"Є Свобода - Україна буде!"
Переглянув
романтичне україномовне кіно “Вбий
мене ніжно”. Не для дітей.
http://uaonlinefilms.com/publ/vbij_mene_nizhno_killing_me_softly_2002_ukrajinskoju_onlajn/4-1-0-6800
На 33-й хвилині, показано дії молодого януковича “в справі”. У Сполучених штатах Америки, або Великобританії, за вбивство такого покидька поліція лише ставить кілька запитань. Лише підбурені “старшим” братом українці додумалися обрати подібного покидька на пост Президента країни, чим завинили перед Богом і несуть спокуту. Але й до сьогодні, часом чути: “За Януковича було краще”. А те, що тоді, у Верховній Раді України, кожен дванадцятий депутат був свободівцем, тобто жорстко стояли за всіх українців, коли треба було навіть блокували трибуну, не даючи прийняти антиукраїнські закони.
Врешті-решт херой-Янукович накивав п’ятами, в справу втрутилася обрізана Російська Імперія, що сама себе називає РФ. Та Верховна Рада була неспроможна будь-що зробити, для оборони України. Свобода ініціювала перевибори. А українці обрали роги, чи вила з самопоміччю.
Відтепер лише кожен дев’яностий депутат Верховної Ради України є свободівцем.
Тобто лише кожен дев’яностий депутат переймається долею українців, бо свободівці є націоналістами (націоналісти — патріоти української нації, борці за її світле майбутнє і сьогодення).
Решта депутатів
переймається долею поляків у Другій
Світовій війні, долею росіян, виборами
в Сполучених Штатах Америки, запобігають
перед МВФ, німцями, французами та
опікуються власними статками. Навіть
на Російсько-українську війну, вони
дивляться користуючись очима німців,
французів, або й росіян, та зневажливо
її називають АТО. Лише інколи користуються гарними гаслами про людське око.
Зрозуміло, що і вина свободівців є в тому, що рейтинг їх завалився. Забагато свободівців поклали власні життя в боротьбі за Україну українську, захищаючи її від внутрішніх і зовнішних окупантів. І попутники-союзнички постаралися, організували перед виборами вибух під стінами Верховної Ради з жертвами, а винною до сьогодні намагаються зробити ВО “Свободу”.
В середині серпня я написав статтю «В Укрпошті знову брешуть - тепер про публічне акціонерне товариство в І кварталі 2017 року». В ній було доведене, що слова гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського про те що в першому кварталі 2017 року “Укрпошта” стане публічним акціонерним товариством - є зухвалою брехнею (є інтерв’ю цього базікала, де він обіцяв закінчити корпоратизацію навіть до 2017 року).
Наприкінці жовтня, Ігор Смілянський, немов би нічого не сталося, «відтермінував» строк корпоратизації «Укрпошти» на півроку, і заявив що вона буде завершена до серпня 2017 року.
Цікаво, чи знають вже про це в Кабміні та Міністерстві інфраструктури? Принаймні працівникам Укрпошти нічого про це невідомо. Хочу нагадати, що графік корпоратизації Укрпошти затверджує Міністр інфраструктури.
Виникає запитання: чому цей процес зробили закритим від суспільства? Графік корпоратизації ховають як секретний документ. Втім, народ України має бути впевнений, що Укрпошту в українців не вкрадуть так само як свого часу вкрали Укртелеком, і тому в суспільстві існує потреба здійснення громадського контролю за процесом корпоратизації стратегічного держпідприємства.
Така потреба посилюється тим, що недосвідченого менеджера Смілянського, який не зміг здійснити корпоратизацію у встановлений термін, було обрано на посаду гендиректора Укрпошти в закритому режимі, а його зарплата 333400 грн. спонукає до контролю за адекватністю його управлінських рішень.
Як тільки Смілянський заступив на посаду, міністр інфраструктури Володимир Омелян на сторінці в Facebook написав, що для нього "ключовим завданням є корпоратизація". І ось, ключове завдання вчасно невиконане.
Чи буде покараний Ігор Смілянський? Зрив виконання ключового завдання передбачає розірвання контракту з цим горе-керівником. Як би там не було, вже за 4 місяці його невдалого керівництва сформувалося чітке переконання, що чим швидше його звільнять з посади гендиректора Укрпошти, тим менше лиха очікує держпідприємство.
Олег Левчук, http://blogs.ukrhome.net/view/84739/