О сообществе

Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Слава Україні!

І тарифи не зростають!

Правоохоронці припинили механізм завищення тарифів енергогенеруючими компаніями

Правоохоронці припинили механізм завищення тарифів енергогенеруючими компаніями

КИЇВ. 20 червня. УНН. Співробітники Служби безпеки України спільно з Національною комісією регулювання енергетики та комунальних послуг припинили механізм неефективного використання коштів енергогенеруючими компаніями, що спричиняло штучне зростання тарифів для кінцевих споживачів. Про це передає УНН з посиланням на прес-центр СБУ.

Правоохоронці встановили, що протягом декількох років до тарифів закладалися витрати компаній на реконструкцію та модернізацію енергоблоків теплових електростанцій.

"При перевірці виконання інвестиційних зобов’язань співробітники спецслужби зафіксували невиконання значних обсягів задекларованих робіт більшістю гравців ринку. Внаслідок чого постійно знижувалася ефективність роботи ТЕС, що давало менеджменту підстави лобіювати необґрунтоване підвищення тарифів", - йдеться у повідомленні.

Співробітники СБУ також зафіксували, що деякими компаніями надана документація про нібито виконання модернізаційних робіт на об’єктах, які знаходяться на тимчасово окупованих терористами територіях. Наразі спецслужба перевіряє інформацію про можливе використання цих грошей на потреби незаконних збройних формувань бойовиків.

СБУ поінформувала керівництво Нацкомісії про виявлені факти невиконання робіт з модернізації електростанцій, що призводило до штучного завищення розцінок на електроенергію. За результатами відповідної перевірки національним регулятором прийнято рішення про повернення теплогенеруючими компаніями коштів на загальну суму 2,9 млрд грн, що дозволило запобігти подальшому зростанню тарифів.

Як повідомляв УНН 19 червня, борг Києва за тепло становить чверть боргу всієї України.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1671687-pravookhorontsi-pripinili-mekhanizm-zavischennya-tarifiv-energogeneruyuchimi-kompaniyami

День літнього сонцестояння: прикмети і традиції

З сьогоднішнього дня день почне зменшуватися, а ніч – подовжуватися.

З сьогоднішнього дня день почне зменшуватися, а ніч - подовжуватися

Сьогодні, 21 червня, день літнього сонцестояння. День, коли нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця приймає найменше значення.

День літнього сонцестояння – це день початку літа в північній півкулі Землі і початку зими в південній півкулі, тобто якщо жителі Північної частини Землі з цього моменту знаходяться в початку астрономічного літа, то для мешканців Південної півкулі в цей же період часу розпочнеться астрономічна зима.

Протягом декількох сусідніх днів сонцестояння, полуденні висоти Сонця у небі майже незмінні; звідси й походить сама назва сонцестояння. Після літнього сонцестояння в північній півкулі день іде на спад, а ночі поступово починають збільшуватися. У південній півкулі – навпаки.

В залежності від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в Північній півкулі і 21 або 22 грудня у Південній півкулі.

Традиції Дня літнього сонцестояння

На даний момент не існує єдиної думки про те, коли розпочалося святкування літнього сонцестояння, відомо лише, що це було до нашої ери. Вважалося, що від обрядів, які були проведені в цей день, залежать багато сфер життя, включаючи сім'ю і здоров'я.

У День літнього сонцестояння відзначали день середини літа, який називався Літа. В цей день проводили обряди, пов'язані з водою і вогнем. Вважалося, що водойми в цей день володіють цілющою силою. Крім того, і полум'я володіли властивостями очищення: матері спалювали сорочки хворих дітей, з якими згорали і хвороби.

У цей день потрібно було зустріти світанок, оскільки вважалося, що він дасть сили і здоров'я на весь рік.

Прикмети Дня літнього сонцестояння

Дощ у літнє сонцестояння – неврожай і бідний рік.

Вранці багато роси – до багатого врожаю.

Якщо на небі багато зірок – грибне літо.

Вода, яку набрали вранці, вважається цілющою.

https://dt.ua/UKRAINE/den-litnogo-soncestoyannya-prikmeti-i-tradiciyi-246224_.html

Мені сьогдні - 56 років



СУМНА РІКА ВІЧНОСТІ

Далекi береги й сумна рiка,
через яку плисти я мушу,
той плескiт вiчностi човном своїм порушу...
Я не Харон. З нащадкiв Лакоона Я –
пророчу долю всупереч життя,
хоч знаю, що мовчати треба,
клякнути ниць й молитися до неба...
Вже пiдповза до нiг моїх змiя,
провалля Тартару чорнотою зiя...
Та Слово сказано – i човен мiй поплив:
для чого був безумний цей порив?..
Не треба сперечатися з Богами
навiть якщо ми схожi за дiлами,
бо все ж вони – Боги, а Я – людина:
життя моє миттєве, як хвилина...
Хисткий мiй човен у віках зника...
Далекі береги й сумна рiка...


БУВ І ПІШОВ

Що хотiлось – те не збулося...
Посивiло моє волосся...
Загрубiли думки i тiло...
Тiльки серце болить, як болiло...
Що в майбутньому – я не знаю...
Але смерть ще свою розпiзнаю...
І скажу їй: – Привiт, Безноса...
Вкороти i менi того носа...
Хай не лiзе в дiла i душi...
Черепи ж до всього байдужi...
Це живi кiстяки ворушать...
Як подiбних до себе не душать...
А менi все осточортiло...
Тож гуляю по свiту я смiло...
І не знаю, що далi буде...
Хто мене спом'яне, хто забуде...
Я не знаю i знати не хочу...
Не вишукую думку пророчу...
Я живу, поки дано звище...
Хай в кишенях протягом свище...
Я живу i вже цього досить...
І земля поки терпить i зносить...
Я живу... А помру – так що?..
Був нiщо i пiшов у нiщо...


Я БУДУ ЖИТИ ВІЧНО

Я буду жити вiчно. Не тому,
що хочу чи не хочу – так вже стало,
що жереб кинуто й менi попало
увiчнити життя й iм'я своє.

Я оминув i славу, i ганьбу.
Сума й тюрма до мене не чiплялось.
Я просто йшов спокійно по життю,
яке менi вiд Господа дiсталось.

А шлях той без початку i кiнця,
де нi вернутись, нi країв дістатись...
Тож я iду вперед, щоб не тинятись,
бо Свiт цей – коло iз тернового вiнця.


Нацрада оголосила попередження радіостанції «Акс»

Нацрада оголосила попередження радіостанції, яка не дотягує до 80% української мови в ефірі

П'ятниця, 16 Червня 2017



16 червня Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оголосила попередження херсонській проводовій радіостанції «Акс» (ТОВ «Телерадіокомпанія “Акс”») за те, що та не дотримується записаної в її ліцензії частки програм українською мовою 80%.
Нацрада оголосила попередження радіостанції, яка не дотягує до 80% української мови в ефірі

Попри те, що мовні квоти на радіо були запроваджені у 2016 році і протягом першого року дії закону обсяги ведення програм українською мовою мають становити 50%, у радіо «Акс» у ліцензії записане зобов’язання про 80% української мови.

Під час позапланової перевірки Нацрада виявила: фактичні обсяги української мовив в ефірі становлять 67%. Крім цього Нацрада зафіксувала незначні відхилення від програмної концепції.

У результаті, члени Нацради вирішили оголосити компанії попередження.

Представників радіостанції, які б могли надати свої пояснення, на засіданні Нацради не було.

Радіо «Акс» мовить 8 годин 11 хвилин на тиждень у проводовій мережі УР-1 у Херсоні. Має позивний «Говорить Херсон. В ефірі радіо “Акс”».

Нагадаємо, 1 червня Нацрада призначила позапланові перевірки трьох радіостанцій – «Бізнес-радіо», Nostalgie та «Буковинська хвиля» – щодо дотримання ними частки пісень українською мовою.

Як писав «Детектор медіа», наприкінці 2016 року Нацрада перевірила 11 радіокомпаній щодо дотримання квот пісень і ведення ефіру українською мовою. У результаті були оштрафовані 9 радіостанцій (Kiss FM, «Шансон», «Радио Вести», MFM, «Європа плюс Дніпро», харківське «106,6», луганське радіо «Ірта» та олександрійське радіо «Маяк» і маріупольське «104 ФМ») а результати ще двох перевірок Нацрада взяла до відома, не підтвердивши порушень («Ретро ФМ» та одеське «Армянське радіо»).

У 2017 році були перевірені та оштрафовані ще три радіостанції. 2 березня Нацрада оштрафувала одеське радіо «Глас», 18 травня були оштрафовані маріупольське Best FM і «Радіо Терра» з міста Лозова Харківської області.

13 червня було оприлюднено ухвалений Верховною Радою 23 травня закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо мови аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації», який встановлює на українському телебаченні обов’язкові щотижневі квоти передач і фільмів українською мовою. Йдеться про 75% державної мови для загальнонаціональних і регіональних телеканалів, 60% - для місцевих, а також 75% державної мови для програм новин на ТБ. Закон набуде чинності з 13 жовтня.

http://detector.media/rinok/article/127033/2017-06-16-natsrada-ogolosila-poperedzhennya-radiostantsii-yaka-ne-dotyague-do-80-ukrainskoi-movi-v-efiri/

Сила там, з чийого боку Мадлен Олбрайт

Володимир Гройсман: Санкційна політика США є одним з найдієвіших заходів у протидії російській агресії на Сході України
16.06.2017


Санкційна політика США, започаткована у відповідь на агресію Росії на Сході України, є одним з найдієвіших заходів у протидії агресії та врегулюванню ситуації на Донбасі. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час зустрічі з колишнім Державним секретарем США, Головою Ради директорів Національного демократичного інституту США Мадлен Олбрайт. 

«Вдячний Вам особисто, пані Олбрайт, за консолідацію міжнародної підтримки України, у тому числі стосовно цільової підтримки в реалізації наших реформ, - зазначив Прем’єр-міністр. - Санкційна політика США є одним з найдієвіших заходів у протидії російській агресії на Сході України».

Глава Уряду закликав американських партнерів продовжити тісну взаємодію із зміцнення боєздатності Збройних Сил України і розглянути можливість надання Україні сучасної оборонної зброї.

У свою чергу Мадлен Олбрайт високо оцінила зусилля та практичні заходи Уряду щодо проведення реформ, відзначила їх помітні позитивні результати, зокрема в боротьбі із корупцією, покращенню інвестиційного та бізнес-клімату, стабілізації основних макроекономічних показників.

«Україна може в повній мірі й надалі  розраховувати на допомогу і підтримку Сполучених Штатів Америки як у проведенні внутрішніх реформ, так і в боротьбі за відновлення суверенітету і територіальної цілісності держави», - наголосила Мадлен Олбрайт.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250076705&cat_id=244274130

Індонезія хоче друкувати гроші в Україні

Індонезія хоче друкувати гроші в Україні



Яків Смолій

 Індонезійська державна компанія “Peruri” планує налагодити співпрацю з Національним банком України задля виготовлення грошей. Про це йшлося під час зустрічі в.о. голови НБУ Якова Смолія з делегацією “Peruri”, передає прес-служба регулятора.

Під час зустрічі йшлося про можливість встановлення стратегічних партнерських відносин між Національним банком та компанією “Peruri” у галузі виготовлення високозахищеного паперу, банкнот та монет.

Голова делегації, технічний директор “Peruri” Харджо Сумарто Субандріо повідомив, що індонезійці зацікавлені в постійному та надійному партнері, що зможе підтримати активну діяльність компанії на міжнародному ринку виробництва грошей.

“Нас приваблює можливість співпраці з Україною, оскільки рівень виробничих потужностей Банкнотно-монетного двору НБУ повністю відповідає найсучаснішим світовим стандартам”, – сказав він.

“Ми абсолютно вражені ефективною роботою персоналу, високим рівнем автоматизації, інноваційними технологіями та якістю української паперової, банкнотної та монетної продукції,” – зауважив Субандріо.

Яків Смолій висловив сподівання, що візит представників компанії до України дасть плідні результати та стане початком майбутнього співробітництва.

Наразі меморандум про домовленості узгоджується сторонами.

Компанія “Peruri” є 100% державною компанією Республіки Індонезії, що виробляє гроші для потреб власної країни та міжнародного ринку.

Як писала “Новинарня“, Яків Смолій став в.о. голови НБУ з 11 травня.


Нарешті маємо

Нарешті маємо захищені інтереси держави в енергетичній сфері

6 червня 2017 року

Нарешті маємо захищені інтереси держави в енергетичній сфері – Президент

Президент Петро Порошенко вважає переможним рішення Стокгольмського арбітражу за позовом НАК «Нафтогаз України» проти «Газпрому» щодо контракту на поставку газу, що дозволило відновити справедливість та захистити інтереси України в енергетичній сфері.

«Наші спільні дії, зусилля - і команди НАКу, і юридичних представників, і команди МЗС, яка теж надавала велику допомогу, позиція Адміністрації Президента і Уряду, сьогодні дозволили нам вийти на цей результат. Я вітаю з цим вас і вітаю весь український народ, що нарешті ми маємо захищені інтереси держави, принаймні у надзвичайно важливій енергетичній сфері», - сказав Глава держави під час зустрічі із заступником Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Оленою Зеркаль та головою правління НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим.

«Я можу констатувати, що це є наша переконлива перемога у захисті інтересів України», - додав він.

На переконання Петра Порошенка, це стало можливим завдяки тому, що українська команда з перших днів зайняла позицію переконливої аргументації у Стокгольмському суді щодо захисту інтересів України, яка була дуже добре юридично доведена.

«Перше – це несправедливість і не ринковість принципу «бери, або плати», - констатував Президент зауваживши, що такий пункт був відображений в українському контракті, але відрізнявся від принципів, які були зафіксовані в європейських контрактах.

«Друга позиція, яка, я вважаю, важлива – це те, що нарешті газ має перестати бути інструментом політичного тиску на Україну і джерелом корупційних оборудок для представників колишньої української влади. Нарешті ціна на газ формується за ринковим принципом і це також є наше безумовне досягнення», - наголосив Глава держави.

Голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв подякував Президенту за підтримку. Він наголосив на важливості завершення справи в частині постачання газу остаточними розрахунками. За його прогнозом, цей процес займе близько трьох місяців. Крім того, голова «Нафтогазу» підкреслив важливість рішення арбітражу про ануляцію вимоги «Газпрому» компенсувати більше 40 мільярдів доларів.

Також Андрій Коболєв повідомив, що НАК «Нафтогаз України» цього року очікує завершення транзитної справи. «Сподіваємося, що ми зможемо довести свою правоту і це дозволить нам остаточно поставити крапку в питанні приведення відносин між «Нафтогазом» та «Газпромом» до ринкових, справедливих і прозорих», - резюмував він.

Олена Зеркаль високо оцінила роботу команди юристів та команди НАК «Нафтогаз України» у цій справі.

http://www.president.gov.ua/news/nareshti-mayemo-zahisheni-interesi-derzhavi-v-energetichnij-41722

У пам’ять про кардинала Любомира Гузара

У пам’ять про кардинала Любомира Гузара, засновника Ініціативної групи «Першого грудня»
01 Червень 2017


Ініціативна група «Першого грудня»

Найважчою є мить, коли в земному житті відходить від нас Друг, Вчитель, Батько.

Ми зазнали великої втрати. Надійшла гірка, важка хвилина, якої ми завжди остерігалися і яку завжди підсвідомо не приймали.

Любомир Гузар був нашим другом, наставником і духовним батьком.

Він був будівничим.

Молитвою він зводив мости між найвищою ідеєю та людьми. Доброю порадою він прокладав мости між різними суспільними осередками, щоб об’єднувати і творити з нас великий народ. Мудрою і далекоглядною ідеєю він об’єднував береги, відкриваючи масштабний горизонт вільної, духовно сильної і згуртованої України.

Він і сам був мостом. Між часом, ідеями, іменами. Його шлях – це великий столітній зв’язок наших духовних і національних молитов та прагнень, які сягають найглибших часів. Він став послідовним і символічним продовженням чину Маркіяна Шашкевича, Андрея Шептицького, Йосипа Сліпого. Його ім’я і слово відтепер навічно у цьому великому ряду будівничих.

І він був дорогою. Він був тією великою і чистою дорогою, якою прагнув, щоб рушили ми, продовжуючи і розширюючи простір нашого мислення, пошуків, духовного, національного і державного зростання.

Кардинал УГКЦ Любомир Гузар
Кардинал УГКЦ Любомир Гузар

За його ініціативою було засновано Ініціативну групу «Першого грудня» і започатковано інтелектуальний діалог, який охопив дуже багатьох добрих і небайдужих людей.

Першим з українських патріархів він прийшов на Майдан, де пролилася невинна кров студентів, і звернувся до нашого народу з наймогутнішим закликом, з якого розпочинається свобода.

Любомир Гузар був не лише мудрим і понадчасовим мислителем. Він ніколи не був відсторонений від нашої долі, життя народу і тривог України.

Він був точною, гострою і чесною думкою. З притаманною йому батьківською турботою він завжди був непорушною скелею підтримки для спраглих і стражденних, для кожного, хто прагнув добра, для нашої віри, поступу та оборони України.

Він був нашою могутньою опорою.

І він залишається з нами.

Його мудрість, розсудливість, добра і ніжна іронія – увесь його великий образ і спадок залишаються з нами.

Учімося продовжувати його працю.

Саме до нас він промовляв.

Саме нам він сказав: Не біймося. Робімо добро.

Учасники Ініціативної групи «Першого грудня»: В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

Голова Секретаріату Ініціативної групи «Першого грудня» Іван Васюник

Секретаріат: Данило Лубківський, Ярина Ясиневич, Сергій Рохманов, Ольга Сало, Ірина Чулівська, Ігор Бігун, Олена Подобєд-Франківська, Андрій Когут.

Богдан Гордасевич: Любомир Гузар був не просто видатною Людиною - він був як ціла Епоха! З його смертю вона скінчилася. Гузара сповна можна визнати Предтечею Незалежної України, її будівничім, творцем її духовної основи. Вічная і благая пам’ять.

«Бій за Україну: лідерство і солідарність»

Виступ Президента України у Королівському інституті міжнародних відносин «Бій за Україну: лідерство і солідарність»

19 квітня 2017 року 

Виступ Президента України у Королівському інституті міжнародних відносин   «Бій за Україну: лідерство і солідарність»

Вельмишановний Др. Робін Ніблет,

Ваші Високоповажності,

Пані та панове,

Дозвольте розпочати зі слів подяки.

Це справжня честь для мене виступати сьогодні в Королівському Інституті міжнародних відносин.

Хочу подякувати вельмишановній аудиторії за ваш щирий інтерес до України.

Але найбільше я вдячний за вашу підтримку і солідарність з нашою державою.

Адже це не лише наша боротьба проти російської агресії і «умисного привласнення території».

Це наша спільна боротьба за майбутнє Європи.

Це і майбутнє Вільного Світу – світу, який вірить, що свобода – це справжня річ, а не пастка, аби тримати інших під контролем.

Світу, який заснований на «силі права», а не «праві сили».

Світу, який допомагав нам жити в мирі впродовж десятиріч.

Донедавна, на жаль.

Дорогі друзі,

Всі ми усвідомлюємо складність викликів, які стоять перед нами.

Світ скотився в лихі часи.

Стільки проблем кинули нам виклик – і тероризм та зростаючий радикалізм, і ксенофобія та міграція, і розповсюдження зброї масового знищення та зміна клімату.

Автократичні лідери почуваються вільними порушувати права людини та міжнародне право.

Вони проявляють повну неповагу до наших вимог і закликів до миру.

Відтак немає нічого дивного в тому, що багато спокушаються.

Спокушаються вибирати ...

 Між цінностями - та так званим «прагматизмом».

Та між дотриманням міжнародного права та умиротворенням.

Багато хто вважає, що це питання часу, і все залагодиться та повернеться до нормального життя – ніби нічого й не було.

Боюся, що такого не станеться.

Все зрештою таки повернеться до нормального життя.

Та це вже буде нова нормальність.

Пам’ятаєте, що сказав великий британець, Вінстон Черчіль, в січні 1940 року – на ранньому етапі другої світової війни:

«Кожен з них сподівається, що якщо він достатньо погодує крокодила, той з'їсть його останнім.

Всі вони сподіваються, що шторм минеться, перш ніж прийде їх черга стати його поживою.

Але я боюся, - я дуже боюся - шторм не минеться.

Він бушуватиме, він ревітиме, все більш голосно, все більш широко».

Є місце, де ці правдиві слова є сьогодні такими ж очевидними, як на той час в Об’єднаному Королівстві.

Це місце - Україна.

І є крокодил, якого дехто, якщо не багато хто, охоче б нагодував удосталь сьогодні, щоб убезпечити своє завтра.

Багато вважають, що тільки-но Росія буде нагодована, вона перестане більше становити загрозу.

Дозвольте не погодитися.

У Росії нема проблеми з голодом.

У неї є світоглядна проблема.

Вона не вірить у такі речі як демократія та права людини.

Вона вірить у такі речі як «світове домінування» та «зони впливу».

Вона не грає за правилами.

Вона вірить лише в одне правило: «Росія перемагає. Завжди. Попри все».

Ви бачите це в політиці. Ви бачите це в спорті.

Ви бачите це у реальності фейкових новин, яку вона намагається нав’язати нашому світу.

Відомий британський публіцист та телепродюсер Пітер Померанцев сказав про це найкраще: «Ніщо не є правдою, і все є можливим».

Це і є насправді їхньою ідеологією.

Не дивно, що замість того, щоб давати відповідь на нагальні виклики, які підривають глобальний порядок, Росія використовує їх у власних інтересах.

Ось, що ми називаємо «гібридною війною».

Вона є гібридною, бо не знає кордонів і має багато облич.

Дезінформація, агресивна пропаганда, умисне зламування та брехня є лише її маленькою частинкою.

Москва не стільки відкидає світовий порядок.

Вона намагається побудувати альтернативну реальність на основі альтернативних цінностей:

Тиранія замість демократії.

Нетолерантність замість поваги.

Гра з нульовим результатом замість безпрограшної.

Вона порушила Будапештський меморандум, стороною якого є і Об’єднане Королівство.

Вона порушила все, що можна в наших двосторонніх угодах, у яких Росія визнавала та гарантувала суверенітет і територіальну цілісність України.

Вона порушує свої незліченні обіцянки сьогодні -  у рамках Мінського процесу.

Жодного ефективного припинення вогню.

Жодного звільнення заручників та нелегально затриманих осіб.

Жодного доступу для міжнародних гуманітарних організацій.

Жодна інша сторона за це не відповідальна. Окрім Росії.

Вона продовжує направляти в Україну російські війська, важке озброєння та амуніцію.

Вона перетворила Крим у найбільшу в світі військову базу.

Вона залишається глухою до вимог та аргументів про мир.

У нас нема миру з однієї причини:

Росіяни не зацікавлені в досягненні миру.

Вони зацікавлені в отриманні контролю.

Я це знову відчув у понеділок, коли разом з Канцлером Меркель і Президентом Олландом мав телефонні переговори з Президентом Путіним.

Це був ще один вияв порожніх обіцянок Москви.

Це був ще один вияв їхнього відношення: «якщо ви хочете миру, можете його мати: але лише на наших умовах».

Жодних компромісів. Лише право сили.

Це підтверджує, що у нас немає іншого виходу як шукати миру завдяки силі, а не умиротворенню.

Дорогі друзі,

Часом я чую як запитують: чому нам слід перейматися Україною?

Щоб було зрозуміло: я не маю на увазі Держсекретаря Тіллерсона, з котрим у мене була чудова телефонна розмова минулого тижня напередодні його зустрічі з Путіним.

Я вважаю, що політична та дипломатична Америка має чітке бачення щодо ролі України.

Російська пропаганда заявляє, що Росія «просто хоче бути собою».

Вона також стверджує про зіткнення цивілізацій, у якому «Захід зайшов аж надто далеко».

Перше, немає ніякого «зіткнення цивілізацій», а є зіткнення світу правил та світу грубої сили.

Ми, українці, зробили вибір на користь світу правил – і нас за це карають.

Перемога чи програш у цій битві стане прецедентом, який переважить шальки терезів у ту чи іншу сторону.   

Друге, Україна є інвестицією у безпеку всіх. Включаючи Росію.

Україна не може бути переможеною.

Але успішною вона може стати лише за допомоги своїх союзників.

А процвітаюча і стабільна Україна – це процвітаючий і стабільний регіон.

Третє, Україна – це тест на те, чи дійсно Захід занепадає (як твердить Росія).

В Україні відповідають не на «українське питання».

Відповідають на «європейське питання».

Четверте, Україна є безцінним активом у сфері ядерного нерозповсюдження.

Якщо про гарантії Будапештського меморандуму для України забудуть, то який урок візьмуть для себе нації, які роздумують над тим, щоб стати ядерними?

І нарешті, п’яте, Україна – боєць.

Якщо Вам потрібен той, хто керується принципами, а не страхом, то гляньте на Україну.

Щорічно на оборону ми витрачаємо 5% нашого ВВП – більше, ніж деякі члени НАТО.

Сьогодні українська армія займає 8 місце в Європі.

Це єдина армія, яка не лише стикнулася з російською агресією, але й здатна її ефективно стримувати.      

Завдяки їй Ви можете почуватися в безпеці.  

Вона утримує агресію осторонь від ваших домівок.

Чи не про це західна спільнота має насамперед турбуватися та розуміти?

Думаю, що має.

Вона також має розуміти, що Кремль одержимий своїм імперіалістичним минулим.

Прагнення Росії до гегемонії не зупиниться в Україні.

Вчора це були Придністров’я та Грузія.

Сьогодні – Україна та Сирія.

Хто ж наступний?

Дозвольте повторитися: це не проблема голоду, але світогляду.

Світогляд Росії відмінний не лише від нашого, але й від радянського.

Радянський Союз думав за схемою «ми – хороші, а вони – погані».

Натомість лідери Кремля думають по-іншому.

Їхня лінія така: «якщо вони погані, то нам дозволено бути поганими також».

Візьміть це до уваги. Подумайте над наслідками.

Дорогі друзі,

Мій заклик дуже простий.

Нам необхідні три речі.

  1. маємо бути сильними.
  2. маємо бути єдиними.
  3. і маємо бути сильними та єдиними постійно.

Це наша формула перемоги, протиотрута агресії.

Що нам ще потрібно, так це ваша надійна підтримка реформ в Україні.  

Нелегко трансформувати країну під час війни і проти спроб Росії дестабілізувати Україну.

Однак ми робимо свою справу і робимо це результативно. Для нас завданням останніх трьох років було стати кращою країною.

Щоб слідувати цим шляхом, нам також важливо збереження санкцій проти Росії.

Не вірте тим, хто твердить, що санкції нічого не дали.

Найголовніше, менше вбитих українців, і це далеко не нічого.

По-друге, якщо б не санкції та новонароджена українська армія, російські танки стояли б значно глибше в Європі.   

Путін розпочав свою «кампанію» в Україні з відчуття безкарності.

Завдяки санкціям та готовності України відбиватися, він почав вагатися.

І він має прийти до відчуття невідворотності.

Невідворотності спільної відповіді Заходу.

Всі агресори світу повинні знати – вони будуть відповідати за свої злочини.

Україна виконує свою частину. Бореться проти війни.

Будьте сильні, єдині та підтримуйте Україну!

І, будь ласка, пам’ятайте мудрі слова Маргарет Тетчер:

«Причиною війн є не накопичення озброєнь.

Вони стаються, коли агресор вірить, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну».

Дякую

http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-u-korolivskomu-instituti-mizhnaro-41022

П'ять швейцарських послів в Україні її не забули

Британське почуття гумору і перші наслідки помаранчевої революції. П'ять швейцарських послів розповіли, чим їм запам'ятався Україна 
25 Травня, 2017 р.
Колишні посли Швейцарії розповіли НВ про свої враження від України
Фото: Hans / pixabay.com

Колишні посли Швейцарії розповіли НВ про свої враження від України

До 25-ї річниці встановлення дипломатичних відносин зі Швейцарією журнал Новое время розпитав п'ятьох колишніх послів альпійської республіки в Україні, чим вона їм запам'яталася.

Анн Боті

тимчасовий повірений у справах Швейцарії в Україні (1992-1996)


Фото: povilionis.lt
Фото: povilionis.lt


Відкриття України у 1992 році стало для мене чистим задоволенням. Всі двері були відкриті для нас, а біля входу у скромне Міністерство закордонних справ тоді сиділа лише одна чергова.

Зміни наставали швидко в усіх сферах.

В українців відмінне почуття гумору, британського типу, навіть самозневажливе. Я пам'ятаю епізод у маленькому селі недалеко від Києва, де повинна була контролювати вибори із групою спостерігачів від ОБСЄ. У цей час нас запросив на обід місцевий мер, який відразу ж завів тему: "До 1992 року у нас було все чудово, у нас було абсолютно все, що ми хотіли, ми були сильними, ми літали в космос..." Наш український водій перебив його і запитав захопленим голосом: "О, ви самі літали в космос?" Усі ми вибухнули реготом, не смішно було лише меру.

Жан-Франсуа Каммер

посол Швейцарії в Україні (2000-2004)


Фото: ambassadorsconcerts.cz
Фото: ambassadorsconcerts.cz


Моїм першим враженням від країни, яке підтверджувалося потім кожного дня, стала її різноманітність.

Проїжджаючи Львів, Одесу, Харків та Донецьк, ви легко можете собі уявити, що бачили міста, які належать різним країнам.

У листопаді 2004 року, під час так званої Помаранчевої революції, отруєний майбутній президент Ющенко регулярно зустрічався у своєму штабі із представниками країн-однодумців, у тому числі зі мною.

Ще одна історія сталася у 2002 році. Колишній президент Леонід Кучма публічно оголосив, що його офіційний намір — зробити країну повноправним членом ЄС до 2020 року. Наступного дня не дуже натхненні брюссельські чиновники Проді і Ферхойген [на той час президент Єврокомісії Романо Проді і європейський комісар з питань розширення Гюнтер Ферхойген] прокоментували слова українського президента: “Прийняти в ЄС Україну? З таким же успіхом ми могли б прийняти в ЄС Нову Зеландію".

Крістіан Феслер

посол Швейцарії в Україні (2005-2006)

 

Пропрацювавши в Україні від початку 2005 року до кінця 2006-го, я мав можливість побачити перші наслідки помаранчевої революції.

Це був період великих надій. Але подальші політичні події показали, що історія у випадку України — важкий тягар, який є перешкодою для створення сучасної демократичного та ліберальної держави.

Я щасливо одружений з українкою, ми разом виховуємо її дочку тут, у Швейцарії.

Для мене Україна була не стільки країною смішних або екстраординарних подій, скільки країною великих річок, красивих пейзажів і постійних відкриттів.

Водночас не може не шокувати глибокий контраст із похмурими індустріальними містами на сході або мертвим містом Прип'ять.

Георг Цублер

посол Швейцарії в Україні (2007-2011)


Георг Цублер (третій зліва) на відкритті Будинку матері та дитини Чернігівської виправної колонії № 44, де утримуються жінки - спільного українсько-швейцарського проекту Жінки та матері з дітьми в ув’язненні / Фото: cg.gov.ua
Георг Цублер (третій ліворуч) на відкритті Будинку матері і дитини Чернігівської виправної колонії № 44, де утримуються жінки - спільного українсько-швейцарського проекту Жінки і матері з дітьми в ув'язненні / Фото: cg.gov.ua


Коли я приїхав в Україну на початку 2007го, помаранчевій революції виповнилося два роки. Ця знаменна подія викликала безліч очікувань і надій у місцевому та європейському співтоваристві.

За роки мого перебування в Україні цей ентузіазм і віра людей у реформаторство нової влади поступово танули. Все більш інтенсивні внутрішні чвари в таборі Ющенка стали таким розчаруванням, що лише через шість років після помаранчевої революції повалений тоді кандидат у президенти зміг повернутися.

Тому роки, проведені в Україні, залишаться у моїй пам'яті чимось на зразок емоційних американських гірок: від надії на сталий розвиток демократії і ліберальних цінностей до зростаючого розчарування щодо внутрішньої політики влади й укорінених економічних інтересів певних еліт, які створюють все більш серйозні перешкоди для реформ в Україні.

Крістіан Шененбергер

посол Швейцарії в Україні (2011-2015)


Фото: прес-служба ГПУ
Фото: прес-служба ГПУ


У роки мого перебування Україна пережила визначальний момент своєї історії. Восени 2013го президент Янукович зупинив процес асоціації з ЄС. Це викликало великий протестний рух.

За кілька місяців до цього дипломати, які працюють в Україні, як і я сам, не вірили, що такий розвиток подій можливий. Уряд неухильно створював апарат безпеки і, здавалося, тримав жорсткий контроль над усіма державними структурами. Народ, розчарований у владі після помаранчевої революції, здавався пасивним, майже байдужим. Більшість дипломатів готувалася до років стагнації. Але почався Євромайдан.

У підсумку президент Янукович втратив владу, Росія незаконно анексувала Крим, почалася війна на сході України. У цій ситуації роль Швейцарії як голови ОБСЄ полягала в тому, щоб найкращим чином використовувати цю організацію для зменшення насильства і страждань.

Звісно, неможливо точно оцінити вплив проведеної роботи на ситуацію. Але, дивлячись на війну у Сирії, можна припустити, що конфлікт в Україні і навколо неї міг мати значно гірший розвиток, якби не активна присутність ОБСЄ та інших міжнародних гравців.

Незабаром після заняття моєї нової посади у посольстві Швейцарії я висунув кілька простих принципів, яким повинні були слідувати мої співробітники. Я сказав їм: "Дійте за інструкцією, дійте без інструкції або проти інструкції, але дійте на благо посольства".

Минуло близько двох років, і я не згадував про ці принципи довгий час. Але, судячи з усього, вони залишалися в пам'яті моїх співробітників. Одного разу до мене підійшов літній джентльмен і сказав, що він щойно пішов проти інструкції, але на благо посольства. Йому, мабуть, нелегко було це зробити. Для мене це був знак сердечної довіри.

Повний текст матеріалу читайте в новому номері журналу Новое время - №19 від 26 травня.


Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая