хочу сюда!
 

Инна

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 37-48 лет

Заметки с меткой «петро порошенко»

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря



Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

18 липня 2017 року

Президент України у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря

Президент України Петро Порошенко у Тбілісі вшанував пам’ять Великого Кобзаря. Глава держави поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку.

Монумент був подарований Києвом місту Тбілісі у рамках року Грузії в Україні. КМДА передала його Тбіліській міській раді наприкінці 2006 року.

Пам'ятник було урочисто відкрито 2 березня 2007 року під час офіційного візиту до Грузії третього Президента України. Глави двох держав - України і Грузії, заклали до фундаменту монумента капсулу із землею з села Моринці Черкаської області, де народився Великий Кобзар.

Біля пам’ятника регулярно проводяться заходи з нагоди відзначення знаменних і пам’ятних дат в історії Української держави, літературні, інші культурні і публічні заходи.

 http://www.president.gov.ua/news/prezident-u-tbilisi-vshanuvav-pamyat-velikogo-kobzarya-42502

Порошенко і Трамп підбили підсумки переговорів у Білому домі

Американський президент назвав переговори плідними.

Президенти України і США висловили задоволення переговорами © Петро Порошенко / Twitter

Президент США Дональд Трамп назвав зустріч із президентом України Петром Порошенком плідною, а також повідомив про досягнутий під час переговорів прогрес.

"У нас була дуже хороша дискусія, і ми її продовжимо протягом дня. Я думаю, що вдалося досягти значного прогресу", - сказав Трамп журналістам після прийому українського президента у Вашингтоні.

Порошенко також позитивно оцінив результати зустрічі й подякував американськии партнерам за підтримку України.

"Вдячний нашим партнерам за підтримку України. Наша зустріч у Білому домі мала дуже розлогий порядок денний. Я дуже задоволений результатами переговорів з Дональдом Трампом і віце-президентом Пенсом", - підкреслив президент України.

У Білому домі повідомили, що глави держав торкнулися процесу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту в Донбасі, а також боротьби з корупцією в Україні.

У прес-службі українського президента, в свою чергу уточнили, що у Вашингтоні також обговорювалося двостороннє співробітництво у військово-технічній галузі, нафтогазовій сфері та сфері ядерної енергетики. Крім того, Порошенко підняв у Білому домі питання сприяння США звільнення українських заручників у РФ і на окупованих територіях.

Як повідомлялося, 20 червня президент України Петро Порошенко зустрівся у Вашингтоні з президентом США Дональдом Трампом, віце-президентом Майком Пенсом і радником президента з питань національної безпеки Гербертом Макмастером. На зустрічі також були присутні міністр закордонних справ України Павло Клімкін, посол України у Вашингтоні Валерій Чалий і посол США в Києві Марі Йованович.

Переговори в Білому домі проходили в закритому режимі, без участі преси.

https://dt.ua/POLITICS/poroshenko-i-tramp-pidveli-pidsumki-peregovoriv-u-bilomu-domi-246180_.html


75%, 6 голосов

25%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Військова допомога США: новий підхід Трампа?

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни.

© Flickr/Петро Порошенко

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни. Цьому найближчим часом буде присвячена зустріч Трампа і Порошенка. 

Трамп намагається більш прагматично переосмислити роль США у світовій політиці, проводить аудит можливостей і ризиків. Ситуація в Україні — один з важливих вузлів. Необхідність військової допомоги Вашингтон у принципі не заперечує, і це незаперечна заслуга друзів України в США, у тому числі в самій Республіканській партії. 

Однак експертів у Вашингтоні цікавлять відповіді на три запитання. 

1. Чи є критично необхідною для стримування російської армії постачання Україні летальних видів озброєння?

2. Чи не спричинить розширення програми американської військової допомоги ескалацію бойових дій і наступальні дії РФ у відповідь?

3. Якими саме мають бути стратегія і структура військової допомоги Україні?

Щоб відповісти на ці три запитання, слід мати об'єктивне уявлення про те, що насправді відбувається на війні.

Отже, на російсько-українському фронті в Донбасі завдовжки 426 кілометрів точаться локальні бойові дії за контроль над тонким ланцюжком опорних пунктів і панівних висот. Суцільної лінії оборони обидві сторони не вибудували, оборона має осередковий характер, проміжки між позиціями забезпечуються вогневим контролем і мінними загородженнями. Зважаючи на великі проміжки між позиціями, дуже малі сили на передовій, інших засобів забезпечення безпеки своїх військ, окрім регулярних обстрілів, не існує. Цивільні патрулі ОБСЄ діють тільки у світлий час доби, у зону інтенсивних боїв вони не заїжджають — це небезпечно.

Війна ведеться силами піхоти, з регулярним застосуванням важкої артилерії, танків, сучасних засобів розвідки і вказання цілей, найсучасніших систем радіоелектронної боротьби. Важке озброєння застосовується обмежено, витрата боєприпасів невисока, однак точність застосування зброї постійно зростає. Основне бойове навантаження — на піхотне озброєння. Обидві сторони не вдаються до глибоких наступальних операцій, війна ведеться обмеженими силами відділення-взводу, включення в повному складі рот і батальйонів відбувається нечасто. Разом із тим війна в такому локальному обмеженому форматі не припиняється. 

Однак немає жодних передумов для припинення бойових дій. Росія продовжує воювати, Донбас перетворився на полігон для бойової підготовки російської регулярної армії. Сюди на ротаційній основі перекидають її підрозділи. Система управління, розвідки, артилерія, РЕБ, логістика — усім цим займаються російські військові. 1-й і 2-й армійські корпуси окупаційних військ на рівні від штабу батальйону до командування корпусів укомплектовані російськими офіцерами в статусі "радників", що мають насправді повноваження реальних командирів. Також у Донбас регулярно направляють мотострілкові й танкові підрозділи для виконання навчально-бойових завдань, включаючи пряму участь у бойових діях. Номінально призначені на командні пости місцеві сепари виконують, у найкращому разі, функції учнів у "радників", або є просто "головами, які розмовляють" для пропаганди. У всіх бойових підрозділах стрижнем бойових груп є російські найманці. Загальна чисельність російських військовослужбовців у Донбасі постійно становить приблизно 5—6 тисяч осіб.

1-й і 2-й армійські корпуси російських найманців організаційно входять до структури новоствореної 2016-го року 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу ЗС РФ, розгорнутої на кордоні з Україною і в Донбасі. Найближчим оперативним резервом російських окупаційних корпусів є новостворена 2017 року 150-та мотострілкова дивізія, розгорнута за годину їзди від кордону з Донбасом. Завдяки постійній присутності російських бронетанкових підрозділів окупаційні корпуси не остерігаються українських наступальних операцій і можуть зосереджувати всі свої сили в першій лінії, не турбуючись про резерви.

За рахунок масштабного застосування новітніх видів озброєнь у Донбасі Росія забезпечила певну перевагу в окремих видах бойового застосування важкої артилерії, у засобах розвідки і вказання цілей, застосуванні безпілотної авіації для завдавання ударів по військових об'єктах України далеко від лінії фронту. Це дозволяє російському командуванню утримувати паритет у бойових діях, незважаючи на великі проблеми російських окупаційних військ.

Основною проблемою Путіна у війні є брак людських ресурсів і відчутний чисельний некомплект, який не вдається заповнити, попри чималі кошти, що їх виділяє Москва на утримання окупаційної армії. Українські війська на даний момент мають певну чисельну перевагу на фронті й значну перевагу в мотивації та якості бійців. Слід відзначити непопулярність війни в Росії, різке зниження кількості найманців з РФ, що складають основу бойових підрозділів противника. Однак російська армія володіє досконалішими технічними засобами. Важливий фактор — брак мотивації особового складу, оскільки цілі війни незрозумілі, ідея приєднання Донбасу до РФ публічно заперечена російським керівництвом, а багато популярних польових командирів російських найманців ліквідовані під час міжусобних конфліктів за сфери впливу за участі самих російських спецслужб. Усе це знаходить підтвердження в тому, що у 2015—2017 роках українська армія міцно втримує за собою ініціативу й зуміла взяти під контроль десятки квадратних кілометрів "сірої зони" — неконтрольованої території між опорними пунктами противників, залишеної в результаті російського наступу 2014—2015 років і закріпленої за Україною Мінськими угодами. Російське командування, попри низку нападів і атак на українські позиції, зазнало невдачі у спробах зупинити взяття "сірих зон" українцями. Здобуття українськими військами тактично вигідних позицій значно підвищило стійкість оборони й упевненість у своїх силах. Але зроблено це, в умовах технічної переваги російської армії, насамперед завдяки мотивації і відвазі піхотинців.

Однак посилення української оборони не може повністю виключити атак малих груп російської піхоти і вогневих нальотів важкої артилерії й танків. Втрати сторін у 2017-му стабілізувалися. Бойові втрати України — від 15 до 25 воїнів щомісяця. Небойові — 10—15 людей щомісяця. Це дуже важкі й помітні для країни втрати. Однак вони не знижують бойового духу армії. 

Таким чином, ми бачимо, що Росія готова обмежити масштаби війни, мінімізувати кількість жертв, однак війну Путін припиняти не збирається. Силовий важіль РФ використовує як постійну готовність підірвати ситуацію й натиснути на становище в Україні шляхом військового вторгнення або обмежених бойових операцій.

Росія вкладає великі ресурси, щоб із допомогою тисяч російських "добровольців" та "відпускників" із регулярної армії підвищити боєздатність окупаційних корпусів. Це робиться для зниження участі у прямих бойових діях регулярних військ та для готовності в будь-який момент відбити можливі атаки українських військ самотужки.

Усе це показує неефективність суто дипломатичних інструментів для припинення війни. Росія не має наміру припиняти війну виключно під впливом санкцій та переговорів.

Суто військове вирішення проблеми, аналогічне операції "Буря" в Хорватії 1995 р., було б єдиним швидким варіантом вирішення цієї проблеми. Однак організаційно Україна до швидкої й рішучої операції, яка мінімізувала б кількість жертв, поки що не готова. 

Водночас очевидно, що, коли тиск на дипломатичному фронті не буде пов'язаний із посиленням тиску на фронті війни, Москва зможе продовжувати локальні бойові дії тривалий час, багато років. 

Є єдина очевидна проблема Путіна — гостра нестача особового складу для окупаційних військ внаслідок різкого падіння популярності війни проти України в російському суспільстві. 

У зв'язку з викладеним вище на поставлені американськими експертами запитання можна відповісти так.

1. Поставки будь-якої зброї мають бути частиною стратегії участі США в забезпеченні безпеки України і спрямовуватися на усунення дисбалансу в системах озброєнь, які застосовує російська армія в Донбасі. Треба розуміти цілі. Летальна зброя необхідна Україні передусім не як політичний сигнал. Вона необхідна , щоб позбавити Росію технічної переваги, завдяки якій Путін нині завдає втрат українським військам, населеним пунктам та об'єктам інфраструктури. Адміністрація Обами поставляла певні дуже важливі види озброєнь, які трохи знизили критичне відставання в технологіях української армії, однак досі і близько не забезпечили паритету з російськими окупаційними військами. Це не дає змоги врівноважити сили сторін, показує слабкість військової допомоги Заходу Україні й дозволяє російській армії завдавати значних втрат українським силам. 

Україні необхідна летальна зброя, яка б змогла швидко уражати мобільну російську важку артилерію, що розміщується на віддалі 10—20 кілометрів від переднього краю і часто безкарно обстрілює українські позиції, а також високоточні системи ураження станцій радіоелектронної розвідки та цілевказівки. В умовах мінських обмежень і великої переваги російської армії в боєприпасах точність набуває ключового значення. Відставання української армії в інших видах важкого озброєння не є таким критичним, як у цій сфері. Для вирішення цих завдань потрібні керовані ракети повітряного або наземного базування, або ж далекобійні артилерійські системи з корегованими чи керованими боєприпасами в комплексі з системами виявлення, зв'язку та керування вогнем. Така допомога дозволить у стислі терміни змінити характер бойових дій, і небезпека швидкого удару у відповідь значно знизить ефективність застосування російської важкої артилерії для обстрілу українських позицій та населених пунктів. 

2. Пряма участь російської армії в масштабних боях із прориву оборони українських військ наразі малоймовірна. Російське командування розуміє, що лобове зіткнення й маневрені бойові дії завдадуть великих втрат, а це небезпечно для Путіна, оскільки загрожує переляком російського суспільства та повторенням "афганського" й "чеченського" синдромів, коли непопулярні війни дискредитували правлячі режими. Влітку 2014 р. в російській армії були масові відмови від участі у війні проти України. Крім того, падіння російської економіки внаслідок західних санкцій може тривати у разі вторгнення. Санкції завдають втрат Росії, і загроза їх посилення також робить сценарій масштабного вторгнення малоймовірним.

Дії Росії у відповідь за рамками Мінських угод можуть бути викликані тільки за сценарієм війни в Грузії 2008 р. Тобто якщо українська армія почне глибоку наступальну операцію, яка проходитиме в повільному темпі, що дасть російському командуванню час для аналізу обстановки, підготовки вторгнення та інформаційної кампанії на підтримку війни. За інших умов Путін не ризикуватиме своєю армією. Чи може відбутися гонка озброєнь у Донбасі? Ні, оскільки Росія бере участь у цій гонці з самого початку і вже давно застосовує на фронті всі найсучасніші види своїх конвенційних озброєнь. До речі, з'ясувалося, що можливості російської армії досить обмежені, а сучасна бойова техніка поставляється у війська в обмежених масштабах. Технічна перевага в окремих видах озброєнь російської армії відчутна тільки на окремих ділянках фронту. 

3. Стратегія військової допомоги Україні в умовах Мінських угод і обмеження застосування озброєнь калібром вище 100 мм має будуватися не на поставках окремих видів зброї, а на комплексному підвищенні боєздатності ЗСУ та НГУ, щоб Україна могла самостійно вирішувати проблеми безпеки на фронті в Донбасі. Україна має якісну і кількісну перевагу в піхоті, і нав'язування противникові сучасної піхотної війни стало б ключовим чинником посилення боєздатності України. Для цього потрібні комплексні поставки насамперед нелетальних видів озброєння піхоти. Пріоритети такі: 1) тактичний і оперативно-тактичний зв'язок для оснащення цілих з'єднань та об'єднань; 2) системи керування військами і засобами ураження; 3) засоби розвідки та цілевказівки, засоби артилерійської розвідки, засоби пасивної радіоелектронної розвідки, засоби РЕБ; 4) масові поставки засобів для забезпечення нічних дій частин і підрозділів піхоти, системи нічного бачення й тепловізійні приціли, лазерні далекоміри й оптоелектронні засоби спостереження. 

Навіть регулярна російська армія не здатна оснастити й підготувати піхоту для операцій уночі у складі цілих батальйонів. Такі поставки дозволили б Україні зосередити кошти на закупівлю озброєнь на оснащення армії протитанковими ракетними комплексами та високоточною зброєю вітчизняного виробництва. На фронті протяжністю 426 кілометрів найбільш уразливе і слабке місце противника — якість і кількість піхоти. Перемога у війні для України може полягати не в глибокій наступальній операції, а в радикальному ослабленні боєздатності та зменшенні бойової чисельності окупаційних військ. Окупаційна армія не витримає втрат на рівні 200—300 найманців на місяць. Зникне бажання заробити легкі гроші, стане неможливо вербувати нове поповнення. Як тільки Кремль зрозуміє, що його військові інструменти в нинішніх умовах не працюють, Росія муситиме йти на поступки на переговорах. Якщо США допоможуть Україні довести росіянам, що військової переваги в цьому конфлікті в них немає, а проблем і втрат більше, ніж політичних можливостей, — Росія знову спробує повернутися до політичного формату переговорів, і війну вдасться спрямувати в русло мирного врегулювання. Ситуація в Сирії тривалий час перебувала в глухому куті, доки зовсім недавно, згідно з рішенням Трампа, американська армія не почала бити по позиціях російського союзника Асада, і доки не було оголошено зону безпеки, закриту для дій армії Асада та російських військ, де порушники одразу отримують бомбові удари НАТО. Росія розуміє тільки мову сили. Тільки ефективна й системна військова допомога Заходу дозволить створити умови для реального мирного врегулювання та виведення окупаційних військ. За нашою інформацією, і в Конгресі США, і в Радбезі, і в Міноборони багато хто це розуміє. Проекти рішень готові. Але остаточне рішення приймає президент, для якого Росія внутрішньополітично токсична, а ось для душі — близька. Слово за Дональдом Трампом.

Україна і США спільно проти РФ

Тіллерсон підтвердив готовність США сприяти мирному врегулюванню ситуації в Донбасі.

Порошенко провів зустріч з Тіллерсоном
 
© Прес-служба Президента України

Президент України Петро Порошенко провів зустріч з державним секретарем США Рексом Тіллерсоном, в ході якої сторони обговорили надання оборонної зброї для України, повідомляє прес-служба глави держави.

Крім того, підіймалися питання посилення інвестиційного та торговельно-економічного співробітництва України і США, а також обговорювалися шляхи інституціоналізації двостороннього співробітництва у сфері безпеки.

Напередодні зустрічі "Великої двадцятки", яка відбудеться в Німеччині, співрозмовники скоординували позиції щодо припинення російської агресії в Донбасі і повернення Криму. Була досягнута домовленість продовжити консультації з метою вироблення спільних кроків.

Також президент України і держсекретар США обговорили питання звільнення українських заручників і погодилися, що це питання має бути вирішене в максимально швидкий спосіб.

Тіллерсон підтвердив готовність США сприяти мирному врегулюванню ситуації в Донбасі. Держсекретар США підтвердив збереження санкцій проти Росії до повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.

Раніше державний секретар США Рекс Тіллерсон допустив можливість врегулювання конфлікту між Україною та Росією поза "Мінськом" .

Голова Держдепартаменту вказав на необхідність дипломатичної гнучкості для реалізації завдань Мінських домовленостей, зауваживши, що йому не хочеться бути "прикутим кайданками до "Мінська", якщо виявиться, що сторони вирішать врегулювати конфлікт за допомогою іншої угоди".

Президент доручив Уряду підвищити пенсії


Президент: Нам потрібна прозора і професійна дискусія щодо накопичувальної пенсійної системи

16 червня 2017 року - 19:57




Президент: Нам потрібна прозора і професійна дискусія щодо накопичувальної пенсійної системи

Президент Петро Порошенко переконаний у необхідності ретельного обговорення питання запровадження накопичувальної пенсійної системи.

«Я думаю, що тут нам потрібна прозора і відкрита, чесна і професійна дискусія щодо накопичувальної системи. Така сама дискусія як і щодо добровільної накопичувальної системи. Проаналізувати досвід таких добровільних пенсійних фондів, не зупиняючи абсолютну необхідність запровадження цієї системи – вивчити досвід», - сказав Петро Порошенко під час засідання Національної ради реформ, присвяченого пенсійній реформі.

Президент наголосив на необхідності ретельно проаналізувати досвід інших країн у цьому питанні. При цьому він повідомив, що отримав звернення низки громадських організацій щодо продовження роботи у відповідному напрямку.

Глава держави додав, що нарешті хотілося б почути, коли законопроекти щодо накопичувальної пенсійної системи можуть бути розглянуті. За його словами, потрібно ретельно вивчити це питання і прорахувати, бо, на жаль, ми маємо і негативний досвід роботи накопичувальної пенсійної системи, коли внаслідок девальвації національної валюти та стрибків інфляції, люди залишались без своїх пенсійних накопичень.

Петро Порошенко також висловився за створення фондового ринку, який дасть можливість спрямувати такі накопичення як інвестиції в національну економіку

http://www.president.gov.ua/news/prezident-nam-potribna-prozora-i-profesijna-diskusiya-shodo-41918


Президент доручив Уряду вже восени підвищити пенсії

16 червня 2017 року

Президент доручив Уряду вже восени підвищити пенсії

Президент Петро Порошенко переконаний, що покращення економічної ситуації в країні нині дає можливість здійснити кроки, спрямовані на підвищення забезпечення пенсіонерів, які найбільше потребують підтримки з боку держави. Про це він заявив на засіданні Національної ради реформ, присвяченому пенсійній реформі.

Серед заходів, які можна здійснити вже цього року, Президент назвав осучаснення пенсій.

«Уряд має здійснити швидкі практичні кроки, які вже зараз полегшать страждання пенсіонерів. Це моя вимога, як Президента, і, впевнений, – вимога суспільства», - наголосив він.

«Людина, яка виходить на пенсію у 2016-2017 роках, маючи високу заробітну платню має високу пенсію. Людина, яка вийшла на пенсію у 2009-2010 році має той самий стаж, сплачувала внески із середньої заробітної плати так само, як це робили у 2016-2017 роках, тобто робила все, що може, але пенсію на сьогодні має набагато меншу. В першу чергу, як результат осучаснення, отримають підвищення пенсій найменш захищені – ті, хто на сьогоднішній день отримує несправедливо найнижчі пенсії», - додав Петро Порошенко.

Також на переконання Президента цього року необхідно здійснити підвищення мінімальної пенсії. «Думаю, що можна розглянути можливість перенести це з грудня на листопад, або може навіть на жовтень. Прошу уважно вивчити цю можливість», - зауважив він.

Окрему увагу Петро Порошенко звернув на питання обмеження пенсій для працюючих пенсіонерів та їх оподаткування. «Я наголошую на тому, що на сьогоднішній день ми зацікавлені в тому, щоб пенсіонери продовжували працювати. Не треба їх вичавлювати з робочих місць. Думаю, що не виправдане на сьогоднішній день і обмеження пенсій працюючим пенсіонерам, і оподаткування пенсій», - наголосив Глава держави. Він звернувся з проханням, щоб при доопрацюванні законопроекту ця позиція була врахована.

Глава держави також нагадав, що останні три роки було резонансним питання пенсійного віку. «Можу відкрити таємницю - коли Уряд завершував черговий меморандум з МВФ, я брав на себе ініціативу, і ми робили все можливе, щоб не дати нашим опонентам можливості завалити пенсійну реформу, штучно маніпулюючи з пенсійним віком. Вважаю, основним досягненням, що для більшості пенсіонерів зазначений законопроект не передбачає підвищення пенсійного віку», - резюмував Президент.

http://www.president.gov.ua/news/prezident-doruchiv-uryadu-vzhe-voseni-pidvishiti-pensiyi-41910

Велиока перемога України !

Ми разом змінили країну, а наші партнери з Європи дотримались свого слова і двері Євроcоюзу відкриті для українського народу 

11 червня 2017 року - 13:15



Вельмишановний пане президенте!

Шановна громадськість!

Дорогий Український народе!

Хочеться сказати Yes! Ми це зробили! І я вас з цим вітаю!

Насправді ми цього дуже довго чекали. І це історична мить, коли ми руйнуємо паперову завісу, яка відділяла Україну від Європи. Це означає, що Україна зробила величезні реформи. Ми разом, спільними зусиллями змінили країну. А наші партнери з Європи дотримались свого слова і двері Європейського Союзу, двері наших друзів і партнерів відкриті для нашої великої 45-мільйонної нації, для українського народу. Я вас з цим вітаю!

Сьогодні 11 червня і я впевнений , що цей день назавжди закарбується в історії України як остаточний вихід нашої держави з Російської імперії і повернення України до родини європейських народів. Саме заради цих цінностей, європейських цінностей три з половиною роки тому українці вийшли на Революцію Гідності, вимагаючи реформ і європейської інтеграції.

І сьогодні воля народу імплементована і перше, надзвичайно важливе досягнення ми з вами зробили. Саме зараз волю, свободу, демократію найкращі українці – воїни Збройних Сил та інших збройних формувань захищають на Сході нашої держави.

Сьогодні дуже важливий день для мене особисто, бо 11 червня – це день народження мого батька Олексія Івановича Порошенка. Батько, це є найкращий подарунок і для тебе, з днем народження тебе.

Сьогодні цим правом може скористатись кожен українець, бо ми не просто відкриваємо двері і право для безвізових подорожей для тих, уже більше 4 млн українців, які мають біометричні паспорти. На сьогоднішній день ці паспорти не потребують жодних віз, жодної паперової тяганини, жодних зборів, жодних черг.

Це значно збільшує цінність українського паспорту і сьогодні кожен українець може і має можливість випити фантастичну каву у Братиславі, чи полетіти лоукостом у Варшаву, чи відвідати віденську оперу. А ми, зі свого боку, запустили нові потяги до наших сусідніх європейських країн, разом з нашою митною та прикордонною службами спільно облаштовуємо пункти пропуску і будемо робити єдиний контроль з нашими  словацькими, польськими, румунськими і угорськими партнерами, як символ дружби і довіри між нашими країнами.

Хочу сказати, що чим більший прогрес ми демонструємо на шляху реформ, тим більше аргументів у мене і в українського народу з’являється для того, щоб надати Україні перспективу членства в Європейському Союзі. Бо Україна є європейська держава, відповідно до статті 49 Римського статуту.

Я хочу подякувати своєму доброму другу Президенту Словаччини за тверду підтримку Словаччиною української територіальної цілісності, суверенітету, незалежності і українських реформ. Це позиція справжнього друга і партнера.

Ми впевнені, що спільно з нашими такими надійними друзями і адвокатами України в Європейському Союзі, ми зможемо продовжити наш шлях реформ, продовжувати кардинальні європейські зміни нашої держави, продовжити наше повернення до Європи.

У мене є всі підстави для того, щоб бути переконаним у цьому.

Слава Європі!

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/mi-razom-zminili-krayinu-nashi-partneri-z-yevropi-dotrimalis-41806

Президент Украины Петро Порошенко пора думать об Украине

Украине можно объединять и отдавать на городские и районные бюджеты социальные учреждения страны ,городов,но кто думает о судьбе детей( детских домов,школ -интернатов,приютов,реабилитационных центров ,социальных общежитиях, психологических -реабилитационных центров помощи которые там находятся и трудовые коллективы .Жизнь и судьбу детей плевать власть хотела и имела виду всех главное имитация реформ в стране. Я правозащитник,руководитель детской организации правозащитниый союз "Допоможемо дітям" возмущён ,что анти реформы действующей власти ,это просто отмывания бюджетных денег в свой карман. В Украине проходят страшные вещи:практически нет усыновления детей,коррупция в социальной сфере,продажа квартир детей -сирот,не выделения квартир детям-сиротам ,Рейдерские захваты,бандитизм,коррупция и многое другое что показывает полное бездействие Украинской власти . Президент Украины Петро Порошенко и его окружения должны задуматься ,что социальный уровень жизни в нашей стране упал до нищиты граждан,которые выживают в социуме. Петер Порошенко конечно может обеспечить себя и свою семью ,детей,ну кто будет помогать и защищать 80% населения Украины которые живут бедно и голодуют ,если в политики идёт борьба за власть и будущего Президента Украины,Кабинета Министров Украины,Верховной Рады Украины иметь все они хотели Украинский народ. Бывший Президент Украины Янукович тоже думал со своей командой,что они вечные у власти ,но майдан выгнал их . Не одного реального коррупционера режима Януковича не находиться в тюрьме,уголовные производство проитив избиения майдна в Днепре,Запорожье,Киеве, и других городах просто полное издевательства над людыми и их мнениями.Всё коррупционеры отпущены под залог который он украл у народа Украины и просто смеються над людьми.Остановитесь не нужно экономить на детях ,на Украинском народе начните выполнять свои обещания данные Вами на майдане и СМИ. Правозащитник Кожушко Николай

Фото Миколы Кожушко.

На вшанування пам’яті жертв політичних репресій

Виступ Президента на церемонії вшанування пам’яті жертв політичних репресій у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

21 травня 2017 року



Шановні пані та панове!

Високоповажні представники дипломатичного корпусу!

Дорогі українці!

Вчора пізно вночі я повернувся з Берліну. Позитивно і по-доброму вражений тривалою, багатогодинною, дружньою, відвертою та змістовною розмовою з Канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Це надзвичайно важливо, що в особі цього видатного європейського лідера Україна має надійного друга й партнера.

Після переговорів українська делегація завітала до Оранієнбурга, до меморіального комплексу на території колишнього концтабору Заксенгаузен. Там ми вшанували пам’ять жертв нацизму – тих українців, тисяч українців, так само як і представників інших народів, які там утримувались. За свідченнями, ще навість досі остаточно не встановленими, там загинуло від вісьмидесяти до ста тисяч.

Це саме той табір, де закатували Олега Ольжича, де утримувалися Ярослав Стецько та Степан Бандера.

Неначе  місток у часі: батько Степана Бандери, греко-католицький священик отець Андрій, як стверджують історики, похований саме у цьому лісі. Тут наприкінці 30-х років минулого століття московсько-комуністичний режим на п’яти гектарах землі влаштував справжнє пекло. Тут більшовики протягом чотирьох років замордували десятки тисяч людей.

Символічно, що після закінчення Другої світової табір Заксенгаузен не закрився, він перейшов у розпорядження НКВС,  проіснував після війни ще цілих п’ять років. Утримували та мордували там не лише колишніх членів нацистської партії, але й німецьких соціал-демократів, і просто незадоволених впровадженням комунізму у Східній Німеччині… І навіть своїх – колишніх радянських військовослужбовців, які пройшли полон і очікували черги на Сибір, куди їх прирік Сталін.

Побувавши вчора в Заксенгаузені і стоячи сьогодні тут у Биківні, ще і ще раз усвідомлюю, відчуваю кожною клітиною  людожерську подібність нацистського та сталінського режимів.

Нагадаю, парламентська асамблея ОБСЄ вісім років тому ухвалила дуже важливу резолюцію про їхню тотожність. Вона навіть запропонувала запровадити спільний день пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Ось чому, якщо хто не зрозумів, протягом останніх років в Україні і було проведено декомунізацію.  Ось чому відбувся так званий «ленінопад». Ось чому очистилася карта України від імен її катів та душогубів. Ось чому оновилися таблички з назвами вулиць.  Комуністичним ідолам нема і не буде місця в нашій країні.

І без підконтрольних ФСБ-КДБ соціальних мереж мій український народ теж здатен прожити. І, до речі, закон про заборону георгіївських стрічок я теж підпишу, щойно він надійде до мене із Верховної Ради. Чому? Тому, що це не є символікою Другої світової, це символіка  - символ агресії проти України 2014-2017 років. Тому що обвішані цими стрічками бойовики вбивають наших воїнів кожного дня і ночі. І прямо зараз, поки ми з вами тут, вони теж цілять в українських воїнів! Врешті-решт, на жаль ця Росія своєю політикою по відношенню до України сама поставила стрічку поза законом.

Дорогі українці!

Як Президент вже втретє відвідую Національний історико-меморіальний  заповідник «Биківнянські могили». Раніше бував тут як народний депутат і просто громадянин. Але місце таке, що кожного разу хвилюєшся і переживаєш як вперше.  А тепер – і поготів. Адже нині ми відзначаємо вісімдесяті роковини масових політичних репресій 1937-1938 років.

Ще не встигли українці вийти з коми після влаштованого Сталіним геноциду-голодомору, як Кремль розпочав нову екзекуцію, котра в історію увійшла під назвою Великого терору в СРСР. 

Биківнянський ліс – далеко не єдине місце в Україні, де виконувалися і перевиконувалися так звані ліміти на масове знищення людей – на розстріл або на ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Але це чи не найбільша братська могила в Україні, де спочили десятки й десятки тисяч невинно убієнних. Сюди розстріляних привозили прямо вантажівками, іноді цілими колонами. В архівах збереглися покази одного із працівників НКВС, які той дав вже наприкінці восьмидесятих. Він розповів як ночами в Київському обласному управлінні НКВС розстрілювали людей у підвалах внутрішньої тюрми, а вночі «вантажили на машини, спеціальними кліщами брали за шию та за ноги, закидали в кузов з бортами». Потім накривали брезентом і вивозили на поховання до Биківні. Мертві тіла гасилися вапном, присипалися ґрунтом. Для чого вони це робили? Вони думали, не буде жодних слідів злочину.

Десятки років Радянська влада приховувала страшну таємницю Биківні.  А тим часом знаходилися відчайдухи, які навіть в умовах радянської диктатури насмілювалися вимагати правди. Так як це робили наші шістдесятники Лесь Танюк, Алла Горська та Василь Симоненко. 

Горська та Симоненко були вбиті. Танюк пішов від нас нещодавно, на двадцять п’ятому році незалежності. Лесь Степанович залишив спогади про те, як від шкільного завуча із Биківні вони дізналися, що ж тут насправді сталося. Як втрьох пішли оглядати місцевість. Як Василь Симоненко побачив, що малі і несвідомі діти грали у футбол, тут на цьому місці, простреленим у потилицю черепом. І як дорогою назад Симоненко читав вірш: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил».

Влада намагалася списати цей злочин на нацистів, ніби тим своїх бракувало. Та навіть брехлива версія була маловідома широкому загалу. Чергову спробу прорвати завісу мовчання, того разу вже вдалу, в середині восьмидесятих зробив київський журналіст Сергій Кисельов. Його доволі смілива як на той час, стаття в «Литературной газете» викликала шквал публікацій в українській пресі, додала енергії та наснаги іншим громадським діячам, які вимагали визнання злочину, покарання та покаяння.

Україна має знати імена особистостей, які боролися за правду і справедливість, тому мій обов’язок – говорити про них. 

Сьогодні я не можу не згадати ще про одну людину. Буквально днями відійшов у вічність Євген Грицяк, царство йому небесне. Він – один із очільників легендарного Норильського повстання в таборах ГУЛАГу, яке політичні в’язні підняли невдовзі після смерті Сталіна. Його подвижницьке життя доводить, що серед українців завжди були герої, здатні чинити опір найжорсткішій диктатурі. Цитую спогади: «Коли почався штурм військами МВС захоплених в'язнями табірних зон, і солдати та офіцери поливали повстанців свинцем з автоматів й кулеметів, українські патріоти відбивалися камінням. А коли й воно закінчилося – заспівали свій гімн «Ще не вмерла Україна».

Вони вірили в нашу майбутню незалежність. Ми здобули її в 91-му, ми захистили її 2014-му, ми боронимо її зараз. Ми остаточно порвали з радянським і пострадянським минулим, впевнено тримаючи європейський курс.

Точно так, як показував компас Миколи Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!»

Днями в офіційному віснику Європейського Союзу очікується офіційна публікація рішення про запровадження  безвізового режиму для українських громадян. А опівночі на 11 червня перший українець, в паспорті якого не буде візи, перетне державний кордон в напрямку однієї з європейських країн. В тому числі, звичайно ж, і дружньої нам Польщі.

Биківнянський ліс – місце нашого спільного болю з поляками. І сьогодні я так само схилю голову і покладу квіти до пам’ятного знаку польських поховань. Тут разом з українцями спочивають і тисячі польських патріотів, розстріляних за наказом Сталіна.

Прошу вшанувати пам’ять всіх, хто лежить і тут, і в численних братських могилах та табірних цвинтарях по всій колишній імперії – всіх жертв політичних репресій. Оголошую хвилину мовчання…

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-na-ceremoniyi-vshanuvannya-pamyati-zhertv-41502

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая