Неодночасно, в самості безмежній

Межу тонку останню перетнувши,

Позатілесний вимір-світ бентежний

НеВідчуттям неТіла враз відчувши,

Ми впізнаватимемо тих, кого любили,

Споріднених нам серцем і душею?

Чи усвідомлення та пам’ять загубили

За життєрозділом – останньою межею?...

 

17.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Багатолюддя.

Броунівський рух.

Облич  безликість –

Анігіляційна маса.

Авто(й)Людей-Істот потік…

Сучасний мегаполіс…

24.11.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)          

 

Сідаєш у потяг…

Назва станції відправлення має досить умовне значення. Станція прибуття добре відома, не варто навіть називати. Врешті-решт, всім виходити там.

Квиток придбано не тобою – твоїми батьками. Навіть не питали!.. Не бажаєш їхати, то й не поїдеш – хоч як тебе намагаються урочисто всадовити в нього… А ти не бажаєш, і край!  Отоді відразу - на кінцеву станцію…

Потяг під назвою Життя. Всі  в одному довжелезному потязі. Колія, по якій  прямує він – незвичайна, то – ЧАС. Невблаганний, властивотсей якого достоту ніхто і знає. Ну хто може похвалитися, що ВІН – ЧАСОЗНАВЕЦЬ?! Е-е-е…

«Видиво якесь!! Сплю я, чи насправді все це?! Стоїмо,. стоїмо вже скільки часу на одному й тому ж місці!!!  Ніякого руху!.. І вчора , і сьогодні.. Це місце мені таке знайоме!..»  Ні-ні!  Це вже не воно! Потяг мчить зі швидкістю… ВІЧНІСТЬ, ПОДІЛЕНА НА ЦЮ МИТЬ. Та це ж ціла вічність!! Кожної миті стаєш старший на ВІЧНІСТЬ, а, можливо, і ВІЧНІСТЬ В КВАДРАТІ… Така швидка вічність…

Дивина – дехто їде швидше, дехто повільніше… Ти можеш переходити з вагона у вагон. Обличчя змінюються. Діти, дорослі, жінки, чоловіки… Спілкуєтеся, граєте в ігри… Діти з дітьми. Дорослі з дітьми. Дорослі з дорослими. Чоловіки з жінками. Жінки з чоловіками… Багато різноманітних, найдивніших, нудних, знесилюючих, відразливих, найнезрозуміліших, найазартніших, найнебезпечніших, найпрекрасніших ігор.

Іноді цікаво. Аж надто захоплює!!! Виникає бажання, щоб це тривало доти, доки... Доки не станція призначення.

Буває, гра набридає, або втомлює, або викликає огиду. Можна перейти в інший вагон. І гратися з іншими. В інші ігри. Але не завжди це допомагає позбутися неприємного партнерства та надокучливих ігор. Ти вже не маєш бажання їхати, гратися… Ти НЕ МАЄШ ВЗАГАЛІ БАЖАНЬ. Єдине-одне…Тоді ти голосно, чи мовчки, лише серцем, кричиш: «ЗУПИНІТЬ!!! Я ВИХОДЖУ! ПРОСТО ЗАРАЗ!!!!» Але ж потяг не зупиняється. Доки, доти… І ти виходиш, долаючи…  «Де той стоп-кран? ДЕ?!» Рвучкий рух!... Потяг мчить безупинно, а ти… на станції призначення. Найжахливіша річ – напіввийти… Опинитися поза простором. Часом. Поза будь-якими вимірами… доооовго… І доти, доки тебе не втягнуть у потяг, або… до станції призначення. А ще є такі темні ІСТОТИ, що пришвидшують твоє прибуття на кінцеву станцію…. Е-ех!... Страшні речі відбуваються інколи в ЖИТТІ!..

Можеш не гратися. Спостерігай, дивуйся, аналізуй ... Мандруй по вагонах. І знову – Спостерігай, аналізуй. Роби висновки. Спостерігай. Абстрагуйся. Відсторонюйся. Аналізуй… Їдь собі спокійно до… Станції призначення…

Обличчя змінюються. Ті, хто їхали з тобою учора, сьогодні, і  ти гадав, ще їхатимуть, і сподівався, що гра з ними продовжуватиметься доти… доки… Виявляється, ВОНИ НЕСПОДІВАНО вже дісталися станції призначення. А ти?!. Ти ще рухатимешся в довжелезному, дивовижному (розумом не осягнути), незрозумілому, мінливому, трансцендентальному потязі під назвою ЖИТТЯ. І  змінюватимуться обличчя навколо. І пейзажі за вікнами химерних вагонів. А ти все їхатимеш, аж доти… доки… І гратимеш в найцікавіші, найзахоплюючі, найкумедніші, найсерйозніші, найнеприємніші, найінтелектуальніші, найбезглуздіші ігри.

 

04.11.2010                                                                         

© Stepans’ka Marina (SMG)   

Люблю свою жизнь... ведь другой у меня не будет...
Люблю близких мне людей, со всеми их минусами и плюсами...ведь они всегда рядом...
Люблю себя... и только Я знаю как надо правильно меня любить...
Люблю молчать... иногда молчание значит намного больше, чем тысячи произнесенных слов...
Люблю быть смешным... чтобы видеть улыбки окружающих меня людей...
Люблю любить... внимательно следить как перерастает чувство из легкой симпатии в тяжелую зависимость...
Люблю загадки... гимнастика для ума полезна всегда...
Люблю свои хобби... они добавляют знания и доставляют удовольствие...
Люблю природу... её изменчивость безгранична, а красота нереальна...
Люблю многоточия... правда заметно? ...

Ненавижу время... его нельзя остановить...
Ненавижу чувство неопределенности... оно выбивает почву из под ног...
Ненавижу лгать...но иногда можно недосказать...
Ненавижу фальш... потому что всегда её вижу..
Ненавижу слово "не знаю"... потому что ненавижу неопределенность...

Великие изречения

• «Сначала они тебя не замечают, потом смеются над тобой, затем борются с тобой. А потом ты побеждаешь».
• «Наша способность достичь единства при существующем разнообразии будет прекрасным испытанием для нашей цивилизации».
• «Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность».
• «Если ты хочешь перемену в будущем — стань этой переменой в настоящем».
• «Ненасилие явилось среди людей, и оно живет. Оно — предвестник мира во всем мире».
• «Я уверен, что если бы Христос жил сейчас среди людей, Он благословил бы жизни многих из тех, которые, может быть, даже никогда не слыхали его имени… совершенно так, как написано: «Не всякий, говорящий Мне: „Господи! Господи!“ войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесного». Уроком Своей жизни Иисус дал человечеству великую цель единственную задачу, к достижению которой мы все должны стремиться. Я верю, что Он принадлежит не одному лишь христианскому миру, но целому человечеству, всем странам и народам».

  ---

Подивився кіно про цю видатну людину, багато про що замислився під час перегляду, і записав собі на довгу згадку декілька цитат:

"Зпочатку око за око - потім весь світ може стати сліпим"

"Нищенство - це теж форма насильства"

(фільм дивився з російським перекладом, цитати навів у власному перекладі на українську мову)

Впевнений, що в його трудах можна знайти ще безліч мудрості. Дуже радий мати можливість навчитись новому досвіду, подивитись на світ трішки іншими очима. Час від часу перегляд подібних фільмів сприяє зрісту мотивації, підйому духовності, покращенню настрою і зміцненню віри в світле та добре майбутнє.

Раджу подивитись всім, хто ще не дивився!

Eclipse
    Затемнення

Автор - Роджер Уотерс

All that you touch
    Все, чого ти торкаєшся,
All that you see
    все, що ти бачиш,
All that you taste
    все, що пробуєш на смак,
All you feel
    все, про що здогадуєшся...
All that you love
    Все, що ти любиш,
All that you hate
    і все, що ненавидиш,
All you distrust
    все, у що не віриш...
All that you save
    І все, що ти бережеш,
All that you give
    і все, що даруєш,
All that you deal
    і все, що ти продаєш,
All that you buy
    і все, що купуєш,
beg, borrow or steal
    випрошуєш, позичаєш, крадеш...
All you create
    Все, що ти створюєш,
All you destroy
    все що руйнуєш,
All that you do
    все що ти чиниш,
All that you say
    і все, що говориш,
All that you eat
    все, що їси,
everyone you meet
    і кожен, кого зустрічаєш...
All that you slight
    Всі, кого зневажаєш,
everyone you fight
    і всі, з ким ти воюєш -
All that is now
    Все це є,
All that is gone
    все це в минулому,
All that's to come
    і все це ще буде...
and everything under the sun is in tune
    І все, що під Сонцем, пов'язане одне з одним.
but the sun is eclipsed by the moon.
    ...От тільки Сонце затемнене Місяцем.

                                                       26.09.10

слухати

Ми дурні бо бідні, а бідні бо дурні...

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

Смотрю на часы — хочу их выбросить в окно.
Время — пыль на книжных полках.
Это боль, живущая в сердцах — ей все равно
Кто из нас уйдет, а кто завоет волком,
Оставшись здесь, один, где никого…

Никого в живых и любящих сквозь зло
И бедствия времен – им наплевать
На грязь и прочие проблемы. Вот оно!
Вот оно, что нам простым до горя не познать,
Но жить и по шаблонам мир наш принимать.

А что есть, Ты, заблудший Странник? –
Ты есть одна из капель, брошенной с небес?
Иль может ты гуманный и привратник
Своей души заблудшей, но имея вес
Средь молодых «овец» — развратник?

Коль душ щадящий — не покинет их,
Коль небо плачет до сих пор, покорно
Отдает последний раз дары. Плохих,
И не в укор бодрящих — без вопросов спорных
Слов, отдаст последнее для нас иных.

Но Странник, Ты без спорно капелька дождя,
Упавшая сознательно, ударившись о сталь,
Разлетелась мелкими частями, не смотря,
Откуда Ты спустился и тебе не жаль
О том, что не был никогда другим живя.


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/

Тут я трохи поміркував (хвилини півтори) -- і мені стукнула в голову думка, яку я намагатимусь викласти коротко.

1. Фактично ти є тим, ким ти є. Але, крім цього, ти маєш певні уявлення, ким би ти в ідеалі хотів стати й бути. Наприклад, стати здоровим, супермільйонером чи духовно розвиненим тощо. Зазвичай є фактично недосяжні ідеали, а є більш чіткий та наближений до дійсності образ того, ким ти можеш стати, якщо багато працюватимеш над собою.

2. Ти також маєш певне уявлення про те, ким же ти є насправді. Щоправда, думка про себе не завжди співпадає з реальним станом речей.

3. Часто ти бажаєш, аби оточуючі думали про тебе краще (інколи -- гірше), ніж думаєш ти про себе. При цьому на людях  граєш роль цієї вдаваної особи. Якщо ти великий правдолюб, то цей образ співпадає з описаним у пункті 2.

4. Так само кожен із нас приблизно знає, ким би він точно не хотів стати. Причому не тільки теоретично (тираном, терористом), а й суто практично -- не дійти до стану, якого у принципі кожному по силах досягти (стати алкоголіком, бідняком, бомжем тощо). У залежності від того, які свої риси характеру ти вважаєш поганими, ти їх гіпотетично посилюєш і вимальовуєш в уяві якусь "погану людину", до рівня якої ти можеш "опуститися".

Таким чином, ти у своїй уяві маєш принаймні 4 віртуальні особистості: позитивну, гадану, удавану й негативну. Часом ти думаєш: як би повівся в якійсь із ситуацій один із цих персонажів. Зокрема, це стосується удаваної особистості. Тобто ти на деякий час уживаєшся в цей образ і проживаєш його життям.

Ці 4 віртуальні особи з часом міняються в залежності від особи справжньої, яка є. Причому цей зв’язок є і зворотним: наприклад, змінивши самому чи під впливом інших позитивну особистість, можна змінити й інші, в тому числі й свою справжню.

Далі постараюся розвинути або стерти цю замітку.