О сообществе

Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Слава Україні!

Привітання Голови СБУ Баканова з нагоди Дня Конституції України

Щиро вітаю співробітників Служби безпеки України та всіх українців зі святом!
У своїй роботі Служба керується Головним законом України - Конституцією нашої держави.

Щодня ми не просто дотримуємося букви закону, а захищаємо свободи та цінності, відображені в ньому.

СБУ дбає про збереження суверенітету і незалежності України, наші співробітники виконують завдання під час здійснення Операції об’єднаних сил, викривають терористів і сепаратистів, затримують злочинців – все для того, щоб кожен українець, як і визначено в Конституції, жив у демократичній, правовій, і головне, незалежній державі.

Як і автори Конституції, ми усвідомлюємо частину своєї «відповідальності перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями» за збереження української державності, конституційного ладу та безпеки кожного громадянина.

Ця відповідальність дає нам сили для подальшої боротьби, яка обов’язково завершиться перемогою.
Успіхів нам всім на цьому шляху! Миру, злагоди в родинах і незламної віри в щасливе майбутнє України!

Іван Баканов
Голова Служби безпеки України

Помер Олексій Порошенко - Герой України

Помер Олексій Порошенко – батько п’ятого президента України.

Джерело: партія "Європейська солідарність"

Дослівно: "Сьогодні перестало битися серце великої людини праці, хлібороба, громадського та політичного діяча, Героя України, батька п’ятого президента України Олексія Івановича Порошенка. Все своє життя він присвятив служінню Україні, розвитку її економіки, дбав про людей".

Деталі: Партійці висловлюють співчуття Петру Порошенку, його дружині Марині та всім рідним і близьким з приводу тяжкої втрати.

Довідково: Олексій Порошенко - Герой України, заслужений працівник сільського господарства. 11 червня 2020 року йому виповнилося 84 роки.

Богдан Гордасевич: Помер Олексій Порошенко - Герой України. Висловлюю щирі співчуття Петру Порошенку та всій його родині з втратою батька, діда, прадіда. Вічная пам'ять і Царство Небесне!

Світла пам'ять Мирославу Скорику.

Він пішов, але він з нами! Світла пам'ять Мирославу Скорику.


З Днем Вишиванки!

Наші традиції - це те, що нас об'єднує та дає нам сили для боротьби. Зі святом! 


1944

76 лет назад ночь с 17 18 мая чуть не стала последней страницей истории крымских татар. Коренные народы пережили одну из самых страшных трагедий всех времен и народов - депортация. В течение двух дней из родных домов выселяли 180 крымских татар. Советская власть приложила максимум усилий, чтобы навсегда пересечь историю коренных народов Крыма...
Теперь крымские татары, как в ловушку в ужасном прошлом - российская оккупационная "власть" сопротивляется давлению на коренного населения, преследования, сажают в тюрьму... Коренные жители вновь вынуждены покидать свои дома из-за оккупации потомков Сталина в Кремль Крымского полуострова.

Несмотря на karantinn меры Украина чтит память жертв геноцида крымскотатарского народа - акции в онлайн-сделке с общественными активистами Меджлисом. Они пройдут по всему миру и что важно - в самом Крыму.

Мы присоединяемся к звонку Меджлиса и просим всех поднять крымскотатарский флаг с траурной лентой, а в 21:00 вечера сегодня, 17 мая, свет памяти в вашем окне.

" Крым - это Украина, а время захватчиков скоро пройдет. Bizim ve siziziziz iz in - За вашу и нашу свободу!", Вице-премьер-премьер-министр Украины Алексей Резников.

Харків змінив колір. Харків — це Україна

"Харьков цвета не меняє!"

Перший раз я почув цю фразу в 2004, коли був координатором помаранчевого наметового містечка під пам'ятником "хйуовому Ілічу", як потім написав Жадан. І багато разів її згадував. Коли тітушня держаками від лопат розвалювала голови студентам вже після втечі Януковича в лютому та березні 2014-го кожного разу, коли ми збиралися на віче.

Тоді до 9 травня ми готувались особливо ретельно. Ми створили об'єднану самооборону, Зіна, Влад і Саня приїхали з Сум допомогти навчити хлопців "працювати в команді". Декілька місяців тренувань в лісопарку, та скоро нас стало занадто багато і ми вже тренувались в манежі, який орендували, скидаючись по пару гривень з кожного та дякуючи небайдужим. Паралельно готувалася і ультра. "Ми за щитами ховатися не будемо, в нас інша тактика"- говорив Гарік, уповноважений їх представляти на зустрічах. "Ми не оборонці, ми наступ, наша зброя — ніж та кастет". Так і було, всі знали, що ультра — це залізобетонно.

ПС теж трималися трохи осторонь, але завжди були першими якщо що і мали достатньо аргументів. За посмішками та жартами ховалося безжальне бажання втопити сволоту в крові. (Сьогодні саме вони повісили банери про мацкалів).
Чим все закінчилося ви пам'ятаєте. Гєпа і Допа всралися і полетіли до кадирова в грозний, а на марші ХМ та їх запеклий ворог Дніпро об'єдналися. Я пам'ятаю очі беркутів, що дивилися, як відривають двері у червоної машини з "гєоргієвской лєнточкой", тоді вони нарешті зрозуміли, що Харків таки змінив "цвєт" на "колір".
То був крутий час. Час, коли ми кожної ночі замальовували українськими прапорами - триколор можливої хнр. Час, коли всі зрозуміли, що майбутнє залежить тільки від нас. Або ми - або тут буде путін. І Харків вистояв.

Що правда, Гєпа, мутне недостріляне чмо, і далі грає на користь путіну. Шарій за бабло (як гадаєте, де взяв?) організовує автопробіг на 130 машин, топаз знову віддає команди ментам. Єдина надія шобли - це дмухати на патріотичні почуття до перемоги. 9 травня - це останній шанс, за який чіпляється путін в обличчі не менш справжніх ворогів України. Та, як вони самі кажуть, "нє прокатіло".
Я дякую ПС, дякую Спілці Ветеранів АТО, СБУ та тим, хто не потребує зайвої уваги. Дякую за реакцію, за готовність до жорсткої відповіді та відчуття справедливості. За позицію.

По вулицях Харкова сьогодні поїхали машини з прапорами України. А на мостах висять банери зі зрозумілим сенсом. Сьогодні вже очевидно - ми перемогли. І, не зважаючи на великі гроші, що витрачені на чергову дестабілізацію - вийшов пшик.

АЛЬО, ВАТА - настав час валити з нашого українського Харкова.

Так, Харків змінив колір.
Харків — це Україна.



Герої не вмирають

Вони загинули за Україну в березні 2020-го: 11 імен та історій полеглих захисників
1 Квітня 2020
Вони загинули за Україну в березні: 11 імен та історій полеглих захисників

АрміяInform продовжує відстежувати бойові втрати Української армії на Сході нашої держави. В березні 2020-го внаслідок бойових дій загинули 11 воїнів-героїв. Усі вони — представники ЗСУ. Ми зібрали для вас імена, дати й історії про полеглих за нашу незалежність захисників. Згадаймо найкращих синів України поіменно…

https://armyinform.com.ua/2020/04/vony-zagynuly-za-ukrayinu-v-berezni-11-imen-ta-istorij-poleglyh-zahysnykiv/?fbclid=IwAR3QkIJd_3WUZtnqvnPr9MccJ2M7knBnBl0U0WxMi1KZgSlAISq2TRJv7ag

Український арсенал: 152-мм самохідна гармата 2С5 «Гіацинт-С»

Український арсенал: 152-мм самохідна гармата 2С5 «Гіацинт-С»

27.03.20 09:10

Український арсенал: 152-мм самохідна гармата 2С5 «Гіацинт-С»

В ході війни на Донбасі наша армія використовувала весь спектр свого артилерійського озброєння, в тому числі і зразки, кількість яких буквально можна «перерахувати на пальцях однієї руки». У тому числі і досить потужні 152-мм САУ «Гіацинт-С».

Після «ракетного буму» часів Хрущова на початку 1970-х радянські конструктори повернулися до ідеї потужних самохідних артилерійських систем, які могли б «працювати» на поле бою ядерними тактичними боєприпасами. На той момент це було досить перспективний напрямок, так як ракетні тактичні системи були дуже недосконалі - вимагали досить великого часу на розгортання комплексу і були вкрай вразливі для противника.

«Гіацинт-С» в експозиції АСВ (м.Львів)

Спочатку була прийнята популярна в той час схема відкритої установки знаряддя, хоча розглядалися і баштовий, і рубочний варіанти. Крім того, в рамках аванпроекта «Гіацинт» паралельно йшли розробки самохідного і на буксирі варіанту. В результаті з'явилися самохідна 2С5 «Гіацинт-С» і 2А36 «Гіацинт-Б». Основою самохідного варіанту стала 152,4-мм гармата 2А37 з роздільно-гільзовим заряджанням. При цьому варто відзначити, що постріли (снаряд + заряд) як самохідної гармати, так і її буксирі аналога 2А36 не мали взаємозамінності з пострілами інших 152-мм гармат, які стоять на озброєнні радянської армії.

Основний калібр САУ «Гіацинт-С»

Основою для установки гармати стало шасі 100-мм самохідної установки СУ-100П (на цій же базі змонтований ЗРК «Круг»), корпус - суцільнозварний і повністю броньований з лобовим листом товщиною 30 мм. Він захищає екіпаж установки та обладнання від куль, осколків і забезпечує захист екіпажу від зброї масового ураження на марші. У середній і кормовій частинах корпусу розташоване бойове відділення, де розміщений возить боєзапас в вертикальних укладаннях. У передній частині корпусу розміщено моторно-трансмісійне відділення з 12-циліндровим багатопаливним дизелем В-59.

Принципово нова компоновочная схема системи з передачею зусилля пострілу через опорну плиту на грунт надала велику стійкість самохідної гармати при пострілі.

Механізована боеукладка на 30 пострілів і механізм заряджання забезпечують автоматизований цикл заряджання. Установка 2С5 оснащена напівавтоматичним механізмом заряджання з ланцюговим транспортером і електроприводом. За допомогою механізму заряджання елементи пострілів переміщаються на лінію досилання. Стрільба з гармати 2С5 може вестися не тільки з подачею пострілів з боеукладки, але і з грунту.
Максимальна дальність стрільби з гармати звичайними снарядами становить 28 400 м, активно-реактивними снарядами - 33 500 м. Маса осколково-фугасної снаряда - 46 кг.

У серійне виробництво САУ «Гіацинт» були запущені в 1976 році і надійшли на озброєння артилерійських бригад і дивізій.

Україна після розпаду СРСР дісталося всього 24 артустановки зі складу 13-го артилерійського полку. Всі вони на момент початку війни на Донбасі були зібрані в 26-й окремій артилерійській бригаді (базування - м Бердичів Житомирської області). Це був 3-й дивізіон з 18 САУ (ще дві машини знаходилися на постаментах в 6-му навчальному полку і Академії Сухопутних військ).

8-я батарея готується до відправки в сторону Криму, квітень 2014 р

Першою на війну вирушила 8-я батарея (по суті, єдина боєготовності), яка 10 квітня залізницею була перекинута на полігон «Широкий Лан», де формувалася угруповання для захисту кримського напрямку. 

Решта дві батареї (7-я і 9-я) після доукомплектування мобілізованими 3 травня були відправлені на житомирський полігон, де проходили бойове злагодження.

На Донбасі вперше самохідні «Гіацинти» з'явилися лише 1 червня, коли 7-я батарея (командир - капітан Віталій Вітковський) вирушила для посилення дій 2-ї батальйонно-тактичної групи 30-ї мехбригади. Приблизно через місяць (14-я липня) в АТО вирушила і 9-я батарея (командир - капітан Євген Луценко). В цей же період на Донбасі з'явилася і 8-я батарея, яка першою і понесла втрату в матчастини. Це сталося 15 липня під час обстрілу ворожої артилерії. Хоча установка з №312 по документам і вважається знищеною в ході обстрілу, однак на фото від бойовиків вона виглядає непошкодженою. На початок серпня одна батарея діяла на луганському напрямку, а решта дві підтримували бойові дії нашої угруповання на прикордонному напрямку.

САУ 9-ї батареї на фронті, літо 2014 р

До пори до часу у бойовиків не було коштів для ураження наших далекобійних САУ, однак коли в справу втрутилася російська армія, «гіацинт» довелося не солодко. В першу чергу доводилося дуже часто міняти дислокацію. Так, наприклад, 8-а батарея перебазувалася з Білоярівка Амвросіївського району в Осикове Старобешівського.

Втрачена (кинута?) САУ, Амвросіївський район, липень 2014 р

Однак основні втрати дивізіон поніс на луганському напрямку. Так, 30 серпня в результаті вогневого нальоту в районі Лутугине були знищені одна гармата (бортовий №315), три автомобіля, тягач МТ-лобі, а також боєприпаси.

На жаль, не обійшлося і без втрат особового складу. Так, 1 вересня в результаті обстрілу російськими «Градами» позицій 9-ї батареї і 12-й 4-го дивізіону в районі Веселої Гори загинув механік-водій старший солдат Василь Маляновскій, ще четверо бійців отримали осколкові поранення (14 вересня один з них - командир гармати солдат Олексій Богуш помер в госпіталі).

 

 Втрачена в районі Лутугине САУ

Після підписання Мінських угод «Гіацинти» були відведені на необхідну відстань від лінії протистояння і в боях більше не брали участь.

Практично весь нинішній склад дивізіону САУ «Гіацинт-С» 26-й артбригади на одному фото

Нині подальша доля САУ 2С5 «Гіацинт-С» в складі ВСУ досить туманна. Справа в тому, що виробничих потужностей для ремонту шасі немає, як і виробництва стовбурів, які були вкрай зношені під час літньої кампанії 2014 року. Проте час від часу самохідки миготять на навчаннях і нині перебувають на озброєнні бригади.
 

Ми пам'ятаємо!

Завтра - День Служби безпеки України. На жаль, не всі зможуть його відзначити… Але ми пам'ятаємо кожного загиблого Героя!

День Українського Добровольця

Дякуємо тим, з ким опліч-о-пліч захищаємо країну від ворога!
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
19
предыдущая
следующая