Саакашвілі персоною нон ґрата в Росії.

Про це він сказав в середу на прес-конференції в Москві, передає УНІАН.

"Ми, я впевнений, рано чи пізно повернемося до нормальних, повноцінних відносин з Грузією. Іншого й бути не може, але з чинним президентом Грузії я особисто жодних справ мати не буду. Він для РФ - персона нон ґрата", - заявив Медведєв.

Він зазначив, що російсько-грузинські і російсько-абхазькі відносини мають багатовікову історію.

Перед цим Між Росією та Абхазією було підписано угоду про розташування на території Абхазії російської військової бази.

Раніше Грузія назвала плани про створення бази незаконними.

УП.

   Мені вже набридло нагадувати кожному "правовірному тимошенківцю" початок розколу помаранчової спільноти: що його розпочала саме Юля Тимошенко і що не Ющенко її вигнав з прем'єрства, а вона сама гучно грюкнула дверима, перейшовши у опозицію до Ющенка, який просто змушений в такій ситуації піти на поклін до Віктора Януковича за голосами на обрання новим прем'єром Єхануова. Підписаний тоді меморандум став початком політичного відродження Віктора Януковича, але я не думаю, що хтось може закинути Ющенку добровільність цього вчинку - мусів.  Цілком справедливим прозвучало нарешті (!) щире зізнання Віктора Ющенка, що найбільшою його помилкою за всі минулі роки це була Юлія Тимошенко. І я так вважаю від часу проголошення т. зв. "корупційного скандалу", який закінчився досить дивно: злочини корупції не були доведені, а головні обвинувачені незабаром опинились в таборі своїх опонентів - БЮТі.  
   Від того часу (2005  - !) в помаранчевому роз'єднанні (!) почалась просто "вялотекуча політична шизофренія", яка цілком логічно призвела до 7 лютого 2010, тобто повного краху! 
   Нижче для бажаючих освіжити память я наводжу статтю по цій темі, а що в ній мене вражає найбільше, коли я скачував з архіву "Української правди" - 0 у коментарях, що і дивно, і символічно!  Дійсно: коментарі зайві.[ далі ББ ]

Літературно– музичний вечір відбувся у відомій львівській кавярні "МУЗІ" у неділю 7 лютого 2010 року.
Прихильники співаної поезії та римованого слова не тільки посиділи, але
й постояли в затишному кафе з філіжанкою кави, представляючи власну
творчість, поринаючи в мелодії пісень та слів.[ далі ББ (багато букв) ]

Чомусь серед наших громадян склалася хибна думка, що слово будь ласка пишеться з дефісом. Це не так.

А от нещодавно я взагалі побачила оголошення  з дивною редакцією:
будь ласка писалось разом. Це також неправильно, дуже неправильно.

Люди!!!

Запам’ятайте, будь ласка, назавжди, що слово будь ласка в українській мові пишеться без дефіса і виділяється на письмі комами.

На одній кухні не може бути двох хазяйок. В Україні не може бути двох державних мов 

Зазвичай, прихильники тієї чи іншої форми піднесення статусу російської – або до рівня офіційної мови міжнаціонального спілкування (як, наприклад, у Казахстані), або офіційної мови на рівні областей (як у Німеччині або Швейцарії), або навіть другої державної мови (як у Білорусі або Ірландії) – згадують Європейську хартію, яка давно стала притчею во язицех в Україні. Притому, що сам текст Хартії мало хто читав, що є типовим для такої категорії людей. Що ж представляє собою цей документ?

Чи вимагає Європейська хартія мов визнання російської мови другою державною? А також чому приклади Бельгії, Швейцарії, Канади або Ірландії – це просто спекуляція? Більш того, за скількома пунктами російська підходить під  означення "регіональна мова".

Аналіз положень Європейської хартії мов та прикладів про інші двомовні держави:

Текст достатньо великий, тому просто лінк:

http://sd.net.ua/2010/02/17/ukrainska_mova.html