хочу сюда!
 

Лида

34 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Заметки с меткой «суд»

Украденные гидроэлектростанции: Кузьминская на скамье подсудимых



Ранее мы рассказывали, как печальноизвестный Дмитрий Крючков и Светлана Кузьминская с разрешения людей экс-президента Петра Порошенко уничтожали государственные облэнерго, чтобы потом на ворованные из энергосети деньги выкупить облэнерго за копейки. Не удивительно, что при каденции Порошенко, несмотря на акции протеста обманутых рабочих, которые остались без заработной платы, НАБУ и САП с серьезными рожами делали вид, что разыскивают преступников, а на самом деле оттягивали негатив и успокаивали общественность.

Так бы и украли государственные облэнерго, но все сложилось по-другому. Обеспокоеные олигархи стали с разных сторон блокировать мародеров, подбрасывая разнообразные проблемы коррупционному тандему. Поэтому в конце концов Крючков сбежал в Германию, а Светлана Кузьминская взяла на себя всю вину и ответственность за криминальный дуэт, надеясь, что слепая, падкая на взятки Фемида не сможет замахнуться мечом и наказать воришку. Уголовные дела сыпались как из известного рога, а некоторые из них, конечно не НАБУшные, стали доходить до суда. Поэтому осуждение и заключение для Светланы Кузьминской перестало быть далеким и призрачным.

Тогда Светлана Кузьминская решила немедленно пойти в депутаты, для чего за недорого приобрела приверженность известной с давних времен политической партии. Но это не помогло, потому что все известные в Украине политические партии так уже достали людей, что даже кот Зеленского был бы лучшим народным избранником, чем известный и состоятельный мошенник. Поэтому Кузьминская пролетела мимо Верховной рады, а общественность с облегчением смогла получить новые подробности ограбления черкасских предприятий.

Как усматривается из обвинительного акта, находящегося в Сосновском районном суде города Черкассы, Светлана Кузьминская получила указание о продаже гидроэлектростанций, принадлежавших «Черкассыоблэнерго», –  Корсунь-Шевченковской и Стеблевской.

гэс_1.mbpe7

Естественно, гидроэлектростанции кусок лакомый, поэтому предшественники-мародеры из команды Порошенко ждали лишь подходящего момента, чтобы продать за копейки государственные ГЭС-ки нужным людям. И такие люди нашлись – компания «Новосвит» во главе с Александром Никиторовичем. Цена сделки уникальная – 22 500 000 грн, на эту сумму указанные ГЭС продают электроэнергию в течение одного года. Поэтому ловкачи «отбили» свои инвестиции за один год.

Конечно, сумма не меньше, а скорее значительно больше «официальной», попала в карманы государственных мародеров, а что-то, процентов 10% точно, попало в руки уже известной нам подписантки. Ее роль в этой афере была главная, поскольку для отчуждения государственного имущества нужно очень много согласований. В частности, со стороны Фонда государственного имущества, акционеров, и тому подобное. Получить такое согласие, продать без конкурса, да еще и нужным людям, честно говоря, почти невозможно. Именно поэтому Кузьминская продала не ГЭС, а отдельные здания, которые вместе составляют имущественный комплекс. Такая игра слов, понятий и названий позволила Светлане Кузьминской распродать по частям ГЭС «в одни руки».

ГЭС 4

В этот круг ловкачей надо записать и покровителей, подельников из облэнерго, которые помогали «расчленять» ГЭС, и покупателей, которые понимали, как и что покупают и наверное с радостью собирали чемоданы денег, и арбитражного управляющего, который дал согласие на продажу, не видя в этом ничего крамольного, и разнообразных прокуроров и полицейских, которые понимали и видели, что происходит, но «давали фору» мародерам, чтобы потом с собачьим лаем броситься догонять злоумышленников, когда все имущество уже было переоформлено. Кстати, по уголовному производству «проходит» только Кузьминская, поэтому козлом, а скорее козой отпущения, была назначена именно Кузьминская, которой безразлично сколько «навесить» на себя дел, потому что за каждое преступление может быть назначено наказание не более 12 лет, а таких преступлений с каждым днем становится все больше.

Скоро суд начнется в Харькове, где Светлана Кузьминская обвиняется в хищении имущества и средств Харьковоблэнерго. Надеемся, что не за горами подозрение от НАБУ, которое театрально покажет, что детективы освободились из-под ярма Порошенко с прислужниками, и теперь на самом деле честно и добросовестно будут расследовать коррупционные преступления. Смешно даже такое писать, борцы с ВИП-коррупцией за три года своей деятельности избавились от ярма коррупционного сотрудничества с мародерами и казнокрадами, которые, к слову, и создали НАБУ и САП. Кстати, место и роль НАБУ и САП среди ловкачей, что разворовывали государственное имущество, еще должны быть установлены и изучены, но это совсем другая история.

 

Поэтому наше журналистское расследование продолжается. О развитии скандальных событий наши читатели смогут узнать из следующих публикаций.

Больше по теме читайте тут:

ОЧЕРЕДНОЙ “СВИНАРЧУК” ПОРОШЕНКО ДМИТРИЙ КРЮЧКОВ ПРОРЫВАЕТСЯ В РАДУ ПО СПИСКАМ ТИМОШЕНКО?

СЛАБКІ НА … ЛЕДІ Ю, АБО ЯК ТИМОШЕНКО ПРОДАЄ «БАТЬКІВЩИНУ»

ИНФОРМАЦИОННАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ УКРАИНЫ ПОД УГРОЗОЙ – «ЧЕРКАССЫОБЛЭНЕРГО» АТАКУЮТ РЕЙДЕРЫ С РОССИЙСКИМИ КОРНЯМИ: РЕЗОНАНС (ВИДЕО)РОЗКРАДАЧКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ СВІТЛАНА КУЗМІНСЬКА ПРЕДСТАНЕ ПЕРЕД СУДОМ І НЕ ПОТРАПИТЬ У ВЕРХОВНУ РАДУ   РАСХИТИТЕЛЬНИЦА ЭЛЕКТРОЭНЕРГИИ СВЕТЛАНА КУЗЬМИНСКАЯ НЕ ЯВЛЯЕТСЯ В УГОЛОВНЫЙ СУД, НАДЕЯСЬ ПРОЙТИ В РАДУ (ВИДЕО)

 Источник

«Павійський суд». Так тепер називають відсутність правосуддя

Павійська справа: як в Італії виносили вирок Віталію Марківу 
16 ЛИПНЯ 2019, 
В Італії з’явився вислів «Павійська справа» або «Павійський суд». Так тепер називають відсутність правосуддя.


 Це реакція на вирок суду у Павії українцю Віталію Марківу, звинуваченому у вбивстві журналіста Андреа Рокеллі та його колеги Андрія Миронова. 12 липня суд Павії виніс вирок громадянину Італії, українцю Віталію Марківу — 24 роки ув’язнення. Це стало сюрпризом навіть для обвинувачення, яке просило 17 років. Наразі ще немає мотиваційної частини вироку, яку мають оприлюднити протягом 90 днів. Можливо, саме вона прояснить суворість вироку людині, яка виконувала свій обов’язок, боронячи Батьківщину. Адже обвинувачення будувалося здебільшого на свідченнях французького фотографа Вільяма Роглона, який перебував разом Рокеллі та Мироновим, коли вони загинули. Натомість інший французький журналіст Поль Гого, якому Роглон зателефонував під час обстрілу, вважає вирок абсурдним і готовий також свідчити в апеляційному суді. Українська громада Італії пильно стежила за перебігом усіх судових засідань. Хтось їздив тоді, коли міг, хтось щоразу долав пів країни, аби підтримати Віталія Марківа. ІА Дивись.info поспілкувалася з Марією Підодвірною, яка не тільки живе в Італії, а й знала хлопця ще школярем у Хоросткові на Тернопільщині. «Я того хлопчика пам’ятаю з відкритого уроку у Хоросткові (Марія – вчитель, – ред.) , тоді йому було десь 10-11 років. Коли він поїхав воювати, то ми, хоростківські, знали про це. Це був 2014-ий рік. Ми збирали йому передачі. Аж тут по телевізору розповідають, що в Болонії затримання винного у вбивстві журналіста. Про Рокеллі теж були сюжети, показували, як привезли з Донбасу його тіло, але деталей ніхто не знав. Коли ж почули про затримання, то виявилося, що це Віталій, який вже демобілізувався», – розповідає Марія. Павія — невелике місто з населенням понад 72 тисячі людей, розташоване у 32 кілометрах на південь від Мілана. Марія мешкає десь за 80 кілометрів від Павії. Перед судовим засіданням, коли мали оголосити вирок, українців попросили не приносити прапорці, значки чи якісь плакати. «Якщо автомобілем, то добиратися нормально, а ось без машини — не дуже зручно. Крім того, не завжди можна відпроситися з роботи. Я не була на всіх засіданнях, але коли була можливість, то їздила. Якщо не могла поїхати, то розпитували у тих, хто там був. До речі, їздили не тільки ті, хто з Хоросткова чи Тернопільщини, приїжджали на суд дівчата з усієї України. Практично у кожному регіоні є якесь українське об’єднання, тому хтось обов’язково їхав. Наприклад, Олесь Городницький їздив з Рима, а це досить далеко. На винесення вироку ми організувалися машинами і поїхали», – продовжує Марія. Перед судовим засіданням, коли мали оголосити вирок, українців попросили не приносити прапорці, значки чи якісь плакати. «Перевіряли усіх на металодекторі, обшукували сумки і потрібно було вимкнути телефони. Але до зали суду змогла потрапити лише половина тих, хто приїхав, бо приміщення не могло вмістити усіх. Інші залишилися на вулиці. Були українські ЗМІ, італійські, а також проросійські, якщо точніше, то італійсько-проросійські. Від самого початку італійська сторона Віталія Марківа назвала вбивцею. Щойно його затримали багато телеканалів і видань по-іншому його не називали. Спілка незалежних фоторепортерів Cesuralab, до якої належав Рокеллі, теж висунула свою вимоги до суду – компенсацію у 30 тисяч євро за вбивство їхнього члена. Ще були такі прикрі ситуації, що українців, які приходили на суд, відгороджували і не давали сідати. Відбулося 17 судових засідань і інколи вони тривали по 3-4 години, під час яких доводилося стояти», – розповідає жінка. Фото з допису Олеся Городецького у Fb. Вона додає, що упереджене ставлення відчувалося постійно, адже на суд приїжджали і міністр Аваков, і нардепи Матківський та Антонищак, які служили разом з Віталієм. Вони давали свідчення, показували мапи розташування сил, технічні характеристики зброї, але суд на це не зважав. Нас попередили, щоби ми нікому не давали інтерв’ю, бо російські і проросійські ЗМІ потім інтерпретують наші слова, як хочуть «Останнє судове засідання, на якому був винесений вирок, мало розпочатися у 9 годині. Нас запустили до зали суду, але судді зайшли лише о 10-ій. Вони зачитали, що слухається справа така-то, і пішли до нарадчої кімнати. О 14-ій годині мали оголосити вирок. Нас тим часом попросили вийти з залу. Ми боялися, що якщо покинемо територію, нас назад не пустять, тому так і чекали біля суду у парку. Крім того, нас попередили, щоби ми нікому не давали інтерв’ю, бо російські і проросійські ЗМІ потім інтерпретують наші слова, як хочуть. До того ж нас просили не влаштовувати акцій протесту, мовляв для Віталія найняли найкращого адвоката, а це може тільки нашкодити. О 13.30 нас знову пустили до зали суду, знову обшукавши. Коли усі одягнули мантії, настала така важка тиша, ніхто ні слова не сказав. Якась страшна напруга висіла у повітрі. В адвоката від хвилювання тряслися руки. Віталія заводили до зали суду попри нас – так ніби хотіло його нам показати. Тут сиділа його мама, посол Євген Перелигін, консул, депутат Матківський. Всі встали і суддя почала читати вирок. Багато хто вірив, що Віталія виправдають. Я не вірила, що випустять. Чомусь думала, що обмежаться 8-10 роками, бо прокуратура просила 17 років. Коли прозвучало слово «винний», то аж серце ніби зупинилося. А тоді – «24 роки»! Кожна волосинка мені стала дибом. (У Марії постійно голос зривався на плач, – ред.) Я стояла так, що бачила обличчя прокурора. Було видно, що вирок був несподіваним навіть для нього. Така ж реакція була і в карабінерів. Складалося враження, що ніхто не розумів, що відбувалося у цей момент. Один з охоронців, який виводив Віталія, відразу почав йому наливати воду», – згадує цей день Марія. Потім вийшла мама і каже: «Ніхто не плачте, нічого не кажіть, ми будемо боротися». І додає, що відчувала себе розчавленою. «Віталій присів. А весь зал почав шушукатися: «24 роки? За що?» Коли Віталія виводили, він у наш бік сказав: «Слава Україні!» А ми таким здавленим грудним голосом дружно у відповідь: «Героям слава!» Ми стояли і всі плакали, не знаючи, що робити далі, аж поки посол не сказав виходити помалу з залу. Потім вийшла мама і каже: «Ніхто не плачте, нічого не кажіть, ми будемо боротися». Це була така моторошна сцена, як вона йшла попри італійців, журналістів. Вони ніби шмагали її поглядами. До речі, після оголошення вироку, нашому адвокату викликали швидку. Коли він вийшов до нас, то сказав, що за 50 років своєї практики, ще такого суду не бачив. Пояснив, що це оголосили тільки вирок, а протягом 90 днів має з’явитися мотиваційна частина з усіма поясненнями», – веде далі Марія. Вона пояснює, що для Італії 24 роки – це надзвичайно великий термін. «Прокуратура просила 17 років. Раніше ми до них зверталися з проханням створити слідчу комісію, виїхати на гору Карачун. Все базувалися тільки на свідченнях французького журналіста. У справі Віталій фігурував як капітан, хоча насправді він був простим рядовим. А ще на суді був один італієць, одружений з українкою, який їздив з нашим адвокатом на Карачун. Оглядали місце, вивчали технічні характеристики зброї. Але суд просто ігнорував усе це», – продовжує обурюватися Марія. Навіть ті, хто нас обшукував перед входом до зали суду, після оголошення вироку дивилися на нас із жалем і співчуттям Останнє слово Віталій Марків виголошував італійською. «Коли Віталію дали останнє слово, він сказав: «Я не буде заглиблюватися у справу, про яку же достаньо говорили мої адвокати. Я лише хочу сказати, що я солдат, патріот своєї Батьківщини. Я вірю в правосуддя і дякую вам за вашу роботу». Він сказав це італійською, тому що у нього італійське громадянство, яке він набув із віком. До Італії Марків виїхав 2003 року, після закінчення дев’ятого класу. За законом, якщо тобі виповнюється 18 років, то автоматично набуваєш італійське громадянство. Після суду до нас вийшла помічниця адвоката, вся заплакана і каже: «Я не знаю, що маю казати своїм клієнтам, бо правосуддя нема!» Вони всі були шоковані. Навіть ті, хто нас обшукував перед входом до зали суду, після оголошення вироку дивилися на нас із жалем і співчуттям, бо розуміли, що це якийсь фарс, адже Віталій не живодер», – розповідає жінка. Буквально за кілька днів до оголошення вироку Віталію Марківу в Італії був ще один процес – судили найманців, які воювали в «ДНР/ЛНР». Вони отримали приблизно по три роки ув’язнення. Сьогодні тутешні українці активно обговорюють це і пильно стежать за усім, пов’язаним із справою Марківа. «Спливла інформація, що коли в Італії був Путін, то сім’я Рокеллі з невідомих закордонних джерел отримала пів мільйона євро. Тим часом від України вимагають сплати компенсацію матері Рокеллі, його сестрі, а також виплатити моральну шкоду країні. Сума сягає близько п’яти мільйонів євро. Крім того, до речі, у вироку зазначалося, що правоохоронці мають відкрити кримінальну справу і на Матківського, який служив разом з Марківим», – каже Марія. Водночас, незважаючи на увесь негатив, є італійські журналісти, які вважають справу політичним замовленням. «Вони пишуть, що Італія стала на слизьку стежку. Що це політичне замовлення з Кремля, яке італійський суд успішно виконав. Зараз навіть з’явився такий вираз «Павійська справа» або «Павійський суд». Це означає відсутність правосуддя», – продовжує землячка. До нього тут ставляться як до терориста чи серійного вбивці. Тим часом український посол вже повідомив, що апеляцію подаватимуть у Мілан. Але це буде тільки після того, коли суд надасть всі документи, тобто мотиваційну частину вироку. «До нього тут ставляться як до терориста чи серійного вбивці. Наші дівчата в Англії, Іспанії повідомляють, що будуть протестувати під італійськими посольствами. Таке враження, що це якась інквізиція. Вони нас називають націоналістами навіть за те, що ми одягаємо вишиті сорочки. Тут дуже сильна проросійська пропаганда. Берлусконі, великому другу Путіна, належать більшість ЗМІ. Вони пишуть, що розвиватися італійській економіці заважають санкції проти Росії. Коли Путін має приїхати, то всі канали показують, а коли приїжджав Порошенко, то це показував лише один канал», – закінчила свою розповідь Марія. Зараз Віталія Марківа відправили до міланської в’язниці. Оксана ДУДАР

Дивись.info - https://dyvys.info/2019/07/16/pavijska-sprava-yak-v-italiyi-vynosyly-vyrok-vitaliyu-markivu/

Віталій Марків відповідає за все ЗСУ?

Віталій Марків, нацгвардієць, суд в місті Павія
Віталій Марків

Через півтора місяці, 12 липня 2019 року, суд присяжних трибуналу міста Павії має оголосити вирок солдатові Національної гвардії України, котрий майже два роки перебуває під вартою у міланській в’язниці. Прокуратура вимагає засудити 29-річного Віталія Марківа до 17 років позбавлення волі за сприяння умисному убивству на Донбасі Андреа Роккеллі та Андрія Миронова, італійського фоторепортера і його російського перекладача. Гвардійцю інкримінують також замах на життя французького фотографа Вільяма Ругелона, котрий тоді (24 травня 2014) отримав поранення. Минулої п’ятниці прокурор Андреа Дзанончеллі виголосив обвинувальну промову на суді, що триває з липня минулого року.

На думку багатьох спостерігачів резонансного процесу, з метою з’ясувати правду про загибель свого громадянина Італія не приховує бажання дискредитувати державу Україну. З-поміж 15 розділів майже 4-годинного виступу, присвяченого аналізу різних аспектів обвинувачення, прокурор присвятив окремий пункт різкій критиці дій української влади.

Він відверто висміяв українське розслідування та звинуватив Київ у недолугій співпраці, аж поки не арештували у Болоньї Віталія Марківа 31 червня 2017 року. Цим головним чином і пояснив відмову провести розслідування на місці події, чого так наполегливо і безрезультатно домагався захист, а суд присяжних потім і зовсім відхилив це прохання.

«Нічого не зробили»

«Не поїхали в Україну, бо раніше просили про співпрацю, а там (в Україні) нічого не зробили», – сказав прокурор Дзанончеллі, апелюючи, зокрема до адвоката захисту Раффаеле Делла Валле, який неодноразово дорікав йому у цьому.

Віталій Марків спілкується з адвокатом Донателлою Рапетті, суд, Павія, 24 травня 2019 року
Віталій Марків спілкується з адвокатом Донателлою Рапетті, суд, Павія, 24 травня 2019 року

За словами обвинувачувача, Італія дуже сподівалася на дані розслідування з місця трагічної події біля Слов’янська, натомість «українці надали поверхову інформацію про вивчення зони інциденту, що тривало лише 20 хвилин». З помітним сарказмом прокурор зауважив, що з України йому вислали список дев’яти заслуханих осіб, начебто поінформованих про випадок, і з них шестеро безробітних і троє пенсіонерів. «А в той час батьки Андреа Роккеллі чекали новин і плакали вдома», – сказав прокурор, шукаючи емоційного впливу на присяжних та публіку в залі.

«Вже на суді ми побачили парад мундирів і навіть міністр з’явився! (Арсен Аваков був присутній на суді 17 травня ).Так значить були люди, які дійсно знали про факти ?!» – вигукнув Андреа Дзанончеллі. Українська сторона, як відомо, пояснила неможливість проведення тоді слідчих дій на воєнній території, яка була під контролем проросійських бойовиків Гіркіна. Обвинувачення стоїть на своєму: Україна свідомо затягувала слідство.

Про відповідальність підсудного і війська

На відміну від ролі держави Україна, прокурор співчутливо і позитивно говорив про підсудного, назвавши його «останньою жертвою» у цій історії, якого начебто «покинула рідна країна». Дзанончеллі визнав, що Марків захищав свою країну, нацгвардієць не мав доступу до мінометів і особисто тоді не стріляв. Та згодом прокурор наголосив на моральній відповідальності Віталія Марківа, «бо знав, що будуть стріляти». Підрозділи Нацгвардії та Збройних сил України – загалом півтори сотні військових на горі Карачун – не могли не взаємодіяти між собою, стверджує Дзанончеллі.

Суд присяжних в Павії, Італія. В центрі суддя Аннамарія Гатто
Суд присяжних в Павії, Італія. В центрі суддя Аннамарія Гатто

Отож, за версією прокурора, сталося наступне: гвардієць, виконуючи завдання інформувати про вогонь з ворожих позицій, побачив машину з цивільними (журналістами) біля заводу Zeus Ceramica, потім солдат передав дані командиру, а той відповідно – збройним силам, щоб військові відкрили мінометний вогонь, внаслідок чого загинули Роккеллі та Миронов. Прокурор пропонує суддям висновок: один підсудний не винен – йдеться про колективну відповідальність війська України.

Якщо припустити, що він має рацію, то чому саме Марків – один зі 150 – на лаві підсудних із загрозою 17 років в’язниці? Мало в кого виникає сумнів, що це стало можливим через його приїзд до Італії провідати родичів, наявність у хлопця італійського (окрім українського) громадянства та знання італійської мови, якою він спілкувався із журналістами на фронті.

За словами прокурора, та як сказали журналістам батьки Роккеллі, вони не прагнуть залишити в тюрмі чоловіка, не шукають помсти – вони хочуть з’ясувати правду про динаміку подій 24 травня 2014. Склалося враження, що головний обвинувачувач і сам до кінця не впевнений у провині Марківа, та мусить виконувати свою роботу. Він дав зрозуміти, що допускає виправдальний вирок арештованому, але за умови, коли у загибелі фотографа присяжні визнають відповідальність України, а саме, що постріли лунали з боку українських сил, а не проросійських бойовиків. «В іншому випадку це буде образа для родини загиблого», – вважає прокурор.

Звідки стріляли і чи умисно?

На його думку, безглуздою виглядає версія захисту про відповідальність сепаратистів у відкритті вогню, адже потерпілому у перестрілці французу Ругелону, з його свідчень, бойовики допомогли безпечно залишити зону. «Чемними людьми» назвав Ругелон сепаратистів і вказав, що стріляли з боку українських сил. Телеканал Russia Today, якого прокурор порівняв з американською CNN, демонстрував відеокадри, де бойовики доставили тіло загиблого до медпункту, і цим «гуманним жестом» Дзанончеллі також спростовує злі наміри проросійських сил.

Виступає прокурор обвинувачення Андреа Дзанончеллі, 24 травня 2019 року, Павія, Італія
Виступає прокурор обвинувачення Андреа Дзанончеллі, 24 травня 2019 року, Павія, Італія

Саме цей аспект обвинувачення адвокат Віталія Марківа вважає одним із суперечливих. «Є сумніви щодо пострілів,звідки вони лунали, оскільки міномети мали обидві сторони (ЗСУ і бойовики). Прокурор, як правило, надав більшого значення своїм свідкам для формулювання обвинувачення і применшив роль свідків захисту. Він робив свою роботу, це нормально», – сказав у коментарі Радіо Свобода Раффаеле Делла Валле.

Другий важливий момент обвинувальної промови, з яким категорично не погоджується захист – заява про умисний намір українців стріляти в журналістів. «Нібито Марків їх (репортерів) побачив, розпізнав, хотів убити і тому повідомив про це військовим. По всіх цих елементах, на мій погляд, бракує чітких доказів», – додав захисник нацгвардійця Делла Валле. На суді 5 липня він представить свою версію подій.

Парадокс процесу

Гостра обвинувальна промова прокурора Андреа Дзанончеллі вкотре засвідчила, що справа є політичною. Несподіване звернення прокурора до суду присяжних стосовно відповідальності народного депутата Богдана Матківського, тодішнього командира Марківа, стало черговою ланкою у ланцюжку претензій та обвинувачень на адресу України.

Як повідомили Радіо Свобода конфіденційні джерела у прокуратурі міста Павія, нині в Італії не провадяться жодні судові дії стосовно депутата. Як пояснив співрозмовник, з огляду на те, що під час суду всі вказали на Матківського як керівника гвардійців на горі (Карачун), Міністерство юстиції Італії звернулося з проханням до суду присяжних дозволити переглянути записи усіх судових засідань, щоб з’ясувати, чи Матківський також може бути відповідальним. Це адміністративна формальність, сказали кореспондентці Радіо Свобода.

Віталій Марків
Віталій Марків

Досі не вдалося з’ясувати, хто і коли має оголосити висновки цієї формальної перевірки, і наскільки реальною є можливість відкриття кримінальної справи щодо депутата Матківського. Прокурор зазначив, що з-поміж усіх заслуханих свідків (близько 30) справжніми він вважає свідчення Марківа та Матківського. Очевидно, що й відповідальність за трагічний інцидент на війні обвинувачувач головно покладає на цих двох осіб.

На наступному засіданні 14 червня свої вимоги до суду присяжних виголосять цивільні позивачі – адвокати родини загиблого та журналістських організацій Італії. Позов останніх на початку суду, 6 липня 2018 року, офіційно ознаменував політичний характер процесу, бо відповідачем стала і держава Україна. Проти неї обвинувачення в убивстві фоторепортера висунули Федерація італійської преси (FNSI), обласна Спілка журналістів Ломбардії та Асоціація фотографів-фріленсерів Cesura Lab.

В очікуванні вироку Віталію Марківу явного підтвердження набуває парадоксальний факт самого процесу. Італія – країна Євросоюзу, яка офіційно підтримує Україну у протидії російській агресії, судить українського солдата, котрий захищав батьківщину від того ж агресора. На фронті Віталій Марків відстоював і Європу з її цінностями свободи й справедливості, а тепер, виглядає, отримав таку «подяку». Хай прокуратура і відкидає політичні аспекти справи, та очевидно, що її діям аплодують в Росії, де отримали додатковий привід для дискредитації України.

https://www.radiosvoboda.org/a/29963971.html

Розкрадачка електроенергії Кузмінська предстане перед судом

Чудова новина для Черкащан! Світлана Кузмінська має намір потрапити до Верховної ради України і радісно, із задоволенням, розповідати поліції і прокуратурі, що всі їх кримінальні звинувачення — маячня, а збитки державних підприємств, прокриє її тяжка праця на законодавчому полі.

Плацдармом, для захоплення Кузею (саме так її ласкаво називають містяни – енергетики) ВР стане 194 виборчий округ, а це майже половина міста Черкаси. Саме тут живуть трударі і службовці, славетних у минулому потужних підприємств Черкасиобленерго і Азот, які дуже добре знають Кузю і кожного дня її по всякому шельмують. Бо за часів її правління в обленерго, заробітна плата стала не досяжною мрією кожного працівника. Звісно, викликає подів, як Кузя наважилася знову  з’явитися перед людьми і просити їх обрати її до Ради, але нахабство не має меж, тим більше, що люди в нас добрі і образ не пам’ятають.

Якщо серйозно. Черкаській регіон завжди був вотчиною Батьківщини. Люди відчували себе обділеними, вимагали від влади змін, підтримували опозицію. Тож «Батьківщина» і її лідерка, вічна борчиня за все хороше і проти зубожіння Юля Тимошенко збирала багатий врожай підтримки. Напевно саме цим і спокусилася розкрадачка електричної енергії Світлана Кузмінська. Напевно Кузя вирішила, що саме цей район підтримає БЮТ знову, а тому варіант проходу до ВР надто ймовірний, тож грошей не пожаліла і мабуть все сплатила по повному. Що з цього вийде побачимо. Сподіваємося, народ вже розібрався хто і чого вартий, тож кнопкодавів і «біженців» поменшає у наступному складі.

А поки йде передвиборча гонитва, є реальний шанс передати щирий привіт і особисто потримати Кузю за руку і не тільки, в Придніпровському райсуді міста Черкаси.

Місто зустрічі таке:

Придніпровський районний суд м. Черкаси

Єдиний унікальний номер справи   711/4752/19 на кримінальне провадження

Номер провадження   1-кп/711/318/19

Склад суду:  головуючий суддя: Михальченко Юлія Володимирівна;  суддя-доповідач: Михальченко Юлія Володимирівна, суддя-учасник колегії: Скляренко Валентина Миколаївна, суддя-учасник колегії: Демчик Роман Васильович

Сторони у справі:   обвинувачена: Кузмінська Світлана Олександрівна, Прокурор: Прокуратура Черкаської області, Захисник: Санніков Сергій Григорович, Представник потерпілого: Юхно Михайло Степанович, потерпілий: ПАТ “Черкасиобленерго”

Стадія розгляду призначена на  05.07.2019 12:30

Отже наразі готуємось до великих потрясінь, які повинні торкнутися не тільки електорату славнозвісного 194 виборчого округу. Якщо суд дійсно візьме до уваги всі докази вини тієї самої Кузі, яка у гонитві за грошовими купюрами разом з совістю втратила навіть інстинкт самозбереження, не спасе її навіть «криша» у вигляді статусу народного депутата. Життя воно таке. Ніколи не знаєш, де знайдеш і де загубиш. І саме цей суд над Світланою Кузмінською  стане черговим яскравим підтвердженням народної мудрості.  Сподіваємся, що дуже скоро Кузя опиниться на нарах. Бо розкрадачам електроенергії дійсно не місце у Верховній раді.

Наша версія продовжує слідкувати за обігом подій в 194 виборчому окрузі. Про інші деталі цього кримінально-політичного скандалу ми розповімо у наших наступних публікаціях.

Джерело

 

КСУ визнав конституційним указ про розпуск Верховної Ради

КСУ визнав конституційним указ про розпуск Верховної Ради – офіційно
20 Червень 2019
Суд послався на те, що за Конституцією «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ»
Суд послався на те, що за Конституцією «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ»

Конституційний суд України визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) указ президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів». Про це сайт суду повідомив увечері 20 червня, інформує Радіо Свобода.

Суд зазначив, що виник «конституційний конфлікт між президентом України та Верховною Радою України щодо підстав дострокового припинення повноважень, який не має правового вирішення, так як Основний Закон України не визначає порядку припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, а регламент Верховної Ради України, всупереч вимогам статті 83 Конституції України, не передбачає порядку припинення діяльності коаліції депутатських фракцій депутатських фракцій у Верховній Раді України».

«Водночас, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5 Конституції України). Це засадниче положення конкретизується приписом статті 69 Конституції України про те, що народне волевиявлення здійснюється через вибори», – ідеться в повідомленні.

«Конституційний суд України констатував, що розв’язання конституційного конфлікту народом шляхом проведення позачергових виборів до Верховної Ради України відповідає вимогам частини другої статті 5 Конституції України», – наголошується в інформації на сайті суду.

Рішення Конституційного суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Президент України Володимир Зеленський 20 травня під час інавгураційної промови оголосив про розпуск Верховної Ради 8-го скликання. 21 травня він підписав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради 8-го скликання та призначення позачергових виборів». Позачергові парламентські вибори, згідно з указом президента, призначені на 21 липня цього року.

23 травня указ набрав чинності після опублікування в «Урядовому кур’єрі», наступного дня в Україні стартувала виборча кампанія.

24 травня народні депутати від фракції «Народний фронт» Андрій Тетерук та ІгорАлексєєв внесли до КСУ подання з 62 підписами народних депутатів про неконституційність указу Президента про дострокове припинення повноважень Ради. Вони попросили розглянути це подання впродовж місяця.

29 травня КСУ відкрив провадження у справі і призначив її розгляд у формі усного слухання на 11 червня, після цього суд перейшов до розгляду справи на закритій частині.

https://ua.krymr.com/a/news-konstytutsiianyi-sud-ukrainy-rozpusk-verkhovnoi-rady/30010918.html

Портнов хочет отсудить у Украины $300 тысяч


Экс-заместитель главы Администрации беглого президента Украины Виктора Януковича, юрист Андрей Портнов сообщиле о том, что обратился в Печерский районный суд Киева с требованием возмещения нанесенного ему ущерба вследствие «незаконного применения в отношении него международных санкций и фальсификации уголовных дел».

«18 июня в Печерском суде Киева, – написал Портнов, – состоится первое заседание в отношении украинских государственных органов, чиновников Генеральной прокуратуры, МИДа и посла Украины в Канаде Шевченко».

Юрист озвучил также размер материальной претензии к ответчикам: «Первая сумма иска к взысканию составляет эквивалент $300 тысяч 
» . Часть средств, по заверению Портнова, будет направлена на благотворительные цели.

Ранее Портнов рассказал о содержании исков, которые подаст его телеканал NewsOne в ближайшее время в украинские суды.

Как сообщал SKELET-info, служба безопасности Украины начала уголовное производство в отношении Портнова за государственную измену. А до этого Генеральная прокуратура изъяла научные труды Портнова с целью проверки их подлинности.

ДОСЬЕ: Андрей Портнов: рейдерская история

ИСТОЧНИК

Розенблат судится с Порошенко из-за Сытника


Народный депутат Борислав Розенблат обратился в Окружной административный суд Киева с иском, в котором просит установить отсутствие у президента Украины Петра Порошенко полномочий при назначении директора Национального антикоррупционного бюро Артема Сытника. Об этом сообщила пресс-служба суда.

Также нардеп просит суд установить отсутствие компетенции у Сытника по исполнению обязанностей директора НАБУ и признать противоправными действия Сытника на этом посту.

Суд исследует материалы иска и решает вопрос об открытии производства по административному делу.

Розенблат входил во фракцию «Блока Петра Порошенко» в Верховной Раде, но из-за «янтарного дела» его исключили из фракции.

Ранее SKELET-info сообщал, что на судью Окружного административного суда города Киева Дмитрия Костенко давили детективы Национального антикоррупционного бюро Украины принятия нужного ведомству решения по делу Розенблата.

Также журналисты программы зафиксировали, как Розенблат, обвиняемый Национальным антикоррупционным бюро во взяточничестве и причастности к «янтарной» мафии, ведет телефонный разговор с Сытником.

Кроме того, фигуранты уголовных дел Национального антикоррупционного бюро Николай Мартыненко и Розенблат наведываются в Администрацию президента. На Банковую также ходят судьи, народные депутаты, бизнесмены и руководители силовых ведомств.

В тему: Послушать Розенблата. Почему НАБУ выгоден провал «янтарного дела» в суде«янтарного дела» в суде

ДОСЬЕ: Борислав Розенблат. Фаворит янтарной мафии. ЧАСТЬ 1

АРТЕМ СЫТНИК. СЫТАЯ ЖИЗНЬ ГЛАВНОГО АНТИКОРРУПЦИОНЕРА

ИСТОЧНИК

Расторжение брака в Украине. Как развестись?

В этом видео Вы узнаете что нужно для того, чтобы оформить развод в Украине. 
Какие существуют способы расторжения брака? 
Что делать если необходимо развестить, а у Вас несовершеннолетние дети.
А также когда развод невозможен.

Дело Бильцана: чьи заказы выполняет военный прокурор Мрочко?

f8d1c6d5e00ff8e34df0c4531fe39c3c

Служители Фемиды не поддались давлению и пошли против «системы»: Центральный районный суд г.Николаев вдвое уменьшил размер залога для общественного активиста, адвоката из г. Днепр Константина Бильцана

В  так называемом «деле Бильцана» появились новые подробности: 12 апреля, несмотря на давление заместителя Военной прокуратуры Южного региона Романа Мрочко,  следственный судья Центрального районного суда г.Николаев Иван Дирко вдвое уменьшил  размер залога (с 2 689 400 грн до 1 344 700 грн) для общественного активиста, адвоката из г.Днепр Константина Бильцана.  

Как известно, 6 марта 2019 адвокат Константин Бильцан был задержан прокурором военной прокуратуры Николаевского гарнизона Ребенко П.С. на одной из заправок на ж/м Победа в г.Днепр. Поводом для задержания днепровского активиста стало, по версии правоохранительных органов,.… вымогательство взятки (в сумке у Бильцана якобы нашли 10 тысяч долларов и предмет, похожий на оружие). Ночью того же 6 марта судья Центрального районного суда г. Николаева Светлана Гречаная  вынесла решение об избрании для Константина Бильцана самой суровой меры пресечения  – содержание под стражей.  В качестве альтернативы для задержанного судья избрала запредельный залог  –  2,7 млн.грн! Апеляционный суд Николаевской области в составе судей: Елены Фарионовой, Оксаны Куценко, Николая Миняйло оставил решение суда первой инстанции в силе.

И вот новый поворот событий – Центральный районный суд г.Николаев рассмотрел дело об изменение меры пресечения для Константина Бильцана и… вдвое уменьшил размер залога.

sluzh-femydy-1

Судья Центрального районного суда г.Николаев Иван Дирко. Напомним, что Центральный районный суд известен в Николаеве тем, что он обращался в Высший совет правосудия с жалобами на давление на суд со стороны прокуратуры. Иван Дирко  некоторое время и сам  находился под следствием по делу о незаконном, по мнению прокуратуры, пятидневном аресте сторонника “Правого сектора”  Дмитрия Беды.  Дело было возбуждено в 2015 году, закрыто из-за отсутствия состава преступления, и вновь возбуждено осенью 2016.

https://vgoru.org/index.php/template/novini-khersonshchini/item/27263-v-khersone-slushaetsya-delo-antimajdanovskogo-sudi-iz-nikolaeva

Если решение суда было в некоторой степени предсказуемо (ведь любому гражданину понятно, что размер залога в 2 689400 грн, определенный судьей Светланой Гречаной, больше похож на истерику власть придержащих, чем на реальный, соответствующий требованиям закона размер залога), то участие в судебном процессе заместителя Военного прокурора Южного региона, который «курирует» дело Константина Бильцана, Романа Мрочка просто настораживает. Уж очень одиозная фигура у самого Романа Мрочка, выступающего в роли обвинителя,  а карьерный рост представителя «ока государева» сопровождает длинный шлейф нелицеприятных фактов его деятельности …

sluzh-femydy-2-jpg

Роман Мрочко – личность довольно известная. Его отец – Мрочко Николай Николаевич – в свое время возглавлял Центральное автомобильное управление ВС Украины. Сейчас, согласно поданой декларации,  работает заместителем начальника управления  – начальником отдела государственного концерна «Укроборонпром».

sluzh-femydy-3

Еще в апреле 2014 года имя Романа Мрочка упоминалось в связи с рассмотрением резонансного дела: участникам АТО, жителям пгт Михайло-Коцюбинское братьям Александру и Евгению Косовцам, Алексею Артюшенко и Александру Кладькевичу вменялось в вину совершение правонарушения, предусмотренного ч.3 ст. 405 УК Украины (угроза либо насилие относительно начальника, совершенные группой лиц, либо с применением оружия, либо в условиях военного положения или в боевой обстановке).

Санкции статьи: лишение свободы от 5 до 10 лет.

https://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/60400-v-apelljacionnom-sude-oblasti-vypustili-iz-pod-strazhi-poslednego-iz-chetveryh-atoshnikov-podozrevaemyh-v-drake-s-komandirami.html

Военная прокуратура Черниговского гарнизона изначально заняла жесткую позицию в отношении солдат – за драку при невыясненных обстоятельствах военнослужащих без лишних разговоров поместили под стражу. Парней обвиняли в том, что драку они затеяли, будучи в состоянии алкогольного опьянения. При этом освидетельствования не проводилось, количество алкоголя в крови подозреваемых не определено материалами следствия…

sluzh-femydy-4

Тогда на защиту участников АТО вышла общественность города: представители Черниговской самообороны, правозащитники, журналисты и просто неравнодушные горожане.

sluzh-femydy-5

И такая форма протеста возымела результат – вместо содержания под стражей парней ожидала другая мера пресечения – личное обязательство…

http://pik.cn.ua/print/12914/

В 2016-ом году Роман Мрочко стал единственным обладателем  именного пистолета. Указ о вручении государственной награды «Именное огнестрельное оружие»  майору юстиции, военному прокурору Луганского гарнизона Роману Мрочко подписал Президента  Украины Петр Порошенко.

sluzh-femydy-6

Однако,  ни о стоимости награды, ни вообще о ее наличии в ежегодной декларации о доходах за 2016-ый год Роман Мрочко не упоминает. Видно, из-за чрезмерной врожденной скромности. А зря:

sluzh-femydy-7

Мало того, что Роман Мрочко умалчивает о наличии награды, так и самого текста Указа о награждении нет!

http://www.wikiwand.com/uk/Іменна_вогнепальна_зброя_(Україна)

 

sluzh-femydy-8

Впору  задать вопрос: «А был ли мальчик?!!» И куда, в таком случае, девался пистолет «Форт» с гравировкой и декорированным корпусом, а также комплектом из 16 патронов к нему?

Однако история с наградным оружием, которое не указано в декларации, – это, так сказать, вершина айсберга. В 2017-ом году военный прокурор Луганского гарнизона Романа Мрочка ждала следующая приятная «неожиданность»: он стал почетным гражданином города Северодонецка! При этом Роман Мрочко НИКОГДА не проживал в г. Северодонецке! Во время присвоения почетного звания военный прокурор Луганского гарнизона преспокойно проживал в другом городе – г.Рубежное, о чем и указывает в декларации за 2016г., а после назначения его на должность заместителя военного прокурора Южного региона Украины – в г. Одесса:

sluzh-femydy-9

sluzh-femydy-10

Заместитель мэра Северодонецка Григорий Пригеба во время обсуждения кандидатуры Романа Мрочка сказал следующее:

“Господин Мрочко, с 2015 года служит военным прокурором и проживает в Рубежном. Есть информация, что скоро он переводится в другой город. Из северодончан его никто не знает и его заслуг”.

Он добавил, что за добросовестную службу Роман Мрочко может быть удостоен наград от главы областной администрации или даже Президента, но не от громады, которая его, к сожалению, не знает.

“Если Роман настоящий военный, для которого честь – не пустые слова, то он откажется от этого звания. И я призываю его к этому”, – подытожил Григорий Пригеба.

Роман Мрочко то ли не услышал призыва заместителя мэра, то ли не посчитал себя настоящим военным, но факт остается фактом –  от звания «Почетный гражданин г.Северодонецка»  военный прокурор не отказался.

Подробно о том, как Роман Мрочко стал почетным гражданином г. Северодонецка, читайте:

http://voshod-media.net/северодонецкий-оппоблок-присвоил/

Что же касается заслуг, коими должен гордиться «настоящий военный», то как сообщает председатель Общественной организации «Межрегиональная правозащитная группа «ЗАЩИТА» Максим Каралкин, у Романа Мрочко их много. Чего только стоит история с «отжатием» в зоне проведения антитеррористической операции, ранее переданных волонтерами для защиты нашей родины, двух внедорожников.  Эти внедорожники, по словам правозащитника, Роман Мрочко забрал себе в личное пользование и перевез  сначала в г. Киев, где проходил службу военным прокурором Киевского гарнизона с мая по июль 2017 года, а потом – в г. Одессу.

О черных внедорожниках прокуратуры на иностранных номерах, которые систематически ездят на заправку, среди военнослужащих Военной академии в г. Одесса уже ходят легенды. Кроме этого, вместе с внедорожниками Роман Мрочко еще «отжал» в зоне проведения антитеррористической операции… двух рядовых военнослужащих с боевых воинских частей. Нарушая ст. 22 Закона Украины «О предотвращении коррупции» и ст. 8 Закону Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей»,  он использует их уже несколько лет как своих «рабов»: в качестве личных водителей на ранее упомянутых внедорожниках и для других хозяйственных нужд…

http://prioritet.org/novosti-ukrainy/item/17128-krasivo-zhit-ne-zapretish-o-korruptsionnykh-prestupleniyakh-voennoj-prokuratury-yuzhnogo-regiona-ukrainy

Неужели таких «заслуг» пред Отчизной недостаточно, чтобы иметь звание «почетного гражданина»?

Остается лишь добавить, что в списке почетных граждан г. Северодонецк значится мэр г. Москва Юрий Лужков, который (в отличие от Романа Мрочка) в молодые годы жил и работал в Северодонецке. Юрий Лужков руководил опытно-конструкторским бюро автоматики нынешнего Северодонецкого объединения “Азот”. А до недавнего времени званием «Почетный гражданин г.Северодонецка» мог щегольнуть и экс-глава фракции “Партии Регионов” в Верховной Раде Украины Александр Ефремов.

Между тем, пора вернуться к «делу Константина Бильцана», куратором которого и выступает Роман Мрочко.  В сфальсифицированном топорным методом уголовном процессе  по надуманному обвинению Константина Бильцана во взяточничестве судьи один за другим берут самоотводы. Один из военных прокуроров, который входил в следственную группу, внезапно подал заявление об увольнении по собственному желанию и срочно покинул территорию Украины.

Практически все свидетели обвинения, один за другим начали отказываться от данных ранее показаний, открыто заявляя, что на них оказывали давление отдельные сотрудники правоохранительных органов, действуя при этом по указанию “свыше»… А в Жовтневом, Бабушкинском, Кировском,  Индустриальном  и Самарском районных судах г.Днепра, судьи  намерены брать самоотводы, отказываясь рассматривать уголовное производство по существу, ввиду убогости собранных доказательств предъявленных обвинений. Причем их не заинтересовало предложение, поступившее, по распространяемым слухам, от представителей Акционерного банка “Конкорд”, Корпорации “Логос” и криминального авторитета Михаила Кошляка, заплатить круглую сумму денег за вынесение незаконного и заведомо неправосудного приговора суда в отношении Константина Бильцана.

Как сообщает адвокат Александр Завгородний,  его подзащитный категорически отказывается выходить под заранее непомерный залог и требует публичных извинений от представителей власти и правоохранительных органов. И, в первую очередь, лично от мэра Днепра Бориса Филатова.

Судя по последним событиям, ждать придется довольно долго, поскольку у мэра г. Днепр есть занятия куда поважнее: в преддверии второго тура выборов Борис Филатов подтирает свои посты в соцсети, касающиеся одного из кандидатов на пост Президента Украины. Этот пост, к примеру, уже успел уйти в небытие:

sluzh-femydy-11

Чудесным образом желанию мэра Бориса Филатова суждено сбыться – Украина не только переживет выборы, но и уверенно выйдет на путь просветления и процветания. Будет ли  надобность в будущем в таких политических интриганах, как мэр г.Днепр? Вопрос риторический. Думать об этом смешно и, одновременно, противно…

Бюро журналистских расследований Наша версия

Больше информации тут:

Особенности национальной охоты, или Как “орлы” Матиоса на БТРе с Днепра в Николаев каталисьНиколаевские судьи на службе у Бориса Филатова?

Насиров судится с Петренко из-за ареста денег в Великобритании


Бывший глава Государственной фискальной службы Роман Насиров подал иск к министру юстиции Павлу Петренкоиз-за ареста денег за пределами Украины. Как сообщается на сайте Окружного административного суда Киева, подготовительное заседание назначили на 17 мая.

«Окружной административный суд города Киева открыл производство и назначил на 17 мая подготовительное заседание по иску от Романа Насирова к министру юстиции Украины Павлу Петренко относительно организации выполнения министром запроса Шевченковского районного суда города Киева о наложении ареста на денежные средства истца, что находятся за пределами Украины», — сказано в сообщении.

Насиров просит суд признать противоправным то, что Петренко организовал выполнение запроса Шевченковского райсуда на основании Конвенции Совета Европы об отмывании, поиске, аресте и конфискации доходов, полученных преступным путем.

Кроме того, Насиров просит обязать главу Минюста воздержаться от направления в компетентный орган Великобритании запроса Шевченковского районного суда Киева о международной правовой помощи (в соответствии с письмом данного суда к Павлу Петренко).

Недавно SKELET-info сообщал, что Насиров добавил в декларацию $297 730 долларов на банковском счете в Великобритании, которые нашли прокуроры и которые он не декларировал три года.

Также стали известны подробности восстановления Насирова в должностиглавы ГФС.

В тему: Как Насиров с родней разворовали 10 миллионов евро гранта ЕС

Восстановительные процессы: что и кто стоит за попыткой Романа Насирова вернуться в ГФС

Роман Насиров. Бизнес-прошлое главного украинского налоговика

ИСТОЧНИК

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
34
предыдущая
следующая