і досі заявам із джерел Інкогніто, то знов мушу розчарувати: тепер у відділенні "висне" 
програма, котра відповідає за передплату найбільшої україномовної газети.
з кланом рошенів 
?
.., відмовився доставляти мені передплачену мною газету 
Особа, яка стоїть навпроти журналіста і правозахисника Анатолія Руденка, якось пообіцяла «віддати своє життя», щоб була свобода слова. Але поки що віддають за цю саму свободу слова українські журналісти…
Напередодні Дня прав людини в Кривому Розі, 9 грудня ввечері, жорстоко побили спецкора «Нашої версії», відомого правозахисника Анатолія Руденка. По-звірячому побили біля під’їзду будинку, де мешкає пан Анатолій. Нападників було двоє, в якості зброї вони використовували залізні прути, якими і били журналіста. В результаті у нього розсічена голова, він втратив багато крові. Лікарі діагностували ще й перелом руки і скроневої кістки. Журналіста-правозахисника в шоковому стані госпіталізували в другу міську лікарню, де і надали медичну допомогу.
Оскільки зловмисники не затримані і є загроза життю Руденка А.П., а правоохоронні органи не здатні забезпечили його безпеку, було вирішено забрати нашого колегу з лікарні в більш надійне місце. Можливо злочинці бажають довести справу до кінця…
Це не перший напад на Руденка. Так, 27 листопада 2014 року його намагалися вбити, таким же способом, також ударили по голові, завдали йому тяжкі тілесні ушкодження.
21 липня цього року, на нього напали з ножем. Подія трапилася біля його будинку в день, коли Руденко з однодумцями пікетували Дзержинський районний суд.
Анатолій Руденко активно займається правозахисною діяльністю. Зокрема, в цьому році він організовував пікети судів і відділків поліції, виступаючи проти корупції в правоохоронних органах.
Нині Анатолій Руденко на громадських засадах допомагає одній зі сторін у судовому позові за спадок криворізького бізнесмена. Друга сторона в справі – колишній співробітник одного з райвідділів поліції Кривого Рогу, а нині – співробітник центрального апарату Національної поліції в Києві.
Після замаху до «НВ» звернулась Фролова Людмила Миколаївна:
«Я, Фролова Людмила Миколаївна, подаю заяву в Жовтневий (Покровський) РВ КМУ м. Кривого Рогу. По факту замаху на вбивство мого представника Руденка Анатолія Петровича, якому в судовому засіданні 01.12.2016 року в Жовтневому районному суді у судді Ваврушак були прямі погрози від Москаленка Олега, який неодноразово погрожував зі своєю сестрою, Леміш Руженою Леонідівною, працівником поліції, на теперішній час підполковником поліції, яка є старшим слідчим в особливо важливих справах м. Києва. Скориставшись тяжкою хворобою онкологічно хворого Фролова Володимира Ілліча (4-та стадія раку), який був на сильнодіючих наркотичних препаратах, захопила його майно. Справа розглядається у Жовтневому районному суді вже 7 років. Об’єкти померлого Фролова В.І. кришуються поліцією та податковою інспекцією. Захопленими об’єктами – магазин на вул. Тухачевського, 6 та перукарня «Європа» на вул. Товстуновського, 2/12 – користуються Олег Москаленко та Тетяна Москаленко (родичі Леміш Р.Л).
09.12.2009 року Руденко публічно оголосив ці факти органам влади. Повідомляю вам, що попереднім адвокатам, які вели справу у Жовтневому районному суді та з якими було укладено договір по захисту Фролова Є.В (сина) у суді, погрожували фізичною розправою.
Адвокат Чернеш Дмитро Сергійович, вулиця Курчатова, 7/3 повідомив, що до нього в адвокатську контору приїхали на чорній «Волзі» Олег Москаленко та Ружена Леміш та погрожували йому за те, що він представляє інтереси Є.Фролова.
Наступний адвокат, Пупишев Микола Олександрович, який надавав правову допомогу у суді та представляв інтересери Фролова Є.В., зник з усіма документами. Про це було повідомлено в Жовтневий РВ. Копія заяви додається.
Через деякий час, Фролову було підкинуто конверт з усіма документами, які були в адвоката Пупишева та записка, надрукована на його машинці.
Це я стверджую, тому що раніше подані від нього заяви були надруковані таким самим шрифтом. Орфографія та пунктуациія автора збережені: «В начале декабря ко мне подходили трое мужчин спортивного телосложения. Требовали, с серьёзными угрозами, что бы я прекратил какое-либо общение с Фроловыми. Следят за мной, проверял. Я имею детей, семью, бизнес… Я не могу рисковать этим ради 3 тыс. грн., тем более, что некоторые неприятности относительно Вашего дела со мной уже случились. Надеюсь, что Вы меня поняли».
Це має пряме відношення до справи, яку на даний момент веде Анатолій Руденко. Москаленко погрожував мені, Фроловій Людмилі Милолаївні, про що я повідомляла Жовтневий райвідділ поліції, на що мені була надана наступна відповідь:
Днями Руденко, мав зробити розсилку інформації по цій справі в ЗМІ.
Хто саме стоїть за нападом на Анатолія Руденко, достеменно невідомо. Охочих помститися безкомпромісному журналісту-правозахиснику є досить багато, особливо в умовах впевненості у безкарності. Адже жодний напад на Руденка так і не був розкритий поліцейськими.
В Україні більш ніж два роки йде кровопролитна війна, війна, яка забирає життя українців, калічить долю і ятрить рани! За останніми даними, майже 10 тисяч наших громадян загинули внаслідок воєнного конфлікту на Сході.
Але настрашнішим є те, що війна потужно триває й в інформаційному просторі! Війна, яка полює на розум українця! І розпочалася вона не вчора, не місяць тому, навіть не два роки тому! А набагато більше! Українці навіть не зважають, що впродовж довгих років з екранів телевізорів, з радіо-гучномовців у їхніх оселях лине російська мова! Це інформаційна зброя окупанта, яка таким чином розповсюджує «русский мир» у свідомості жителів України. А інтелектуальна зброя цілить набагато глибше і потужніше, бо вона торкається ментальності.
Однією з причин виникнення війни на Донбасі саме і є мова, закладена, як міна сповільненої дії, що з покон-віків, з часів Сталіна, Брежнєва, а можливо, й з часів Переяслівської Ради! Експансія окупанта полягає в тому, щоб стерти зі свідомості українців їхню національну належність, наслідком цієї експансії були і жахливий Голодомор 1933–1934 років,і страчені провідні найкращі люди України в таборах, засланнях, у в’язницях. Винищена інтелігенція, винищена культура, заборонена мови.
Всі повстанські визвольні змагання на території України в усі часи – це, так чи інакше, боротьба з окупантом. Просто саме на Донбасі ця боротьба стала явною і ми, сучасні українці, відчули на собі справжню агресію Росії. Ми маємо кричати про захист нашого з вами інтелектуального простору! Це боротьба за нашу безпеку!
Нарешті у комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики обговорюється законопроект, яким пропонується зобов’язати українські телеканали випускати новини виключно або переважно українською мовою.
Але багато органів ЗМІ, зокрема телеканали «Інтер», «Україна», шукають різні лазівки, щоб транслювати передачі мовою окупанта, взявши на озброєння гасло «свобода слова»! Тому держава має безапеляційно відповісти цим віщунам: «Так, у нас в Україні панує «свобода слова» але «свобода» УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ!».
Ток-шоу Куликова, которая выходит по понедельникам — зомбирующая программа, которая очень избирательно приглашает спикеров и гостей. В студии находятся только приближённые лица, входящие в группу Пинчука и Кучмы. Других туда просто не допускают. Редкие исключения составляют козлы отпущения и мальчики для битья.
Вот такая «Свобода слова» получается… Свобода слова для беспомощного стада, которому остаётся лишь тупо таращиться на волков в костюмах и надеяться на лучшее.
Во вчерашней передаче волчары говорили, что их переизбирать не нужно, потому что они много работали по охране и обеспечению бараньего стада. Был презентован первоклассный колокольчик. Всё для народа! Один волк сказал, что волчья зарплата очень маленькая, и потому её следует повысить, чтобы волки могли честно выполнять свою функцию по стрижке баранов. Также выступал матёрый волчище, заявив, что нынешнее правительство — лучшее из всех, в которых ему доводилось работать. Он считает, что и в культуре, и в политике, и в экономике, и в обществе должна быть стабильность. «Мы стабильно вас стрижём, вы стабильно слушаете наш вой».
«Открытый честный диалог» между властью и представителями общественности происходил на канале волчар, которые его контролируют и финансируют. Для видимости демократии до политологического корыта допустили несколько голов из стада, которых временно воспрещается стричь. Всем своим видом они как бы говорили: смотрите, бараны, все животные равны, плотоядные больше не грызут травоядных, потому что теперь у нас европейская природа.
Слово взяла лиса. Она обратилась к баранам: если вы не изберёте нас стричь ваши шкуры (а налоги мы не отменим и не понизим, потому что наше правительство самое прогрессивное); так вот, если вы нас не выберете, то мы не получим кредит. Какой-то барашек робко проблеял у себя в стойле: а какое отношение мы, бараны, имеем к вашему волчьему кредиту. Но его зашикали со всех сторон остальные бараны, сказав, что без кредита стадо просто погибнет, да и у волков не будет денег, чтобы закупить ножницы для организованной стрижки.
… Под таким соусом прошло вчера политическое ток-шоу, одно из многих однотипных шоу Украины, выходящих на олигархических телеканалах и поющих под олигархическую дудку. К счастью, стаду мычать и блеять не запрещается. Главное, чтобы барашки боялись нищеты, нестабильности, волка-Путина, тогда они становятся смирными и не брыкаются, когда их стригут. Тихонечко помычали, надели на себя новые электронные колокольчики, и мирно пастись до следующего распоряжения волков, а то кредита не дадут. Єднаймося…
Хрупкая стабильность — самое большее, что это правительство может дать своему народу. Ни мечты, ни даже малейшей надежды оно создать не в состоянии.
