хочу сюда!
 

Inna

36 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 40-48 лет

Заметки с меткой «честь»

До депутатів звернулися з приводу бізнесу на хворих у Луцькій лі

До волинських народних депутатів звернулися з приводу бізнесу на хворих у Луцькій міській лікарні
koshel-i-duhnevych
Фігуранти цієї скандальної історії – головний лікар Луцької міської клінічної лікарні Лариса Духневич (з 2001 року до нині), екс-начальник Луцького міського управління охорони здоров’я (з 1983-2015) Федір Кошель та багаторічний куратор перший заступник Луцького міського голови (1999-2015) Святослав Кравчук (нині депутат Волинської облради).

Ідеться про елегантну оборудку: замість комунального підприємства “Муніципальна аптека” в Луцькій міській лікарні, як того вимагали їх посадові обов»язки, медики тихцем створили товариство з обмеженою відповідальністю «Муніципальна аптека». Відчуйте різницю! Під неї використали частину приймального відділення лікарні, ціни завищили, а директором з 2003 року став син головного лікаря Андрій Духневич. Усе це працює уже 18 років.

Елітні маєтки медиків із обмеженою відповідальністю постали саме на цій різниці.

Щоб покрити державне недофінансування все ті ж Л.Духневич, Ф.Кошель, С.Кравчук «обклали» лучан в єдиній у Луцьку міській лікарні «благодійними внесками» у так звану благодійну організацію «Муніципальну лікарняну касу» (очолює Ф.Кошель). Але і ті зникли невідомо де.

Про цю лікарню є навіть спеціальна передача на телеканалі ZIK «Лікарські таємниці. Луцька міська лікарня:благодійні внески та невдоволені пацієнти», за результатами якої порушено кримінал!!!

Родина головного лікаря Лариси Духневич і зятя прокурора володіє: 4 елітні маєтки, 7 квартир і офісів, 8 земельних ділянок, 4 авто і т.п.

budynky-duhnevych-lyshhe-2

                                                   Це одна з “хатинок” родини Лариси Духневич

Попри процвітання родини головного лікаря, ситуація в Луцькій міській лікарні залишається катастрофічною. Старі обшарпані стіни, навіть вікна неспромоглися замінити на склопакети, застаріле медичне обладнання, рентген апарат ще радянського зразка, зношений, і під виглядом державного недофінансування медицини постійні побори із хворих і робота аптеки на користь медиків з обмеженою відповідальністю.

Щоб захистити свої оборудки і бізнес, ділки прикрились волинськими народними депутатами. https://www.volyn.com.ua/news/70349-narodni-deputati-vistupili-na-zakhist-golovnogo-likarya.html.

Далі подаємо текс звернення громадського активіста Дмитра Глазунова без змін.

                                                                         Народним депутатам України

Олегу Мусію, Юрію Савчуку, Ігорю Лапіну,

Степану Івахіву, Ірині Констанкевич, Ігорю Гузю,

Сергію Мартиняку

Засоби масової інформації

Голови Волинського обласного

благодійного фонду «Рідна Волинь»,

Голови Волинської обласної громадської організації

«Волинська обласна лікарняна каса»

Глазунова Дмитра Борисовича,

м.Луцьк, вул.Шопена 12а/3,

тел/факс (0332) 24-11-02, 0504382896

                                                                     www.bfrv.volyn.ua   www.volk.volyn.ua

                                                                                        З В Е Р Н Е Н Н Я

Звертаюсь до Вас від імені майже 10 тисяч членів Волинської обласної громадської організації «Волинська обласна лікарняна каса», серед яких є родини загиблих, померлих, пропавших безвісти бійців АТО з м.Луцька з приводу кланового Муніципального бізнесу на хворих в Луцькій міській клінічній лікарні, наслідком якого є бідна і пограбована єдина міська лікарня та пацієнти на фоні непомірного збагачення головного лікаря Лариси Духневич та створення нею умов, які унеможливлюють отримання належної медичної допомоги у цьому закладі.

Причиною звернення до Вас стала публікація у 2017 році в газеті і на сайті «Нова Волинь» статті під назвою «Народні депутати виступили на захист головного лікаря» за Вашими підписами https://www.volyn.com.ua/news/70349-narodni-deputati-vistupili-na-zakhist-golovnogo-likarya.html.

Серед волинської спільноти, медиків, людей, які обізнані із ситуацією, дану статтю називають щитом, яким ділки прикрили і вважають, що захистили свій Муніципальний бізнес на хворих в лікарні.

Про головне. Клановий Муніципальний бізнес складається із ТзОВ «Муніципальна аптека» і членської благодійної організації «Муніципальна лікарняна каса» (МЛК), яка займається збором так званих «благодійних» внесків за обстеження в цій лікарні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Муніципальна аптека» створена у 2000 році, під яку було використано частину приймального відділення Луцької міської лікарні. ЇЇ засновниками стали тодішній головний лікар С.Костик і начальник управління охорони здоров»я Луцької міськради Федір Кошель в особі голови ЧБО «МЛК». Все це здійснювалося під патронатом куратора медицини – першого заступника Луцького міського голови Святослава Кравчука (нині депутат Волинської обради). Підмінивши поняття «Муніципальна» для окозамилювання громади, ігноруючи інтереси лікарні і лучан, в умовах тотального зубожіння населення та недофінансування медицини, по-шахрайськи вказані чиновники та інші підставні особи (сусідка Кошеля по с.Хотешів Камінь Каширського району Н.Чміль) замість підприємства комунальної форми власності створили товариство з обмеженою відповідальністю і спрямували прибуток у власні кишені, а не на потреби лікарні, як того вимагали їх посадові обов»язки. Для отримання більшого прибутку ціни на медичні засоби були завищені. За 17 років діяльності продажі склали до 200 млн. грн. Ні бюджет міста, ні лікарня не отримали жодної копійки прибутку.

Посадові обов»язки недобросовісних чиновників С.Кравчука, Ф.Кошеля, С.Костик та Статут Луцької міської клінічної лікарні передбачають організацію фінансування ввіреного державою закладу, а не створення приватних структур для власного збагачення. А відтак, право на ці кошти мали бюджет міста та Луцька міська лікарня. Таким чином, збитки держави від цієї оборудки можна оцінювати в еквіваленті недоотриманого прибутку бюджетом міста та лікарнею, а це медичне обладнання та забезпечення лікарні усіма необхідними витратними медичними матеріалами, за які наразі збирають так звані «благодійні» внески. А це, за оцінкою фахівців, сума еквівалентна декільком мільйонам доларів США. З приходом на посаду головного лікаря у 2001 році Лариси Духневич масштаби діяльності аптеки набули широкого розмаху, а директором став її син Андрій Духневич. Варто зауважити, що до цього Андрій Духневич працював юристом цієї аптеки, а отже ймовірно саме він готував усі реєстраційні та установчі документи і причетний до цієї оборудки і підміни понять. Все це працює до нині.

Приклад діяльності ЧБО «Муніципальна лікарняна каса» (очолює Ф.Кошель) викладений в матеріалах телеканалу ЗІК у програмі «Лікарські таємниці» «Луцька міська лікарня, благодійні внески та невдоволені пацієнти» від 18.06.2016 (можна переглянути на сайті телеканалу ЗІК, або на Ютубі), які журналісти передали в управління національної поліції у Волинській області. Порушено кримінальне провадження №42016030000000151 від 19.07.2016. Хід розслідування невідомий. Відомо, що воно закривалась, потім знову відкривалось через неповноту розслідування і т.п. До поданих матеріалів ЗІКу слід добавити те, що благодійні внески (готівку) збирають чоловік Лариси Духневич Віктор (за МРТ) і син Федора Кошеля Григорій (за УЗД), які вони передають Ларисі Духневич, а вона ретельно записує в зошит орієнтовно хто скільки здав (є в сюжеті)!!! Це і є чорна бухгалтерія, а її касир Лариса Духневич. Багато пацієнтів скаржаться на невидачу чеків.

У підсумку в Луцькій міській лікарні місяцями простоює дороговартісне медичне обладнання, яке дуже потрібне хворим і на ремонт якого завжди бракує коштів. У 2016 році саме через брак коштів довгий час не працював спіральний комп»ютерний томограф, апарат для дробіння каменів у нирках, в результаті чого хворі їздили лікуватися та обстежуватися в інші області! А це реально ставить під загрозу здоров»я і життя пацієнтів. В кінцевому рахунку ремонт обладнання оплачував бюджет міста, а, в свою чергу, це знову збитки держави!

Проведеним аналізом встановлено, що в результаті тіньових схем Духневич-Кошеля масштаби зловживань із благодійними внесками є колосальними. А звіти про їх використання цілковите окозамилювання. Відповідно до сайту, у 2015 році МЛК зібрала 6, 2 млн.грн. Витрати склали 5, 5 млн. грн., з них: на рахунок лікарні – 1 тис.грн, 4, 7 млн.- закупка матеріалів (частина у «своїй» Муніципальній аптеці), 0,9 млн.грн – послуги. Які матеріали, які послуги, куди перераховано нічого не вказано???

За нашими попередніми підрахунками у 2015 році повинно було надійти до 15 млнгрн. благодійних внесків. А лікарня отримала всього 6, 2 млн., але іті виведені невідомо куди. До прикладу, у листі Луцької міської ради від 18.01.2017 року йдеться про те, що протягом 2015 року на СКТ (спіральний томограф) проведено 3634 обстежень, з них 1217 (33, 5%) пільговим категоріям населення та 298 (8, 2%) за невідкладними станами. Залучено від пацієнтів 614 825 грн. В середньому 169, 19 грн. на одне обстеження. З листа свідчить, що 41, 7% обстежень на СКТ здійснюються безкоштовно, що не відповідає дійсності і є скоріше насмішкою. І хто ж ці пільгові категорії, якщо навіть бійцям АТО воно проводилось платно?

Рахуєм разом: вартість СКТ складала 300 грн , 250 робочих днів, 30 обстежень щоденно – виходить сума 2 млн. 250 тис. грн. Нехай 10-15% пільговики. Отже грошових коштів від благодійних внесків недоотримано майже втричі. При ефективному державницькому менеджменті сума в 6, 2 млн. повинна була надійти лише із СКТ, КТ та МРТ. А ще збирають кошти за УЗД, ЕХО серця, рентген, фіброгастро, біохімічні та баканалізи, за поступлення в лікарню, за операції, за палати та за багато чого іншого.Виникає питання де наші гроші?

Наші припущення і розрахунки, що велика частина благодійних внесків, які збираються МЛК у Луцькій міській лікарні знаходиться в «тіні» підтверджуються інформацією 12 каналу: «За підрахунками управління охорони здоров»я завдяки автоматизації бюджет лікарні може поповнитися вдвічі» (сюжет 12 каналу на ютубі від 25 листопада 2017 року).

Окрім того, незрозумілим є і те, куди йдуть зібрані кошти, усі звіти на сайтах і в пресі – відверте окозамилювання. А насправді – неефективний і марнотратний менеджмент, або розкрадання. Медичне обладнання в лікарні застаріле, рентген апарат зношений радянського зразка, навіть вікна не спромоглися замінити, фасад з непривабливими стінами!!! 

likarnya-1

likarnya-2

likarnya-3

          (ФОТОФАКТ) Навіть потрісканий фасад Луцької міської лікарні поїдає пліснява та грибок

Натомість за зібрані в лікарні «благодійні» внески закуповують автомобіль для начальника управління охорони здоров”я Ф.Кошеля ВАЗ АС 0024, суми еквівалентні мільйонам доларів списані на різні не медичні потреби (ремонтні, будівельні, охоронні, консультаційні і т.п.), закуповуються квіти, газети і журнали на тисячі доларів, мобільний телефон за 1 тис.у.о., меблі, проводиться свято квітів і т.п. На особливу увагу заслуговує створене ТзОВ «Шкід» (Швидка консультативна інтелектуальна допомога, ЄДРПОУ 35963626), засноване МЛК і Ф. Кошелем у 2008 році із статутним капіталом еквівалентом 10 тис. доларів (очевидно із цих же благодійних внесків) і яке очолив водій Ф.Кошеля Іван Гайовий, а номер телефону у реєстрі співпадає із номером приймальні начальника міського управління охорони здоров»я Ф.Кошеля! Десяток років водій надає їм же юридичні і аудиторські послуги за ці ж благодійні внески!!! І де та межа здорового глузду і жадібності? Окрім того, МЛК закуповує значну кількість ліків для лікарні. Куди вони йдуть і для кого, якщо навіть родини загиблих, померлих та пропавши безвісти учасників АТО та наші бійці-герої і їх сім»ї майже за всі ліки платять. Очевидно, вони йдуть для тих, хто і лобіює інтереси чиновників.

На цьому фоні родина головного лікаря Лариси Духневич і її зятя прокурора Ю.Новосада збагатилася чималими статками, які несумісні ні з доходами ні з анкетою доброчесності прокурора, яку Новосад підписав власноруч. Зокрема, вони володіють: 4 маєтки (2 в Луцьку, 2 в с.Лище), 7 квартир і офісів, 8 земельних ділянок, 4 авто, катер тощо. За оцінками фахівців, в одні лише маєтки в с. Лище вкладено до 1 млн. дол. США. Я би ніколи не звертав увагу на ці статки, якби їх походження не було пов»язане із діяльністю в лікарні «Муніципальної аптеки» і «Муніципальної лікарняної каси». Оці статки-це гарантія правдивості моїх звинувачень.

Підсумовую. Саме після того, як я підняв дане питання публічно, зробив це особисто і відкрито, в газеті і на сайті «Нова Волинь» була опублікована стаття під назвою «Народні депутати виступили на захист головного лікаря». Переконаний, що Ваша позиція, скріплена Вашими підписами у цьому листі сформована під впливом неправдиво наданої інформації Ларисою Духневич, можливо Федором Кошелем або Святославом Кравчуком, яких десятиліттями прийнято було вважати взірцевими та моральними керівниками. А вони, я вважаю, виявилися звичайними шахраями, спритниками не гідними займаних посад. Дуже прикро, що вони втягнули і Вас, як і багатьох інших людей в цю неприємну історію. Для чого? Тому що, якби правоохоронці відреагували, то до суворої відповідальності необхідно було б притягувати всю родину Духневичів-мільонерів, які фактично приватизували комунальний заклад. Сподіваюсь, вони помилково отримали тимчасове авторитетне прикриття.

Я неодноразово протягом 2017 року звертався до Генеральної прокуратури, МВС, НАБУ, НАЗК, в місцеві органи. Натомість маю декілька папок відписок, а родина Духневич за цей час встигла переоформити частину майна. В ході моєї боротьби з неприкритим шахрайством на мене чиниться шалений тискПорушені кримінальні провадження, 2 з яких вже закриті за не підтвердженням. Більше десятка ухвал суду, обшуки, перевірки, допити, вилучена на офісі вся комп’ютерна техніка, телефони співробітників, вилучена фінансова і інша документація. Через окремі ЗМІ подається неправдива і тенденційна інформація про мене і організації, які я очолюю з одночасним «відбілюванням» Духневич і МЛК. Проти кого працюють наші правоохоронці? Проти громадської організації, яка упродовж 13 років допомагає людям і забезпечує те, що не може сповна надати держава. Можна лише додати, що зяті С. Кравчука і Л.Духневич В.Хвищук та Ю.Новосад займають керівні посади в обласній прокуратурі. А представник поліцейської комісії від Волинської обласної ради член політичної партії «Свобода» Сергій Кудрявцев є директором ГО «ЛКДС», керівниками якого є ті самі С.Кравчук і Ф.Кошель і платять йому зарплату.

Я піднімав також дане питання на комісії Луцької міськради з питань охорони здоров»я (відео додаю), де чітко поставив два справедливі питання: 1. Яка частка від прибутку Муніципальної аптеки отримала лікарня? 2. Де розцінки на обстеження в лікарні, про які неодноразово говорилося на нарадах? Після цього Лариса Духневич розірвала в односторонньому порядку договір на обслуговування членів ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» в лікарні (працюємо за принципом страхової медицини) незважаючи на те, що нами були виконані усі договірні зобов»язання. В результаті, ми не можемо обслуговуватися у своїй же лікарні. Хоча за свої Статутом лікарня належить територіальній громаді. У підсумку члени ВОЛК, а їх майже 10 тисяч із різних районів області і Луцька, члени родин загиблих, померлих, пропавши безвісти бійців АТО не можуть отримати своєчасну допомогу в лікарні саме через Духневич!!! Ми ж здійснюємо відшкодування людям по чекам, замість того, щоб допомагати одразу в лікарні. Втрачає і заклад, адже ми регулярно перераховували кошти за обстеження на лікарню. Але кому цікаво, щоб кошти йшли прямо на лікарню?

Паралельно Духневич і Ко публічно та кулуарно подають неправдиві звинувачення щодо мене, починаючи від рейдерського захвату лікарні закінчуючи вбивством! Так, і Духневич і Кошель офіційно звертались в поліцію, що я їх хочу вбити! Мета дискредитувати мене в очах громадськості, «віджати» ВОЛК, про що вони заявляли публічно, а мене-під суд!

З урахуванням викладеного, прошу Вас вникнути в ситуацію та стати на захист громади Луцька і волинян, зробити свою справедливу оцінку Муніципальному бізнесу у Луцькій міській лікарні і ініціювати перевірку наведених фактів правоохоронними органами та відкликати свої підписи під статею, яка фактично стала сигналом «Стоп» для багатьох, хто хотів долучитись до викриття цих оборудок.

Що стосується мене особисто, то я завжди відповідаю – подивіться на мої справи www.bfrv.volyn.ua

Свою позицію про те, що необхідно зробити, щоб допомогти в Луцькій міській лікарні пацієнтам, які і так поставлені на межу виживання, я виклав у відео зверненні на каналі Ютуб під назвою: «Муніципальний бізнес у Луцькій міській лікарні Лариси Духневич, Ф.Кошеля, СвятославаКравчука»

  Також на каналі Ютубе Ви побачите ряд викривальних матеріалів щодо цієї теми, зокрема  

Сподіваємось на Ваше розуміння та підтримку.

   З повагою,  Д. Глазунов                                                                                                                                                                 22.03.2018

   Василь Луцький, Наша версія

Мышь на водопое.

  Вот как интересно круг сегодня замкнулся очередной и я снова вспомнил один из давних уроков. Я тогда почти стариком был, мне уже почти шесть и мы всей семьёй поехали в горы. Заилийский Алатау- горы подходящие к Алма- Ате, мы махнули и на Медео, да и так изрядно покатались, а потом родители отпустили нас побегать. Бездонное небо, красивые старые горы, будто крошащиеся зубы старика, пряный запах трав. Старшая сестра рядом и она меня напрягает, блин, я мужчина, а эта пигалица, которая всего на пять лет старше, меня строит и считает себя главной! За что Всевышний послал мне такое? Видимо за дело! Ветер надул её платице и я машинально сказал ей:" Ой! Да ты не девочка! Ты настоящая горная подушка!" Меня свалило от смеха, но сестра рванула ко мне и я рванул с места, лихо огибая холм. Местность открытая, шансов уйти было мало, но свернув за холм, я увидел сидящего на берегу реки пастуха. Я подбежал и остановился, следом тормознула сестра, досадно покусывая губки: расправиться с младшим братом при свидетеле нельзя!
  Мы хором поздоровались и аксакал разрешил присесть рядом. Его овцы жадно пили студёную воду из речушки, а он покуривал трубку и рассматривал нас. В его руках было древнее, фитильное ружьё, которое было антиквариатом ещё в эпоху Наполеона. Но по внешнему виду было сразу понятно, что ухожено и готово к действию.
- Нравится?
- Очень!- честно сказал я;" А далеко бьёт?"
- Не хуже охотничьих ружей сегодняшних. Только глаза беречь надо, когда порох на полке вспыхивает.
- А почему не купите новое?
- Зачем? Я не стану стрелять лучше, а к этому не надо гильзы, пули и дробь лью сам.
- И правда! А смотрите, там !- в стороне на берег выбежали антилопы и стали пить. К моему удивлению аксакал не шелохнулся! Сестра не удержалась, женщина!
- Вы не дострелите или боитесь промахнуться? (Вопиющая бестактность!)
- Нет, я вполне попаду. Но нельзя.
- Почему?- удивилась сестра.
- Харам. Нельзя стрелять в животное на водопое, хищники не трогают в этот момент. Не достойно добыть так, воспользовавшись жаждой. Нельзя так честь терять. 
- Но ведь никто не увидит!- удивилась сестра;" А мы не расскажем?"
- Причём тут рассказ чей- то? Я увижу себя и потеряю к себе уважение. Честь, девочка, даётся одна на всю жизнь, она дороже любой добычи. Ты поняла?
- Да. Мы пойдём.
- Да пребудет с вами Аллах!
- Пусть он испытает вас своей щедростью!- поклонился я и мы пошли к родителям. Я был с ердит на сестру, но она чувствовала, что не права и мы даже не подрались...
  -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
  Сегодня я был на даче, сын ещё спал, солнце уже палит нещадно, +41 градус, ветра нет. Открыл воду, а сам подметаю дорожку. Струя наполнила ведро и вода побежала через край и к искрящемуся ручейку молнией из зарослей выскочила крупная мышь , жадно припала к живительной влаге. Вредное существо! Они надели красивый жёлтый помидор и я перехватил метлу, но вспомнил мудрого старика и замер. Мышь глянула на меня и продолжила пить.
- Пей, но не попадайся, брюнетка!
 А мышь крупная и в правду почти чёрная! Быстро попила и скользнула обратно в заросли. Я улыбнулся и снова прокрутил в голове ту давнюю историю и понял, что поступил правильно.

На підтримку Дмитра Міхальця

Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
субота, 05 листопада, 2016 13:48



Активісти просять Генерального прокурора Юрія Луценка взяти під контроль розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Дмитра Міхальця та гарантувати неупередженість і раціональність дій прокуратури у цій справі.

Лист на підтримку Дмитра Міхальця уже підписали 35 осіб.

Як повідомляв КУРС, 26 жовтня голова патрульної поліції Івано-Франківська Дмитро Міхалець отримав оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 365 ч. 2 – перевищення влади або службових повноважень. Учасник АТО, боєць батальйону спецпризначення "Івано-Франківськ", колишній даівець Іван Чайковський звинуватив начальника патрульної поліції Дмитра Міхальця у побитті. Та дав свідчення в прокуратурі Івано-Франківська. Начальник патрульної поліції заперечив побиття ветерана. Спроба вирішити конфлікт між ветераном АТО, інвалідом другої групи Іваном Чайковським та начальником патрульної поліції Івано-Франківська Дмитром Міхальцем тоді провалилася.

28 жовтня міський суд Івано-Франківська відхилив клопотання прокуратури про відсторонення Дмитра Міхальця із займаної посади на час слідства та частково задовольнив клопотання про обрання запобіжного заходу начальнику патрульної поліції.

Текст листа:

Відносно «Справи Міхальця» (Патрульна поліція Івано-Франківська)

Шановний Юрію Віталійовичу!

Як повідомляли національні і місцеві засоби масової інформації, прокуратура в Івано-Франківській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління Патрульної поліції у м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Міхальця Дмитра Володимировича. Розслідування проводиться з приводу конфлікту, який стався між ним та громадянином Іваном Чайковським, який є інвалідом АТО, а також колишнім співробітником ДАІ. Конфлікт виник тому, що І. Чайковський 6 вересня 2016 року прийшов в кабінет до Д. Міхальця з метою «вирішити питання» щодо винесеної на нього постанови  за порушення правил дорожнього руху. Наступного дня, 7 вересня 2016 року, громадянин Чайковський звернувся до прокуратури із заявою про застосування до нього фізичної сили з боку начальника Патрульної поліції. В результаті 26 жовтня Д. Міхальцю було повідомлено про підозру у перевищенні влади за (ч. 2 ст. 365 КК України) та проведено обшуки в його кабінеті та вдома. 28 жовтня 2016 року відбулося судове засідання, на якому суд обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та не задовольнив клопотання прокуратури про відсторонення Д. Міхальця від займаної посади. Прокуратура оперативно подала апеляцію на рішення суду щодо відсторонення від займаної посади Д. Міхальця, хоча не навела у першому засіданні жодного доказу, що за минулі два місяці Д. Міхалець вчиняв будь-які спроби уникати розслідування або впливати на заявника чи слідчих.

Ми – громадські активісти, керівники громадських організацій, журналісти, блогери та інші лідери громадської думки, підтримуємо чесне та неупереджене розслідування стосовно заяви Івана Чайковського та водночас заявляємо про нашу стурбованість діями прокуратури у цій справі. У декого з нас складається враження, що окремі особи в Івано-Франківській прокуратурі керуються іншими мотивами, аніж захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1 Закону "Про прокуратуру"). Ми хочемо повідомити Вам, що Управління патрульної поліції в Івано-Франківську та його керівник лейтенант поліції Д. Міхалець своєю роботою показали високий професіоналізм та чесність, заслужили повагу та довіру з боку громади міста й області. Дмитро Міхалець за дев'ять місяців служби в Івано-Франківську не дав підстав сумніватися в своїй добропорядності та відданості принципу «Служити і захищати».

Просимо Вас взяти під контроль розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Д. Міхальця та гарантувати неупередженість і раціональність дій прокуратури у цій справі.

З повагою,

Аркуш для підписів відносно «Справи Міхальця» для Генерального прокурора України Юрія Луценка
 
1.   Сергій Никоноров (ГО «Д.О.М.48.24»)

2.   Костянтин Скіпор (Автоакадемія водійської майстерності)

 3. Андрій Черніков (ГО «Vision Zero»)

4.   Роман Стельмах (інтернет-видання «Станіславське ТБ»)

5.   Ігор Сусяк (громадський активіст)

6.   Юлія Канюс (інтернет-сайт «0342.ua»)

7.   Михайло Джогола («ГО «Центр «Антикорупційна Платформа»)

8.   Роман Турій (головний редактор «Галка.іф.юа»)

9.   Андріан Волгін (учасник АТО, боєць, який пройшов «Іловайське пекло» та був у полоні. Зараз депутат Івано-Франківської міської ради)

10. Сергій Борис (головний редактор інтернет-видання «КУРС»)

11. Денис Бондарчук-Грита (фізична особа)

12. Іван Гарасимко (ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат")

13. Віктор Загреба (ГО «Vision Zero»)

14. Лідія Бойко (інтернет-видання «Станіславське ТБ»)

15. Максим Кицюк (фізична особа)

16. Андрій Озорович (ГО «Громадський центр Еталон»)

17. Андрій Грималюк (депутат Івано-Франківської міської ради)

18. Говера Оксана (редактор інтернет-видання «briz.if.ua»)

20. Богдан Томенчук (громадський активіст)

21. Микола Гавриляк (ГО «Український Вектор»)

22. Мирон Дмитрик (ГО «Бюро з прав людини»)

23. Тарас Случик  (громадський активіст)

24. Богдан Гдаль (громадський активіст)

25. Мирослав Кошик (журналіст AH «Фіртка»)

26. Олександр Шевченко (ГО «Тепле Місто»)

27. Михайло Ткач (Федерація дебатів України)

28. Мирослав Федорків (ГО «Вело-Франківськ»)

29. Віталій Гоголь (ГО «Контроль»)

30. Микола Макар (ГО «СЛІД»)

31. Оксана Архипчук (ТзОВ "Ектів Юкрейн")

32. Оксана Шишляннікова (фізична особа)

33. Олег Іванов (фізична особа)

34. Ярослав Наваляний (координатор ГО «Народна самооборона Івано-Франківської області»)

35. Наталія Драганчкук (фізична особа)

    "Якщо Ви готові підписатися і Вас немає у цьому списку, то ми прикріплюємо «Аркуш» у форматі JPEG, який Ви можете роздрукувати, підписати і передати нам. Цей «Аркуш» ми також додамо до цього листа і відправимо Генпрокурору", – повідомляють активісти

Передати "аркуш" можна Віктору Загребі або Лідії Бойко.

Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
http://kurs.if.ua/news/aktyvisty_deputaty_i_zhurnalisty_napysaly_vidkrytogo_lysta_genprokuroru_na_pidtrymku_mihaltsya_46294.html

( з архівів)

Керівник військової прокуратури Анатолій Матіос - про дезертирство під Іловайськом, шпигунів, мобілізацію і кримінальні справи проти екс-міністрів оборони

Анатолій Матіос  про "котел" під Іловайськом

Поки інтерв'ю було на узгодженні, з'явилася інформація, що в рамках розслідування дезертирства добровольців з Івано-Франківська прокуратура відкрила провадження за статтями непокору, опір начальнику і уникнення військової служби, з комбатом проводяться слідчі дії.

- Президент Петро Порошенко поклав відповідальність за оточення бійців АТО в Іловайську на командирів підрозділів, які самовільно покинули свої позиції. Цей факт розслідується військовою прокуратурою?

- Дійсно, основним підрозділом, який залишив місце розташування біля Амвросіївки, був 5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття". Він був у другому кільці, недалеко від місця проведення АТО. Коли почався обстріл, бійці покинули позицію і перемістилися в Запорізьку область, повністю оголивши фланг.

Батальйон був мобілізований в травні і проблеми почалися з моменту його створення, коли понад 60 осіб після формування в Івано-Франківську відмовилися їхати в зону АТО. На початку червня особовий склад отримав зброю і на автобусах і вантажівках у кількості 400 осіб відправився в зону АТО, де перебував до 23 серпня. Наскільки я знаю, за цей період двох бійців вбили, п'ятьох поранили - один середньої тяжкості, решта отримали не важкі поранення.

- Батальйон намагалися повернути на позицію, але невдало. Чому?

- Незважаючи на наказ командування АТО зупинитися, вони відмовилися виконувати накази і виявили бажання відправитися в Івано-Франківськ. Я разом з командувачем Сухопутними військами вилетів на переговори, і на Кіровоградщині біля Знам'янки чотри години ми, м'яко кажучи, обговорювали з бійцями ситуацію.

Вони говорили, що у них не було важкої зброї, їх позиції обстріляли, техніку розбили, і вони були змушені покинути місце дислокації. Це не зовсім правда. Вони виїхали звідти на 17 автобусах, 14 вантажівках і 7 легкових автомобілях або без розпізнавальних знаків, або з номерами серії АН (Донецька область - ред.). Яким чином ці легкові машини потрапили їм в руки - невідомо.

- Чим закінчилися переговори?

- Командувач Сухопутних військ запропонував прослідувати в найближчу військову частину, здати зброю і боєприпаси, отримати медичну допомогу та гарячу їжу і всім учасникам відбути в короткострокову відпустку. Вони категорично відмовилися, бо розуміли, що скоїли військовий злочин. Сказали, що будуть їхати зі зброєю через всю Україну, так як повинні її здати там, де отримували. Нам вдалося переконати здати важку зброю - гранатомети, які не перебували на штатному озброєнні. Де вони їх узяли теж незрозуміло, це стане предметом вивчення слідством. У підсумку вивантажили УРАЛ з причепом і ще один автомобіль з гранатами і гранатометами. З такою кількістю важкого озброєння можна було б зупинити танковий батальйон - який згодом і заїхав в Новоазовськ.

Батальйон доїхав до Івано-Франківська, там здали зброю і отримали відпустку на 7 діб. Йде слідство. Допитано більше 30 чоловік. Решта бійців також будуть допитані, хоча і діють за принципом: моя хата скраю...

Для мене, як для людини, яка виросла на Західній Україні, дезертирство вихідців з Прикарпаття в будь-якому вигляді - це велике горе і ганьба.

- Причини, що спонукали батальйон покинути позицію, вже зрозумілі?

- Я можу зрозуміти і розумію людей, які не мали досвіду участі у військових діях, не потрапляли під обстріли важкої військової техніки. Але в таких випадках зобов'язані діяти командири, а вони виявилися не на висоті. І в цьому, на мою думку, безпосередня вина військового комісара Івано-Франківської області, який під час мобілізації при підборі і призначенні на посаду командирів цього батальйону зобов'язаний був перевірити морально-ділові та психологічні якості людей, а також їх організаторські навички та здібності.

В процесі розслідування з'ясувалося, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. З 1995-му жив в Україні, одружився, має дітей, а коли почався конфлікт, пішов добровольцем в цей батальйон. Висновки робіть самі.

- Вважаєте, що він саботував цілеспрямовано, зі злим умислом?

- Це стане предметом слідства. На даний момент (1 вересня) ця людина за місцем проживання поки відсутня. На мій погляд, сусідня країна давно і системно готувалася до такого сценарію подій. Як вже стало відомо, асиміляція офіцерського складу, в силу різних причин, почалася ще з 1994 року через повернення в Україну російських військовослужбовців. Їх добровільний похід в українську армію, думаю, не випадковість.

.........................................
Дмитрий Орлов
ЛIГАБiзнесIнформ

( з фейсбуку)
Богдан Гордасевич Не розумію, що то за "оперативність" ТБ: де вересень, а де - жовтень. Але зміст від того незмінний. Мене вже допекло паразитичне поводження щодо прав атошників на виключно повагу і, відповідно, - зневагу через їх власну ганьбу.
Подобається · Відповісти · 1 · 29 жовтня о 15:29
андрій мат відповів · 3 відповіді
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич,перш ніж писати пост і обгаджувати людину, треба про неї дізнатись. Що ж для таких "особливих" по порядку: 1. не рахіт, а людина, яка отримала бойову травму в м.Іловайську - розірвало нерв, м*язи на руці, після чого рука не функціонує на всі 100%. Результат - 2 група інвалідності. 2. Іван був ДОБРОВОЛЬЦЕМ, одним з перших, батальойну міліції "Івано-Франківськ", що захищав Іловайськ. І дійсно є учасником бойових дій. 3. Хіба дезертири отримують Державні нагороди. А саме Державну нагороду від Президента України отримав Іван. 4. Москаль-дезертир не Іван, а Ви, який замість того, щоб послідувати прикладу добровольців і захищати Батьківщину, сидите у теплій квартирі, ситий і здоровий, пишите всіляку ХЕРНЮ!
Подобається · Відповісти · 4 · 29 жовтня о 19:41
Приховати 15 відповідей
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич "перш ніж писати пост і обгаджувати людину, треба про неї дізнатись" Алаверди!
Подобається · Відповісти · 22 год
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Полон - не є зрада, але і честі не додає. Я знаю-знав, царство їм небесне, багато справжніх героїв і вони ніколи тим не вихвалялися, були надзвичайно скромними людьми. Тим більше так не принижувались, як оцей колишній мент. Права качає...
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич Авін і не вихваляється
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич а судити можна тоді, коли сам все це пройшов
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич і цей колишній "мєнт" воюв, а що робили Ви та пан патрульний?
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич полон честі не додає? А що додає? Коменти у фейсбуці?
Подобається · Відповісти · 22 год
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич андрій мат Я нікого слава Богу не судив і не збираюсь, як і не бачу причин перед вами звітувати.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич майдан був якраз і для того, щоб ми могли захищати свої права усюди, в тому числі і перед новою поліцією.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич звітувати не потрібно. Але Ваш пост не тільки засуджує, але як я писав вище і обгаджує людину честі.
Подобається · Відповісти · 1 · 22 год · Відредагований
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Як кажуть: а на цьому місці з подробицями: де і чим займався пан мент під час Євромайдану? Отож бо що не з нами.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич кривавого четверга був разом з людьми на Інститутський, оскільки на той час вже покинув лави міліції і проживав за кордоном. А де були Ви і пан патрульний?
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич і ще траба розібратись, за які такі заслуги Міхалець має такий стрімкий карєрний ріст?
Подобається · Відповісти · 22 год · Відредагований
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Богдан ГордасевичТо ви визнаєтє лише мертвих героїв?
Подобається · Відповісти · 20 год
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Богдан Гордасевич Що,Богдан не клеїться? Іван і на майдані стояв(повернувшись спеціально з-за кордону).І добровольцем пішов.І товаришів своїх не покинув (тому й попав в полон).І батькв і дружин загиблих побратимів підтримує.І сам чудовий сім"янин.Що ще? Які ще придирки будете шукати щоб якось оправдати свої зневажливі слова? Зауважте,що Іван відмовився від всіх "флеш-мобів" в свою підтримку.Категорично заборонив.Бо не потребує цього.Хто знає його-той знає яким він є ,а інші нехай собі надумують..Але думати треба.
Подобається · Відповісти · 2 · 29 жовтня о 22:50
Подобається · Відповісти · 2 · 29 жовтня о 22:50
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Інтерв"ю ДО (з 0.56хв)https://www.youtube.com/watch?v=g2vkj6-20Ys
Громадськість побачила, як готуються до АТО у батальйоні…
youtube.com
Подобається · Відповісти · Видалити огляд · 2 · 29 жовтня о 22:58
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич І що там далі? Хто перед ким вибачився?
Подобається · Відповісти · 20 хв
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
http://kurs.if.ua/.../aktyvisty_deputaty_i_zhurnalisty..
Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа…
kurs.if.ua
Подобається · Відповісти · Видалити огляд · 12 хв
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Я вважаю за честь перебувати з цього боку з такими людьми, які підписали звернення
Подобається · Відповісти · 11 хв

моє попереднє: http://blog.i.ua/community/662/1972285/

Воля, честь, добробут


"Ми маємо те що памятаємо, у що віримо і за що боремося - ВОЛЯ, ЧЕСТЬ, ДОБРОБУТ"

Спільнота Громадян України та Гайдамака Вячеслав

Преимущества чести:-)

Честь – это неприкосновенность тела, сила души и чистота помыслов.
  • Честь даёт силы.
  • Честь даёт уважение – «человек чести» с давних пор это один из самых значимых комплиментов благородному человеку..
  • Честь даёт свободу.
  • Честь даёт возможности – для ничем не ограниченного духовного развития.

Волонтер честі Юрій Касьянов

06.08.15, 21:26 
Касьянов объявил об уходе из руководства АРМИЯ SOS

Юрий Касьянов

Известный украинский волонтер Юрий Касьянов заявил о выходе из руководства АРМИЯ SOS.

Об этом Юрий Касьянов написал на своей странице в сети Facebook:

«Я выхожу из руководства АРМИЯ SOS. Оставляю за собой управление подразделением беспилотной авиации; в другой работе АРМИЯ SOS не участвую, политику организации не формирую, и за нее не отвечаю. Буду по-прежнему заниматься разведкой и помогать передовой. Ведь война не закончилась.

Я никогда единолично не руководил АРМИЯ SOS, не был «директором», не расписывал ежедневные задачи, не имел отношения к деньгам фонда. Когда началась военная операция, я первым поехал в зону АТО; много времени проводил на фронте; много говорил и писал об этой войне, и с моим именем стали связывать АРМИЯ SOS.

Волею случая я стал известен, и теперь мой пресловутый «статус» тяготит «организацию». Но нет никаких «статусов» и «волонтерских организаций»; нет никаких «брендов» в деле помощи армии. Волонтерство это не бизнес, и не общественная деятельность в классическом понимании. Это состояние души.

Волонтеры, работающие вместе, — очень разные люди. Помощь армии или нуждающимся — это не профессия, не идеологическая платформа, не религиозная общность. Мои убеждения, публичные выступления, статьи и действия не являются консолидированной позицией волонтеров АРМИЯ SOS. И могут быть препятствием для совместной работы.

С другой стороны, сегодня многие волонтеры, стремительно поднявшиеся по социальным лифтам, и заработавшие некий «общественный капитал», хотят конвертировать его во вполне осязаемые должности, звания, заслуги. Признание, слава — один из сильнейших наркотиков. И причина зависти тоже.

Меня никогда не интересовали статусы, должности, награды. Я не хочу быть известным волонтером, не желаю быть политиком, или чего-то там директором. Я хочу выиграть эту войну. Для этого я делал и буду делать всё, что считаю нужным. Снабжать армию материально, делать разведку, подносить патроны, воевать.

Я никуда не ухожу. Выбор сделан давно. Цели известны — победа в войне, перемены в стране. Я готов это делать со всеми, кто идет одним курсом со мной. Всё как прежде. Убеждения не меняются. Это только небольшая корректировка местоположения в пространстве. Потому что не стоит прогибаться под изменчивый мир. Пусть лучше он прогнется под нас.

Однажды мир прогнется под нас».

http://hvylya.net/news/exclusive/kasyanov-obyavil-ob-uhode-iz-rukovodstva-armiya-sos.html

Б. Г. : Документи і заяви краще в оригіналі



47%, 8 голосов

35%, 6 голосов

18%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Уляна та Марко Супруни

27.07.15 12:53 УЛЯНА ТА МАРКО СУПРУНИ: "МИ ЗАВЖДИ БУЛИ УКРАЇНЦЯМИ, ПРОСТО МАЛИ ІНШИЙ ПАСПОРТ" "Ми, українці, голі-босі зупинили агресора. Але то було рік тому. Люди, які загинули, зробили нам ціною свого життя безцінний, золотий дар - час, для того, щоб ми могли готуватися і мінятися. Але державні структури все ще продовжують працювати дуже повільно".

Біографія подружжя Супрунів схожа на сценарій чи книгу: діти емігрантів, українці за походженням народилися, виросли, вивчилися, відбулися та зустрілися в США, а наприкінці 2013-го повернулися на батьківщину батьків, де заснували найпрофесійнішу школу підготовки військових медичних інструкторів в Україні і навчили рятувати своє життя на війні таку кількість патріотів, що в інтересах держави України отримали громадянство з рук Президента.

супрун

Імпортований патріотизм

Суботній ранок в офісі громадської організації "Захист патріотів" на Ярославовім валу - робочий день. В невеличкій кімнаті з українським прапором і фотографіями краєвидів столиці працюють за ноутбуками декілька дівчат. Час від часу заходять, повернувшись з відряджень на Донбасі, медичні іструктори та англомовні друзі і приятелі подружжя Супрунів.

Вони обоє, звісно, теж тут. Такі ж енергійні та врівноважені, зосереджені та привітні, як і під час нашої першої зустрічі - рік тому на тренінгу "Захисту патріотів" для журналістів.

За рік ентузіазм не вивітрився, рішучості не поменшало, а високо піднята планка не опустилася.

"Не втомилися, як багато інших волонтерів?" - запитую у Супрунів, які за віком старші від більшості помічників армії.

"Ні, - рішуче відповідає Уляна. - Бо ми не є волонтерами. Ми займаємося цим професійно. Це наша професія зараз. Чи, наприклад, ви стомилася бути журналістом?"

Робота, на відміну від волонтерства, звучить набагато прозаїчніше, без ореолу героїчності та самопожертви.

"Люди часом трохи романтично дивляться на ті речі, які ми тут робимо. Але нічого романтичного тут нема. Ми кожного ранку прокидаємося о 6:00 - 7:30, кожного ранку тут з 9-ої ранку, сім днів на тиждень виїжджаємо в не дуже приємні місця, робимо багато нецікавого - треба писати листи, планувати роботу, зустрічатися з людьми, хтось повинен отримати бензин, організувати машини, замовити всі матеріали, завезти їх, складати і т. д. Це все дуже банальні речі".

Створена цією стрункою з прямою спиною і довгим завжди розпущеним волоссям жінкою та її чоловіком ініціатива справді перетворилася на масштабний проект. В першу чергу - освітній. За кошти благодійників Уляна та Марко вивчили та взяли на роботу 18 тепер уже висококваліфікованих інструкторів, які, в свою чергу, навчили 21,5 тис. українських солдатів та офіцерів правил першої допомоги на війні.

Історія "Захисту патріотів" розпочалася в 2013 році, коли успішна родина українського походження продала житло в Нью-Йорку і вирішила нарешті переїхати на батьківщину батьків. В Україні вони планували перекладати українських письменників і розвивати українське кіно: Марко за другою освітою сценарист. А напередодні вирішили провести відпустку у Лондоні - там їх застав Євромайдан.

Довгих роздумів та зборів не було - Уляна та Марко вирушили до Києва. Уляна, яка 14 років здобувала професію медика в США, відразу долучилася до медичної служби Майдану. Подібний досвід вона встигла отримати 11 вересня у Нью-Йорку: надавала допомогу у центрі міста після теракту.

Вже після втечі Януковича Уляна втратила пацієнта-майданівця - Вадима з Харкова. 20 лютого пораненому кулею силовиків хлопцю вона з колегами зробила пряме переливання крові просто у КМДА. А пізніше він все-таки помер у лікарні.

"Уляна не плаче навіть на похоронах близьких, - згадує Марко, - а тоді не стримала сліз. Думаю, вже тоді вона по-справжньому замислилася про розвиток парамедицини (домедичної допомоги. - Цензор.НЕТ) в Україні".

Коли почалася війна - було не до роздумів. Супруни за підтримки Світового конгресу українців, директором гуманітарних ініціатив якого обрали Уляну, заснували "Захист патріотів". Першою метою "Захисту патріотів" було навчити щонайменше 10 тисяч військових і видати їм таку ж кількість аптечок.

До цього завдання американські українці (чи навпаки) підійшли з американською прагматичністю та особливою особистою відповідальністю. В першу чергу, вивчили всю літературу на тему військової медицини, яка значно відрізняється від цивільної. Потім запросили інструкторів із Каліфорнійського центру медицини катастроф, медиків-тренерів, які працювали в "гарячих точках", а також співробітників компанії ParamedCZ, щоб навчити своїх спеціалістів. І тільки тоді почали формувати аптечки за принципом - "все найкраще та найсучасніше", а не "те, на що знайшли гроші". Так, в українських учасників АТО з'явився IFAK (Individual First Aid Kit), яким користуються найкращі армії в світі.

18 лютого цього року десятитисячна аптечка була видана 19-річному морському піхотинцю. А кількість людей, яких навчили "патріоти", - сягнула за позначку 21500. Аптечок було видано лише на дві тисячі менше.

"Щотижня ми навчаємо 200 - 250 людей", - уточнюють Супруни.

Вісімнадцять їхніх інструкторів їздять по всій країні і зоні АТО з дводенними курсами першої невідкладної домедичної допомоги - розповідають і, головне, показують, як саме потрібно користуватися джгутами для зупинки кровотечі, кровоспинними бинтами, ізраїльськими бандажами і т.д. Саме вони ввели у слововжиток українця ці слова та розвіяли міф про силу порошку Сelox.

Перші партії препаратів в аптечки подружжя купувало за свої кошти, потім дещо допомогла діаспора з Канади. На сьогоднішній день "Захист патріотів" отримав 1,7 мільона доларів пожертв на свою діяльність. Левову частку з них їм довірив анонімний українець - не олігарх, не державний службовець.

Попри це - час від часу їм все ще доводиться вкладати свої кошти. Так було, наприклад, у випадку з австралійським грантом на навчання київської поліції.

"Коштів у розмірі 60 тисяч австралійських доларів просто не вистачило на всі аптечки для кожного полісмена, для кожної машини та на оплату роботи інструкторів".

Попри це Супруни жодного разу не пішли на компроміс - не замінили комплектуючі зі своєї аптечки на більш дешеві аналоги.

Цього ж вони очікують від інших. Наприклад, від Міністерства оборони України.

"У військові аптечки Міністерство оборони закупило найдорожче кровоспинне - Сombat Gauze. Це добре. Але замість американських CAT (відомий американський джгут для зупинки кровотечі. - Цензор.НЕТ) - якусь українську підробку, що ламається. Де тут логіка?"

Аргумент про те, що МОУ виходить з бюджету і просто не має фінансування на аптечки класу IFAK Супрунів не переконує.

"А чому немає? Вони не знають, скільки коштує така аптечка? Чому не передбачили необхідної кількості грошей? Чому на інше є, а на це немає?"

Це проблема підходу, а не коштів, впевнені вони.

"Якби представники Міністерства оборони пішли до виробників джгутів у США і сказали: хлопці, у нас критична ситуація, ми не можемо вам платити по 20 баксів за один, ми можемо тільки по 12. Переконаний - їм би відповіли: дякуємо за пропозицію! І потиснули руки".

супрун

Команда "Захисту патріотів" - це також віддані волонтери, які щотижня безкоштовно займаються формуванням військових аптечок, які потім відвозять на фронт

Міністерство оборони, на переконання патріотів, "злочинно заощаджує" на бійцях не тільки кошти, а й час.

"Нам, наприклад, пояснюють, що ми не можемо навчати бійця-рятувальника два дні, бо в статуті написано, що на це відведено лише вісім годин".

Курсанта Національної гвардії, повідомляють вони, за півроку навчання медицині навчають аж цілих… шість годин. Та навіть київську поліцію замість сорока годин навчали тільки десять. "Потім вони самі нам дзвонили і просили приїхати. Хотіли отримувати знання".

Військовослужбовці теж хочуть. Проблема лише в їх керівництві.

"Після тренінгів, - розповідають вони, - військові нам часто говорять, що вперше відчули, ніби хтось справді хоче, аби вони повернулися живими. І що вони вперше відчули, що це можливо. Завдяки аптечці, а головне - знанням. Бо, в крайньому випадку, джгут можна робити з ручки. Якщо знаєш як".

Проблема не тільки в МОУ. РНБО, наприклад, за словами Уляни Супрун, чотири місяці засідала для того, щоб створити Міжвідомчий медичний штаб АТО. Нарешті створила. У Києві.

"Це не штаб! - говорить Уляна. - Справжній та ефективний штаб взагалі не може знаходитися в Києві. Він повинен бути, як мінімум в Краматорську".

А поки його немає, ніхто в країні не займається тим, щоб точно задокументувати причини загибелі на війні. А ця статистика є надзвичайно важливою не тільки для України, а й для армій, що воюють в усьому світі.

"Якби я був москалем і хотів би тримати Україну в такій дурнуватій ситуації, я би все робив так, як робиться зараз", - коментує Марко таку ситуацію. І додає: "Позбутися залишків системи, яка не захищає своїх захисників, це і означає перемогти ворога".

Поки це не вдається, але руки не опускаються.

"З нею це неможливо", - говорить Марко, не приховуючи гордість за дружину.

"Навпаки, - Уляна робить у повітрі рухи боксера. - Злить та заохочує".

Рівень своїх вимог до підготовки інструкторів, проведення тренінгів та курсів навчання для солдатів та офіцерів, а також комплектації аптечок Супруни підняли так високо, що не можуть співпрацювати з жодною подібною організацією в країні.

"До нас постійно приходять і пропонують робити з кимось спільний проект. Але ми маємо рівень професійності і вимоги такого рівня, - Уляна високо піднімає руку. - А інші - ось такого, - опускає її. - Ми не можемо понижувати їх, замість того, щоб підтягувати інших".

Інші, за її словами, наприклад, погоджуються надати тренінг з першої невідкладної для 200 людей за декілька годин. Пропонують навчати мобілізованих.

"Ми так не працюємо. У нас можливі тільки два дні навчання за умови - один інструктор максимум на 20 курсантів. Інакше це не ефективно".

Інші організацїї Супруни не критикують. Лише констатують: "Вони не навчають на тому рівні, що ми вимагаємо і якого дотримуємося. Вони не мають інструкторів з бойовим досвідом, як ми. Вони не проводять для них таке навчання, як ми. Вони не забезпечують всіх, кого навчають, аптечками, як ми".

При цьому своїх знань в офісі на Ярославовім валу не приховують. "Ми всіх запрошуємо, всіх навчаємо, ми не закриваємо свою інформацію".

"Всі думають, що ми займаємось аптечками. Ні. Ми займаємось просвітництвом, навчанням. Ми даємо те, що залишиться в країні назавжди - знання", - говорить Марко.

"Від самого початку, зараз вже менше, нам постійно дзвонили і вимагали: дайте, дайте аптечки! Аптечки! А ми пояснювали, що головне - навчання".

Більше того, наполягає Уляна, один раз навчитися недостатньо.

"Потрібно повторювати мінімум раз на півроку, бо все міняється і модернізується. Ми постійно відправляємо наших інструкторів на курси підвищення кваліфікації".

Нещодавно українська група була на базі американської армії в Німеччині.

"Американські інструктори сказали нашим: ви найкращі зараз у світі. Бо ми тренуємо 1000 на рік, а ви - 20000. Ваш досвід є надзвичайним".

Скоро українці поїдуть в США демонструвати свої навики і здобувати нові. Після закінчення війни, упевнені Супруни, Україна матиме найдосвідченіших парамедиків у світі.

Громадяни України

супрун

Як багато освічених українців з еміграції, Супруни завжди хотіли отримати громадянство. Але процедура занадто тривала та складна. Особливо зараз, коли на це немає ані зайвого часу, ані сил.

Можливо так би й залишилося, якби нещодавно Уляну не запросили в Міністерство оборони. Вона й до цього була там разів з двадцять, але цього разу жінка зі списком, в якому, до речі, прізвище Супрун було вказано першим, зволікала. Спочатку довго дивувалася, чому в паспорті Уляни нема по батькові, а потім і зовсім не пропустила на територію Міністерства оборони іноземця.

Напевно, про ці труднощі дізналися в Адміністрації президента і зрозуміли, що ці люди точно мають право отримати синій паспорт. Міністр оборони навіть надіслав в АПУ листа, в якому вказав, що надання цим людям громадянства - в інтересах держави.

"Ми завжди були українцями, лише мали інший паспорт", - говорить Уляна. Нам часто закидали, що ми, мовляв, іноземці, а отже - нам легше, ми можемо поїхати в будь-який момент, - поясняє Уляна. - Ну от, тепер ми теж громадяни, тепер теж платитимемо тут податки. Що нам тепер казатимуть?"

"А виїхати з країни при бажанні може хто завгодно", - підкреслює Марко.

Вони не збираються. Хоча могли б - і в Нью-Йорк, і в Лондон. Але вже приїхали - додому. Хоч поки що не мають тут свого власного житла. Натомість мають нову хвилю мобілізації, плани на створення реабілітаційної програми для поранених ветеранів та сучасний реабілітаційний центр у Львові, постійний клопіт з наповненням аптечок та навчанням інструкторів. А коли війна закінчиться - будуть все ж таки книжки та фільми.

Анастасія Береза, "Цензор.НЕТ"


90%, 9 голосов

10%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

А вам, как!, смешно?.

 Когда я захожу, посмотреть на другие статьи. Где высказывается недовольство одному человеку( этот человек вызывает у меня уважение). То у меня складывается ощущение, что я попал в курятник. Где куры обсуждают лисицу. Одна, перед одной!, высказывают гадости. Обливают ее грязью. Петухи выступают один перед одним, хвалясь, своей храбростью. И все такие смелые!, отважные!, и гордые!. 
     И!, я задаю себе вопрос. Что было бы, если бы, в курятник, на самом деле, забралась бы лисица?.Крик!. Гам!. Куры кто куда. Петухи, перед тем как бежать, снесли бы по яйцу, ну, или, по два. Или, навалили бы от страха кучу, а потом, бегом кур догонять. Картина смехотворная. А ведь все такие смелые были!. 
 Еще можно сравнить с отарой овец. Тоже все было бы смешно.
 

Даже представить страшно...

Вот давайте представим себе такую фантастическую ситуацию: Россия каким-то образом победила ненавистные США и все страны Запада и стала единоличным лидером в мире, образцом для подражания и маяком развития цивилизации.
ЧТО ВЫ МОЖЕТЕ ПРЕДЛОЖИТЬ ЧЕЛОВЕЧЕСТВУ?
Коррупцию? Воровство? Чиновнический беспредел? Ментовской террор? Атмосферу зависти, лжи, лицемерия, кумовства, клеветы и подлости?
Или это будет право сильного, закон джунглей и правила дикой звериной стаи, где для проявления Личности просто нет места, а любое проявление индивидуальности поглощается омутом коллективизма?
ЧТО?!!
Посмотрите на себя со стороны: ведь вы же последние лет 25 живете именно по этим принципам! Только среди вас присутствует понятие ЛОХА, у вас считается доблестью унижение слабого, обман доверчивого и предательство ближнего.
Вы гордитесь применением насилия в решении любых проблем – от бытовых до международных.
Вы готовы сделать все, чтобы вас БОЯЛИСЬ, не понимая той простой вещи, что истинное величие и отдельного человека, и президента, и всего государства заключается не в СТРАХЕ, а в УВАЖЕНИИ!
Дмитрий Чекалкин.

Самоуважение - бред сивой кобылы. СВП - Svpjournal


Существует понятие гордости, когда каждый вправе гордиться своим рангом в обществе. Самоуважение – это нонсенс. Уважение - это другие люди должны нас уважать, а не мы тащить на себя шапку не по рангу и требовать уважения от других.

Оригина здесь
http://youtu.be/rPoHUAlF_BU?list=UUMBI2o1-xoV6i5NK8uYMpcA
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая