Чорна гора - Українська пісня


Українська пісня 
Слова - музика; Василь Гонтарський ( Вася Клаб)  
Виконавець: уточнюється 
 

Чорне море, Чорне море, гей!
Гарне море, гарне море, гей, гей!
Чорне море, гарне море, а все єдно Чорна Гора,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Ніхто не зна, ніхто не зна, гей, гей!
Де сховався месяц не зна, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула моя киця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула молодиця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Чекай куме, чекай куме, гей, гей!
Курнєм куме, курнєм куме, гей, гей!
Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!
Тіто-мріто, марґаріто, ми із кумом два бандіта,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!

Чуєш Іване, мій сине, гей, гей!
З полонини пісня лине, гей, гей!
Я ніколи і нікому не віддам рідного дому,
Знає неня Чорна Гора, гей, гей, гей!
Я нікому і ніколи не віддам ці гори-доли
Знає неня Чорна Гора!..

Йде січове військо - Українська стрілецька пісня



Українська стрілецька пісня 
Виконує: Не журись!

Слова:Члени Пресової Кватири УСС
Музика: Михайло Гайворонський

 

Текст пісні -  Йде січове військо
 
Йде січове військо
Та співає стиха:
– Як поборем вороженьків –
Не буде в нас лиха.

Йде січове військо
В боротьбу кріваву:
– Як поборем вороженьків –
Добудемо славу!

Йде січове військо,
Пісня степом лине:
– Як поборем вороженьків –
Слава не загине.

Ой у полі криниченька







Пісню "Ой у полі криниченька" виконує Сичевський Борис Павлович, завідувач сектора культурно-освітньої роботи та організації дозвілля у Козятинському будинку культури.

Сичевський Борис у сфері культури почав працювати в 1979 році. У 1985-1987 роках, працював художнім керівником і керував вокальним жіночим ансамблем української пісні при залізничній лікарні в місті Козятин. У 1987році, створив чоловічий вокальний ансамбль при комбікормовому заводі. 

У 1984 році. Сичевський був призначений на посаду директора Козятинського районного Будинку культури а з 1990 року став керівником вокального жіночого ансамблю Будинку культури села Сигнал. Він сам гарно співає українські пісні, пісні у його виконанні відомі далеко за межами Козятинщини, які записані на компакт-дисках під назвами: «Козятинські козаки», «Весілля в Козятині» та інші.

У 1998 році,невеличка група музикантів вирішили записати свої пісні в альбом. Вони створили студією "Експрес" і записали альбом з весільними піснями. Тоді і була для цих записів придумана назва "гурт Експрес".

Насправді пісні виконували люди які співали в різних музичних колективах. У першому альбомі вокальні партії виконував Володимир Іжицький. З випуском нових альбомів склад солістів збільшувався і до запису пісень приєднувались інші виконавці: Борис Сичевський, Максим Кучер, Тетяна Костюк-Августинович, Леонід Святюк, Вадим Свінціцький, Юрій Гаврилюк, В'ячеслав Кукоба, Інна Книжник. Всі партії труби виконував Валентин Терновий. З моменту виходу першого альбому гурти Сичевський і Іжицький працювали в різних колективах.


Хто автор пісні - При долині кущ калини

Ми вважаємо що пісня «При долині кущ калини» має українське походження. Якщо аналізувати цю пісню, то вона дуже подібна до українських пісень. Калина це символ життя, здоров'я, благополуччя. У нас  з калиною поєднують красу дівчини. Кажуть:  розцвіла дівка як калина. Калина це також символ свободи, в гімні Січових Стрільців «Ой у лузі червона калина»  співають:

    Ой у лузі червона калина похилилася,
    Чогось наша славна Україна зажурилася,
    А ми тую червону калину підіймемо.
    А ми нашу славну Україну розвеселимо

Насправді вірш до пісні «При долині кущ калини» написала  росіянка  Матрона Смірнова у 1979  році.

    Над полями ветер бродит.
    Песню теплую поет.
    При долине на свободе,
    Куст калиновый цветет.
    Ветер вьется над долиной.
    В речке плещется вода:
    - Ты скажи, скажи, калина,
    Как попала ты сюда?
    - В рощу прошлого весною
    Бравый парень прискакал.
    Любовался долго мною.
    А потом с собою взял.
    Обещал меня, калину,
    Посадить в своем саду
    - Не довез до дома, кинул.
    Верно, думал - пропаду.
    Я за землю ухватилась,
    Встала на наги сваи,
    Навсегда здесь поселилась,
    Здесь река и, соловьи…
    Ты меня, голубчик-ветер,
    Не считай за сироту.
    Надо мною солнце светит,
    Я по- прежнему цвету.

Анатолій Пащенко, написав музику до вірша пані Матрони, хто перекладав і редектував текст вірша точно не знаю. Завдяки пану Анатолію, пісню на початку дев'яностих років вперше виконав гурт Краяни і вона поширилась в народі. Пісня вразила українців, так як калина це наш український символ  і стала популярною в народі.  Пісня розповідає про дівчину, яка пережила невдале кохання, не дивлячись на розлучення дівчина змогла вижити і як калина розцвісти. 





Карпатська Русь історія

Після довголітньої війни Наддніпрянської Української Народної Республіки, проти більшовицької Росії, та довготривалої боротьби Західної Української Народної Республіки, проти румунських, польських та чехословацьких інтервентів. Український народ зрозумів, що тільки спільним зусиллям можна здолати окупантів і 22 січня 1919 року у місті Києві на Софійському майдані, було проголошено Акт Злуки.

Дві незалежні держави, цим універсалом на весь світ оголосили, про створення єдиної незалежної «Української Народної Республіки». Та не судилося у ті роки збутися мрії народу України, збудувати свою державу. Під тиском московських більшовицьких військ Українська Народна Республіка не встояла і була розділена між чотирма країнами, Польщею, Чехословаччиною, Румунією і Росією.

За Сен-Жерменським договором, який був підписаний 10 вересня 1919 року, та Тріанонським мирним договором, який підписали країни Антанти 4 червня 1920 року, Словаччина та Закарпатська Україна після ліквідації Австро - Угороської Імперії повинні були входити в склад Чехії. Закарпатська Україна від міста Ужгорода до міста Рахова за цими угодами переходило у склад Чехословаччини і отримувало там автономію під назвою Карпатська Русь.

На жаль, обіцянки автономії залишились лиш на папері і не були виконанні. На протязі всієї окупації чехами Карпатської Русі, русини боролись за свій суверенітет і вимагали автономію.

29 травня 1938 року Русинська Народна Рада в столиці Карпатської Русі у місті Ужгороді, поставила вимогу до уряду Чехословаччини, про впровадження статусу автономії краю, посилаючись на положення Сен-Жерменського договору. У цьому 1938 році, територіальні претензії Чехословаччині висунула Німеччина, яка вимагала повернути Судети. Польща і Королівство Угорщина також висунула чехам територіальні претензії.

Знаходячись в складному політичному становищі і балансуючи між війною і миром, чехословацький уряд погодитися надати Підкарпатській Русі статус автономної республіки. Празький парламент ухвалив конституційний закон про автономію Карпатської Русі, внаслідок чого Чехословаччина перетворилася на федеративну державу, чехів, словаків і карпатських русинів.

11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь отримала автономію у складі Чехословацької республіки, а вже 26 жовтня 1938 року уряд Підкарпатської Русі очолив Августин Волошин, після чого автономія була перейменована у Карпатську Україну.

2 листопада 1938 року Королівство Угорщина під патронатом Німеччини та Італії виграло арбітраж у Відні. За рішенням Віденського арбітражу Чехословаччина повинна була звільнити землі на яких проживали угорці. За цим рішенням Карпатська Україна втратила частину своїх земель разом зі столицею Карпатської України містом Ужгород. Місто Ужгород опинилися в Угорщині і уряд автономної республіки був змушений шукати нову столицю, цією столицею стало місто Хуст.

Відчуваючи загрозу військового вторгнення, 9 листопада 1938 року в Карпатській Україні була створена народна самооборона. Організація під назвою Карпатська Січ у випадку агресії повинна була захистити край від ворогів, але на жаль ця військова організація не була спроможною якісно протидіяти регулярним військам.

6 березня 1939 року Гітлер вирішив остаточно ліквідувати Чехословацьку республіку, окупувавши Богемію і Моравію , та давши дозвіл, на окупацію Королівством Угорщина Карпатської України.

В ніч з 13 на 14 березня 1939 року, угорські війська за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. Прем'єр Міністр Августин Волошин віддав наказ видати всю резервну зброю Карпатській Січі і боронити країну. З перших же годин угорського вторгнення частини Карпатської Січі вели кровопролитні бої з переважаючими силами ворога по лінії Ужгород-Мукачеве-Берегово-Севлюш.

15 березня 1939 року Сойм республіки проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..». Герб червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі. Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

На жаль, не судилося молодій республіці збутися, шансів виграти в цьому зіткненні не було, але як сказав Михайло Колодзінський, один з трьох членів Генерального штабу Карпатської Січі : «Коли вже немає розумного виходу з тяжкого становища, то треба вміти вмерти по геройськи, щоб така смерть була джерелом сили для молодих поколінь».

Про ці тяжкі і трагічні сторінки нашої історії оспівують у пісня «Понад Хустом ворон кряче». Карпатська Січ воювала як могла , бої за незалежність Карпатської Русі відбувались аж до кінця травня 1939 року.




Звідки походить гасло Слава Україні

Гасло "Слава Україні!" давнє , це гасло використовував у своїх віршах Тарас Григорович
Шевченко.  У своєму вірші «До Основ'яненка» в 1839  році, Тарас Шевченко  писав:

Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що діялось в світі, 
Чия правда, чия кривда 
І чиї ми діти. 
Наша дума, наша пісня 
Не вмре, не загине... 
От де, люде, наша слава, 
Слава України! 

Гасло "Слава Україні!" як ми бачимо і читаємо, використовували  у часи  Шевченка . Більш поширено гасло "Слава Україні!"  почали використовувати в часи Української Народної Республіки.  Дяченко Петро Гаврилович, командир 1-го кінного полку чорних запорожців (підрозділ існував у 1918—1920 роках), згадує, що привітанням у них  були слова «Слава Україні! — Козакам Слава!»

 Контр - адмірал УНР Святослав Шрамченко в своїх історичних описах  «Лінійний корабель-дредноут Чорноморського флоту „Воля“» загадує :

Як тільки «Воля» стала на північній бухті, на призначену для неї бочку, до неї підійшли на катері члени Української Гол. Ради і піднялися на борт корабля. На кораблі вже стояла частина екіпажу з тим жовто-синім прапором на правому флянзі і ось тут голова Української Чорноморської Ради. професор. В. М. Лащенко виголосив на привітання свій історичний тепер для української фльоти вірш «Золотосині прапори». На це віршоване привітання матроси відповіли гучним "Слава», «Слава Україні!".

Генерал УНР Всеволод Петрів згадує, що в час правління гетьмана Скоропадського гасло звучало так: «Йшлося насамперед про сердюків, які добре марширували, голосно вигукували „Слава Україні, Гетьманові Слава“».

Письменник Юрій Горліс-Горський,  в своєму романі «Холодний Яр» описав  події 1918—1922 років в Центральній Україні.

«Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під'їжджаю до них:
— Добридень хлопці!
— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».




Три тисячі років йде наша війна - Українська пісня

Текст пісні Три тисячі років йде наша війна. Смерть першими ліпших ховає. Хто вижив в бою, тих чекає тюрма -- Вже більше невинних немає. Приспів: Ми впали в бою, ми були молоді. Моліться за нас, ще живі вороги. Ми зброю свою заповіли тобі -- Ти вражою кров'ю її окропи. На сорок день вип'єм, освятим ножі, Освятим напалм, хай ясніше горить. Хай спалить міста, міністерства, суди -- Ще тисячі років тривати війні. Приспів: Ми впали в бою, ми були молоді. Моліться за нас, ще живі вороги. Ми зброю свою заповіли тобі -- Ти вражою кров'ю її окропи.

Пісня про Олексу Добуша - Гаєм гаєм зелененьким

Олекса Довбуш народився  в селі Печеніжин у 1700 року, народний герой, керівник народних повстанців - опришків у 1738—1745 роках. Постання опришків  відбувалось в  Галичині і оспіване в багатьох піснях і легендах.

 Очолюваний Довбушом загін мав чисельність від 30 до 50 чоловік. Загін займався набігами на поміщиків  і в них відбирав майно і роздавали бідним, тому цей рух був підтриманий місцевим селянством.

Загін Довбуша діяв вісім років - аж до його смерті. Про силу його загону свідчить один промовистий факт: головнокомандувач усієї Польщі Йосиф Потоцький вирушив сам на Гуцульщину на чолі двох із половиною тисяч вояків на придушення повстанського руху. Горами постійно нишпорив загін полковника Пшелуського зі 150 вояками, який роками вистежував Довбуша. Співвідношення військових сил було один до сотні.  Не дивлячись  на таку силу  Довбушу  удавалось уникати прямих сутичок з військами  і з’являвся у найнесподіваніших місцях не тільки Івано Франківщини, Буковині, Закарпатті чи Львівщині, а й навіть Тернопільщині.

Загинув Олекса Довбуш від рук чоловіка своєї коханки.  Олексу Довбуша  24 серпня 1745 року застрелив  Штефан в селі Космачі.  За іншою версією Штефан застрелив  Довбуша коли той  у ночі намагався зайти в його хату.

Пісня «Ой під гаєм зелененьким»  була записана  в 1908 р. від Івана Синютовича з села Зелена, Надвірнянського району, Івано-Франківської області. Надруковано було пісню в етнографічному збірнику «Народні оповідання про опришків».   Збірник  було видано Науковим товариством  імені Шевченка», т. XXVI, Львів, 1910 році, стор. 44—45.




Чері - Люцина Хворост

Виконує ; Люцина Хворост 



Cherry - українська пісня
Слова і музика Люцини Хворост
Аранжування Дмитра Самойленка 
Звукозапис Юрія Овчаренка

Текст пісні 

Чарку з чорним чері
Він в руці трима.
Істина в лікері,
Як вина чортма.
Що мені втрачати
В битві прикрих фраз?
Чари розвінчати
Маю в перший раз.

Тільки б не озирнутися,
Тільки б не перестрашитись,
Тільки б не передумати
І не розплакатись...
Дайте, боги і демони,
Дайте, я заклинаю вас,
Дайте сьогодні сили мені.

Бачу, все читає
Він в очах моїх...
В цих стінах чигає
Давній спільний гріх.
Я маріонетка,
Випадковий штрих,
Сріблена віньєтка
В книзі доль чужих.

Тільки б не озирнутися,
Тільки б не перестрашитись,
Тільки б не передумати
І не розплакатись...
Дайте, боги і демони,
Дайте, я заклинаю вас,
Дайте сьогодні сили мені.

Чарку з чорним чері
Не допив дарма...
Істина в лікері,
Як вина нема.
Ляльці театральній
Майже байдуже,
Що в подружній спальні
Лампи гаснуть вже.




День при дні - Українська пісня


День при дні - Українська пісня
Слова: Люцина Хворост Музика: Люцина Хворост Виконує: Люцина Хворост Текст пісні - День, коли ми зустрілися, Краплею з неба впав. В день, коли ми зустрілися, Дощ накрапав. Я тебе й не розгледіла В гаморі й метушні В день, коли ти зустрівся мені... Приспів: День при дні Морок розвіюється, Сумнів розсіюється; День при дні Ти даруєш надію мені. День, коли ми побралися, - Ніяковість і сміх. День, коли ми побралися, - З теплих таких... Вальсу крилата памороч, Яблук осінніх дух - І карусель пришвидшує рух. Приспів. Дні, що біжать-минаються, Множу я і ділю... Дні все біжать-минаються - А я люблю! Знаєш, я їх збиратиму аркушами В альбом: Вийде із них і пісня, либонь! Приспів.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
22
предыдущая
следующая