Дивна і насторожуюча назва міста не завадила нам завітати до нього. Вже давно, в 2014 році, коли я була захоплена посткросингом, мені попала на очі листівка з видом домініканського костелу святого Станіслава. І от з того часу відвідини цього костелу були однією з моїх мрій.
Коли знаходишся біля костелу, здається неначе це старий мудрий дідусь, який бачив багато на своєму віку. Було таке відчуття неначе він дихає, неначе зараз, як колись в дитячих казках, дідусь прокинеться від глибокого сну, відкриє очі і почне свою цікаву розповідь.
Вже знаючи історію Чорткова я розумію, що розповідь цього дідуся в деяких частинах буде важкою і сумною. Та навіть легенда про заснування міста вже диву дає: «Коли Земля була зовсім юна і не знала не те що мобілок, а й людей, боги займалися географією. Прикладною: упорядковували ліси й поля, направляли ріки в русла, наповнювали озера водою. Через конфлікт інтересів (а злі язики подейкують, що через банальну заздрість) посварився тоді Чорт з Богом. Що деміург не зробить — нечистий напартачить, шкоду якусь втне. А якраз час запускати воду в річку Серет. Чортяка перегородив русло кам’яними насипами. Так як займався лише географією, фізику встиг підзабути: сила води розірвала перепони. Не здався нечистий, знову перегородив Серет, на цей раз земляним валом, ще й каміння додав, щоб надійніше. Вдоволений справою розлігся на березі, запалив файку і регоче, потішається. Тут на допомогу прийшли водяні змії, прорили нори, через які прорвалася вода. І втретє Чорт спробував перегородити русло камінням, і втретє вода виявилася сильнішою, закрутила диявола у водоверті, накрила товстим шаром намулу, поховала на дні. Вибратися чортяка вже не зміг. А пізніше на зелені береги прийшли люди, оселилися в спокійній улоговині і назвали її Чортовою долиною. А місто, що з’явилося тут ще пізніше, отримало назву Чортків.
Навіть виплутавшись з легенд, все одно натрапимо на плутанину: чи то місто відразу називалося Чортковиці — і вже від нього взяв собі прізвище «Чартковський» один з власників поселення, чи то якраз власник, пан Єжи, поселення назвав на честь свого прізвища. Чорт його знає, як то все було... На карті польського короля Казимира Великого місто позначене саме як Чортковиці, а офіційний дозвіл перейменувати місто в Чортків дав наступний король, Сигизмунд ІІІ.»
Міського голову Чортківської райради 2008 року звали Роман Чортківський, а міським краєзнавчим музеєм заправляв Ярослав Чорпіта. Містика!
Перша письмова згадка про Чортків пов’язана з наданням йому Магдебурзького права в 1522 р.
Найграндіознішою спорудою міста є костел св. Станіслава домініканського монастиря. Його гострий шпиль помітний з багатьох точок Чорткова. Шкода, що від первісного храму, зведеного Станіславом Гольським для домініканців у 1610 році залишилося не багато: в рік 400-ліття святині її докладно перебудували в стилі надвіслянської готики за проектом відомого майстра Яна Зубжицького. Як виглядав костел колись підкажуть лише антикваріатні поштівки. Костел святого Станіслава - унікальна будівля, масштаби якої вражають не менше ніж безпосередньо сама архітектура. Костел був збудований на початку ХХ століття на місці старого костелу, історія якого почалась в 1610 році. Ніяка фотографія не передає тієї величі, яку втілив в цій будівлі польський архітектор Ян Кароль Зубжицький.
Первісно споруда мала оборонне значення (оборонні стіни, бійниці, башти розібрані на початку ХХ століття) Перебудови були у 1731 та 1910 роках, коли костел набув сучасного «готичного» вигляду. У повоєнний час в костел було доставлено частину органу з Дрездена, але на жаль його почастинно продали як кольоровий метал.
Мене більше всього вразило те, що оглядаючи костел з різних сторін здавалось, що це не один і той же храм, а зовсім різні будівлі.
В центрі міста, трохи нижче костьолу на Ринковій площі збереглись торгові ряди ХІХ століття (часто їх помилково називають Старою ратушею). Двоповерхова будівля з колонадою використовується за призначенням. Навколо вирує міський ринок. Частиною торгових рядів є прегарна будівля мініатюрної годинникової вежі з флюгером-півником. Таке сподіваєшся побачити десь в Баварії. Споруда давно припада до смаку кінематографістам: тут знімались фільми "Вершники", "Діти підземелля", "Квартет Гварнері", "Вишневі ночі".
Після відвідин костелу ми пройшли трохи прогулятися містом, вверх по вулиці Степана Бандери - колишній вулиці Міцкевича, яка є справжнім музеєм австро-угорської архітектури кінця XIX - початку XX століття. За останні сто років, вулиця майже не змінилась, більшість будинків можна легко впізнати на старих польських листівках початку XX століття.
Недалеко від костьолу Святого Станіслава, стоїть колишній будинок товариства "Сокіл" - сьогодні це районний будинок культури імені Катерини Рубчакової - акторки і співачки, котра народилась в Чорткові. Будинок яскравий, гарно доглянутий з цікавими архітектурними елементами.
Знову повернувшись до костелу пішли трохи в іншу сторону і натрапили на Міську раду і дивного вигляду храм - Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла. Великий храм започатковано у 1992 році. Найцікавішим є те, що куполи храму утворюють тризуб.
Незважаючи на дещо містичну назву, Чортків місто тихе і спокійне з привітними людьми, які на звернення до них охоче підказували нам куди пройти, де випити кави і взагалі привітно спілкувались і жартували.
Япония - одна из ближайших соседей России, США, Канады, Китая, Южной Кореи. Несмотря на это,наши знания об Японии и её народе содержат часто больше необоснованных мифов и легенд,чем правды. Прежде всего для того,чтобы попытаться развеять некоторые из этих мифов и приблизить нас к Японии как она есть, а не как мы привыкли её себе представлять.
Вот теперь остановимся подробнее на том, зачем вы сюда прибыли, куда вам идти и что делать.
Здесь нет всеобщих рецептов и правил.
У каждого своя Япония.
И для меня она тоже разная.
Но я знаю и север, и юг этой страны, но не стану пока рассказывать о неизвестном юге, а просто рассмотрю привычный туристический север и центр.
Классика туризма.
Северная и центральные Курилы.
В эту структуру японцы заложили свое, достаточно самобытное содержание, и потому современная японская музыка и массовая литература начинают завоевывать не только азиатские, но и американские и европейские рынки, чего никогда не происходило бы, если бы они были только дешевым повторением уже существующей западной культуры.
Миф двадцатый:Ограничения в Японии
Японцы приветствуют друг друга поклонами.
Никогда не протягивайте первым руку для рукопожатия !
Японцы вообще не любят, когда их трогают !
Поэтому не принимают похлопывания по плечу, объятий и поцелуев при встрече !
Япония - вероятно, самая "дорогая" страна мира !
http://youtu.be/GJETDWvahqcЦены практически на все товары и услуги превышают "среднемировые" раза в полтора, но зато и традиционные распродажи предоставляют обычно очень большие скидки !!!
PS:
Надеюсь Вам понравилась информация о Японии и планируя поездку в эту страну восходящего солнца, вы будете готовы там быть !
с ув. Сергей
Греция, остров Аморгос
Лима, Перу
Берлин, Германия
Мельбурн, Австралия
Бристоль, Англия
Остров Бурано, Италия
Буэнос-Айрес, Аргентина
Кейптаун, ЮАР
Чинкве Терре, Италия
Стокгольм, Шваеция
Остров Мухерес, Мексика
Сваллбард, Норвегия
Нуук, Гренландия
Неаполь, Италия
Остров Парадайз, Багамы
Паттайя, Таиланд
Ментон, Лазурный берег, Франция
Пуэрто Валларта, Мексика
Рейкьявик, Исландия
Сан-Франциско, США
Скарборо, Англия
Сент-Джонс, Ньюфаундленд, Канада
Тринидад, Куба
Виллемстад, Кюрасао, Карибские острова
Вроцлав, Польша
Тель-Авив, Израиль
Источник: http://fishki.net/2150116-samye-raznocvetnye-goroda-mira.html?mode=recent
Сохранились в нашем мире такие волшебные места, где время будто замерло столетие назад. Там природа первозданной красоты, уютные, почти сказочные дома, и все окутано атмосферой покоя и умиротворения.
Возможно это самые красивые деревни и маленькие города, где можно отдохнуть душой от бесконечной суеты мегаполисов
Ротенбург, Германия
Санторини, Греция
Кольмар, Франция (©alexander novikov)
Чинкве-Терре, Италия (©francesco-riccardo)
Горная деревня, Китай
Пеннан, Шотландия
Сиракава-го, Япония
Рёрус, Норвегия (ystein Engan)
Бибури, Великобритания
Мигдален, Гренландия
Синтра, Португалия (©sergio-stakhnyk)
Квивик, Фарерские острова (©zenitt)
Фильцмос, Австрия (©coen-weesjes)
Портофино, Италия (©wojtek-wyszkowski)
Кастельфольит-де-ла-Рока, Испания (©alejandro-martinez)
Венген, Швейцария
Ардец, Швейцария (©Silvan Bachmann)
Маска, Испания (©utku-aktas)
Венгельсдорф, Германия (©frank waewitz)
Рокамадур, Франция (©alexander-hill)
Мариацелль, Австрия (©Zoltan Duray)
Хоннингсвар, Норвегия (©Kenneth Leung)
Коррез, Франция (©bruno Gueroult)
Вессер, Германия (©Malte Karger)
Смледник, Словения (©Gitta Sladi)
Турочак, Алтай (©Sergey Oslopov)