хочу сюда!
 

Юлия

36 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «чернівці»

Желік та інші судді вчиняють заколот проти е-декларацій

При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України

«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше  абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».



Чернівчани поділилися з журналістами вражаючою інформацією про пана Желіка, яка потребує додаткової перевірки відповідними органами. На відео є виступи добровольців з поясненнями, і убивчі зауваження адвоката Олександра Ноцького щодо звинувачення.
А колега голови Господарського суду Чернівецької області остаточно переконав нас, що авантюра з імітації пограбування цілком в дусі цінностей «папаші» Желіка. Розповідають про хабарі Желіку, про те, як скидалися в Хотинському районі на «дорогуще ружжо у презент», обережно натякали на незаконні рубки лісу, про рішення щодо лісових угідь.
Дослідивши особистість «папаші» Желіка на предмет, чи міг би він піти на імітацію пограбування, журналісти Нашої версії схиляються до думки  міг. У цьому переконують і останні слова хлопців перед винесенням вироку, і безглузда істерична атака Новоселицького суду на адвоката Олександра Ноцького у вигляді ухвали про начебто наявність в його діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката. Відповідь пана Ноцького гідна оприлюднення без купюр, оскільки висвітлює не лише «процесуальний цинізм» чернівецьких носіїв мантій, а й показує їх загальний розумово-освітній рівень.

Від НВ: На наше переконання, компетентним органам вже давно слід зайнятися розслідуванням діяльності вічного голови Чернівецького господарського суду та деяких його колег. А пояснення адвоката О.Ноцького – це фактично вирок черновецьким служителям Феміди.

Ми надзвичайно багато втрачаємо

Тому що не наслідуємо віри своїх предків. Адже забуваючи завіти предків, ми відмовляємося від власного коріння — Олег Володарський


Молитви за живих

Пом’яни‚ Господи Ісусе Христе‚ Боже наш‚ милості й щедроти Твої від віку сущі‚ заради яких Ти став людиною і розп’яття і смерть‚ заради спасіння православно в Тебе віруючих‚ перетерпіти зволив єси; і воскрес із мертвих‚ і вознісся на небеса‚ і сидиш праворуч Бога Отця‚ і милостиво споглядаєш на моління тих‚ хто смиренно всім серцем призиває Тебе: прихили вухо Твоє і почуй моє смиренне моління нікчемного раба Твого‚ серед пахощів духовних‚ що приношу Тобі за всіх людей Твоїх. І найперше пом’яни, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, Церкву Твою Святу, Соборну й Апостольську, що чесну Свою Кров за неї пролив єси, і утверди, і зміцни, і пошир, збагати, замири, і непереможною від ворогів пекельних повік збережи; розбрат Церков втихомир, думки поганські вгаси, єресі знищи і скорени, безбожництво вигуби і на ніщо силою Святого Твого Духа перетвори (поклін).

Владу нашу миром оточи і від усякого ворога й супротивника охорони. Вклади в серце їм усяку добру і спокійну думку про Церкву Твою Святу і про всіх людей Твоїх, щоб і ми в спокої тихе й безтурботне життя провадили в істинній вірі, у всякій побожності та чесності (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй Святійших Вселенських Патріархів православних, Святійшого отця нашого (ім’я)‚ Патріарха Московського і всієї Руси‚ Блаженнішого (ім’я) Митрополита Київського і всієї України, Преосвященнішого (ім’я) єпископа (титул), преосвященнійших митрополитів, архиєпископів, єпископів, пресвітерів, дияконів, весь чернечий чин і ввесь причет церковний, що поставив єси їх пасти Твоє словесне стадо, і молитвами їх помилуй і спаси мене грішного (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй отця мого духовного (ім’я) і святими його молитвами прости гріхи мої (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй батьків моїх, братів, сестер і рідних моїх, і всіх родичів моїх та друзів і даруй їм мир Твій та все добре (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй старих і молодих, бідних, сиріт, вдовиць, хворих, засмучених, тих, що в біді, в скорботі, у злиднях, в неволі, у в’язницях, на засланні; особливо ж тих, що за Тебе і віру православну безбожниками, відступниками та єретиками переслідувані, – пом’яни їх, відвідай, укріпи, заспокой і скоро силою Твоєю полегшення, волю і визволення їм подай (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй доброчинців наших, що допомагають нам, жаліють і доглядають нас, дають нам милостиню і просять за нас, недостойних, молитися за спасіння і вічних благ Твоїх отримання (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй посланих на службу, тих‚ що подорожують‚ отців, братів і сестер наших і всіх православних християн (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй тих, кого безумством своїм я спокусив і з правдивої дороги звів, а на погані й негідні діла напровадив їх; Божим Твоїм промислом на істинну путь знову їх настанови (поклін).

Спаси, Господи, і помилуй тих, що ненавидять і кривдять нас і роблять нам напасть; не допусти їх до загибелі через мене грішного (поклін).

Тих, що від православної віри відступили, погибельними єресями засліплені‚ і від Церкви нашої відкололися, – світлом Твого пізнання просвіти й до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви знову приєднай (поклін).

Мерзенну безбожну богохульну владу скорени, а правовірну утверди, силу християнську піднеси і милості Твої багаті нам пошли (поклін).


Митрополит Чернівецький і Буковинський ПЦУ ДАНИЛО (Ковальчук):

«Наша позиція є позицією Української Церкви, яку, як на сході, так і на заході, визнають такою, що нічим себе не заплямувала. Наша Церква є виваженою. Ми не можемо йти війною. Наш протест полягає у тому, щоб донести до буковинців слово правди. Бо у російській Церкві лише стільки правди, скільки там читають Євангеліє, а у діях правди ніколи не було й не буде. Як Українська Церква, мирно заявляємо, що ми є на цій землі, тому російському Патріарху тут немає що шукати. Це канонічна територія українського Патріарха, який служить всім співвітчизникам, а в крайньому випадку, якщо вже комусь так хочеться, Вселенського. Але аж ніяк не Московського. Поневолювачам давно пора сказати годі! Ми також повинні оцінити ситуацію після завершення візиту Московського Патріарха і сказати післяслово до наших вірян, а також тих, які ще вважають себе «московськими». Інших методів боротьби у нас немає. Наша єдина зброя — це слово! Така позиція нашої Церкви. Інша річ, українські політичні та громадські організації, які, чомусь, завжди запізнюються. Поки українці «розпрягають коней», а білоруси — «ой, я лягу-прилягу», росіяни не мають часу ні розпрягати, ні лежати. Одного коня загнали, а нового вже ведуть запрягати. Якби українські політики працювали, а не «лягайте спочивать», то стан справ в Україні сьогодні був би значно кращим. Хотілося б, щоб українські політики зараз хоч заявили свою позицію так, як це відверто робить Українська Церква»

ДЖЕРЕЛО

Місто сяяло довгоочікуваною білосніжною ковдрою, котра несподівано вкрила його наприкінці зими. Домашній затишок та сяюча краса за вікном навіювали сум за Буковиною — барвистою квіткою української землі. За неймовірними краєвидами цього краю, але в першу чергу за героями Буковинського циклу «Сповіді». За їх небайдужими, теплими посмішками, за їх привітністю та гостинністю, за їх неймовірною любов’ю до України.


Згадав, як зачарований тоді ще невідомою для мене Буковиною в очікуванні на диво їхав назустріч новим пригодам та новим знайомствам. Та перш за все, приїхавши на цю землю, я прагнув отримати благословення на зйомки «Сповіді». Знаючі люди розповіли мені про етнарха нашої нації, котрий все життя віддав нашій рідній українській церкві — про владику Данила.

Господь благоволів до нас і митрополит Данило дав свою згоду зустрітися з нами і зняти програму. Для мене це стало знамінням того, що Буковина по-материнськи тепло та ніжно розкриває перед нами свої обійми.

39 капеланів, численні монастирі та храми. І благодать Божа, що разом зі словами молитви розливається над квіткою-Буковиною.

Владика Данило — по суті своїй монах. Його помисли та душа постійно з Богом. Йому обтяжливі мирські клопоти. За 30 років він провів величезну роботу по відродженню та розбудові Української церкви. Та, попри зовнішню стриманість, його серце сповнено Божою любов’ю, котрою він щедро ділиться з усіма. Я із захопленням дивився, на цю неймовірну турботу та любов, котру йому далеко не завжди вдається ховати за батьківською суворістю.

Священики та капелани його єпархії вже давно стали для нього сім’єю. Заради них він відмовився від монашества, до якого так прагне його душа. «...Коли митрополит Данило вперше проводжав нас на війну, а це була спекотна літня ніч біля храму прп. Параскеви в місті, яке жило своїм мирним і спокійним життям. Ми бачили його переживання, він був зовсім іншим, як ми звикли його бачити. Ми вдавали, що не помічаємо його стурбованості і переживання, бо розуміли, що в його серці відбувається пошук слів-благословення, з якими мав до нас звернутися, хоча і ми самі не розуміли і не знали, що нас чекає і намагалися виглядати безтурботно. Він ходив туди-сюди на подвір’ї храму весь в роздумах, ніби змагаючись в собі, де на одному боці батьківські почуття, а на другому християнський обов’язок. Після тривалої паузи він тоді сказав слова, котрі запам’ятаються на все життя: «У кожного з нас є за кого і за що йти на війну. Отці, не бійтеся смерті, якщо вона має бути то вона буде там або тут. Але пам’ятайте , що є смерть ганебна, і є смерть з честю», згадує капелан Віталій Мензак.


Владика Данило неймовірно простий у спілкуванні та відкритий до діалогу. Він говорить і уважно спостерігає за співрозмовником, щоб зрозуміти чи зумів той почути суть сказаного, чи все сказане ним так і залишилося порожніми словами. Він вчитель! А ще я відчув, що він вже створив нову книгу. Він подумки наче гортає сторінки поки ще ненаписаних томів і розповідає нам про зміст усвідомлених ним рядків.

Я не знаю, чи вдасться мені колись на власні очі побачити цю його працю, та я знаю напевне, що величезна любов до Бога та своєї землі, свого народу завжди палає в серці цієї людини. В свої поважні роки він залишається такою ж дитиною, як і всі, хто по-справжньому любить Бога-Отця.


Надзвичайно приємно було спостерігати, з яким теплом та синівською повагою ставляться до нього духовні отці нашої рідної церкви. Це читається в їх словах, поглядах, жестах. Він власним прикладом навчає їх любити Бога та ближнього. Любити щиро та самовіддано. І навіть стримані та мовчазні священики погоджувалися на зйомки «Сповіді» дізнавшись про благословення Владики Данила. Адже вони занурені в молитву та служіння Богу. Їм не потрібен пафос та зайва увага. Їм потрібен Бог.

Для священика звична справа — розмовляти про Бога. Він розуміє важливість та необхідність цього. Але ця людина настільки далека від мирського, що пропозиція поговорити на камеру не викликала у нього жодного ентузіазму, тому нам вдалося вмовити на інтерв’ю лише пояснивши, наскільки важливо вести такі бесіди на очах у Нації.


Владика навчив священників своєї єпархії любові та повазі до тієї служби, котру вони обрали. Навчив чистоті помислів та повазі до вірян. Я відчував це усюди де бував. Ця людина — приклад сталевої волі. Він пожертвував своїм монаршим служінням Богу заради майбутнього нашої країни. Та в ньому немає ані сумнівів, ані жалю. Є лише любов до Бога і України. Це безумовне торжество віри та молитви. Тієї віри, котра так і не дала нашому одвічному ворогу винищити українство.


Я і зараз часто подумки повертаюся до церкви святої Параскеви Сербської. Самою душею, самою вірою я відчув під час «Сповіді» з Владикою Данилом принципово важливе для мене — мовчазну любов і вірне служіння тому, у що ти так свято і безумовно віриш. Він виховав величезну, сильну, потужну родину священнослужителів, для яких Бог і Україна понад усе.

…На мене дивилися суворі та турботливі очі Вчителя… Він не закликав, він просто прагнув бути почутим. Монах. Патріот. Вчитель. Українець.

Ми надзвичайно багато втрачаємо тому, що не наслідуємо віри своїх предків, адже забуваючи завіти предків ми відмовляємося від власного коріння.

Митрополит Данило. «СПОВІДЬ» авторська програма Олега Володарського

https://youtu.be/Eaygjs19zq0


Композитор, поет, співак Володимир Івасюк

Володимир Івасюк 

Композитор, поет, співак Володимир Івасюк.

 Легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. 
4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років. Сьогодні 


 Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх.
Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/aleya-zirok-volodimir-ivasyuk-ta-bogdan-krizhanivskiy-chomu-yihni-imena-prikrashayut-teatralnu-ploschu-foto-35693?fbclid=IwAR06PgD2rm-rQ3LRrwEAxv_mdN9ROMXgSvNjbGqcPa-Fb80e9LGUHNxZwes. Сайт http://acc.cv.ua/

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років

4 березня легендарному Володимиру Івасюку виповнилося б 70 років.

 Сьогодні о 10:22 0 81 ЧЕРНІВЦІ 

Володимир Івасюк 

Він був одним із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. А ще український Орфей був професійним медиком і скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Мав він і талант художника, був неординарним живописцем і фотографом (щоправда, сам не любив фотографуватися). Загинув молодим за нез’ясованих обставин у Брюховицькому лісі поблизу Львова. Звання Героя України отримав посмертно – через 30 років після своєї трагічної смерті. Володимира Івасюка пам’ятають ті, хто любить українську пісню, а його «Червона рута» і «Водограй» стали музичними брендами нашої країни, на яких виросло не одне покоління артистів і слухачів. За спогадами сучасників, Івасюк був надзвичайно м’якою, лагідною людиною. І доброю. Ця лагідність і доброта світилася в його очах. Мав дивовижний талант спілкування, тож люди радо відкривалися йому назустріч. «Він був романтичний, розумний. З ним завжди було цікаво. Ніколи не пив горілки – тільки трохи шампанського», - згадує одна з приятельок Івасюка. Володимир Івасюк - композитор, поет, співак, легенда, геній, людина, яка суттєво вплинула на українську музика. Автор «Червоної рути». Автор «Водограю». Автор пісень «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви», «Дві скрипки», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Два перстені» та багато інших. Про Володимира Івасюка написано багато статей, книжок, знято чимало документальних фільмів. І не дарма, бо ж він був унікальною особистістю, він був єдиним серед всіх. У 20 років написав пісню, яка стала символом української естради. Народився Володимир Івасюк 4 березня 1949 року в Кіцмані. Там же закінчив школу, там закінчив музичну школу, створення якої зініціював його батько, Михайло, вчитель французької мови. У Кіцмані почав писати перші музичні й поетичні твори. Після переїзду сімї Івасюків до Чернівців у юного Володимира розпочався справжній прорив у музичній творчості. Тут він написав свої найвідоміші пісні. Паралельно із навчанням у медичному училищі пісняр відшліфовував музичну грамоту. З 1974 року почав навчатися у Львівській консерваторії. У Львові Івасюк творить окрім естрадних пісень класичні твори. 24 квітня 1979 року вийшов з квартири у Львові. Більше його ніхто не бачив. Аж до 18 травня, коли тіло Івасюка знайшли у підвішеному стані в лісі в Брюховичах. Про Володимира Івасюка можна написати тисячі слів, але вартий він тільки одного – геній. Геній музики, адже він створив мелодії, які запали в серця й душі всім, хто хоча б раз почув їх.

Джерело: https://acc.cv.ua/news/chernivtsi/4-bereznya-legendarnomu-volodimiru-ivasyuku-vipovnilosya-b-70-rokiv-42082. Сайт http://acc.cv.ua/

Чернівці, місто неляканих сепарів

Але ж й має воно що показати. 

Правильні назви.bravo



....не дуже зрозумілі назви chih )





....прикольні та зрозумілі  назвиura




..одна з найгарніших мерій України




...нічний клуб "Сорбонна"bokali smutili



університет (мавритансько-візантійський стиль). Про Університет треба окремо

Всім па-паcvetok

Внутренний мир Черновцов (часть одиннадцатая)

Ч ерновицкое лицо (часть вступительная)
Внутренний мир Черновцов

Ч асть первая      Часть третья               Часть пятая            Часть седьмая           Часть девятая
асть вторая      Часть четвёртая         Часть шестая         Часть восьмая           Часть десятая

Ч асть одиннадцатая

Настало время дополнительного багажа.

Дом этот тоже из моего района, но почему-то у меня никогда даже не возникало желания посмотреть его изнутри. Сама от себя в шоке ))) Исправляю ситуацию, тем более в тот день, если вы помните, был День Открытых Дверей

эта лестница достойна отдельного поста

и просто шикарный вид сверху

2
4

вид из окна на последнем этаже

ну всё, теперь можно и на выход

Т.к. у нас осталось место в запасе, покажу вам ещё что-нибудь из своих закромов

а теперь парад дверей:

2
5
8

На сегодня, пожалуй, всё… Ещё погуляем ;)

Внутренний мир Черновцов (часть десятая)

Ч ерновицкое лицо (часть вступительная)
Внутренний мир Черновцов

Ч асть первая      Часть третья              Часть пятая            Часть седьмая           Часть девятая
асть вторая      Часть четвёртая         Часть шестая         Часть восьмая

Ч асть десятая

Всем привет! А вот и я ))) Целую неделю мы с заметкой мучили друг дружку, то у меня не идёт, то у заметки что-то не складывается с выходом в свет… Посему я плюнула на это дело, удалила всё написанное ранее, и изволила шататься по новым подъездам в поисках новых впечатлений. Спасибо моему мужу, который поддерживает все мои дурацкие затеи, выступая в номинации «сопровождающие лица».

И пошли мы, как мне кажется, не зря ))) Под исследование попал не совсем «мой» район, который оказался тоже очень даже ничего.

Знакомьтесь – милый домик

Открытием сезона стал для меня вот этот домик, который я уж совсем не ожидала встретить не в своём районе. Этакий образец «необрынковянского» зодчества межвоенного времени. Такие домики в Черновцах начали появляться после Первой мировой войны, когда Румыния оттяпала себе кусочек Австро-Венгрии

Мне всегда было интересно как там внутри у этого домика, а вчера та-дам!!! двери открыты, ну как тут пройти мимо? я не смогла )))

Вчера был просто какой-то день открытых дверей ))) Сам дом снаружи обычный, а вот плиточка такая элегантная, что не могу с вами не поделиться

кованные детали повторяются на входных и внутренних дверях, а также и на лестницах

Ещё один подъезд с красивенными дверями и такой же плиткой

Следующим номером нашей программы выступит вот этот дом. Он, правда, из «моего» района. Дом, мимо которого я проходила-проезжала 100500 раз, удивляясь его двору (т.к. все дома на этой улице выходят фасадами на тротуар). Вчера я набралась наглости смелости – зашла во двор и даже в подъезд ))) Что вам сказать, бедапечаль… Скорее всего соседи не могут найти общего языка, т.к. дом просто убит

Остался у меня ещё один вчерашний трофей, но в заметку он не помещается ((( Пойдёт позже, отдельным багажом…

Внутренний мир Черновцов (часть девятая)

Ч ерновицкое лицо (часть вступительная)
Внутренний мир Черновцов

Ч асть первая      Часть третья              Часть пятая            Часть седьмая
асть вторая      Часть четвёртая         Часть шестая         Часть восьмая

Ч асть девятая

Идём дальше…

а ещё можно и такое встретить

ну какие к нам могут быть претензии - провинция просто маленький, уютный и такой домашний городок )))

Зайдя вот в такую подворотню

неожиданно для себя можно наткнуться на стихи украинской поэтессы Катерины Бабкиной

а в других дворах и на других стенах прочесть такие строки

не забываем обращать внимание на детали

Кое-где сквозь время пробиваются старые надписи

Поглядывая по сторонам и присматриваясь к деталям, можно увидеть вот такую красоту

На сегодня всё, продолжим наши прогулки позже. Заглянем в еврейский квартал или ещё куда-нибудь...

Внутренний мир Черновцов (часть восьмая)


Ч ерновицкое лицо (часть вступительная)

Внутренний мир Черновцов

Ч асть первая      Часть третья               Часть пятая           Часть седьмая
асть вторая      Часть четвёртая         Часть шестая

Ч асть восьмая

Ну что? На выход

взглянем ещё разок на двери

за дверью под №4  скрывается мой любимчик с улиткой или глазом, как вам больше нравится.

Ну да ладно, обещала вам, что будем кое-куда заглядывать ))) Хоть три года ещё и не прошло, буду исполнять…

Практически каждый Каждый дом имеет свой двор, отличаются дворы размерами, ухоженностью и наличием прохода в следующий дом с последующим выходом на другую улицу. В моём советском детстве, стремящемся к светлому будущему, всё вокруг было общее, не было ни трёхметровых заборов, ни замков на дверях, ни перекрытых проходнячков, что очень облегчало игры в казаки-разбойники и прятки, развивало навыки спортивного ориентирования на местности и умение быстро передвигаться по городу на своих двоих )))

Есть у нас дворы-колодцы, в которые практически никогда не попадает солнечный свет

есть красивые

и ужасные не очень красивые

есть вот такие

и такие

На сегодня, пожалуй, всё… сайт не приемлет продолжительных прогулок ;)

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая