хочу сюда!
 

Оксана

44 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 39-44 лет

Заметки с меткой «петро порошенко»

Виступ Президента на щорічній зустрічі

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

16 січня 2019 року - 21:35

Виступ Президента на щорічній зустрічі з главами дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, акредитованих в Україні

Ваші Високоповажності,

Шановний пане Спікере, Шановний пане Прем’єр-міністре,  

Ваше Блаженство,

Пані та панове, 

Дорогі друзі,

Прийміть мої щирі привітання з Новим роком!

Нехай цей рік принесе всім нам те, чого всі люди на нашій планеті найбільше прагнуть, і за що ми, українці, молимось ось уже майже п’ять років - мир.

Лише ті, хто пізнав, що таке війна, розуміють справжню ціну миру.

Але мир – це не просто відсутність війни.

Мир - це ще й свобода, це можливість бути господарем на своїй землі.

Це - право вільно обирати і визначати своє власне майбутнє.

А тому мир і свобода для нас нероздільні.

Для нас, українців, це зовсім не абстрактні, а гранично конкретні цінності.

Ми точно знаємо, за що ми боремося.

І в цьому наша сила. На відміну від тих, хто хоче нас позбавити нашої свободи і миру.

 

Ваші Високоповажності,

Майбутнє світоустрою твориться у нас на очах.

І саме Україні випало бути на вістрі сутички цивілізацій, на передовій захисту наших спільних цінностей, боротьби добра і зла.

Лише повернувши Україні її територіальну цілісність в міжнародно визнаних кордонах, ми відновимо віру у верховенство міжнародного права.

Лише припинивши російську агресію, ми врятуємо світ від виплеканого в Кремлі вірусу реваншизму, вірусу неоімперіалізму.

Я хочу, щоб світ про це знав.

Я хочу, щоб світ почув, що 1 січня, у день, коли всі відзначали свято Нового Року, на Донбасі від обстрілу російських агресорів загинув український воїн – Микола Голубєв.

У грудні йому виповнилося 20 років.

У нього все життя ще було попереду. Але російський агресор, який прийшов на українську землю, забрав його.

Я кажу вам про це тому, що це – сьогоднішні реалії України.

Це те, з чим пов'язаний кожен мій день як Президента України та як Верховного Головнокомандувача українських Збройних Сил уже майже чотири з половиною роки.

Це те, за що щодня болить моя душа і з чим я ніколи не зможу змиритися і прийняти.

А тому я прошу, щоб ви, інформуючи свої столиці, незалежно від того як ваші уряди голосують за резолюції по Україні в міжнародних організаціях – доносили правду про неоголошену війну Росії проти України.

Про те, що своєю самопожертвою українці захищають мир в Європі.

Що зупинятися лише на Україні в Кремлі не планують.

Що в Україні Росія випробовує свої новітні технології гібридної війни. І лише питання часу, де Кремль їх застосує завтра.

В Москві добре розуміють стратегічну цінність України з точки зору реалізації своїх імперіалістичних фантазій.

Розрахунок простий: що Україна впаде, що Україна не втримається.

Якщо не втримається Україна – це лише підживить російські апетити в інших куточках Європи і світу.

Методи російської агресії міняються. Незмінно стабільним залишається одне – відсутність прагнення до миру.

Вже чотири роки Кремль відмовляється виконувати свої зобов’язання у рамках Мінських домовленостей, під якими сам підписався.

Останнє оголошення про припинення вогню – загалом вісімнадцяте – знов було порушене російською стороною.

Кремль і надалі тримає у своїх тюрмах українських заручників – як в самій Росії, так і на окупованих нею українських територіях.

Серед них – 24 українських моряки – військовополонені. Жодний судовий фарс не допоможе Росії приховати акт відкритої агресії проти України на морі, в нейтральних водах Чорного моря.

Серед них – лауреат премії імені Сахарова Олег Сенцов та український патріот Володимир Балух, який здійняв над своїм будинком в Криму прапор України.

Серед них – кримські татари – представники народу, який через російську окупацію Криму переживає сьогодні другий геноцид, другу депортацію.

Водночас, розуміючи, що українська армія протягом останніх років якісно зміцнилася, і усвідомлюючи, що будь-яка подальша спроба військового вторгнення закінчиться для окупантів плачевно, в Кремлі основну ставку сьогодні роблять на підрив України зсередини.

2019 рік з цієї точки зору буде визначальним. В Кремлі до цього готувалися ретельно і довго.

Не є секретом що планують у Москві. Керівництво Росії цього особливо й не приховує – провести на президентських і парламентських виборах в Україні підконтрольну собі владу в цьому році.

Мета також цілком зрозуміла – зупинити демократичний розвиток України, її рух у напрямку європейської та євроатлантичної інтеграції, повернути її у так звану «російську сферу впливу».

І це не просто наші прогнози.

Операція з впливу на українські вибори Росією вже ведеться повним ходом.

У цьому зв’язку я б хотів запевнити у тому, що як Президент, зроблю все від мене залежне, щоб по-перше, російський вплив на наші вибори мінімізувати.

А по-друге – створити всі умови для проведення в Україні вільних і чесних виборів, відповідно до найвищих міжнародних стандартів.

З цією метою ми запросили для спостереження за президентськими виборами спостерігачів від авторитетних міжнародних організацій та окремих держав.

 

Дорогі друзі,

До 2019 року готувалися не лише у Кремлі.

Готувалися до цього особливого року і ми в Україні.

Незважаючи на тривалу війну, ми запустили і успішно втілюємо найбільш масштабні та найбільш глибокі зміни і реформи у нашій історії.

Ми досягли вагомого прогресу в модернізації економіки  і це було визнано всіма. Я хочу подякувати вам за це. В модернізації інфраструктури.

Ми запустили широкомасштабні реформи у бюджетній сфері, сфері приватизації, освіти, охорони здоров’я, пенсійної системи, децентралізації та багатьох інших.

Дуже важко знайти сферу, яку ми не реформуємо.

Ми дали перший рішучий бій епідемічній корупції в Україні – створили надійний фронт незалежних антикорупційних органів, включно з Вищим антикорупційним судом.

Ми очистили "стійло" корупційних схем і в енергетиці, і в державних закупівлях.

Ми приборкали інфляцію, зменшили бюджетний дефіцит та забезпечили стійку макрофінансову стабільність.

Ми впевнено виходимо на траєкторію економічного зростання. Дали старт цифровій економіці. І сміливо та впевнено розраховуємо на прихід потужних іноземних інвесторів в Україну.

Звісно, що досягти цього за короткий проміжок часу було б надзвичайно складно якби не допомога наших партнерів, у першу чергу країн Великої сімки.

Висловлюю вам щиру вдячність за підтримку, передусім на рівні головування.

Допомагаючи Україні, ви взяли на себе велику відповідальність – допомогти Україні вирватись з капкану колишнього радянського, а нині «русского мира» і перетворити нашу державу на простір свободи і процвітання.

І ми впевнено йдемо цим – своїм – шляхом.

Це шлях побудови демократичної, правової, європейської держави, яка чітко і цілеспрямовано прямує до членства в Європейському Союзі і НАТО.

Це шлях нашого національного консенсусу, національної ідеї.

Я впевнений, з цього шляху ми вже не звернемо.

Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі з ЄС є нашим дороговказом повномасштабної економічної інтеграції до спільного європейського ринку.

Україна успішно впроваджує докорінні зміни у сфері безпеки і оборони держави.

Українська армія вже увійшла у десятку найпотужніших армій Європи.

Прийнятий у минулому році закон про національну безпеку ще більш швидкими темпами наближатиме нас до стандартів НАТО.

Тим більш, що тепер пріоритет майбутнього членства в ЄС і НАТО буде зафіксований безпосередньо в Конституції.

Сподіваюся, що цю мою ініціативу ближчим часом у другому читанні підтримає український Парламент.

Це стане нашим додатковим запобіжником проти будь-яких спроб реваншу.

Хотів би адресувати особливі слова вдячності Сполученим Штатам – нашим стратегічним партнерам. В Україні ми високо цінуємо трансатлантичне лідерство Вашингтону у питанні протидії російській агресії та підтримки України.

Без перебільшення історичним стало рішення надати Україні «Джавеліни». Психологічний ефект захистив, врятував десятки життів українців.

Це надало довгоочікуваний сигнал і для наших партнерів.

Минулий рік не дав російському агресору шансу зіскочити з гачка санкцій, які, попри браваду Кремля, боляче б’ють по його амбіціях і апетитах.

Вони не лише послабили машинерію російської агресії, але й дали Україні дорогоцінний час для того, щоб зміцніти – як політично, так і економічно та військово.

Цьому сприяла й наша тісна координація з Берліном і Парижем – надійними партнерами України по Нормандському формату.

Слова моєї особливої вдячності належать Канцлеру Ангелі Меркель.

Важко переоцінити те, що було зроблено нею, аби уникнути катастрофічних, як для України, так і для Європи сценаріїв.

Холодним душем для Москви стала єдність і солідарність світу з Україною у відповідь на «азовську атаку» Росії.

Я вдячний всім, хто підтримав нас у цей складний момент. Передусім тим державам, які стали співавторами і проголосували за дві важливі резолюції на Генеральній Асамблеї ООН – про права людини в Криму і проблему мілітаризації Криму і частин Чорного і Азовського морів.

Ваша позиція ще раз засвідчила, що за агресію Кремль платитиме високу ціну.

І настане день, коли ця ціна виявиться непідйомною для Кремля.

І тоді ми повернемо і тимчасово окупований Крим, і окуповану частину Донбасу.

Те, що це неодмінно станеться, підтверджує шлях України до відновлення історичної справедливості – встановлення автокефальної Православної Церкви України. І майже всі з вас привітали український народ з цією важливою подією. Дякую всім вам за вітання.

Дорога до Томосу була тривалою, непростою, ця дорога була тернистою. Але ми її пройшли з гідністю.

Глибоко і щиросердечно вдячний всім залученим у цей непростий процес – від влади церковної, до влади світської.

Лише з часом можна буде зрозуміти історичний масштаб цієї події.

Це другий акт незалежності України, нашої духовної незалежності.

 

Ваші Високоповажності,

Рік, що настав, буде доленосним не лише для України.

На жаль, кількість «гарячих точок» на планеті продовжує зростати.

Не випадково, що значна їх кількість знаходиться в межах або ж по сусідству з Європою.

Важко не помітити в низці подій, за допомогою яких останнім часом здійснюються спроби розхитати єдність Європейського Союзу, руку одного автора.

Цілком очевидними є спроби цього автора «перезапустити» заготовлені раніше, або ж створити нові конфлікти по периметру ЄС – починаючи від України та Молдови, Кавказу, Західних Балкан, Близького Сходу та Африки, і закінчуючи безпосередньо деякими країнами ЄС.

Як очевидним є й те, що цей режисер сидить у Кремлі.

Тому для всіх нас надзвичайно важливо не лише усвідомити це, але й перестати розглядати виклики, які стоять перед світом, у відриві один від одного.

Світ та його безпека сьогодні взаємопов’язані між собою як ніколи раніше.

Тому те, що відбувається сьогодні в Україні, прямо стосується країн, які знаходяться за тисячі кілометрів від неї. І навпаки.

А тому допомагаючи Україні вистояти, ви, наші партнери, інвестуєте у власну майбутню безпеку, у власне мирне майбутнє.

Переконаний, що ті, хто вирішив кинути виклик сучасному світовому порядку, безсилі проти нашої єдності та солідарності.

В них – наша сила і запорука перемоги.

Хотів би подякувати усім вам за вашу важливу підтримку України.

Дякую вам, що ви разом з нами проживаєте і радісні, і трагічні дні. Що ви з нами і в час успіхів, і в час невдач.

Зі свого боку бажаю всім країнам, які ви представляєте, миру, добробуту і процвітання.

Слава Україні!

Щось типу, передвиборних мемуарів

За Тимошенко я голосував у другому турі президентських виборів-2010. Тільки тому, що за Януковича мене б вирвало. Хоча, вже тоді чимало знав і пам'ятав. Але, Янукович - це було вже занадто! Виявилося, навіть більше, ніж занадто! Але я зараз про Ю.Тимошенко.

У той час, вона посварилася абсолютно з усіма, а головне зі своїм другом юності - С.Тігіпко. "Правильна" позиція останнього гарантувала в 2010 р Юлії Володимирівні перемогу над Януковичем. Але він, посівши третє місце, усунувся від допомоги їй. За що отримав від двічі несудимого пост віце-прем'єра. Юлія Володимирівна на всю Україну обіцяла йому посаду прем'єра! То таке….

Тоді багато хто в Україні нарiкав, мовляв, бідна, її всi зрадили - Ющенко, Порошенко, Тігіпко та іншi. І не хотіли вже тоді розбиратися, в чому ж, дійсно, справа?

Нагадаю, що тоді (як це не дивно сьогодні для багатьох!), Кремль їй підігравав більше, ніж Януковичу.

Путін, голосно лоханувся на президентських виборах-2004 року в Україні. Де його кандидат програв завдяки українському народові, який вийшов на захист свого вибору. Лоханувся він і в 2010! Звичайно, Янукович був тоді не настільки поганим для Кремля, як Ющенко для них в 2004! Але, все ж, ставки були вищими на ЮВТ. Забули?

Україна вибрала Януковича і ми пам'ятаємо чим це закінчилося. А знаменитий газовий договір січня 2009 року з абсолютно каламутной "знижкою" і був для Юлії Володимирівни, одним iз подарунків з РФ.

Знижка закінчувалася якраз на другому турі президентських виборів. І ми, зараз можемо тільки гадати, яка була б наша історія, з новими цінами. Їх повинні були Тимошенко і Путін "скласти після її перемоги на виборах". Але, не склалося. А за той договір, Янукович, звичайно з помсти за політичними мотивами (але, формально, згідно із законом), посадив Тимошенко. За такою логікою, можна було посадити багатьох. Включаючи тодішнього президента. Але посадили тільки її. Правда, пізніше і Ю.Луценка.

Посадив її і Л.Кучма (42 днi в камері), але, здається, потім пожалiв її . За що "Газова принцеса" (її ім'я тих років, пам'ятаєте?) приєдналася до команди Ющенка, маючи тоді репутацію злодійки і шахрайки, яка перебуває в міжнародному розшуку, яка швидше  заважала майбутньому президентові України, ніж допомагала. Згадали? Але у "Нашої України" тоді бракувало банальних грошей на кампанію. А у Тимошенко (і її команди), були! Договір - підтримка Ющенка, натомість  посада прем'єра, перший витримав. Причому, двічі.

Після вступу на посаду прем'єра, Ю.Тимошенко не могла спочатку, навіть, в'їхати в Росію, на переговори! Вона була в розшуку! Українські керівники змушені були піклуватися про зняття її з бази даних Інтерполу.

На Евромайдані ж ми не особливо раділи її появи на візку. Звичайно, чекали і бажали, щоб вона вийшла! Але, занадто багато пам'ятали її біографію. І я в тому числі.

Згадайте, її перші дні на волі! Вона зовсім не такого прийому чекала!

Серед безлічі деталей її, ретельно прикриваємого сьогоднi, минулого - мільярдний газовий бізнес з П.Лазаренком. Хто він, де і чому знаходиться не потрібно нагадувати? Другим номером його партії "Громада" і його правою рукою була герой мого поста. З відомим всiм В. Медведчуком Тимошенко була в добрих стосунках ще за його "докумовскіх" з Путіним часів. Вона лобіювала його призначення в кабінет міністрів. Але, тоді це не пройшло.

А.Портнов, який втік до Росії, що працює зараз на В.Медведчука і забрав з ним у Е.Мураева NewsOne, був її головним юристом і членом фракції і партії Батьківщина. Збіг? Не думаю. ©. До слова, знаменита Н.Савченко, взагалі, мала №1 в її фракції.

А спроба зміни Конституції в парі з Партією Регіонів, для усунення третього президента і для почергового правління регіоналів і тимошенківців довічно. Теж забули? Особливо пікантним, мені здалося визнання першим в цьому Януковича. Він перший її кинув, знаючи, що також вчинила б і вона.

Я знаю чимало людей, фанатів ЮВТ, які через її зовнішності, ораторського мистецтва, вміння говорити про те, що самі українці хочуть почути, словесної боротьби з усім поганим на світі, прощають їй все. В їхніх очах, винні всі і завжди ті, хто з нею конкурує. Право (не)думати і помилятися є у кожного! Кожен робить свій вибір. Допоможи, Боже!

Вона - мати українського популізму. Причому, свого часу була самотньою на цьому місці. Сама Народна артистка! Пізніше, член її парламентської фракції БЮТ О.Ляшко, відбрунькувавшись вiд неї, використовував уроки її майстерності. Навiть, розвинув їх

Особисто мене, завжди більше зачіпало, що вона у всіх деклараціях, відзначала, що не має ні будинку, ні автомобіля, ні бізнесу! Живе в орендованому житлі, користується спонсорським транспортом та іншими необхідними для життя речами. Луї Віттон і Гуччі завжди були присутні в її гардеробі та її аксесуарах. Думаєте, китайські підробки? :-)

А можлива "Перша леді України" Олександр Тимошенко, чисто символічно, має досить невеликий бізнес. Причому, за кордоном. Ті, хто зараз думає за неї віддати голос - вас це не дивує? Коли Ющенко її взяв до свого кабінету міністрів на "газовий напрямок", вона відразу почала вписувати свої схеми в державні. Навіть ставши прем'єром в 2005 р, вона була звільнена, ним же, в т.ч. за змішання особистого та державного.

Пропоную простий логічний ряд. Небагатий президент, за підтримки дружніх олігархів, може прийти до влади. Питання: Чи повинен він (вона) "віддячити" їх за це? За чий рахунок? Питання риторичне! Сьогодні в країні, фінансування предвирной компанії - це звичайна інвестиція! А не благодійність.

Мене не дивує, коли людина з бізнесу, з великими задекларованими (!) грошима, статками, йде до влади. Я, навіть не ідеалізую - заробляти сьогоднi може будь хто, перебуваючи при владі в Україні! Це робилось раніше і робиться зараз! Так влаштована наша політика і ніхто, особливо, не прагне це змінити! Так що тодi, у нас завдання - змінити групи людей, які заробляють на владi? 

І ще один момент я не можу їй пробачити. Про це, впевнений, небагато хто пам'ятає. У 2007-2008 р вона демонстративно виступала проти нашого зближення з НАТО, чим дала підставу Альянсу нам відмовити в Плані Дій з Членства. Яценюк і Ющенко, як керівники парламенту і країни, підписали необхідний запит до Брюсселя. А прем'єр-міністр відмовилася. Як і відмовилася визнати Росію країною-агресором після її вторгнення до Грузії. Кому на руку зіграли ці вчинки - судіть самі. Но ми всi пам'ятаємо, хто з 2014 року, вступ до НАТО зробив головним гаслом передвиборчої кампанії? Тільки це було після того, як її дії попередніх років спростили російське військове вторгнення на нашу землю.

Я не кажу, що Тимошенко про-російська. Ні! Просто з такими авантюристами, спадкоємцям КДБ набагато простіше розмовляти і "домовлятися". Адже приватне, у таких людей, переважає над державним. І безліч гріхів з "героїчного" минулого, добре відомі в Москві. Коли ви там "на гачку", вам набагато складніше домагатися кращого для вашої країни! І, повірте, ця інфа, допомагає досягати потрібного результату. Потрібного для Росії, звичайно.

Газ, Фірташ, знаходження її розшуку Інтерполу, договір з Путіним (діючий і сьогодні!). Це кілька тегів для подальшого поглиблення розуміння Ю.Тимошенко.

Я далекий від думки, що вона буквально "здасть Україну". У нас є ще парламент, а головне, українське суспільство! Але, проти "армії трактористів і шахтарів" на бронi, суспільству буде важко виходити!

Мій скромний пост про те, що в РФ сьогодні кажуть, що "не воюють на Донбасі», «не збивали Боїнг», «не напихали спортсменів допінгом", "не втручалися у вибори», «не анексували Крим", "не труїли Скрипалiв" і т.д. Просто перераховані мною фрази називаються в Росії інакше. "Уміння домовиться", "Добра воля", "Пошук компромісів", "Бажання якнайшвидшого миру на Донбасі", «розширення спiвпрацi» і т.п.

Різниця моєї версii трактування і російської - і називається гібридною! А ми вже п'ять років живемо в гибридности!

Адже багато хто, навіть в Україні, вважають, що Росія не нападала на нас!

Вивчайте програми кандидатів, цікавтеся їх минулими заслугами, порівнюйте з їх гаслами, пам'ятайте, що війна ще йде! Сперечайтеся, дискутуйте, не будьте байдужими! Від вашого вибору залежить наше майбутнє.

І, якщо ви після цього оберете ЮВТ, то це буде НАШ вибір. Головне, щоб він був не емоційний а усвідомлений.


Є свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

Президент у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

13 січня 2019 року - 13:20

Президент у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято до 185–річчя українського поета Степана Руданського

Президент Петро Порошенко у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято сатири і гумору. Захід присвячений 185–й річниці від дня народження талановитого українського поета, фольклориста, перекладача, лікаря, громадського діяча Степана Руданського.

Глава держави поспілкувався з місцевими мешканцями та гостями. Петро Порошенко привітав всіх з новорічними та різдвяними святами, відзначивши, що цьогоріч вони особливі, адже українська православна церква отримала довгоочікуваний Томос.

Захід включає виступи творчих колективів та гумористів, щедрування та посівання. Гості також мають можливість спробувати народні страви, подивитись традиційні козацькі розваги, ознайомитись із виробами майстрів народних промислів, які працюють у спеціально облаштованому містечку.  Також працюють дитячі атракціони та ярмарки.

Святкування днів сатири і гумору у Калинівському районі проводиться з січня 1981 року. Започатковане було як районне, згодом стало обласним і вже вісім років як набуло статусу всеукраїнського.

Порошенко заявив про присвоєння Філарету звання Героя України

Порошенко заявив про присвоєння 
Патріарху Філарету звання Героя України
08 Січень 2019, 20:44

Патріарх Філарет (ліворуч) і президент України Петро Порошенко
Патріарх Філарет (ліворуч) і президент України Петро Порошенко
Наприкінці грудня предстоятель ПЦУ Епіфаній повідомив, що Філарет продовжить правити службу у Володимирському соборі в Києві і залишить за собою резиденцію на Пушкінській вулиці.

15 грудня в Києві, в соборі Святої Софії відбувся об’єднавчий собор, на якому ієрархи, священики і миряни з трьох фактично наявних на той час в Україні православних церковних організацій, – Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви і Української православної церкви, що в єднанні з Московським патріархатом (від останньої на собор прийшли представники лише двох єпархій), – створили єдину канонічну православну церковну організацію в Україні, помісну Православну церкву України (ПЦУ). Її предстоятелем обрали митрополита Епіфанія з дотеперішньої УПЦ КП.

Фоторепортаж: томос в Україні
ФОТОГАЛЕРЕЯ:Фоторепортаж: томос в Україні

Що таке томос і автокефалія – пояснюємо популярно

6 січня 2019 року у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію.

Що це означає
  • Томос (грец. ) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві.
  • Автокефалія (ст.грец. ) – самостійність помісної церкви, адміністративно незалежної від інших православних церков, але єдиної з ними канонічно.
Новітня передісторія
  • У квітні 2018 року президент України Петро Порошенкозвернувся до Вселенського патріарха Варфоломія з проханням надати томос про автокефалію Православної церкви в Україні і оголосив про намір створити єдину помісну церкву. Верховна Рада звернення президента підтримала.
  • 10 вересня 2018 року патріарх Варфоломій скерував до Києва двох екзархів, які мали підготувати ґрунт для створення автокефальної церкви.
  • 11 жовтня синод Вселенського Константинопольського патріархату у Стамбулі:

– підтвердив своє попереднє рішення продовжити процес надання автокефалії українській церкві;

– позбавив юридичної сили свій синодальний лист 1686 року про доручення Московському патріархові обов’язку висвячувати церковно підпорядкованих Константинополю митрополитів Київських, що його Російська церква трактувала як нібито передачу Київської митрополії Москві;

– відновив у єпископському чи священицькому сані і в церковному спілкуванні зі світовим православ’ям керівників невизнаних Української православної церкви Київського патріархату та Української автокефальної православної церкви і підпорядкованих їм священства і вірян;

– оголосив про відновлення своєї ставропігії (представництва) в Києві.

Реакція Москви і відповідь на неї

  • Московський патріархат Російської православної церкви різко негативно поставився до заходів Вселенського патріарха у справі створення єдиної помісної церкви України, розірвав із Константинополем євхаристійне спілкування і звернувся до керівників інших православних церков світу з закликом не вступати в церковне спілкування зі створеною в Україні новою православною церквою.
  • 2 листопада 2018 року представник Константинопольського патріарха при Всесвітній раді церков архієпископ Іов (Геча) заявив, що не виключає можливості надання автокефалії церкві і в Білорусі – якщо про це попросять церква і держава.
Ситуація у світовому православ’ї

До надання автокефалії Православній церкві України у світі було 14 визнаних автокефальних церков. За православним диптихом (переліком помісних церков) у версії Вселенського патріархату (Московський патріархат має власну, відмінну версію), вони розташовуються в такій ієрархії:

  • Константинопольська (понад 2 мільйони вірян)
  • Александрійська (понад 6,5 млн)
  • Антіохійська (1 млн 370 тис.)
  • Єрусалимська (130 тис.)
  • Російська (разом із усіма її підрозділами найбільша на цей час – за її оцінками, приблизно від 90 до 120 млн вірян; УПЦ (МП) складає значну її частку)
  • Сербська (10 млн)
  • Румунська (16 млн)
  • Болгарська (8 млн)
  • Грузинська (4 млн)
  • Кіпрська (420 тис.)
  • Елладська (у Греції, 8 млн)
  • Польська (500 тис.)
  • Албанська (700 тис.)
  • Чеських земель і Словаччини (150 тис.)
  • Православна церква України як остання наразі зі створених перебуває нині на 15-му місці.
Деякі приклади надання томосу:
  • 1686 рік – Константинопольський Вселенський патріарх Діонісій IV затвердив синодальний лист Вселенського патріархату, який із міркувань «ікономії» (церковної доцільності) доручав патріархам Московським висвячувати в сан новообраних помісним собором митрополитів Київських – при тому, що вони залишалися церковно підпорядкованими Константинополю і мусили поминати саме Вселенського патріарха, а не Московського, як свого першоієрарха. Москва не виконала цих умов і стала тлумачити рішення як нібито передачу Київської митрополії в підпорядкування Московському патріархатові. Через те, що оригінал листа нині не відомий, таке трактування донедавна повторював і сам Вселенський патріархат – доки влітку не оприлюднив історичні документи, які висвітлили зміст того листа. 11 жовтня 2018 року синод Вселенського патріархату скасував те рішення 1686 року, щоб усунути підставу для неправдивого трактування Москви.
  • 1923 рік – патріарх Константинопольський Мелетій IV видав томос про автономію (але не автокефалію) Естонської православної церкви і прийняв її в свою юрисдикцію.
  • 1924 рік – патріарх Константинопольський Григорій VII підписав томос про надання автокефалії Польськійправославній церкві у (в першу чергу для вірян із Західної Білорусі і Західної України). Російська православна церква, яка контролювала цих вірян до Першої світової війни, не погодилася з цим. Після Другої світової, коли СРСР привів до влади в Польщі комуністів, ППЦ «добровільно» відмовилася від томосу з Константинополя і попросилася до РПЦ – яка відразу ж надала їй томос уже від свого імені, хоча право надавати автокефалію має тільки Вселенський патріархат як Церква-мати всіх інших помісних церков. Московського томосу, у свою чергу, не визнає Константинополь, але завдяки томосові 1924 року ППЦ залишається канонічною.
  • 1937 рік – була визнана автокефалія Албанськоїправославної церкви.
  • 1945 рік – Болгарська православна церква отримала томос, яким була, за різними оцінками історичних подій, уже втретє чи вчетверте визнана автокефалія цієї церкви.
  • 1994 рік – патріарх Московський Алексій II видав томос про надання автономії Молдовській православній церкві (яка залишилася частиною Московського патріархату).
  • 1998 рік – Вселенський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
  • 2019 рік – Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію Православній церкві України.

Фріланд привітала пцу із отриманням томоса

ФРІЛАНД ПРИВІТАЛА ПЦУ ІЗ ОТРИМАННЯМ ТОМОСА



Також вона додала, що Канада “вітає цю позитивну зміну у визнанні суверенітету України”.

Канада привітала 

Український політв’язень Балух привітав митрополита Епіфанія з отриманням Томосу
об’єднану Православну церкву України із отриманням Томоса про автокефалію.

Про це на власній сторінці у сервісі мікроблогів Twitter зауважила міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд, - пише Укрінформ.

“Передаю вітання новій Православній церкві України із отриманням Томоса про автокефалію та набуттям статусу незалежної й визнаної автокефальної Церкви”, - зазначила Фріланд. Вона зазначила, що Канада “вітає цю позитивну зміну у визнанні суверенітету України”.

Документ, який надав незалежність Православній церкві України, таки вивезли із Софії Київської. Напередодні побачити його встигли майже 40 тисяч українців. У Міністерстві культури заявляли, що Томос з країни більше не виїжджатиме, тож прийти подивитися на вже історичний документ зможуть усі охочі. Однак зранку ТСН приїхала до Софії і Томосу там не знайшла. Де він наразі і яка його доля – далі у сюжеті.


Як повідомлялося раніше, 5 січня Вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос, яким надав незалежний статус Православній Церкві України, про створення якої було оголошено на Об'єднавчому соборі 15 грудня 2018 року. За словами Вселенського патріарха Варфоломія, Константинопольський патріархат надаючи автокефалію, прийняв до себе мільйони вірних України як справжня церква-матір, на відміну від їхньої "мачухи". 

На соборі 15 грудня були присутні представники Вселенського патріархату, глави УПЦ Київського патріархату, УАПЦ, митрополити УПЦ Московського патріархату Симеон і Олександр, президент України Петро Порошенко, спікер Верховної Ради Андрій Парубій. У результаті голосування була підтримана кандидатура митрополита Переяславського і Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату та намісника патріарха Філарета Епіфанія. Після обрання Епіфаній став митрополитом Київським і всієї України. Своєю чергою, митрополит УПЦ МП Онуфрій втратив свій статус. Сама ж УПЦ МП за рішенням Верховної Ради була перейменована в РПЦ. На завершення юридичної процедури відведено конкретний час.

Після проведення собору в різних регіонах України розпочались переходи парафій із УПЦ МП до ПЦУ. Найбільша кількість переходів у Вінницькій області. Також є перехід парафії у Запорізькій області, що є першим фактом на території Лівобережної України. Більше читайте тут: https://tsn.ua/politika/friland-privitala-pcu-iz-otrimannyam-tomosa-1277331.html

Томос оформлено в повному обсязі юридичних формальностей



9 січня у Стамбулі члени Синоду Вселенського Патріархату підписали Томос про автокефалію Української церкви..

Відтепер документ - остаточно оформлений. Впродовж кількох днів він повернеться до України.

Нагадаємо, на об'єднавчому соборі 15 грудня були присутні представники Вселенського патріархату, глави УПЦ Київського патріархату, УАПЦ, митрополити УПЦ Московського патріархату Симеон і Олександр, президент України Петро Порошенко, спікер Верховної Ради Андрій Парубій. У результаті голосування була підтримана кандидатура митрополита Переяславського і Білоцерківського Української православної церкви Київського патріархату та намісника патріарха Філарета Епіфанія. Після обрання 

Поїздка до Варфоломія і обрання керівних органів. Перші кроки та заяви митрополита Епіфанія
Епіфаній став митрополитом Київським і всієї України. Своєю чергою, митрополит УПЦ МП Онуфрій втратив свій статус. Сама ж УПЦ МП за рішенням Верховної Ради була перейменована.

Рада змусила УПЦ МП офіційно змінити назву
перейменована в РПЦ. На завершення юридичної процедури відведено конкретний час.

Після проведення собору в різних регіонах України розпочались переходи парафій із УПЦ МП до ПЦУ. Найбільша кількість переходів у Вінницькій області. Також є перехід парафії у Запорізькій області, що є першим фактом на території Лівобережної України. Більше читайте тут: https://tsn.ua/ukrayina/usi-chleni-sinodu-vselenskogo-patriarhatu-pidpisali-tomos-dlya-ukrayini-1277481.html

Горький Лук про Юлю Пороха та популістів.

Зазивати прихильників непогрішимої - марна справа, але надія вмирає останньою. Може ще вдасться вирвати хоч одну душу з дороги до адського пекла, куди вони прямують.
Букв багато, але дуже класна замітка. Мовою автора.

После заметки о ЛОМах меня спрашивают — почему ты гонишь на Тимошенко, и ничего не пишешь о Порохе. Вот сто раз клялся не лезть во внутреннюю политику, тем более с именами.

И проще всего было бы ответить — я пишу о том, что интересно лично мне, но это само собой разумеется. Такой ответ, он как бы дается на вопрос: «кого ты больше любишь — папу или маму?» Во-первых, это провокация уровня «пики точены — хуи дрочены», а во-вторых, надо сразу выяснить - с какой целью интересуются? Я же не спрашиваю у незнакомых людей — какой длины у них уды тайные, в ногавицах носимые? Какие есть — такие и носимые.

Но поскольку спрашивают меня люди, которых я уважаю — более того, даже люблю — постараюсь ответить, если получится. Давайте поговорим. Да и о популизме вообще.

К Тимошенко я вовсе не доебался, а использую ее как эталон палаты мер и весов. У биологов, например, мухи-дрозофилы и белые крысы, а у меня — Тимошенко. Это гарантирует чистоту эксперимента в области популизма и политтехнологий. Почему я так считаю?

Проведем техническое сравнение с Порошенко, например. Сразу предупреждаю — далеко не факт, что лично я буду за него голосовать. Мы сейчас просто деньги посчитаем, абстрагируясь от личностей и опираясь на программы. Хотя зря я это пишу, все равно в комментариях найдется долбоеб, который скажет «ты просто нилюбиш юлю и порохабот».

Итак, выдвигает он мини-программу, сжатую до атомной плотности слогана из трех пунктов, где в максимуме набирается три очка. Допустим, Вера, Мова, Армия.

Вера мне до лампады, я вообще римо-католик, и в этих ваших патриархатах не разбираюсь. По идее я должен топить за присоединение Украины к Ватикану. Для меня пресечение деятельности РПЦМП на территории Украины — это перекрытие канала финансирования российского терроризма и вербовки пятой колонны — а это больше к армии относится, а не к религии. Более того, в двадцать первом веке религия, как пункт программы, годится для Ирана, например. Так что тут — ноль очков.

Мова. Я двомовний. Для меня естественно как говорить, так и понимать. Более того, мой уровень владения украинским языком позволяет мне даже изъебствовать литературно на суржике, а здивацца намеренно-безграмотно, применяя мисспеллинг и эрратив может тот, кто оффициль польтавашпрахен знает досконало — это еще Чарли Чаплин говорил — чтобы смешно упасть на коньках надо сначала научиться на них кататься на уровне мастера. По крайней мере, заяву я накатаю без проблем, так что данный пункт программы меня не манит в туманы лиманов.

Однако как элемент национальной консолидации мова необходима. Это кислород нации. Я уже говорил, мова — паспорт украинца. Можешь не доставать его на каждом перекрестке, но иметь обязан, или ты не гражданин, чемодан-вокзал-антарктида. Поэтому работать в этом направлении надо обязательно, и здесь я принимаю общественную необходимость как часть своей. Половина очка зачисляется. Почему половина? Потому что лично для себя я эту проблему уже решил, а кого-то тащить на веревке я не нанимался, особенно если оно еще и упирается.

Армия. Тут сразу гол. Я люблю армию и уважаю ее. Я прекрасно отдаю себе отчет, что эта «тонкая красная линия» в настоящий момент охраняет не просто территорию и население, но и саму нашу национальную идентичность, включая упомянутые Веру и Мову. Любой кандидат, который ставит в программу заботу об армии для меня уже кандидат — а не кукла. А если бы Порох перевернул бы приоритеты в обратном порядке, то я бы и за Веру пол очка от щедрот добавил. Если вера помогает воевать — то нехай буде.

Считаем на калькуляторе — получается полтора из трех. Значит Порошенко для меня полукандидат в полупрезиденты. Не бог весть что, но хотелось бы всех посмотреть.

Берем второй экземпляр. Ну, там довольно трудно продраться через обещаемые горы подарков, но методом выпаривания пиздежа получаем те же три пункта: За все хорошее. Против всего плохого. Я буду главной. Вы спросите — первые два понятно, а откуда взялся третий пункт? Она такого не говорила. Поясняю.

Тут не то что три ноля, это вообще не программа. Это песня «Выбери меня, выбери меня, птица счастья завтрашнего дня». И дело даже не в отсутствии конкретики, ее там более чем, а в том, что эта конкретика дробится на такие кванты, шо их хуй пальцами уцепишь. Это с каких пор Президент занимается тарифами? Тарифами занимается рынок, а в крайнем случае заболевания - майдан. Перечитал статью 106 Конституции Украины — ну нет там такой хуйни!

И дело даже не в том, что эти обещания невозможно выполнить, а в том, что если начать их выполнять — то нам понадобится второй Президент, который будет выполнять обязанности по ст. 106, пока первый будет понижать тарифы, кормить голодных котят, красить скамейки и помогать лично мне закночить ремонт в квартире. Или она пиздит.

Надо понимать, что такие актуальные вещи как борьба с коррупцией и рост благосостояния не могут быть программными. Это ас дефолт, по умолчанию. Это нельзя обещать, как родители не обещают рост ребенка и его половое созревание. Он так или иначе растет, независимо от посторонних усилий. Он может хуевый и хлипкий вырасти, если плохо кормить, но младенцем не останется.

Соответственно, повышение благосостояния и борьба с коррупцией — это естественное состояние любой власти, независимо от того, что она обещает дополнительно. Власть НЕ МОЖЕТ НЕ БОРОТЬСЯ с коррупцией только потому, что она этого не обещала в предвыборной программе. И если вам такое обещают — то вам ебут мозги.

А если «повышение благосостояния» - это пункт программы, то национальная идея это «есть больше сала и спивать «ой у гаю, при Дунаю».

Ну или пусть пишут в программе: «обещаем не бороться с коррупцией и не повышать благосостояние, зато провести ряд реформ». Потому что таким образом я могу пообещать, что если вы меня изберете в президенты, то снег, который злочынна влада накидала две недели, назад я обещаю к весне убрать.

Теперь делаем постановку. Дети решили прогулять урок всем классом. Ну, как в фильме «Чучело» с Никулиным и Пугачевой-младшей. И решают — куда податься. Одни предлагают в кино, вторые в магазин за мороженым, третьи в зоопарк слона смотреть. И тут выходит девочка с зародышем бублика на голове и говорит: «А давайте просто ходить!»

Дети в непонятке — а какой смысл? А девочка отвечает — ну, раз мнения разделились то, давайте ходить вокруг школы. - Так мы же ни кино не увидим, ни слона, ни мороженки! - Так зато все равно урок прогуляем.

Так вот, безвекторность программы — это то, что отличает классического популиста. Потому что он очень боится кому-то не понравиться. И обещает всё и всем, чтобы выбрали. Лишь бы он был главным.

Здесь надо выдохнуть, и понять, что популисты обещают не то, что популюсу нужно, а то, что популюсу хочется. И в дело вступает уже наша с вами электоральная ответственность. Ответственность народа, который голосует за то что «человек хороший», даже не заглядывая в его программу, и не соотнося ее с реальностью.

А это, простите, поведение проститутки, которая садится в машину не потому, что ей куда-то доехать надо, а потому что машина дорогая.

И вот вам для этого второй симулякр. Допустим, я таки решил пойти в президенты, и наобещать вам кучу ништяков.

Но я не популист, я реально могу выполнить любые желания электората. Я связываюсь с Ватиканом, Папа Римский три дня торгуется с Джизесом, выходит из капеллы весь мокрый и взъерошеный, и говорит «но шобы в последний раз!» - и протягивает мне свиток из пятнадцати пунктов, где есть все, что душе угодно — от всеобщего высшего образования и личной нефтяной скважины, до Украины от Лиссабона до Владивостока. Даже «чтобы у Путина хуй на лбу вырос» есть. Даже всех нечестных судей перевешать. Даже те желания, которые не входят в ст. 106 Конституции! Аллилуйя!

- Но выбрать можно как у золотой рыбки, - уточняет Папа, - Только три желания. Потому что по две тысячи долларов на руки — это уже восемьдесят миллиардов. А вечную жизнь и молодость сказали — пока никак. Он, все-таки, Сын, а не Отец. Так что ты там со своими посоветуйся сначала.

И вот я выхожу к электорату и говорю — Чуваки! И чувихи тоже! Делаем праймериз желаний. Я вам раздаю бюллетени, там пятнадцать пунктов, напротив трех надо поставить галочки. Те, которые наберут большинство, войдут в мою президентскую программу, которую я реализую со стопроцентной вероятностью. А в доказательство этого… - тут я поднимаю палец к небу, там гремит гром и появляется радуга, вокруг которой летают белые голуби.

И вот как вы думаете? Что войдет в топ-тройку?

Национальная безопасность, мировое признание, возврат территорий, расцвет национальной культуры, хуй на лбу Путина, летняя Олимпиада в Дрогобыче, инновационный скачок и технологии, судебная и налоговая реформы, бесплатная медицина на уровне Швейцарии?

Или 1. По две тысячи долларов на руки наличными сразу. 2. Полная отмена коммунальных платежей до конца президентского срока. 3. Легализация евроблях.

Или по двадцать тысяч сразу на руки — и нахуй остальные пункты.

Вот и думайте — из какого сора растут цветы, не ведая стыда. Как желтый одуванчик у забора. Как шото-там забыл, и лебеда. И кто является питательным сором для популистов всех мастей.

Популизм растет из мелких желаний, которые кажутся выполнимыми, потому что мелкие. Один обещает рост заработной платы, другой — увеличение количества рабочих мест. Ведь это одно и то же по сути — поднятие спроса на рынке труда приводит к подорожанию предложения. Только второе предложение ведет еще и к экономическому росту. Но «повысить зарплаты» - оно понятней для популюса. Потому что «увеличение количества рабочих мест» - тут надо еще какую-то логическую цепочку прокладывать. А ну его нахуй, по телевизору интересное показывают. Зеленский шутки мочит.

Именно по этим маркерам лично я вычисляю пиздаболов и популистов. Именно по таким признакам я и разбираю их в своих лекциях. А не потому что я кого-то люблю, а кого-то нет.

Но это я так поступаю. А вы поступайте так, как считаете правильным. У нас свободная страна. И я уважаю ваш выбор. Если он не мешает моему, естественно.
Джерело

Трохи з коментів

Svyatoslav Volkov
Svyatoslav Volkov Пусть бегают. Спорт полезен для здоровья.

Я у них спрошу - какого хера Вона в 16 году блокировала трибуну в предпоследний день сессии, когда должно было приниматься решение по ротации для пацанов, которые по году свои семьи не видели. И которые благод
аря ей Новый Год в окопах встречали. Без лабутенов, ресторанов и шампанского.

И очень попрошу ответить. А заодно поищу в архивах запись Трезвого Взгляда по этому вопросу. Там где она визжала "я ні для сєбє блакувала, я для України".

Тогда на поклонников этой лабутены набегут ветераны АТО, и посмотрим чем закончится.

Они ж думают шо все всё забыли. Так вот болт. Такое не забывается.

Svyatoslav Volkov А я еще у них спрашиваю, какого хера ваша непогрешимая богиня ни разу раненых не проведала в госпитале? Я уже молчу, что ни копейки на армию, раненых, переселенцев хотя бы. Бесполезно, они веруют!
Написано очень здорово. Украду со ссылкой на авторство само собой.


Петелюбам. Ставки на второй тур.

Кстати, если кто-то из любителей Порошенко готов со мной поспорить - ставлю 5 к 1 что он не выйдет во второй тур.

Мои 5000 против вашей «штуки».

Порошенковская пи#дота типа Горковенко-Цеголко-Пастушенко-Медведева может даже скинуться на четверых.

Будет отличным показателем их веры в шефа)

Только реальные ставки от реальных порохоботов. Публичная оферта 

Репост. Чтобы больше сторонников Петра Алексеевича приняли участие.

Ну шо - кто рискнёт? 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая