хочу сюда!
 

Лида

35 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 36-43 лет

Заметки с меткой «кобзар»

Кохання в житті Тараса Шевченка

Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що маючи надзвичайну славу художника і поета, митець Т. Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. Тема любові, сім’ї, дітонародження – одна з центральних у творчості письменника, більше того, вона основна в житті Шевченка. Степан Балей писав: „Знаємо, що доля не позволила поетови пережити повну, щасливу любов, а знаємо, як глибока була в його душі потреба любити і бути любленим. Доля… казала йому бути бездомним цілий його вік…”.  Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, якби не любов до них великого поета. Найчастіше  його обраниці не могли оцінити ані поетичного, ані художнього генію великого митця. Тому він втішався, переконував себе у правильності «запорозького вибору»: 

«Не женися на багатій, 
Бо вижене з хати, 
Не женися на убогій, 
Бо не будеш спати. 
Оженись на вольній волі, 
На козацькій долі, 
Яка буде, така й буде, 
Чи гола, то й гола. 
Та ніхто не докучає…»

Переглянути список тих, кого так палко кохав Т.Шевченко: http://spadok.org.ua/taras-shevchenko/kochannya-v-zhytti-tarasa-shevchenka


Співтовариство "Слава Україні!"

СПІВТОВАРИСТВО "СЛАВА УКРАЇНІ!"



ЧАС СТВОРЕННЯ 25-ГО КВІТНЯ 2017 РОКУ І ПРИУРОЧЕНО ДО ПЕРШОГО ВИДАННЯ "КОБЗАРЯ" ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
У КВІТНІ 1840 РОКУ

ІДЕОЛОГІЯ ПРОСТА : Співтовариство "Слава Україні!" є чітко скероване на державотворчий зміст, тому прохання цього дотримуватись дописувачів. Наразі це є відкритий для всіх дописувачів ресурс, але залишаю за собою право видаляти всі матеріали, які не відповідають вказаній темі. Всі дописи повинні бути українською, а винятки можливі суто як винятки. Зміст може бути різним, якщо є головне: Україна в серці. Будьмо! Гей!



День народження української нації

Вважаю, що рабське існування української нації протягом століть породило почуття меншовартості. Звідси, за звичкою, і не без допомоги сусідів запобігання перед усім іноземним. В очах більшості українців, на жаль, інтернаціональне, міжнародне часто має перевагу над власним. Особливо велику шкоду українській нації, її економіці, іміджу і самому існуванню завдає то, що еліта політична, владна, української нації надає перевагу не стану власної нації, не власним законам, а законам міжнародним. Працює інстинкт стада! На їх думку у більшого стада більше правди. І саме в цьому найбільша біда всіх українців.

Третє тисячоліття надворі!

Історія показала, що змін в існуванні людства істотних не відбулося. Як тисячі років назад племена полювали на інши племена, так і сьогодні одні нації полюють за іншими.

Нагадую, що коли земля ще була тепленька, коли лише на карті світу почала проявлятися незалежна українська держава, держава, про яку мільярди людей в Світі і сьогодні не знають, бо зайняті власними справами, сталися цікаві події. Існували тоді мирно, поряд:

  • РФ — держава-рабовласниця;

  • І держава-рабиня, Україна,що почала відокремлюватися.

    Ми, як громадяни, одної з цих двох, ніби “дружніх” держав, разом святкували 200-ту річницю великого темношкірого поета. Він мав необачність народитися 26 травня 1799 року. Відповідно, за рабською звичкою і Україна готувалася святкувати річницю народження поета сусідньої держави і щодня, протягом може й півроку новини на радіо починалися зі слів, що до святкування 200-ї річниці великого російського поета, Олександра Сергійовича Пушкіна залишилося стільки-то днів, скажімо — 99. Слідуючий день, новини починалися зі слів, що до тої великої для сусідньої держави дати залишилося 98 днів і так з дня на день. Це шаркання, запобігання перед сусідньою державою можуть згадати старожили з України. Цікаво, що за власного народного поета не меншої ваги і теж на честь 200-ї річниці нічого подібного й не планувалося. Це дії держави-рабині!

Що ж “на відплату”, в аналогічній ситуації робила держава-рабовласниця?

Вона почала готуватися за роки до того, але зовсім по-іншому. За 30 — 20 днів до святкування 200-ї річниці народження великого українського поета, маляра і вчителя, академіка Тараса Шевченка, РФ задіяла міжнародні організації на які мала вплив, і всіх політичних підніжок, агентів власних. Так з 8 по 18 лютого 2014-го року міжнародним Київським інститутом соціології, було, по тихому, проведено соцопитування в Кримській автономній республіці, але вони засвідчили, що біля 41 відсотка жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[8]. Тобто, по доброму, подарувати собі Крим не вийшло і РФ готується розмалювати бронетехніку написами “На Київ!!!”, а тим часом посилає спецпідрозділи власних збройних сил без знаків для ідентифікації, так званих, “зелених чоловічків” до Криму.

Так, при Президентові Януковичові, 20 лютого, за 19 днів до 200-ї річниці Тараса Шевченка почалася спецоперація по загарбанню Криму. Криваві події в Києві мали відволікти увагу суспільства, від Криму, що вдалося в повному обсязі. За 9 днів до дні народження українського поета, “зелені чоловічки” у незрозумілій формі, одні, інші, одягнені у форму українського беркуту, блокували військові українські частини. За два дня до річниці вже і Перший кримськотатарський телеканал АТR було відключено.


Я не проти жіночого свята.

Але про жіночі свята, хай вирішують жінки. Я проти переваги міжнародного над рідним. Тому пропоную встановити за державне свято — день народження Тараса Шевченка., як день народження української нації, але святкувати його, як день матері України. День матери Тараса Шевченка, бо мати славна дітиною!

Вшановувати всіх дівчаток, жінок, як шанував жінок Великий Кобзар! І згадувати не лише Катерину Якимівну Бойко, матір Тарасову, але і всіх матерів великої української нації! Ми є! Ми різні, але маємо стати багатою і заможньо та вільною нацією. Все має початися з дружби, братерства між собою!

Кожен з українців хоч краєм ока заглядав у Кобзар. Раджу знайти хвилинку і ознайомитися з Шевченковим “Южнорусським Букварем”. Його сьогодні легко знайти в інтернеті. Хто вдома інтернету не має, може ознайомитися з цим твором в читальних залах бібліотек України. Загалом, це безкоштовно, сиди, читай, хоч годину. Треба лише взяти з собою паспорт.

Читайте Тарасів Буквар!!!

Древо роду кобзарського

Організатор фестивалю – бандурист, американець ірландського походження, який має українське коріння – Юрій Фединський (Бревер).

Три дні у селі Крячківка на Пирятинщині бандуристи, лірники, цимбалісти, майстри традиційних українських музичних інструментів і навіть іконописці з різних куточків України, Європи та світу обмінювалися досвідом, майстрували кобзи й бандури, грали, співали та проводили майстер-класи.



Якщо і є в Україні село, яке ідеально підходить для проведення кобзарського фестивалю, то це Крячківка. Саме там другий рік поспіль на подвір’ї Юрія Фединського збираються шанувальники давньої української музичної традиції.

Світ кобзарської імпровізації у Крячківці відбувся другий фестиваль Древо роду кобзарського У Крячківці відбувся кобзарський фестиваль. Фото Ольги Матвієнко

Юрко, як його найчастіше усі називають, заснував фестиваль «Древо кобзарського роду» 2015 року. Тоді він тривав два дні, цього року – на день більше. До музикантів та охочих змайструвати собі інструмент у майстерні Фединського приєдналися танцюристи та майстри народної творчості.

– Цього року маємо багато нових облич, приїхали і ті, хто був минулого року, й інші виконавці, фольклористи, інші слухачі, – розповів Юрій Фединський. – Але як і минулого року випадкових людей тут немає. Приходять ті, хто не боїться іти до глухого села, ризикнути своїм вихідним у надії, що тут буде цікаво. І це прекрасно, адже ми прагнемо не масовості. Ми прагнули створити камерний фестиваль, перевага якого не у кількості учасників, а у якості виконавців.

Читайте також: Сільський ренесанс Юрія Фединського: як на Полтавщині відроджують кобзарство

Світ кобзарської імпровізації у Крячківці відбувся другий фестиваль Древо роду кобзарського Юрій Фединський

Розширилася і географія учасників – завітали виконавці зі Львова, Дніпра, Києва, Рівного. Одні із гостей – гурт «Троє Зілля» зі Львову. Їхній репертуар дещо відрізняється від кобзарського.

– Ми займаємося інтерпретацією народної музики, тому потрібно знати, що ж це таке – народна музика. Тому ми тут. Мені цікаві люди, які тут збираються, які захоплені своєю справою, музикою. Минулого року я вже побувала тут, цього року Юрко запросив весь гурт, що означає – ми теж належимо до цієї спільноти. Ми теж граємо народну музику, можливо, в іншому напрямку, але про те ж саме, – поділилася враженнями Анастасія Войтюк, учасниця «Троє Зілля».

Ще одна особливість фестивалю у Крячківці – імпровізація. Тут немає чіткої програми, чітко регламентованого часу виступу музикантів. Тож можна послухати і сольні виступи, й імпровізаційні сети, коли різні виконавці, із різних гуртів, із різними інструментами об’єднуються в один бенд і вільно створюють унікальні композиції.

– Тоді цікаво, що буде, що вийде із такої імпровізації, із такого фестивалю. Звичайно, завжди є ризик, що не буде нічого, але в нас, судячи з усього вийшло ще краще, ніж минулого року, – зазначив Юрко.

Світ кобзарської імпровізації у Крячківці відбувся другий фестиваль Древо роду кобзарського «Троє Зілля»

Читайте також: Гурт «Древо» про виступ з рокерами та роботу над мультфільмом «Жив-був пес»

І практично кожен із учасників відзначив цю особливість фестивалю, назвавши вільну програму однією із переваг.

– Дуже часто сюди приїжджаю, Крячківка – неймовірне село, у цих людей є що взяти у плані творчому, сакральному. А цей фестиваль неймовірно органічний, він дуже відрізняється від тих фестивалів, де все чітко сплановано. І в цьому є перевага, що всі виступи спілкування відбувається спонтанно. У цьому є певна автентичність, адже коли люди збиралися, співали, танцювали, то вони не планували це, – розповів Андрій Ляшук, лірник із Рівного.

Лірник говорить, що кожного року у Крячківці є щось нове. Тут можна і послухати кобзарів, і змайструвати інструмент, і у спілкуванні віднайти нову інформацію, натхнення.

– Тут я чую псалми чи канти, які раніше не чув або не співав, або не знав як заспівати правильно. Можливо, я не знав про якісь особливості інструмента, а тут мені показали і пояснили. Так само і я навчаю когось новому, – додав Андрій.

Світ кобзарської імпровізації у Крячківці відбувся другий фестиваль Древо роду кобзарського Андрій Ляшук

Автентично у селі на Полтавщині виглядає й київський гурт «Буття». Фольклористи із 15-річним стажем участі і найрізноманітніших гучних фестивалях відзначають особливість «Древа кобзарського роду».

– Фольклористи – це окрема каста людей, яка отримує задоволення від участі, від інтеграції у певне середовище. Багато музикантів сприймають фестивалі, як виступ у концертній програмі – обов’язково має бути сцена, програма. А фольклористи отримують задоволення від самого процесу більше, ніж від виступу, – пояснила Оксана Бут, керівник гурту.

І створення такого інтегрованого, творчого простору для гурту «Буття» – це не нова практика. У Києві ансамбль часто влаштовує флешмоби із ходою через місто, музикою, танцями, відтворенням елементів давніх обрядових традицій, наприклад, – весілля. Також це і майстер-класи із народного танцю.

Світ кобзарської імпровізації у Крячківці відбувся другий фестиваль Древо роду кобзарського

На фестивалі у Крячківці гурт також влаштував танцювальний урок для всіх охочих. І учасники фестивалю із легкістю підхоплювали рухи аркану, «Човника» або «Садочка».

– На сьогоднішній день більшість людей живуть у великих містах, які поглинають людину. Побут вбиває – ви ідете на роботу, з роботи, сидите біля комп’ютера. Рано чи пізно потрібно цього позбуватися, кудись їхати. Саме такі фестивалі, де можна поспівати, потанцювати, дарують радість життя, змінюють ваш світ, – зазначила Оксана Бут.



https://www.youtube.com/watch?v=BKFSdApXATw
https://www.youtube.com/watch?v=o-hAAGC_F9g

Для чого етнофестивалі?

27%, 3 голоса

0%, 0 голосов

36%, 4 голоса

0%, 0 голосов

36%, 4 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ватанам сюди зась!

Украінці на фото тримають портрет Кобзаря. Чи бачив хтось, на фото кацапів з портретом Пушкіна? Відчуйте різницю...

Посвящается ПОТОМКАМ Богов-Олимпийцев!!!!

В данное время очень важно понимать правду т.к. на различных ресурсах каждый автор начинает трактовать историю в соответствии со своей личной точной зрения. Изменять историю самовольно - это недопустимо! Здесь будут приведены исторические факты из жизни людей искусства и политиков.В музее Т.Г.Шевченко есть его паспорт, в котором он записан как "православный Малороссиянин"! В паспортах Ивана Франко и Леси Украинки (Косач) стоит запись "русин" и "русинка"! В универсале к козачеству Б.Хмельницкий пишет: "Я, потомственный русский шляхтич, повелеваю ..." Григорий Сковорода про себя написал: "Я босоногий русский философ". Это исторические факты! 

По переписи населения ни в Российской Империи, ни в Австрийской Империи украинцев нет на этих территориях есть только малороссияне и русины. Факт, что украинцев просто придумали. Иван Франко в своём дневнике записал: "Меня сегодня кровно образили (оскорбили - польск. ). Меня обозвали украинцем хотя все знают что я - русин". Для сведения, до революции украинцами называли себя только те, кто отрёкся от православной веры и перешел в грекокатолики (униаты ) - это раскольники. Слово "украинец" было не национальностью, а принадлежность населения к окраинной территории Российской Империи - окраинец, житель окраинной России. Это были поляки и русины. Ленин решил это слово сделать национальностью. Так в Европе после 1917 года появилась новая "нация" - украинцы.
Кобзар.......одно из первых издательств....


Заборонений Кобзар

До Дня народження Т.Г. Шевченка...

«Заборонений Кобзар» - збірка шевченкознавця Миколи Зубкова містить Шевченкові твори, які вилучали як за царату, так і за радянщини з політичних чи інших міркувань. 96 сторінкову книжку видало харківське видавництво «Оригінал», а 2009–2011 - відповідно 2, 3, 4 та 5 видання видавництв «Точка» й «Форт».

Про книжку

Збірка гуртує твори: «За що ми любимо Богдана?..», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові…», «Чигрине, Чигрине…», «Якби то ти, Богдане п'яний…», і 2 поеми «Іржавець» та «Великий льох». Завершальну частину поеми «Чернець», фрагмент поеми «Тарасова ніч» і вступ до твору «Царі» жодного разу не оприлюднювали за часів радянської влади, бракує їх, як це не дивно, і в сучасних виданнях.

http://files.i.ua/file/2007467/8541088/1422985079/taras_shevchenko_zaboronenii_kobzar_vibrane.djvu


33%, 4 голоса

67%, 8 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Могутнє слово Кобзаря

Кобзарю! 
Знаєш, нелегка епоха
оцей двадцятий
невгомонний вік.
Завихрень - безліч.
Тиші - анітрохи.
А струсам різним утрачаєш
лік.
Звичайні норми
починають старіти,
тривожний пошук
зводиться в закон,
коли стоїть історія на
старті
перед ривком в космічний
стадіон.
Вона грудьми на фініші
розірве
Чумацький Шлях, мов
стрічку золоту.
І, невагома, у блакитній
прірві
відчує враз вагому самоту.
І позивні прокотяться
луною
крізь далі неосяжно
голубі...
А як же ми,
співці краси земної?
Чи голоси у нас не заслабі?
Чи не потонуть у вітрах
простору?
Чи сприймуть велич нової
краси?..
Тарас гранітний дивиться
суворо:
- А ви гартуйте ваші
голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі
нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій
планеті,
відколи сотворив її пан
Бог,
ще не було епохи для
поетів,
але були поети для епох!
© Ліна Костенко


Рядки з вірша Т.Г.Шевченка " У казематі" 




Т.Г. Шевченко " І мертвим, і живим..." 




Т.Г. Шевченко "І Архімед, і Галілей"



Т.Г. Шевченко " Холодний яр"




Т.Г. Шевченко " І мертвим і живим..." 



Т.Г. Шевченко " І мертвим, і живим..." 




Т.Г. Шевченко " Молитва"



Т.Г. Шевченко " Кавказ"



Т. Шевченко " Никита Гайдай" (1841р.)



Т.Шевченко "Минають дні, минають ночі"






Т.Г. Шевченко " До Основ'яненка"




Т. Шевченко "Молитва"



Т.Г Шевченко " І мертвим, і живим..."



Т.Г. Шевченко " Минають дні, минають ночі..."



Т.Г. Шевченко "Заповіт"




Т.Г. Шевченко " В Казематі"

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая