З нагоди 55-ї річниці вбивства Степана Бандери, сина вбитого в застінках київського НКВД священника східного обряду-уніата о. Андрія Бандери



Відкритий лист до редакції та власнику ЗМІ "Ера" Андрію Деркачу

Дорога редакція радіо Ера, прощаюсь з вами, тому що цитування навіть в новинах представників партії Ляшка, не кажучи вже про той непомірний час, який займає означена партія у ефірі вашого мовлення, - змушує мене більше не вмикати канал радіо "Ера"
Оскільки я дуже поважаю переважну більшість вашого колективу за розум, тому і не роблю пояснення хто і що є проект "Радикальна Партія Олега Ляшка", а скажу просто: мені осточортіло до нестями оті всі "політичні ігрища" довбаних закулісних лялькарів, бо вже життя скінчилося, а пожити в нормальній країні так і не довелось власне з цієї підступної причини. Ми не раби і не маріонетки - ми живі люди! Засуньте собі тих довбаних політтехнологів їх довбані власники-лялькарі туди, куди ви постійно хочете запхати народ України!

Якщо комусь мало революцій і гільйотин - дочекається, за тим не стане!

Єдине, що мені, Богдану Гордасевичу, сину письменниці-дисидентки Галини Гордасевич, дуже прикро бачити в таборі підтримки блазня-гоміка Ляшка власника "Ери" пана Андрія Деркача, сина Леоніда Деркача. Знову ж не маю бажання розписувати чому, а просто мені було цікаво як в книзі Аміраджибі "Дато Туташхія" мати Андрія Деркача за своєрідного заочного опонента по життю та боротьбі. Жаль, дуже жаль, що мною втрачено мій антипод (але не ворог!) по життю, бо хто з Ляшком - той для мене викликає тільки співчуття, як Іван Заяць чи Юрій Шухевич, а тепер - і Андрій Деркач. За таких обставин наше подальше тривале тривіальне заочне змагання в стилі "контрверсій" стає неможливе і я прощаюсь.

Час, люди і Бог розсудять кожного.

Поскриптум: добрі правила потребують винятків, тому я все одно буду включати радіо "Ера" вранці, як це і роблю багато років, - рівно о 5.55, але виключатиму після 6.02 - святе не може бути переможено поганим.

Богдан Гордасевич
11:54 15.10.2014

Читайте основне по темі Степана Бандери в сучасності тут -  дуже вартісний матеріал:
http://blog.i.ua/community/5846/1541379/

Нещодавно я був просто шокований, коли на повному самоповазі тонах і півтонах один політтехнолог по радіо урочисто заявив, що результати виборів до Верховної Ради України 26 жовтня багатьох здивують. Молодець! Ото розумник! А ми ось всі не можемо зрозуміти, навіщо ті вибори проводяться, коли їх результати добре відомі наперед…
Я навмисно так жартую, бо просто набридли оті про-плачені плачевні пустодзвони-політтехнологи, які базікають будь-що, бо реально ні за що не відповідають – взагалі ні за що! Ну збрехав чи просто не вгадав – що з того? Можливо наступного разу ліпше збреше чи вгадає, але ж отримані вже гроші не віддасть назад ніколи нікому…
Власне я б хотів визначити одну найголовнішу тему для роздумів над політичними партіями і людьми, а саме – відповідальність. Всі ми знаємо, що існує принцип «слово і діло», а з того і постає поняття «відповідальність», коли слово підтверджено чи не підтверджено ділом. Або коли діло далеко не тотожне даному слову, що найкраще демонструють вже майже вік всім відомі комуністи: ну така солодка брехня, що дотепер на неї западають люди без належного розуму і аналізу (чи аналізів?). І знаєте, я в тому за комуністів! Ну як є дурні, що в їх брехню вірять, то вибачте мене на слові, але сам Бог велить обманювати таких легковірів. Як не хочеш думати, але хочеш «щоб в тебе все було і тобі за це нічого не було» – то не будеш мати нічого! В розумінні доброго, бо щодо біди – тут навпаки буде багато і різної. Перевірено не раз, -  і Донбас та Крим он зараз мають той комуністичний сказ...
Також тому, що я багато раз переконався у правдивості тези «кожен народ вартий своєї влади», – я і стверджую, що наскільки виборці відповідально поставляться до обрання депутатів – настільки і майбутні депутати будуть відповідально ставитись до своїх обов’язків в подальшому. Іншого не буває. Якщо виборець зневажає своє право на делегування влади і продає його за кількасот гривень чи якусь іншу «гречку» – ну то най не нарікає потім, що влада жирує і народ зневажає, бо дійсно тільки зневаги і наруги варті продажні виборці. Або ще безглуздіше: коли виборці продаються на підступну і наглу брехню. Потім їх же обранці з них і насміхаються, кажучи: – А ви чим думали, коли тому вірили і не перевірили, чи то є можливо, що ми приобіцяли перед виборами?!
За минулі 23-и  роки в незалежній Україні пройшло чимало виборів і аж два революційні Майдани, а тому політична культура в наших людей доросла значного рівня, про що засвідчили останні вибори Президента України в першому турі. І ось ці нові вибори до ВРУ стануть або підтвердженням, або навпаки спростують цю тенденцію нашого високо народного рівня відповідальності щодо виборів. Фактично кожні всеукраїнські вибори можна визначити як люстрацію народу України. Люстрацію на честь і гідність, на розум і відповідальність.
Якщо український народ пройде цю люстрацію виборами належно – тоді він буде мати повне право люструвати владу повсякчас і скільки захоче. А ні – тоді вибачайте і добро втрачайте… Вам дано було право обирати і маєте те, чого вартуєте.
Той же «велемудрий» політолог з радіо  спрогнозував, що новий майдан обов’язково буде за каденції теперішнього президента… Ну супер-прогноз! А я ось не прогнозую, а стверджую, що новий Майдан постане тоді і тільки тоді, коли український народ визнає цей революційний чин потрібним і на часі. Тільки так! І відбутись це дійство може у будь-який момент, що ми однозначно і довели собі та цілому Світу.
Власне тому я не вірю у можливість якоїсь нової узурпації влади, як це спробували зробити Янукович і його банда з коаліції  регіоналів та комуністів у ВРУ – не вийшло їм і не вийде нікому! В України вся влада належить народу. Готовий побитись об заклад на друге око Шуфрича, що так воно і буде.
Як вже зрозуміли: переходжу від теорії до практики, а значить визначаю ту відповідальність, яку вважаю за потрібну для наступних виборів.
Однозначно потрібно обрати побільше депутатів до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка, а затим – від «Народного фронту», ВО «Свобода» та «Самопомочі». Якщо ми хочемо мати дійсно конструктивну роботу парламенту, а не пустопорожню говорильню або взагалі майже непрацюючий, як зараз.
Проходження до ВРУ партії ВО «Батьківщина» можливе, але користі в тому буде небагато, бо це вже ретроградна політична сила, як і її лідер потребує пенсії і спокою для себе, як і для нас від неї. Таки Ющенко вже зачекався за подружкою…
Дуже сумнівним є потреба наявності у ВРУ «Опозиційного блоку», як і «Сильна Україна» не підсилить її діяльність, бо їх претензії на представлення упосліджених промислових регіонів легко спростовуються і наявністю значної кількості представників  звідти у списку Блоку Порошенка, як і мажоритарники, обрані на Сході і Півдні від цього блоку, зможуть захищати інтереси своїх виборців значно краще за тих, хто одразу декларує і преться в опозицію до влади. Так смішно слухати обіцянки задекларованих опозиціонерів типу «Ми захистимо, ми дамо і ми зробимо», коли і дитині ясно, що то є звична брехня від тих, хто навіть не планує стати владою, тоді як зробити приобіцяне ними може виключно влада. Дивна позиція: одразу опозиція.
Нарешті дуже шкідливою справою я вважаю можливу наявність у ВРУ «Радикальної парті» та «Громадянської платформи» – це ще ті клоуни, яких треба найбільше обминати, бо слів від них багато, а справ – кицька більше наплаче. Якщо я кажу неправду, то спростуйте, але конкретикою: ділами, вчинками, досягненнями і ще там якимись вагомими фактами. Але не піаром пана Ляшка, що він десь там з вилами вискочив на танка і всі лугадони розбіглися в паніці. Мені ось цікаво, де він стільки грошенят назбирав, що таку рекламу собі дозволяє. Або броньовики купувати і дарувати яким чином вдається? Щось тут не ясно, а досить-таки темно. Взагалі, хто дещо знається на російській політиці, той не може не помітити повної аналогії-матриці РПУ Ляшка з ЛДПР Жириновського за методологією і в промовах, і навіть в жестах. До чого б це?
Про пана Гриценка взагалі розмова коротка: птаха-говорун, а як до діла – то геть від тіла. Що і коли ним зроблено реально? Ніде нічого – це реально. Міністр оборони був лажовий, а потім і взагалі тільки як вазилін моржовий в політиці ошивався, по телешоу шлявся і побрехеньки розповідав, як треба героями ставати. Щось по перебуванню в зоні АТО навіть Ляшко обігнав Гриценка, а не навпаки. Повторюю, що я за основу своїх висновків про людей і політсили ставлю їх діла і результат, а вже потім – слова, як підтвердження одне-одного.
Власне всі інші партії, як учасники виборів, це або ще як нерозумні діти, або як здеградовані старигани совкової генези. Таким нічого робити у ВРУ – однозначно. При тому, що я не є прихильником обмеження кількості партій – я є твердим у переконанні, що вплив партії творить її повсякденна робота серед людей, а не суто участь у політичних ігрищах та виборах. Як у всіляких змаганнях масовість добра на початках, а у фіналі потрібні профі, що був добрий результат. А він, результат, нам як ніколи потрібний добрий і обнадійливий.
В котре висловлюю свою думку виключно для друзів і не претендую на пророцтво, але пропоную як побажання.

З повагою, Богдан Гордасевич
12 жовтня 2014 р.

Доброволець з Чернівців Сергій Козак вже довгий час перебуває в госпіталі. Чи приживеться його ліва нога, яку київські хірурги пришили, покаже тільки час.



Я не міг залишатися байдужим - тому і пішов воювати.

У мене як раз дружина народжувала другу дитину 23-го березня. Прийняв пологи в лікарні, побачив, що все нормально. А 25-го березня я поїхав на полігон.

В армії нас колись вчили, що все, чого не вистачає, солдат повинен знайти собі сам. Хоча це було давно, але можу сказати, що там нас раз і на все життя підготували.

Може бути, тому, коли побачив війну, сприйняв її нормально. А, може бути, я просто така людина.

Мене відправили у 95-ю бригаду, у другий батальйон. Ми воювали в групі оперативного реагування. Нашим завданням було конвої. Іноді потрібно було виводити якусь групу розвідки, яка потрапила в оточення. Перші жертви у зоні АТО були з нашої роти і мінометної батареї.

Поранення отримав, коли потрапили в засідку, повертаючись зі Слов'янська. У селі Долина. Засідка була досить професійна, продумана. Але так вже вийшло, що ми теж вміємо все продумати. Коли я помітив, що ціляться в нас, почав стріляти. Кулемет у нас був направлений в іншу сторону, а часу його розгортати не було. Першим точним і вдалим пострілом противника з РПГ-26 пробив броню і відірвало ногу мені і водієві. Після чого ми ще 20 хвилин продовжували вести бій. Я стояв на сидіння обличчям у бік пострілів, спирався більшою мірою на праву ногу і думав, що вона обпалена. Ліву просто не відчував. Присів, щоб дістати черговий магазин. Коли піднімався, зрозумів що з лівою ногою щось не так, тому що не можу на неї стати. Але встав і продовжив бій. Коли закінчили, посвітив на ногу, побачив, що вона вже зажгутована кимось із хлопців, а нижня частина лежить збоку, тримається тільки на шматку шкіри. Подумав : "слава Богу, що не праву".

Попросив хлопців, щоб вони знайшли мій рюкзачок. Засунув ногу туди і прив'язав до другої частини вище коліна.

Чисто інстинктивно подумав, що кину в рюкзак, а там розберуться, що з нею зробити. Мене накололи буторфанолом. Потім передзвонив командиру роти, повідомив про те, що ми потрапили в засідку. Повідомив про місце дислокації і про те, що нам вдалося відбитися.

Пришивали мені ногу в Харкові лікарі з київського госпіталю. Вони-то і вирішили, що нога має право на життя. Ось поки і живе. Коли привезли в Київ, думали, що доведеться все ж відрізати. Незважаючи на те, що операції були кожен день, хірурги - молодці, боролися, щоб її врятувати. Сміюся тепер, що вони пришивають непришиваемое... Хоча прогнозів і зараз немає ніяких, тому що там тільки один робочий посудину. Ще чекають операції, і ніхто не знає, як вона відреагує.

Ніжка тепер у мене - сепаратистка, хоча за кермом їжджу. Ось в Житомир їздив проводити нашу 95-шу бригаду, і на могилу до старшому лейтенанту Віталіку. Він загинув одним з перших.

На війні ніколи ловити враження. Вражень отримую набагато більше в госпіталі, коли бачу двадцятирічних покалічених хлопців.

За них мені страшно, а за себе боятися не виходить. Важко, коли їх, молодих пацанів, вбивають, або коли вони залишаються каліками. Адже там, на сході, їх ще дуже багато залишилося. Переживаю. Хочу, щоб вони всі звідти повернулися швидше і цілими.

Солдати - всі різні. Є такі, кому дійсно страшно, а є й такі, які під час перестрілки анекдоти розповідали. Коли Я це побачив, спочатку подумав, що у людей істерика, тому що катаються по землі, а це вони від сміху.

Текст і фото: Віка Ясінська, Цензор.НЕТ

http://censor.net.ua/resonance/305131/ya_slojil_svoyu_nogu_v_ryukzak_i_prodoljil_boyi

Його величність Твітер може підтвердити, що вчора 27 вересня мій останній запис у ньому був наступного змісту: "Все - йду спати: зробив Україні статус ядерної держави, отже начебто день не змарнував."

Мій друг Жорж Дикий любить повторювати: - В кожному жарті є доля правди, але і в кожній правді є доля жарту.

Тому можете сприймати хто як хоче всі мої правдиві побрехеньки, але знаєте, коли сповна уповноважені люди починають корчити дурників, що навіть звичайні не надто утаємничені у світову дипломатію люди бачать брехню і фальш, то де інші фахівці? Чим вони займаються? Маю на увазі Міністерство закордонних справ України, як і політологів та інших ідеологів, що базікають про всяку дурню і не бачать простих очевидних речей.

Для прикладу, де заява від будь-кого з наших державних структур на звинувачення у відповідальності України за збитого російськими фахівцями-військовими з надсучасного Зенітно-ракетного комплексу "Бук" малоазійського авіалайнера? Чітка офіційна юридично і фахово обгрунтована заява - де? Немає. Чому?!

Те, що українські військові не могли цього злочину зробити навіть помилково, говорить той факт, що під час Антитерористичної операції взагалі жодного разу (жодного разу!) не застосовувалися будь-які ЗРК з боку українських державних сил, тому що не було цілей для того. В небі літали виключно літаки АТО! Потреб у ЗРК не було, тим паче такого класу, як "Бук".  Тільки терористи і то не з місцевих, а виключно з підготовлених і досвідчених воєнспеців зі збройних сил Російської Федерації мали і використовували подібне озброєння. Про ЗРК "Бук" взагалі навіть можна визначити поіменно, хто це був - настільки то є унікальні фахівці. То в чому питання? Де? Де документи УКРАЇНСЬКОГО СЛІДСТВА по цій катастрофі? Немає.

Дивним чином всі зайняті не конкретикою, а якимись абстракціями включно до того, що за будь-яких варіантів винувата тільки Україна, бо це її повітняний простір і вона за нього відповідає. Перепрошую, але коли лівійські терористи підірвали авіалайнер в небі Великобританнії, ніхто навіть не заікнувся про відповідальність англічан в цій авіакатастрофі. Чому наші дипломати, політики і політологи мовчать про подібні світові преценденти? На якого біса ця свора паразитів? Десь хтось з простих користувачів Інтернету починає рокривати всю правдиву картину подій та варіанти наслідків для України, а з державних і вищих політичних кіл - ні мур-мур, загальні фрази і сором'язливі образи: - Ах, як таке можна було подумати про нас, щоб ми щось десь чогось...

Приблизно так само я і став тим, хто зробив Україну державою з ядерним статусом, тому що жодного розумного прояву ініціатив та заяв з боку державників України не чув і напевно що не почую. Але ж це як кажуть і коню зрозуміло, що коли договір розірвано і не укладено іншого, то автоматично (автоматично!) відновлюється ситуація "статус кво" на момент укладання договору. Такою є загальна правова норма! Не може такого бути, що одна сторона розірвала угоду, а інша і далі її виконує, бо вважає угоду чинною і все. Якщо будь-яка зі сторін відмовляється офіційно чи просто за фактом її порушення від угоди - значить угода припиняє свою дію! Все, іншого не дано. І сторони набувають статусу, який мали на момент укладання угоди, а далі вже можуть судитись і передомовлятись.

В Будапешті була угода поміж Україною і Російською Федерацією про те, що держава України відмовляється від статуса ядерної та віддає всю, абсолютно всю наявну на її території ядерну зброю РФ в обмін на гарантіїї повного захисту державного суверенітету України та цілісності її кордонів, убезпечення від будь-яких агресивних посягань як політичними впливами, так і військовим чином. Дві сторони домовлялись, а гарантами домовленості виступили США та Великобританія, як дві світові ядерні держави - наголошую, що це не учасники угоди, а її гаранти і свідки. З ними Україна не домовлялась про свою територіальну та державну безпеку - договір про це був виключно з РФ. Кому передавалась вся зброя - той і відповідає. Все правильно. Як і правильно, я вважаю, що Україна майже демілітаризувалась, тому що для чого утримувати армію маючи поряд такого могутнього гаранта безпеки? Погодьтесь, що ніхто навіть уявити не міг, що агресором стане саме гарант безпеки. Проте так сталося.

Тепер маємо те що маємо: угоди немає. Її знищено і прямими заявами, і діями РФ, а значить Україна так само позбавляється всіх зобов'язань по цій угоді і має повне право повернути собі статус ядерної держави. Самої ядерної зброї вже, ясна річ, не повернути, але погодьтесь, що і сам-по-собі статус ядерної держави є досить знаковою величиною, тому що він надає нам право у будь-який момент виробляти і мати ядерну зброю! А це вже не хухри-мухри в світовому міждержавному процесі: статус ядерної держави.

Таким чином вітаю всіх: Україна є ядерна держава!

Богдан Гордасевич

Опубліковано 28 вер. 2014

ВИДЕО самого падения! Только что записал! 28.09.2014! Ленинопад, В Харькове снесли! Сори что без звука. Я только предоставляю информацию. Если благодарны за информирование - ставьте лайк, буду писать дальше. ПРАВДИВОЕ ОНЛАЙН ТЕЛЕВДЕНИЕ!

На Старосамбірщині, що у Львівській області, односельці на колінах вшанували загиблого бійця в АТО

В с.Сушиця Старосамбірського району Львівської області на колінах вшанували пам'ять загиблого бійця одеського спецбатальйону «Шторм» Степана Петровського, якого саме ввозили в його рідне село.

Все це відбувалося під "Плине кача...". Хлопець загинув на Луганщині. Тіло перевезли в рідне село Сушиця у Львівській області. Кожен житель вийшов назустріч бійцю і став на коліна.



«Суцільні гідність і повага, до живих і до мертвих. Прекрасні, гідні люди, біля кожної хати ідеальний порядок. Людям, які привезли "нашого Стьопку" вони з такою ж гідністю без істерики говорять "якщо ви нам привезете ще десятьох, ми все поїдемо в Київ», - пише на своїй сторінці у Фейсбуці одеський журналіст Віра Запорожець.

Друзі хлопця пишуть, що він кілька тижнів тому поступив на шостий курс ЛНУ. Він мріяв про диплом і власну родину.


Відео знято з автомобіля показує, як на протязі більше трьох кілометрів стоять жінки, чоловіки, люди літні та діти, молодь на колінах, з українською символікою і зі сльозами на очах.

Цей вияв солідарності показує велику пошану до бійця, який пішов захищати рідну землю, рідну сім*ю, нашу Україну.

Слава герою, Степану! Слава йому за те, що оберігав нас і слава батькам, що народили і виховали ЛЮДИНУ



http://myzhovkva.com/news/1957

Читаючи спогади академіка Георгія Арбатова, що був одним з розумних кремлівських царедворців за Хрущова та Брежнєва, натрапив у його "Свидетельство современника"  на повне дежавю сучасності, тому подаю просто сторінки з книги без особистого коментування за принципом латинського прислів'я, що "для розумного сказано досить"

Текст (якість не дуже, але то не ружжо, щоб все блищало, - прочитати можна, хто забажає)



А тепер контекст

Стани станів



Вступ

Обговорення про сучасні стани різних державних, політичних і соціальних станів українського суспільства я б хотів розпочати від означення методології мого аналітично дослідження, яке я фактично запозичаю у Нікколо Макіавеллі, а саме: «раціо» навіть щодо «емоціо». Тобто я відкидаю поняття «партійності літератури» запроваджене Леніним (і ще безліч ким), де все тотально підводилось під один копил: «так треба для нашої справи», тобто інакше кажучи: об'єктивна суб'єктивність. А простіше кажучи: все трактую так, як хочу, бо треба, щоб саме так було. Йде принципова установка, щоб всю об'єктивну реальність звести до якоїсь суб'єктивної концепції і тим її утвердити. Я ж навпаки хочу досягти суб'єктивної об'єктивності, тобто я наперед знаю, що неможливо уникнути особистої психічної упередженості в своєму дослідженні просто тому, що це неможливо для однієї особи. Ще колегіальний твір людей різних світоглядних позицій може вийти на більш-менш узагальнену об'єктивність, але не одна людина. Власне тому я не зарікаюсь наперед щодо свого абсолютного нейтралітету, а декларую своє суб'єктивне бажання намагатись бути об'єктивним в своїх аналітичних роздумах та висновках. Щоб прояснити на прикладі, як це виглядає, я звернусь до моєї улюбленої біблійної притчі про царя Соломона і двох жінок, що судилися за право материнства на дитину.

Притчу про суд царя Соломона я вже використав у своїх роздумах «Сучасність і "Правитель" Нікколо Макіавеллі» (http://blog.i.ua/community/1925/1072641/), де хотів підкреслити головні критерії влади: вольову послідовність в насильстві заради справедливості. Будь-якій владі апріорі надано право вчиняти насильство над іншими, а основою цього права на насильство є справедливість. Тоді я обмежився тими положеннями, бо вони і розглядались щодо твору про функції влади. Тепер я хочу дещо в іншому ключі розглянути притчу, тому що всі, як на мене, мають упереджену впевненість, що дитина дісталась фізіологічній матері, не турбуючись про докази, яких дійсно немає. Чим можна довести, що присуд царя Соломона стосувався саме фізіологічної матері? Нічим! То ми собі так здогадуємось і все. Але погляньмо глибше в конфлікт: дві жінки сперечаються щодо права на материнство. Яким чином виникла подібна ситуація? Варіантів може бути безліч у тому числі з причин релігійних чи корисливих, але я пропоную взяти до розгляду моральний варіант: жінки просто хотіли мати цю дитину заради неї самої.
Наступний етап: а чому виник конфлікт? Маємо всі підстави стверджувати, що правдива мати, яка дійсно народила дитину, не дуже ретельно за нею доглядала, тому інша жінка споглядаючи за покинутою немічною дитинкою пройнялася жалем і співчуттям до неї й стала її доглядати з тією ретельністю, з якою б насправді мала це робити мати фізіологічна, але не робила того. За тим нерідна мати вирішила взагалі забрати дитину до себе назовсім, і  аж тоді нерадива рідна мати схаменулась і стала намагатись повернути собі дитину, але було пізно і їй дитини не віддали, тому вона  і змушена була звернутись до суду. Колізія для суду надскладна: свідки переважно бачили дитину під опікою нерідної матері, а з рідною матір'ю навпаки ніхто не бачив – про що неважко здогадатись. Але жодна з жінок не хоче поступитись і таким чином справа доходить до самого вищого рівня – суду в царя Соломона. Присуд його відомий: «Раз жодна з жінок не зрікається права на материнство і довести протилежне неможливо, то наказую розрубати дитину навпіл і дати кожній з жінок її частину»
 Як я вже зазначав у роздумах над трактатом Макіавеллі: всі доконано знали, що наказ буде виконано однозначно, як знали, що порушника буде жорстоко покарано за злочин викрадення чужої дитини. І тоді одна з жінок визнає себе отим злочинцем-крадієм, чим врятувала життя дитині. І саме їй за цей героїчний вчинок цар Соломон віддає дитину, а іншу жінку, ясна річ, – покарано. Справедливість встановлено, але одразу виникає ряд запитань.
Спитатись, чому фізіологічна мати, яка вже один раз зреклася дитини заради своїх особистих інтересів, не зробить це так само і тепер, а раптом визнає себе винною і добровільно прийме на себе кару?
Так само спитатись: якщо інша жінка, яка вже раз порятувала дитинча, – чому вона не зробить цього і вдруге?
Нарешті не так запитання, як висновок: а з якою матір'ю дитині буде ліпше жити: з рідною чи з тією, що готова пожертвувати власним життям заради неї?
Традиційно ми поєднуємо ці поняття, бо в основній масі так і є в житті, але ж бувають і винятки, а тому я особисто вважаю, що цар Соломон справедливо віддав дитину тій жінці, яка готова була піти на великі жертви заради неї, а чи це була справді рідна чи нерідна мати – то достовірно знає хіба що один єврейський бог, але не ми з вами.

Таким чином я сподіваюсь моя методологія подальших дописів всім стала зрозуміла, а завершити цей розділ я б хотів зверненням до сучасних моментів нашого суспільного життя, зокрема мене надзвичайно злостять закиди різних «надправовірних патріото-ідіотів», що всі-всі біди українців походять від того, що «при владі в Україні знаходяться не українці» – цей допис і є моя відповідь на подібні бздури.   
       
Богдан Гордасевич

19:57 27.09.2014

Перелік державних свят та днів загальнонаціонального значення, релігійних свят, пам'ятних дат та ювілеїв видатних діячів України у 2014 році, заходи з відзначення та проведення яких потребують висвітлення державними засобами масової інформації



 1. Державні свята та дні загальнонаціонального значення

1.1. Новий рік 1 січня 2014 року
1.2. День Соборності та Свободи України (Указ Президента України від 30.11.2011 № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят») 22 січня 2014 року

1.3. День захисника вітчизни 23 лютого 2014 року (Указ Президента України від 23.02.1999 N 202/99)

1.4. Міжнародний жіночий день (Міжнародний день прав жінок і миру) 8 березня 2014 року

1.5. День Перемоги у Великій Вітчизняній війні 9 травня 2014 року

1.6. День Конституції України 28 червня 2014 року

1.7. День проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня 2014 року

1.8. День Державного Прапора України (Указ Президента України від 23.08.2004 №987/2004) 23 серпня 2014 року

1.9. День Незалежності України (Постанова Верховної Ради України від 20.02.1992 №2143-ХІІ) 24 серпня 2014

1.10. День знань 1 вересня 2014 року

 
2. Релігійні свята
 

2.1. Різдво Христове 7 січня 2014 року

2.2. Свято Пасхи, дня Воскресіння Христового 20 квітня 2014 року

2.3. Свято Трійці 8 червня 2014 року


3. Пам’ятні дати та ювілеї видатних діячів України


3.1. 100 років з дня народження Збанацького Юрія (Григорій) Оліферовича, українського письменника, кінодраматурга, Героя Радянського Союзу, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1914-1994) 1 січня 2014 року

3.2. 75 років від дня народження Валерія Васильовича Лобановського (1939-2002), відомого українського футболіста і тренера 6 січня 2014 року

3.3. 180 років з дня народження Руданського Степана Васильовича, українського поета, фольклориста (1834-1873) 6 січня 2014 року

3.4. 60 років з дня утворення Черкаської області (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 293-VII Про відзначення 60-річчя утворення Черкаської області») 7 січня 2014 року

3.5. 90 років з дня народження Параджанова Сергія Йосиповича, вірменського і українського кінорежисера, народного артиста УРСР, лауреата Державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка (1924-1990) 9 січня 2014 року

3.6. 75 років утворення Запорізької області (Постанова Верховної Ради України від 04.07.2013 № 419-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Запорізької області») 10 січня 2014 року

3.7. 75 років утворення Кіровоградської області (Постанова Верховної Ради України від 19.09.2013 № 610-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Кіровоградської області») 10 січня 2014 року

3.8. 75 років утворення Сумської області (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 297-VII «Про відзначення 75-річчя утворення Сумської області») 10 січня 2014 року

3.9. 80 років від дня народження Леоніда Макаровича Кравчука (1934), першого Президента незалежної України (Розпорядження Кабінету Міністрів України №591-р від 3 липня 2013 року)

3.10. 95 років із дня заснування Книжкової палати України (1919) 24 січня 2014 року

3.11. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту 27 січня 2014 року

3.12. 175 років з дня народження Чубинського Павла Платоновича, українського фольклориста, етнографа і поета (1839-1884) (Постанова Верховної Ради України « Про відзначення 175-річчя з дня народження Павла Чубинського № 705-VІІ з 20 листопада 2013 року) 27 січня 2014 року

3.13. День пам’яті Героїв Крут (1918) 29 січня 2014 року

3.14. 1050 років з дня смерті Ярослава Мудрого (бл. 978-1054), Великого князя, державного діяча і просвітителя Київської Русі 2 лютого 2014 року

3.15. 150 років з дня народження Самійленка Володимира Івановича, українського поета, драматурга, публіциста, перекладача (1864-1925)(Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Володимира Самійленка» № 702- VІІ з 19 листопада 2013 року) 3 лютого 2014 року

3.16. 70-та річниця визволення міста Орджонікідзе Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників (Постанова Верховної Ради України від 17.09.2013 № 577-VII «Про відзначення 70-річчя визволення міста Орджонікідзе Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників»)4 лютого 2014 року

3.17. 70-та річниця визволення міста Нікополя Дніпропетровської області(Постанова Верховної Ради України від 17.09.2013 № 576-VII «Про відзначення 70-річчя визволення міста Нікополя Дніпропетровської області від німецько-фашистських загарбників, здобутого в результаті проведення наступальної Нікопольсько-Криворізької операції військами 3-го і 4-го Українських фронтів») 8 лютого 2014 року

3.18. 110 років від дня народження Данила Павловича Скоропадського (1904-1957) українського громадського та політичного діяча 13 лютого 2014 року

3.19. 440 від часу видання Іваном Федоровим «Апостола» - першої друкованої книги в Україні (1574) 15 лютого 2014 року

3.20. Міжнародний день рідної мови 21 лютого 2014 року

3.21. 100 років від дня народження Євгена Степановича Березняка (1914-2013), Героя України, ветерана Великої Вітчизняної війни, рятівника міста Кракова від фашистських окупантів (Постанова Верховної Ради України №703-VIІ від 20.11.2013 року)

3.22. 155 років з дня народження Шолом-Алейхема (справж. Рабинович Соломон Нохумович), українського єврейського письменника (1859-1916) 2 березня 2014 року

3.23. 100 років з дня народження Сергєєва Володимира Григоровича, академіка Національної академії наук України, керівника Харківського науково-виробничого об’єднання «Хартрон» та головного конструктора систем управління ракет і космічних апаратів (1914-2009) (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 100-річчя з дня народження академіка Національної академії наук України Володимира Григоровича Сергєєва № 706-VII з 20 листопада 2013 року)5 березня 2014 року

3.24. 200 років від дня народження  Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета, художника, мислителя (Указ Президента України від 11 квітня 2012 року № 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка», Постанова Верховної Ради України від 19.06.2013 № 340-VI «Про підготовку та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка») 9 березня 2014 року

3.25. 205 років від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), російського та українського письменника 1 квітня 2014 року

3.26. День Чорнобильської трагедії (1986) 26 квітня 2014 року

3.27. Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни 8-9 травня 2014 року

3.28. 165 років від дня народження Панаса Мирного (справж. —Панас Якович Рудченко) (1849—1920), українського письменника 13 травня 2014 року

3.29. Всесвітній день телекомунікацій та інформаційного суспільства 17 травня 2014 року

3.30. 135 років з дня народження Петлюри Симона Васильовича, українського політичного, громадського і військового діяча, журналіста, Голови Директорії Української Народної Республіки та Головного отамана військ Української Народної Республіки (1879-1926) 22 травня 2014 року

3.31. День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження 31 травня 2014 року

3.32. Міжнародний день захисту дітей 1 червня 2014 року

3.33. День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні 22 червня 2014 року

3.34. День Хрещення Київської Русі 28 липня 2014 року

3.35. 180 років тому було відкрито Київський університет (Київський національний університет імені Тараса Шевченка) (Указ Президента України від 8 липня 2013 року № 372/2013 «Про відзначення 180-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка») 28 липня 2014 року

3.36. 165 років від дня народження Олени Пчілки (1849-1930), української письменниці, фольклористки, етнографа 29 липня 2014 року

3.37. 100 років від початку Першої світової війни (1914-1918) 1 серпня 2014 року

3.38.160 років від дня народження Марії Костянтинівни Заньковецької (1854-1934), українська актриси, громадської діячки 4 серпня 2014 року

3.39. 170 років з дня народження Рєпіна Іллі Юхимовича, всесвітньовідомого художника, майстра реалістичного пейзажу (1844-1930)(Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 170-річчя з дня народження Іллі Рєпіна № 707-VII з 20 листопада 2013 року) 5 серпня 2014 року

3.40. 90 років від дня народження Павла Архиповича Загребельного (1924-2009), українського письменника 25 серпня 2014 року

3.41. 245 років від дня народження Івана Петровича Котляревського (1769-1838), українського письменника, 205 річниця виходу у світ окремої книжки «Вергилиева Энеида на малороссийский  язик переложенная И.Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу пружних изданий»  9 вересня 2014 року

3.42. 120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), українського режисера, письменника (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 120-річчя з дня народження Олександра Довженка № 574-VII з 17 вересня 2013 року) 10 вересня 2014 року3.43. 150 років від дня народження Павла Арсеновича Грабовського (1864-1902), українського поета, публіциста 11 вересня 2014 року

3.44. 150 років від дня народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), українського письменника (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Михайла Коцюбинського» № 573-VII з 17 вересня 2013 року) 17 вересня 2014 року

3.45. 110 років від дня народження Бажана Миколи Платоновича, українського поета, державного і громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці, заслуженого ді­яча ми­стецтв Грузинської РСР, заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Ленінської, державних премій СРСР, УРСР, Грузинської РСР (1904-1983) 9 жовтня 2014 року

3.46. 70 років від дня визволення України від гітлерівських військ(Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 299-VII «Про відзначення 70-річчя звільнення України Червоною Армією від фашистських загарбників») 28 жовтня 2014 року

3.47. День української писемності та мови 9 листопада 2014 року

3.48. 125 років з дня народження Вишні Остапа (справж.- Губенко Павло Михайлович), українського письменника-сатирика і гумориста (1889-1956) 13 листопада 2014 року

3.49. День працівників радіо, телебачення та зв'язку 16 листопада 2014 року

3.50. День пам'яті жертв голодоморів 22 листопада 2014 року

3.51. 360 років від дня народження Данила Апостола (1654-1734), українського військового і державного діяча 14 грудня 2014 року

3.52. 850 років місту Жидачеву Львівської області — одному з найдавніших міст Львівщини (Постанова Верховної Ради України від 21.05.2013 № 298-VII «Про відзначення 850-річчя заснування міста Жидачева Львівської області)

3.53. 110 років від дня народження Миколи Васильовича Девдюка (1904-1991), майстра гуцульського різьбярства (Постанова Верховної Ради України №698-VII від 19.11.2013 року)

3.54. 25 років від часу виведення радянських військ з Афганістану лютий 2014 року (Постанова Верховної Ради України від 20.06.2013 № 344-VII «Про відзначення в Україні 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану»)

3.55. 70 років з часу депортації кримськотатарського народу (18-20.05.1944)

3.56. 200 років з дня народження Джона Джеймса Юза – британського гірничого інженера, засновника міста Юзівки (тепер - місто Донецьк) (1814-1889) (Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 200-річчя з дня народження Джона Джеймса Юза» № 289- VII з 21 травня 2013 року)

 http://www.knpu.gov.ua/announces

Все менше буваю тут, бо пішла суцільна русифікація у товаристві про Україну! Цитую: "
Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.
Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику. "
Панове блогери, дуже прошу вас бути відпочатку українцями!
Перекладайте українською матеріали і залишайте посилання на першоджерела.

ВЕРЕСЕНЬ

1.9.1722.     Народився великий український філософ Григорій Сковорода.
1.9.1939.     Початок Другої світової війни.
1.9.1867.     Помер Опанас Маркович - видатний український фольклорист, етнограф, член Кирило-Методіївського Братства.
2.9.1881.     Помер письменник Іван Вагилевич.
3.9.1709.     Помер гетьман Іван Мазепа на еміграції у Варниці біля Бендер.
5.9. 911.      Договір князя Олега з греками.
5.9.1676.     Заслання гетьмана Петра Дорошенка в Сибір.
5.9.1864.     Народився письменник Михайло Коцюбинський.
6.9.1673.     Гетьман Петро Дорошенко здобув Кам'янець-Подільський.
7.9.1805.     Народився письменник Олекса Стороженко.
7.9.1921.     Згинула Віра Бабенко разом із 62 повстанцями.
7.9.1984.     Помер Патріярх ПУКЦ Йосиф Сліпий.
9.9.1769.     Народився український письменник Іван Котляревський - батько нової української літератури, автор "Енеїди", "Наталки Полтавки" й "Москаля чарівника".
9.9.1863.     Народився український письменник Борис Грінченко.
10.9.1919.     Договір у Сан Жермен коло Парижу.
11.9.1894.     Народився Олександер Довженко - видатний український кінодраматург, режисер і письменник.
11.9.1910.     Помер Василь Доманицький - український літературознавець і фольклорист.
12.9. 957.     Гостина княгині Ольги в Царгороді.
12.9.1875.     Народився Олександер Кошиць - композитор.
12.9.1903.     У Полтаві відкрито пам'ятник Іванові Котляревському.
12.9.1947.     Перші рейдуючі відділи УПА пробилися в Західню Европу.
12.9.1979.     Помер у Львові видатний український композитор Станислав Людкевич.
13.9.1834.     Народився Анатоль Свидницький - український письменник-реаліст, автор повісті "Люборацькі".
15.9.1804.     Народився   Михайло   Максимович   - український історик, етнограф і літературознавець
15.9.1916.     Відозва Загальної Української Ради в Галичині до публічної світової опінії з осудом московської імперіялістично-шовіністичної політики.
16.9.1653.     Помер у Сучаві Тиміш Хмельницький, син гетьмана Богдана Хмельницького.
16.9.1658.     Гадяцький договір із Польщею.
17.9.1945.     Згинув Галина-Київський - член Проводу ОУН, теоретик української визвольно-революційної боротьби.
17.9.1864.     Народився письменник Михайло Коцюбинський.
18.9.1640.     Церковний Собор у Києві прийняв "Ісповідання Православної Віри" митрополита Петра Могили.
18.9.1841.     Народився науковець і публіцист Михайло Драгоманов.
18.9.1877.     Помер Осип Максимович Бодянський - видатний український письменник, етнограф, видавець стародавніх слов'янських історичних праць, зокрема "Історії Русів".
19.9.1903.     Помер буковинський поет Сидір Воробкевич.
20.9.1947.     Загинув на Закерзонні Ярослав Старух - Крайовий провідник ОУН на ЗОЗУ.
21.9.1953.     Помер Климент Васильович Квітка - український фольклорист і музиколог, чоловік Лесі Українки.
21.9.1944.     Помер у Канаді визначний український диригент і композитор Олександер Кошиць.
22.9.1835.     Народився Олександер Потебня - видатний український мовознавець, літературознавець і етнограф.
28.9.1866.     Народився Михайло Грушевський, голова УНРади, автор великої історії України.
30.9.1930.     Загинув з рук польської поліції Юліян Головінський - крайовий комендант УВО.