хочу сюда!
 

Алинка

28 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-37 лет

Заметки с меткой «нато»

Просьба МИДа выполнена!



     В статье разговор пойдет о том, как наша страна превращается в европейскую. Конечно же, нам хотелось бы не так превращаться, но всё же оно уже так, как есть.

     В конце сентября проходили учения "Объединенные усилия 2020" в Николаевской области с британскими военными. После учений, в которых участвовали 450 британских десантников, наш министр иностранных дел Украины, Кулеба, заявил, что был бы не против, "если бы они там остались".

     При этом его просьба была выполнена, только осталось не 450 британцев, а около сотни десантников. Понять было совсем легко, что украинский язык у этих бойцов очень слаб. Они ежедневно в будние дни проводят тренировки с украинскими десантниками, а вот по выходным любят зайти в бар, выпить пивка. Получается так, что они напиваются до свинского вида и пугают наших граждан.

    Они постоянно соблюдают свою традицию: ближе к 17 часам ежедневно компаниями заходят в места общепита, чтобы выпить чашку чая. По словам местных жителей, для британцев это обыденное дело, так как в выходные постоянно проходит английская премьер лига. Сказать против ничего не получается, потому что начинаются разборки. А кто хочет иметь дело с десантниками? Народ не может спокойно отдохнуть в выходные дни, потому что это приводит, практически всегда, к дракам, которые почему-то скрываются местными органами власти.

     Так и получается, что с каждым совместным учением с НАТО, на нашей территории остается все больше и больше военных другой страны. Вот так наша «незалежная» и превращается в европейскую.

Версия законопроекта по реформе СБУ-угроза эффективности службы

14:01 04 Декабрь Киев, Украина

Известный журналист и политический аналитик из Брюсселя Игорь Плинер (Igor Pliner) в рейтинговом европейском СМИ «The Brussels Times» опубликовал материал относительно того, что после заключения с помощью России мирного соглашения в Нагорном Карабахе, которое перекроило карту Южного Кавказа, напряженность остается высокой.

Поскольку местное население испытывает противоречивую смесь благодарности, недоверия и страха, соглашение является значительной победой для России: Москва не только успешно зарекомендовала себя как гарант безопасности в странах ближнего зарубежья ЕС и увеличила присутствие своих войск, но и выставила в плохом свете ЕС в регионе.

Конфликт подтвердил тот факт, что почти исключительное внимание Брюсселя к дипломатии и экономическим последствиям неэффективно против экспансионистской России в восточном соседстве, политическая среда которого является более милитаризированным, чем когда-либо. Однако ЕС не единственный, кто должен заниматься последствиями демонстрации силы Россией. Над Украиной также нависнет угроза из-за недавних событий - ее суверенитет уже нарушен, она опасается за свою национальную безопасность - и не будет уверена в действенной реакции ЕС.

В Украине уже все иначе

Украина «застряла» в территориальном конфликте с Москвой с 2014 года, поэтому сравнение между Нагорным Карабахом и «гибридной войной» на украинском Донбассе было актуальным еще до недавнего мирного урегулирования. Независимо от того, действующими лицами на местах выступают национальные армии, как в Нагорном Карабахе, или этнически разделенные граждане той же страны, как на Донбассе, результат, кажется, всегда одинаков: усиленный контроль России и прибытие на место событий «маленьких зеленых человечков».

Фото: Украина «застряла» в территориальном конфликте с Москвой с 2014 года

Неудивительно, что исход войны в Нагорном Карабахе добавил и без того огромной острой необходимости Киеву улучшить свою национальную безопасность. Президент Украины Владимир Зеленский давно отмечал необходимость реформирования сектора безопасности страны, в частности отечественной спецслужбы (СБУ), с целью конкурировать с мощными спецслужбами России, пытаясь защитить страну от дальнейших враждебных посягательств.

К сожалению, это легче сказать, чем сделать, поскольку усилия Зеленского неоднократно встречали ожесточенное сопротивление со стороны заинтересованных сторон, прежде всего олигархов с российскими связями, а также организованной преступности. Мощная коалиция игроков, стремящихся защитить статус-кво, сформировалась почти сразу после того, как Зеленский стал президентом. И она достигла определенных успехов, отсрочив некоторые из его долгожданных институциональных реформ. Этот процесс очень наглядный именно в ситуации с законопроектом о реформе СБУ.

Частные интересы против реформы СБУ

Реформа должна прежде всего укрепить Службу, но ее нынешний формат является лишь тенью того, с какого процесс стартовал. Председатель СБУ Иван Баканов надеялся «сделать службу мощной, институционально способной и современной», наращивая ее возможности «не только противостоять современным вызовам и угрозам безопасности, но и в сотрудничестве с представителями сектора национальной безопасности и обороны восстановить суверенитет и территориальную целостность страны».

Фото: Председатель СБУ Иван Баканов

Вместо этого «законодательные манипуляции», обнаруженные Бакановым, пока угрожают сделать СБУ неэффективной в борьбе с организованной преступностью, «которую иностранные спецслужбы используют для разведки и подрывной деятельности против Украины. Это финансирование терроризма и сепаратизма, а также коррупционное проникновение агентов в государственные учреждения». По словам главы СБУ, Службе удалось разоблачить более 120 организованных преступных группировок за последние два года, некоторые из которых использовались российскими спецслужбами.

Но наибольшее беспокойство у Баканова вызывает то, что действующий проект запретит СБУ расследовать экономические преступления и коррупцию, тем самым оставляя Украину уязвимой для российской гибридной войны. Более того, законопроектом предлагается радикально уменьшить количество сотрудников СБУ на десять тысяч в течение следующих трех лет до 17 тыс., что по сравнению с более 200 тыс. сотрудников ФСБ России и КГБ Беларуси, вызывает дополнительные вопросы относительно будущей эффективности СБУ.

Фото: глава представительства НАТО в Украине

Не стоять, сложив руки

Что-то не так, заметили и представители НАТО, когда глава представительства НАТО в Украине поставил под сомнение соответствие законопроекта «евроатлантическим нормам, принципам и лучшим практикам». Наблюдения, высказанные дипломатическим языком, были основательными и является сигналом, что реформы в Украине находятся под пристальным контролем за рубежом. Но в своей меткости комментарий, безусловно, был направлен как на Брюссель и Вашингтон, так и на Киев.

В конце концов, международные наблюдатели и украинцы-реформаторы прекрасно осознают, что большая часть первоначального прогресса, достигнутого после протестов на Евромайдане, уязвима к быстрым изменениям - даже в большей степени без наличия надежной функционирующей инфраструктуры национальной безопасности.

Поэтому чрезвычайно важно, чтобы трансатлантическое сообщество, и особенно Европейский Союз, усиливали поддержку Украины и усилий правительства по реформам. Если этого не сделать и повторить ошибки, допущенные в Нагорном Карабахе, это станет болезненным ударом для ЕС и НАТО, учитывая стратегическое расположение Украины, как жизненно важного партнера по безопасности в Восточной Европе.

Последняя версия законопроекта по реформе СБУ - угроза будущей э

14:01 04 Декабрь Киев, Украина



Известный журналист и политический аналитик из Брюсселя Игорь Плинер (Igor Pliner) в рейтинговом европейском СМИ «The Brussels Times» опубликовал материал относительно того, что после заключения с помощью России мирного соглашения в Нагорном Карабахе, которое перекроило карту Южного Кавказа, напряженность остается высокой.

Поскольку местное население испытывает противоречивую смесь благодарности, недоверия и страха, соглашение является значительной победой для России: Москва не только успешно зарекомендовала себя как гарант безопасности в странах ближнего зарубежья ЕС и увеличила присутствие своих войск, но и выставила в плохом свете ЕС в регионе.

Конфликт подтвердил тот факт, что почти исключительное внимание Брюсселя к дипломатии и экономическим последствиям неэффективно против экспансионистской России в восточном соседстве, политическая среда которого является более милитаризированным, чем когда-либо. Однако ЕС не единственный, кто должен заниматься последствиями демонстрации силы Россией. Над Украиной также нависнет угроза из-за недавних событий - ее суверенитет уже нарушен, она опасается за свою национальную безопасность - и не будет уверена в действенной реакции ЕС.

В Украине уже все иначе

Украина «застряла» в территориальном конфликте с Москвой с 2014 года, поэтому сравнение между Нагорным Карабахом и «гибридной войной» на украинском Донбассе было актуальным еще до недавнего мирного урегулирования. Независимо от того, действующими лицами на местах выступают национальные армии, как в Нагорном Карабахе, или этнически разделенные граждане той же страны, как на Донбассе, результат, кажется, всегда одинаков: усиленный контроль России и прибытие на место событий «маленьких зеленых человечков».

Фото: Украина «застряла» в территориальном конфликте с Москвой с 2014 года

Неудивительно, что исход войны в Нагорном Карабахе добавил и без того огромной острой необходимости Киеву улучшить свою национальную безопасность. Президент Украины Владимир Зеленский давно отмечал необходимость реформирования сектора безопасности страны, в частности отечественной спецслужбы (СБУ), с целью конкурировать с мощными спецслужбами России, пытаясь защитить страну от дальнейших враждебных посягательств.

К сожалению, это легче сказать, чем сделать, поскольку усилия Зеленского неоднократно встречали ожесточенное сопротивление со стороны заинтересованных сторон, прежде всего олигархов с российскими связями, а также организованной преступности. Мощная коалиция игроков, стремящихся защитить статус-кво, сформировалась почти сразу после того, как Зеленский стал президентом. И она достигла определенных успехов, отсрочив некоторые из его долгожданных институциональных реформ. Этот процесс очень наглядный именно в ситуации с законопроектом о реформе СБУ.

Частные интересы против реформы СБУ

Реформа должна прежде всего укрепить Службу, но ее нынешний формат является лишь тенью того, с какого процесс стартовал. Председатель СБУ Иван Баканов надеялся «сделать службу мощной, институционально способной и современной», наращивая ее возможности «не только противостоять современным вызовам и угрозам безопасности, но и в сотрудничестве с представителями сектора национальной безопасности и обороны восстановить суверенитет и территориальную целостность страны».

Фото: Председатель СБУ Иван Баканов

Вместо этого «законодательные манипуляции», обнаруженные Бакановым, пока угрожают сделать СБУ неэффективной в борьбе с организованной преступностью, «которую иностранные спецслужбы используют для разведки и подрывной деятельности против Украины. Это финансирование терроризма и сепаратизма, а также коррупционное проникновение агентов в государственные учреждения». По словам главы СБУ, Службе удалось разоблачить более 120 организованных преступных группировок за последние два года, некоторые из которых использовались российскими спецслужбами.

Но наибольшее беспокойство у Баканова вызывает то, что действующий проект запретит СБУ расследовать экономические преступления и коррупцию, тем самым оставляя Украину уязвимой для российской гибридной войны. Более того, законопроектом предлагается радикально уменьшить количество сотрудников СБУ на десять тысяч в течение следующих трех лет до 17 тыс., что по сравнению с более 200 тыс. сотрудников ФСБ России и КГБ Беларуси, вызывает дополнительные вопросы относительно будущей эффективности СБУ.

Фото: глава представительства НАТО в Украине

Не стоять, сложив руки

Что-то не так, заметили и представители НАТО, когда глава представительства НАТО в Украине поставил под сомнение соответствие законопроекта «евроатлантическим нормам, принципам и лучшим практикам». Наблюдения, высказанные дипломатическим языком, были основательными и является сигналом, что реформы в Украине находятся под пристальным контролем за рубежом. Но в своей меткости комментарий, безусловно, был направлен как на Брюссель и Вашингтон, так и на Киев.

В конце концов, международные наблюдатели и украинцы-реформаторы прекрасно осознают, что большая часть первоначального прогресса, достигнутого после протестов на Евромайдане, уязвима к быстрым изменениям - даже в большей степени без наличия надежной функционирующей инфраструктуры национальной безопасности.

Поэтому чрезвычайно важно, чтобы трансатлантическое сообщество, и особенно Европейский Союз, усиливали поддержку Украины и усилий правительства по реформам. Если этого не сделать и повторить ошибки, допущенные в Нагорном Карабахе, это станет болезненным ударом для ЕС и НАТО, учитывая стратегическое расположение Украины, как жизненно важного партнера по безопасности в Восточной Европе.
https://myc.news/specproekty/poslednyaya_versiya_zakonoproekta_po_reforme_sbu__ugroza_budushej_effektivnosti_specsluzhby?fbclid=IwAR31D-L2AJgwlacHwTCUbqtQvx7CRedzLkCeecUSddswpGbU2LF4CQWEslc

Зеленский - о вступлении Украины в НАТО: Это не фантастика


Президент Украины Владимир Зеленский считает, что Украина находится на пути к НАТО и полноценное членство в Альянсе является реальной перспективой.

Как передает Укринформ, такое мнение он высказал в интервью на британском шоу BBC HARDtalk.

«А сейчас у нас война, сейчас у нас ненависть, сейчас украинцы не хотят общаться с россиянами, и поэтому - НАТО. Если кто-то говорит, что это фантастика - ну, посмотрим», - отметил Зеленский.

Он добавил, что иностранным государствам, в том числе США и странам Евросоюза, необходимо поддерживать Украину, «если вы не хотите ее потерять», а членство в НАТО - это важнейшая поддержка.



Читайте также: МИД: в договоре с Британией закреплена поддержка стремления Украины присоединиться к ЕС и НАТО

Как сообщал Укринформ, Зеленский 14 сентября утвердил Стратегию национальной безопасности Украины, где отмечается, что членство в НАТО является стратегическим курсом для государства.

Он также призвал страны Альянса предоставить Украине План действий по вступлению в НАТО.

https://www.ukrinform.ru/rubric-polytics/3115945-zelenskij-o-vstuplenii-ukrainy-v-nato-eto-ne-fantastika.html?fbclid=IwAR0VPI3cJoXzr9uk9e9wmT6u9eXZPYepnssGhfONosdpKFVbjmqSqD8b6lI

Росія і Китай атакують світ

У НАТО заявляють про використання Росією та Китаєм технологій для контролю над людьми
ВІДЕО
29.09.2020 19:27
Росія і Китай потужно інвестують у новітні технології, щоб тримати під контролем власних громадян та поширювати свій вплив у світі, що вимагає від НАТО та його партнерів скоординованих дій із протидії таким загрозам, зокрема, у кібернетичній сфері.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це заявив заступник генерального секретаря НАТО Мірче Джоане (Mircea Geoan) під час віртуальної конференції CYBERSEC, що відбулася під егідою польського дослідницького Інститут Костюшко (Kosciuszko Institute).

Повний відеозапис виступу представника НАТО можна подивитися на сайті Північноатлантичного Альянсу.

«Нові технології та ті, що розробляються, є ключем до нашої безпеки та до захисту наших фундаментальних цінностей: свободи, демократії та верховенство права. Політичний Захід зараз стикається з авторитарними режимами, які зловживають новими технологіями, щоб дестабілізувати нас, зруйнувати наш устрій та маніпулювати нашим способом життя. Країни, які не поділяють наші цінності, такі як Китай і Росія, вкладають багато інвестицій в технології, які дозволяють їм підвищити контроль над власними громадянами та поширити вплив у світі», - сказав Джоане.

Він зауважив, що відкриті суспільства, де люди поважають закони, мають свободу думок, можливість навчатися та співпрацювати, будуть завжди успішнішими й ефективнішими, ніж закриті суспільства. У підвищенні власних спроможностей у сфері кібернетичної безпеки НАТО активно співпрацює з партнерами по усьому світу, у тому числі – з Євросоюзом, в сфері обміну інформацією, досліджень та проведення спільних навчань.

Заступник генсека наголосив, що НАТО продовжує активно адаптуватися до протидії новим загрозам, що виникають із розвитком технологій, зокрема, у кібернетичній сфері. Він підкреслив, що союзники по НАТО визначили кібернетичний простір як окремий військовий домен, поряд із суходолом, морським та повітряним простором, а також з космосом.

“Ми погодилися, що кібернетичний напад може активувати Статтю 5 нашого основоположного (Вашингтонського – ред.) договору, коли атака проти одного союзника буде вважатися атакою проти всіх», - зауважив Джоане.

Читайте також: Країни ЄС почали навчання з кібербезпеки

Він нагадав, що союзники по НАТО прийняли політичне рішення створити кібернетичний оперативний центр, як важливу складову військового командування Альянсу.

Як вже повідомляв Укрінформ, НАТО розробляє нову концепцію стримування й оборони для Євроатлантичного простору, яка має посилити спроможності Альянсу та зміцнити трансатлантичні зв’язки. Нова концепція буде першим таким всеосяжним документом, який охоплюватиме оборону Альянсу у всіх просторах та на всіх напрямках, включаючи не лише традиційні військові виклики, але також космос, гібридні та кібернетичні загрози, а також майбутні загрози, що можуть бути пов’язані із бурхливим технологічним розвитком

НАТО заморозить допомогу Україні через дискримінацію ЛГБТ?

Цього року ми спостерігаємо чітку картину, як інтереси ЛГБТ-спільноти стали важливішими за проблеми всіх інших соціальних груп в країні: інвалідів, пенсіонерів, дітей-сиріт, ветеранів бойових дій тощо. Наприклад, Уповноважена Верховної ради з прав людини геїв Людмила Денісова неодноразово вставала на захист сексуальних меншин: у травні закликала вибачитися дитячого омбудсмена Миколу Кулебу через негативне висловлювання на адресу ЛГБТ-родин; в липні розкритикувала законопроект щодо "запровадження адміністративної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму та трансгендерізму"; у вересні після нападів на прайди засудила радикалів та звинуватила суспільство у недостатній лояльності до ЛГБТ.

Ймовірно, розраховуючи на підтримку з боку Денісової восени про свої вимоги голосно заявили гей-активісти серед військових. Якщо раніше вони на чолі з Віктором Пилипенко групувалися на невеличкій сторінці у Facebook, то зараз ветеран АТО Дмитро Євченко зажадав серйозних законодавчих змін щодо захисту прав квірів у військах та створення для них окремої ветеранської організації . У результаті з'явилися дві петиції з проханням "Законодавчо припинити гомофобію у Збройних силах України". Одна на change.org, друга - на сайті Президента від соратника Євченко Євгена Будовського - інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Запорізькій області . Її вже підписали більше 50 осіб, тобто петиція має всі шанси стати об'єктом просування як мінімум з боку Людмили Денісової чи інших високопоставлених представників гей-лобі.

Як це звичайно буває з правами ЛГБТ-спільноти, чим більше про цю проблему пишуть в ЗМІ, тим жорсткіше стають її вимоги. Як завжди раптом надійшли рекомендації від наших іноземних партнерів. Після прайдів у Харкові, Одесі та Запоріжжі з'явилась інформація про те, що від вирішення питання стосовно прав ЛГБТ залежить отримання подальшої західної військової допомоги . Начебто НАТО занепокоїлося гомофобними виступами представників "Свободи", С14 та ТіП і не хоче нам допомагати без законодавчого захисту прав ЛГБТ, зокрема у ЗСУ.

На жаль, ЛГБТ-рух та його лобісти у владі зробили все, щоб створити конфлікт у суспільстві та найрадикальнішим способом завдати шкоди традиційним цінностям, наприклад інституту сім'ї чи консервативним підвалинам в армії. З іншого боку, неможна не відзначити вичікувальну позицію націоналістів, які мовчать про прийдешні реформи в ЗСУ та ризик позбутися західної військової допомоги через ЛГБТ-істерію. Невже Білецький, Ярош, Тягнибок, Ходаковський і Карась змирилися зі своєю поразкою у боротьбі з гей-лобі? Скоріше за все, доводити кулаками істину без неприємних наслідків стало практично неможливо, а в кулуарній війні гей-активісти поки перемагають за явною перевагою.

Як руйнують НАТО?

У Брюсселі потихеньку почали зносити стару політичну штаб-квартиру НАТО. "Стару" - це там, де НАТО посідало в Брюсселі з 1967 року (зовсім в'їдливим повідомлю: Перша штаб-квартира Північноатлантичного альянсу була заснована в 1949 році у Лондоні за адресою Белгрейв-сквер, 13.

Згодом центр ухвалення рішень перемістився спочатку в Париж у палац Шайо (1952-1966), а ще пізніше у Брюссель, з 1967 року).

Знаходиться вона відтоді у столиці Бельгії на окраїні міста, на бульварі короля Леопольда Третього.

Як відомо, політична Штаб-квартира НАТО після Парижа опинилася саме у Брюсселі з моменту, коли при Де Голлі Франція призупинила свою військову присутність в альянсі. Місцева брюсельська влада тоді не змогла запропонувати нічого кращого, ніж корпус, побудований для потреб шпиталю.

(Ще НАТО має в Бельгії одну з двох військових штаб-квартир, вона неподалік від валлонського міста Монс, друга військова штаб-квартира знаходиться в США, втім, це деталі).

З 2008 року почалось будівництво нового комплексу альянсу (активні будівельні роботи - з 2010-ого). Причому за тією же адресою, тільки на протилежному боці. Проект дорогий (хоча бюджет у подробицях засекречений), будували нову споруду американські компанії під керівництвом бельгійських військових інженерів. Закінчили формально в 2016 році, а урочисто відкрили в травні 2017 року, точно під час брюсельського саміту альянсу. Як відомо, в НАТО також переїзд прирівнюється до двох пожеж, навіть у тому випадку, якщо секретні папки та комп'ютери треба переносити лише через дорогу.

Стара штаб-Квартира крім шпитальної спадщини була дійсно незручною, хоча б через факт розширення альянсу, в якому зараз вже 30 країн. Нова - красива, немає спору. Але нащо - на це питання у мене також відповіді немає. Як і немає відповіді: а в які країни (хоча б за останні роки, поки Латвія в НАТО) це саме НАТО принесло мир, стабільність та розквіт?

Мені вдалося побувати в столиці Сербії Белграді точно під час 20-річчя бомбардування силами НАТО столиці Югославії і навіть тоді зустрітися з президентом Вучичем. Проте коли ходиш парком неподалік від російської православної церкви, де похований барон Петро Миколайович Врангель, то бачиш, що в цьому парку відкривається страшна історія бомбардувань Белграда, та серби це досі пам'ятають. А в центрі - пам'ятник тодішньому президенту Азербайджанської республіки Гейдару Алієву, він першим надав фінансову допомогу сербам, будучи враженим загибеллю стариків та дітей у 1999 році...

Пам'ятаю, уперше в стару штаб-квартиру я приїхав як журналіст відразу після вступу Латвії до альянсу. Крім іншого, брав інтерв'ю для телебачення у латвійського посла в НАТО, на тій момент Іманта Лієгіса. В очі кинулося, що латвійське посольство в НАТО тоді посідало у морському контейнері, який був більш схожим на будівельну побутівку, ніж дипмісію. А на якихось дерев'яних тимчасових стовпах до вагончику тягнулися дроти - електрика і, скоріше за все, якісь канали суперсекретного зв'язку. У лікарняних корпусах місць більше для латвійських дипломатів не було... І все це - в 2005-ому, задовго до входження до альянсу Північної Македонії та Чорногорії.

Простий смертний вряд чи зможе підійти до воріт та зробити селфі поруч зі входом в НАТО. Сказати, що будинок добре охороняється - не сказати нічого. Але якщо ви дістаєтеся 12-им рейсовим автобусом з Брюсселя в аеропорт "Завентем", сфотографувати з вікна і старий, і новий будинок НАТО можна, поки автобус стоїть на зупинці імені альянсу. Втім, я так і зробив.

А ще всякий раз, проїжджаючи бульваром Леопольда Третього, я не без усмішки згадую зустріч з нинішнім Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Він прийшов до нас у Європарламент у комітет з іноземних справ, і як це буває з ним і досі, залився доволі довгою промовою про нарощування Росією військової потужності, що представляє загрозу країнам НАТО, через те мовляв вони, країни НАТО, мають витрачати на озброєння ще більше грошей. Як відомо, найкраще питання - це те, яке найнаївніше. Раптом голова Елмар Брок надає мені слово, і я Столтенберга запитую: "Вже сьогодні всі країни НАТО витрачають на озброєння в 16 разів більше, ніж Росія. Зараз ви пропонуєте витрачати ще більше. Чи значить це, що Ви визнаєте дві речі: 1) російське озброєння не тільки дешевше, але й ефективніше, ніж у НАТО; 2) сьогоднішні бюджети НАТО успішно "розпилюються" - якщо стільки грошей не вистачає на гідну відповідь "агресивній Росії"? Пам'ятаю, як тоді почервонів та розлютився Столтенберг. Звичайно, нічого по суті не відповів. Лише Калнієте (ми з нею були в одному Комітеті) з місця кричала: "Не слухайте його! Це Кремль!". Я ледве не помер зі сміху.

Наприкінці ще один штришок до питання про "принципову позицію альянсу" щодо Росії. Коли попередній генсек НАТО, данець Андерс Фог Расмуссен став безробітним, він влаштувався у раду латвійського банку "Norvik" до російського олігарха Гусельнікова. Той вже володів банком та згодом успішно довів його до банкротства. Коли мене на прямий ефір "Euronews" запросив дуже відомий журналіст Штефан Гробе (причому це був абсолютно чесний прямий ефір, а не запис) разом з представником фонду Расмуссена під час брюсельського саміту НАТО 2017 року, дідько смикнув мене за язик згадати у прямому ефірі про зарплату Расмуссену "брудними російськими грошима". Бідний чоловік втік зі студії у рекламну паузу та не попрощався.

До чого я все це вам тут розповідаю? А ні до чого. Хотів побажати спокійної ночі та щоб вам не приснилися злі крилаті ракети.

Андрій Мамикін

Депутат Європарламенту від Латвії

Українська мрія про вступ до НАТО так і залишається невиконаною


Щоб уявити собі реальний характер відносин між НАТО і Україною, слід зрозуміти, які цілі кожної зі сторін. На перший погляд все просто. Для українського керівництва вступ до НАТО означає можливість проводити незалежну політику: заохочувати націоналістичні прояви, дискримінувати російське і російськомовне населення, і при цьому не боятися серйозної, можливо, навіть силової реакції з боку Росії. "Закордон нам допоможе!"- такому принципу слід українське керівництво. Аналогічна ситуація складалася і в прибалтійських державах. Латвія, Литва, і Естонія На відміну від України давно вступили в НАТО. І мали такі ж мрії, як і в українців зараз. Але біда в тому, що вступити то вступили, але яку користь від цього отримали? Єдиний плюс-це безкарно продовжувати дискримінувати росіян. Але знову ж таки ніхто до кінця не впевнений, що всім зійде з рук ця Політика тільки через членство в євроатлантичному Союзі. Цей сумнів створює своєю пропагандою НАТО, яка регулярно акцентує увагу на гіпотетичній можливості того, що Росія помститься прибалтам за приниження росіян. Звичайно, не для того, щоб розвинути у них панічні настрої, а виключно з практичних міркувань – для отримання додаткового фінансування для структур НАТО. Головне - якомога більше продавати міфів "електорату". Наприклад, Україна - "це Європа", її тільки й чекають ЄС і НАТО. Захід і з економікою допоможе, і в будь-якій ситуації захистить нас від "агресивної" Росії. Неповних тридцять років досить успішно містифікували. Перший акт був здійснений спільно з НАТО в 1992 році, коли Україна вступила до Ради Північноатлантичного співробітництва, а в 1994 році стала першою країною СНД, яка підписала рамкову угоду з НАТО в рамках Ініціативи "Партнерство заради миру". Наступним "епохальним" роком став 2002 рік, коли був укладений "індивідуальний план партнерства з НАТО". З приходом до влади американського ставленика Віктора Ющенка формат відносин з НАТО став відомий як "прискорений діалог", що нібито стало першим кроком для вступу України до Альянсу. Але як би не називалися всі ці ініціативи, суть їх зводилася до одного: топтання на місці з імітацією бурхливої діяльності, для якої ніякого реального зближення сторін не передбачалося. Це розуміли, мабуть, всі, крім особливо зарозумілого українського електорату. У червні 2017 року Рада внесла зміни до законодавства: членство в НАТО було оголошено одним з пріоритетів зовнішньої політики України. У 2019 році набули чинності конституційні поправки, що закріпили стратегічний курс на отримання повноправного членства України в Європейському Союзі і НАТО на рівні конституційної норми. А в червні 2020 року Північноатлантична рада визнала Україну партнером з розширеними можливостями. Яким чином цей статус відрізняється від усіх попередніх? Неясно. Більш того, в Альянсі спеціально обмовлялося, що це ніяк не вплине на рішення про вступ України в НАТО. Гра в кішки-мишки триває. А реального прогресу немає і не передбачається, так як тверезомислячі західні політики прекрасно розуміють, що Україна є "червоною лінією" і справжнім мінним полем, на яке Альянс не може увійти без дуже серйозної реакції з боку Росії. Захід, звичайно, не може просто відмовитися від українського проекту, створеного як фактор напруженості на південних кордонах Росії, не втративши при цьому свого обличчя. І тому перед українцями висунули нові, явно неприйнятні умови вступу до НАТО. Від України зажадали провести масштабні реформи. Серед цих реформ реалізація закону" Про національну безпеку України", прийнятого у 2018 році. Йдеться про реформу Служби безпеки України, розвідки, а також про реформу оборонно-технічного комплексу та судову реформу. Український уряд не в змозі виконати ці умови, також, як і виконати Мінські домовленості. Але щоб зробити вимоги НАТО до України абсолютно нереальними, було запропоновано організувати "системну боротьбу з корупцією". Якщо корумповане українське керівництво виконає цю вимогу, то нинішня держава Україна просто перестане існувати-зголодніє. Тоді хто ж повинен вступити в НАТО? Залишаються тільки спільні прогулянки по Чорному морю українського, назвемо його умовно, " флоту "з десятком кораблів НАТО в рамках так званих міжнародних навчань"Сі Бриз-2020". Ці навчання, як і інші візити в Чорне море американських військових кораблів і їх поява в українських портах, а також підходи до російських кордонів авіації НАТО, мають розвідувальні, а найчастіше провокаційні цілі. Гра НАТО в кішки-мишки з Україною триває. Адже очевидно, що приймати в Альянс ніхто не збирається, а розбиратися з можливими конфліктами залишать поодинці. Це підтвердив колишній командувач збройними силами США в Європі генерал Бен Ходжес. Він заявив:"якщо будуть військові конфлікти між Україною і будь-якою іншою країною, НАТО не буде втручатися в нього і не підтримає Київ у такій ситуації, тому що Україна не є членом організації". А як же бути із заявами низки західних політиків про впевненість у тому, що Україна обов'язково стане членом НАТО, з її участю в роботі Ради Північноатлантичного співробітництва та в "партнерстві заради миру", з появою" індивідуального плану партнерства з НАТО", за участю в навчаннях" Сі Бриз " тощо? Це просто така сучасна гра, коли гроші заривають на поле дурнів.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
предыдущая
следующая