Невідома Швеція. День 146. Останній день...

Сьогодні мій останній день побуту в Умео. Дивні відчуття. П'ять місяців в Швеції. Маленька частинка життя проведена в іншій країні. Коли сюди прибув, здавалося, що 5 місяців - це нескінченний час, все можна встигнути. Насправді - все завершується. І не потрібно себе обманювати, ніби-то в нас багато часу. Не варто зволікати. 

В Умео я багато встиг. Вчора востаннє прогулювався затишними вуличками міста. Ще стільки невідкритих місць, будинків, вуличок. Хто знає про містечко Умео? Хто щось чув про цю шведську провінцію? А тут активне життя. Може воно не кипить, як в світових столицях, але все ж є - красиві люди, задбані вулиці, гарна природа. Хочеться сюди обов'язково повернутися - походити містом, посидіти на березі озера, ще раз подивуватися красі північного сяйва та красі білих ночей. І в цьому то й річ. За короткий проміжок часу всі описані речі просто неможливо спостерігати. Північне сяйво - взимку - до квітня. Білі ночі з травня і північне сяйво вже не видно. Зате сонце встає після другої "ночі". 

Я сюди повернуся, але вже ніколи на такий довгий проміжок часу...


Невідома Швеція. День 100. Шведський квітень... Несподіванка!

Звісно, перебуваючи на півночі, потрібно бути готовим до затяжної зими, ну максимум до сильних заморозків аж до літа. Але я не очікував рясного снігопаду наприкінці квітня!!! І ще й такого, який бо затягнувся на три дні! Коли в наших широтах вже буяє природа - порозквітали квіти, трави налилися зеленню і середньодобова температура піднялася до 20 градусів, то важко повірити, що в квітні місяці (сама назва з віків доносить нам про основну рису цього місяця) на півночі Швеції все ще йдуть снігопади і жодних натяків на буяння природи. Яка ж все-таки різноманітна Матір-Земля! Ось, дивіться світлини - так продовжувалося три дні і лише через два тижні всередині травня ніби-то почалася весна. І це ще не крайня північ Швеції :)   

Невідома Швеція. День 93. Три місяці назад приїхав до Швеції...

Рівно три місяці назад в неділю прибув в Умео. Багато чого відбулося за цей час, але щоразу собі підтверджую наскільки швидко летить час і як його в мене мало... Сніг розтанув, щодня йде дощ. Квітень в Умео дуже невиразний місяць... Інколи з-за хмар з'являється Сонце. Взагалі світловий день значно збільшився і тепер навіть в квітні коло 21:00 далі видно... Чекаю травень... 
 

Невідома Швеція. День 89. Найяскравіше північне сяйво ever.

Коли вперше побачив на власні очі північне сяйво, одразу подумав що всі ті світлини з інтернету обов'язково оброблені - така краса просто не може існувати!Але цього разу зрозумів, наскільки північне сяйво може бути активним і величезним, всеосяжним, покриваючи, без перебільшень, пів неба. Це була чарівна ніч - було видно Щит Землі, який захищає нас від активного сонячного вітру... 


Невідома Швеція. День 63. Перший дощ.

Сьогодні випав перший дощ - 17 березня. Дуже було незвично відчути холодний дощ замість приємного і тихого снігу. Та все цей дощ був не на довго - одразу замерзав і тому сніг зберігся. Зима продовжується! 

Невідома Швеція. День 44.

Сьогодні 29 лютого. Сонце вже піднімається досить високо. Атмосфера ще не зовсім весняна, але вже зовсім не така, як була місяць тому - похмура, темна зима. Хоча й клімат тут помірно-континентальний, але все ж відчувається подих крижаної Арктики...

Невідома Швеція. День 35. Подорож на далеку Північ.


Сьогоднішній ранок 20 лютого 2016 року, шостак, - сонячний день, потяг мчить по узвищенню, так що внизу метрів 15-20 видно маленькі автомобілі та будинки. Поодинокі хмари зливаються з вершинами невисоких гір. Все повністю засніжене, але здається найбільше снігу було в Кіруні - найпівнічнішому місті Швеції, через яке я проїхав по дорозі в Норвегію. Зараз прямую до міста Нарвік...

Свою подорож почав спонтанно, вночі зі свого шведського містечка Умео, яке теж можна вважати північним містом, проте клімат тут ще помірний, я ж вирушив за полярне коло. На вокзал в Умео йшов пішки - це займає приблизно годину з мого гуртожитку. Вийшов опівночі і був на вокзалі вже перед першою годиною ночі. Мороз, сніг, тиша, ніч - все, що я люблю. Потяг прибув вчасно, я ввійшов до вагону, в якому всі тихо спали на сидячих місцях. Цей поїзд - Arctic Circle Train їде з самого півдня Швеції на північ Норвегії. Всю ніч я їхав до Кіруни - це напевно останнє велике місто (30 тис. мешканців) на півночі Швеції. На північ від Кіруни починаються невеличкі гори, хвойні ліси стають рідкими й зовсім зникають, натомість всюди розкидані кущі та чагарники, як в степу. 

Швеція завершується і починаються гори Норвегії - надзвичайні краєвиди, ріки, озера, замерзлі водоспади - навіть взимку під товщею снігу та льоду видно всю красу природи. В Норвегії напрочуд тепліше - температура коло нуля градусів, в той час як в Швеції мінус 15, 20. Ось такі перепади. Океан все-таки приносить досить тепла Норвегії навіть серед глибокої зими...

Зима в Північній Швеції. День 25. Почуття Казки...

Коли на дворі мороз, глибокий сніг та яскраве ранішнє Сонце, виникає враження чарівної казки. Не відаю, як насправді може виглядати казка (для когось це тропічне узбережжя, для когось власний палац), але саме поєднання морозу, Сонця та снігу створює таке враження. Засніжені сосни-філософи мовчазно зберігають столітні таємниці й життєписи предків, над снігом хочеться літати, не залишаючи жодних слідів, а з лісами спілкуватися, переказуючи історії нащадкам... 

  

Зима в північній Швеції. День 18. Полярне сяйво

Сьогодні коло 2 ночі знову вийшов на пошуки північного сяйва. Цього разу вже не сам. Прогноз був досить добрим і тому сидіти вдома і пропустити таку можливість я собі не дозволив. Ми вирушили до місця, яке називається Stadsliden - це велика зелена зона посеред міста Умео. Також дізнався, що цю місцину також називають Gammliaskogen. Посеред цієї зони є досить високий пагорб без дерев і я думав, що з нього буде найкраще видно північне сяйво. Stansliden густо встелений хвойними високими стрункими деревами. Одна частина парку - кільцева пішохідна дорога, добре освітлена, натомість дорога вглиб вже ні. На згаданому пагорбі я був лише за дня...  

Гуртом йти не було лячно, навіть коли звернули на неосвітлену стежку. Ми увімкнули ліхтарики, жартували, але потім почули дивні звуки, приблизно 1 кілометр від нас, може ближче. Мені ці звуки одразу видалися техногенного характеру, ніби глухий скрегіт металу. Але дівчата з нашої компанії далі йти не захотіли, тому що боялися вовків або ще чогось. Звичайно далі ми не пішли, але потрібно було повернутися на освітлену дорогу, бо ми вже хвилин з п'ять заглиблювалися в неосвітлений ліс. Я спочатку не хотів повертатися і хотів хоча б дійти до того пагорба і тоді вже повернутися (але потім десь всередині в собі мовчки дякував, що не пішов далі і не переконав йти дівчат).

Звуки лунали час від часу і вже дорогою назад мені здалося, що вони не техногенного характеру, бо наближалися до нас і посилювалися, ставали чіткішими. Вже не кілометр нас відділяв від чогось "того", а якихось 500-700 метрів. І вже фактично можна було розпізнати певне звірине гарчання, але не як у псів (на початку я подумав, що це просто лають пси, потім, що це звуки якоїсь далекої фабрики або копальні), а дуже дивне (не знаю, чому мені спочатку ці звуки видалися техногенного характеру і не знаю, як гарчать вовки наприклад, хоча жодного класичного виття ми не чули). Загалом так і не зрозумів - що то було - може лось, може кабани, може ще щось - суцільна темрява, засніжений суворий морозний ліс створюють дивні відчуття - можна в будь-що повірити...  


Добре, що ми туди не дійшли, бо напевно повернулися б з сивим волоссям. Не можу уявити собі спостерігання за полярною зорею з такими звуками. Приблизно, але трохи віддалено, нерозбірливо і глухо ті звуки нагадували щось таке, як на відео:

А тепер уявіть собі - почути щось таке в суцільній темряві... Ми навіть трохи пробігли - з метрів 100, тому що ті звуки, це гарчання було вже досить близько - майже нам в спини...

Але, незважаючи на таку маленьку пригоду, ми все таки дійшли до озера Нюдалашьон, про яке я вже згадував. Тут все освітлено і немає такого густого лісу. Навіть вночі тут були деякі люди, які теж прийшли поспостерігати за полярним сяйвом.

І нарешті я вперше в житті побачив цю казкову гру темно-зеленого світла на нічному небі. Словами можна довго описувати, але тут справа в почуттях, які переживаєш, спостерігаючи за такою красою...






Зима в північній Швеції. День 17. В пошуках північного сяйва

  • 02.02.16, 02:00
Приєднався до групи Ume Aurora Hunters (Observation & Photography). Тут всі, хто зловив північне сяйво об'єктивами своїх камер, постять світлини з цими казковими виглядами нічного неба. Колись північне сяйво мені здавалося чимось недосяжним - явищем з чарівної байки. 

Тож сьогодні вирушив на пошуки цього сяйва. І хоч сайт, де можна подивитися прогноз північного сяйва вказував на малу активність цього явища, я все ж вийшов надвір, бо почався красивий снігопад. Небо було затягнене хмарами, жодних натяків на північне сяйво. Але я все ж пішов в сторону одного місця, де сподівався спостерігати це явище.



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
10
предыдущая
следующая