хочу сюда!
 

Твоя мрія

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «оон»

Новини, що замовчуються медіалядями

У той час, як їбануті зрадойоби намагаються замутити договорняки з "чістага ліста" з хуйлом, в ООН сталася така подія

Марні Чік (Marney Cheek) у своєму виступі перед Судом ООН робить акцент на тому, що докази України в цій справі свідчать про те, що терористичні акти, про які заявляє Україна, безпосередньо підпадають під ст.2(1)(a) та (b) ICSFT

Україна не просто називає акти терористичними, ми зібрали достатню кількість доказів – сотні додатків – для доведення порушення згідно зі статтею 2 ICSFT.

Росія не заперечує, що російські громадяни, які фінансують «ДНР», «ЛНР» та інших злочинців в Україні, усвідомлювали їхню терористичну діяльність.

Росія не заперечує кваліфікацію вибухів у Харкові та інших українських містах як злочинів за Конвенцією про боротьбу з бомбовим тероризмом.

Росія стверджує, що катування та вбивства цивільних осіб у так званих «ДНР» і «ЛНР» - просто звичайні злочини, які не мали мети залякати населення.

Росія стверджує, що контрольно-пропускний пункт був реальною метою «ДНР» в обстрілі Маріуполя і що він був військовою ціллю, проте увечері перед нападом члени «ДНР» обговорювали бажання знищити Східний район Маріуполя.

Докази підтверджують, що зброя, яка використовувалася при бомбардуванні цивільних осіб, в порушення Конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом, надходила з Росії.

Повний виступ буде оприлюднено на сайті Суду.

Виступ Марні Чік найбільше пов‘язаний з фактами справи, тому ще раз заохочую ознайомитися з нашою позицією по фактах справи у Меморнадумі України ( https://www.icj-cij.org/files/case-related/166/166-20180612-WRI-01-00-EN.pdf )

Пора поставить знак равенства между Геноцидом армян и Холокостом

Близится сакральная дата для миллионов армян и сочувствующих им представителей других народов в разных странах мира. 24 апреля традиционно они отдают дань памяти жертвам Геноцида в Османской империи, унесшего жизни более 1,5 миллионов армян.

В этот день, как и прежде, я вместе со своей семьей поднимусь на мемориальный холм Цицернакаберд в Ереване и возложу цветы к вечному огню, а потом, вернувшись домой и включив телевизор, надеюсь услышу, что Геноцид армян признан всем мировым сообществом. Конечно, это заветная мечта, но какой бы недостижимой она не казалась, работа в этом направлении ведется. Причем именно в этом году, благодаря усилиям армянской диаспоры в США, многолетняя мечта может, наконец, реализоваться.

Уважаемый г-н Помпео,

Армянский национальный комитет Америки выражает глубочайшую благодарность за оказанное содействие в вопросе признания уже подавляющим большинством штатов геноцида армянского народа, а также за вывод на завершающую стадию реализации проекта резолюции Совбеза ООН о признании геноцида армян. Возможное принятие подобной резолюции в очередную годовщину "Великого Злодеяния", совершенного турками против нашего многострадального народа, стало бы знаковым событием для всего мирового сообщества, приверженного содействию упрочения принципов исторической справедливости и недопущения новых преступлений против человечества и цивилизации.

Армянский национальный комитет Америки высоко ценит Вашу осведомленность в исторических событиях, касающихся преступлений, совершенных турками в отношении армянского народа, солидарность с армянской позицией в вопросах определения историографии фактов массовых депортаций, убийств и иных жертв, которые принес армянский народ, непримиримость с позицией турецкой стороны, касающейся признания данных фактов, а также нацеленность на узаконивание компенсационных выплат, которые обязана осуществить Турция армянскому народу за понесенные им страдания.

Вместе с тем надеемся на содействие с Вашей стороны в нашей работе, направленной на признание геноцида армян штатом Миссисипи. К сожалению, губернатор Фил Брайант не последовал примеру губернатора Алабамы Кей Айви, подписавшей декларацию о признании геноцида армян, и пока не отреагировал не только на наши письменные обращения, но и на многочисленные и обстоятельные встречи с представителями его администрации.

Надеемся, что наши совместные усилия возымеют положительный эффект не только в Соединенных Штатах, но и на площадке Генеральной Ассамблеи ООН, страны-участницы которой непременно прислушаются к авторитетному мнению США. Армянский национальный комитет Америки считает непременным долгом донести до всего человечества вопиющие бесчинства, совершенные в отношении армянского народа, что как нельзя лучше осуществить на площадке Генассамблеи ООН.

Армянская община высоко ценит поддержку, оказываемую Соединенными Штатами, рассчитывая на дальнейшее укрепление взаимоотношений, а также на дополнительную финансовую поддержку выбравшей демократический путь развития Армении в размере 80 миллионов долларов, которые позволят руководству страны продолжить плодотворный переход государства на демократические рельсы для проведения независимой внутренней и внешней политики.

Руководство Армянского национального комитета Америки, пользуясь случаем, выражает г-ну Помпео уверения в своем самом высоком уважении и готовности к всестороннему сотрудничеству.

ПРИЗНАНИЕ ГЕНОЦИДА АРМЯН, ЭТНИЧЕСКОЙ И РЕЛИГИОЗНОЙ ДИСКРИМИНАЦИИ, ВКЛЮЧАЯ ПЕРЕМЕЩЕНИЕ ГРАЖДАНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ В УСЛОВИЯХ, ПРИВОДЯЩИХ К НЕМИНУЕМОЙ СМЕРТИ, СОВЕРШЕННЫХ ТУРКАМИ В 1915-1923 ГОДАХ

Совет Безопасности,

руководствуясь Уставом Организации Объединенных Наций, Всеобщей декларацией прав человека, Международным пактом о гражданских и политических правах (резолюции Генеральной Ассамблеи ООН 217 А (III) (1948) и 2200 А (XXI) (1966)), и другими соответствующими документами по правам человека

ссылаясь на резолюции Генеральной Ассамблеи ООН о предупреждении преступления геноцида и наказания за него, а также о неприменимости срока давности к военным преступлениям и преступлениям против человечества, в частности, резолюции 260 (1948) и 2391 (1968),

учитывая другие важные инициативы Генеральной Ассамблеи, направленные на содействие упрочению принципов исторической справедливости и повышение степени осведомленности о страданиях жертв этнической и религиозной дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости и дискриминации в различных формах, в частности в память о жертвах геноцида, депортации и медицинских экспериментов над представителями армянского народа,

выражая глубокую озабоченность отказом турецкого руководства признать факт этнических и религиозных преступлений, совершенных турками в 1915-1923 годах,

подчеркивая, что ответственность за преступления на национальной и религиозной почве против армян в 1915-1923 годах должно нести действующее правительство Турции,

выражая серьезную озабоченность внешней и внутренней политикой, проводимой турецким руководством под влиянием турецких экстремистских организаций,

изучив документальные подтверждения преступлений и фактов дискриминации армян по этническому и религиозному признакам в 1915-1923 годах со стороны турецких властей,

с глубокой озабоченностью констатируя вызывающее тревогу увеличение числа случаев дискриминации и нетерпимости в отношении армянского населения Турции, мотивируемых предубеждениями против лиц, имеющих иное этническое происхождение, исповедующих иные религии или придерживающихся иных убеждений,

действуя на основании главы VII Устава Организации Объединенных Наций,

1. признает преступления турецких властей против армян по этническому и религиозному признакам в 1915-1923 годах геноцидом и рекомендует тем государствам-участникам, которые еще не сделали этого, рассмотреть вопрос о его признании, в том числе турецкому правительству,

2. рекомендует правительству Турции в назидание за совершенные преступления против человечества и цивилизации и во избежание их повторения, в том числе против других народов, населяющих страну, принести извинения на официальном уровне за преступления против армянского народа в 1915-1923 годах,

3. настоятельно призывает правительство Турции использовать все возможности для искупления вины турецкого народа перед армянами за геноцид 1915-1923 годов,

4. требует рассмотреть вопрос о выделении денежных компенсаций потомкам пострадавших в ходе геноцида, согласовав вопросы размера и сроков выплат с армянской стороной,

5. решительно осуждает инциденты, связанные с прославлением и пропагандой дискриминации по этническому и религиозному признакам армян и других народов Турции,

6. призывает руководство Турции продолжать предпринимать надлежащие шаги, в том числе с помощью национального законодательства, в соответствии с международным правом, в целях предупреждения мотивированных ненавистью риторики и подстрекательства к насилию против представителей любых национальных меньшинств,

7. напоминает о необходимости введения уголовного преследования за отказ признания факта геноцида армян в 1915-1923 годах,

8. постановляет продолжать активно заниматься этим вопросом.

Надеюсь, что резолюция о признании Геноцида, проект которой уже подготовлен, будет принят в самые сжатые сроки, несмотря на все политические препоны. Ведь, несмотря на более чем вековой рубеж с момента трагедии, ее значимость для Армении не ослабевает. Годы не властны над памятью народа, а преступления турок против армян навсегда останутся кровоточащей раной и будут отзываться болью в сердце.

Невозможно предать память предков, забыть и простить злодеяния турок. Осуществленное ими беззаконие сложно назвать высылкой и депортацией, потому как имели место жестокие репрессии и целенаправленное уничтожение людей. Беззащитное население убивали, закапывали живьем, топили в море, депортируемые умирали в муках от жажды и голода, женщин и детей отдавали на растерзание особой организации, состоящей из так называемых "четтес" - выпущенных из тюрем преступников.

Оправданием уничтожения армян являлось просто возмутительное утверждение, согласно которому армянское население в Османской империи имеет более низкий биологический статус. На этом основании многие армяне становились "сырьем" не только для медицинских экспериментов, но и для бесчеловечных пыток и издевательств турецких "светил" науки. Многим прибивали к ногам подковы, имитировали на армянах распятие Христа. Испытывали на детях и беременных женщинах яды, вводили смертельные дозы морфия....

Возможно, кто-то меня осудит и подвергнет критике за столь подробное эмоциональное акцентирование внимания на нелицеприятных страницах армяно-турецкой истории. Но разве вам они ничего не напоминают?

В годы Второй Мировой Войны человечество столкнулось с одним из опаснейших явлений 20 века - массовым уничтожением и преследованием евреев нацистской Германией. Имя ему всем хорошо известно - Холокост. Безусловно, осуждая репрессии против еврейского населения и разделяя память о миллионах погибших и замученных в немецких концлагерях, вместе с тем, наблюдаю существенную разницу между отношением мировой общественности и международных организаций к имевшим место преступлениям против человечности. В этой связи стоит вспомнить об установленном ГА ООН Международном дне памяти жертв Холокоста (27 января), о резолюциях Ассамблеи, которые отвергают и осуждают отрицание Холокоста как исторического события. Во многих странах в силу данных решений его публичное отрицание является противозаконным....

Несколько по-иному обстоят дела вокруг ситуации с признанием геноцида армян, несмотря на то, что он стал первым преступлением XX века, повлекшим массовое истребление народа по этническому и национальному признаку. Конечно, репрессии против армянского населения получили некую оценку и в 1915 году (Совместная Декларация Великобритании, Франции и России), где впервые были признаны преступлением против человечности, и в 1920 году - по итогам расследования военного трибунала Османской империи... Однако приговоры трибунала и провозглашение в дальнейшем преступников национальными (!) героями и мучениками, фактически свели на "нет" всю его работу и значение.

Вне всякого сомнения, сегодня, спустя десятилетия с той страшной трагедии и благодаря усилиям многочисленной армянской диаспоры по всему миру и неравнодушной общественности, проблема геноцида армян получила широкую международную огласку. Геноцид признан и осужден многими странами мира и международными организациями, а дата 24 апреля вписана в европейскую историю и объявлена Днем памяти жертв геноцида армян в Османской империи. Да, сегодня я могу пройтись по улице в Ереване, названной в честь Рафаэля Лемкина, автора проекта конвенции ООН о предупреждении и наказании преступлений геноцида ...

Но этого мало. Признание Геноцида должно, наконец, состояться и стать конечной точкой для торжества над исторической несправедливостью. Турция должна понести моральное и материальное наказание, выплатив компенсацию армянскому народу.

Промова Президента Порошенка на засіданні ГА ООН


Промова Президента України Петра Порошенка на засіданні ГА ООН щодо російської окупації - 20.02.2019




Польща зажадає виплат від Німеччини через ООН

Нещодавно глава польської комісії з репарацій Аркадіуш Мулярчик оцінив наслідки дій Німеччини в Польщі під час Другої світової війни в 850 мільярдів доларів. При цьому він підкреслив, що ця сума заснована на відомостях звіту, зробленого більше 70 років тому. Сьогодні, на думку Мулярчика, необхідно застосовувати нові методи розрахунку. Раніше подібний курс підтримувала попередній прем'єр-міністр Польщі Беата Шидло, а глава правлячої партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський не раз заявляв, що Німеччина не має юридичних підстав для відмови у виплаті. Берлін, в свою чергу, заявляє про повну виплату репарацій всім сторонам, які постраждали від дій нацистської Німеччини, і заперечує наявність будь-яких боргів по відношенню до Польщі. У спробі стягнути з Німеччини матеріальну компенсацію Варшава підготувала проект резолюції про історичну відповідальність Німеччини за злочини нацизму проти Польщі.



Рада Безпеки, приймаючи до уваги письмову заяву від уряду Республіки Польща щодо міжнародної оцінки збитків, завданих Німеччиною Польщі за роки окупації (1939 - 1944 рр.), а також необхідності уточнення розміру матеріальної компенсації і неправомірності відмови від виплат військових репарацій,

1. пропонує Німеччині беззастережно підтвердити свою повну відповідальність за злочини нацизму,

2. пропонує Польщі надати повний розрахунок завданих збитків в роки окупації з урахуванням інфляції,

3. постановляє далі створити фонд для виплати компенсацій за претензіями та заснувати комісію з управління цим фондом,

4. пропонує Польщі внести пропозиції щодо складу та чисельності Компенсаційний комісії...

Справедливості заради треба сказати, що "зруйновані міста і села, економіка і промисловість", а також "втрачений демографічний потенціал", заявлені паном Мулярчиком, - дуже суха, неемоційна і м'яка констатація пережитого Польщею жаху. Такий болісний кричущий досвід не можна виміряти жодними матеріальними засобами. Якщо Варшава вважає, що їй присудили недостатню компенсацію, то вона має повне право продовжити з'ясовувати відносини з Німеччиною. Але в двосторонньому форматі, оскільки на глобальному рівні факт її згоди з розміром отриманих репарацій був зафіксований за допомогою відповідної угоди ще в далекому 1954 році. Виносити ж свої особисті домисли на глобальне обговорення, щонайменше, некоректно.

Якщо ця резолюція буде хоча б розглянута Радою Безпеки, то відразу виникне натовп бажаючих переглянути невигідні для них підсумки "справ давно минулих років". І незабаром резолюції Радбезу і Генасамблеї ООН про історичну відповідальність перетворяться в звичний інструмент для вимагання та шантажу, який замінятиме собою загальноприйняте міжнародне законодавство і переписуватиме історію за зразком, зручним для заявників. Тоді такі любителі багаторазово нагріти руки на одних і тих же подіях, як Польща, отримають індульгенцію на поповнення державного бюджету за рахунок старих образ. Спочатку претензії до Німеччини, потім ще раз пригадають Ризький мир Росії, Віленський край Литві і безліч образ Україні від Волині до Коліївщини. Не виключено, що наступною резолюцією буде вимога перегляду поділів Речі Посполитої і повернення всіх територій, що належали Польщі до Віденської конвенції 1772 року, і втілення "Ягеллоньскої ідеї".

По суті, Варшава своїми діями створює небезпечний прецедент підміни міжнародного права приватною думкою окремо взятої держави. Ухвалення польської резолюції в Раді Безпеки буде означати упередженість Організації, що допускає нав'язування рішень з боку окремих членів. ООН, чия діяльність і ефективність давно піддається конструктивній критиці, остаточно дискредитує себе. Розпочнеться глобальна криза і політичний хаос, який в умовах напруженості на міжнародній арені загрожує вилитися в катастрофічну серію конфліктів по всій земній кулі.

Декларація ООН про Голодомор

Декларація ООН про Голодомор уперше засудила сталінський режим 

07/12/2018 - 18:47 



38 країн-членів ООН підписали Декларацію до 85-х роковин Голодомору, яка вперше засуджує сталінський режим. Про це повідомив спікер постійного представництва України при ООН Олег Ніколенко, – передає Еспресо. Декларація вперше засуджує сталінський режим, примусову колективізацію та конфіскацію продуктів, що призвело до загибелі великої частини українського народу. Також у ній наголошується на необхідності розкрити архіви для встановлення правди та підвищити обізнаність людей з причин та наслідків Голодомору. “Документ був підготовлений з ініціативи України. Якщо порівнювати з попередніми деклараціями до роковин Голодомору, значно зросла кількість і географія держав, які долучилися до нього у ролі співавторів”, – зазначив Ніколенко. Серед нових підписантів — Чилі, Болгарія, Словенія, Чорногорія, нейтральна Швейцарія, а також Португалія та Нідерланди. Загалом у переліку є країни Близького Сходу, Європи, Північної та Латинської Америки. “Цей документ є нагадуванням державам світу про обов’язок не допустити повторення таких страшних злочинів у майбутньому”, — переконаний Ніколенко.

Источник: https://informator.news/deklaratsiia-oon-pro-holodomor-upershe-zasudyla-stalins-kyy-rezhym/

Виступ Президента України в ООН

Виступ Президента України на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН

26 вересня 2018 року - 23:15

Виступ Президента України на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН

Виступ Президента України на загальних дебатах 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН «Зробимо ООН корисною для всіх людей: глобальне лідерство та спільна відповідальність у підтримці мирних, справедливих та сталих суспільств»

 

Шановна пані Голово,

Вельмишановні гості,

Пані та панове,

Від імені України я щиро вітаю пані Марію Еспіносу з обранням на посаду Голови 73-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Ми підтримуємо визначені Вами пріоритети та готові зробити свій внесок у їхню реалізацію.

Наші дискусії відбуваються у визначальний момент для Організації.

Незважаючи на загальний заклик до миру та проголошене зобов’язання його  підтримувати, війни та збройні конфлікти залишаються нашою реальністю.

Конфлікти є основною причиною зростання числа біженців та переміщених осіб по всьому світу до безпрецедентних 65,5 мільйонів.

Відсутність миру - це й відсутність розвитку, коли сотні мільйонів людей приречені на зубожіння.

Ще два десятиліття тому міжнародне безпекове середовище здавалося непохитно міцним. Сьогодні ми бачимо відкат до дедалі більшої нестабільності і небезпеки, де традиційні і гібридні загрози становлять виклик міцності наших суспільств.

Занадто часто ми чуємо пафосні заяви про мир, повагу до міжнародного права та відданість правам людини, які залишаються лише заявами - благозвучними словами, політично коректними сигналами, які, однак, не підкріплюються конкретними діями.

Ми можемо піддатися спокусі обговорювати свої досягнення або грандіозні плани на майбутнє.

Проте, на наш погляд, вирішення фундаментальних проблем, з якими стикається ООН та усе міжнародне співтовариство, є набагато важливішим.

Ми ніколи не повинні забувати, що головною метою існування цієї Організації є «врятувати наступні покоління від лиха війни».

Пані Голово,

На жаль, мої співгромадяни стали частиною тієї п'ятої частини населення світу, яка переживає жахи війни.

Поки я виступаю, приходять сумні звістки про ще одне щойно втрачене людське життя на фронті – у війні, яку приніс моїй країні постійний член Ради Безпеки ООН.

Вчора, як само і позавчора, ще кілька сімей були розбиті горем через загибель своїх близьких під час російських ворожих атак.

Москва робить українських дітей сиротами.

Катує наших патріотів у своїх в'язницях.

Понад 1,5 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами.

Вони все ще не можуть повернутися до своїх домівок.

Росія постійно примножує людську трагедію, яка останнім часом отримала новий вимір: екологічний.

Вона отруює українську землю і створює екологічні катастрофи – не лише в окупованому Криму, але й на Донбасі.

Для українців це повсякденна реальність уже впродовж чотирьох років. Тисячі смертей, руйнування, переміщення та людські страждання.

Для моїх співвітчизників ці роки стали надзвичайним тестом - випробуванням на рішучість і солідарність, стійкість і віру.

Не забуваймо, що це за війна.

Україна ухвалила суверенне рішення про власний шлях до вільного світу, заснованого на демократичних цінностях та правилах.

Росія карає Україну за це.

Вбиває. Руйнує будинки. Вона бреше у промисловому масштабі.

Вона робить вигляд, що Україна, як і Грузія, «самі напали на себе».

Чи знаємо ми, який наступний сусід Росії «нападе на себе»?

Чи буде світ й далі перебувати в стані «зручного заціпеніння», сподіваючись, що «наступним буду не я»?

Ми захищаємо українську землю та наш вільний вибір, ми протистоїмо відроджуваній неоімперіалістичній державі, яка хоче поділити світ наново, і таким чином ми захищаємо Вільний світ.

ООН не повинна мовчати, коли цінності та принципи, закріплені її Статутом та принципами міжнародного права, порушуються країною, що має право вето.

Це не просто виклик, це наш шанс зробити Організацію Об'єднаних Націй корисною для всіх людей і реалізувати таким чином девіз цієї сесії Асамблеї.

Пані Голово,

Як могло статися таке погіршення міжнародної ситуації?

Багато хто був переконаний, що повага до миру та міжнародного права є незмінною данністю.

Події на міжнародній арені за останнє десятиліття серйозно підірвали цю впевненість.

Політика умиротворення та пошуку швидких рішень складних проблем довела свою хибність.

Вона підтвердила, зручне замовчування порушень норм міжнародного права не зупиняє злочинця, а навпаки, спонукає його продовжити свою руйнівну політику.

Мовчання і є тією зброєю, яку Кремль використовує проти України, і, зрештою, проти всіх нас!

Наївно вірити, що «безпечна бухта» завжди буде поруч.

Не буде жодної «безпечної бухти», якщо ми дозволимо декому вважати, що для нього не існує жодних правил і обмежень. Що він має право змінювати міжнародну систему, як йому заманеться. Що його інтереси більш легітимні, ніж наші.

Якщо ж не буде сильної та єдиної відповіді, такий безвідповідальний та егоїстичний гравець вдасться до тактики подальшої ескалації, створення нових криз, підвищення ставок, шантажу інших країн та навіть цілих міжнародних організацій.

Все у спробах вийти сухим із води.

Ми цього не дозволимо. Ми повернемо світ на вірний шлях.

Що ж може цьому зарадити?

Лише відповідальність.

Здатність міжнародного співтовариства забезпечити системну та неминучу відповідальність за кожне порушення міжнародного права – перш за все, норм та принципів Статуту ООН – є показником того, наскільки успішними ми, як сім'я націй, можемо бути у досягненні спільних цілей.

Забезпечити відповідальність – непросте завдання.

Можу вас завірити: ніщо не зупинить Москву від продовження своєї агресивної, експансіоністської політики, якщо проти неї єдиним фронтом не виступить міжнародне співтовариство, якщо покарання за її вчинки не стане неминучим.

Саме відсутність відповідного покарання призводить до того, що після Грузії настала черга України, після Литвиненко – Скрипалів, після Аллепо – Ідлібу…

Кремль не має наміру зупинятися на цьому. Після окупації Криму, його мішенню сьогодні є окупація Азовського моря.

Незаконно побудувавши міст через Керченську протоку, Росія почала систематично порушувати свободу міжнародної навігації через Керченську протоку як для українських, так і для іноземних суден.

Такі грубі порушення мають бути припинені як незаконні, у тому числі в рамках Конвенції ООН з морського права. Вони мають отримати рішучу відповідь, включаючи посилення санкційної політики та інші цілеспрямовані заходи.

Ефективність міжнародних дій часто не відповідає очікуванням, а дієздатність самої Організації Об'єднаних Націй піддається сумніву.

Ми повинні визнати, що відповідальність за поточний стан справ лежить на всіх нас колективно, і кожному з нас особисто.

Якщо ми прагнемо створити мирне, справедливе і стале суспільство, ми маємо захищати Статут ООН, підтримувати його норми та принципи, вдаватися до рішучих заходів щодо відновлення справедливості.

Дозвольте мені бути відвертим – гарна мова Статуту нічого не варта, якщо його не дотримуються. Часу на розмови більше не залишилось, прийшов час діяти!

Організація Об'єднаних Націй повинна консолідуватися, адже здійснюються постійні спроби зруйнувати міжнародний порядок, заснований на правилах, і силою переглянути міжнародно визнані державні кордони.

Це небезпечне падіння у прірву нецивілізованого світу, в якому відсутні жодні правила, має бути зупинено.

У зв'язку з цим виникає необхідність активізувати та посилити роль Генеральної Асамблеї у сфері міжнародного миру та безпеки.

З розповсюдженням конфліктів ми повинні забезпечити максимальну гнучкість та повноту порядку денного Генеральної Асамблеї, яка є єдиним всеосяжним і головним майданчиком формування політики.

Саме тому Україна запропонувала включити пункт щодо «Ситуації на тимчасово окупованих територіях України» до порядку денного поточної сесії Генеральної Асамблеї.

Державам-членам мають надаватися всі можливості для детального розгляду всіх нагальних питань, які потребують уваги міжнародної спільноти.

Як зазначила голова Генеральної Асамблеї, ми повинні «сприяти швидкому та ефективному реагуванню Генеральної Асамблеї на надзвичайні ситуації».

Україна, як одна із віце-голів 73-ї сесії, готова надати цьому максимального сприяння.

Як держави-члени, ми «наділили Раду Безпеки головною відповідальністю за підтримання міжнародного миру та безпеки».

Якими мають бути наші дії, якщо член Ради Безпеки з правом вето, використовує його, не для того щоб сприяти міжнародному миру та стабільності, а щоб допомогти собі уникнути відповідальності?

Настав час наголосити, що зловживання правом вето – це гальмо, що заважає нашій Організації діяти на повну силу.

Ми вважаємо, що прогрес у питанні реформи Ради Безпеки буде важливим внеском у триваючу в ООН широкомасштабні зміни.

У цьому контексті ми підтримуємо започаткування міжурядових переговорів з метою узгодження тексту відповідного документа та готові конструктивно долучитися до цього процесу.

Ми також очікуємо, що поточна реформа в області підтримання миру та безпеки, ініційована Генеральним секретарем за підтримки Генеральної Асамблеї, сприятиме підвищенню можливостей та швидкості Організації у питанні реагування на нові загрози для міжнародного миру та безпеки.

Україна повністю поділяє підхід Генерального секретаря до миротворчої діяльності Організації у рамках концепції «Дії з підтримання миру» (A4P). Це своєчасна можливість для держав-членів та керівництва ООН вжити заходів, спрямованих на реальні зміни у миротворчій діяльності ООН.

Йдеться саме про таку миротворчу діяльність, по яку Україна зверталася до ООН ще у квітні 2015 року, коли я направив відповідного листа, підтриманого Верховною Радою України, на адресу Голови Ради Безпеки, Президента Генеральної Асамблеї та Генерального секретаря ООН.

Навіть після того, як ООН не вдалося запобігти агресії проти України, ми все ще сподівалися на допомогу Організації у врегулюванні конфлікту шляхом розгортання  багатонаціональної миротворчої місії на тимчасово окупованій території Донбасу.

Місії з потужним мандатом та широким колом відповідальності, що сприятиме поверненню миру на українську землю. А не тієї, що допоможе заморозити конфлікт або закріпити присутність агресора та його поплічників на Донбасі.   

Ми серйозно розраховуємо на подальший прогрес у вирішенні цього важливого питання.

Врешті-решт, чітко у відповідності до теми наших сьогоднішніх Загальних дебатів «Зробити ООН корисною для всіх людей», саме за допомогою погодженої Радою Безпеки миротворчої місії, ООН може врятувати численні життя людей та запобігти їх подальшим стражданням.

Пані Голово,

Ми як ніколи налаштовані й надалі захищати кожний клаптик нашої землі від агресора. Крім того, ми продовжимо розглядати всі наявні можливості мирного вирішення конфлікту та відновлення територіальної цілісності України.

Дозвольте мені наголосити, що Україна завжди ставила на перше місце правові та дипломатичні шляхи врегулювання конфлікту.

Пріоритетними для нас є багатосторонні механізми – тому ми звернулися за підтримкою до ООН, ОБСЄ, Ради Європи та інших міжнародних організацій, форумів та форматів. Ми будемо дотримуватися цього підходу й надалі.

Москва має відчути силу міжнародного права.

Ми ініціювали низку справ проти російської сторони в міжнародних судах. У деяких з них вже досягнуто значних результатів.

Зокрема, на початку 2017 року Міжнародний суд ООН наказав Росії скасувати заборону діяльності Меджлісу – представницького органу кримських татар в окупованому Криму.

Проте Росія продовжує ігнорувати таку ухвалу, нехтуючи не лише своїми міжнародними зобов’язаннями, а й демонструючи зневагу до самого Суду.

Ще один важливий елемент нашої справи в Міжнародному суді – це збиття у 2014 році літака МН17 та причетність Росії до цієї трагедії.

Важливо, що Австралія та Нідерланди нещодавно приєдналися до зусиль України притягнути Росію до відповідальності за цей злочин.

Міжнародна спільнота вже вкотре закликає Росію визнати свою відповідальність та припинити деструктивні дії як в Україні, так й деінде.

Ми знаємо, що правовий шлях є найбільш тривалим, але впевнені, що зрештою він дозволить нам добитися правосуддя.

Пані та панове,

Пройшло майже чотири роки з того часу, як Росія здійснила спробу анексії та окупації Криму і міста Севастополь.

За російської окупації Крим перетворився на військову базу, яка загрожує безпеці та стабільності всього Чорноморського регіону.

Ми впевнені, що зростаюча мілітаризація Криму заслуговує на пильну увагу та негайне реагування з боку Генеральної Асамблеї.

Агресивна політика Росії разом із зухвалим використанням летальної зброї посилює загрозу.

Саме тому під час цієї сесії Україна розраховує на вашу активну підтримку відповідної резолюції.

З першого дня незаконної окупації Криму кримські татари та етнічні українці піддаються репресіям та дискримінації. Зафіксовано безліч випадків убивств, катувань, переслідувань та арештів за сфабрикованими звинуваченнями.

Список заручників та жертв російського окупаційного режиму в Криму зростає майже щодня.

Здається, що бути українцем чи кримським татарином у сьогоднішніх реаліях окупованого півострова є кримінальним злочином.

Кримського фермера Володимира Балуха арештували та ув’язнили на 5 років за здіймання українського прапору над власною оселею.

Кримський режисер Олег Сенцов знаходиться за ґратами виправної колонії на півночі Росії, відбуваючи 20-річний термін за сфабрикованими звинуваченнями.

І Олег, і Володимир оголосили голодування на знак протесту, тож зараз вони балансують на межі життя та смерті.

Я глибоко ціную надзвичайний прояв підтримки та єдності по всьому світу в спробі визволити цих хоробрих людей.

На жаль, Кремль залишається байдужим до цих звернень міжнародної спільноти і багатьох представників російської інтелігенції.

Я закликаю країни-члени ООН докласти більше зусиль для того, щоб досягти поваги до прав людини в тимчасово окупованому Криму шляхом прийняття відповідної резолюції Генеральної Асамблеї ООН.

Крім того, з початку російської агресії в 2014 році окупанти утримують на неконтрольованій території Донбасу десятки українців.

Український солдат Сергій Глондар ніколи не бачив свою наймолодшу доньку, адже 3,5 роки знаходиться в полоні.

Усі українські пропозиції обміняти російських громадян, засуджених за злочини проти суверенітету та територіальної цілісності України, на українських, яких тримають як політв’язнів, цілком ігноруються.

Це черговий приклад безвідповідальності Росії: спочатку підбурювати і надсилати своїх громадян на цю війну, а пізніше просто покинути їх на призволяще.

Ось головна риса сучасної Росії – їм байдуже.

Їм байдуже щодо страждань.

Їм байдуже щодо правди.

Їм байдуже щодо закону.

Вони думають, що їх військова міць та статус в ООН дають на це право.

Ми – ті, хто має довести, що вони помиляються.

Ми – ті, хто має змусити їх не бути байдужими.

А інакше, навіщо ми тут зібралися?

Інакше, в чому різниця між світом “до” ООН та світом після створення ООН?

В цілому, Україна завжди вважала захист прав людини одним з наріжних каменів діяльності ООН.

Неможливо досягти стабільного миру та безпеки у відриві від питання щодо прав людини.

Таким чином, ми підтримуємо зусилля повернути питання прав людини до Ради Безпеки ООН та сприяти тісній співпраці між усіма органами ООН, залученими до цього.

Пані та панове,

Моя країна виконує зобов’язання за Порядком денним у сфері сталого розвитку на період до 2030 року та Цілями сталого розвитку. 

У другому кварталі 2018 року українська економіка зросла на 3,8% у річному вимірі. Зростання відбувається десятий квартал поспіль – це точно сталий тренд. Зростання ВВП було зумовлене макроекономічною стабілізацією, покращенням інвестиційного клімату та оздоровленням банківського сектору.

Україна демонструє найкращі темпи зростання серед ринків, що розвиваються.

Попри спрямування майже 6% ВВП на сектор безпеки та оборони, в економічному, соціальному та політичному житті України відбуваються докорінні зміни.

Ми цілеспрямовано впроваджуємо низку прогресивних реформ – від реформи судової системи, освіти, охорони здоров’я до впровадження децентралізації та боротьби з корупцією.

У 2019-2021 роках у зв’язку з членством в Економічній і Соціальній Раді ООН на Україну буде покладено важливу відповідальність.

Базуючись на своєму нещодавньому значному досвіді, моя країна докладатиме зусиль для зміцнення ролі Ради в процесі впровадження та огляду виконання Порядку денного у сфері сталого розвитку на період до 2030 року, насамперед в умовах конфлікту та постконфліктного відновлення.

З-поміж 17 Цілей сталого розвитку Україна, зокрема, вітає ініціативи ООН, спрямовані на подолання голоду у світі.

Сьогодні, в умовах, коли майже 850 млн. людей недоїдають, моя держава не може стояти осторонь та готова запропонувати допомогу для вирішення питань продовольчої безпеки у світі.

Україна, як ніхто інший, знає ціну цій трагедії.

У листопаді ц.р. ми вшановуватимемо 85-ті роковини одного з найбільш страшних злочинів 20-го століття – Голодомору або масової смерті від голоду, штучно організованого в Україні сталінським режимом. Він забрав життя багатьох мільйонів українців.

У цьому зв’язку хотів би поновити свій заклик до Асамблеї вшанувати одну з найбільших трагедій в історії людства шляхом прийняття відповідної декларації.

Пані Голово,

Наша Організація потужна рівно настільки, наскільки ми їй це дозволяємо.

Відтак, наша повна підтримка та міцна політична воля необхідні для того, щоб діяльність ООН відповідала реаліям сучасного мінливого та неспокійного світу.

Як Ви цілком слушно зазначили це в темі цьогорічних дебатів Генеральної Асамблеї ООН «корисною для всіх людей».

Нашим завданням та спільною відповідальністю є збільшити можливості ООН для реалізації нею наших очікувань.

Зробити це завдяки глобальному лідерству, заснованому на спільних цінностях – свободі, верховенстві права та терпимості.

Дякую за увагу.

Руша гудбай! Давай-давай!

Президент передав Генеральному секретареві ООН ноту щодо рішення України не продовжувати дію договору про дружбу з Росією

26 вересня 2018 року - 21:56

Президент передав Генеральному секретареві ООН ноту щодо рішення України не продовжувати дію договору про дружбу з Росією

Президент Петро Порошенко передав Генеральному секретареві ООН Антоніу Гуттерішу ноту щодо рішення України не продовжувати дію договору про дружбу з Росією.

«Це офіційна нота України про те, що великий Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Росіийською Федерацією припиняє свою дію і не буде продовжено», - сказав Глава держави, передаючи документ, який буде розповсюджено як офіційний документ Генасамблеї і Ради Безпеки ООН.

Під час зустрічі співрозмовники також детально обговорили останній розвиток подій на Донбасі та перспективи подальшого залучення ООН до врегулювання ситуації, зокрема шляхом розгортання багатонаціональної миротворчої місії під егідою ООН на окупованому Донбасі.

Окрему увагу було акцентовано на агресивні дії російської сторони в районі Азовського моря та Керченської протоки.

Сторони домовилися координувати зусилля з метою якнайшвидшого звільнення українських політв’язнів з російських тюрем.

Власть недостаточно эффективно утилизирует украинцев


Интересное исследование провели эксперты ООН. Согласно его результатам к 2050 году на Земле будет проживать почти 10 млрд человек, т.е. на 2,5 млрд больше, чем сейчас. При этом, население Украины существенно сократится с нынешних 42 миллионов до примерно 36.

Этот грустный для нас тренд укладывается в теорию, согласно которой Украина, оставшаяся после развала СССР с развитой промышленностью, огромными по европейским меркам территориями и населением, не вписывается в новое мироустройство. Поэтому ее плавно начали подводить к состоянию аграрно-сырьевого придатка Европы. А это примерно 20 миллионов населения и полная ликвидация производства (за исключением добывающей отрасли). Тем более, что и промышленность, и народ Украины теснейшим образом были связаны с Россией.

Власти, правившие в Украине до 2010 года, уверенно справлялись с задачей. Если отслеживать динамику украинской демографии, то с 1993 до 2003 года (т.е. в благословенные времена Кучмы) украинцы уверенно вымирали по полмиллиона в год. За тот же срок Ющенко «съедал» в среднем по 300 тысяч соотечественников. Сбой дал кровавый диктатор Янукович. Он резко понизил естественную убыль населения до 80 тысяч в 2013 году. Да и ВВП, не смотря на разразившийся еще в 2008 году кризис, при диктатуре стабильно подрастал. За отступление от намеченного плана утилизировали самого Януковича, обвинив (надо сказать не без оснований) в чрезмерной жадности. Правда, предыдущие президенты тоже не были альтруистами и знатно поживились за счет украинского народа.

Самый либеральный и демократичный президент в истории независимой Украины Петр Порошенко, дорвавшись до власти в 2014 году, решил не мелочиться и сразу же сократил население на 2,5 миллиона человек. В последующем он решил действовать более осторожно и хавать 150-200 тысяч сограждан в год. Остатки промышленности при Порошенко сокращалась прямо пропорционально росту его доходов. А доходы президента росли дай Боже.

Однако если темпы ликвидации украинской промышленности вполне удовлетворительны, то утилизация украинского народа до заветных 20 миллионов, по мнению заинтересованных субъектов мировой политики, несколько затянулась.

Лишние 22 миллиона украинцев хотят хорошо жить и кушать, а для этого нужна работа. Нет крупной промышленности – нет работы. Замкнутый круг. Кураторы требуют достичь уровня сокращения населения хотя бы времен Виктора Ющенко. Желательно, конечно, не останавливаться на достигнутом, и вернуться к темпам незабвенного Кучмы – полмиллиона в год.

В администрации Петра Алексеевича проанализировали, что наиболее активно убыль населения растет в период обострения в зоне конфликта на Юго-Востоке Украины и решили пойти старым проверенным способом, а именно, развязать боевые действия на Донбассе. Так как антитеррористическая операция уже не справлялась с этой задачей, было решено начать операцию объединенных сил под руководством Генерального штаба ВСУ.

Это сразу же принесло положительные результаты. Между сторонами конфликта начался интенсивный обмен. Нет, не пленными. И не документами. А пакетами реактивных снарядов установок «Град» и прочих тяжелых вооружений. Динамика естественной и неестественной убыли украинцев в различных направлениях резко пошла вверх.

Эти позитивные новости вызвали восторженную реакцию наших западных «союзников». Специальный представитель Госдепа США по Украине Курт Волкер поддержал украинское руководство в предпринимаемых ими усилиях. Он заявил:

«Конечно, украинцы не смогут вернуть территорию, уже захваченную Россией. Россия слишком сильна. Но цена дальнейшего наступления для России уже выросла и будет расти еще больше. И те, кто сидит в Москве, должны задать себе вопрос: «А что мы от этого получаем? Мы несем потери, российские солдаты погибают в Украине. И все это для чего?»

Какую цену в это время платят украинцы, наш американский друг не уточнил, но отметил, что поставки Украине летального оружия способствуют установлению мира на Донбассе.

Таким образом, можно отметить, что мнение экспертов ООН по населению Земли в 2050 году в части касающейся Украины не учитывает старания нашего президента и его команды по утилизации народа, проживающего на вверенной ему территории, называемой на данный момент Украиной.

Украинские эксперты более осведомлены в сложных переплетениях внутренней и внешней политики, поэтому не мелочатся в прогнозах. Многие из них считают, что Украине под силу преодолеть двадцатимиллионный рубеж к середине века.

Завотделом демографических процессов Института демографии и социсследований Ирина Курило отмечает, что основное демографическое «достижение» нынешней власти — высокая преждевременная смертность.

При этом, она не видит никаких проблем, если на территории нашей страны вместо украинцев будут проживать совсем другие люди. По мнению Курило, даже гипотетическое повышение рождаемости может дать прирост населения только через несколько десятков лет. Вопрос: зачем ждать так долго, если можно завести мигрантов со стран Азии и Африки. Именно к этому нас призывают наши ближайшие европейские партнеры. Им абсолютно не важно, кто будет обеспечивать Украине статус аграрно-сырьевой державы.

Так что наш президент Петр Порошенко уверенно движется к повышению количества своих избирателей за счет сокращения электората своих конкурентов. Судя по текущим тенденциям, в ближайшей перспективе нас ожидает потрясающий рост показателей утилизации украинцев. Надо успеть к выборам.

Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая