Про співтовариство

Співтовариство патріотичного спрямування. Націоналістичний рух. Невідома історія України. Інформаційна просвіта суспільства. Дискусійний клуб щодо політичних кроків влади і опозиції. Обмін досвідом інформаційної боротьби з антиукраїнськими діями на теренах України і сусідніх держав.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

ВАРТА

Сліди злочинців з Укртелекома ведуть на Укрпошту


Команда приватизаторів отримує оклади від 200 до 333 тис. грн.. Вони ненавидять один одного, а всіх їх ненавидить колектив Укрпошти. Крайні праворуч - Смілянський та Чернявський, імена інших знати не варто - ці люди нічого не вміють і не вирішують.

Нещодавно генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що телекомунікаційна компанія Укртелеком була приватизована компанією з Кіпру фактично безкоштовно. Проте Генпрокуратура займеться справою Укртелекому, коли з’ясує хто є бенефіціаром офшорної компанії, яка придбала компанію Укртелеком.

Генпрокурор пояснив, що кіпрська компанія заплатила за купівлю Укртелекому кілька сотень мільйонів доларів, але потім під заставу компанії було взято гроші в кредит в одному з українських банків, які згодом вивели на рахунки тієї ж таки кіпрської компанії.

«Тобто, фактично, Укртелеком дістався зловмисникам безкоштовно», — зауважив Луценко.

Він також додав, що Генпрокуратура займеться бенефіціаром цієї компанії, як тільки Кіпр повідомить українським правоохоронцям ім’я цієї людини.

Втім, незрозуміло, навіщо Генпрокуратурі чекати повідомлення з Кіпру, яке може й не надійти, якщо всю інформацію можна отримати в Києві.

Два місяці тому заступником генерального директора УДППЗ «Укрпошта» було призначено сумнозвісного Олександра Чернявського, останнім місцем роботи якого була посада фінансового директора агрохолдингу «Мрія», де він протримався 3 місяці — з вересня по грудень 2014 року. Його зі скандалом зняли з роботи після того як він зник із фінансовою документацією агрохолдингу.

А перед тим, з 17 червня 2013 р. Чернявський працював директором з фінансової та комерційної діяльності ПАТ «Укртелеком». 4 жовтня 2013 р. холдинг «Систем Кепітал Менеджмент», що належить Ринату Ахметову, купив у австрійської EPIC 100% акцій компанії UA Тelecominvest Limited, якій належать 100% ТОВ «ESU», яке в свою чергу, володіло 92,79% акцій «Укртелекому».

7 жовтня 2013, через 3 дні після цього і через 3 місяці після призначення, Олександра Чернявського звільнили, а 3 лютого 2014 р. Чернявський стає директором ТОВ «ESU» — основного акціонера «Укртелекому». І хоча у вересні 2014 р, через 7 місяців після призначення, загальні збори учасників ТОВ «ESU» відкликали Чернявського з посади, йому добре відомо хто є бенефіціаром офшорної компанії, яка придбала компанію Укртелеком (читайте: Левочкин, EPIC, «Укртелеком»: в предчувствии «отжима»)

Свого часу, на початку 2000-х, Артемій Єршов і Сергій Льовочкін прогриміли на всю країну, коли працювали в «одній зв’язці» на багатій ниві управління державною власністю Зокрема, їхні прізвища називали в прив’язці до сумнівних оборудок з майном і грошима «Укртелекому» (читайте: Артемий Ершов: участник финансовых махинаций и ставленник Левочкина). Льовочкін працював головою наглядової ради «Укртелекому», а його друг і бізнес-партнер Артемій Єршов обіймав посаду заступника голови правління з управління корпоративними правами — тобто, опікувався передприватизаційною підготовкою зсередини «Укртелекому». У чому виразилася ця «підготовка»?

Спочатку, як тільки Льовочкін і Єршов потрапили в «Укртелеком», одразу ж щомісяця платежі в розмірі 5-7 млн. грн. (на той час, це 1-1,2 млн доларів) з формулюванням «для виплати відсотків власникам облігацій ВАТ «Укртелеком»» пішли через рахунки АБ «Кліринговий дім», в якому перед тим працювали і Льовочкін і Єршов. Десятки мільйонів гривень «Укртелеком» перераховував в недержавний пенсійний фонд «Емеріт-Україна». А керувала активами цього НПФ «Емеріт-Україна» інвестиційна компанія «Трійка Діалог Україна», директором якої працював той же самий Артемій Єршов.

Отже, Єршов і Льовочкин активно доклалися до банкрутства і подальшої приватизації Укртелекому, без сумніву, вони також добре знайомі із бенефіціарами офшорних компанії, які причетні до оборудок з Укртелекомом.

Наприкінці 2015 року, при проведенні конкурсу на посаду гендиректора «Укрпошти», екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський (читайте: Андрей Пивоварский. Министр развала инфраструктуры) активно просував на цю посаду саме Артемія Єршова, якого він взяв до себе помічником (читайте: На Укрпочту претендуют воры и взяточники та Серед радників Міністерства інфраструктури виявили корупціонерів, шахраїв, колишніх регіоналів та росіян).

Проте журналісти одразу зрозуміли що Єршова відряджають в Укрпошту для застосування його укртелекомівського досвіду банкрутства і приватизації і вчинили галас (читайте: «Укрпошту» готують до банкрутства і приватизації за схемою «Укртелекому»).

Той конкурс на посаду гендиректора «Укрпошти» було заблоковано судом, а на наступний конкурс замість одіозного Єршова від Пивоварського виставили нікому невідомого консультанта із США Ігора Смілянського (читайте: Американский победитель конкурса на гендиректора «Укрпочты» хочет приватизировать госпредприятие).

В результаті Ігора Смілянського, який фактично не має українського громадянства, визнали переможцем на корумпованому і абсолютно закритому конкурсі на посаду гендиректора Укрпошти (читайте: Вибори керівників держпідприємств перетворились на профанацію з ознаками корупції) і прописали йому посадовий оклад 333 000 гривень.
Експерти вважають, що призначення Смілянського відбулося через корупційну схему, реалізовану за участі кадрової агенції Talent Advisors, якій він повинен виплатити 50% його річної зарплати у вигляді гонорару за своє призначення. Як відомо, керівник державної комісії, яка в закритому режимі обрала Ігора Смілянського на посаду генерального директора УДППЗ «Укрпошта», одночасно є керівником кадрового агентства Talent Advisors (читайте: Тест Гройсмана: сможет ли варяг реформировать Укрпочту?).

Конкурсна презентація Ігора Смілянського була однією з найгірших серед конкурсантів: не містила жодних фінансових показників, передбачала приватизацію Укрпошти і скорочення 7000 поштовиків. Сьогодні Смілянський та міністр інфраструктури Омелян намагаються не згадувати про ту «переможну» презентацію і три місяці поспіль розповідають, що в Смілянського нібито існує програма реформування Укрпошти, однак показати її не можуть.

Втім у такій поведінці проглядається певна тактика, адже Смілянський та Омелян, за відпрацьованою Льовочкіним і Єршовим в Укртелекомі схемою впевнено ведуть Укрпошту до запланованого банкрутства, а реальна і зрозуміла і програма розвитку Укрпошти лише заважатиме на цьому шляху.

Варто згадати ще одного досвідченого члена приватизаційного угруповання, в якому існує чіткий розподіл ролей. Основним виконавцем процесу банкрутства та виведення активів з Укрпошти є вищезгаданий колишній укртелекомівець Олександр Чернявський, якого приставили до Смілянського на посаду фінансового директора з окладом 300 тисяч гривень.

Самого Смілянського до фінансів і майна не підпускають, його роль в цьому угрупованні зводиться лише до створення «димової завіси» — проголошення безкінечних пафосних нісенітниць про майбутнє Укрпошти, які подобаються журналістам — про створення на Поштового банку, про побудову в усіх поштових відділеннях приміркових кабінок, про допомогу від МВФ та ЄБРР, про те що Укрпошта збільшить прибутки на мільярд гривень тощо. Коли його викривають в нереальності цих обіцянок – не біда, він вигадує нові, головне щоб ніхто не цікавився тим що насправді відбувається на підприємстві.

Також для відведення очей, заступниками Смілянського призначили усіляких невігласів – проголосивши їх «топ-менеджерами» і «дрім-тімом» та призначивши їм зарплати від 200 до 300 тисяч гривень. Для них вигадали легенду що нібито вони мають розвивати Укрпошту, проте досвідчені поштовики називають їх «монгольськими космонавтами» і просять нічого не чіпати (читайте: Скоро украинцев удивят не только назначения на Укрпочте, но и путь по которому ее ведут).

В цей час свою чорну справу робить Олександр Чернявський, не гребуючи відкотами з комітентів і виконавців капітальних ремонтів та спрямовуючи гроші держпідприємства на закупівлю палива та запчастин без конкурсів за фіктивними договорами.

На найвищому рівні це угруповання прикриває міністр інфраструктури Омелян, який навіть не соромиться брехати виводячи громадянина США Смілянського з під ударів ЗМІ. Так, наприклад, на телеканалі 112 на питання щодо безсистемної роботи Укрпошти він заявив, що нібито Смілянський 1 серпня передав до Мінінфраструктури на погодження план розвитку підприємства. Цей план досі ніхто не бачив – і не побачить, бо приватизаторам Укрпошти він стане вироком.

Інформаційне супроводження доведення Укрпошти до банкрутства та її подальшої приватизації здійснюють три видання:

1) «Новое время», (власник — Томаш Фіала, який зацікавлений в купівлі за безцінь активів Укрпошти і є організатором цієї схеми), 2) Delo.ua (власник Сергій Рубіс, член ревізійної комісії ПАТ «Укртрансгаз», яке зараз приховано готують до продажу) та 3) Еспресо-ТВ, що наближене до Народного Фронту за квотою якого Омелян став міністром. Ці медіа «ставлять димову завісу» і без зупинки транслюють всі маячні просторікування Смілянського щодо майбутнього Укрпошти, порушуючи при цьому всі журналістські стандарти і не дозволяючи експертам висловлювати альтернативну думку щодо безрозсудних ідей американського директора Укрпошти.

Отже, зараз Укрпошту не просто руйнують — її свідомо доводять до такого стану, з якого її потім неможливо буде вивести. Всі ці Смілянські та Чернявські, під прикриттям високих посадових осіб та певних ЗМІ, навмисне ведуть підприємство до банкрутства для того, щоб замовники могли за копійки скупити його активи.

Тому Генпрокурору Юрію Луценку вже зараз варто звернути увагу на Укрпошту – щоб не тільки дізнатися там про бенефіціарів офшорної компанії, яка придбала Укртелеком, але щоб потім не чекати роками відомостей про бенефіціарів офшорної компанії, яка придбає Укрпошту та не бідкатися що Укрпошта «дісталася зловмисникам безкоштовно».

Ольга Обашидзе для SKELET-info

Відставки Гонтарєвої вже недостатньо

Нинішня епоха, крім війни, запам’ятається чи не найбільшим економічним злочином – грабунком вкладників. За злочин цей рано чи пізно треба буде відповісти.

Трасти 90-х – це кишенькові злодії порівняно з тим, як лютує зараз наша фінансова влада у особі НБУ та фонд гарантування вкладів (ФГВ), своїми діями та бездіяльністю роблячи постраждалими мільйони.

Що характерно, у судах вину НБУ доводять досить легко. Уся надія нинішніх “кращих банкірів Європи” – на юридичні перешкоди, котрі влаштовують вкладникам для того, щоб перешкодити їм судитися.

За підрахунками самих вкладників, сума активів збанкрутілих банків перевищує 400 мільярдів гривень. Якість управління цими активами є надзвичайно низькою. Як приклад наводять випадок з нерухомістю на Хрещатику (називали фантастичну суму в понад 700 млн). Вона була в заставі у одного з великих банків, потім потрапила у розпорядження ФГВ. Заставу було знято судовим рішенням через те, що Фонд елементарно не брав участь у судовому процесі – представники ФГВ пояснили потім, що елементарно не отримали сповіщення поштою (готую звернення з цього приводу до правоохоронців).

Найбільше ображає вкладників факт колосальних затрат Фонду на представництво у судах у процесах проти самих вкладників. Фактично, гроші постраждалих громадян використовуються для того, щоб судитися з ними ж – називають цифру більше 4 млрд грн!

Мільйони вкладників – це, звісно, дуже багато. Але проблема ще ширше – настільки широка, наскільки може бути. Банківська система – це довіра, без довіри банки не існують. Без банків не може розвиватися економіка. Звідки взятися у нас економічному зростанню, якщо кожен банк може впасти, навіть той, котрий носить штамп системного?

В таких умовах джерелом кредитів в країні стає у доларах – МВФ, у гривні – віртуальний друкарський станок НБУ.

Хтось за це має відповісти.

***

Рада НБУ на сьогодні все ще не сформована повністю, відтак – нелегітимна. Правління НБУ сформоване з порушеннями. Є численні звинувачення у кримінальних правопорушеннях, минулих і сучасних, щодо керівницвта НБУ та ФГВ. На жаль, ГПУ відверто відмовляється реєструвати відповідні провадження. НАБУ наразі не володіє професійними навиками, щоб ефективно розслідувати злочини банкірів – будемо сподіватися, що це тимчасово.

У будь-якому разі, питання відставки перших осіб фінансових регуляторів уже перезріло. Верховна Рада, мабуть, давно б відправила Гонтарєву у відставку, але, за Конституцією, це неможливо зробити без Президента. Котрий зволікає.

Звісно, відхід Гонтарєвої на певний час загасить хвилю невдоволення у ЗМІ. Питання, насправді, у іншому: чи понесуть винні кримінальну відповідальність, чи це буде колективна відповідальність нинішньої української влади.

Ігор Луценко

Почалося?

Годину тому, західніше Алеппо, поблизу міста Урем-аль-Кубра, найімовірніше російська авіація розбомбила гуманітарний конвой ООН та Червоного Хреста. В результаті серії авіаударів знищено два десятки вантажівок з допомогою, які 10 годин тому зайшли з території Туреччини в Сирію, щоб доставити вантаж в Алеппо. Вже відомо про загибель голови Червоного Хреста Сирії Омара Бараката. ООН підтвердили факт знищення конвою, але поки не назвали хто саме бомбив. 

Сьогодні ж офіційний Кремль, вустами генерал-лейтенанта Сергія Рудського заявив, що Росія виходить з режиму перемир'я, внаслідок його порушення з боку США та підтримуваних ними сирійських повстанців.

Росія "кинула" лідерів терористичних республік

Росія дала лідерам терористів Олександру Захарченку та Ігорю Плотницькому чітку вказівку - розбирайтеся з українською владою самі.

Про це заявив народний депутат Сергій Тарута.

"Росія дуже зацікавлена в тому, щоб швидше пройшли переговори по Донбасу і на це є причини. Перша полягає в тому, що на військові дії в регіоні щомісяця витрачають близько 150 мільйонів доларів. Це згубно для російського бюджету. Друге - вони дали чітке розуміння Захарченку та Плотницькому, що Росія не буде брати цю територію і щоб вони самі налагоджували діалог з українською владою. Третя причина - економічний фактор, адже скоро Росії потрібно віддавати кредити. Їм потрібно буде або оголошувати дефолт, що буде сильно бити по іміджу або домовлятися з кредиторами", - заявив політик в інтерв'ю з Євгеном Кисельовим.

Відомо, що Кремль відмовляється сідати за стіл переговорів з українськими представниками щодо Донбасу. Є припущення, що президент Росії Володимир Путін чекає поступок для свого режиму, щоб повернутися до переговорів.

Игорь Смилянский опозорился с Почтовым банком

Никто и не сомневался что гендиректор Укрпочты Игорь Смилянский опозорился со своей дурацкой идеей создания Почтового банка. Вопрос был лишь в том когда это произойдет и когда прозреют украинские журналисты, которые неизвестно почему считают Смилянского компетентным специалистом. О том как Смилянский опозорился и в очередной раз показал свою глупость - в статье ниже.

Блеф с Почтовым банком — адекватен ли гендиректор Укрпочты Игорь Смилянский?

Украинское госпредприятие почтовой связи «Укрпочта» отказалась от получения банковской лицензии, — заявил гендиректор предприятия Игорь Смелянский. Причиной отказа от получения «Укрпоштой» банковской лицензии ее руководитель назвал несколько факторов. Во-первых, это, по словам Смелянского, отдельная деятельность, а во-вторых, она требует значительного капитала и отдельного баланса, - передали его слова украинские СМИ.

Напомним, с момента своего назначения, два месяца подряд гендиректор Укрпочты Игорь Смилянский бегал по всем телеэфирам и с пеной у рта рассказывал различным СМИ о том что он будет создавать Почтовый банк.


"Я создам Почтовый банк!", "Я встречался с Лерой Гонтаревой по поводу создания Почтового банка и она дала добро!", "Я встречался МВФ и ЕБРР по поводу Почтового банка и они одобрили!", "Мы создали комиссию при НБУ для создания Почтового банка!" - неистово кричал Смилянский на каждом углу. Бестолковые журналисты восхищенно транслировали весь этот бред где попало.

Эксперты называли его идею создания Почтового банка "бредовой" и приводили множество аргументов в доказательство этого. Кроме того, авантюрист Смилянский не имел никаких расчетов на руках, никакого бизнес-плана - без этого заявлять о создании банка было по меньшей мере бессмысленно чтобы не сказать сумасшествием. Однако журналисты не прислушиваясь к экспертам и не требуя от Смилянского расчетов тупо распространяли все его банковские бредни в СМИ.

Теперь сели в лужу и Смилянский и журналисты. Хотя, эту ситуацию с Почтовым банком Смилянского куда лучше характеризует не лужа, а українська приказка "всрався-невдався".

Но вот что характерно: если на этапе "создания банка" неадекват Смилянский везде кричал "Я, я, я, я!!", то после того як він невдався, Смилянский начал говорить "Укрпочта отказалась".

Однако, Укрпочта никогда не принимала решения о создании Почтового банка и потому не могла его отменить и отказаться!

Весь этот то ли бред то ли блеф о создании Почтового банка придумал и оглашал лично Смилянский! Поэтому лично он должен нести ответственность за свою некомпетентентность и за то что предприятие два месяца лихорадило пока он занимался банковским самовосхвалением.

Непонятно почему столь долго Министр инфраструктуры Омелян сниходительно смотрит на этот заезжий американский цирк-шапито Смилянского. Ведь там постоянно исполняются и другие цирковые номера в его исполнении - и не только разговорного жанра как, например в случае с банком и с "помощью ЕБРР". В Укрпочте началась вакханалия связанная с кадровыми назначениями аферистов и непрофессионалов, с тендерами, с закупками топлива по завышенным ценам без тендеров, и с выборочными проплатами, с шантажом контрагентов и т.д.. Все это уже в скором времени взорвется громкими скандалами похлеще аферы с Почтовым банком.

Хотелось бы спросить Министра инфраструктуры - где же все-таки разрекламированный самим Министром план первоочередной деятельности Смилянского? Омелян рассказывал что этот план Смилянский представил ему в первый день выхода на работу - то есть 1 июля 2016 года.

Этот план так и не был представлен общественности и сотрудникам "Укрпочты". Однако никто про этот план не забыл - общественность ждет его для контроля деятельности государственного монополиста, а журналистам он позарез нужен для того чтобы больше не садиться в лужу и сверять по нему очередные бредни неадеквата Смилянского.

Напомним, гражданин США Игорь Смилянский приступил к работе в должности гендиректора Укрпочты 1 июля 2015 года, не имя опыта работы на руководящих должностях и в почтовой отрасли. Перед тем он работал на низких и второстепенных должностях в сфере консалтинга — бухгалтером и консультантом.

Тем не менее, на закрытом конкурсе он был избран гендиректором Укрпочты с должностным окладом 334 000 гривен. Некоторые СМИ считают назначение Игоря Смилянского коррупционной сделкой с кадровым агентством Talent Advisors, которому Игорь Смилянский должен выплатить 50% своей годовой зарплаты в виде гонорара за свое назначение. Как известно, руководитель государственной комиссии, которая в закрытом режиме выбрала Игоря Смилянского на должность генерального директора УГППС «Укрпочта», одновременно является руководителем кадрового агентства Talent Advisors.

Конкурсная презентация Игоря Смилянского была одной из худших среди конкурсантов: не содержала никаких финансовых показателей, предусматривала приватизацию Укрпочты и сокращение 7000 почтовиков. Сегодня Смилянской и министр инфраструктуры Омелян стараются не вспоминать о той «победной» презентации и третий месяц подряд рассказывают, что в Смилянского якобы существует программа реформирования Укрпочты, однако показать ее не могут.

Олег Левчук
http://blogs.ukrhom­e.net/view/84443/


Про Хармса

Это Даниил Иванович Хармс. Писатель (писал в основном для детей) и поэт. Дважды подвергался аресту. Второй раз арестован по доносу. Чтобы спасти свою жизнь симулировал сумасшествие. Скончался 2 февраля 1942 года в психиатрическом отделении тюрьмы Ленинграда ("Кресты") от голода и истощения в возрасте 36 лет.
Посвящается всем, кто ностальгирует по Советскому Союзу.

Украдена Русь ответ на некоторые комментарии



Видео о истории  Руси.  Кто имеет историческое право на государство Русь -  Азы истории  Украины 

Прощай Росія неумита


Михайло Лермонтов, Переклад Юрія Клена,
узгоджено з ІІІ тисячоліттям

Прощай, Ерефа неумита,
Країна рабства і панів, -
І ви, мундири, злотом шиті,
І ти, народе батраків.


Хоч, може, у кавказьких пущах
Сховаюсь від царів лихих,
Од їхніх зорів всевидющих,
Та від ушей, таких чуйних.

З території РФа вівся обстріл комплексу Саур-Могила https://www.youtube.com/watch?v=Axma9oMee7A 

Кримська провокація призвела до поразки Москви, – Портников

Путінський прорахунок: Кримська провокація призвела до поразки Москви

ідмова федерального канцлера Ангели Меркель і президента Франсуа Олланда від тристоронньої зустрічі з Володимиром Путіним під час саміту «двадцятки» – справжня дипломатична поразка Москви. Причому поразка, пов’язана не тільки з самим цим самітом, але насамперед з недавньої кримської провокації Путіна і його оточення.

Про це пише журналіст Віталій Портников у своїй статті «Ревізії «нормандського формату» не буде. А санкції – будуть», – повідомляє newsru.

Мета цієї провокації була очевидною – переконати Захід в «неконструктивності» Києва і прагненні України загострювати ситуацію навіть там, де все тихо і спокійно. Ну і як в цій ситуації зустрічатися з «недолугим» Порошенком? Серйозні люди повинні зустрітися і вирішити, як його заспокоїти. Те, що один із цих «серйозних» – окупант, який порушив міжнародне право, як би виносилося Кремлем за дужки. А даремно.

Тому що кримська провокація Путіна нагадала Заходу про всю глибину проблеми. Про те, що Росія при бажанні може дестабілізувати ситуацію не лише на Донбасі, а й в Криму. І про те, що Крим – це не стільки «сакральна» територія, яка важлива для Кремля через якусь особливу прихильність до землі кримських татар, а ще один важіль для тиску на Україну та інші країни Причорномор’я. Військова база. Табір диверсантів. Непотоплюваний ракетоносець. Ось що таке Крим. А ви думали курорт, фрау Ангела?

Ні, вона не думала – все-таки зросла в НДР. Вона все правильно зрозуміла. Саме тому одразу ж заговорила про необхідність продовження санкцій. І не вона одна. Олланд говорить те ж саме – приводу для відмови від санкцій немає. Навіть Штайнмайєр визнає, що санкції можна послаблювати, якщо буде конкретний результат Мінських угод. Визнає – і сам собі не вірить. А міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус взагалі закликав посилити санкції проти Росії. Ще кілька місяців тому така позиція здалася б надмірною – в Брюсселі збиралися обговорювати ослаблення, а не посилення санкцій.

Крім зміни ставлення до санкцій, змінилося і ставлення до формату. Якщо перед «другим Мінськом» Меркель і Олланд приїжджали до Путіна і домовлялися з ним про проведення подальших переговорів, то зараз російському президенту продемонстровано: багатосторонній контакт можливий тільки в присутності українського президента. Ревізії «нормандського формату» не буде. А санкції – будуть.

Для Путіна це – цілком зрозумілий сигнал. Тепер він може переломити ситуацію тільки справжньою, великою війною в Європі – з величезними руйнуваннями і тисячами жертв. Втім, таку війну потрібно не просто розв’язати. В неї треба ще й перемогти.

А на спроби дестабілізації ситуації в нашій країні відповідь буде очевидною: продовження економічного тиску. А це як раз те, в чому Путін не зацікавлений.

Грантоїди не помітили порушення Укрпоштою прав ЗМІ

Організації, що нібито захищають права ЗМІ, не помітили як брутально Укрпошта відмовилася розповсюджувати газету на Волині.

Нагадаю, декілька днів тому директор «Укрпошти» Ігор Смілянський заборонив розповсюджувати газету ВО Свобода на Волині



Можливо це відбулося тому що грантоїди не люблять ВО "Свобода", якій належало це видання, можливо гендиректор Укрпошти Ігор Юхимович Смілянський має в цих організаціях своїх родичів і "порішав" з ними питання, але, чомусь всі ці "захисники свободи слова", які зазвичай сидять на грантах Сороса та інших родичів Смілянського, "не помітили" брутального порушення.

Добре. Ми цей вибірковий моніторинг грантоїдів запам'ятаємо. Нам українцям не звикати до цієї вибірковості.