хочу сюда!
 

Лида

35 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 36-43 лет

Заметки с меткой «розквіт»

Щоб паніку не сіяти

ШЛЯХ У МАЙБУТНЄ

Навіть тим, у кого гарна пам’ять, вже важкувато пригадати, з чого, власне, все почалося. Ну а фахівцям то вже й поготів.

У них же, у фахівців, з пам’яттю навіть не те щоб поганенько, їм її взагалі геть-чисто відбивають нові теорії. А теорій тих - годі й лічити, і з’являються вони так само часто і мальовниче, як всілякі кулі, букети та інші фігури святкового феєрверку в нічному небі.

І тут же спритненьким треба бути: роззявиш рота на одну теорію, а іншу, нову, прогавиш, - і вже керівництво та колеги позирають скоса з підозрою, - ти наш чи ти не наш?

А до чого тут пам’ять? - та дуже просто: кожна з нових теорій переписує та переробляє минуле на свій копил. Тому про те, що було, вже не згадують. Його, минуле, щоразу новіше й новіше, доводиться раз-у-раз наново заучувати. Бажано напам’ять.

Чекайте, так про що ми?.. бісова пам’ять… А! - про те, з чого все почалося. “Все” - не мається на увазі ВСЕ. Не якийсь-там “універсум”, котрий, незважаючи, на інтернет-балачки про розумний космос, мало кого цікавить. “Все”, в нашому випадку, - це уява про те, що брудний та кривавий шлях, котрим повзе людство, є дорогою до майбутнього економічного розквіту.

Власне, щодо ідеї процвітання взагалі, ніхто з нас внутрішнього опору не відчуває, проте, до можливості взяти самому, от так, раптом, і розквітнути, кожна окрема людина ставиться вельми обережно. З цілком зрозумілих причин.

Ти, скажімо, розбагатів, став “увесь із себе”, і все при тобі, - а навколо ж люди… І податкова інспекція. Ці наврочити можуть, а ті так взагалі, - прийдуть і запитають.

Отож і виходить, що процвітати наодинці нікому якось не кортить. Тому й оповідання наше - про історію виключно загального розквіту.

 

ТИ - ЧУДОВИЙ ХЛОПЧИК

Так от, почалося все буквально з нічого, на пустому місці. Зненацька, ні сіло ні впало, почало бурхливо розвиватися те, що в усіх шпаргалках по марксизму називалося “засоби виробництва”.

В цій справі 19-те століття, безсумнівно, особливо відзначилося. Було розроблено й впроваджено так багато нових технологій, що продукувати усілякого товару для життя людей рівно стільки, скільки його на той час скромно вживали, означало задушити маленьке рум’яне дитинча, - прогрес, - просто в колисці.

Тому ті, хто збагачувався, виробляючи продукцію, і ті, хто збагачувався, даючи їм кредити, вирішили не брати такий гріх на душу. Живе собі дитинка, - от хай і живе, ну і ми при ній. Сказано - зроблено: зліпили ідеологію прогресу, звівши його до розвитку продуктивних сил і до постійного росту споживання.

Звернута до обивателя, який шаленів від маси можливостей, що лізли в руки і прямо в рота, ця ідеологія тицяла в нього пальцем, як дядько Сем, з усіх реклам і вітрин, і кликала й кричала: “Ти - можеш!” Бажання споживати все більше й більше було замішане у великій діжі “розвинутих країн”, росло як на дріжджах, від нього можна було відшматовувати жирні кусні та годувати економічний прогрес. Ну, і його піклувальників.

А людям вселяти думку, що ось це бажання споживати, - воно і є основою життя та розквіту. Ось дивіться, - воно ж усеньку тобі історію просувало людей уперед по їхньому… - ну, який вже був шлях, по такому воно їх і сунуло.

Більшовики свою імперію, треба сказати, на деякий час переможно звільнили від цієї “зарази”, але, десь так років з шістдесятих, підігрітих “мирним змаганням двох систем”, і туди стала просякати розчина “росту добробуту на базі економічного прогресу”. Іншими словами, - приєднання до загальної діжі.

Всі решта посудин, - країни та континенти, були всі якісь такі кострубаті та кволі, ємність їхнього бажання жити ще краще, читай: “споживати все більше”, - була занадто вже мілкою для тих, хто багатів на ідеології споживання. Та й зроблено було тих, хто їх населяв, із чогось такого негодящого, - кого з них не візьмеш, у нього в національній культурі й ознаки немає уявлень нормальних, на кшталт: чим більше ти споживаєш, тим ти кращий и вищий за інших.

Тому, з такої от безнадії, доводилося все більше накачувати загальну купівельну спроможність мешканців “метрополії”, - розвинутих країн. Тобто, внутрішній ринок.

У цій справі став у пригоді такий потужний насос, як національна пиха. Ми кращі за всіх тому, що ми більш за всіх споживаємо. Ну, як у дитинстві, - ти гарно їси, значить, ти чудовий хлопчик.

 

ІРИГАТОРИ

Проте, - “недовго музика та грала”, - десь під 80-ті роки минулого століття купівельна спроможність населення була вже не в змозі задовольнити лібідо тих, хто нею користувався. Ну, тож за браком іншої партнерші, заходились вони їй, для активності, вколювати кредити. Стимулювати попит, давати для цього все більше кредитів на покупки.

Але ж, як то частенько буває, коли переборщити зі штучною стимуляцією уколами, - похибочка сталася. У 2008 так вкололи в ринок нерухомості в США, що… ну та всі ми це пам’ятаємо. Негайно ж дали тому проколу пристойну назву, “фінансова криза”, кинулися штучне дихання робити, те та се…

І навроді ж як потекла кров по жилочкам, начебто й ожили спорожнілі будівельні майданчики, сяк-так довели об’єкти до здачі, ті, хто втратили роботу, якось улаштувалися… Але щось все ж таки сталося. Зламалося щось у людях.

Та воно й не дивно. Після криз люди завжди робляться іншими. І вони самі, та й їхнє ставлення до життя. Те саме, славне, “ти можеш!” несподівано репнуло. Що вже казати: коли навіть держава твоя не завжди “може”, а точніше, - безсила перед якимись там глобальними процесами, - то що “можеш” ти? Та й взагалі, що ти, власне, можеш? Купляти та купляти? А навіщо?..

І, крім того, навіть звичайному обивателю стало гидко те, що світовою економікою заправляють вже не корпорації, що раніше було зрозуміло і навіть пробачно. А ворочають нею ті, хто скучно звуться “фінансовий сектор”. Тобто, зі своїх електронних, ні в чому не втілених грошей, роблять ще більші, нічим справжнім і матеріальним, не забезпечені суми. Або ж “спрямовують фінансові потоки”. Такі собі, розумієте, іригатори… Зрошують свою владу живлющою вологою електронних мільярдів.

До того справи дійшли, що навіть усякі білґейтси, реальні хлопці, які зробили гроші на реальних продуктах, - просяться у клуб до цих “іригаторів”, так, аби скраєчку посидіти.

 

І от, коли люди трохи охололи, верховоди продовжують неначебто бігти. Нафтогазоносні країни долучилися до безцільного марафону, Китай он вже в потилицю важко хекає.

Хоча, якщо вже зовсім відверто… Вони вже теж не так біжать, як удають із себе бігунів. Уже ж як наче й зрозуміли, що й попереду - марево, і під ногами - прірва. Але ж - треба робити вигляд. Відповідальність перед людьми, нічого не вдієш, зрозуміло…

Так, буває, очільник, сам майже непритомний від того, що ані бельмеса не тямить в ситуації, усе ж вимушений буває “надувати щоки” і виглядати цілком солідно. Аби не посіяти паніку в підпорядкованих йому невинних душах.


Розбудовча ідея української нації

Як вже висловлювався , розбудовча ідея української нації — любов. чесна праця, справедливість, заможність.

Про принципи- любов , чесна праця, мова вже йшла. Як показало опитування, більшість читачів з цим погодились.

Зараз поговоримо про третій принцип наційної ідеї- справедливість.

Ця споконвічна проблема у нас сильно загострилась з початком в країні ринкової економіки. Спритні ділки використовуючі владу, захопили народне майно, землю, різноманітні ресурси і використовують прибутки від них за кордоном та на своє парозитарне життя, а значна кількість народу продовжує зубожіти. Ця несправедливість продовжується у державних судах, де багатіїї ,використовуючі корупцію. звільняються від покарання за порушення законів. а бідні громадяни отримують покарання швидко і несправедливо. Стало вже нормою порушення справедливості в оплаті праці- одні отримують тільки щоб не голодати, а іньші- мільони щоб витрачати за кордоном та жити з великою розкішю . Хіба справедлива оплата рядового чиновника- 5т.грн, а зарплата посадовця в 300т.грн або топ менеджера в1 млн. грн

Тому СПРАВЕДЛИВІСТЬ стає негайною потребою суспільства і відображається в наційній ідеї української нації.

Без справедливості в оплаті праці, в виконанні законів, в притягненні до відповідальності в судах за порушення законів, країну буде лихоманити і завжди буде підгрунтя до протестів та революцій.

Четвертий тезис- заможність . А заможність це є споконвічна мета більшості українців. Щоб було де гарно жити, ситно поїсти , що вдягти , де навчати дітей , якісно лікуватися і і цікаво відпочивати Це може забезпечити лише заможність родини і всієї країни . Усі хочуть мати достойне життя. Шлях до заможності , ще раз підкреслюю, лежить через чесну працю кожного в суспільстві і через любов до бога, до людини, до своєї Батьківщини.та підтримання справедливості в суспільстві. Поки що в нас існує великий перекос в заможності, зараз же 5% живуть супер богато, 15%- заможньо,  а остальні 80% зубожіютьі

Любов до своїх співвітчизників не може дозволяти такої не справедливості, коли пенсія одного робітника, який працював більш тридцяти років, є 1700 грн, а у іншого, котрий працював стільки ж, перевищує 15 000 грн. Любов і совісність не дозволяють таке спів відношення. Тому пропаганда любові до людини, до своєї родини, до Батьківщини, буде стимулювати соціально справедливий розвиток.. Вона буде спонукати зробити краще для свого ближнього і дальнього. Тому, якби більшість керувалась такими почуттями і напрямками, ми вже б застосували досвід арабських країн, де з кожної тони видобутої з надр нафти робляться відрахування на банківські рахунки кожної дитини Арабських Еміратів. Катару. Чому цей досвід не запозичити Україні? Чому не нараховувати кожній український дитині кошти з видобутої в Україні нафти, газу і арендної плати за землю. Це б дало великий поштовх любові і поваги до своєї Батьківщини і до тих державних діячів які б це запровадили. Це не відбудиться поки при владі будуть олігархи, які є руйнівниками конкуренції і справедливості. Вони привласнили публічну власність а потім її розпродають. Тому цю власність необхідно повернути народу і якщо народ вирішує, що якесь підприємство йому не потрібно. то кошти від його продажу повинні піти в народний інвестеційний фонд і нікуди більше крім як на створення нового сучасного підприємства. Так можливо швидко створювати нові робочі місця, підіймати економіку держави і заможність кожного громадянина.

Тому пропогуємо націдею — любов. чесна праця, справедливість, заможність.

Саме вона дозволить нам об'єднатися і будувати сильну і квітучу Україну.



89%, 8 голосов

11%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ідея української нації

Національна ідея, кожної держави-це суспільна думка про те як, швидко всій нації прокласти шлях до постійного і тривалого розквіту.

Націдея в кожній державі своя. На приклад в США це -свобода людини, в России-Велика Россия,в Германії- порядок и соціальный захист громадян. В Японії мінімалізм та якість, в Фінляндії — порядність та екологічність.   Іх народи переконані що саме ці принципи дозволять ім будувати заможне та справедливе життя. Тому в Україні теж потрібна коротка формула нац идеи. На мою думку це-ЛЮБОВ, ЧЕСНА ПРАЦЯ,СПРАВЕДЛИВІСТЬ, ДОБРОБУТ

Національна ідея української спільноти формувалась в 19 столітті , коли Україна була під владою російського царя , тому в гімні України на слова П .Чубинського є заклик відродити славу, волю України, битися за її свободу і своє панування , пом’ятати козацький рід.

Україні пощастило стати самостійною і незалежною державою в зв’язку з економічними і суспільними обставинами які склалися в дев*яностих роках в СРСР. Ця свобода дісталася Україні безболісно і без жертв. Бюрократія радянської України зрозуміла, що в той час їй вигідніше бути незалежною і вона , скориставшись ситуацією, провела референдум і отримала мандат народу на незалежність України.

А от що робити далі, яку національну ідею виконувати, виникло багато думок і запитань.  

Національна еліта на той час була ще слабка і роз'єднана , комуністична ,радянська бюрократія була ще сильною і від влади вона не збиралась відмовлятися, а народ жив своїм буденним життям. Тому визначення національної ідеї в той час і зараз стало дуже актуальним . Нема НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ- нема бачення шляху, як нація повинна рухатись до свого постійного розквіту. Саме тому за роки незалежності ми просунулись не вперед до розквіту,  а навпаки до зубожіння, безладу та боєвих дій на Донбасі.

Як же, по новому , по-сучасному, з формулювати ідею розквіту української нації

На перше місце, на моє переконання, слід поставити- любов.

.Вона поєднує перш за все любов до своєї Батьківщини , до рідного краю, своєї родини , усіх людей .Якщо людина любить- вона ніколи не з ганьбить свою родину, свою Батьківщину .Вона завжди буде дбати про чистоту і охайність , оселі, села ,міста, вона буде прикрашати і піклуватися про гарні умови і настрій своєї родини,людей що її оточують, саме любов буде спонукати до єднання та захисту від загарбників.

Другий принцип для української наційної ідеї—чесна праця .

Обов’язково чесна. Чому так?Тому що нечесна праця робітника призводить до виробництва неякісної продукції та послуг (приклади- розбиті дороги,підробні лікі, ковбаса з соей , сметана з крейдою, поломані вагони, комбайни, авто та інше) Нечесність управлінців призводить до збитковості підприємств і в цілому держави. Нечесність банкірів - до втрати заощаджень. і припинення кредитування бізнесу. Нечесність можновладців і судів- до втрати справедливості,стабільності і захищеності кожного в нашій державі і в підсумку швидке вимирання населення.То б то- не чесна праця не вигідна всьому суспільству . А працювати український народ може і вміє.

На біду, в Україні нечесність і шахрайство стало майже обов’язковим і це сталося через те , що у більшості національної еліти ідея дуже проста –більше прихопити, привласнити, надійно сховати і вчасно втекти за кордон, де вести з родиною комфортне життя. Тому я наполягаю- тільки заохочення і пропаганда чесної праці може вивести Україну з кризи. Будь-якої кризи .

Про ще два принципи націдеї- справедливість , заможність є сенс поговорити пізніше тому що вони важливі та об'ємні.

Націдея -ЛЮБОВ,ЧЕСНА ПРАЦЯ, СПРАВЕДЛИВІСТЬ,ЗАМОЖНІСТЬ- дозволять Україні вийти з кризи і швидко рухатись до мети- квітучої України.





64%, 7 голосов

36%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.