...і в не залежності від того, боротися за неї, чи ні - вона переможе в тому чи іншому вигляді.

23.01.21 19:54 Суд в Мілані про звільнення нацгвардейца Марківа: Доказів причетності до вбивства немає

БЕЗ ПРАВА НА ОСТАННЄ СЛОВО

Зрештою суд перейшов до стадії дебатів. Після виступу на стадії дебатів прокурора Армасова, який попросив для «особливо небезпечного рецедивіста» 10 років позбавлення волі та 5 років заслання (аркуш справи 306-307 том 6), — кульмінація процесу: слово надається захиснику Медведчуку.

Його промову в дебатах (напрочуд небагатослівну) варто зацитувати повністю (аркуш справи 307-308 том 6):

«Товариші судді!

Предметом судового розгляду, ось вже на протязі трьох днів являється кримінальна справа по звинуваченню Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочинів, передбачених ст. 62 ч. 2 КК України та ч 2 ст. 70 КК РРФСР. Кваліфікацію його дій я вважаю вірною.

Але при винесенні вироку я прошу урахувати всі обставини, які характеризують особу підсудного, його відношення до праці, фізичний стан та стан здоров'я, всі ці обставини заслуговують уваги і потребують ретельного вивчення з Вашої сторони.

Це пов'язано не тільки з вимогою закону але й з тим, що тільки враховуючи їх при обранні міри покарання Ваш вирок, винесений в нарадчій кімнаті, буде обґрунтований та справедливий»

Віктор Медведчук
адвокат В.Стуса
        
Цікаво, що ж говорив Василь Стус в своєму останньому слові.

Але раптово виявляється, що можливості виголосити останнє слово суд Стусові так і не надав.

У розписці, складеній дисидентом після ознайомлення з вироком (аркуш справи 366-367 том 6) читаємо:2

Василь Стус
поет, правозахисник
«До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення:

- Я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочин скоєний КГБ УРСР перед Українським народом, його культурою, я вимагав судити КГБ УРСР як терористичну організацію;
- Я вимагав оголосити та надати мені для користування Загальну декларацію прав людини, прийняту ООН, матеріали Хельсінкських домовленостей — і суд, і протокол обійшли ці вимоги;
- Суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 07.08.1980, а в протоколі не зазначив ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв — вимог;
- Мені не дали виголосити своєї звинувачувальної промови
т. зв. останнього слова, суддя заборонив мені говорити»
        
Отже, відповідно до заяви Стуса, йому не дали можливості виголосити останнє слово — хоча в протоколі вказано, начебто Стус в останньому слові заявив (аркуш справи 308 том 6):1

Василь Стус
поет, правозахисник

«Я не визнавав і не визнаю себе винним. До самої смерті я буду стояти на обороні правди від брехні, чесних людей від убивць,
Ісуса Христа від диявола!»
Оголошення вироку відбулося наступного дня — 02 жовтня 1980 року.

Стус вирішив вирок не оскаржувати — він не мав віри в радянські суди.

А також розумів, що цей вирок для нього фактично є смертним — адже він не витримає чергового багаторічного перебування в таборах (аркуш справи 365 том 6).
ПОЗИЦІЯ МЕДВЕДЧУКА:
що не сходиться
Медведчук кілька разів публічно коментував свою позицію під час того судового процесу. Так, у 2012 році Віктор Медведчук прокоментував свою захисну діяльність: "У ті часи була стаття, яка передбачала за такі дії кримінальну відповідальність. Він [Стус] був засуджений за цією статтею" (Видання «Українська правда» від 04 квітня 2012 з посиланням на відеоблог).

У цьому відеоблозі адвокат підтверджує факт того, що він визнав у судовому процесі вину свого підзахисного. Більше того, Медведчук послався на те, що начебто сам Василь Стус в судовому засіданні заявив, що він «всегда выступал и будет выступать против советского строя и советской власти».

Однак, при детальному вивченні протоколу судового засідання такої заяви ми в документі не побачили. Жодної згадки про таку позицію Василя Стуса немає в матеріалах справи.

Окрім того, адвокат Медведчук стверджує, що вирок по Стусу був скасований на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року у зв'язку зі скасуванням ст. 62 КК УРСР. Але насправді ця стаття була виключена з Кримінального кодексу лише Законом України від 17.06.1992 року. Та й матеріали справи свідчать про зовсім інше.

А саме: ще 18 липня 1990 року прокурором УРСР Потебеньком М.О. було внесено протест з посиланням на те, що в діях Василя Стуса взагалі не було складу злочину — оскільки він «публічних закликів до насильницьких дій з метою підриву та ослаблення Радянської влади не висловлював» (аркуш справи 372 - 388 том 6).
        
2 серпня 1990 року Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду УРСР розглянула протест Прокурора УРСР та вирішила протест задовольнити, вирок скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю складу злочину (аркуш справи 389 - 396 том 6).
Мотиви, з яких Верховний Суд УРСР скасував вирок були такими:
«... публічних закликів до насильницького повалення, підриву чи послаблення Радянської влади він не допускав. Допустимими методами Стус боровся за становлення демократичних засад в суспільстві, проти окремих порушень, допущених в той період».
        
Отже, Верховний Суд УРСР ще в 1990 році (у період чинності відповідної статті Кримінального кодексу і майже рік до прийняття закону про реабілітацію жертв політичних репресій) прямо підтвердив позицію, яку займав Стус у суді. Той факт, що Стуса виправдав ще радянський суд (!) за чинного радянського законодавства (!!) безперечно підтверджує, що в адвоката були всі правові підстави заперечувати та не визнавати вину Стуса в Київському міському суді. Ось вам і «на розгляд суду»…

Саме тому виникає питання: чи належним чином захищав адвокат Медведчук свого підзахисного?
ЗАКОНОДАВСТВО ТА АДВОКАТСЬКА ЕТИКА В РАДЯНСЬКИЙ ЧАС:
адвокат Медведчук не мав права на таку позицію
Для того, щоб розібратися з цим питанням, звернемося до законодавства та спеціалізованої літератури того часу.

Відповідно до ст. 23 Основ кримінального судочинства СССР від 25.12.1958 року:

По-перше, «Защитник обязан использовать все указанные в законе средства и способы защиты в целях выяснения обстоятельств, оправдывающих обвиняемого или смягчающих его ответственность, и оказывать обвиняемому необходимую юридическую помощь.

С момента допущения к участию в деле защитник вправе: иметь свидание с обвиняемым; знакомиться со всеми материалами дела и выписывать из него необходимые сведения; представлять доказательства; заявлять ходатайства; участвовать в судебном разбирательстве; заявлять отводы; приносить жалобы на действия и решения следователя, прокурора и суда. Кроме того, с разрешения следователя защитник может присутствовать при допросах обвиняемого и при производстве иных следственных действий, выполняемых по ходатайствам обвиняемого или его защитника».

І тут виникає питання: чи виконав адвокат Медведчук свій встановлений законом обов'язок — використав всі засоби та способи з метою з'ясування обставин справи, що виправдовуть обвинувачуваного?!

Матеріали справи свідчать, що адвокат Медведчук не заявив жодного протесту чи клопотання, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подав жодної скарги, пояснення, доказу тощо!

Це можна було б назвати бездіяльністю, але адвокат може заперечити, що він сам самостійно визначає стратегію захисту. А от як бути із визнанням адвокатом вини клієнта, коли той її заперечує? Чи має (мав) на це право захисник?

Чинний наразі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо забороняє адвокату займати у справі позицію всупереч волі клієнта (п. 3 ч. 2 ст. 21), але можливо в радянський час були інші правила та заборони у адвокатів?

Виявляється, що ні. Загальна спрямованість діяльності адвоката виключає можливість визнання вини клієнта. Відповідно до ст. 7 Закону Союзу Радянських соціалістичних республік «Про адвокатуру в СРСР» від 30.11.1979 року – «адвокат зобов'язаний у своїй діяльності точно й неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби й способи захисту прав і законних інтересів громадян і організацій, які звернулися до нього за юридичною допомогою».

З цього приводу писали в тому числі і радянські класики юридичної науки. Наприклад, Строговіч М.С. (Курс советского уголовного процесса, т. 1, с. 247-248): «Если обвиняемый не признал себя виновным, отрицает предъявленное обвинение, то адвокат ни при каких условиях не может занять иную позицию в деле, он обязан доказывать невиновность своего подзащитного».

Також в юридичній літературі того часу зазначали: «Признание адвокатом виновности подсудимого при отрицании последним своей вины следует рассматривать как нарушение профессионального долга, завуалированную форму отказа от защиты, а следовательно, грубое нарушение права на защиту» (Гинбург Г.А., Поляк А.Г., Самсонов В.А. — «Советский адвокат» М., Юридическая литература, 1968, с. 8).

При цьому деякі автори у своїх професійних публікаціях вказували, що якщо вина клієнта доведена, і немає найменших сумнівів щодо доведеності його вини, адвокат має право після отримання згоди клієнта визнати його вину, а якщо клієнт не надає таку згоду, адвокат зобов'язаний відмовитись від справи, якщо він не згодний з позицією обвинувачуваного (Петрухин И. Доказательства невиновности и позиция адвоката в суде. — «Советская юстиция», 1972, № 10).

Згаданий Строговіч М.С. (Курс совесткого уголовного процеса, т. 1, с. 247-248), до речі, по суті, описав ситуацію, що склалась у справі Стуса, тільки от позиція адвоката тут мала би бути інакшою: «Если подсудимый отрицает свою виновность, а защитник утверждает, что подсудимый виновен, но заслуживает снисхождения, это значит, что защитник оспаривает оправдательные доказательство, представленное обвиняемым…., а это есть обвинительная деятельность, а не защитная».

Підсумовуючи, ми доходимо двох основних висновків:

    В.Медведчук, будучи адвокатом та захищаючи В.Стуса, не використав всі засоби та способи з метою з'ясування обставин справи, на виправдання обвинувачуваного, та не надав останньому належної юридичної допомоги, чим порушив вимоги ст. 23 Основ кримінального судочинства СССР від 25.12.1958 року (чинного на момент розгляду справи нормативного акта).

    Визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса (при запереченні вини самим підзахисним), адвокат Медведчук порушив свій професійний обов'язок, фактично відмовився від захисту Стуса, чим грубо порушив право останнього на захист у суді.


Зрештою, такі дії адвоката Медведчука створили ґрунт та сприяли прийняттю неправомірного судового рішення (що згодом було підтверджено судом вищої інстанції), виконання якого за реалій радянської репресивної системи, на жаль, призвело до смерті Василя Семеновича Стуса.
ДЕЯКІ СВІТОГЛЯДНІ ВИСНОВКИ:
особиста позиція авторів
Ми — Українська адвокатура, що історично та за багатьма ознаками є спадкоємницею радянської адвокатури, яка породила адвоката Медведчука, повинні вибачитися перед громадянами України — країни, яка зараз, як і в минулому столітті, бореться за свою незалежність.

Вибачитися за продажність, непрофесійність, колаборацію представників професії з імперським антиукраїнським режимом.

Адвокатура в Україні зараз переживає складні часи. Складні часи переживає і українське суспільство.

Багато адвокатів, які у період Майдану віддано захищали права затриманих громадян і хоробро, ризикуючи життям, боролися з репресивною машиною, зараз представляють інтереси суддів, які підозрюються у вчиненні злочинів — винесенні неправосудних рішень, через що було заподіяно в т.ч. смерть, втрату здоров'я, порушено гідність людей, щодо яких вони проголосили неправосудні рішення.

Проте суть адвокатського покликання — захищати права підзахисного. Адвокати виконують свою роботу. Професійно. Достойно. І ніхто, як нам відомо, не визнає вину своїх підзахисних. Навіть в таких непростих, а подеколи — очевидних, справах.

Коли знайомишся з матеріалами справи КДБ УРСР проти Стуса, розумієш, які були настрої у суспільстві. Це прекрасно розуміють ті, хто працював та жив у часи Союзу. Не було і не могло бути масового протистояння суспільства проти влади. Цінність свободи слова та право на власну думку, право на розвиток нації десятиліттями випалювалися радянською (московською) владою — війною, репресіями, Голодомором.

Дуже небагато було тих, хто міг протистояти словом, ще менше було тих, хто діяв. Проте від адвоката Медведчука не вимагалося ставати дисидентом, як його підзахисний, робити гучні заяви, проголошувати промови, конфліктувати з репресивним імперським апаратом. Його професійним обов'язком було робити свою роботу — якісно, професійно, згідно з вимогами чинного законодавства. Вже це — як підтвердив згодом суд вищої інстанції — могло б призвести до виправдання Василя Стуса, або ж хоча б до призначення йому більш м'якого покарання. На вагах було життя людини. На жаль, адвокат зі своїм обов'язком не впорався. Більше того, захисник Медведчук фактично став посібником сторони обвинувачення, діяв усупереч і нормам права, і вимогам професійної етики.

Відновлення історичної справедливості, встановлення істини, визнання прорахунків є запорукою розвитку адвокатури в Україні.

Закликаємо українську адвокатуру, як особисто кожного адвоката так і в особі представницьких органів адвокатури, зокрема Національну асоціацію адвокатів України, публічно визнати порушення адвокатом Віктором Медведчуком прав його клієнта Василя Стуса на захист.

Слава Україні!
Епілог

Василь Стус,поет, правозахисник

« Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь».

Матеріал підготували:
Роман Титикало
адвокат, к.ю.н. член дисциплінарної
палати Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
Костін Ілля
адвокат, член Ради адвокатів Київської області, голова комітету захисту прав адвокатів
Текст підготовлено за допомогою та підтримки Громадського руху ЧЕСНО
http://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/2016/08/stus/
 
А фільм СТБ про Стуса таки знову раджу - реально шедевр. І про сценариста Сергія Стеценка ми ще почуємо в якості українського режисера. Талановитий!
http://www.stb.ua/ua/episode/den-nezavisimosti-vasilij-stus/

Оригінал публікації Кириченко, ч.1 - http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1980/Svoboda-1980-102.pdf
ч.2 - http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1980/Svoboda-1980-104.pdf


БГ: Василь Стус і Віктор Медведчук - це два антагонізми, наявний приклад протистояння Добра і Зла за часів СРСР, як і в цілому епохально. І хоча Віктор Медведчук дотепер живий - він є давно труп, від якого смердить смертю, а Василь Стус навпаки і мертвий вічно живе з нами у сяйві безсмертя і любові.

За 23 місяці отримання пенсії, вона впала, коли б отримував у доларах на 25 %. Причому, протягом останнього місяця вона впала, приблизно, на 6 відсотків. Стало мені цікаво, чи над всіма громадянами України поважного віку так знущаються наші “рідні” верховна Рада і Кабмін? Яка мінімальна пенсія, яка максимальна? І знайшов цікавинку:
 “Мінімальний та максимальний розмір пенсії за віком у 2017 році http://www.profiwins.com.ua/uk/directories1/minpens.html

Термін дії	Мінімальний розмір пенсії (1 ПМ)	Максимальний розмір пенсії*	Підстава
01.01.2017 - 30.04.2017	1247 грн.	10740 грн.	П. 3 ст. 27 та ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-XIV;   ст. 7 Закону України від 21.12.2016 р. N 1801-VIII
01.05.2017 - 30.11.2017	1312 грн.	10740 грн.
01.12.2017 - 31.12.2017	1373 грн.	10740 грн.

* Відповідно до п. 2 розд. ІІ Закону N 3668-VI від 08.07.2011 р. обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності зазначеним Законом.

Мінімальний та максимальний розмір пенсії за віком залежать від розмірупрожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (п. 3 ст. 27 таст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058-IV). “

Схоже, що мільйони простих пенсіонерів, які отримують на кілька сот гривен більше від “мінімалки”, пресувати, знижувати їм пенсії, заради досягнення “кращої” на якусь сотку від мінімалки можна. А поодиноких пенсіонерів, що отримують десятки тисяч обмеження розміру пенсії не торкнеться! А чого б це? З якого дива? Вони схуднуть, змарніють, вмруть? Так їх же мало, а користі буде більше, щоб їх не травмувати, знижувати їм вітсотків на 6, щомісяця, до досягнення “максимального” розміру пенсії.

...And Justice for All
          ...і справедливість для всіх

Halls of Justice Painted Green
         В залах правосуддя буяє зелень
- Money Talking
         бал правлять гроші.
Power Wolves Beset Your Door
         Зграя владних вовків оточує твій дім,
Hear Them Stalking
         чуєш, як підкрадаються?
Soon You'll Please Their Appetite
         Незабаром ТИ вдовольниш їх апетит,
They Devour
         вони жертимуть.
Hammer of Justice Crushes You
         Молот правосуддя розчавлює тебе.
Overpower
         Надпотуга.

         The Ultimate in Vanity
Абсолютна зневага...
         Exploiting Their Supremacy
Зловживання своєю владою...
         I Can't Believe the Things You Say
Я не можу повірити в те, що ти говориш,
         I Can't Believe
Не можу повірити...
         I Can't Believe the Price You Pay
Я не маю ілюзій щодо жертв, на які ти йдеш.
         Nothing Can Save You
Ніщо вже не врятує тебе!

Justice Is Lost
         Справедливість втрачено,
Justice Is Raped
         справедливість зґвалтовано,
Justice Is Gone
         справедливість сконала...
Pulling Your Strings
         Смикаються нитки - рухайся лялько!
Justice Is Done
         Правосуддя звершилося!
Seeking No Truth
         Годі шукати правди.
Winning Is All
         Переможцю - все!
Find it So Grim
         Погодься, це так жорстоко,
              So True
         так правдиво,
              So Real
         так по-справжньому...

Apathy Their Stepping Stone
         Їх інструмент - байдужість.
So Unfeeling
         Які безсердечні!
Hidden Deep Animosity
         Глибоко прихована ворожість...
So Deceiving
         Які дволикі!
Through Your Eyes Their Light Burns
         Лампою сліплять твої очі,
Hoping to Find
         сподіваючись дізнатися...
Inquisition Sinking You
         Слідство зломлює тебе
With Prying Minds
         нав'язливими думками.
    The Ultimate in Vanity
    Exploiting Their Supremacy
    I Can't Believe the Things You Say
    I Can't Believe
    I Can't Believe the Price You Pay
    Nothing Can Save You
    Justice Is Lost
    Justice Is Raped
    Justice Is Gone
     Pulling Your Strings
     Justice Is Done
      Seeking No Truth
      Winning Is All
      Find it So Grim
              So True
              So Real

Lady Justice Has Been Raped
          Пані Справедливість була зґвалтована
Truth Assassin
          Істина - вбита.
Rolls of Red Tape Seal Your Lips
          Виток за витком червоною стрічкою обмотується твій рот,
Now You're Done in
          Ось тобі і гаплик.
Their Money Tips Her Scales Again
          Чиїсь гроші знов схилять шальку терезів цієї пані,
Make Your Deal
          укладай і свою угоду.
Just What Is Truth?
          Чекайте, а де ж правда?
І сan not Tell сan not Feel
          Не можу сказати, не можу зрозуміти...
   
    The Ultimate in Vanity
    Exploiting Their Supremacy
    I Can't Believe the Things You Say
    I Can't Believe
    I Can't Believe the Price We Pay
    Nothing Can Save You

Слухати

Як вже висловлювався , розбудовча ідея української нації — любов. чесна праця, справедливість, заможність.

Про принципи- любов , чесна праця, мова вже йшла. Як показало опитування, більшість читачів з цим погодились.

Зараз поговоримо про третій принцип наційної ідеї- справедливість.

Ця споконвічна проблема у нас сильно загострилась з початком в країні ринкової економіки. Спритні ділки використовуючі владу, захопили народне майно, землю, різноманітні ресурси і використовують прибутки від них за кордоном та на своє парозитарне життя, а значна кількість народу продовжує зубожіти. Ця несправедливість продовжується у державних судах, де багатіїї ,використовуючі корупцію. звільняються від покарання за порушення законів. а бідні громадяни отримують покарання швидко і несправедливо. Стало вже нормою порушення справедливості в оплаті праці- одні отримують тільки щоб не голодати, а іньші- мільони щоб витрачати за кордоном та жити з великою розкішю . Хіба справедлива оплата рядового чиновника- 5т.грн, а зарплата посадовця в 300т.грн або топ менеджера в1 млн. грн

Тому СПРАВЕДЛИВІСТЬ стає негайною потребою суспільства і відображається в наційній ідеї української нації.

Без справедливості в оплаті праці, в виконанні законів, в притягненні до відповідальності в судах за порушення законів, країну буде лихоманити і завжди буде підгрунтя до протестів та революцій.

Четвертий тезис- заможність . А заможність це є споконвічна мета більшості українців. Щоб було де гарно жити, ситно поїсти , що вдягти , де навчати дітей , якісно лікуватися і і цікаво відпочивати Це може забезпечити лише заможність родини і всієї країни . Усі хочуть мати достойне життя. Шлях до заможності , ще раз підкреслюю, лежить через чесну працю кожного в суспільстві і через любов до бога, до людини, до своєї Батьківщини.та підтримання справедливості в суспільстві. Поки що в нас існує великий перекос в заможності, зараз же 5% живуть супер богато, 15%- заможньо,  а остальні 80% зубожіютьі

Любов до своїх співвітчизників не може дозволяти такої не справедливості, коли пенсія одного робітника, який працював більш тридцяти років, є 1700 грн, а у іншого, котрий працював стільки ж, перевищує 15 000 грн. Любов і совісність не дозволяють таке спів відношення. Тому пропаганда любові до людини, до своєї родини, до Батьківщини, буде стимулювати соціально справедливий розвиток.. Вона буде спонукати зробити краще для свого ближнього і дальнього. Тому, якби більшість керувалась такими почуттями і напрямками, ми вже б застосували досвід арабських країн, де з кожної тони видобутої з надр нафти робляться відрахування на банківські рахунки кожної дитини Арабських Еміратів. Катару. Чому цей досвід не запозичити Україні? Чому не нараховувати кожній український дитині кошти з видобутої в Україні нафти, газу і арендної плати за землю. Це б дало великий поштовх любові і поваги до своєї Батьківщини і до тих державних діячів які б це запровадили. Це не відбудиться поки при владі будуть олігархи, які є руйнівниками конкуренції і справедливості. Вони привласнили публічну власність а потім її розпродають. Тому цю власність необхідно повернути народу і якщо народ вирішує, що якесь підприємство йому не потрібно. то кошти від його продажу повинні піти в народний інвестеційний фонд і нікуди більше крім як на створення нового сучасного підприємства. Так можливо швидко створювати нові робочі місця, підіймати економіку держави і заможність кожного громадянина.

Тому пропогуємо націдею — любов. чесна праця, справедливість, заможність.

Саме вона дозволить нам об'єднатися і будувати сильну і квітучу Україну.

Сьогодні розберемось як краще втілювати в життя принцип нац ідеї- СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

Ця споконвічна проблема, у нас сильно загострилась з початком в країні ринкової економіки. Спритні ділки використовуючі владу, захопили народне майно, землю, різноманітні ресурси і використовують прибутки від них за кордоном та на своє парозитарне життя, а значна кількість народу продовжує зубожіти. Ця несправедливість продовжується у державних судах, де багатіїї ,використовуючі корупцію. звільняються від покарання за порушення законів. а бідні громадяни отримують покарання швидко і несправедливо.

Стало вже нормою порушення справедливості в оплаті праці- одні отримують тільки щоб не голодати, а іньші- мільони щоб витрачати за кордоном та жити з великою розкішю . Хіба справедлива оплата рядового чиновника- 5т.грн, а зарплата посадовця в 300т.грн або топ менеджера 1 млн. грн

Тому СПРАВЕДЛИВІСТЬ стає негайною потребою суспільства і відображається в  ідеї української нації.

Без справедливості в оплати праці, в виконанні законів, в притягненні до відповідальності в судах за порушення законів, країну буде лихоманити і завжди буде підгрунтя до протестів та революцій.

Щоб швидче встановити справедливість в країні потрібно привести до влади діячів які розуміють важливість,і обов'язковість цього принципу та зможуть втілити його в життя.

Перш за все потрібно забезпечити кожному громадянину конституційне право на публічну власність, щоб він мав і отримував свою долю від її вкористання. Приймав рішення, через референдуми, в тому числі електронні, про її продаж, тільки так буде забезпечен справедливий розподіл прибутків від експлуатації родовищ, землі, водних ресурсів, радіочастот.  Щорічне отримання дивідентів від національної власності, буде стимулювати розвиток активності. та зацікавленості в раціональному використанні народної власності. Для цього потрібно створити загальнонаціональний фонд та його підрозділ для молоді. Приклади такі вже є в іньших країнах, треба тільке якісно іх застосувати в Україні.

Другим напрямком створення справедливості потрібно законодачо затвердити співвідношення в оплаті праці між мінімальною та максимальною як 1 до 8. Як це діє в Нідерландах Данії. Беларусії. Подібне співвідношення. 1до 4 необхыдно встановити і для пенсій.

І третій напрямок- це забезпечення справедливості в правоохоронній системі, а особливо в судах. Зараз же ми маємо безліч прикладів протилежного, тому потрібно змінювати судову гілку влади на користь громадянам а не на користь високопосадовцям і шахраям. Потрібно щоб закони мали чітко визначене покарання, а досудове розслідування було спрямовано на не відворотність покарання, незалежно від особистості злочинця. Тільки так можливо подалати вал злочинності заполонивший країну. Всю цю відповідальну і дуже важливу роботу повинен проводити президент,парламент та міністерство справедливості ( юстиції).

Єлектронне декларування доходів, запроваджене в країні, певний крок в цьому напрямку якщо незаконно отримані доходи своєчасно арештовуються та конфісковуються. На жаль цього не відбувається, що поплюжить всю цю систему а головне підриває поняття покарання та справедливості.

Тому ще раз наголошую що всі ці програми по ствердженню справедливості можливо виконати тільки коли народ надасть владні повноваження новим чеснім та порядним лідерам. Щоб це відбулось швидче, поширюємо наційну ідею-любов, чесна праця, справедливість, заможність.

Як чиновникам комуністичної Польщі зменшили пенсії.

Колишні функціонери міліції та Служби безпеки комуністичної Польщі отримують пенсії значно нижчі, ніж раніше - навіть менше, ніж пересічний поляк. Незадоволені законом про декадебізацію, вони оскаржують у польських та міжнародних судах постанову, що позбавила їх високих пенсій. Вже рік як колишнім працівникам репресивного апарату комуністичної Польщі, а це приблизно сорока тисячам осіб, пенсії нараховують по-новому. Якщо раніше за кожен відпрацьований рік таким людям доплачували до основної пенсійної ставки по два з половиною відсотки від останньої зарплати, то тепер менше ніж один відсоток. Нецілий відсоток - це навіть дещо менше, ніж той показник, що використовується при нарахуванні пенсій пересічним польським пенсіонерам. Маріуш Блащак, депутат Сейму від партії "Право і справедливість", каже, що екс-кадебісти не мають жодного права на вищі пенсії, аніж їхні колишні жертви. За його словами, позбавлення спеціальних пенсій тих осіб, які відправляли до тюрем чесних людей, - це вияв історичної справедливості. "Ми не вважаємо, що цих осіб взагалі потрібно позбавити засобів до існування, аж так далеко ми не йдемо. Але ми переконані, що колишні функціонери служби безпеки не можуть отримувати 8 тисяч злотих пенсії, тоді як їхні жертви - 800 злотих", - зауважив парламентарій. Екс-функціонери пишуть скарги Рішення польського парламенту не сподобалося колишнім офіцерам комуністичної міліції та служби безпеки. Упродовж минулого року ці люди надіслали до польських судів понад 10 тисяч скарг на закон, котрий вони називають репресивним. А понад 400 екс-функціонерів комуністичних органів безпеки звернулися зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Вони звинувачують польську владу у тому, що вона поставила колишніх офіцерів міліції та спецслужб у нерівні умови з пересічними польськими пенсіонерами.

Мовляв, нецілий відсоток за кожний відпрацьований рік, що дораховується до основної пенсійної ставки, - це менше, ніж мають інші польські пенсіонери. За їхніми словами, критерій, за яким їм тепер нараховують пенсії - дискримінаційний. На запит польських лівих питанням конституційності закону, що скасував пільги для екс-функціонерів Польської Народної Республіки (ПНР), займався польський Конституційний суд. Він визнав оновлений закон про пенсійне забезпечення функціонерів правоохоронних органів та держбезпеки таким, що відповідає Основному законові Польщі. Проте Конституційний суд дійшов висновку про неконституційність зменшення пенсій для найвищого керівництва ПНР, зокрема, генерала Войцеха Ярузельського. Колишні репресовані закликають не вірити своїм мучителям У відповідь на скарги екс-міліціонерів та есбістів репресовані комуністичним режимом поляки звернулися з відкритим листом до Європейського парламенту. Вони закликали європарламентарів не вірити скаргам колишніх працівників польських спецслужб і стверджують, що, обмеживши привілеї комуністичних функціонерів, польський Сейм повернув принцип суспільної справедливості. Варшав'янин Казімеж Януш, який у комуністичні часи був двічі ув'язнений за опозиційну діяльність, говорячи про тих, хто в минулому його переслідував, а тепер домагається великої пенсії, зауважив:

"Я вважаю їхню діяльність антипольською, вони підтримували злочинну систему - це вагома причина для того, щоб позбавити їх усіх тих пільг, які дала їм попередня система, зокрема, великих пенсій. Кульмінація абсурду - це те, що генерал Ярузельський отримує у кілька разів вищу пенсію, аніж я - людина, яка в часи його правління була репресована".

Поляки, котрі потерпіли свого часу від репресивного апарату комуністичної влади, звертають увагу на те, що навіть після скасування пільг для колишніх функціонерів пенсії цих екс-комуністів все одно вищі, ніж у пересічних громадян. Тож, мовляв, нічого їм нарікати. Скажімо, середня пенсія колишнього офіцера міліції або служби безпеки - понад дві з половиною тисячі злотих (це понад 600 євро), тоді як у середньостатистичного поляка вона на тисячу злотих менша.

Ростислав Крамар, радіо Свобода

Ми стоїмо, ще чекаємо,
Виглядаємо з-за країв,
Чи нема ще тих царів,
що колись давно владарювали
вогнем-кров'ю награждали
і свою невір-віру дарували...

Вже є незалежність у країни,
є назва, навіть малий герб,
великий ще не намалювали,
склали гімн, податками обклали.
Маємо чим тішитися,
маємо кого боятися.
А чим пишатися, не знаю.
Піду у мами спитаю...

Чи десь вичатаю,
зараз свобода всього і всюди:
американський прапор у груди,
американська їжа,
російські порядки
людей у святкові дні на грядки
і ще більші податки.
Бо якщо є свобода -
є вільні гроші
які ще не були на Кіпрі.
Є у людей непотрібні їм гроші...

ще подарували нам мінімум на життя:
влада до нас сьогодні добра,
ось вам кістка зі стола.
Що з тим мінімумом робити,
ніхто не зна.
І я не знаю,
піду у мами спитаю,
може десь вичитаю,
як прожити місяць за два дня?
Купити собі хліба?
Одягу нема.
Не передбачено законом
ну чим не пісенька царя, короля,
але голого, неученого, купленого,
та царя, кажуть що обраного справедливо,
поміж нами ми все знаємо
не перший раз цю справедливість маємо,
але чогось чекаємо,
чого, ніхто не зна...