хочу сюда!
 

Алинка

27 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 29-37 лет

Заметки с меткой «петро порошенко»

Петро Порошенко відвідав Книжковий форум у Львові

Порошенко відвідав Книжковий форум у Львові

21 вересня, 17:43

    Колишній глава держави наголосив на важливості зберігати пам'ять про події на Донбасі

/ Фото: eurosolidarity.org

Потрібно робити все, щоб збільшити кількість українського продукту для формування української ідентичності, тому Книжковий форум у Львові є важливою складовою збереження саме українського інтелектуального простору.

Про це п'ятий президент України (2014-2019), лідер політичної партії "Європейська солідарність" Петро Порошенко сказав під час відвідування XXVI Книжкового форуму у Львові разом з дружиною Мариною.

"Тут фантастична українська атмосфера. Вітаю всіх, хто приїхав сьогодні до Львова, так ви сьогодні точно отримаєте тут величезне задоволення – я це відчуваю, і ви точно це відчуєте", – поділився враженнями від форуму Порошенко і згадав, що в дитинстві почав читати дуже рано.

"Я дуже люблю книги, і ця любов не минає і зараз. Сьогодні вже перейшли на електронні книги, вже ти можеш збільшувати шрифт, вже можеш читати ввечері ... Але це такий барометр, це такий тест, лакмусовий папірець того, щоб ти залишався в інтелектуальному просторі України", – зазначив він.

Порошенко підкреслив, що сьогодні на форумі можна придбати багато книг.

"Але це не витрати, це – інвестиції, інвестиції в особистість", – сказав він і зазначив, що потрібно збільшувати число книг, фільмів, програм на радіо і телебаченні для формування української ідентичності.

"І ми зі свого боку робили, робимо і будемо робити все для того, щоб ці книжки, цих фільмів було більше", – зазначив Порошенко.

Він також відвідав ветеранський намет, де представлені книги, авторами яких є військові, які захищали незалежність і територіальну цілісність України на сході країни.


Він особливо наголосив на важливості зберігати пам'ять про події на Донбасі і військове братство, і саме завдяки спогадам безпосередніх учасників цих подій це стає можливим. Крім того, спогади ветеранів важливі і з юридичної точки зору як свідчення для Гаазького трибуналу, додав він.

"Дуже важливо зараз, щоб ми не відводили (війська. – Ред.) і не віддавали українську землю, якими б "формулами Шайнмайєра" це не прикривалося. Дуже важливо зараз, щоб те, заради чого віддавали життя українські герої, щоб захистити українську землю і захистити українців, які проживають на Донбасі, це було першим пріоритетом держави. І для того, щоб наповнитися цим почуттям, треба було приїхати сьогодні до Львова, у ветеранський намет. Тут справжня позитивна енергія", – сказав Порошенко.

"Я думаю, що вчитися любити Україну потрібно саме у цих хлопців. Треба почитати їх книги", – сказав Порошенко і додав, що обговорив з ветеранами можливість видання їх аудіокниг, і плани зі створення фільмів на основі їх творів.

"Ключова позиція – формування національної ідентичності в значній мірі формується в цьому наметі", – додав він.

Нагадаємо, на XXV Книжковому форумі у Львові презентація фотокниги "Донбас і Мирні" викликала бурю емоцій.

Програмна промова Петра Порошенка 24 серпня 2019 р.

Промова Петра Порошенка 24/08/2019: Ми заклали міцну основу незалежності і нам вдасться її захистити
Високоповажні пані та панове!

Шановне товариство!

Дорогі українці!

Щиро вітаю з одним із найбільших наших свят.

Незалежність для українців понад усе! І вона не здобувається раз і назавжди. Легко дістається лише рабство. На це сподівався лідер країни агресора. А за волю  треба боротися щодня – і за свободу держави, і за права громадянина. Останнім часом трапляється чимало такого, що бентежить і тривожить. Але говорити насамперед хотів би про те, що дає надію, що вселяє оптимізм. Якщо ти не віриш в перемоги, перемоги не буде. Якщо ти хочеш в цьому переконатися, спитай у воїнів. Не було секунди, щоб вони не вірили в перемогу. Бо з нами правда, з нами Господь.

Я буду говорити про оптимізм. Що доречніше до тієї святкової атмосфери, яка сьогодні панує в  Україні і в діаспорі… Коли десятки мільйонів українців по усьому світу, від Канади до Австралії, відзначають відродження української держави.

Соціологи фіксують рекордні показники впевненості українців у майбутньому. Цього разу це не просто традиційний наслідок виборів. Цивілізована зміна влади вже сама по собі стала ознакою нашої європейськості та однією з наших фундаментальних відмінностей від усіх країн колишнього Радянського Союзу. Цей оптимізм – результат копіткої роботи, яку український народ, українська влада, міжнародні партнери України виконали за останні п’ять років. Настає, нарешті, час пожинати плоди важких випробувань і важкої праці. Найсвіжіші дані про зростання ВВП у другому кварталі на 4,6% – символічне та промовисте свідчення  того, що ми заклали добру основу для відновлення рівня життя українців.

Економічну кризу, спричинену війною, шантажистським та агресивним закриттям Росією своїх ринків, остаточно подолано. Нашими зусиллями Україна переорієнтувалася на ринок Європейського Союзу і активно зміцнює там свої позиції. Україна активно зміцнює свої позиції на українському ринку. Щоб врятувати країну, ми вдавалися до багатьох непопулярних рішень. Розплатилися за це своїм політичним капіталом. Але… Але якби машина часу перенесла нас назад, то, – навіть знаючи, що станеться і 31 березня, і 21 квітня, – ми би так само працювали би на країну, а не на власний рейтинг. Закликаю вивчити досвід Венесуели та деяких європейських країн. Бо тільки такий підхід дав можливість розчистити авгієві стайні і відкрити перспективи для розвитку країни.

Однопартійна більшість і однопартійний – як обіцяно, технократичний – уряд дають новій владі гарантований шанс здійснити низку економічних реформ, для яких раніше не було належних політичних умов. Новий глава держави отримав унікальні можливості. Жоден з попередніх президентів і мріяти не міг про таку потужну пропрезидентську фракцію у Верховній Раді. Та як сказано в Писанні, кому багато дано, з того багато і спитається. Разом з широкими можливостями настає і колосальна відповідальність.

Вперше після падіння комуністичного режиму уся повнота влади зосереджується у руках однієї політичної сили. Та ризики однопартійного урядування нам добре відомі не лише з нашого історичного минулого. Його вади очевидні і з досвіду деяких країн – нових членів Європейського Союзу. «Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно», – помітив ще у дев’ятнадцятому столітті відомий британський історик та політичний діяч. Для того, щоби в умовах монопартійної влади, коли всі гілки в одних руках, все ж таки балансувала система стримувань і противаг, ми, наша команда, найкраща в Україні команда, іде і готова координувати зусилля з усіма. Окрім, зрозуміло, «Окупаційної платформи», яка не повинна вийти за межі маргінесу.  Справа принципу, аби у президії Верховної Ради у кріслі віце-спікера не сидів представник кремлівської п’ятої колони. Цього категорично не можна дати реалізувати цій кремлівській колоні. Рішення залежить насамперед від більшості, але «наша команда» точно не дасть жодного голосу за представника «Окупаційної платформи».

Впоратися з внутрішніми викликами легше, бо тут все залежить тільки від нас самих. Та очевидно, що ключовим ризиком для розвитку України все ж таки залишається зовнішня загроза. Пам’ятаєте нам казали, мир принести легко «Надо просто прекратить стрелять». Пам’ятаєте, Вони не хочуть закінчувати, бо хтось наживається на війні. Пам’ятаєте, як фейковими новинами намагалися знищити нашу політичну силу. І зараз протверезіння. Хто зараз заважає? Чому війна не закінчена?

Як ми і казали, ключ від миру лежить не у Вашингтоні чи в Києві, ключ від миру лежить у Москві. Для того треба спочатку зрозуміти, що війна то війна, а не конфлікт на Сході України, агресія є агресія, а не просто допомога сепаратистам. І країна агресор – Росія, і нарешті треба навчитись це вимовляти. Бо без цього Ви будете просто дурити український народ і своїх союзників. І врешті-решт втратите довіру першої і підтримку другої. Всі речі слід називати своїми іменами. За 5 років ми привчили світ до цього.

І ні в якому разі, ми не можемо дозволити втратити міжнародну солідарність, яка нашою командою будувалася всі 5 років. Вони кажуть, а зараз нічого не можна зробити, як вони казали у випадку зняття санкцій ПАРЕ. Друзі, у нас виходило, нам було не легше. Ми запроваджували санкції, а Вам достатньої їх тільки продовжити.

Сьогодні заговорили про наміри повернути Росію за стіл  «Великої сімки». Цілу добу роздумували якою має бути реакція країни. Вона для нас категорично неприйнятна. Жодна з вимог, які були висунуті Україною і союзниками при запровадженні санкцій, як  змусили з ганьбою витурити Московію з елітного клубу, Кремлем не виконана. Крим не повернуто. Донбас далі стікає кров’ю. Москва утримує за гратами українських заручників, замість того, щоб виконати чіткий і однозначний припис Гамбурзького трибуналу з морського права, де була перемога України. Перемога, відповідно до тих директив, які я як президент свого час у підписав. Зараз треба просто забезпечити виконання судового рішення. І є відповідальність за не виконання. І це негарний випадок, коли треба руйнувати це рішення і повертатись до ситуації обміну. Ми суверенітетом не торгуємо. Наших військовополонених моряків, над якими Росія не має жодної юрисдикції треба звільняти негайно. Тим більше вони себе поводять, як справжні герої. Як треба себе поводити запитайте Ахтема Чийгоза, Жемчугова він тут разом з нами. Привітаймо оплесками Героя України. Так само ця поведінка і ці стандарти мають бути по відношенню до всіх політичних в’язнів.

Спроби умиротворення агресора лише розпалюють апетит РФ. Я це знаю на власній шкурі і наполегливо раджу не експериментувати з країною. І Україна про це має ще раз нагадати лідерам тих країн, які за тиждень зберуться у Польщі, щоб відзначити вісімдесяті роковини початку Другої світової війни. Зараз я можу сказати, що саме у Варшаві 5 років тому мною були проведені переговори, які дозволили запровадити санкції. Хочу подякувати за позицію офіційної Варшави і президента Дуди, і уряду, і сейму за те, що Путіна там не буде. Так треба поводитись!

Як парламентська сила у складі нової Верховної Ради України ми будемо твердо стояти на сторожі національних інтересів держави. І щодо протидії російській агресії, де недоторканим має залишатися започаткований нами принцип «нічого про Україну без України». Не може бути так, коли доля України обговорюється великими країнами. Починаючи від припинення вогню і закінчуючи звільненням заручників, без участі нашої держави. Це неприйнятно! Україна довела, що вона є активним і впливовим суб’єктом міжнародного права і міжнародних відносин. На жаль маєм констатувати, останнім часом його дедалі частіше порушують.

Так само надзвичайно важливим є збереження санкційного режиму проти агресора. Бо вчора ми вже почули, як громадську думку почали готувати до того, що санкції, мовляв, продовжити неможливо. Ми Вам заздалегідь кажемо не просто можливо, а й потрібно. Для цього треба працювати. І ми «європейська Солідарність готові для цього підставити плече, поділитися досвідом. Це не є вузько-партійні, вузько-політичні інтереси. Мова йдеться про інтереси держави. Санкції ніколи не пролонгувалися автоматично. Кожен раз, раз за разом, була дуже важка дискусія. Але ми завжди в цій дискусії перемагали. Не можна допустити програш і зараз. Тут національні інтереси держави. Ми дуже велику ціну заплатили, щоб зараз щось здавати без бою.

Виплекані нами міжнародна єдність і солідарність стали для України як надійним оберегом на полі бою, так і інструментом ефективної підтримки для кардинальних змін всередині держави. Безпека країни – це відповідальна, наполеглива і дуже професійна, кропітка робота. Я намагався її виконувати всі п’ять років з моєю командою, дякую кожному з ним і нашим міжнародним партнерам. Хочу наголосити, що ми будемо робити все, щоби об’єднати державу, будемо робити все, щоби в надалі тримати міцну міжнародну коаліцію для захисту нашої країни.

Довготривалий мир та безпеку можна забезпечити однією дорогою. Іншої не існує – не шукайте. І назва цієї дороги –вступ України в Північноатлантичний альянсу. Саме це поставила головною метою наша політична сила, саме цю частину дороги ми пройшли за останні 5 років. Саме так ми будемо рухатися далі. Жодних ігор і торгів з цього питання з країною-агресором ми точно не дозволимо. Скільки ми чули солодких співі, що їм потрібна позаблокова Україна. Хочу нагадати, що в 14 році агресія почалася, хоча Україна мала позаблоковий статус. Позаблоковий статус потрібен лише для того, щоб проковтнути Україну. Подавляться! Обіцяю!

Ми, звичайно, за те, щоб забезпечити мирне врегулювання на основі Мінських домовленостей, яким днями виповниться п’ять років. Всі 5 років хто тільки не жбурляв камінням в Мінські домовленості. А сьогодні виявляється, що альтернативи їм немає. А ми маємо діяти і ці Мінські домовленості захищають інтереси України. Це було диво, коли ми забезпечили, щоби Путін поставив свій підпис під Мінськими домовленостями, які зобов’язують його вивести свої окупаційні війська з території нашої держави, вивести важку техніку і артилерію, роззброїти незаконні збройні формування, відновити контроль України над неконтрольованою ділянкою українсько-російського кордону і зробити багато речей, які стали нормою документу який став частиною міжнародного права. Частиною рішень Ради Безпеки ООН. Там червоні лінії давно сформульовані. Але головне – ані Росія, ані її маріонеткові утворення не повинні і не отримають права вето чи жодних інших можливостей блокувати, право вето, на вступ України до ЄС та НАТО. Ми з Вами точно не дамо цього зробити.

Від нового Президента, нового Кабміну, нової  Верховної Ради ми очікуємо переходу від європейських та євроатлантичних заяв та декларацій, – які ми почули, поділяємо та вітаємо – до конкретних рішень і проектів, які наближають Україну до Європейського союзу та Північноатлантичного Альянсу.

До грудневого саміту НАТО в Лондоні залишаються лічені місяці. Ми ще й кроку не зробили для того щоби, на Туманний Альбіон українська делегація має прибути із гранично ясною пропозицією щодо необхідності надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО не пізніше 2023 року. Ми готові розповісти як це робити, але не змарнуйте свій шанс. Розпочинати роботу серед міжнародних партнерів потрібно вже зараз, вже сьогодні.

Ще у середині 90-х років треба було підписувати не Будапештський меморандум, який не вартий паперу, на якому він написаний. А саме тоді потрібно було казати, якщо Ви хочете, щоб Україна віддала третій за потужністю ядерний арсенал в світі, надайте гарантії вступу до НАТО. Тоді би це працювало. Ми не дамо друге обдурити Україну. Бо жоден меморандум, на відміну від Вашингтонського договору – це чіткий міжнародно-правовий механізм колективного захисту членів Альянсу.

У нас немає альтернативи. Україна має обов`язково інтегруватися до ЄС і НАТО. Цю мету треба посилено працювати – конкретними справами, а не словами чи пустими обіцянками. Майже три чверті українців сьогодні за вступ до ЄС. Майже дві третини за інтеграцію в НАТО. Але нам потрібна дорожня карта, конкретні крокі, які необхідно зробити зараз. Саме тому ми будемо боротися. Вже боремося. Зокрема, ми не дали, щоб з нової Ради було прибрано комітет з євроінтеграції. Це перша наша з вами перемога. Я думаю, що сьогоднішній Марш ветеранів і ті хто сьогодні присутні разом з нами, браво! Друзі, Ви великі молодці. Це аргумент до того, що не тільки міністерство ветеранів необхідно, а й комітет ветеранів. І сьогодні, на жаль, наш голос, голос «Європейської Солідарності» один. «Голос», Ви нас чуєте? І інші політичні сили. Ми маємо об’єднатися, битися і перемагати.

Ми прийшли  до Ради із гаслом захисту євроінтеграційного курсу держави. І працювати над цим ми будемо, у тому числі з використанням можливостей, які відкриються перед нами по лінії Європейської народної партії. Це найбільш політична сім’я в Європейському Союзі, до якої належатиме і наша політична сила.

«Європейська Солідарність»  і надалі буде підтримувати політико-дипломатичний шлях врегулювання і відсічі російської агресії на Донбасі. Нагадаю також, що моя команда разом з партнерами напрацювали проект «дорожньої карти» імплементації Мінських угод. Вона є і ми готові озброїти нашу дипломатичну команду, яка буде зараз продовжувати переговори. На жаль, це робиться не швидко, але я сподіваюсь, що якщо не буде, а виглядає так, що не буде, зустрічі у нормандському форматі на найвищому рівні, то принаймні на рівні дипломатичних радників наш проект по дорожній карті і миротворцям має бути в основі тих рішень і пропозицій, які будуть реалізовуватись найближчим часом.

Ця дорожня карта передбачає поетапність та чітку послідовність реалізації Мінська з пріоритетом безпекового компонента. Під дулами російських автоматів ніяких політичних процесів на окупованому Донбасі не буде. Ми знаємо і ми не допустимо. Ми твердо переконані, що відповідь на це є рішення Ради безпеки про запровадження миротворчого контингенту на всій окупованій території, включно з неконтрольованою ділянкою україно-російського кордону.

Шановні пані та панове!

Днями в інтерв’ю мене запитали про формулу незалежності. Цю формулу, здається, вже знають всі, як два по два – чотири – «армія, мова, віра». Так, це ще не все. Потрібні сильна економіка та верховенство права. Але армія, мова і віра – це фундамент, який ми з вами збудували.

В багатьох є бажання розхитати: армію ігнорувати, скоротити фінансування, скасувати реформу харчування, кошти на озброєння, скоротити чисельність. Армія – основа нашого суверенітету. Ми будемо захищати армію, народ буде захищати армію і та підтримка, яка сьогодні на вулицях міста була продемонстрована нашій армії. Я наголошую – це була аполітична акція. І ветерани наголошують українську армію, яка захистила український народ, народ також здатен захистити.

Ми не дамо применшити роль армії, знизити її соціальний статус. В тому числі, через ліквідацію комітету ветеранів знизити значимість воїнів до рівня 2013 року. Подивіться, який рівень поваги зараз. Повернення в 2013 ми не допустимо. Навіть, коли нас не достатньо в парламенті. Ми є парламентський спецназ і один воює за десятьох. Так само, як зберегли Міністерство у справах ветеранів і комітет з євроінтеграції, збережемо і інші напрацювання. Хочу привітати одну з засновниць радіо-станції Армія-FM – Яну Холодну. Вона з нами тут, щоб продемонструвати єдність нашої команди.

Не можу не сказати про постійні спроби атакувати закон про мову. Хтось подає до Конституційного суду, хтось намагається зупинити цей закон через звичайний суд.

Це і спроби заблокувати перехід церков та церковних громад з московської церкви до української. Вони роблять це телефонним правом.

Так, фундаментальні зміни, які ми зробили за п’ять років не стали незворотними і ми все ще маємо їх захищати. Я переконаний, що основу ми заклали доволі міцну. І нам вдасться її втримати і захистити від усіх атак. Бо армія була, є і залишається найавторитетнішим державним інститутом.

Популярність і довіра з боку суспільства співставна і в Православної Церкви України. Більше 70% асоціюють себе з цією церквою. Церква є тим, що об’єднує українську націю та державу. Я ще раз хочу подякувати ієрархів за велику капеланську службу, за роботу по формуванню нації, і за блискучу місію Предстоятеля. І сила мови – вона тепер не лише в законі, але і в потужній суспільній підтримці, коли дедалі більше українців усвідомлюють історичну роль і вагому соціальну, комунікаційну функцію української мови.

Україна була, є і буде!

Вона стане невід’ємною частиною Європейського Союзу і НАТО!

Вона виросте в потужну регіональну державу і країну-лідера на пострадянському просторі.

Територіальну цілісність України буде відновлено. Крим буде повернуто в Україну, а Україну буде повернуто в Крим.

Особливо теплі привітання – українським патріотам в анексованому Криму та в окупованих районах Донбасу.  Ми з вами, дорогі браття та сестри!

Вітаю усіх з Днем Незалежності!

І особлива подяка в цей день – українським воїнам, нашим захисникам. Вибачте, що без параду. Це – помилка, яку, сподіваюся, виправлять наступного року.

Ми шануємо і поважаємо наших героїв.

«Прийде час, – казав колись великий український державник, – коли один скаже: «Слава Україні!»  А мільйони відповідатимуть:

«Героям слава!»

https://solydarnist.org/?p=215565

Чому мільярдер сем кіслін повернувся до україни?

Напередодні до Києва завітав американський мільярдер родом із Одеси, друг президента США Дональда Трампа і екс-радник мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані - Сем Кислін.

Є інформація, що він може свідчити проти попереднього президента України Петра Порошенка.

Сьогодні в ефірі "Інформаційного дня" Роман Бочкала ексклюзивно для 8 каналу розповів про що саме буде свідчити міліардер та чим це завершиться для Порошенка. Дивимося!


Велике інтерв'ю Петра Порошенка Ч.1

Петро Порошенко: Зеленський – не Голобородько, це точно



СЕВГІЛЬ МУСАЄВА- sevgil hayretdn qz musaieva

Понеділок, 29 липня 2019, 
"Українська правда" намагалася взяти інтерв'ю у Петра Порошенка з 2015 року. Це прохання свого часу на одній із прес-конференцій президента озвучував наш колега Павло Шеремет. Вже після його загибелі, розслідування якої Порошенко називав справою честі, ми просили про цю розмову майже щомісяця. Але, на жаль, навіть під час цьогорічної скандальної президентської кампанії він так і не знайшов часу, аби відповісти на наші запитання.

Домовитися про цю розмову вийшло на джазовому фестивалі у Львові, куди Порошенко під час парламентської кампанії завітав разом із родиною. 

Ця розмова мала бути іншою, але багато питань у ній продиктовані часом. Ми зустрічаємося із п'ятим президентом України в офісі його партії на Лаврській через п'ять днів після виборів та наступного дня після його візиту до Державного бюро розслідувань.

Трохи незвично бачити Порошенка без натовпу охорони та його свити. На інтерв'ю його супроводжує лише прес-секретар Святослав Цеголко. В офісі, незважаючи на середину робочого дня, майже нікого немає. 

Колишній президент намагається випромінювати оптимізм, але місцями дратується при згадці певних прізвищ чи подій. Він справляє враження політика, який визнав свою поразку, але поки що не до кінця прийняв та усвідомив її причини. Людини, яка втратила владу і поки не знає, куди рухатися далі.

Партія Порошенка "Європейська солідарність" показала лише четвертий результат на позачергових виборах, поступившись навіть "Батьківщині" Тимошенко. Незадовільними виявилися і результати виборів по мажоритарних округах.

Після президентських виборів у Порошенка розраховували на фракцію у 80-100 людей за рахунок кандидатів, які вже давно працюють по своїх округах. Натомість, у парламенті фракція "ЄС" буде представлена лише 25 мандатами.

До політичних поразок Порошенка додалися ще і кримінальні провадження, які останні два місяці продукує Державне бюро розслідувань. 

Більша частина проваджень відкриті саме за скаргами  колишнього заступника АП часів Януковича Андрія Портнова. Після перемоги Зеленського він повернувся до України та пообіцяв зробити все можливе, аби посадити Порошенка.

На сьогодні ці провадження стосуються продажу заводу "Ленкузня" у 2018 році, вивезення до Молдови судді Миколи Чауса, у якому нібито було задіяне екс-керівництво України, фальсифікації документів про формування коаліції, "незаконного заволодіння телеканалом Прямий", а також справи про "державну зраду", яка стосується подій у Керченській протоці, коли українські моряки потрапили в полон до росіян.

Схоже, найближче політичне майбутнє Порошенка буде полягати саме у протистоянні із правоохоронними органами, і цю нову реальність він вже визнає.

— Ми зустрічаємося через п'ять днів після дострокової парламентської кампанії. Партія "Європейська солідарність" показала четвертий результат на цих виборах – 8,1% голосів виборців і ще два мажоритарники. Це 25 мандатів. Ви задоволені цим результатом?

— Тут не можна бути задоволеним чи незадоволеним. По Конституції, носієм державної влади є народ. Кожен державний діяч має приймати вибір народу. Це є вибір народу. 

Чи можу я сказати, що була робота проти нас? Була. Була робота проти нас поліції. Була робота проти нас організованих груп, на кшталт Шарія, організовані зсередини країни. 

Чи вдалося їм нам перешкодити? Ні. 

— Чому?

— Тому що ми маємо підтримку людей. 

— 8,1%?

— Стільки, скільки захистили, стільки і маємо. 

На скільки об'єктивно ми могли претендувати? На багато більше. Це вже зараз я можу це сказати. Хочу наголосити, що під час виборчої кампанії я ніколи про це не говорив. 

Але у нас був десяток політичних сил, які набирали від 1 до 3%. Вони розуміли, що у них немає жодного шансу, але, керуючись чи то власними амбіціями, чи то будь-якими іншими мотиваціями, пішли, і 15-20% голосів були розпорошені. 

— Кого ви маєте на увазі?

— Я маю на увазі всіх.

— "Самопоміч"? Гройсмана?

— І "Самопоміч", і Гройсмана, і "Свободу". Всіх. 

— Ви не вели з ними перемовини стосовно того, щоб вони вас підтримали?

— Ми до перемовин навіть не дійшли. Ми офіційно всім оголосили, направили запрошення, що ми готові сформувати єдиний список. Я ніколи і ні перед ким не ставив питання квот. 

У нас були всі шанси зайняти друге місце. Це було абсолютно реально. 

Йдеться про те, що в програмних положеннях різких відмінностей не було. Де-факто це означає, що просто в угоду амбіціям окремих лідерів цих партій ми голоси демократичних сил віддали або "Слузі народу", або "Опоблоку". Я вважаю, що це була помилка. 

Чи знімаю я з себе відповідальність? Можливо, я міг більш активно як лідер партії, яка, як виявилося, має найбільшу підтримку, робити відповідні кроки. Але, на жаль, цього не получилося. Це є суб'єктивні фактори, які вплинули. 

Є об'єктивні фактори. Коли одразу після президентських виборів ти проводиш парламентську кампанію, люди намагаються підтримати свій вибір під час президентських. Це абсолютно технологічні речі.

Я не скажу, що це довіра. Це ще не довіра. Хоча люди в соціологічних дослідженнях саме так це називають. Тому що так їх питають. 

Але я точно наголошую, що зараз панує два почуття. Перше почуття – це не довіра, а надія. Ті, хто проголосували, на щось надіються і мають на це підстави, мають на це право. Я буду дуже щасливий, якщо їхні надії справдяться.

Інші, їх теж велика кількість, мають тривогу. І вони на це мають право. Це абсолютно обґрунтоване почуття. Я би дуже хотів, щоб тривога не виправдалася, а надія виправдалася. 

Мажоритарна кампанія нічим не відрізняється від кампанії по загальнонаціональному багатомандатному округу. Я думаю, що це є проблема цих виборів, феномен цих виборів. 

Коли більше сотні людей не мають вищої освіти. Коли майже сотня людей були безробітними, які дуже давно не працювали, не платили податки, не мають досвіду і пройшли лише на почутті людей, що "слухайте, давайте дамо Зеленському шанс". 

Навіть з весільним фотографом, навіть з безробітною нянькою, навіть… Причому я з повагою ставлюся і до фотографа, і до няньки, але від охоронця, перукаря чи водія вони теж нічим не відрізняються. 

Дуже важливо, що зараз вони будуть проводити навчання. Там же будуть вчити не як кнопки тиснути.

— Ви думаєте, що за тиждень людей можна чомусь навчити?

— Це я і хотів сказати. У нас для того, щоб навчити людей бути гарним фотографом, я вибачаюсь, скільки треба вчитись, щоб бути фотографом? 

Порошенко звертається до фотографа "Української правди" Дмитра Ларіна. "Все життя", – відповідає Дмитро.

— Мінімум, щоб хоча би кнопки натискати? Кажуть, п'ять років. Якщо інтенсивні курси в Києво-Могилянці чи в Київській школі економіки, якби там вчили фотографів, то я думаю, що для цього потрібно не менше, ніж півроку.

Якщо є бажання навчитись бути депутатом за два тижні… Ми з вами, на жаль, знаємо відповідь... 

Ні, перетворити їх на підручних Чечетова, покійного, як орієнтуватися і піднімати руки, за два тижні можна. Але не більше.
 
Петро Порошенко: У нас для того, щоб навчити людей бути гарним фотографом, скільки треба вчитись? 

— Цю кампанію деякі експерти називають електоральним майданом. Ви погоджуєтесь з таким визначенням?

— Ні. 

— Фактично це є протест людей проти тієї системи, яка існувала з 2014 до 2019.

— Ви маєте право на таку думку. Я готовий визнати, що може бути й така точка зору. Але протестні настрої після президентських виборів були на дуже низькому рівні. 

Моя позиція навпаки – люди голосують за свою надію. Це перше. Люди голосують за те, щоб показати, що вони зробили правильний вибір під час президентської кампанії. Це їхнє право. Я цей вибір шаную. 

Ще раз кажу, що я буду щасливий, якщо цей їхній вибір виправдається. Бо якщо ви спитаєте мене, чи була у них мотивація за це голосувати, то це була блискуче проведена кампанія паном Зеленським. На Сході, Заході, в Центрі прихильникам Росії, прихильникам ЄС та НАТО він казав те, що вони хочуть чути, насправді не презентуючи програму. 

Це теж технологія. Ця технологія перемогла. Я маю це визнати. 

— Як ви думаєте, чому Зеленський зміг стати уособленням надії, а ваша політична сила – ні?

— Тому що ми несли на собі тягар відповідальності за попередні п'ять років. У Зеленського був тягар навпаки – повітряні кульки. 

— Повітряні кульки були у Шарія. 

— Я не виключаю, що ті люди, які передавали їх Шарію, мали відношення в тому числі до пана Зеленського. 

— Цікаво. 

— Бо їх охороняла поліція, бо вони точно мали причетність до влади. Я думаю, що ця технологія буде ще не раз використана проти опонентів діючої влади. Але я цього не стверджую, бо наша тема дещо інша. 

Я хочу наголосити, що аргументом "за", тими кульками, замість нашого тягаря відповідальності, це були фільм "Свати", фільм "Слуга народу", відомість "95 Кварталу" і віртуальне життя, яке просто вмілими технологічними механізмами намагалися перекласти на життя реальне.

От тут я можу точно сказати, що цього не буде. І не буде за зовнішніми ознаками, які зараз в соціальних мережах — їздив на велосипеді, а тепер кортежем, чи розстрілює парламент, чи щось інше. 

Зеленський – не Голобородько, це точно. Але люди це ототожнювали. Це також технологія, яка на сьогоднішній день спрацювала. 

Poroshenko
Порошенко: Я наголошую, що проти Петра Порошенка не порушено жодної кримінальної справи. Я прошу, чи можу я звернутися до "Української правди" для того, щоб ви зробили неупереджене розслідування? Вас точно ніхто не запідозрить у симпатіях до Порошенка!
"Я не борюсь за посади. Я мав у своєму житті найвищу посаду, про яку може тільки мріяти українець"

— Для мене показовими є результати виборів на 12 окрузі. Там переміг ректор Вінницького кооперативного університету, кандидат від "Слуги народу". Це округ, за яким ви свого часу обиралися до парламенту. І Олексій. Взагалі Вінницька область дала вам лише четверте місце. Ви аналізували причини?

— Я ж вам казав. Розпорошеність демократичних сил. Ми і політична сила Гройсмана. Це була єдина область, де він подолав 5%-ий бар'єр. Єдина по всій Україні. І він не переміг в області, але він подолав бар'єр. 

На відміну від нас, де прохідний бар'єр було подолано майже по всій Україні. Якщо скласти результати, то точно мали би можливість боротися за перемогу. Бо є ефект кумулятивний – складання результатів. 

У нас перемогли окремі народні депутати з фракції Блоку Петра Порошенка, які йшли самовисуванцями. Наскільки мені відомо, від Володимира Борисовича ніхто не переміг у Вінниці і Вінницькій області. 

Я пишаюся тим, що у нас по моєму округу на другому місці опинилася фантастична жінка – волонтер, лікар, військовий медик, мама чотирьох дітей. Просто світла така особистість. Вона обійшла всіх демократичних самовисуванців і від "Свободи", і від Гройсмана, і від багатьох інших. Я думаю, що в неї буде фантастичне політичне життя. 

— Здається, що найбільше з демократичних сил ви ображаєтеся на пана Гройсмана?

— Категорично ні. Я Володимиру Борисовичу бажаю всіляких гараздів. Я не можу на нього ображатися. 

— Він вас привітав на виборах чи ви не контактуєте?

— Слухайте, ми мали спільну політичну долю. Він був четвертим у моєму партійному списку. Наша політична сила висунула його на спікера. Наша політична сила висунула його на прем'єр-міністра. 

Завершення моєї президентської каденції – це завершується перший етап, коли кожен може обирати подальше життя. Чи було право у Володимира зробити цей вибір? Було. Чи схвалюю я цей вибір? Ні. 

Я вважаю, що з політичної точки зору, це було самогубство. Але чи має він право на цей вибір? Очевидно, так. Життя показало чи правий він був, чи ні. І повірте мені, це абсолютно щиро. 

Незважаючи на те, що багато-багато технологів казали йому, що треба обов'язково критикувати Порошенка, я це сприймав виключно як технологічні рекомендації. 

Покритикував. Йому це не допомогло. Так само, як і всім, хто критикували Порошенка. Вони опинилися за межами парламенту.
 
Порошенко: Чи було право у Гройсмана зробити цей вибір? Було. Чи схвалюю я цей вибір? Ні. Я вважаю, що з політичної точки зору це було самогубство
 
Покритикував. Йому це не допомогло. Так само, як і всім, хто критикували Порошенка. Вони опинилися за межами парламенту
— Щодо інших ваших соратників, я маю на увазі Ігоря Кононенка, Олександра Грановського, які також програли свої округи. Чи спілкувалися ви з ними після цього?

— Не спілкувався. Мені здається по ФБ, що вони зараз відпочивають. Вони мали складну кампанію. Це така сама історія. 

Є період каденції президента. Є рішення, яке я шаную. Вийти з партії і балотуватися чи не балотуватися – це їхнє приватне рішення. На сьогоднішній день вони не потрапили до парламенту і це є минуле. Все, перегорнули сторінку. Я точно переконаний, що вони будуть мати якісь свої справи… 

— Кримінальні?

— Не знаю. Ні, по-іншому. Я точно переконаний, що в них є чим займатися. В них є нормальне життя. Наскільки мені здається, це життя не буде пов'язано з політикою. Це відповідь на ваше питання. 

А щодо майбутнього, то у "Європейської солідарності", я точно передбачаю, є політичне майбутнє. Політичне майбутнє пов'язане з тим, що рух нашої країни в ЄС, в НАТО, захист цінностей, здобутків, яких ми досягнули за п'ять років – це є сьогодні позиція, яку підтримують точно набагато більше, ніж 1 мільйон 200 тисяч виборців, які віддали свої голоси за нас. 

— Тобто ви себе бачите як? В опозиції до нинішньої влади?

— Я себе бачу твердо як людину, яка знаходиться в форматі підтримки України. У вас же немає жодного сумніву, що я не борюсь за якісь посади? Не борюсь за них. Вони мене не цікавлять. 

Я мав у своєму житті найвищу посаду, про яку може тільки мріяти українець. Це певною мірою криза кар'єрного росту, бо немає куди далі рости. В даному випадку моя мотивація абсолютно одна – захистити європейське майбутнє України. Саме так ми написали. 

— Як це має виглядати? Я спостерігала вашу кампанію "Захистимо європейське майбутнє України", де ви, зокрема, подаєте меседж до людей як єдиної проєвропейської сили в наступному парламенті. Але який інструментарій у вас може бути як в опозиційної сили?

— У парламентсько-президентській республіці у парламенту багато інструментів. В складі нашої фракції є значна частина і досвідчених парламентарів, і людей, які вперше обралися до парламенту, але знають, якою ціною були досягнуті ті результати за попередні п'ять років. Вони готові ефективно діяти в цьому напрямку. 

У нас напрацьована велика кількість законопроектів, нормативних актів, дорожніх карт, як ми маємо продовжити цю роботу.

В даному випадку монопартійна більшість створює можливості. Якщо рух наш буде зупинений, то ми точно будемо в жорсткій опозиції до спроб розвернути країну назад в бік Росії. До спроб зруйнувати енергетичну незалежність нашої держави, що ми вже бачили під час перших переговорів з РФ. До спроб зруйнувати децентралізацію, що зараз ми бачимо через намагання відібрати повноваження виконавчої влади в обраного міського голови. 

Мається на увазі міського голови міста Києва. Мова йде не про прізвища. Йдеться про принципи місцевого самоврядування, принципи децентралізації. Якщо хтось зараз буде намагатися підмінити децентралізацію федералізацією і таким чином зробити перший крок до розшматування країни, ми це помітимо. 

Ми знаємо, як не потрапити в пастку парламенту, і будемо жорстко проти того протестувати. Але починати мені б хотілося з позитиву. 

— Тобто ви зараз налаштовані конструктивно до монобільшості?

— Абсолютно. Я налаштований точно не контра, а проукраїнськи. Я неодноразово, в тому числі під час свого останнього візиту до Страсбургу, казав, що позиція перша — ми на зовнішньому фронті маємо виступати об'єднано. Навіть під час парламентської кампанії, навіть коли ми маємо дуже жорсткі внутрішньополітичні протистояння всередині держави. 

Я це продемонстрував під час підготовки однієї з перших резолюцій новообраного парламенту, де ми фактично досягли дуже переконливих результатів, на відміну від дуже великого провалу, який Україна зазнала в ПАРЄ. Саме це було для мене мотивацією їхати туди. 

— Оскільки ми заговорили про Кличка, зараз існує велика перспектива дострокових місцевих виборів, вже лунають такі заяви. Я думаю, що команда Зеленського налаштована, щоб ці вибори проводити. Чи будете ви підтримувати Кличка в цьому протистоянні проти президентського Офісу? Якою ви бачите тактику "Європейської солідарності" на місцевих виборах, які, напевно, завершаться так само, як і парламентські?

— Ні. Аргументація людей при голосуванні на місцевих виборах і аргументація людей при голосуванні на парламентських виборах кардинально інша. 

Міські голови, які внаслідок децентралізації, яка була ініційована моєю командою і яка в результаті цього процесу отримала величезні можливості, зараз має дуже великий рівень підтримки.

— Кого ви маєте на увазі?

— Всі міські голови, починаючи від Філатова… 

— Кернеса (мера Харкова), Труханова (мера Одеси)?

— І Кернес має підтримку. 

— Вибори показали протилежне. 

— Слухайте, не порівнюйте це! Ще в 1998 році був цей феномен, коли я вперше приїхав у Вінницю і проти мене був міський голова. Я його переміг на парламентських виборах, а на міських виборах він взяв 60% підтримки. 

Тому я хочу наголосити, що у нас є велика кількість міських голів, лідерів місцевого самоврядування, лідерів об'єднаних територіальних громад, які мають тверду підтримку. Ми будемо визначатися, кого з цих лідерів будемо підтримувати. Але я буду підтримувати Україну і я буду підтримувати "Європейську солідарність". 

— А Кличка?

— Якщо Кличко забажає приєднатися до "Європейської солідарності", я думаю, що це йому додасть і ми залюбки розглянемо цю пропозицію. Я говорив з ним по телефону, але ми не обговорювали місцеві вибори.

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком ч. 2

 

У нас по Конституції місцеві вибори мають бути проведені наступного року. На відміну від парламентських дострокових виборів, місцеві депутати і міські голови обираються на час до чергових парламентських виборів. Тобто ми фактично зараз можемо обрати на місцевих виборах нових депутатів і міських керівників на час, менше, ніж один рік. Наскільки це буде мотивацією для новообраної команди, мені не відомо. 

Порошенко: Була робота проти нас поліції. Була робота проти нас організованих груп, на кшталт Шарія, організовані зсередини країни
"Яка справа, хоч ДБР, хоч когось щодо того, що я, виконуючи свої обіцянки, розпродаю свої активи?"
— На четвертий день після виборів ви несподівано прийшли до ДБР. Ваш допит був запланований на наступний день, але ви прийшли 24 липня. Можете пояснити, чому була обрана тактика?

— Та немає ніякої тактики! Є абсолютно дивна ситуація, йде дуже активна дискусія, що Порошенка запрошують до ДБР в такий день, такий день… 

Я хочу зараз твердо наголосити, що жодної повістки, запрошення по жодній з адрес – службовій, домашній я не отримував. Я твердо переконаний, я спитав – мені не направляли. 

— А заяви про примусовий привід з боку ДБР?

— Я це взагалі не коментую. Єдине джерело, яке чомусь володіло думками слідчих і головами в ДБР, був колишній заступник Адміністрації президента Януковича пан Портнов. 

Він мав доступ до матеріалів, він мав доступ до дат і постійно оголошував ці дати. Оголошував з подвійною метою: щоб організувати провокації, друге – для того, щоб зробити певний спосіб психологічного тиску на мене. Це марно. 

Оскільки я в черговий раз почув, що на завтра в мене на 15 годину відбувається… Я почув про це за годину чи за дві, що мене чомусь чекають в ДБР, але чомусь без повістки, я твердо розумів, що це може бути використано, як провокація проти мене, що я нібито не з'явився. Я поїхав.

Оскільки в мене на 25 липня на 15 годину (це легко перевірити) за пропозицією американської сторони була запланована зустріч з паном Куртом Волкером і іншими представниками Державного департаменту. Саме на 15, і тому я 24 липня поїхав до ДБР і запропонував – оскільки в мене міжнародна зустріч, чи могли би ви зараз мене допитати. 

— Це дивна ситуація. Є правила, і вони однакові для всіх. Я ж не можу прийти на допит, коли захочу.

— ...вибачаюсь, я закінчу. Вони кажуть: "Ми не готові". Так чекайте, ви кажете, що готувалися до цього місяць! "Нам потрібно дві години". "Добре, я через дві години під'їду". "Ми можемо тільки о дев'ятій вечора". "Добре, я на дев'яту вечора під'їду. Скажіть коли, і я буду у вас". "Добре, ми вас запросимо на дев'яту вечора". 

Потім проходить певний час і кажуть "ви знаєте, і на дев'яту вечора ми також не готові вас допитувати". Я кажу: "Це виглядає як клоунада, але я вас почув. Ось заявка, в мене міжнародна зустріч, прохання перенести допит, тільки обов'язково дати відповідь". 

Ми почекали до другої години, на наші заявки про перенесення допиту ми не отримали жодної відповіді. Для того, щоб не дати їм зробити провокацію, я передзвонив нашим американським партнерам, попросив перенести на дві години цю зустріч – з 15 на 17. Вони люб'язно погодились. Це також можна перевірити. І я поїхав в ДБР. 

— Чому були такі дивні заяви з боку партії "Європейська солідарність" про те, що нібито дійсно жодної повістки вам не надходило, і що ви нібито збираєтесь у термінову відпустку?

— Вибачте, будь ласка… По-перше, що значить "нібито"? Я стверджую, що ми не отримали жодної повістки. І якщо хтось може продемонструвати, що Порошенко отримав повістку, нехай покаже це. Я залюбки на це подивлюся. 

— Ми можемо побачити це із заяв пана Труби, де він говорить, що вас викликали на допит.

— Ні. Бо вчора під час перебування в ДБР я перевірив, що ми не отримали інформацію, жодної повістки листом. Тому, Севгіль, ніяких "нібито" немає. Єдині дивні заяви, які ми бачили, це заяви пана Труби, який взагалі не має права втручатися в слідство. 

— Але ви з ним спілкувалися. 

— Звичайно. Він мені сказав, що "я не маю права втручатися в слідство". Я йому відповів, що готовий звернутися до керівника слідчої групи – ми так і зробили. Я зустрівся з керівником слідчої групи, запропонував йому мене негайно допитати. Він сказав, що йому треба зібрати слідчих. "Прошу дуже, давайте, коли вам буде зручно – допитайте. Єдине, щоб не на 15 завтра". 

На жаль, ми не отримали такої можливості. Я це розцінюю як абсолютну позицію упередженості людини, яка ставиться необ'єктивно до слідства. Мене здивувало, що у нас кожен крок, який захищений законом щодо таємниці слідства, розкривається – в тому числі і дата допиту, і запрошення, і прізвище, і слідчий, і справа, по якій людину викликають на допит.

Мені вчора чітко наголосили, що нічого вони не розкривали. Що вони проводять службове розслідування вже місяць, бо вони не знають, яким чином це до пана Портнова потрапляє. Я сказав: "Ваш директор має доступ?" Він каже: "Так, має". Я йому кажу: "Це незаконно". Але пан директор передає це пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову. 

— Ви це стверджуєте? Ви це знаєте?

— Я маю цю інформацію. Я вважаю, що саме такий є спосіб витоку інформації. Я вважаю, що це нічого спільного з незалежним і об'єктивним розслідуванням не має. Тим більше, що вчора були абсолютно дивні запитання. 

— Розкажіть. Я знаю, що ви не можете розголошувати, але за вас це фактично зробив той самий Андрій Портнов у своєму телеграм-каналі.

— Все, що каже Андрій Портнов – це є нісенітниця. Просто прийміть це на віру і прошу не реагувати на людину, поплічника Януковича, який втік до Росії. Що він там робив, ми собі можемо тільки уявити.

— Останні роки він жив у Відні. 

— І боявся сюди носа показати. Те, що робить Портнов, це є пряме порушення закону. Порушення закону полягає у тому, що перше – це є завідомо неправдиве повідомлення про злочин. Це кримінальна відповідальність. У тих дурницях, що він писав, він не надав жодного доказу. 

Коли він пише, що Порошенко скоїв державний злочин, коли направив кораблі для ротації, для захисту Азовського узбережжя Маріуполя, то це завідомо неправдиве повідомлення про злочин, яке було спростовано в тому числі рішенням, наказом міжнародного арбітражу. 
 
Порошенко: Чи відповідає якісний склад ДБР вимогам, які сьогодні висуває перед ним суспільство? На мою думку – ні. Внаслідок того, що керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути… Наприклад, підозра в тому, що пан Труба підлягає люстрації. Так само, як і пан Богдан

— Ваш допит стосувався продажу заводу "Ленкузня"?

— Абсолютно ні. Дивні і дурні запитання: кому належить, кого бачили? Це все є в матеріалах справи. На жаль, я є законослухняний громадянин і не можу це говорити. 

Але, друзі, немає про що говорити! Я вам обіцяю, я буду вимагати дозволу слідчого щодо таємниці слідства. 

Я готовий вам розповісти по змісту питань і змісту відповідей. Вони абсолютно пусті! Справа абсолютно пуста. Яка справа, хоч ДБР, хоч когось щодо того, що я, виконуючи свої обіцянки, розпродаю свої активи? Ви вважаєте, що там не сплачені податки? Сплата чи несплата податків регулюється Державною фіскальною службою. 

— Ви можете мені пояснити логіку, чому було потрібно продавати завод "Ленкузня" у 2018 році?

— Тому що я вирішив сконцентруватися на політиці. Як тільки я знайшов час… 

— Чому ви не зробили цього раніше? У 2013-2014 році?

— Тому що не було покупця. 

— У чому логіка Тігіпка, можете пояснити?

— Це його питайте. 

— Це викликає дуже багато запитань. 

— Задавайте їх. 

— Тому що завод брав оборонні замовлення… 

— І зараз бере, коли я не власник. 

— ...і ось раптово цей завод продається, за декілька місяців до виборів Сергію Тігіпку, який бачить в цьому виключно девелоперську перспективу.

(Восени 2018 року група "ТАС" Сергія Тігіпка придбала ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському". За даними ЗМІ, Тігіпко заплатив Порошенкові та Кононенкові за "Кузню" до 300 мільйонів доларів.)

— Це його право. Значить, він бачить це, і я шаную це його право. Нехай розвиває. 

— 300 мільйонів доларів – ви вважаєте це ринкова ціна для такого підприємства?

— Я не коментую ціну. Але я вам гарантую, що він був проданий по ринковій ціні і, як мені повідомили оціночні дії міжнародної аудиторської компанії, вона це підтвердила. 

— Якої?

— Не знаю. Це можете спитати в Тігіпка.

— Скільки тривали перемовини щодо купівлі?

— Дуже коротко. І я не брав в них участь. Це робила управляюча компанія, якій я передав відповідне доручення.

— Макар Пасенюк? 

— Ні. 

— А хто?

— Є управляюча компанія, яка управляє активами заводу "Ленкузня". Вона знайшла покупця. 

Порошенко: Директор ДБР передає інформацію пану Богдану, з яким вони постійно спілкуються. А пан Богдан передає це пану Портнову. Я вважаю, що саме такий є спосіб витоку інформації. Це нічого спільного з незалежним і об'єктивним розслідуванням не має
"Керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути" 

— Я хочу повернутися до питання ДБР, а саме – формування ДБР. Ви цей процес маєте пам'ятати. Тому що на той час вже було створено НАБУ і на ДБР були дуже великі сподівання, що це буде суперпотужна правоохоронна структура. В якийсь момент цю структуру вирішили поділити між собою такі люди, як від Олександра Турчинова Сергій Пашинський, який привів пана Романа Трубу. Від пана Авакова цим займався Купринець, який в тому числі делегував у конкурсну комісію своїх людей, з приводу яких у НАБУ також були питання, якщо ви пам'ятаєте. 

— Не пам'ятаю. 

— З вашого боку цим займався Олександр Грановський… 

— Я це категорично спростовую. 

— Який делегував… Я все ж продовжу… 

— Ви задаєте питання. 

— ...Ольгу Варченко. 

— Господи, ще раз наголошую, що до створення ДБР і делегування Варченко, хоч я і не знаю, що таке "делегував"… я не маю жодного відношення. 

По-друге, єдине, що я вам можу зараз сказати, що у мене були розмови і з паном Аваковим, я думаю, що він це може підтвердити, і з паном Турчиновим. Я хочу твердо наголосити на тому, що я як Петро Порошенко не підтримував жодного з кандидатів. 

— Не підтримували?

— Не підтримував. І ніхто там з моїх людей нікого не делегував. Більше того, просив свого часу перенести голосування. Щодо Варченко – я з нею до призначення не зустрічався. Я її не знав зовсім. 

— Ви заперечуєте, що Ольга Варченко була делегована… 

— Мною?

— ...до ДБР з боку президентської квоти Петра Порошенка?

— Я наголошую на тому, що я пані Ольгу… Я до неї ставлюся з великою шаною і повагою. 

— Тобто ви зустрічалися?

— Після призначення, очевидно ж, я її представляв. 

— А до?

— До – не зустрічався. Я її не знав і при всій шані і повазі я її туди не делегував. Більше того, наголошую, що я був проти цього голосування. 

— Роман Труба був креатурою, яка тоді, у 2017 році, задовольняла всіх?

— Точно не моєю і я просив за нього також не голосувати. 

— Як ви ставитеся до того, що фактично зараз Ольга Варченко стала таким крилом Арсена Авакова у ДБР і в тому числі людиною, через яку реалізуються кримінальні провадження проти вас?

— У мене немає такої інформації, тому я не можу це коментувати. Я вважаю, що у нас на сьогоднішній день в ДБР є системні проблеми. 

— Які? Можете її озвучити?

— Неефективність її функціонування і відсутність незалежності ДБР. 

У чому була мета створення ДБР? ДБР створювалося не для того, щоб провести туди якихось людей, так само як і судова реформа, і інше. У нас мала відбутися реформа правоохоронної діяльності. 

Зараз всі про це забули, що в 2014 році у нас всі ці права належали Генеральній прокуратурі. Що мається на увазі? Право слідства, право загального нагляду і інші речі, які не притаманні європейським країнам. Тому ми взяли і провели зміни до закону про Генеральну прокуратуру ще в 2014 році. Ми зробили те, що Україна чекала ще з 1996 року. 

Перше – ми скасували загальний нагляд, бо не закон і не суд визначали, що є законно, а що незаконно, що відповідає інтересам держави, а що – ні. Якось так непомітно всі забули, що загальний нагляд скасовано і подібні приписи прокурорів, які були дуже розповсюдженою практикою, в тому числі щодо тиску на бізнес, були ліквідовані. 

Наступна позиція – у нас Конституція вимагає, щоб слідство було вилучено з прокуратури. Ще з 1996 року. Політичної волі це зробити не було в жодного з президентів. 

— У вас так само?

— Якщо вам так здається, то я точно не збираюся з вами сперечатися. Але так трапилося, що слідство у прокуратури забрали з моєї політичної волі. Не просто була воля, а ми це зробили. 

І починаючи з листопада цього року – рішення було прийнято ще в 2017 році – прокуратура не має права вести жодної справи. А зараз вона має право вести лише ті справи, які у неї були до створення ДБР. Тому коли ви кажете "у вас так само" – це протирічить фактам, які ми маємо на сьогоднішній день. 
 
Порошенко: Мені немає за що червоніти. Немає жодних фактів, за які б мені треба було переживати. Якщо це буде політичне правосуддя – друзі мої, я ще в 2014 році на фронті перестав боятися

— Щодо ДБР… 

— От на сьогоднішній день слідство у прокуратури забрали. Кому його віддали? ДБР. 

Чи добре це чи погано? Точно добре. Слідство треба було забирати. Чи відповідає якісний склад ДБР тим вимогам, які сьогодні висуває перед ним суспільство? На мою думку, власну, ні, бо на сьогоднішній день, на жаль, внаслідок того, що керівництво ДБР має такі точки, на які Офіс президента може натиснути… 

— Можете пояснити, в чому ці точки полягають?

— Я не хочу це коментувати. Наприклад, підозра в тому, що пан Труба підлягає люстрації. Так само, як і пан Богдан. 

— Це питання до конкурсу, який проводився… 

— Очевидно.

— Чомусь раніше ви ці питання не задавали і вас все влаштовувало.

— Я не є учасником конкурсної комісії. І мені це теж не подобається. Але це, я думаю, дуже вдало використовує керівництво держави і керівництво Офісу президента. 

Моє єдине зауваження, що незалежність судової гілки влади і незалежність ДБР, без прізвищ, сьогодні, на жаль, недостатня. Це означає, що влада може використовувати правоохоронні органи для політичного тиску. Що вона зараз і робить. 

— Це знімає відповідальність з Петра Порошенка як президента?

— Що? Те, що у нас на сьогоднішній день немає незалежності? 

— Якби реформи були реалізовані, в нас були би незалежні правоохоронні органи та суди… 

— Я наголошую, що Петро Порошенко жодного разу ні в ДБР, ні в будь-які інші правоохоронні органи, ні в поліцію в тому числі, це може підтвердити пан Аваков, ні в суди – не використовував вплив президентського офісу для вирішення питань, в тому числі політичних. 

На жаль, зараз ми маємо іншу ситуацію. Тобто це залежить від політичної волі. Політична воля Порошенка була – забезпечення невтручання. Як воно зараз йдеться – побачимо. 

Порошенко: Господи, ще раз наголошую, що до створення ДБР і делегування Варченко, хоч я і не знаю, що таке "делегував"… я не маю жодного відношення
"Я ні від кого не збираюся ховатися, бо це буде великий подарунок Путіну"

— Свого часу судовою системою керував пан Портнов, потім його замінили у вашій Адміністрації пан Грановський і пан Філатов, які в тому числі дзвонили суддям, коли їм потрібно було приймати якісь рішення. Зараз все так швидко посипалося. Чому?

— Тому що те, що ви говорите, дозвольте мені поставити під сумнів. У чому полягав сенс судової реформи?

— Тобто ви заперечуєте вплив Грановського і Філатова на судову систему і на правоохоронні органи?

— Так, я заперечую. Тому що зараз ви ж самі бачите, що цього впливу не існувало. 

— Тому що зараз ви не президент. 

— Якщо вони вважають, що вони попризначали своїх людей, незалежно від того, президент це чи не президент... 

Послухайте, будь ласка, судова реформа… Можна по-різному до неї ставитися і вона має недоліки. Але вона слугувала тому, щоб відбулося оновлення судової системи. На рівні Верховного суду… 

— Після проведення судової реформи ми зіштовхнулися з проблемою недокомплектації судів, також в нас багато суддів, стосовно яких виникають сумніви щодо їхньої доброчесності. 

— Якщо дозволите, я скажу, причому ви можете мати свою точку зору, якщо моя буде непереконлива. Позиція перша – судова система має бути незалежна. Позиція друга – судова система має бути оновлена. 

На рівні Верховного суду судова система була оновлена, мені здається, на 70%. Значна частина з них, суддів, не просто пройшли тестування, не просто пройшли абсолютно прозоре випробування, а ще й були долучені адвокати, науковці, і таким чином було сформовано новий Верховний суд. 

Хочу наголосити, що протягнути туди людей Порошенка, Філатова, Грановського, Портнова або будь-кого іншого було надзвичайно важко. Але з космосу людей на посади суддів Верховного суду взяти не можна було. Бо це мають бути українці, які є такими, як вони є. 

Я можу зараз наголосити, що Верховний суд поки що тримає високу репутацію і не задіяний, незважаючи на те, що скоро йому виповнюється півтора роки роботи, в жодних неправосудних рішеннях. Чи це добре? Це добре, незважаючи на ту негативну атмосферу, яка створена навколо цього суду. 

Суди першої інстанції понабирали на себе величезну кількість бруду і є на сьогоднішній день залежними від нової президентської влади. Ви праві. Чому це так відбулося? Тому що ВККС і Вища рада правосуддя у зв'язку в тому числі з моїми зверненнями і листами відклала реформування суддів першої інстанції.

— Ви зараз як громадянин, як без п'яти хвилин народний депутат, очікуєте на справедливість щодо тих справ, які зараз порушені проти вас? І що ця судова нереформована система не працюватиме проти вас?

— Севгіль, ви не просто журналіст, а ще і індикатор. Я наголошую, що проти Петра Порошенка не порушено жодної кримінальної справи. Я наголошую, що не існує жодного факту про те, що нібито Петро Порошенко порушив закон. Це неправда. 

Більше того, я навпаки прошу, чи можу я звернутися до "Української правди" для того, щоб ви зробили неупереджене розслідування. Вас точно ніхто не запідозрить у симпатіях до Порошенка! Я буду дуже дякувати, якщо ви погодитесь зробити своє власне дослідження по всіх відомих справах, щоб ви найняли незалежних юридичних експертів і дали свою суб'єктивну оцінку – чи є там щось, чи немає. 

Це б дуже допомогло. Це і є мета Портнова – "ми не знаємо, що там, але справи порушені проти вас". Ще раз наголошую, всі чітко заявили, що жодної справи немає і не буде, я вас запевнив, що для цього немає жодних підстав. 

Але якщо ви приймаєте цю пропозицію, я буду дуже вдячний. Давайте зробимо об'єктивне, неупереджене, незалежне розслідування. Я залюбки дам вам всю інформацію конкретно по кожній справі. 

— Петре Олексійовичу, ви збираєтеся найближчим часом їхати з країни?

— Так, збираюся.

— Але повертаєтесь?

— Ні (починає сміятися). Насправді, їду у відпустку на кілька днів.

— Ви знаєте, вже зараз деякі люди обмірковують те, чи не стане Петро Порошенко для Володимира Зеленського як Тимошенко для Януковича. Я так розумію в нього є особисті мотиви помститися вам через брудну президентську кампанію.

— Це його право. 

— Як ви плануєте захищатися?

— Не знаю. Я не знаю проти чого захищатися, але я точно нічого не боюся.

— "План Б" у вас вже є?

— Що таке "план Б"? Я не розумію.

— Як ви бачите своє найближче політичне майбутнє? Ви – депутат. Найближче пленарне засідання... Уявімо, вас позбавляють недоторканності і починаються судові процеси, допити...

— Мені немає за що червоніти. Немає жодних фактів, за які б мені треба було переживати. Якщо це буде політичне правосуддя – друзі мої, я ще в 2014 році на фронті перестав боятися. І мені абсолютно байдуже. Я ні від кого не збираюся ховатися, бо це дуже буде великий подарунок Путіну. Насправді ж мій опонент не Зеленський. Мій опонент – Путін.

— Ну, ми це зрозуміли із передвиборчої кампанії...

— Це без жартів буде подарунком для Путіна, якщо Порошенко почне ховатися. А вони роблять для Путіна такий подарунок, коли починають такі справи, створюючи образ, що там щось не те. 

До того ж, я розумію, що це і робота політичних консультантів: якщо завтра щось не буде виходити в економіці, краще організувати атаку на Порошенка. Це означає справа на замовлення, а я цього не боюся. 

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком ч.3

У другій частині читайте про відносини Порошенка із Медведчуком, справу Гладковського та про те, як Порошенко бачить себе через 10 років. 

Велике інтерв'ю з Петром Порошенком

Петро Порошенко: В мене, на жаль, є за що просити пробачення в Господа

Четвер, 1 серпня 2019

СЕВГІЛЬ МУСАЄВА- sevgil hayretdn qz musaieva
Після виходу першої частини інтерв'ю з Петром Порошенком міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та голова Кабміну Володимир Гройсман, які обидва входили до так званої "стратегічної сімки" при АП, звинуватили п'ятого президента у брехні та в тому, що він заважав реалізувати всі їхні задуми.

Ця реакція ще вчорашніх союзників стала хорошою ілюстрацією законів української влади. Врешті, як і рівня політичної культури. Але залишимо це на розсуд найближчої історії.

Ми очікуємо, що "ображені" з'являться і після публікації цієї частини нашої розмови. 

Але її цінність "Українська правда" бачить в іншому. Порошенко вперше розмірковує над своїми помилками та про те, що, зрештою, можна було зробити по-іншому, якби в нього знову з'явилась така можливість. Говорить про своє місце в підручнику історії та про те, як бачить себе за 10 років.

Можливо, ця розмова чимось допоможе, а від чогось зупинить тих, кому час і суспільство надали ще один історичний шанс.

"В мене була низка дуже вдалих призначень, які не подобаються суспільству... Крім Данилюка"
– Питання більш філософське. Ще на початку 2018 року електоральні заміри показували, що у вас антирейтинг близько 50%. Деякі люди, навіть у вашому офісі, казали, що, можливо, краще готувати правонаступника. Але ви вирішили піти на вибори, зважаючи на цей антирейтинг, який – і ви це знаєте – більш важливий показник, аніж рівень підтримки. Ви визнаєте, що це була помилка?

– Ні. Я мав це зробити… 

Якби я бачив кандидата, який би від нашої команди міг перемогти, я би точно і залюбки запропонував йому участь у кампанії. Не хочу зараз називати жодних прізвищ, але ви можете їх назвати, хто би замість мене міг перемогти на президентських виборах. 

Я наголошую, що жоден з тих, кого б ви назвали, не вийшов би навіть у другий тур. Це перша позиція.

Друга позиція – ті міфічні співробітники Адміністрації. "Українська правда" їх зазвичай називає як джерело інформації. Я наголошую, що вони також стояли на позиції, що ми не вийдемо в другий тур. А ми вийшли! Потім – що ми не наберемо 4,5 млн. голосів. Ми набрали! 

Не треба недооцінювати українців. У нас зараз є хвиля втоми, бо п'ять років були складні. Люди мають право на такий вибір. Але я робив все, щоб захистити Україну й українців від війни. 

Бо економічний розвиток неможливий, інвестиції неможливі, коли вся країна живе в умовах війни. Що таке війна і від чого я намагався захистити?

Була мобілізація, пам'ятаєте, в народному господарстві забирали автомобілі, техніку, решту – ми це зупинили, бо неможливо залучити інвестиції, коли завтра приходить воєнком і забирає в тебе людей з виробництва. 

Це був мій вибір. Він був непростий.

Севгіль: Скільки ви втратили свого рейтингу на скандалі з Гладковським?

Порошенко: Не знаю, але втратили. Це болюче особливо в зв'язку з тим, що я не маю до цього абсолютно ніякого відношення. Від слова "зовсім"

Були позиції по воєнному стану, коли була агресія проти нас в Керченській протоці. І ті говорили "та що ви звертаєте увагу?!". Вибачте, це був акт агресії. Це було визнано міжнародним трибуналом. Це було визнано рішенням Ради безпеки. Моряки до сих пір знаходяться в полоні. І я діяв в межах повноважень президента. 

По решті позицій – слухайте, 6% ВВП ми направили в сектор оборони і безпеки. Уявіть собі, щоб цих відсотків було не 6, а 1,5%. А 5% перед виборами ми би направили на купівлю голосів. Умовно кажучи, на дотацію тарифів до виборів. Але ми на це не пішли.

– Ви говорите про армію, про 6% оборонного бюджету, але як це все може існувати з розбудовою президентської вертикалі в оборонному секторі, про яку писала "Українська правда" (я показую Порошенку роздрукований матеріал, в якому йдеться про призначення близьких до нього людей, які очолили оборонні підприємства за часів його президентства), і тією корупцією в "Укроборонпромі", яку виявили журналісти під час виборів?

– Прошу, благаю, обов'язково проконтролюйте це! Порошенко вже 100 днів не президент. Там працює велика кількість людей. Я перший приєднаюся до вас з тим, щоб притягти до відповідальності, якщо це виправдається. 

Поки що це інформаційний шум. Я не збираюся їх виправдовувати. Навпаки будь-яка спроба заробити на армії є неприйнятною. Я маю право це говорити, тому що я на армію потратив сотні мільйонів своїх грошей.

– Але навіщо було призначати свого бізнес-партнера, Олега Гладковського, заступником секретаря РНБО?

– Тому що я був переконаний в тому, що його управлінські якості дозволять швидко виконати поставлені під час війни завдання – переведення на тризмінний режим підприємства "Укроборонпрому". І вони були виконані.

Я ще раз хочу наголосити, якщо у вас є будь-які підстави говорити про те, що було порушено законодавство, будь ласка – в суд. 

–  Наступного дня після виходу сюжету від Адміністрації президента не було реакції. Гладковського ви звільнили лише через тиждень…

– Я не відповідаю за реакцію. Я відповідаю за те, що я можу зробити. Я нікого не виправдовую. Тиждень, який пішов на звільнення Гладковського, був зайнятий перевіркою інформації. 

Є сюжет. Ти маєш звернутися до прокуратури, до НАБУ, до військової прокуратури, до СБУ – прошу підтвердити.

– Ви визнаєте, що це була помилка?

– Кадрова? Звичайно, якщо я його звільнив, то звільненням я її і виправляв.

– Скільки ви втратили свого рейтингу на цьому скандалі?

– Не знаю, але втратили. Це болюче особливо в зв'язку з тим, що я не маю до цього абсолютно ніякого відношення. Від слова "зовсім".

– Але ваша відповідальність в тому, що ви призначили свого бізнес-партнера у РНБО.

– В чому? Доведена його вина? Буде доведена, будь ласка! Висоцький казав, що порядок забезпечується не відсутністю крадіїв, а здатністю влади їх ліквідовувати, чи як він сказав? 

Є помилки? Є. Але позиція така, що у нас дії мають бути ефективними. Людина, в незалежності від того, чи вона близька, чи не близька до президента, якщо він скоїв помилку або злочин, то помилка – звільнення, злочин – в'язниця. В цьому полягає принцип. 

А ви кажете "ви помилялися"? Так, бачите. Але в мене була низка дуже вдалих призначень, які також не подобаються суспільству.

– Наприклад?

– Гонтарєва. Тільки ледачий не кидав у мене каміння за Гонтарєву. Тільки за Гонтарєву пан Коломойський почав атакувати мене по своєму телебаченню. 

– Атакувати він почав раніше. 

– Але збільшив атаки. І я зараз стверджую, що все, що робила пані Гонтарєва, вона робила на користь України з високим професійним рівнем, з нульовою толерантністю до корупції. Ніколи ще в нас не було такого голови НБУ, який би відновив функціонування фінансово-банківської системи. 

Так, це я запропонував. Вона пішла. Але добре слово сказати… Ви згадайте, що у нас на сьогоднішній день у фінансово-банківській системі були вичищені авгієві конюшні, значно зросли перерахування в державний бюджет, відмінності між доходами і видатками НБУ. Плеяда міністрів фінансів, крім Данилюка.

– Чому ви так його виділяєте?

– Тому що він не витримав цієї позиції. 

Але і Наталка Яресько – я пишаюся тим, що вона зробила. Країна була банкрутом. І ефективна взаємодія Яресько і Гонтарєвої врятувала країну. 

Да, я для цього робив максимум можливого. Про це ніхто не говорить. І Маркарова зараз. Це з їхньої плеяди. Я вважаю, що ті виклики, які стояли перед державою, вони були значно складніші, ніж зараз. 

– Ви підтримуєте зараз стосунки з Гладковським?

– Ні. Я ж сказав вам і підтверджую це зараз: я в останній раз бачив його на засіданні РНБО, де я його звільнив. І по телефону не спілкувався.

– Наскільки я розумію, у вас були дружні стосунки. Вони закінчилися?

– У мене немає потреби. Він має пояснити суспільству, що там трапилось. 

Ще раз хочу наголосити, якщо у вас є претензії, передайте їх в суд і притягніть до відповідальності. Я вважаю, що це неприпустимо, коли 8 місяців йдуть одні розмови без будь-яких справ у суді. 

Це означає тільки одне – або чогось не було, або це було використано як технологія. Все. 

Порошенко про Медведчука:
Порошенко: Моя позиція наступна. Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори. Це, на жаль, констатація факту

– Між тим, і зараз вже три місяці після виборів, ви залишаєтеся лідером антипатій українців за останніми соціологічними дослідженнями.

– Я людина, яка ці п'ять років не боролася за рейтинги, бо це зовсім різні речі. Кажуть, що політик бореться за рейтинг, а державний діяч бореться за те, щоб змінити державу. Я точно відношу себе до державних діячів. 

Бо якби я кожен свій крок вимірював лайками в ФБ або відсотками рейтинга, жодна з реформ не пройшла б. Жодна! Бо більшість реформ є непопулярні. І це є та ціна. 

Якби перед паном Зеленським зараз стояла Україна 2014 року…

– Ви думаєте, що причина лише в цьому? Лише в реформах?

– Чому лише? Я вам намагаюся пояснити свою позицію. Ви намагаєтесь причепити мені комплекс вини. Якщо вам для інтерв'ю дуже потрібно, щоб Порошенко що-небудь знайшов і сказав, що я винен, то, Севгіль, я винен.

– В чому?

– В комунікаційній політиці. Це було слабке місце. 

В тому, що ми не захистилися від російської інформаційної агресії. Це було слабке місце. 

В тому, що ми не захистилися і ви не захистилися від фейкових новин. Бо у нас не існувало механізму, ми були не готові до того, що Росія буде використовувати демократичні інструменти для боротьби проти демократії. 

Я винен. Бо на мені лежало питання безпеки. Я вам сказав, що у мене були помилки і були успіхи в кадровій політиці. Але якщо брати те, що зроблено, то я пишаюся тим, що зроблено, незважаючи на помилки.

Порошенко: Я маю певні підстави стверджувати, що власник 112 не змінився. Незалежно від того, чи він оформлювався на якогось німця, чи на іншу людину, він належить зараз кому? Путіну де-факто. І рішення приймає хто? Путін, якщо ви не знали
"Медведчук при мені голову не міг підняти" 
– Ви почали казати про російську інформаційну агресію. Я не можу не поставити питання про Віктора Медведчука.

– Прошу.

– Саме за час вашого президентства Віктор Медведчук став одним із найпотужніших гравців у внутрішній політиці.

– Вельмишановна… 

– Без вашої підтримки цього би не сталося.

– Пані Севгіль. Я з дуже високою повагою ставлюся до вас як до журналіста. Я дуже шаную вас, щоб допустити на мить, що ви повірили, що був період, будь-який в українській історії, коли Медведчук не мав ролі і впливу. Наголошую на тому, що це було в кожен з років країни.

– Але зараз він має представництво в 13% в парламенті. І в нього не було такої кількості бізнес-інтересів тут...

– Браво, тільки при Порошенку він цього не мав. При Порошенку він навіть не балотувався! При Порошенку він навіть не намагався забезпечити такий вплив на інформаційні канали!

– Ну, як це? Петро Олексійович, він придбав канали під час вашого президентства.

– Які?

– 112, NewsOne.

– А кому належав 112? У кого він його придбав? Може, я якось заплутався? Можна я вам розкажу, кому належав 112, якщо ви не знаєте? 

Я маю певні підстави стверджувати, що власник 112 не змінився. Незалежно від того, чи він оформлювався на якогось німця, чи на іншу людину він належить зараз кому? Путіну де-факто. І рішення приймає хто? Путін, якщо ви не знали. І раніше рішення приймав Путін. Бо Янукович приїхав в Москву з каналом на блюдечку.

– Чому ви не могли протидіяти Медведчуку?

– А чому я не міг протидіяти? Медведчук при мені голову не міг підняти! Вибачте, будь ласка…

– Дивіться, я вам хочу показати доповідь, яку ми готували по пану Медведчуку (показую роздрукований файл, у якому йдеться про проекти в яких в Україні задіяний Медведчук): Медведчук і ринок вугілля. Це розслідування "Української правди", до речі. Медведчук і ринок дизельного палива. Медведчук і ринок скрапленого газу.

– Ви так добре підготувалися, дайте мені можливість відповісти. З 112 ми розібралися, що у нас не відбулося зміни власника? Просто подумайте і признайте. NewsOne кому належить? Ви про роль Азарова на NewsOne не чули? Що створений за гроші Азарова? Де зараз Азаров?

– Колишні поплічники Януковича майже всі у Москві.

– Тобто кому належав NewsOne? Азарову. А зараз де-факто кому належить NewsOne? Путіну. А до цього…

Тобто у нас змінилася власність при Порошенку? Ні, я наголошую. 

Тепер, я декілька разів виходив в парламент з пропозицією – друзі мої, давайте ми дамо Нацраді право забирати ліцензії негайно при підозрі, що канал належить країні-агресору. Ні. 

Компромісом була постанова Верховної Ради без будь-яких законних механізмів її реалізувати. Бо не можна запроваджувати санкції проти українських фізичних осіб. Закон забороняє. 

А от що зробилося зараз після виборів? Був придбаний канал ЗІК. А кому належав ЗІК? Точно не Януковичу. А кому належав? Пану Петру Димінському. От тут це відбулося вже після президентських виборів. Перехід права власності каналу, який має вплив на Західну Україну і достатньо серйозний. Кому? Путіну. 

Медведчука немає, є Путін. А Медведчук є його представником. І при Порошенку Медведчук 13% не набирав. А зараз набрав. При моєму президентстві він не набирав.

Порошенко:
Порошенко: Моя жадібність – це імідж, який намагаються створити. Я на жадібність намагаюся відповісти наступним. Ви уявляєте, що я витратив 2 мільярди гривень своїх власних грошей на армію?

– Медведчук за часів вашого президентства зміг встановити свій бізнес на ринку дизельного палива, на ринку скрапленого газу… Все це відбувалося завдяки вашій добрій волі...

– ...Ви компетенцію президента знаєте?

– ...в тому числі завдяки СБУ, голову якої призначає саме президент, і конкретному заступнику пана Грицака, одіозному Павлу Демчині.

– З вашого дозволу. Ринок скрапленого газу. Було потужне розслідування пана Лещенка і "Української правди". Там дійсно були дії СБУ. Мені про них відомо.

– Чому тоді не було звільнено пана Демчину?

– Мені про них відомо. Більше того, сказали, що там прямі інтереси Порошенка, на ринку скрапленого газу. 

По-перше, я стверджую, що це нісенітниця, повна. Я не знаю щодо Медведчука, але про мій вплив так точно. Я вам гарантую, якщо ви надасте будь-які докази того, що на ринку скрапленого газу були хоч якісь позиції Порошенка, я це подарую "Українській правді".

– Що подаруєте? Скраплений газ, дизельне паливо?

– Будь-що, що ви знайдете. От все, що ви знайдете по скрапленому газу, запишіть, я вам подарую. Бо це нісенітниця і брехня. Друзі мої, знаходьте…

Моя позиція наступна. Вплив Медведчука посилився після того, як Порошенко не виграв президентські вибори. Це, на жаль, констатація факту.

– Чомусь він зараз не приїздить до Адміністрації президента.

– Запитайте, коли ми в останній раз бачилися з Медведчуком.

– Цікаво, так?

– Останній раз це було вісім місяців тому, коли ми обговорювали полонених. Перед поїздкою Медведчука в Тристоронню контактну групу. Я стверджую, що предметом моїх зустрічей з Медведчуком була виключно діяльність Тристоронньої контактної групи, полонені, а також передача пропозицій української сторони Путіну. 

Тому що я телефонних переговорів з Путіним за останній час не мав, і єдине, що йому могли передавати, ось це. Інших предметів у нас не було. Точно.

– Перед першим туром виборів пан Медведчук та пан Бойко поїхали до Москви і вели з керівником Газпрому Міллером газові перемовини. І вони безперешкодно повернулися до країни. Багато хто тоді чекав більш жорсткої реакції. Зокрема, їхнього арешту.

– Гарна ідея, фантастична. Тільки президент не заарештовує.

– Це я чудово розумію. Але є СБУ.

– У нас заарештовує не СБУ, а суд. І це є особливості демократичної держави. Я був обраний президентом України не для того, щоб заарештовувати. Бо для цього є інші органи. 

Якщо ви вважаєте, що функція президента – заарештовувати, і це виправдовується або пояснюється запитом суспільства, то це не запит на справедливість. Це запит на помсту. 

Звичайно, що ми могли би робити багато речей, але це точно не відповідальність президента. Це відповідальність слідчих органів, прокуратури, НАБУ і інших. Я ніколи не подзвонив, нікому не сказав за всю свою каденцію, я навіть не уявляю собі це "візьми і заарештуй". І пишаюся цим.

– Навіть у справі Корбана?

– По всіх. Не було кому дзвонити.

– Судді Чаусу, який вів судовий процес над Корбаном, від вас не дзвонили?

– Хто це такий?

– Суддя, якого НАБУ звинувачує у хабарі в 150 тисяч доларів, судді, який вів судовий процес над Корбаном, а потім втік до Молдови.

– Він мені не цікавий. Послухайте, будь ласка! Я ніколи в житті не бачив, не чув, не дзвонив, не спілкувався з паном Чаусом. Не знаю його, на щастя. Думаю, що й не буду знати. Від слова "зовсім". Це просто відповідь на всі ці питання. 

Ніколи в житті я цього пана не знав, не зустрічався, не говорив по телефону, не переписувався і не знав його імені до тих пір, поки воно не з'явилося в газетах. Крапка.

– Тобто це плід хворої уяви колишнього керівника Вінницької поліції, що співробітники УДО допомагали реалізувати втечу Чауса до Молдови?

– Я не знаю, хто що каже. Я наголошую, дивлячись вам в очі, ніколи в житті я не бачив, не спілкувався, не телефонував, не переписувався – ніяк з паном Чаусом. А далі ви вже на всі ці речі будете шукати…

– Складно з вами, Петро Олексійович...

– Чому?! Навпаки легко.

– Що б ви зробили по-іншому, якби у вас була можливість щось виправити?

– Багато чого.

– Наприклад?

– Реформи би по-іншому проводив. Парламентські вибори в 2014 році по-іншому організував би. Комунікаційну стратегію вибудував би по-іншому. Кадрову політику вистроїв би по-іншому

"Я став сильнішим, досвідченішим, мудрішим... Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом"
– Я би вас хотіла більше про філософські речі запитати. Перед інтерв'ю я дивилася ваш виступ на ТЕDх в Івано-Франківську, листопад 2013 року, напередодні всіх подій Майдану. Там було чудове запитання: що потрібно Україні і хто винен? Ви можете зараз сказати коротко, що потрібно Україні зараз і хто винен в тому, що сталося?

– Слухайте, хто винен, хто не винен, дає свою оцінку народ і історія. Я пропоную, що нам трохи зарано говорити про це. Якщо ми маємо говорити про каяття, то я точно буду каятися. Але не журналістам. 

Якщо ви задасте питання – було більше успіхів чи прорахунків, то очевидно, що більше успіхів. І за це я дякую кожному з 4,5 млн. українців, які за мене проголосували. Я дякую кожному, повірте мені, ми це не організовували, хто прийшов на Банкову 22 квітня і подякував. Я не дуже така емоційна людина, але це було дещо.

– Ви знаєте, що сказав Петро Порошенко у 2013 році на запитання хто винен?

– Нагадайте.

– В усьому винна корумпована, непрозора, неефективна, нечесна і дуже часто неукраїнська влада. Що ви можете сказати Петру Порошенку зразка 2013 року, коли самі пройшли через владу і займали найвищу посаду в державі? Це так чи ні?

– Моя позиція наступна. Значна кількість джерел, в тому числі корупції, протягом цих п'яти років були знищені. Зараз це дуже непопулярно і не модно говорити. 

Основна корупція – це була корупція при відшкодуванні ПДВ. Я пишаюся тим, що в тому числі Петро Порошенко, за прийнятими законами, де я ставив підпис, ми цю ситуацію переломили. 

Одним з джерел корупції був НАК "Нафтогаз". Зараз він чесний. Я пишаюся, що ми не просто забезпечили енергонезалежність нашої держави, ми вигнали всіх корупціонерів з НАК "Нафтогазу"…

– І в облгазах?

– В облгазах ще залишилося, а НАК "Нафтогаз" став прибутковим, став прозорим. Він вперше пройшов аудит, я цим пишаюся. 

Я пишаюся тим, що банківській сфері ми додали величезну кількість прозорості й порядку, системності. Людські гроші в банківській сфері захищені. 

Я пишаюся тим, що наш "Волонтерський десант" подолав значну частину корупції в армії. Я думаю, що це досягнення. 

Я би дуже хотів, дуже розраховував би на те, що символ корупції – міліція і ДАІ – запровадженням патрульної поліції ми також зробили кроки по очищенню. 

Я так можу говорити вам дуже і дуже багато... 

Я пишаюся тим, що ми створили антикорупційну інфраструктуру і зробили її незалежною від президента. І Спеціалізована антикорупційна прокуратура, і НАБУ, і антикорупційний суд.

– Ви так само тоді у 2013 році сказали, що зміни починаються з себе. Ви за ці п'ять років сильно змінилися?

– Кардинально.

– Можете порівняти, в чому саме?

– Я став сильнішим, досвідченішим, мудрішим, принаймні на те претендую. Я дуже постарів, бо це не легкий хліб – бути президентом. Але для чоловіка це не страшно. 

І ще я пишаюся кожним з п'яти років мого президентства. Бо я пишаюся Україною. Я пишаюся тим, що нам всім разом, в тому числі вам, Севгіль, вдалося зробити. Ми змінили Україну. 

Я пишаюся, що ми її зберегли, бо ставало питання про її існування. Я пишаюся, що країна кардинально інша. Але оскільки формат інтерв'ю передбачав, що я мав визнавати цілу низку помилок, я кажу, що в мене, на жаль, є за що просити пробачення в Господа.

Сьогодні я набагато більше люблю Україну. І країна змінилася. Вона дуже змінилася.

– В гіршу сторону чи кращу?

– В іншу. Щось змінилося на краще. Я пишаюся, що я до цього маю відношення. Щось змінилося в гіршу сторону. 

Що зараз відбувається? Зараз відбувається реванш. Причому реванш не тільки Медведчука, Путіна. Реванш не тільки з незрозумілою для мене мотивацією, з якою інколи йдуть представники команди Зеленського. А реванш… 

Дехто вважає за можливе зараз помститися за свої поразки під час Революції Гідності. Нам треба як можна скоріше відійти від цього. Об'єднати країну. Це надзвичайно небезпечно.

Порошенко: Якби я бачив кандидата, який би від нашої команди міг перемогти, я би точно і залюбки запропонував йому участь у кампанії. Не хочу зараз називати жодних прізвищ, але ви можете їх назвати, хто би замість мене міг перемогти на президентських виборах. 
Я наголошую, що жоден з тих, кого б ви назвали, не вийшов би навіть у другий тур.

"Я особисто сів і писав текст Мінських угод. Разом з Меркель"
– Що б ви зробили по-іншому, якби у вас була можливість щось виправити?

– Багато чого.

– Наприклад?

– Реформи би по-іншому проводив. Парламентські вибори в 2014 році по-іншому організував би. Комунікаційну стратегію вибудував би по-іншому. Кадрову політику вистроїв би по-іншому.

– У вас не було такого враження, що за ці п'ять років, коли ви були президентом, ви існували в бульбашці і не розуміли, що відбувається в країні?

– Ні, точно ні. Я настільки інформаційно перенасичений, що я точно розумію все, що відбувалося в країні. Інша справа, що можливості реагування на це…

Я наголошую, що у мене після парламентських виборів було лише 22% і в мене точно не було більшості. І кожне рішення проходило через надзвичайно складні переговори. Третина рішень не була реалізована через це. 

Те, що вдалося зробити, не маючи вирішального впливу на коаліцію, це диво. Порівнювати це зараз не зовсім коректно. 

В перші мої дні на посаді президента від 22 до 100 українських бійців щодня віддавали свої життя. Нікому не раджу пройти через це і розуміти, як важко з цим жити. Про який рейтинг ви говорите, коли в країні таке відбувається?

– Яке найскладніше рішення ви приймали за ці п'ять років?

– Я багато рішень приймав.

– Найскладніше. Що запам'яталося найбільше?

– Я не хочу повертатися до якихось негативних речей. Властивість моя, моєї пам'яті, що в пам'яті залишається позитивне. Але є речі, які я вважаю дуже світлими свого часу.

– Давайте пригадаємо Іловайськ, наприклад?

– Хочете про це поговорити? Відійдіть від кліше, що Іловайськ – це є програш українців. Сприймайте, будь ласка, Іловайськ як початок російської агресії.

– Я це чудово усвідомлюю.

– Якби не було агресії, то ситуація розгорталася б зовсім по-іншому. Я не хочу нікого звинувачувати, ні тих, хто відмовлявся виконувати накази головнокомандувача Муженка, чи тих, хто свого часу не зробили рішень… За це заплачена велика ціна. Але причиною стала російська агресія. 

Наша відповідь на це була знаєте яка, коли ми не мали військ?

– Прохання про коридор, а потім Мінські домовленості.

– 5 вересня... скоро буде п'ятиріччя. Воно вирішувалося не в Мінську. 5 вересня вирішувалося в Уельсі, Кардіффі на саміті НАТО. Я про це вперше кажу. Це було чудо, диво. 

Ніхто не вірив тут у нас, коли я їхав на саміт НАТО, що нам вдасться підписати і зупинити російський наступ. 

Ми застосовували час, відколи почали діяти Мінські домовленості… Чому Мінські домовленості почали діяти не з 12 години ночі, не з десятої, не з дванадцятої години дня, а з вісімнадцятої? Знаєте чому? Тому що десантники 95-ї і 79-ї під керівництвом Муженка і Забродського мали повернутися з рейду. 

Якби не було цього рейду, то, можливо, і Мінська би не було. Бо вони не розуміли, які у нас сили в тилу, і постійно отримували інформацію про те, що підрозділи російської армії ведуть бої з невідомо звідки з'явившимися українськими десантниками. На 18 годину вони вийшли за лінію зіткнення і вступив у дію Мінськ.

Коли ми говоримо про Іловайськ чи про Дебальцеве, дайте собі звіт, що там були тільки російські солдати. І скажіть правду про це суспільству. Бо я точно нікому не побажаю провести таку ніч, коли наші почали виходити з Дебальцеве, а на ФБ (Семена) Семенченка було оприлюднено детальний маршрут виходу. 

Жах! Бо вскрили "цілком таємний" наказ про вихід, передали Семенченку і той виставив на ФБ. І ти сидиш і думаєш – ну, як?! 

І треба зараз вночі, без засобів зв'язку, бо повне радіомовчання, змінювати маршрути для того, щоб врятувати людей. Це важко. Тут в Бога повіриш.

Якщо згадати, з чого ми почали, через що пройшли, і хтось буде мати сміливість сказати, що це є поразка, я точно з цим не погоджуся. 

Наголошую, що ми зруйнували план Путіна, як би банально це не звучало, знищити Україну, наказати нас за Революцію Гідності. Ми маємо зараз іншу державу. 

Порошенко: Що зараз відбувається? Зараз відбувається реванш. Причому реванш не тільки Медведчука, Путіна. Реванш не тільки з незрозумілою для мене мотивацією, з якою інколи йдуть представники команди Зеленського. А реванш… 
Дехто вважає за можливе зараз помститися за свої поразки під час Революції Гідності.

–  Як думаєте, що про вас напишуть у підручниках історії?

– Давайте поговоримо про це через два-три роки. Я переконаний, що у вас буде інша думка. А ви як думаєте, про що напишуть?

– Не знаю. Чого би вам хотілося? Пам'ятаєте, як це питання свого часу поставило в глухий кут вашого попередника Віктора Януковича. Він розгубився.

– Я вам хочу сказати, що я не розгублюся. Я твердо переконаний, що це є одні з найкращих років країни. Не найкращих з точки зору життя. Життя жахливе. Це один з найважчих періодів у сучасній історії України. 

Ми не можемо легко переносити втрату Криму. Ми не можемо легко переносити агресію на Донбасі. Ми не можемо легко переносити кардинальну перебудову економіки, коли 6% ВВП змушені витрачати на війну. 

Багато речей ми зробили вперше. Конкурси на посади державних службовців – вся громадськість України плескала. Ми залучили велику кількість молоді в ті роки, щоб вони взяли участь в державному управлінні.

У когось получилося, у когось ні. Але можливості для того, щоб прийти і разом з нами будувати Україну, були в усіх. 

Але я абсолютно спокійно, чесно дивлюся в очі щодо місця в історії Петра Порошенка. Поговоримо про це, коли прийде час.

– Я переконана, що людське життя – це шлях, який допомагає нам стати кращою версією себе і позбавитися якихось своїх поганих рис, проявів, постійна робота над собою. Ви знаєте свої погані риси? І як їх змінили ці роки президентства?

– Знаю.

– Можете назвати?

– Ні. (Сміється) Хочу бути з вами щирим. Інтерв'ю – це не сповідь. Але я готовий до цього, бо я ходжу на сповідь. Чесно розказую всі свої погані риси.

– Коли ви програли вибори, один відомий та поважний, що рідкість, український політик мені у приватній розмові сказав: "Порошенко – фантастичний дипломат, міжнародник із глобальним баченням. Але при цьому йому властивий якийсь мікроменеджмент, фіксованість на деталях, а ще, вибачте, але жадібність, які його і погубили"...

– Точно ні. Це імідж, який намагаються створити. Я на жадібність намагаюся відповісти наступним. Ви уявляєте, що я витратив 2 мільярди гривень своїх власних грошей на армію?

– А мікроменеджмент?

– Давайте крок за кроком. Коли хтось каже, що Порошенко жадібний…

Я не роздаю грошей, бо кожна копійка дісталася мені важкою роботою. Я ні в кого не залучаю гроші, в тому числі обидві кампанії я провів сам. 

Запитайте Сили повітряної оборони, які я облаштував разом з моїми партнерами по "Рошену". Запитайте 3-й чи 8-й полк спецназу, запитайте про антиснайперські комплекси. Бо як тільки в них появилися антиснайперські комплекси, набагато зменшилася кількість російських снайперів.

Зараз, звичайно, я менше даю армії, тому що армія забезпечена. Але благодійні програми не закінчуються, це не тема цього інтерв'ю.

А мікроменеджмент? Візьміть питання томосу. Кому ти це доручиш? Про який мікроменеджмент йдеться, коли ні Епіфанія, ні Філарета, нікого не приймають і переговори не ведуть? 

Кому з своїх помічників ти поручиш, коли рішення приймає виключно Синод? Кому, коли за тобою стоїть зібрати всіх ієрархів? Можливо, проти їхніх інтересів, щоб було підписано звернення. Кому ти доручиш, коли треба було готувати…

Я особисто сів і писав текст Мінських угод. Разом з Меркель. Тоді і в Меркель є мікроменеджмент, бо ми удвох писали. Такі слова, що от є мікроменеджмент… У чому?

Якщо говорити про якусь свою принципову позицію, то не помиляється той, хто нічого не робить. Я багато зробив, можливо, багато помилявся. Але я щиро прагнув, прагну і буду прагнути успіху моєї держави. Те, що це стало моїм першим пріоритетом за останні п'ять років, це головна зміна, яка відбулася. Україна і родина.

– Ви зрозуміли це, коли втратили цю можливість?

– Я ніколи не відчуваю, що я втратив цю можливість. Особливо це надихає, коли ти проїхав всю Україну. Як мінімум, ми можемо зараз говорити від 1 мільйона 100 з чимось тисяч до 4 мільйонів людей пов'язують надії України зі мною. Це дуже заряджає.

– Петро Порошенко через 10 років. Яким ви себе бачите?

– Я би дуже хотів, щоб я був живий. 

І мріяв би, щоб я завершував свою каденцію депутата Європейського 

Нагорода знайшла героя - Петра Порошенка

Вручення Порошенку нагороди 'Міжнародний державний діяч'Вручення Порошенку нагороди 'Міжнародний державний діяч'Укрінформ
У США ПОРОШЕНКА НАГОРОДИЛИ ВІДЗНАКОЮ "МІЖНАРОДНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ДІЯЧ" 
Порошенко веде українську націю у боротьбі за незалежність і в захисті її ідеалів, які Америка сприймає як універсальні істини, заявив голова Ради з питань світових справ
Рада з питань світових справ Філадельфії (World Affairs Council of Philadelphia) вручила п'ятому президентові України Петру Порошенку відзнаку "Міжнародний державний діяч". Про це повідомляє "Укрінформ".

ЗА ТЕМОЮ

"Президент Порошенко веде українську націю у боротьбі за незалежність і в захисті її ідеалів, які Америка сприймає як універсальні істини, – і це попри спроби дестабілізації і пряме вторгнення", – заявив Крейг Снайдер, голова Ради з питань світових справ Філадельфії.

Він наголосив, що український народ нині веде таку ж боротьбу, яку американці колись вели у Філадельфії – за національну незалежність і народний суверенітет.
 
"На знак визнання цієї життєво необхідної роботи Порошенка та зусиль народу України, для мене особиста честь вручити йому відзнаку "Міжнародний державний діяч", – зазначив він.
 
Снайдер зазначив, що організація не надає цю нагороду за чітко визначеним графіком, а лише коли з'являється розуміння, що у конкретний час за особливого моменту робота певної особи задовольняє критерії хоробрості і бачення.
 
Своєю чергою, п'ятий президент відзначив, що зворушений такою відзнакою, і це велика честь як для нього, так і для української нації.
 
"Я вважаю це визнанням наших спільних зусиль, визнанням прогресу, який ми зробили як українська нація. Це – символ єдності та солідарності з Україною", – заявив він.
 
Порошенко повідомив присутнім, що кожен громадянин України надзвичайно цінує те, що Сполучені Штати залишаються пліч-о-пліч з Україною.
 
"Ми пишаємося тим, що маємо стабільну підтримку двох партій у Конгресі США, а також адміністрації США", – зазначив президент України.
Рада з питань світових справ Філадельфії (World Affairs Council of Philadelphia) – неурядова організація, заснована 1862 року як патріотичне товариство на підтримку політики Авраама Лінкольна. Сьогодні це авторитетний клуб, у який входять найвидатніші представники бізнесу, освіти, релігії, культури, мистецтва у місті Філадельфія.

Записи анархіста 21 ст. від 16.07.19 р. Хто? Петро!

16 липня 2019 р.  (7527)
Записи анархіста 21 ст. від 16.07.19 р. 

Хто? Петро!



Переглядаю зміст поштової скриньки, де є агітаційна література, аж бачу світлину на одній листівці знайомої жіночки і не можу одразу пригадати, аж починаю вчитуватися і остовпів вражено, бо це наша пані начальниця ЛКП( колишній ЖЕК) хоче стати народним депутатом. Жіночка, скажу вам потужна, бо все життя проробила в цій комунальній сфері спочатку головним інженером, а потім і начальником. Врешті, подумав я, а хто, як не працівники комунальних служб є чи не найбільшими і найближчими «слугами народу»? Наш новий президент як то кажуть «встановив планку» на тому рівні, що відповідає його міркам, а значить всім начальникам комунальних підприємств і всіх контор ЖКГ пряма дорога до Верховної Ради України. 
Не подумайте, що це я жартую – зовсім ні. Все дуже і дуже серйозно. Треба до ВРУ побільше людей, які знають реальні проблеми і потреби в суспільстві, а то я слухаю пропагандиський ролик партії «За життя» і там як програмні засади йдуть відміна законів про мову, про освіту, про декомунізацію і все таке. Я запитав в коментах, що невже від цього життя покращає, як відмінити ці закони? Мені одразу прийшла «ответка»: - А хіба прийняття цих законів життя покращило? На що я розсміявся, бо людина настільки тупа, що не розуміє, як сама відповіла за мене, бо ж в тому і річ, що названі закони не стосуються рівня життя, бо вони його і не зачіпають. Вкотре проросійський електорат беруть на гасла замість масла, а вони з радістю ведуться і хрін з ними! Вже мають від саме цих вождів здеградований Донбас і переселенців орду з ОРДЛО до України, а хочеться ще більшого лиха? Ну хто вам стане на заваді, громадяни-виборці, окрім вас самих? Ніхто. Ще й назва партії «За життя» так нагадує гасло «покращення вже сьогодні». Голосуйте, люди, за життя й на прожиття різним рабіновичам і медведчукам. Ото будуть «слуги народу»! Власне тому я серйозно вважаю комунальних працівників більше потрібними людьми у ВРУ за оцих вічних борців за покращення життя трудящихся в межах своєї власної кишені.    
Дуже сумно мені, як прихильнику української націоналістичної ідеї, бачити нікчемність сучасних націоналістичних партій в України, де навіть об’єднавшись вони не набирають і 2 % голосів. Так старалися, так старалися, що від перенапруги й всралися. Не від страху, а все від злості. Звичайно, що я тому не радію, але маю надію, що прийдуть на політичну арену України інші патріотичні сили з більш чесною дією і сумлінням. І вже добре те, що «Національний корпус» не вказав однозначно в своїй назві якої саме національності він прихильник. На фоні наших псевдо-націоналістів як ніколи гарно постала перемога блазня Зеленського, що яскраво довело всьому Світу про відсутність в Україні антисемітизму, русофобії та переслідувань ЛГБТ-спільнот. Мусить же бути і від жида російськомовного і промосковського з шоу-бізнесу якась користь українцям, як тотемній нації чи титульній?.. З таким «націоналістами» в тому неможливо розібратися. Особисто я б хотів, щоб наш так званий середній клас в Україні з просто заможних людей перейшов у клас «українських буржуазних націоналістів», бо без того не буде нічого. І це єдина дорога до спільного добробуту в державі Україна, як я вважаю.
В продовження сказаного, я був просто заскочений і вражений рекламною компанією партії «Українська стратегія Гройсмана»,  де акцент зроблено на фікцію «соціальний прем’єр». Я ще б міг зрозуміти меседж типу «будівничого доріг» чи там «стабільного економічного зростання», що відбувалося якраз за рахунок зменшення соціальних виплат. Одних субсідій мільйони українців позбавив, а ціну на газ і комунальні тарифа добавив вище вже нікуди! Тому «соціальний прем’єр Гройсман» звучить майже як «про-кремлівський Порошенко». Ще один «друг і слуга народу» об’явився, твою дивізію. Брехун і зрадник той Гройсман, а я на нього покладав якраз великі сподівання щодо формування отого класу «українських буржуазних націоналістів» як і значного економічного зростання в Україні саме тому, що жид і мав би економікою крутити-вертіти, як Сорос на світових біржах бабло заробляв.  Не та порода, видно. Не Йосипа насіння, що у фараона в Єгипті став як Цофнат-Панеах. Прикро. Не везе Україні з тим, бо то Віктори якісь без «вікторій», а тепер Володі взагалі паскудні все: як не Хуйло – так або Гройсман, або Зеленський. Тьху! 
Тоді хто? Ясно, що хто – це Петро! Камінь відкинутий наріжним стане!

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне    

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая