Історія без міфів.

«Перша есесівська частина, сформована в Україні, - це севастопольське відділення „русской криминальной полиции". Взагалі, Севастополь - унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні...", - Вадим Махно. Задля політичної доцільності історіючасто перетворювали з науки на пропаганду. Друга світова війна з трагедії мільйонів людей ще до її закінчення стала міфом. Усі ці російсько-радянські фільми про героїчних оборонців Сталінграда, Ленінграда чи Москви і штандартерфюрера Ісаєва-Штірліца, які безперервно транслюються на російських і українських каналах з нагоди річниці форсування Дніпра, початку війни, звільнення Жмеринки тощо, - яскраве тому підтвердження. Радянський міф ВВВ, який плекався десятиліттями, мав на меті об'єднати необ'єднуване, створити радянський народ. Сучасний російський міф тої війни використовується як засіб пропаганди і всередині РФ, і за її межами. Російський міф стверджує: героїчний радянський, він же російський, народ звільнив Європу і світ від фашизму. Тоді як деякі народи колишнього СРСР - у першу чергу, прибалти, кримські татари, а також Західна Україна - у той час воювали на боці німецького рейху. І, мовляв, зараз у цих країнах історію намагаються переписати: возвеличити зрадників та принизити подвиг радянських солдатів. Як і в кожному міфі, тут є частина правди. Але лише частина - насправді, більшість так званих зрадників батьківщини - етнічні росіяни. Містечко Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Тут на початку 1944 року відбулася одна з найкровопролитніших битв Другої світової війни. Зараз про це нагадує лише музейна експозиція. Донедавна у музеї жодного слова не було про те, з ким саме воювала радянська армія. Нинішній директор Корсунь-Шевченківського заповідника Парасковія Степенькіна вирішила виправити помилку. Працюючи в архівах, вона з'ясувала, що на боці німців під Корсунем воювали також інші народи. Фламандська дивізія «Валонія» і ще кілька дивних, таємничих формувань: „За радянськими даними, які зберігаються в центральному архіві міністерства оборони РФ в місті Подольську, то там єсть в окремих документах, що в оточення потрапили 5-й полк кубанських козаків і 55-й полк зрадників, тобто такі дві одиниці, які були сформовані з числа радянських людей". Дізнатися більше Парасковії Степенькіній не вдалося. Уся інформація про ці формування - у закритих архівах міністерства оборони Росії. Що ж це за такі таємні військові підрозділи з числа народів колишнього СРСР у складі німецького вермахту? З 1942 року Німеччина через брак людського ресурсу почала залучати під знамена своєї армії добровольців з окупованих територій. Були створені естонські, литовські, латвійські, кримськотатарські підрозділи. На Західній Україні у 1943 році почалося створення 14 гренадерської дивізії «Галичина». Після репресій 39-41 років, вчинених НКВС на Західній Україні, німецьку армію в окремих селах зустрічали як визволителів. «Позбирали люди, думали, прийшли визволителі, позбирали яйця, кури, бо вже знали, що таке радянська влада, скільки поарештували... Мій тато, січовий стрілець, був за дивізію. Він військовий. Сказав - ну що ти в лісі будеш робити з тим обрізом? Німець така махіна і не розбила радянську владу. А ти хочеш обрізами воювати. Іди до дивізії, там вишколишся і тоді при нагоді перейдеш в УПА..» - згадує ветеран дивізії франківчанин Михайло Мулик. У 44 році дивізію «Галичина», так звану Вафен СС, або ж "СС - зброя", німецьке командування кидає під Броди. Під Бродами дивізія «Галичина» була вщент розбита радянськими військами. Згодом її намагалися відновити уже під виглядом Української національної армії. Нюрнберзький процес, до речі, не знайшов у діях «Галичини» військових злочинів чи злочинів проти мирного населення. Однак дивізія «Галичина» була далеко не першим військовим формуванням німецької армії з числа громадян Радянського Союзу. У Севастополі, який ще полюбляють називати містом «руской слави», я зустрівся із відставним моряком, військовим істориком Вадимом Махном. Він стверджує, що ще влітку 42 року, одразу після здачі міста німцям, у Севастополі була створена російська допоміжна поліція СС. Кожен 8-ий мешканець «города руской слави» співпрацював з німцями - чи то в поліції, чи у військових формуваннях: „Перша СС-ка частина, сформована в Україні, - це севастопольське відділення „русской криминальной полиции". Взагалі, Севастополь - унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні...". Вадим Махно - автор книги-довідника «Повний перелік об'єднань та з'єднань третього рейху з громадян СРСР і емігрантів». Називаючи десятки російських дивізій і корпусів, сотні батальйонів і полків, Вадим Махно послуговувався винятково даними російських істориків. Одного з них - Сергія Дроб'язка - я відшукав у Москві. Дроб'язко підтверджує: переважна більшість із тих, хто воював на боці німців, - росіяни: „У складі східних легіонів вермахту служили представники всіх національностей Радянського Союзу... Можна сказати, що близько 50% становили росіяни, 20% українці, 7% білоруси, ну і решту - це кавказці, середньоазійці...» Відносно відкритою є інформація лише про частину російських формувань, які діяли на боці Німеччини. Більшість людей при розмові на цю тему згадують прізвище радянського генерала Власова. Про створені ним дивізії дозволялося говорити навіть у Радянському Союзі. І на це були причини. Генерал Власов був захоплений у полон у 1942 році. Після зустрічі з німецьким командуванням і особисто з Гімлером Власов дає згоду на формування з числа радянських військовополонених, з мешканців окупованих територій та емігрантів так званої Російської визвольної армії, також відомої під іменем РОА. Дроб'язко каже: роль РОА в роки війни перебільшувалася: „З початку 43 року починає розгортатися повним ходом пропагандистська кампанія під знаменом російської визвольної армії. У Радянському Союзі серйозно починають вірити в цей фантом. У партизанських звітах вже можна зустріти повідомлення, що в такий-то район перекинуто 3 дивізії РОА, чисельність її визначають в мільйон. Хоч насправді ніякої РОА тоді не було. Були тільки частини німецької армії, які називалися східними легіонами...» Реально ж дивізії РОА були сформовані аж у 1944 році. Тут була і авіація, і танки. У 45 році, розуміючи невідворотність поразки Третього рейху, дивізія Власова просто втікає з фронту. Частині вояків РОА вдається здатися американцям, частина потрапляє в полон до радянської армії. Власова і ще кількох його офіцерів на закритому процесі в Москві у 45 році засуджують до страти через повішання. Дивізії СС Власова наприкінці війни перестали виконувати накази німецького командування, і тому згадки про них в радянський час і в сучасній Росії хоч і не бажані, проте дозволені. Інша справа - Російська визвольна національна армія, так звана РОНА, заснована росіянином з польським та німецьким корінням Броніславом Камінським. Сергій ДРОБ'ЯЗКО: „РОНА спочатку виникла як невеликий загін міліції чи самооборони в селищі Локоть... Камінському вдалося розширити своє формування і поширити контроль на декілька районів. Місцеве німецьке командування, підтримавши цю ініціативу, передало в управління Камінському 8 районів Брянської та Орловської областей, дозволило створити фактично власні озброєні сили, які до літа 43 року виросли до 12 тисяч, мали артилерію, навіть танки." У 1943 році стається унікальна в історії Другої світової війни подія: німці дозволяють Камінському створити на території сучасної Брянської області державне формування - Брянськ-Локотську республіку. З відступом німецької армії відходять на Захід і дивізії СС РОНИ. У 44 році їх кидають на придушення Варшавського повстання. Там, за словами Дроб'язка, каміньці особливо „відзначилися": „Там «камінці» відзначались мародерством, звірствами стосовно громадянського населення, в тім числі й німецьких підданих. Це переповнило чашу терпіння німецького командування. Камінський був викликаний з Варшави у Лодзь. Постав перед судом, трибуналом СС і був розстріляний...„ Вояки РОНИ чинили злочини проти мирного населення. Десятки тисяч убитих мирних жителів - це доведений факт. На Нюрнберзькому процесі німецькі генерали навіть наводили розстріл Камінського у своє виправдання. Третім великим формуванням СС з етнічних росіян був 15 кавалерійський козачий корпус. Саме козачі формування найбільше «відзначились» на території України. Як кажуть історики, внаслідок певних маніпуляцій в середині Рейху російські козаки були оголошені майже німецьким народом, нащадками готів, які не мали нічого спільного з слов'янами, і їх можна було набирати в легіони... У 42 році в російському місті Новочеркаськ за згодою німецької влади відновлюється напівдержавне утворення Козачий стан. Паралельно на окупованих територіях Росії та України з усіх, хто називає себе козаками, формуються військові частини. В Україні російські козачі частини формуються в Криму, Херсоні, Кіровограді, на Черкащині; кожен, хто називає себе козаком, звільняється з переповнених таборів для радянських полонених і одягає німецько-козацьку форму. Більше інформації про це - у галузевому архіві Служби безпеки України. Між стелажів зі справами потрібна №65668. Олександр Пагіря, головний спеціаліст Центру вивчення документів з історії визвольного руху галузевого державного архіву СБУ, розповідає: „Ось, зокрема, ця справа - на учасників 570-го козачого батальйону, який розташовувався на території Волині. Один з його членів, Борсуков, росіянин, він був в складі 2-го донського козачого полку, сформований у травні 43 року для боротьби проти радянських партизанів та українських повстанців на території Волині. Ось він описує одну з акцій проти повстанців, він говорить, що 12 чоловік з групи виїхало в село Майків Рівненської області для реквізиції худоби. Однак на них тут напала озброєна група місцевих жителів, очевидно, це свідчить про повстанців або групу самооборони, яка існувала в селі, з якими ця група вступила в бій. За рік бойових дій цей полк скоротився з 10 до 4 рот і був виведений. Він був повністю розбитий і розкладений..." Інші козачі частини мали завдання конвоювати українську молодь для примусових робіт у Німеччині. Живих свідків цих подій мало. Проте у містечку Городище на Черкащині мені вдалося знайти місцевого краєзнавця Володимира Чоса, якому колишній остарбайтер Микола Василенко, нині покійний, розповідав про свої невольницькі будні. Зокрема, за словами Миколи Василенка, облави на українців для примусової відправки в Німеччину організовували саме російські козаки. Перед новим 44 роком донські козаки повели майбутніх остарбайтерів пішки з Городища на Умань. Чос дослівно записав таке: „Дорогою ночували в сараях, їли сніг... І нас охороняли, супроводжували ті ж самі донські козаки, вони були на конях, при собі мали кулемет. Хто відставав, того пристрілювали. Убитих клали на сани і везли з собою, бо їх треба було здати для звітност". У 44 році триває відступ німецької армії територією України. За кільканадцять кілометрів від лінії фронту відступ прикривають козачі частини польової поліції. Автор книги про російські дивізії СС і вермахту Махно стверджує: палили українські села не німці, а росіяни в німецькій формі: „У групі армії «Південь і Південна Україна» була бригада і дивізія польової поліції, і вони відповідали за те, щоб солдати не тікали з фронту, і за те, щоб при відступі земля була знищена. В Україні знищено 1377 сіл. З них 1000 сіл на совісті східних частин. Палили не німці, палили свої ж. Ось мою Черкаську область теж спалила російська козача дивізія". Дві російські козачі бригади польової поліції при відступі німецьких військ знищили, за даними Вадима Махна, приблизно 1000 українських сіл разом із мирним населенням. Зупинився терор лише на Волині, «а потім ці хлопці дійшли - 9 тисяч чоловік в дивізії, 5 тисяч в бригаді - вони дійшли до бандерівських сіл. Є така звичка російська, козацька, фашистська - спалювати українські села, а цьому хлопці в схронах не зраділи. Від дивізії фон Шуленбурга залишився один полк, три полки розформовані через втрати. Від бригади Духопельнікова із 5000 чоловік до Львова добігло 500. Хлопці спіткнулись на бандерівські села. Їх почали тупо різати. І вирізали». Нещодавно на екранах кінотеатрів з'явився російський фільм «Адмірал», який героїзує російського імперського флотоводця Колчака. Мало хто, однак, знає, що син Колчака під час Другої світової війни був майором вермахту. Вадим Махно: „Колчак-майор вермахту, Колчак молодший, командував 813 вірменським батальйоном. Він звірів на півдні України, в Херсонській, Полтавській, Донецькій областях. Карателі. 813 вірменський батальйон вермахту. Командир Колчак-молодший. Ну карателі, що тут казати." У 45 році рештки козачих формувань здалися англійським військам у Австрії. Згодом більшість із них була видана Радянському Союзу. У 47 році козачі генерали Краснов, Шкуро і фон Панвіц були засуджені до страти і повішені. Зараз ставлення до кількамільйонної армії радянських і російських колаборантів різне. Від засудження до цілковитого схвалення. Офіційна російська влада існування десятків російських дивізій у складі СС, вермахту та навіть розвідки Абверу просто замовчує. Водночас у Москві на території Храму Всіх Святих встановлено пам'ятник - борцям «солдатам і офіцерам 15 кавалерійського козачого корпусу, за вєру і отєчєство!». Ініціатором будівництва цього знаку, кажуть, був нині покійний Патріарх Російської Православної Церкви Алєксій Второй. Є ще один такий пам'ятник - у Ростовській області. Про все це російська пропаганда у міфі Другої світової війни не згадує. Як чомусь не згадують і українські ЗМІ, які продовжують тиражувати „героїзацію" сталінської перемоги над гітлеризмом. Утім, можливо, український міф (чи його відсутність) Другої світової сформує нове покоління українців. Яким прізвище Сталіна чи Гітлера взагалі нічого не каже.

http://sna.in.ua/?p=4808#more-4808

Пізнього серпневого ранку група бійців Васильківського осередку Організації « Патріот України» вийшовши з кінотеатру «Дружба» помітили знервовану та заплакану дівчину яка не знала куди подіти немовля яке несла на руках. Як з’ясувалося дівчина поверталася з міліції куди ходила скаржитись на свого чоловіка, батька своєї дитини. Виявляється п’яний «татусь» в очах якого вже бігали зелені чоловічки в присутності компанії подібних до нього суб’єктів душив не тільки матір своєї дитини а й саму дівчинку восьми місяців. Матері з дитиною якимсь чином довелось втекти від п’яної компанії і вона побігла шукати захисту до райвідділу міліції. Черговому по райвідділу було байдуже до проблем молодої матері та її немовляти. Дівчина з немовлям на трагедію якої ніхто з міліціонерів не звертав уваги, просидівши безрезультатно більше години в міліції пішла куди очі глядять.

Почувши трагічну історію молодої матері та її дитини бійці Організації «Патріот України» зразу ж вирушили до помешкання цієї родини. П’яні друзяки горе-батька миттєво полишили цю квартиру. Після розмови з бійцями Організації «Патріот України» дехто з цієї компанії хотів вийти через вікно але все ж таки знайшов двері. Горе-татусь після інтенсивної виховної бесіди на колінах просив пробачення у дружини та своєї восьми місячної донечки. На ранок чоловік пішов на роботу яку до цього часто прогулював, як відомо він вже більше тижня не вживає алкогольні напої. Васильківський осередок Організації «Патріот України» пильно спостерігає за цією родиною та готовий в будь який час стати на захист матері та дитини адже здорова та міцна родина є запорукою величі Нації та Держави!

Є в світі край червоної калини –

Земля веселки і співучих солов’їв

З ім”ям прекрасним і величним Україна.

Я їй сьогодні віддаю низький уклін.

 

Лиш тут таке безкрає синє небо,

Лани квітучі і березові гаї.

МилУють очі і серця красуні-верби,

І саме тут найкращі пишуться пісні.

 

Моя країна – це вишневії сади,

Це мальовничі спогади дитинства.

Це -  джерело цілющої води,

З якого сила і енергія береться.

 

Тебе в віках Господь благословив,

Золотокупольна свята наша столице!

На наші землі благодать свою пролив,

Щоб ми могли у вірі укріпИться.

 

В цей день святковий, в сонячну годину

Я миру й щастя тобі хочу побажати.

Ти у моЄму серці, Україно!

Його тобі сьогодні хочу я віддати.

 

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

 

Просто гарна пісня. Вирішив, що хто ще її не чув - варто було б послухати. Текст пісні (далі буде копі-паст, вибачайте вже ревнивці авторських текстів ): Вирішив власне життя привести до ладу - Буду балотуватися в президентську владу. А чом би й ні? Кожному дорога відкрита До, так би мовити, державного корита. Мої руки нічого не крали, тіло моє не сиділо, А якщо і сиділо, то яке кому діло? Назбираю грошей, куплю індульгенцію - І запишуся до еліти, богеми чи інтелігенції. Вивчу гарну промову, відрепетирую міміку, У власну риторику вплету критику та лірику. Говоритиму про народ, про владу, про Україну-неньку, Тим часом підберу собі костюмчик гарненький. Народу все одно – кандидати порожні чи повні, Важливо не те, що всередині, а те, що зовні. Очі мої – чисті й невинні, обличчя – просте, От тільки шкода, що коса не росте…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

Для початку знайду собі олігарха – Нехай профінансує майбутнього монарха. Найму консультантом якогось закордонного вар’ята І почну боротьбу за прихильність електорату. Бідним пообіцяю, що зроблю всіх багатими, Багатим поклянусь, що їх не чіпатиму. І під прапором помаранчево-червоно-біло-синім Відправлюся у тривале турне по країні. На Сході розповідатиму, що западенці – фашисти, Захід переконаю, що всі східняки – комуністи. А коли Схід та Захід зіштовхну лобами, Зганяю на поклон до бараку Обами. Зовнішня політика нескладна, по суті, Тому зганяю на поклон ще й до Мєдвєдєва і Путіна. Коротше, ні ідеї, ні ідеології, А бруд і брехню назву політтехнологіями…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

Передвиборчу кампанію проведу максимально серйозно За мене проголосують майже одноголосно! Служитиму народу вірою і правдою, А відповідальність ділитиму між Кабміном та Радою. Все накра… зароблене запишу на маму, А маму, про всяк випадок, відправлю в Панаму. Всю рідню забезпечу, всім друзям віддячу, Ну й собі зароблю – на пенсію і дачу…

Громадяни України, користуйтесь моментом - Виберіть мене своїм Президентом! А щоб уберегтися від верховної зради, Дозвольте мені узурпувати владу…

http://sashko.com.ua/2009/10/pryvit/

P.S. З наступаючим святом, Днем Незалежності України, усіх!

А ти повісив прапор???

Прапор Руси повіває Синьо-жовтий, злотом тканий, А на нім завіт сіяє Мономахом ще нам даний. Гей! Єднайтесь рідні діти, Бо в єдності наша сила - Єдність може лиш злучити, Що незгода розлучила... М.Рус

Україну врятуєш тільки ТИ!

26 серпня о 14.00 відбудеться засідання Київського апеляційного адміністративного суду, де під тиском влади може бути прийняте рішення про відбирання частот і ліцензій у 5-го каналу та ТВі.

Безпосередню зацікавленість у такому рішенні суду мають як влада в цілому (на цих двох каналах сьогодні ще можна почути альтернативну думку), так і голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський, який прагне зробити свою "ІнтерМедіаГруп" монополістом українського медійного ринку.

Мова йде не просто про два ці канали, до яких у багатьох громадян можуть бути свої претензії (наприклад, з 5-го каналу під тиском влади зникли програми "5 копійок" Романа Чайки і ток-шоу Ганни Безулик "Я так думаю"). І навіть не про те, що ліцензії і частоти нова влада має намір відібрати ще в 14 загальноукраїнських та місцевих телеканалів.

Питання стоїть значно ширше: свобода слова в Україні може зникнути взагалі, як поступово зникають й інші свободи (наприклад, суди заборонами акцій протесту обмежують свободу зібрань). Як колись в Радянському Союзі, переважна більшість населення житиме в інформаційному вакуумі й не знатиме, що десь щось відбувається, оскільки ніхто невигідних для влади подій просто не висвітлюватиме.

Якщо сьогодні відберуть частоти в каналів, власниками яких не є представники влади, то завтра альтернативна правлячій верхівці думка з телеекранів зникне взагалі (сьогодні навіть провладні канали через наявність конкурентів у телепросторі змушені, хоч і дозовано, подавати не лише провладну інформацію). Зосередження телевізійного мовлення в одних руках і відсутність конкуренції призведе до погіршення стану телеефіру не лише в політичній сфері. Адже для влади зникне сенс утримувати багато телеканалів, і просто з метою економії коштів їх кількість рано чи пізно скоротять. Отже, в Україні стане менше цікавих передач, менше показуватимуть кінофільмів, і такий винахід людства, як пульт, стане непотрібним. Бо не буде сенсу гортати телепрограми в пошуках чогось цікавого, якщо, як колись в СРСР, в нас буде 2-3 канали-близнюки.

Тенденцію повернення України в брехливий і маніпулятивний совок яскраво засвідчив той факт, що акцію 16 серпня (http://vkontakte.ru/event19346224) під тим самим судом (засідання було перенесене на 26 серпня) більшість українських телеканалів не показали. Провладні журналісти просто "не помітили" такої резонансної події, як суд щодо відбирання частот у двох загальнодержавних каналів, тоді як в нормальній країні це було б топ-новиною у всіх випусках.

Тому звертаємося до всіх, хто відчуває себе Людиною, а не бидлом, якому хтось нагорі визначатиме необхідну дозу інформації: прийдіть 26 серпня на 14.00 до будівлі суду (м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30) заради підтримки не лише 5 каналу чи ТВі, а свободи слова взагалі, заради підтримки власної честі та гідності, бо кожна людина має право на отримання всебічної інформації.

Ми також звертаємось до усіх громадських організацій та громадських ініціатив долучитися до захисту 5-го каналу та ТВі, оскільки сьогодні чиниться розправа над журналістами, а завтра прийде наша черга.

В акції візьмуть участь:
Рух "Митці проти цензури"
Рух "Стоп цензурі"
Громадянський рух "Відсіч"
Молодіжний рух "Спротив"
Журналісти 5 каналу та ТВІ
Відомі музиканти, співаки, поети та письменники

Сподіваємося, що до 26 серпня кількість бажаючих виступити на захист свободи слова збільшиться.

Прохання до всіх, хто долучиться до проведення акції, не перетворювати її на змагання партійних та організаційних прапорів, а своє ставлення до події висловити у написах на одягу (футболках, кепках тощо), плакатах, транспарантах тощо.

Мiсто:	Київ
Район:	Печерський
Адреса	Московська, 8
Станція метро:	Арсенальна
Початок:	26 серп 2010 о 13:00
Закiнчення:	26 серп 2010 о 17:00

Контактна iнформацiя

Телефон:

093 758-0897; 066 136-5984

 Сторінка: http://vkontakte.ru/event19445723

Враховуючи важливість, публікую цю інформацію одночасно в кількох співтовариствах. Тому наперед прошу вибачити, якщо хтось через це її одночасно в кількох спільнотах і отримає.

   Ви хочете, аби Ваші діти жили краще?
 

   Ви хочете, щоб ті гроші які Ви заробляєте залишалися в Україні, а не йшли за кордон?
  

   Ви хочете жити у здоровому суспільстві - без куріння, алкоголізму та наркоманії?
  

   Ви хочете, щоб Ваша армія була в змозі Вас захистити?
  

   Ви хочете, аби поїхавши за кордон на Вас заздрісно дивились, та казали "Він з України"?
 
  

   Якщо Ви відповіли "так", то поздоровляю - Ви націоналіст!!!

МКФ «Молодість» спільно з Ірландськім інститутом кінематографії (IFI) вперше в Україні показують програму фестивалю ірландського короткометражного кіно.

Фестиваль відбудеться з 26 по 31 серпня у Києві (Кінотеатр «Київ»), Донецьку (Кінотеатр «КіноКульт»), Одесі (Кінотеатр «U-CINEMA») та у Львові (Кінотеатр «Кінопалац»).
Фестиваль пропонує 5 тематичних добірок короткого метру: Original Irish (фільми ірландською мовою), Irish Mirror (документальне та анімаційне кіно), Irish Joke (комедії), Experimentally Irish (експериментальне кіно), Sex’n’Irish (кіно про любов та взаємовідносини).

Відкриття фестивалю відбудеться 26 серпня о 19:00 у кінотеатрі «Київ».

Почесний гість фестивалю - Френ Ківні, керівник департаменту короткометражного кіно Irish Film Board.

27 серпня у кінотеатрі «Київ» о 12:00 Френ Ківні проведе для всіх бажаючих майстер-клас за темами:
- Державне фінансування кінематографу в Ірландії:
o Існуючі установи та спеціальні програми;
o Відбір та етапи фінансування;
- Фестивальний та кіно-театральний промоушн, співпраця з ТБ.

Дивіться докладніше про програму фестивалю у додатку.

Останні новини, анонси та розклад фільмів - завжди на вебсайті Молодості: www.molodist.com

Якщо ви не бажаєте надалі отримувати розсилку Молодості, перейдіть за цим посиланням, щоб відписатися:
http://molodist.com/[email protected]&code=0610a05ad68ccfafc1c9c06ec1ba2639


Latest news always on our website: www.molodist.com

To unsubscribe follow this link:
http://molodist.com/en/[email protected]&code=0610a05ad68ccfafc1c9c06ec1ba2639

З Першого національного зникла цікава і народна програма, яка висвітлювала кричущі проблеми українців, бандитські напади, важливі і резонансні події.
Може вересень з нею перебрався на інший канал , ніхто не зна?  
І ще дещо.. якщо голубі так не полюбляють помаранчевого Вересня, то чому б не зробити бодай альтернативну програму з іншим ведучим. чи це може тому що бандити не люблять коли про їх дії заявляють уголос?! Якщо так, то нічого національного в цьому каналі не бачу.
П.С, навіть дизайн підсумків зробили, як у російського Першого, а ще переклад на українську припинили

Виктор Янукович раскритиковал действия руководителей регионов
направленные на предотвращение возникновения пожаров на территории
Украины.
Видео тут