хочу сюда!
 

Ira

35 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «захисники»

Прощай Росія неумита


Михайло Лермонтов, Переклад Юрія Клена,
узгоджено з ІІІ тисячоліттям

Прощай, Ерефа неумита,
Країна рабства і панів, -
І ви, мундири, злотом шиті,
І ти, народе батраків.


Хоч, може, у кавказьких пущах
Сховаюсь від царів лихих,
Од їхніх зорів всевидющих,
Та від ушей, таких чуйних.

З території РФа вівся обстріл комплексу Саур-Могила https://www.youtube.com/watch?v=Axma9oMee7A 

НЕ модельки))

Ось вони - справжні українські захисники без прикрас))



24 листопада, Горлівка

Волонтерська Премія Євромайдан SOS у приміщенні АртПричал

30 листопада 2015 року відбудеться церемонія нагородження на щорічну “Волонтерську премію”  - у символічну для нас дату початку Революції Гідності, що й стала стартом ініціативи Євромайдан SOS як відповіді тисяч звичайних людей на брутальні дії влади щодо розгону мирної студентської демонстрації.

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Волонтерська Премія ЄСОС відбудеться у приміщенні АртПричал (недалеко від метро Контрактова Площа) - вул. Набережно-Хрещатицька, причал №2.     Подивитися на карті тут                                                                  Тривалість події - з 18.30 до 20.30. Виступ гурту Буття очікується орієнтовно з 20.00 до 20.30

Перша “Волонтерська премія” Євромайдану SOS була вручена 30 листопада 2014 року. Минулорічне журі у складі філософа Євгена Сверстюка, редакторки інтернет-видання “Української правди” Севгіль Мусаєвої-Боровик, координаторки ініціативи Євромайдан SOS Олександри Матвійчук, дисидента Йосифа Зісельса, відзначило волонтерів у різних номінаціях. 

Євромайдан SOS відкрив номінування звичайних людей, які роблять надзвичайні речі.
Cила нашої країни в активних людях, які обрали для себе волонтерство як природний порив підставити власне плече людині, що потребує допомоги. Саме ці люди змінили хід історії 30 листопада 2013 року, коли почалася Революція Гідності, вони закрили нас собою у дні розстрілів, і сьогодні невтомно продовжують працювати у різних секторах – культурному, екологічному, гуманітарному, соціальному, правовому та безлічі-безлічі інших.
“Сьогодні зроблю добрий вчинок і нікому про це не скажу” – важливий життєвий принцип, який для волонтерів різного віку, статі, походження, віросповідання, роду занять - став чи не основним. Щоденно робити добрі вчинки для людей, яких ти не знаєш, але які є частиною твоєї країни. Людей, які лишилися сам-на-сам з окупантами та продовжують їм опиратися, людей, яких запроторено у тюрми та катовано за український стяг, людей, які були змушені покинути свої рідні домівки та тікати від війни світ-за-очі, людей, які зі зброєю в руках стоять на сторожі нашого миру, який закінчується зовсім поруч – за кілька сотень кілометрів. 
Євромайдан SOS не прагне визначити найкращих. Зрештою, це просто неможливо. Ми хочемо привернути увагу нашого суспільства та всього світу до неоціненого внеску звичайних людей, які щоденно роблять надзвичайні речі та змінюють цей світ на краще. Традиційно із початком листопада ми розпочинаємо процес номінування на “Волонтерську премію” Євромайдану SOS за щоденну волонтерську роботу або волонтерський вчинок.
Ми переконані, що і серед ваших рідних, друзів та знайомих в Україні та за кордоном обов’язково є багато людей, які займаються волонтерською діяльністю у різних напрямках. Зокрема, допомагають нашим захисникам, опікуються людьми з інвалідністю, влаштовують вимушених переселенців, надають правову чи гуманітарну допомогу, працюють психологами із жертвами війни, тримають інформаційний фронт, дбають про навколишнє природне середовище та роблять тисячі інших речей, які необхідні нашій країні. 
Для того, щоб номінувати людину, потрібно завантажити та заповнити анкету (посилання нижче) і відправити на електронну скриньку evromaidansos@gmail.com не пізніше 21.00 год. 21 листопада 2016 року із темою листа “Волонтерська премія”.
Критерії висування номінантів:
- щоденна волонтерська робота або вчинок;
- відсутність належності до керівних позицій у будь-якій з політичних сил.

Разом із заповненою анкетою надсилайте, за можливості, фото номінантів/номінанток.
Перелік усіх номінантів оприлюднений для проведення онлайн-голосування 25 листопада.

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.672022386272107.1073741856.335278196613196&type=3

Переможців у інших номінаціях оголошуватиме журі.Члени жюрі:

Богдан Гаврилишин – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу. 
Народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (тепер Тернопільська область). Під час ІІ Світової війни у 1944 р. його забирають до Німеччини. 
Майже тридцять років Б. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева. Також заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти.
У 2010 р. заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина.

«Під час революції українці взяли курс на європейські цінності, про більшість з яких самі європейці вже забули. Коли почали бити людей, на Майдані з’явилися служби: медична, релігійна, освітня. Або волонтери, які відразу пішли в АТО. Хто це зробив? Самі люди. Вони робили це, і робили добре.

Це нова парадигма, яка потрібна світу. У світі всі вимагають для себе прав, але не думають про свої обов’язки. Колись Кеннеді сказав: “Не думайте про те, що Америка може зробити для вас. Думайте те, що ви можете зробити для Америки”. Українці якраз так поступали. Світ зараз нам багато допомагає, але й ми можемо йому допомогти, прищепити цю нову парадигму». Богдан Гаврилишин


Олександра Матвійчук, правозахисниця. Голова правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод», діяльність якої спрямована на підтримку демократичного розвитку та дотримання прав людини в Україні.

У 2007 році Олександра стала наймолодшою лауреаткою премії імені Василя Стуса, яка присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі.

Також, координує діяльність ініціативи «Євромайдан SOS», яка утворилась 30 листопада 2013 р. у відповідь на брутальне побиття Беркутом студентів на Майдані Незалежності.
«Ніхто з нас не знає, що буде завтра. Але є речі, які ми знаємо напевно. Буремні часи дають можливість людям "вирости" та розкрити свої найкращі якості - чесність, доброту, відданість справі, незламну віру, дієвість у допомозі ближньому. Ми зараз живемо серед сотень тисяч незвичайних звичайних людей. І кожен з нас знає для чого живе і за що бореться».  Олександра Матвійчук


Ахтем Сеїтаблаєв, відомий український актор та режисер, автор трагічного фільму про сталінську депортацію кримських татар "Хайтарма". У цій стрічці зіграв головну роль.

Ахтем сам походить з родини депортованих кримських татар. Народився неподалік Ташкента (Узбекистан), звідки переїхав з рідними до Криму в 1989 році.


Ведучий військово-патріотичного проекту “Хоробрі серця”. Має багато творчих планів, серед яких фільм про легедарних кіборгів, які обороняли донецький аеропорт.

Важко слухати, коли мама розповідає про те, як загинув її єдиний син. Вона не опустила рук, продовжує допомагати таким же, як і він, хлопцям, вважаючи, що це - її сини. І як вона привозить допомогу їм в такі важкодоступні місця, куди навіть наші спецназівці не можуть дістатися, а вона - приїжджає. Коли ти спілкуєшся з такими людьми, слухаєш їхні історії, дуже важко залишатися спокійним» Ахтем Сеїтаблаєв

Ірма Вітовська, відома актриса, телеведуча, грає на сцені українського театру понад 17 років. Знялася у більш, ніж 10 фільмах і серіалах. Удостоєна різноманітних нагород за акторський талант. Виступає у виставах "Молодого театру", волонтерить для воїнів АТО.

Сьогодні Ірма активно допомагає невиліковно хворим діткам. Актриса грає у благочинній виставі "Оскар та рожева пані", зібрані кошти від якої віддадуть на обладнання для палiативних вiддiлень та виїзних бригад для таких дiтей.

Волонтерський рух для мене означає становлення громадянського суспільства. Коли громадяни вміють брати на себе відповідальність та об'єднуються навколо певної проблеми,таким чином не покладаючись на вказівки та інертність часом адміністративних інститутів - це означає,що суспільство видужує з постколоніальності та має шанси на долучення до кращих спільнот цивілізації. Добровільне жертвування - це очищення”, - Ірма Вітовська.


Тарас Ковалик - 25-річний пластун з Тернополя, боєць батальйону “Айдар”, активний учасник Самооборони Майдану (15-та сотня).
З початком активних бойових дій поїхав на війну добровольцем. Не маючи військової спеціалізації, прагнув опинитися на передовій. Під час взяття міста Щастя був поранений.

Зараз працює над некомерційним проектом, основним завданням якого є надання допомоги і навчання сучасної психологічної та фізичної реабілітації людей, які пережили бойові дії в Україні.

"Я підтримую думку «Ворог зупиниться там, де ми його зупинимо. Я розумію, наскільки важливо відстояти ідеї Єдиної України на ділі, а не на словах"  Taras Kovalyk


Олександр Лінчевський - хірург-доброволець, який сьогодні рятує життя бійців в зоні АТО. Під час кривавих подій на Майдані 18-20 лютого кілька днів без упину оперував важкопоранених активістів у київській лікарні №17. За всю Революцію Гідності через руки його та його команди пройшли сотні майданівців.

Сьогодні є заступником начальника штабу 1-го Добровольчого мобільного шпиталю в зоні бойових дій. Досвід роботи цього шпиталю буде використаний під час реформування національної системи охорони здоров’я.

Разом із лікарями «Захист патріотів» провів тренінги з тактичної медицини для 19 тисяч бійців.

Війна — це страх, це бруд, це смерть. І це також щоденна, напружена робота. Ти закочуєш рукави. Ворог могутній? Завдання небезпечні, тяжкі, невдячні? Робиш все, що в твоїх силах – це справа твоєї честі. Працюєш, незважаючи ні на що. Роби, що мусиш, а буде, як буде. Війна колись скінчиться, а люди лишаться. І їм треба буде дивитися у вічі – батькам, друзям, жінкам. Треба буде подивитися в очі своїм дітям… Саме так, і саме з них і починається Батьківщина”  Олександр Лінчевський


p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Гончарова Олена - переможець минулорічної премії Євромайдан SOS, засновник групи «Станція Харків», яка опікується внутрішньо переміщеними особами із зони АТО.

Олена започаткувала роботу по допомозі внутрішньо переміщеним особам (пізніше "Станція Харків") ще в кінці травня 2014 року.
Зусиллями групи започатковано багато важливих ініціатив:
"Гаряча лінія”, інформаційний пункт на залізничному вокзалі, пункт видачі гуманітарної допомоги, консультаційний центр, безкоштовний хостел для тимчасового розміщення, соціальна адаптація дітей та молоді з особливими потребами тощо.
"Станція Харків" нараховує більше сотні волонтерів, завдяки діяльності яких тисячі внутрішньо переміщених осіб щоденно отримують гуманітарну допомогу і медикаменти, психологічну підтримку, допомогу у розселенні, працевлаштуванні тощо.

"Людське відношення з боку волонтерів змушує змінювати думку переселенців. Люди дякують із слізьми на очах, не вірячи, що можна безкорисливо допомагати"  Олена Гончарова (Ева Гукалова).

Детальніше про Станцію Харків можна почитати тутhttp://station.kharkov.ua/




Волонтери


17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

17%, 1 голос

0%, 0 голосов

50%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Вітаю зі Святом оборонців України

Шановні друзі! Вітаю зі Святом! Токмак. Веселий день! Свято! Постояли з наметом.

Поїхав на площу.

Фото з воїнами, оборонцями України, для тих, хто в формі)))

 Познайомився зі зброєю, спитав, що не знав.

 Сфоткав чергу.

Спитав, як куліш.

Хтось побачив машину без номерів, що слідкує за небайдужими токмачанами.

Заблокували її.

Прилетів зворохоблений воєнком з головою Досааф.

Висловили незадоволення, що Токмаком гуляють люди зі зброєю.
Спитав мужика, ви хто? Каже, голова ДОСОАФ. Питаю: "Чому, біля Танка на мемориалі висить фашистська, шовіністична, російська, власівська, жовто-чорна стрічка - споконвічний символ Російської імперії, її претензій до земель держав-сусідів?" Кажуть ДАІ склали протокол на машину без номерів, але прибирати її евакуатором не стали, не взираючи на прохання токмачан. Видно машинка, мерс, крутого дяді(((

 Здалеку побачив, здається, Валерія, киянина, що приїхав з Києва,
вчити токмачан, що Свобода не за мир, а "Опозиційний блок" складений
з антиукраїнських партій, за мир.Спец, мабуть найнятий за гроші
Валерій почав навчання з вимог до прихильників ВО "Свободи" забиратися
з Токмаку. "Мирний" представник блока, складений з людей, що активно
постачали на антимайдан "подставки под флажкі" має років 30. Заслуги
його у Києві невідомі, але у Токмаці він прискіпався до людей, вимагаючи
повідомити їх адресу, засуваючи руки до кишені, ніби за ножем, лякаючи
їх, що "Опанутий блок" фінансує сама "Запоріжсталь" (видно економлячи
на здоровї запорожців і металугрів. Гукати "забирайтеся звідси" людям,
які мають онуків старших за "миролюба". "Їдьте до Бандерштату" - людям,
діди і прадіди яких родом з міста Токмак. Отака риженька борідка, невдала
світлина, заявилася зіпсувати свято і сьогодні. Киянин?
Можливо, хто його пізнає, з киян, львів'ян!?

під Побачив неодноразові порушення поводження зі зброєю, тому порадив порушникам і відповідальним слідкувати, щоби зброя цілила не в людей.
 
Краще в мішень, де Володимир їсть куліш. У пам'ятник ката, параноїка і, вибачаюсь, збоченця, що так зручно височіє над площею)))
 Слава Україні!

Замість добранічу. Добре, що вони є - справжні.

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, 
сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш..
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевно - хворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.

_____________________________
Автор невідомий, але написано на фронті.
Фото - кіборги з 95 аеромобільної бригади. Дуже виразні очі.



УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про День захисника України

Офіційне Iнтернет-представництво Президента України

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 806/2014
Про День захисника України

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості постановляю:

1. Установити в Україні свято — День захисника України, яке відзначати щорічно 14 жовтня.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 23 лютого 1999 року №202.

Президент України П.ПОРОШЕНКО

14 жовтня 2014 року



Адреса цієї сторінки: http://www.president.gov.ua/documents/18252.html 
Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Адміністрація Президента України.

Сьогодні 23 лютого - День Захисника Вітчизни

Коли сідав за комп, то мав на думці вилаяти усіх тих, хто начебто і рахується захисниками народу і країни, але насправді виявились у найважливішу хвилину бою не з боку народу, а проти нього або десь по кущах поховались, як довбана супер-бупер-спецпідрозділ СБУ "Альфа" хвалиться тим, що вони людей не розстрілювали, як це робив псевдо-антитерористичний підрозділ МВС "Омега"...
Нехай ті всі боягузи і нікчеми не заглядають у дзеркало чи в очі сторонніх людей, щоб не побачити часом, якими потворами вони є...
Ось де обличчя ПРАВДИВИХ ЗАХИСНИКІВ ВІТЧИЗНИ



Хотілось багато обурливого виказати, але майже одразу з пошти мені вийшло прочитати ось цей вірш невідомого автора і я вирішив просто його скопіювати і розмножити під гаслом: 

Правдиві Захисники Вітчизни і Народу 



МЕНІ ЙДЕ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ РІК
І Я ЛЕЖУ У ВЛАСНІЙ КРОВІ

Мені йде двадцять третій рік.
Я маю безліч мрій і планів.
Я бачу тих, хто вмер і зник,
тому я зараз на Майдані.

Тримаюсь мужньо в обороні
і ці моменти незабутні.
Я знаю: камінь цей в долоні
назавжди змінює майбутнє...

Мені йде двадцять третій рік
і я лежу у власній крові.
Надію маю й кулі дві:
одна у грудях, друга - в скроні...

Хоч ми не воїни УПА,
не козаки, що йшли стріляти.
Але померли недарма,-
нас будуть завжди пам'ятати.