Шановні панове одесити!

Ви, трохи родичі запорожцям, бо теж громадяни України. І в Одесі, і в Запоріжжі, майже в один час встановили олігархи з комуністами, досить дружно аналогічні пам'ятники, для збурення суспільства, його розшарування. То радо підтримала і п'ята колона Кремлівського “міру”. У Запоріжжі, встановили бюст тому очільнику окупантів, що очолюючи компартію знищив добру сотню мільйонів лише радянських людей. У Одесі встановили більш помпезного пам'ятника очільниці окупантів, що діяла на сотню рочків раніше і знищила Запорізьку Січ та гайдамацький рух, знищила всі історичні документи про Україну-Русь, які злапала, підготувала знищення українців, висилала їх в різні Сибіри Російської Імперії.

На Запоріжжі, того бюста нищили патріоти. В Одесі патріоти лише протестували. Тому, за пару років, в Одесі, сепари стріляли в одеситів, за що поплатилися, в Запоріжжі, слава Богу, обійшлося бризканням на сепарів зеленкою.

Треба дивитися в корінь проблеми, а не ковзати по поверхні її. Сталіна і Катерину, сепари, олігархи і комуністи люблять і захищають, бо то московські окупанти, бо то загарбники, бо при них нікому з українців пенсій не платили, бо обоє українців за людей не вважали і нищили безжально, хоча, для виду (для дурнів) залишали пару зрусифікованих українців, та то лише для піару, для Європи.

Вважаю, що рабське існування української нації протягом століть породило почуття меншовартості. Звідси, за звичкою, і не без допомоги сусідів запобігання перед усім іноземним. В очах більшості українців, на жаль, інтернаціональне, міжнародне часто має перевагу над власним. Особливо велику шкоду українській нації, її економіці, іміджу і самому існуванню завдає то, що еліта політична, владна, української нації надає перевагу не стану власної нації, не власним законам, а законам міжнародним. Працює інстинкт стада! На їх думку у більшого стада більше правди. І саме в цьому найбільша біда всіх українців.

Третє тисячоліття надворі!

Історія показала, що змін в існуванні людства істотних не відбулося. Як тисячі років назад племена полювали на інши племена, так і сьогодні одні нації полюють за іншими.

Нагадую, що коли земля ще була тепленька, коли лише на карті світу почала проявлятися незалежна українська держава, держава, про яку мільярди людей в Світі і сьогодні не знають, бо зайняті власними справами, сталися цікаві події. Існували тоді мирно, поряд:

• РФ — держава-рабовласниця;

• І держава-рабиня, Україна,що почала відокремлюватися.

  Ми, як громадяни, одної з цих двох, ніби “дружніх” держав, разом святкували 200-ту річницю великого темношкірого поета. Він мав необачність народитися 26 травня 1799 року. Відповідно, за рабською звичкою і Україна готувалася святкувати річницю народження поета сусідньої держави і щодня, протягом може й півроку новини на радіо починалися зі слів, що до святкування 200-ї річниці великого російського поета, Олександра Сергійовича Пушкіна залишилося стільки-то днів, скажімо — 99. Слідуючий день, новини починалися зі слів, що до тої великої для сусідньої держави дати залишилося 98 днів і так з дня на день. Це шаркання, запобігання перед сусідньою державою можуть згадати старожили з України. Цікаво, що за власного народного поета не меншої ваги і теж на честь 200-ї річниці нічого подібного й не планувалося. Це дії держави-рабині!

Що ж “на відплату”, в аналогічній ситуації робила держава-рабовласниця?

Вона почала готуватися за роки до того, але зовсім по-іншому. За 30 — 20 днів до святкування 200-ї річниці народження великого українського поета, маляра і вчителя, академіка Тараса Шевченка, РФ задіяла міжнародні організації на які мала вплив, і всіх політичних підніжок, агентів власних. Так з 8 по 18 лютого 2014-го року міжнародним Київським інститутом соціології, було, по тихому, проведено соцопитування в Кримській автономній республіці, але вони засвідчили, що біля 41 відсотка жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[8]. Тобто, по доброму, подарувати собі Крим не вийшло і РФ готується розмалювати бронетехніку написами “На Київ!!!”, а тим часом посилає спецпідрозділи власних збройних сил без знаків для ідентифікації, так званих, “зелених чоловічків” до Криму.

Так, при Президентові Януковичові, 20 лютого, за 19 днів до 200-ї річниці Тараса Шевченка почалася спецоперація по загарбанню Криму. Криваві події в Києві мали відволікти увагу суспільства, від Криму, що вдалося в повному обсязі. За 9 днів до дні народження українського поета, “зелені чоловічки” у незрозумілій формі, одні, інші, одягнені у форму українського беркуту, блокували військові українські частини. За два дня до річниці вже і Перший кримськотатарський телеканал АТR було відключено.

Я не проти жіночого свята.

Але про жіночі свята, хай вирішують жінки. Я проти переваги міжнародного над рідним. Тому пропоную встановити за державне свято — день народження Тараса Шевченка., як день народження української нації, але святкувати його, як день матері України. День матери Тараса Шевченка, бо мати славна дітиною!

Вшановувати всіх дівчаток, жінок, як шанував жінок Великий Кобзар! І згадувати не лише Катерину Якимівну Бойко, матір Тарасову, але і всіх матерів великої української нації! Ми є! Ми різні, але маємо стати багатою і заможньо та вільною нацією. Все має початися з дружби, братерства між собою!

Кожен з українців хоч краєм ока заглядав у Кобзар. Раджу знайти хвилинку і ознайомитися з Шевченковим “Южнорусським Букварем”. Його сьогодні легко знайти в інтернеті. Хто вдома інтернету не має, може ознайомитися з цим твором в читальних залах бібліотек України. Загалом, це безкоштовно, сиди, читай, хоч годину. Треба лише взяти з собою паспорт.

Читайте Тарасів Буквар!!!

Ми не змогли не помітити яскраві творіння Катерини Крючкової! Вона надіслала фото для сторінки Музею плакату в Фейсбуці. Ми глянули на інші її роботи, і вирішили інформаційно підтримати  талант. Взагалі, на наш погляд, творчість фотохудожників дуже мало представлена в музеях, про них рідко пише преса, лише використовуючи їх роботи. Виправляємо ситуацію!

До речі, Катерина ризикнула створити перший офіційний постер Музею плакату України!

Катерина Крючкова. Народилась у 1988 р. м. Київ у родині лікарів. 1995-2006р.- навчалась у Кловському Ліцеї №77 м.Києва. 2011 р.- закінчила Європейський Університет в м.Києві за спеціальністю «Правознавство» і отримала ступінь магістра. З самого дитинства є творчою натурою. Закінчила музичну школу, була солісткою українського хору, займалась академічним співом, була вокалісткою багатьох українських рок-гуртів. З 2008 р. займається фотографією, приймала участь у соціальних проектах,  постійно допомагає у творчих починаннях дітям.

-На сьогоднішній день живу та працюю в Києві. Під час подій на Майдані моя сім’я та я допомагали активістам майдану. Так як мій батько хірург, ми мали змогу надавати медичну допомогу, медикаменти та медичні інструменти. - розповіла Катерина, - У такі складні для країни часи, мені найбільше запам’яталась хоробрість і незламність нашого народу та небайдужих людей, які не боячись потрапити під кулі боролись до останнього за свою країну. Після подій у Криму неочікуваним було те, що навіть мої племінники захотіли допомогти, попросивши сфотографувати їх і продати фото,а вилучені від продажу фото передати родинам з Криму.

Що ж стосується нової влади, на мою думку, вам треба сильніше підіймати рівень творчої еліти України, звертати увагу не лише на дорогу рекламу і гарний піар, а й на людей, які вкладають душу у свою творчість, людей, які ,залишаючись відчайдушними романтиками, вірять у те, що можуть змінити все на краще.

Крім сторінки в ФБ, роботи Катерини будуть розміщені в експозиції Музею плакату в Пирогові, опубліковані на сайті журналу "Музеї України". Можливо, спробуємо допомогти з виставкою...

Сподіваємося, Україна отримає нового Майстра!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України"

Перший офіційний плакат Музею плакату України! К.Крючкова

Сегодня День Святой Екатерины. 

Поздравляю Екатерин, Катрусей , Катей , Катюш ,Катеринок , Катёночков ... с именинами!!! Желаю нам любви,здоровья,всех счастий и радостей земных!!!

С ПРАЗДНИКОМ , КАТЕНЬКИ !!!

 

Saint Catherine 1896  .  Mary Lizzie Macomber

 [ Читать дальше ]