Ми стоїмо, ще чекаємо,
Виглядаємо з-за країв,
Чи нема ще тих царів,
що колись давно владарювали
вогнем-кров'ю награждали
і свою невір-віру дарували...

Вже є незалежність у країни,
є назва, навіть малий герб,
великий ще не намалювали,
склали гімн, податками обклали.
Маємо чим тішитися,
маємо кого боятися.
А чим пишатися, не знаю.
Піду у мами спитаю...

Чи десь вичатаю,
зараз свобода всього і всюди:
американський прапор у груди,
американська їжа,
російські порядки
людей у святкові дні на грядки
і ще більші податки.
Бо якщо є свобода -
є вільні гроші
які ще не були на Кіпрі.
Є у людей непотрібні їм гроші...

ще подарували нам мінімум на життя:
влада до нас сьогодні добра,
ось вам кістка зі стола.
Що з тим мінімумом робити,
ніхто не зна.
І я не знаю,
піду у мами спитаю,
може десь вичитаю,
як прожити місяць за два дня?
Купити собі хліба?
Одягу нема.
Не передбачено законом
ну чим не пісенька царя, короля,
але голого, неученого, купленого,
та царя, кажуть що обраного справедливо,
поміж нами ми все знаємо
не перший раз цю справедливість маємо,
але чогось чекаємо,
чого, ніхто не зна...