Композитор, поет, співак Володимир Івасюк

Володимир Івасюк 

Композитор, поет, співак Володимир Івасюк.

 Легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. 
4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років. Сьогодні 


 Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх.
Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/aleya-zirok-volodimir-ivasyuk-ta-bogdan-krizhanivskiy-chomu-yihni-imena-prikrashayut-teatralnu-ploschu-foto-35693?fbclid=IwAR06PgD2rm-rQ3LRrwEAxv_mdN9ROMXgSvNjbGqcPa-Fb80e9LGUHNxZwes. Сайт http://acc.cv.ua/

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років.

 Сьогодні о 10:22 0 81 ЧЕРНІВЦІ 

Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх.

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/4-bereznya-legendarnomu-volodimiru-ivasyuku-vipovnilosya-b-70-rokiv-42082. Сайт http://acc.cv.ua/

Україна понад усе!

Россиянин рискнул жизнями жены и детей ради Украины: подробности поразительной истории



В РФ, в Тверской области вывесили украинский флаг
Это сделал один из местных жителей, который ранее пытался мигрировать на территорию Украины.

Об этом стало известно из поста журналиста Аркадия Бабченко, который он разместил в социальной сети Фейсбук.

«Угадайте страну по фотографии. Нет. Не Украина. Это Россия. Тверская область. Владимир Егоров, экстремист, вывесил у себя на доме, который ему пытались поджечь, бросив в окно канистру с бензином, когда там спала его жена и двое детей, украинский флаг. Владимир — тот самый человек, который бежал в Украину, прожил тут неделю, успел даже устроиться на работу, а потом ему без объяснения причин люди в масках вручили запрет на въезд, вывезли на границу и вытурили за погранпункт. Месяц он жил на нейтральной полосе между Украиной и Беларусью. В автомобиле. Потом вынужден был вернутся в Мордор. Его взяло КГБ Беларуси. Передало в Россию. Он отсидел в СИЗО в Брянске. Был выпущен под подписку. Сейчас сидит в этом самом своем недосоженном доме, вывешивает в поддержку Олега Сенцова тризуб, и ждет ареста», — сообщил Аркадий.

Также он заявил, что подобную миграционную политику не понимает.

«Вы меня, конечно, извините, но такую миграционную политику я не понимаю и не пойму. Нельзя так», — подытожил журналист.

Под постом ведется активное обсуждение со стороны пользователей Фейсбука. Как оказалось, некоторые комментаторы не поддерживают Аркадия. «Я бы не стал так заранее делать выводы…мы же не знаем причин, почему ему так срочно было отказано в нахождении на территории Украины. Масса случаев когда люди годами живут, бодаются с чиновниками за политическое убежище, и их никто поспешно не выдворяет. Может там какие-то предыдущие нарушения законов Украины. Может такое быть? Конечно может. А может и не быть», «А чего ты так резко стал интересоваться миграционной политикой? Мы годами не можем добиться того, что по закону положено», — написали пользователи.

Напомним, что в Одессе устроили показательное сожжение флага России. Зрелищную акцию устроили ультрас футбольного клуба «Шахтер», после того как владельцы команды решили ввести новые правила покупки билетов на выездные матчи клуба.

Кроме этого, стоит напомнить, что в Донецкой области юноша и девушка надругались над флагом Украины.

Также сообщалось, что традиционные цвета появились в одном из российских заповедников и озадачили местных жителей.

Теги: Аркадий Бабченко / Россия / украинский флаг
https://politeka.net/news/world/939589-rossijanin-risknul-zhiznjami-zheny-i-detej-radi-ukrainy-podrobnosti-porazitelnoj-istorii/

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент України Петро Порошенко

2 березня 2019 року - 20:09

Ми не віддамо ні Крим, ні Донбас – Президент

Президент Петро Порошенко заявив про те, що українці продовжуватимуть боротьбу за свою державу, відновлення її територіальної цілісності і суверенітету.

«На Приморському бульварі, на Думській площі біля Дюка я хотів би звернутися до Путіна. Ми, українці – гордий народ. Ми волелюбний народ. Ми миролюбний народ. Ми точно не посягаємо на чужі території. Нам не треба жодного клаптика чужої землі. Але я хочу наголосити, що ми ніколи не віддамо своєї землі», - підкреслив Глава держави під час спілкування з одеситами.

«Ми, українці будемо битися за те, щоб повернути українську землю назад в Україну, а український прапор і український суверенітет повернути на окуповані території. Почуйте, ми не віддамо ні Крим, ні Донбас, ні Одесу, ні море – ні Чорне, ні Азовське, ні наш суходіл», - заявив Президент.

Петро Порошенко висловив думку, що російський президент боїться українського народу через нашу нескореність та любов до волі. «Знаєте чому Путін боїться нас? Саме тому, що ми вільні. І ніхто і ніколи більше нас не зажене в московське ярмо», - наголосив Глава держави.

Президент висловив переконання, що Україна продовжить свій розвиток. За його словами, українці інтелектуальні і сильні, а значить точно зможуть розвивати країну і зберегти її незалежність.

«Моя мета – перетворити Україну на велику країну, справжнього регіонального лідера. І для цього є всі умови», - сказав він.

Армія – це є найбільша цінність України

Ні прізвища, ні посади нікого не врятують від відповідальності, якщо факти підтвердяться – Президент Порошенко

28 лютого 2019 року - 11:33

Ні прізвища, ні посади нікого не врятують від відповідальності, якщо факти підтвердяться – Президент

Президент Петро Порошенко наголошує, що ні прізвища, ні посади нікого не врятують і винні будуть притягнуті до відповідальності, якщо факти будуть доведені. Так під час регіональної поїздки Глава держави прокоментував журналістам останні події довкола  «Укроборонпрому».

«Армія – це є найбільша цінність України. Армія створювалась зусиллями мільйонів українців, які віддавали останнє. Армія є гордістю України. Як Верховний Головнокомандувач –армію буду захищати», - підкреслив Президент.

«Якщо факти підтвердяться, то, безумовно, ні прізвища, ні посади нікого не врятують. Щойно з'явилася інформація мною було підписано розпорядження про відсторонення і звернення до правоохоронних органів», - наголосив Петро Порошенко.

Він додав, що за його інформацією, розслідування щодо зазначеної інформації проводиться в Генпрокуратурі, НАБУ і САП.

«Зараз за підсумками програми порушена ще одна кримінальна справа. Наголошую, по завершенню розслідування винні будуть притягнуті до відповідальності, якщо факти підтвердяться», - сказав Президент.



Спецпредставник США в Україні Курт Волкер

Волкер поставив "крапку" у перемовинах з Росією: США тиснутимуть до останнього

Росіянам таке не сподобається



Курт Волкер


Спецпредставник США в Україні Курт Волкер зробив сенсаційну заяву.
Про це він зазначив на прес-конференції у Києві.
Зокрема, Волкер розповів, що США мають намір допомагати Україні у відновленні її територіальної цілісності та суверенітету.

"Коли мені запропонували посаду спеціального представника США, я запитав, яким буде наше завдання? І я запропонував, що завданням стане відновлення суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки і захищеності всіх українських громадян", - підкреслив Волкер.Крім того він додав, що для досягнення всіх поставлених цілей необхідна не лише допомога з боку США, але й співробітництво України.



"Обидві задачі залишаються незмінними. Ми налаштовані разом співпрацювати з нашими друзями в Україну для досягнення цієї мети", - зазначив спецпредставник США.За словами Волкера США будуть до останнього відстоювати незаконність анексії Криму Росією, а також домагатися посилення санкцій проти країни-агресора, щоб швидше домогтися повернення півострова до складу України.
Разом з тим варто відзначити, що віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко розповіла, що засідання гуманітарної групи по Донбасу в білоруській столиці покинула українська делегація через образливі та недипломатичні висловлювання з боку представників сепаратистів.
"В ході обговорення можливих варіантів обміну заручниками запрошена з Донецька не дипломатично, базарно, образливо і в некоректній формі спробувала робити заяви на адресу України та вищого політичного керівництва держави", - розповіла віце-спікер."Українська делегація висловила рішучий протест координатора по перетворенню важкого переговорного процесу на ринок з лайливими хамами і покинула зал засідань", - повідомила Геращенко.Вона зазначила, що українська сторона жорстко підкреслила представникам ОБСЄ та РФ про неприпустимість образливих, недипломатичних висловлюваннь в рамках переговорного процесу з боку "маріонеток Кремля".

Геращенко розповіла, що представники РФ і запрошені з ОРДЛО знову відмовилися від усіх пропозицій української сторони - зокрема про передачу росіянам 25 засуджених громадян їхньої країни в обмін на політв'язнів Кремля, помилування 72 сепаратистів в обмін на 19 наших заручників на окупованих територіях.

Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО

Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО


Военный аспект
На пятом году необъявленной войны в украинском обществе нет единого понимания, как нужно вести эту войну. Мнения гражданского общества находятся между двумя крайностями – от тотальной войны до полной победы с выходом ВСУ на границы 2013-го года до почти полной капитуляции с фактической потерей суверенитета. Причём все споры сводятся к критике обеих этих крайностей и обвинению оппонентов в приверженности к ним же.
Так как же нужно вести эту навязанную восточным соседом войну?
Безусловно, по возможности нужно избежать тотальной формы, чтобы не получить последствия, аналогичные последствиям Парагвайской войны с катастрофическими последствиями типа гибели 70% мужского населения
(https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B0).
Сдача суверенитета и возвращение в орбиту российской империи также неприемлема большинству украинцев. Но и формат войны, в котором страна ежедневно платит «военный сбор» кровью своих лучших воинов тоже не выглядит оптимальной. То, что сейчас происходит на линии соприкосновения – совершенно неприемлемо. У многих наблюдателей создаётся впечатление, что постоянные потери - это не неизбежная плата за независимость, а искусственный процесс, поддерживаемый в интересах нынешнего военно-политического руководства.  Большинство кровавых «обострений» на фронте каким-то загадочным образом происходили в разгар какого-нибудь очередного коррупционного скандала и играли роль встречного «информационного повода», чтобы события на фронте оттенили в информационном потоке всплывшие и крайне неудобные для власти факты. К тому же образ «Верховного Главнокомандующего» стал основой предвыборного образа Порошенко в его нынешней президентской компании. 
Так существует ли другой возможный сценарий ведения этой затянувшейся войны?
Ответ – безусловно ДА!
Любая война является «продолжением политики». Не исключение и российско-украинская. Анализ её причин не является задачей этого текста, но возможные варианты развития стоит проанализировать. Их несколько.
1. Масштабное вторжение регулярных войск РФ с полным разгромом ВСУ. К сожалению, при масштабном вторжении такой разгром почти неизбежен при нынешнем состоянии ВСУ, НГ и мобилизационной системы. От использования этой возможности российское руководство удерживают международные последствия такой открытой и явной агрессии, а также сложности, связанные с удержанием захваченных территорий с враждебно настроенным населением, практической невозможностью создания и удержания у власти сформированных оккупантами коллаборантской власти на большей части территории Украины. В этом случае российскому руководству придётся ограничиться созданием лояльной кремлю «новороссии», смириться с сохранением на остальной территории совершенно враждебной кремлю междурародно-признанной Украины и мощными международными санкциями. Безусловно, существует возможность сделать такой сценарий невозможным, но об этом ниже. 
2. Ограниченное вторжение с разгромом группировки ВСУ в юго-восточных областях, пленением десятков тысяч украинских военных, целью которого будет заключение «мира» на условиях агрессора. Например, официальное признание над Крымом российской юрисдикции (проведение повторного «референдума»), официальное принятие «внеблокового» статуса («протектората» РФ),  формирование лояльного кремлю правительства, возобновление поставок воды по Северо-Крымскому каналу, ну, и по мелочам. Такой вариант продолжения войны не только возможен, но и достаточно вероятен, если кремлю он покажется своевременным. Для запуска такого сценария кремлю понадобится политическая подготовка в виде обострения внутренней ситуации в Украине, типа принятия откровенно дискриминационных законов против русскоязычного населения, раздувания межэтнических и языковых конфликтов, захвата культовых сооружений радикалами и пр. Некоторые симптомы такой подготовки видны уже сейчас. Успешная их реализация, при помощи российской агентуры на Западе, даст возможность расколоть единство международной поддержки Украины и, после подписания «мирного договора» с украинским «Петеном», избежать разрушительных для РФ последствий в виде мощных санкций (эмбарго на энергоносители, отключения SWIFT и пр.). Пока такой сценарий остаётся очень вероятным и, чтобы сделать его невозможным, необходимо успеть провести глубокое реформирование украинского оборонного сектора.  Один из этих вариантов будет немедленно запущен нынешним руководством России при двух условиях. Во-первых, развитие внутриполитической ситуации пойдет по пути, который их совсем не устраивает, а во-вторых возникнут условия снизить международные последствия для России до приемлемого для них уровня. 
3. Третьим возможным вариантом ведения войны остаётся текущий формат боевых действий, который вполне устраивает нынешнее военно-политическое руководство как РФ, так и Украины. С одной стороны такая война продолжает держать в напряжении украинское общество, маскируя под патриотическими позами и лозунгами отъявленное мародёрство «правящих элит» Украины, с другой стороны не висит на бюджете РФ тяжёлым грузом и помогает «правящей элите» РФ держать своё население в «патриотическом тонусе», а перед международным сообществом строить из себя «не сторону конфликта».  Но такой вариант бесконечного продолжения боевых действий совершенно не соответствует национальным интересам украинцев. 
4. Ну и наконец тот вариант продолжения этой войны, который я считаю самым оптимальным. Это оптимизация боевых порядков до такого состояния, чтобы исключить огневое поражение наших войск лёгким вооружением. Для этого придётся оставить некоторые позиции, расположенные в самых уязвимых точках. Выбор позиций должен быть основан на том, что у противника не должно быть возможности сблизиться на дистанцию контактного боя (применения лёгкого вооружения) и безнаказанно вернуться за свои укрепления. Такая линия соприкосновения фактически была сформирована, например, после оставления нами Дебальцевского района обороны в феврале 2015-го. Да и сам Дебальцевский район обороны, за исключением некоторых участков , был сформирован именно так. Поэтому войскам противника так тяжело обошлась операция по его захвату. Даже несмотря на задействование всех своих подготовленных ресурсов, противник решил задачу по захвату этого района только воспользовавшись явным предательством командования ВСУ, преднамеренно без боя сдавшего горловину выступа в районе Логвиново, перекрывшего полноценное снабжение и восполнение таявших в сражении сил. После выхода из окружения наши войска расположились на линии удобной для обороны. Именно поэтому потери на этом участке фронта на протяжении более года были минимальны. Пока «по заявкам» политтехнологов армия не перешла к тактике «лягушачьих прыжков». То есть к сближению боевых порядков на стрелковые дистанции и, порой, на бросок гранаты. Даже соблюдая «минские договорённости» нормальная модель обороны может и должна обеспечить уверенное пресечение всех операций противника тактического уровня без применения артиллерийских калибров. А в случае действий другого масштаба у наших войск будет время и возможность выдвинуть на заранее подготовленные позиции артиллерию, способную разгромить наступающие силы противника на любом участке такой линии соприкосновения. Есть только одно необходимое отклонение от «минского формата», которое крайне необходимо. На передовых позициях должны находиться противотанковые средства, без которых никакая оборона невозможна. Почему такие средства вошли в «запрещённые» Минскими договорённостями - отдельный вопрос, но их необходимо из этого списка исключить, как противоречие смыслу подобных договорённостей. Их и сейчас не особо соблюдают обе стороны, но, полагаю, это исключение мы должны заявить открыто. Не буду в этом тексте детализировать меры, необходимые для полноценного оборудования обороны по линии соприкосновения. Их немало, и каждая из них имеет своё важное для результата значение. В их число входит и организация артиллерийской обороны, и контрбатарейная борьба, и инженерное оборудование, и средства разведки… В перечень таких мер должны войти и гуманитарные, связанные с отселением мирных жителей из особо опасных мест. Но всё выполнимо, а необходимое для этого доступно и есть в наличии в ВСУ уже сейчас.

Такая организация обороны (п.4) на линии соприкосновения с 1-м и 2-м АК ВС РФ не защитит нас от масштабного и даже от «ограниченного» (п.2) вторжения, но снизит ежедневные (как сейчас) боевые потери почти до нуля. А в случае масштабного вторжения позволит нанести максимальный урон наступающим силам и провести организованный манёвр, необходимый для сохранения основных сил ВСУ.  Прекращение ежедневных локальных стычек на фронте даст возможность спокойно заниматься решением задач, которые сделают невозможными и первые два варианта развития войны. Мало того, в случае решения основных из них, противник сам исключит эти сценарии из списка «допустимых». Чем более мы будем подготовлены к масштабной и «ограниченной» войне, тем она будет менее вероятной. Безусловно, решение задач по подготовке к эффективному отражению возможного вторжения- гораздо более ёмкий и долгосрочный процесс. Но при этом не такой уж и неподъемный для нашей страны. Уверен, значительную часть можно будет решить уже в течении первых 6 месяцев после смены руководства МО и ГШ. А по истечении 1,5-2 лет полноценной военной реформы первые два варианта развития войны перестанут быть актуальными. Некоторые оппоненты скажут, что это вариант «заморозки конфликта». Возражу, «замораживают» конфликты политики, задача военных - снизить возможности противника и нарастить собственные. Этим и нужно заняться. Моделирование действий на «политических фронтах» в задачу этого текста не входят.
https://censor.net.ua/blogs/3113853/kakoyi_doljna_stat_voyina_s_rf

Богдан Гордасевич
Хроший аналіз з боку сепара, бо їх втрати від контактів зі ЗСУ досить дошкульні, але у нас іншої думки: щоденно винищувати ворога і тим довести до відома всім іншим, що хто в Україну з мечем прийде - там і загине. А далі побачимо. На жаль, навіть розвал РФ війни на східному кордоні України не припинить, але то інша тема.

До 100-річчя Західноукраїнської Республіки



https://zolochiv.net/
1 листопада, урочисто відкрили та освятили пам’ятник, створений до 100-річчя Західноукраїнської Республіки.
Пам’ятний знак заввишки понад 8 метрів та площу навколо нього облаштували на розі вул. Огієнка та Листопадового Чину.


НАТО запускає масштабну підтримку України

НАТО запускає масштабну підтримку України: повний список допомоги Альянсу



Військові навчання, фінансова та технічна програма для нашого захисту 2019 рік для України буде насиченим не тільки у плані майбутніх виборів – заплановано 6 масштабних навчань із залученням іноземних військ, які передбачають допуск у країну до 8 тисяч солдатів із різних країн НАТО.

Багатонаціональні навчання з підготовки Збройних сил
Тактичні навчання із залученням армії протягом усього 2019 року. Загалом у кампанії беруть участь до 13 тисяч солдатів (від США — до 1,5 тисячі осіб, до 3-х літаків і вертольотів; від інших країн НАТО — така сама кількість). Навчання проходять на Яворівському полігоні у Львівській області.

Українсько-американські навчання "Репід Трайдент-2019"
Командно-штабні навчання на Яворівському полігоні. Пройдуть у червні та жовтні (загальна тривалість — до 25 днів). Усього беруть участь до 4,2 тисячі військових, а також до 23 літаків і вертольотів, до 30 одиниць колісної техніки (в тому числі до 2 тисяч солдатів НАТО);
Дивіться: Rapid Trident — 2018

Українсько-американські навчання "Сі Бриз-2019"
Командно-штабні навчання в акваторії Чорного моря (м. Очаків, о. Первомайський та Зміїний), міжнародні аеропорти "Одеса" і "Миколаїв", військовий порт "Очаків", причали Одеського торгового порту, військово-морські бази "Південь" і "Схід". Навчання пройдуть у червні-вересні, тривалістю до 20 днів. У них візьмуть участь до 4750 військових, зокрема до 2-х тисяч солдатів НАТО;

Дивіться: представники українських ВМС планують концепцію навчання "Сі Бриз-2019"

Українсько-румунські навчання "Ріверайн-2019"
Короткі (10-денні) тактичні навчання із залученням військ і кораблів на річці Дунай, а також в акваторії Чорного моря. У рамках кампанії участь візьмуть до 400 чоловік, у тому числі до 200 військових із Румунії;



Багатонаціональні навчання "Клено
У  період із липня по грудень 2019 року. Заходи пройдуть на території Житомирської області, у них візьмуть участь до 450 військових, зокрема до 350 солдатів із країн НАТО;

Дивіться: Кленова арка, 2016

Українсько-британські навчання "Воріер Вотчер-2019"
пройдуть із серпня по жовтень на військових аеродромах і полігонах Миколаївської області. У кампанії будуть задіяні до 380 військових, у тому числі до 300 — з Британії.

У 2019 році Україна може отримати велику військову допомогу й контракти. Йдеться про можливу передачу Україні двох військових фрегатів класу "Олівер Хазард Перрі". Це хоч і не нові, але досить "бойові" кораблі, оснащені в тому числі і ракетами класу "Гарпун".

Крім того, після прийняття закону про закупівлю зброї з-за кордону, Генеральний штаб і Міністерство оборони отримають можливість напряму купувати техніку в країн НАТО. Зараз Україна потребує нових систем РЛС, в перші роки АТО наша країна втратила майже половину боєздатної авіації.

Трастовий фонд НАТО з утилізації в Україні легких озброєнь та стрілецької зброї і звичайних боєприпасів:

Мета: залучення міжнародної допомоги для ліквідації надлишкових/застарілих легких озброєнь та стрілецької зброї, звичайних боєприпасів, а також протипіхотних мін типу ПФМ-1.

Зазначений Трастовий фонд є найбільшим у світи за обсягами серед подібних.

Завдання: надання допомоги в утилізації:

на 1-му етапі (2006-2010 рр., завершено) – 400 тис. од. ЛОСЗ, 1 тис. ПЗРК та 15 тисяч тонн боєприпасів;

на 2-му етапі (2012 – 2017 рр., триває) – 366 тис. од. ЛОСЗ та 36,3 тис. тонн боєприпасів; 76 тисяч тон звичайних боєприпасів, 3 мільйони одиниць протипіхотних мін типу ПФМ-1;

на 3-му етапі – 366 тис. од. ЛОСЗ та 39,3 тис. тонн боєприпасів, 3 мільйони одиниць протипіхотних мін типу ПФМ-1.

на 4-му етапі – 368 тис. од. ЛОСЗ та 42,4 тис. тонн боєприпасів.

Дивіться:  Допомога НАТО для зміцнення безпеки та стійкості України

https://znaj.ua/society/213354-nato-zapuskaye-masshtabnu-pidtrimku-ukrajini-povniy-spisok-dopomogi-alyansu

Переплавимо ідола на витвори мистецтва

Донбас: в Слов’янську захотіли переплавити 7-тонного Леніна

У Слов’янську Донецької області запропонували використовувати 7-тонний бронзовий пам’ятник Володимиру Леніну для виготовлення скульптур. Відповідна петиція з’явилася на сайті Єдиної системи місцевих електронних петицій.

СИТУАЦІЯ. Як зазначає автор петиції, пам’ятник був демонтований в червні 2015 року. В даний час він знаходиться під відкритим небом на території комунального підприємства Слов’янської міської ради «АТП 052814».

«Пропонуємо виготовити 10 скульптур з цих 7 тонн бронзи, які б стали арт-об’єктами. Цей крок зробить більш привабливим наше місто, що сприяло б залученню до нас туристів і дарувало б радість місцевим жителям. Ці арт-об’єкти можуть бути розташовані в місцях, де збирається більше людей – парки, сквери, площа», – йдеться в петиції.

Автор пропонує внести це питання до порядку денного сесії міськради. І в разі позитивного рішення провести моніторинг серед жителів міста і вирішити, які саме скульптурні об’єкти будуть виготовлені, і визначити місця їх розташування.

НАГАДАЄМО, в лютому 2018 року директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявив, що декомунізація в Україні фактично завершена. За даними інституту, тільки за 2016-2017 роки по всій країні знесли понад 1 300 пам’ятників Володимиру Леніну.