хочу сюда!
 

Cветлана

45 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «нато»

Коварний задум Угорської громади

дуже нагадує ті часи коли московський цар вирішив створити з величної  Московії та малоімущої України одну державу - росію.
Навчання, в Україні, дітей Угорській мові це невдала спроба нав'язування США та НАТО свого захисту на прикордонні областя з іншими територіями Азійських країн таких як Казахстан, Чуркістан й Біларусія.
Однак, Угорщина та її волелюбний народ, як всі незалежні українці, вже бувала у складі іншої незалежної імперії і хто-хто а вони найкраще знають як нам позбутися такого непотребу:
1) великоросійського, схваленого самим царем та його тодішніми й сучасними холопами, гімна і, прийняти за основу Державний Славень.
2) прибрати не хрещений старовинний малий герб-тризуб Турецького флоту з прапора підхолопної республіки.
3) на горі, назавжди обрати для себе й дітей жовтий колір головним державним символом життя та смерті в Україні і, незабувати про допоміжний блакитний колір налагодження стосунків з сусідами.
З життя Кравчук Леоніда Далекозорого, без своєї віри в єдину українську церкву треба прийняти іншу віру і правду, окупованного фашистом, населення (Кримський іслам). З прийняттям ісламу в працелюбних не болить а ні спина а ні мозок за православія, та й свою землю визволяти зручніше ніж з жертвою імперського раба (якого за власним не бажанням лікувати хворих і нужденних позбавили життя на хресті).
Цікаво - як зараз живуть Угорці, якої вони віри і чи не збираються здаватися в полон якщо на них нападе Українське військо, захоплюючи їх землю?

Неосвічені угри є проблемою НАТО

Порошенко розповів про свою зустріч з Орбаном на саміті НАТО
СУБОТА, 14 ЛИПНЯ 2018, 15:15
Президент Петро Порошенко на саміті НАТО у Брюсселі провів коротку зустріч з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном й домовився про продовження перемовин на рівні міністрів щодо мовного питання закону про освіту.


Про це він заявив в інтерв'ю українським телеканалам, йдеться у повідомленні  на сайті президента.

"У нас є і має бути діалог з угорцями. На саміті я мав коротку зустріч з прем'єр-міністром Віктором Орбаном, ми домовилися про те, що на рівні міністрів закордонних справ і міністрів освіти негайно продовжимо діалог й імплементуємо рішення Венеціанської комісії, але Україна буде захищати свої національні інтереси" - підкреслив Порошенко.

Він також наголосив, що нікому - ані Росії, ані п'ятій колоні всередині України, ані країнам всередині НАТО не вдасться заблокувати українську інтеграцію в Альянс.

"З Україною не можна розмовляти мовою шантажу, ми це не приймаємо і це ні до чого не приведе. На моє глибоке переконання, хто буде розмовляти мовою шантажу, той опинитися в ізоляції сам", - зазначив Порошенко.

Нагадаємо, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто нещодавно заявив, що його країна не підтримуватиме зближення України з НАТО, доки Київ не припинить наступ на угорську меншину

Военные базы США в Украине

Мариуполь, Харьков, Сумы, Шостка — в этих городах могут расположиться военные объекты США.

Накануне поездки президента Порошенко на саммит НАТО в Бельгию задаю себе вопрос. Почему власть Украины не договаривается о размещении на граничащих с Россией территориях американских военных баз? Тем более, что в этом году вступил в силу закон, который разрешил присутствие вооружённых сил государств-членов НАТО на своей территории. До трёх тысяч военных, до шести самолётов и вертолётов, срок присутствия — до 365 дней.


Решение украинского президента и парламента о присутствии военных баз США в Украине выглядело бы вполне логичным. Уверен, что население Украины поддержало бы инициативу, потому что все понимают — наши границы нуждаются в защите.


Украинские военные силы, к сожалению, не гарантируют ни территориальную безопасность, ни суверенитет. После аннексии Крыма этот факт не подлежит сомнению, как и то, что «ползучая аннексия» остаётся реальной угрозой. Украина уже и так втянута в длительный военный конфликт, так что мир и покой — это явно не то, что мы потеряем.


Если посмотреть на карту мира, мы увидим 730 военных баз США, в которых расположены военно-воздушные войска, сухопутные и военно-морские силы. Украина на этой карте остаётся белым пятном на границе с путинской «империей зла».






Можно себе только представить, как отреагировало бы кремлёвское руководство на появление военных баз США в Украине. Это стало бы ударом под дых. А как обрадовалось бы местное население появлению американских военных! Платежеспособные американцы оживили бы малый бизнес в прилегающих к базам посёлках.


Так почему же такое простое предложение не обсуждается украинской властью, не поднимается в СМИ?


Да, это затронет множество международных договоров, запустит переформатирование отношений между Россией и Украиной, между Россией и США. Но этот шаг окажет гораздо более сильное и быстрое воздействие на Кремль, чем санкции. И это принесло бы нам долгожданное ощущение стабильности.


НАТО заинтересовано в движении на Восток. Украина могла бы определить себя как страну, которая выбрала фарватер США и курс на свободный глобальный рынок. Чего же ждёт руководство Украины? Или, может быть, дело в том, что у президента есть причина, чтобы отказываться от защиты суверенитета Украины силами США?..

Политическая Либертарианская партия «5.10» выступает за размещение военных баз США на территории Украины.


Наказано мовчати: в Швеції обурені тиском Лондона на вчених

4 березня 2018 року в Солсбері нервово-паралітичною речовиною були отруєні екс-співробітник російських спецслужб Сергій Скрипаль і його дочка Юлія. Британські експерти швидко визначили, що для отруєння Скрипалів було використано бойова отруйна речовина А-234 класу "Новачок". Посилаючись на те, що ця речовина розроблялася на території СРСР, британська влада звинуватила в події Росію. Розгорівся неабиякий дипломатичний скандал, Москва відкинула всі звинувачення, а Лондон продовжує наполягати на тому, що розробка "Новачка", його виробництво і можливість використання була тільки у Росії. Втім, дуже швидко з'ясувалося, що розробкою аналогічної отрути займалися в багатьох країнах світу, та й формула А-234 давно не є таємницею і опублікована у відкритому американському виданні. Крім того, вчені різних країн підтвердили, що синтез цієї речовини під силу навіть студентам-хімікам і вже точно не викликає особливих проблем для спецслужби будь-якої держави.

Незважаючи на очевидну неспроможність позиції Лондона щодо того, що тільки Росія здатна зробити і використовувати дану отруйну речовину, багато країн, в першу чергу члени НАТО, висловили свою солідарність з Великобританією і також включилися в дипломатичне протистояння. Однак, все частіше можна почути голоси про те, що походження "Новачка" встановити неможливо, адже подібні розробки проводилися в США, Німеччині, Чехії, Швеції, Ізраїлі, Великобританії і, можливо, інших країнах, що володіють науково-технічним потенціалом і хімічною промисловістю. Визнання президента Чехії Мілоша Земана в тому, що "Новачок" проводився і випробовувався в його країні серйозно підірвало версію британської влади, більш того подібні заяви готові зробити в Швеції та Ізраїлі, однак тиск британської сторони не дозволяє опублікувати інформацію, що має найважливіше значення для розслідування отруєння Сергія і Юлії Скрипаль.



Генеральний директор Науково-дослідного агентства міністерства оборони Швеції (FOI) Жан-Олоф Ліндт в своєму листі ізраїльському колезі з інституту біологічних досліджень цілком конкретно вказує на неприпустимість тиску, незважаючи на союзницькі зобов'язання. Принципи загальноєвропейської політики просування демократичних цінностей, на його думку, набагато важливіші за єдиний  антиросійський фронт, заснований на глобальному обмані і підтасовуванні фактів.

Джерело.

Історична подія: Україна і НАТО зближуються

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України
Відправити на пошту
 

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтвердив відкритість НАТО до вступу нових членів.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

Так у Брюсселі на зустрічі з міністром оборони України Степаном ПолторакомСтолтенберг відповів на запитання щодо перспектив вступу України до оборонного союзу, інформує Економічні новини.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

«Принцип відчинених дверей, один з основних принципів НАТО, є актуальним як для України, так і для інших країн. Вважаю історичною подією, що в новій будівлі штаб-квартири альянсу я першим міністром з країн-партнерів приймаю міністра оборони України Степана Полторака», – сказав голова НАТО.

Читайте: Полторак: Чи чекає на українців нова хвиля мобілізації

Під час зустрічі Полторак поінформував Столтенберга про особливості військово-політичної ситуації в Україні, а також розповів про реформи в українському оборонному відомстві.

«Ми усвідомлюємо, що майбутнє української держави нерозривно пов’язано з членством у системі колективної безпеки й оборони НАТО. Попри складну ситуацію на сході України, наш внесок в операції альянсу буде збережено та нарощено», – цитує слова міністра оборонне відомство України.

Как адмирал Порошенко лишил Украину статуса морской державы


Еще в апреле 2015 года Петр Порошенко выступил за скорейшую разработку и реализацию государственной целевой программы развития украинского флота до 2035 года.
«Для обеспечения безопасности Украины в Азово-Черноморском бассейне необходимо в ближайшее время разработать и реализовать государственную целевую программу
до 2035 года», – сказал он в рамках рабочей поездки в Одессу. Сказал, как отрезал. Программу приняли.

С тех давних пор минуло три года. 23 мая наш президент осчастливил морскую пехоту новыми беретами, чтобы вытравить из нее последние остатки ненавистного советского прошлого, и пообещал, что очень скоро на вооружение ВМСУ поставят новые образцы, среди которых танки, БТРы и прочие «вундервафли», более подходящие для сухопутных войск, нежели для флота. Чтобы из гордого названия «морская пехота» не исчезла его главная морская составляющая, Петр Алексеевич обещал подкинуть пару катеров. Негоже морпехам до врага пешедралом по суше добираться.

Беда подкралась откуда не ждали. Командующий Военно-морскими силами ВСУ вице-адмирал Игорь Воронченко, который должен всячески поддерживать генеральный курс партии (БПП) и говорить о том, что некогда голодная и раздетая армия (флот) нынче накормлена, одета и обута (так, по крайней мере, нам сказал Петр Алексеевич) на общем собрании Ассоциации судостроителей «Укрсудпром» в Николаеве президента, правительство и нардепов в срыве финансирования строительства флота и развале украинского судостроения. Можно сказать, устроил бунт на корабле.

«Констатирую факт: вроде бы мужи государственные подписывают постановление, но средства считают после того, как подписали. Приходит письмо буквально 2 недели назад, что нет в государстве средств соответствующих», – сказал Воронченко. Он также напомнил, что программа «корвет» привлекает около 200 предприятий, на которых работает ориентировочно 9000 человек. Т.е. сейчас эти люди сидят без зарплаты.

Далее адмирал продолжил, не стесняясь, резать правду-матку. «Я буду делать все, что от меня зависит, потому что корабли – это главное. Морская пехота – это морская пехота, морская авиация – это морская авиация, а корабли – это наше будущее. У нас есть море. Мы должны защищать свои интересы и в исключительной экономической зоне, и в мировом океане. А без соответствующих классов кораблей типа «корвет» и до фрегата мы этого сделать не можем», – заявил он кораблестроителям.  Т.е. командующий и зачеркнул одним махом все усилия президента по построению великой морской державы и грозного москитного флота, фактически признав отсутствие боеспособных военно-морских сил в Украине.

Сухопутный адмирал Воронченко, соглашаясь с назначением на должность командующего ВМСУ, наверняка понимал, что его непрофессионализм в этой сфере, помноженный на профессиональные навыки государственных чиновников по распилу бюджетных средств, может привести только к такому результату. Но, при всем при этом, предложение принял.

Единственный плюс этой ситуации в том, что она показала – у Воронченко еще есть остатки совести, которые, хоть поздно, но проснулись. Правда, смелости у адмирала хватило только на выступление перед судостроителями, которые ничего в государстве не решают. А вот президент, который не устает нам читать мантры о небывалом росте боеспособности ВСУ, продолжает оставаться в «счастливом неведении» о состоянии украинского флота. Ему же командующий докладывал, наверное, только о небывалой мощи ВМСУ.

Конечно же, сухопутный адмирал Воронченко не может знать, что будущее украинского флота – это не корабли, а береты морпехов нового образца и тому подобные внешние атрибуты, которые с такой легкостью заменяются в Украине на новодел, наплевав на многолетние боевые традиции и мнение военных. Но, благо у нас есть Верховный главнокомандующий, который указывает нерадивым подчиненным, что главное для достижения высочайшего уровня боеспособности по самым высоким стандартам НАТО.

В принципе, ситуация со строительством флота полностью укладывается в парадигму развития Украины, избранной нынешней властью: сделать громкое заявление, выделить на это средства, организовать демонстрацию помпезной показухи для плебса, распилить выделенные средства и дальше тихонько помалкивать, надеясь, что народ не обратит внимания на очередное невыполненное обещание.

Кстати, неплохо было бы морякам заменить бескозырки на британские чепчики с помпоном. Надо и на флоте сказать «остаточне прощевай» пропахшему нафталином наследию Российской Империи. Это, безусловно, положительно скажется на качественном состоянии ВМСУ и приблизит Украину к статусу великой морской державы…

Андрей Ивашкин

Как видят ВСУ рядовые украинцы


Сидя как-то раз за очередным застольем на вечере встречи выпускников я разговорился со своим давним другом и бывшим одноклассником. Жизнь была к нему крайне несправедлива и по иронии судьбы, мой товарищ Боря, который упорнее всех старался откосить от армии сейчас проходит контрактную службув рядах Вооруженных сил Украины. Нынешний контрактник ВСУ учился так себе и, в принципе, его решение стать военнослужащим было абсолютно логичным.

О чем разговаривают мужики сидя за праздничным столом все прекрасно знают, это девушки, деньги и работа. Так как своих бывших одноклассниц и машины на которых они приехали мы обсудили еще в первую часть праздничного банкета, то на оставшуюся пришлись разговоры именно о работе. Моя работа журналиста Боре была мало интересна, а вот поделиться своими наблюдениями за ВСУ мой друг очень сильно хотел. А для меня, как для журналиста, это был очень насыщенный и важный рассказ,выводами из которого я бы хотел поделиться с вами.

Основной душевной болью всего рассказа Бориса были именно реформы в нашей армии и попытка перевести ВСУ на стандарты НАТО. Реформы все идут, они у всех на слуху, но видят их только избранные. Как пояснил мне давний знакомый, в нашей стране избранных только трое – Порошенко, Полторак и Муженко, а раз так, то Боря и его сослуживцы этих реформ, естественно, не замечают в упор.

По словам моего друга, с каждым годом раздувающийся раздел госбюджета, затраченного на оборонку, никак не отражается на рядовом бойце. Конечно, стоит сделать оговорку, что качество сухпайка значительно выросло, однако во всем остальном – полный провал.

Новейшая закупленная техника оказалась старыми польскими БМП-1АК, Джавелинами пользоваться нельзя («нахрена они тогда нужны были», - ремарка Бориса), как в ВСУ было два размера обмундирования: «мало» и «велико», так все и осталось, а полигон «Широкий Лан» строят, да все никак не построят.

Вот Борька и недоумевает, как с таким огромным военным бюджетом можно так глубоко «в тыл» засунуть нашу армию. И если с такими деньгами армия закапывается все глубже и глубже, то может быть стоит потратить деньги на что-то более стоящее, например, на пенсионеров, или на здравоохранение!

Самое интересное, что и я этого не понимаю! А вы, понимаете?!

Кто на самом деле выиграет от вступления Украины в НАТО?


В конце апреля в Украине разгорелся скандал. В СМИ появились новости о задержании СБУ двух граждан Чехии, один из которых дипломат, которые пытались продать спецаппаратуру, в том числе, устройства для прослушивания. Чешский МИД оперативно опроверг информацию о том, что за решетку попал дипработник, но признал, что у одного чеха по имени Людек Вокал действительно возникли проблемы.

Эта новость могла так и остаться незамеченной, но чех вышел под залог и заявил, что вел в Украине легальные переговоры о продаже оборудования при посредничестве НАТО, а пострадал из-за нежелания платить откат.

А еще он рассказал, что вместе с ним СБУшники «повязали» дипломата, представителя миссии НАТО, тоже чеха – полковника Мирослава Пеликана, ответственного за оказание помощи Украине в проведении реформы армии в сфере логистики. Также он фигурировал в СМИ как советник концерна «Укроборонпром». Его быстро освободили благодаря дипломатическому иммунитету и срочно «эвакуировали» из Украины.

История о задержании в Киеве могла уйти в небытие, но Людек Вокал решил, что молчать не в его интересах. Он согласился пообщаться с одним из ключевых СМИ Чехии, и подтвердил главное: его действительно «повязали» вместе с «чешским дипломатом», представителем миссии НАТО в Киеве.

Этот скандал сейчас гремит в чешских СМИ. И хотя многие детали остаются неясными, он уже навредил репутации и НАТО, и Чехии. Не только из-за факта задержания «дипломата», но также из-за особенностей полковника Пеликана (таких как его «любовь» к обнаженным девушкам), которые довольно сложно сочетаются с дипломатическим статусом.

Вывод из этой истории простой. Как говорится, рыбак рыбака видит из далека, а коррупционер тянется к коррупционеру. Украинская власть, погрязшая в коррупции, притягивает, как магнит, себе же подобных, которые, к слову, неплохо засели и в НАТО.

Хочется отметить и то, что такое яростное стремление нашей верхушки вступить в североатлантический альянс – отнюдь не забота о народе и стране. Это еще один способ подзаработать на очередной отпуск на Мальдивах или прикупить собственность в Европе. И плюс желание решить руками НАТО свои территориальные проблемы, которые сами же и организовали.

На самом деле, вступление в альянс для Украины означает полный крах. Даже если допустить такую возможность, как членство Украины в НАТО, страна просто превратится в один сплошной полигон противостояния России и США. Полигон, где ручьем будет литься как кровь украинского народа, так и деньги в карманы наших и зарубежных олигархов. Видимо поэтому в нашей стране процветает радикальный национализм, поддерживаемый украинской верхушкой, как средство устрашения своего народа. А вопрос урегулирования конфликта на востоке страны стоят на месте. При этом, все действия, направленные на мирное решение сводится лишь к смене «вывесок» АТО на ООС.

А вот статус внеблоковости для Украины самый оптимальный вариант, вариант остановить кровопролитие, навести в стране порядок самим, без советчиков, которые уже побывали со своими советами в Афганистане, Ираке, Ливии и других странах, чьи названия остались лишь на карте, а самих государств как таковых уже нет. Но стоит ли ждать разумных действий от полностью проворовавшейся власти?

Маневри не війна, але хто програє на маневрах...

“ОБХОДЬТЕ ЦИХ «CRAZY UKRAINIANS» ДЕСЯТОЮ ДОРОГОЮ”- З’ЯВИЛИСЬ НОВИНИ З НАСТУПНОГО ЕТАПУ МІЖНАРОДНИХ НАВЧАНЬ У НІМЕЧЧИНІ

У тему попереднього посту про наших у Німеччині. Так би мовити, більше деталей про один епізод. Загалом, 9-й день навчання мав бути досить нудним. Ну які можуть бути несподіванки на міжнародних навчаннях, де все завжди за планом? Хіба що селфі не вийде?

Що таке навчання? Це коли одні грають роль хороших, а другі – поганих хлопців. Хороші хлопці, це BlueFor, їх завжди більше, а тому їхня перемога неминуча. Погані хлопці, це OpFor, які мають трохи побуцатися й героїчно програти. Потім всі тиснуть один одному руки і роблять спільні фото.

Спочатку нашим десантникам і танчикам визначили другорядну роль: стати в другому ешелоні OpFor та обороняти висоту поблизу містечка Равенсдорф. За сценарієм, на кінець дня цю висоту мали зайняти основні сили. Але ж нашим десантникам тільки дай повоювати! «ДШВ – сила! Ніхто крім нас! Хочете опір, ви його отримаєте!» Перша спроба хороших хлопців заїхати парадним строєм на позиції десантників закінчилася повним фіаско. Як і наступні. Наші так просто здаватися налаштовані не були. Серед сил BlueFor навіть пройшла команда: обходити цих «crazy ukrainians» десятою дорогою, тому що штурмувати їх марно. Хто до українців прийде, той звідти і не вийде. На деяких час штурми припинилися.

«Стає нуднувато», – подумали українці і частиною сил вирішили нав’язати противнику активні дій – піти рейдом у глибокий тил противника. Там захопити важливе перехрестя та утримувати його якомога довше. Два Т-84, два БТР-80 і один HMMWV проривають осаду і виходять до точки призначення. День переставав бути томним, злюки-українці явно загрожували вечірньому пиву. З щирим і добрим «fucking chert!» противник почав стягувати до перехрестя значні сили – 8 танків «Abrams» та чотири бронемашини «Bradley», а також значні сили піхоти. Бій тривав понад дві години. Добре порозважалися наші танчики – втрати сил BlueFor склали чотири «Abrams» і два «Bradley». Останні стрімко кидалися в бій, але тільки на горизонті з’являлися наші танки, «Bradley» здувало як вітром. Зупинити опір нашої групи вдалося лише застосувавши вогонь артилерії.

А поки 15(!) посередників фіксували перебіг бою, інша наша частина на 4 БТР, 3 HMMWV та 1 танку вирушили в протилежному напрямку й атакували базу логістики противника. Там в цей час заправники тренувалися заливати в баки паливо, тиловики на майданчиках завантаження тасували ящики, одне слово – тихе тилове життя. Якось так ся стало, що наші десантники його припинили…

Але на те вони й сили BlueFor, щоб зупиняти поганих хлопців. Вже при поверненні до базового табору залишки української групи були атаковані п’ятикратно переважаючими силами противника та були зупинені.

Два дні наші трималися. Рейтинг нашої РТГр – на рівні «клас». Це визнали тут всі. І гордитися нашими ми можемо абсолютно заслужено. Проте наполягаю – не варто недооцінювати готовність і навченість американців. Вони хороші солдати високотехнологічної армії, згадайте як покришили вагнерівців у Сирії… Але тут дещо розслабилися і пропустили кілька хуків. Що врешті викликало неабиякий азарт. Зустрітися з достойним противником – честь. Наша ротна тактична група на якомусь етапі навіть отримала карт-бланш: дозвіл діяти за власним планом і створювати для противника більше незручностей. Американці вижмуть з ситуації максимум користі в питанні навчання своїх солдатів.

Зараз наша десантно-штурмова рота готується до бою в місті, організовують оборону. Спостерігачі вже очікують цікавої заруби…

Роман Туровец

Українці найкращі навіть граючись в поганих хлопців

“ЦЕ НЕМОЖЛИВО”- КРИЧАЛИ АМЕРИКАНСЬКИ ГЕНЕРАЛИ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ТЕ ЯК УКРАЇНСЬКИ ВІЙСЬКОВІ РОЗНОСЯТЬ ВЩЕНТ КРАЩІ ПІДРОЗДІЛИ НАТО НА МІЖНАРОДНИХ НАВЧАННЯХ У НІМЕЧЧИНІ

На навчаннях НАТО в Німеччині українські “кіборги” шокували американських генералів, які, не вірячи своїм очам протирали біноклі та розгублено дивилися в монітори компьютерів. Такого просто не може бути! Це неможливо! Але ж воно ось – просто на очах: українці в клаптики рвуть найкращі підрозділи НАТО. Слово (із збереженням стилістики та орфографії) – Романові Туровцю.

“Миколаївська десантура і танчки 14-ї бригади творять чудеса в Німеччині. Чотири «Aбрамси», чотири БМП «Бредлі», два «Апачі», кілька «Хамерів» і 20 піхотинців «противника» українці вчора відправили на вимушений перекур.

Керівництво навчання в розгубленості думає над тим, як змінити сценарій. Адже не секрет, що більшість навчань проходять за сценарієм. Часткові елементи відпрацьовуються реально, але загальний план таки витримується.

Так мало бути і тут. Наш підрозділ увійшов до складу OpForce, або сил спротиву. Зазвичай їхнє завдання – влаштовувати засади, напади і протистояти основним силам. Які, до речі, за чисельністю завжди переважають.

Проте організатори навчання не могли передбачити, що українська ротна тактична група не лише вціліє в ході «боїв», а ще й накришить безліч «противника» і навіть вийде в глибокий оперативний тил, де закріпиться.

Система лазерної імітації бою неупереджена – якщо зафіксовано ураження, значить стій і кури, ти «загинув», а твоя машина спалена. Наші, які звикли воювати зі справжнім противником, гратися у піддавки не планували – воювати, так воювати.

Уявляю, які очі були у посередників, які фіксували результати «перестрілок». Наші теж понесли «втрати» – один БТР, два танки та 13 військовослужбовців.

Але підрозділ завдання перевиконав, а це, за умовами навчання, значить, що наша ротна тактична група наступного дня почне активні дії з того місця, на якому зупинилася. Решта ж «знищених» підрозділів будуть змушені починати з початку.

Слід віддати належне й мудрому керівництву навчання. Раз українці нав’язали нешаблонні дії, воно проявило гнучкість в оцінці гри: окей, найс, якщо виникла нестандартна ситуація, чому б її не використати – вчитися, так вчитися, особливо якщо хтось демонструє майстер-клас з тактики.

А повчитися у воїнів воюючої армії у військовому середовищі ніколи не було соромно. Отже, спостерігаємо за розвитком. План на сьогодні – утримувати зайняту позицію і продовжувати драконити противника. Сподіваюся, наші ще не раз змусять нас пишатися ними. Комбат зведеного батальйону OpForce, офіцер армії США, вже в захваті від наших хлопців: «Наступного разу потрібно запросити лише українців, а далі тільки спостерігати за ними».

А зараз коротко про систему MILES. Основа системи – лазерні випромінювачі та датчики, які фіксують влучення лазерного променя. Випромінювачі кріпляться на стволах зброї, будь то автомат чи танк. Випромінювання ініціюється холостим пострілом.

Це означає, що на точність лазерного пострілу впливають і віддача, і точність наведення, і положення зброї. Промінь несе в собі інформацію про тип зброї, з якої робиться постріл.

Датчики, які чіпляються на військовослужбовця чи техніку, враховують тип зброї, з якої здійснено постріл, а по силі засвітлення цілі – дальність і кут влучання. Так формуються результати: «загибель», «поранення», «пошкодження», «підбиття» чи взагалі відсутність шкоди.

Все реалістично – кулемет проти танку безсилий, хоча випромінювачі будуть однакові. Якщо фіксується влучання, пищалка видає сигнал, а на моніторчику виводиться результат пострілу. А далі ти або викликаєш медика чи технічку, або сидиш до кінця бою, тому що ти «200-тий».

За таких умов відпадає охота надто висуватися з-за укриття, а бій максимально наближається до реального. Та, як бачимо, для наших це вже звична справа, кількість відправленої в «утиль» техніки противника – яскраве тому свідчення.

Як висновок посту – скептикам потужності нашої армії варто задуматися. Потужність армії визначається не лише наявністю модернової техніки, а й станом підготовки командирів і солдатів, а ще – готовністю до ведення бою. І тут наші сьогодні були кращими”.

Джерело doslova.com

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
18
предыдущая
следующая