У США оголосили про кінець епохи зростаючого попиту на нафту. Триваюча понад століття епоха хронічного зростання попиту на нафту в США підійшла до кінця - споживання нафти американськими нафтопереробними заводами (НПЗ) досягло піку, а з 2018-го року почне знижуватися. Такий прогноз міститься в щомісячній доповіді Міненерго США по ринку енергоносіїв, інформує еizvestia.com
           За підсумками 2016 року переробні заводи закуповували в середньому 16,21 млн барелів сирої нафти в день. Незважаючи на зростання економіки і споживчих витрат, попит не змінився в порівнянні з попереднім роком. Не буде статистично значущого росту і в 2017 р., прогнозує Міненерго: НПЗ закуплять 16,22 млн барелів на день, а в з 2018 року почнуть скорочувати попит - до 16,19 млн барелів на день.
           За півроку офіційний прогноз споживання нафти впав на 210 тисяч барелів на добу. Прогноз з видобутку за той же період виріс майже на 1 млн барелів на добу.
           В результаті нового сланцевого буму США зможуть скоротити закупівлі нафти на світовому ринку майже на 1 млн барелів на день - до 6,4 млн барелів на добу в 2018 році.
           США це "перша ластівка" в світовій енергетичній революції, а через 5 років попит на нафту перестане рости вже в світовому масштабі, говориться в спільному дослідженні Імперського коледжа Лондона і організації Carbon Tracker Initiative. За їхніми даними, до 2040 року сонячна енергія буде задовольняти 23% світового виробництва електроенергії, а до 2050 року - 29%.


            До 2035 року третина всього транспорту на планеті буде представлена електромобілями, до 2040 року - половина, а після 2050 р го - понад дві третини. В результаті вже до 2025 року попит на нафту впаде на 2 млн барелів на день, до 2040-го - на 16 млн барелів на день, а до 2050-го - на 25 млн барелів щодня.


            Правила гри зміняться радикально і, можливо, назавжди, а на ринку "чорного золота" сформується надлишок пропозиції, аналогічний тому, що призвів до обвалу котирувань в 2014-15 рр, попереджають автори дослідження.

Сергій Грабовський.  

В останні дні почастішали звинувачення з боку представників Партії регіонів на адресу уряду Тимошенко щодо надвисокого рівня інфляції.

Інфляція не розбирає, де закінчився Янукович і розпочалася Тимошенко

І хоча з багатьма звинуваченнями щодо соціального популізму, браку зрозумілої і прогнозованої економічної політики уряду Тимошенко можна погодитись, проте чути їх від представників попереднього уряду трохи смішно. Бо, як відомо, уряд Януковича зразка 2006–2007 року так і не спромігся представити парламентові програму своє діяльності. Тому суспільство не побачило зрозумілої і прогнозованої економічної політики попереднього уряду, який майже повністю був представлений членами Партії регіонів. Той уряд запам’ятається лише постійними скандалами з шахрайством щодо повернення ПДВ, забороною продажу зерна, сотні тисяч тонн якого потім згнили в портах, нахабного й відвертого розкрадання державного майна і розповідями пана Азарова про капусту, яка подешевшала.

А особливо некоректними з боку представників Партії регіонів є звинувачення на адресу уряду Тимошенко з приводу інфляції, бо неважко зазирнути в дані Держкомстату та Національного банку, для того щоб зрозуміти, кому ми маємо дякувати за ту шалену інфляцію, яка обкрадає передусім найменш захищені верстви громадян у промислових районах країни, де можливості підгодовуватися за рахунок власного підсобного сільгоспвиробництва значно менші, ніж у представників сільськогосподарського центру та заходу країни.

Саме протягом 2007 року відбувалося розкручування інфляційної спіралі. Так, за даними Держкомстату, у 2007 році інфляція споживчих цін становила 16,6% річних, і хоча ця цифра рівня інфляції вже сама по собі найвища після 2000 року, вона не повністю відображає, що відбувалося з розкручуванням інфляції у 2007 році. Насправді, якщо аналізувати ситуацію більш детально, то можна побачити, що протягом першої половини 2007 року рівень інфляції споживчих цін становив 8,23% у річному вимірі, а за шість місяців другого півріччя – уже 23,88%. А якщо дивитись на останні чотири місяці того ж таки 2007 року, то нескладно порахувати, що рівень інфляції в річному вимірі сягнув 32,93% річних. Тож очевидно, що уряд Януковича залишив у спадок уряду Тимошенко висхідний тренд інфляції, якій міг лише зростати.

Ось вам і Юліїв день...

Інша справа, що пані Тимошенко в характерному для себе стилі соціального популізму, як у тому анекдоті, стоячи на краю прірви, зробила рішучий крок уперед. Саме так можна розцінювати бездарне виконання зобов’язань з повернення знецінених заощаджень. При цьому не обійшлося без відвертого шахрайства. Так, пообіцявши повернути протягом двох років знецінені заощадження відповідно до Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України", пані Тимошенко без зайвого галасу протягнула Законом «Про Державний бюджет 2008 року» норму, згідно з якою вилучила частину другу статті третьої вищезгаданого закону. А саме там встановлювалося державне зобов’язання з проведення індексації в розмірі, що дорівнює інфляції за період до здійснення кроків з повернення заощаджень. Ось тобі, бабцю, і Юліїв день... Одним кроком держава скоротила свої зобов’язання перед громадянами з майже з 500 мільярдів гривень приблизно до 125. Але й з тих 125 мільярдів протягом 2008 року пані Тимошенко пообіцяла повернути лише 20. Та навіть цих розмов було достатньо для того, аби інфляційна спіраль, що залишилась у спадок від уряду Януковича, почала розкручуватися ще більше. Так, за даними Держкомстату, протягом перших п’яти місяців 2008 року інфляція споживчих цін становила понад 35% у річному вимірі.

Енергоносії плюс змова, популізм і незграбність Нацбанку

Які ж причини такої надвисокої інфляції?

Безперечно, надзвичайно чутливим для української економіки є різке подорожчання енергоносіїв (газу й нафти) та продуктів харчування на світових ринках. Але ці чинники зростання цін характерні для всіх країн, та рівень інфляції в Україні один з найвищих у світі.

Тут ми зіштовхуємося з відверто провальною політикою Національного банку та колишнього й сьогоднішнього урядів країни. В основі такої ситуації: різке зростання цін виробників – 23,3% за весь 2007 рік і 24,2% тільки за п’ять місяців 2008 року; повна відсутність контролю антимонопольного відомства за картельними змовами виробників, особливо у сфері виробництва харчових продуктів і продажу нафтопродуктів; втрата контролю за доходами громадян, що зростали значно швидше, ніж продуктивність праці. Так протягом 2007 року доходи громадян зросли на 30,3%, а вже протягом січня–квітня 2008 року відносно січня–квітня 2007-го (свіжіших даних Держкомстат досі не оприлюднив) доходи зросли на 45,6%. Те, що ці гроші тиснутимуть на споживчий ринок і ціни на ньому, має бути зрозумілим навіть школяреві, але тільки не нашим урядовцям. Так, пані Тимошенко на днях заявила, що нічого поганого в такому зростанні зарплат та доходів немає, бо вони, мовляв, нижчі, ніж на Заході. Щоправда, чомусь вона не розповіла, наскільки нижчий в Україні рівень продуктивності праці та які у нас обсяги енерговитрат і взагалі витрат матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.

До повного провалу економічної політику урядів у 2007 і 2008 роках додалася ще й неузгодженість та неефективність діяльності Національного банку, особливо у 2007 році. Так, протягом 2007 року грошова маса зросла на 51,7%, а готівкові кошти поза банками – на 48,2%. Багато в чому зростання грошової маси пов’язано зі зростанням кредитних вкладень на 71,4% та залучення грошових та товарних кредитів за кордоном з боку банківських і небанківських установ (що змушувало Національний банк постійно викуповувати надлишкову пропозицію іноземної валюти, емітуючи тим самим додаткову гривню). Зростанню розміру готівки поза банками, окрім зростання зарплат та соціальних виплат, посприяло різке зростання обсягів кредитів фізичним особам – на 97,8%, до 160 млрд. грн. У кредитній заборгованості фізичних осіб на кінець 2007 року 110 млрд. грн. – це споживчі кредити (у тому числі на придбання легкових автомобілів). Окрім цього, частина іпотечних кредитів також зрештою пішла на споживчі цілі (гроші за продані земельні наділи селяни використовували не лише і не стільки на накопичення, скільки на поточне споживання).

Протягом 2008 року Національний банк почав виправляти ситуацію з кредитним бумом, який суттєво вплинув на зростання інфляції. Хоча й тут не все так добре, бо якщо у травні 2008 року обсяг кредитних вкладень зріс на 1,0% (до 499,6 млрд. грн.), то вже у червні – на 3,7% ( з початку року на 21,4%, в річному вимірі – на 42,8%). При цьому обсяг кредитів юридичним особам у червні збільшився на 4,5% (з початку року – на 20,0% і в річному вимірі – на 40,0%) – до 325,7 млрд. грн., а обсяг кредитів фізичним особам –  на 2,5% (з початку року – на 23,8% і в річному вимірі – на 47,6%) – до 192,4 млрд. грн.

 При цьому продовження з боку уряду політики соціального популізму замість розробки та впровадження системи цільової адресної допомоги найменш забезпеченим верствам населення багато в чому призводить до того, що протягом червня 2008 року обсяг готівки поза банками зріс на 5%, до 124,7 млрд. грн..

Тимошенко – Януковичу: чия б корова мукала

Які ж висновки можна зробити з усіх цих даних Держкомстату та Національного банку?

По-перше, відповідальність за розкручування інфляційної спіралі лежить на уряді Януковича, який не мав зрозумілої хоча б для самих себе програми дій, зокрема й у зв’язку зі зростанням на світових ринках цін на енергоносії та продукти харчування. Окрім того, попередній уряд не визначив узгодженої з Національним банком грошово-кредитної політики щодо неконтрольованого зростання обсягу кредитів, особливо споживчих кредитів населенню. Ці два владні інститути не визначили пріоритетність цінової стабільності національної валюти по відношенню до стабільності курсу гривні до долара, що, у свою чергу, спричинило додаткову емісію гривні і, як наслідок, зростання обсягу грошової маси в обігу. У цьому плані на звинувачення щодо рівня інфляції з боку представників Партії регіонів уряд Тимошенко міг би цілком доречно сказати: чия б корова мукала.

По-друге, хоча відповідальність за надвисоку інфляцію протягом другої половини 2007-го та перше півріччя 2008 року більшою мірою несе уряд Януковича, діяльність уряду Тимошенко в частині наявності та реалізації зрозумілої економічної програми, зокрема щодо приборкання інфляційних процесів, не набагато краща. А спроби бути доброю тіткою, яка роздає нічим не забезпечені соціальні виплати, неминуче зумовлюватимуть нові різкі стрибки інфляції.

Сама по собі спроба приборкати інфляцію споживчих цін без ефективної та зрозумілої для суспільства реформи газової сфери, вугільної галузі, комунального господарства, транспортну, боротьби з корупцією може вже наприкінці цього року та особливо у 2009-му призвести до не менш високого стрибка цін на все і вся. Очевидно, що протягом цих років, починаючи з 2007-го і, як мінімум, до 2010-го, усім громадянам доведеться на власній шкурі відчути, як легко розганяються інфляційні процеси і як важко їх зупинити, особливо без узгодженої професійної та прагматичної політики уряду та Національного банку.

Борис Кушнірук, економіст

Не минуло й двох тижнів роботи нового парламенту, як влада припинила гратися в слуг народу і взялася душити найбільш ініціативних та прогресивних громадян – підприємців – шаленою бюрократією у сплаті податків і кабальними штрафами за недотримання їхніх безглуздих процедур. При цьому податкова отримала «зелене світло» для свавілля, «слуги» скасовують персональну відповідальність посадовців перед державою. Не дають навіть перехідного періоду для того, щоб підприємці змогли хоча б розібратися з усією дурнею, яку вони понаписували.

Промисловці та іноземні інвестори б’ють на сполох. Лише у металургії – одній із базових галузей вітчизняної економіки – податкове навантаження зросте у 3-4 рази!!! Рента за видобуток палива і корисних копалин підвищується ще більше, тож про перспективи підвищення власного видобутку природного газу і нафти та забезпечення енергетичної незалежності можна просто забути. У Росії, Китаю – наших головних конкурентів – радісно потирають руки від цього ідіотизму нашої влади.

Але і цього їм мало! Законом 1210 скасовується заборона використовувати майно стратегічних державних підприємств (які не підлягають приватизації!) для погашення податкового боргу. Це відкриває лазівку для прихованого дерибану новою владою підприємств, землі та активів, які мають стратегічне значення для економіки, безпеки та суверенітету України.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

 Техника & Технологии

 Національна ідея - любов, чесна праця ,справедливість заможність, дозволить об*єднати переважну більшість народу України до боротьби за краще майбутнє, до боротьби за квітучу Україну.

Але щоб цього досягти потрібно, виконувати конкретні програми.

В блозі мы вже розлянули напрямки програм по втіленню в країні принципів любові, чесної праці, справедливості.  Сьогодні пропоную розглянути напрямки програм по втіленню принципа- ЗАМОЖНІСТЬ

Заможність кожної родини і країни в цілому, дуже пов'язані між собою. Але деякі діячи на перше місце ставлять заможність себе, своєї родини і їх зовсім не турбує заможність іньших громадян і держави. Навпаки, вони створюють собі заможність за рахунок іньших і цим ще хизуються Я це визначаю як паразитарне мислення, а ще така позиція не долекоглядна, тому що зубожилий покупец не може дати той прибуток підприємцю який дає заможний, а ще зобожилий народ буде завжди готовий до бунту і помсти за не справедливість

Які ж програми необхідно втілювати щоб докорінно змінити ситуацію в Україні, яка по рівню оплати праці скотилась на останне місце в Європі.

Перший напрямок для підняття заможності — освітницькі програми на телебаченні , радіо та в інтернеті по зростнню заможності громадян на прикладі інших країн світу. Це і досвід Фінляндії, Чехії, Данії, Швеції Гонконга, ОАЄ Катара. Навчання бізнесменів та підприємців успішному веденню соціально відповідального бізнесу, навчання управлінців держави регулюванню в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Другий напрямок пітримання заможності-- збільшення долі заробітної плати в собівартості продукції до 15-20% як це установлено в Європі. Введення матеріальної підтримки громадян через іпотечне кредитування на житло в 2% і кредитування бізнесу на рівні 7% Особливо ефективним стане також “Молодіжний національний фонд.” Його потрібно створювати на зразок арабських країн, за рахунок відрахувань від використання публічної власності- видобутої нафти, газу, інших природних копалин, а також від аренди землі. На кожного юного громадянина України необхідно відкрити рахунок і щорічно за показниками року поповнювати його. А потім, при досягненні 18 років, віддати накопичені кошти юнакові на навчання, житло. підприємницьке обладнання. Все це дозволить успішно закріплюватися молоді на ринку праці і створювати нові робочі місця саме в Україні

Третій найважливіший напрямок- позбавиться від олігархів, шляхом введення жорсткого контролю за конкуренцією в економіці. Запровадити механізми розподілу компаній власників, якщо на ринку їх доля перебільшує 25%. Звести до мінімуму участь бізнесу в політиці, шляхом чіткого виконання Конституції  .Політик, чиновник не може бути підприємцем тому за таке порушення він на 25 років позбавляється права працювати на державній службі.

Всі ці напрямки, а також дієва боротьба з корупцією особливо на верху владної піраміди, дозволять підняти заможність громадян і держави в цілому. Дещо в цьому плані вже робиться, але нинішня влада ці кроки більш імитує на догоду МВФ, чим дійсно працює в такому напрямку.

Тому ще раз наголошую що всі принципи наційної ідеї -- любов, чесна праця, справедливість, заможність, і напрямки її втілення, можливо здійснити,якщо значна більшість громадян її усвідомлять, почнуть відповідно жити і міняти діючу владну верхівку.

Як це робити- велика інша тема, про яку дуже багато матеріалів в інтернеті. Ми же проголошуємо моральну наційну ідею що приведе до розквіту України!

Чесна праця всіх в країні

Дасть додробут Україні !

За відсутності реформ через декілька років переважна більшість працездатного населення України працюватиме в Польщі. І ось чому.

Податкова повістка: погляд на майбутнє

Напередодні тридцятого Дня Незалежності України у звичний стиль життя мимоволі вплітаються узагальнюючі ретроспективні нотки. У далекому 1991 році ми прокинулися в незалежній державі, економічний потенціал якої був паритетним із Португалією, Ізраїлем і Польщею. Через три десятиліття зазначені країни пішли далеко вперед (розмір їхніх економік перевищує нашу в 1,5 - 4 рази), а "затоптаним" рефреном в українських політиків і економістів стало: Україна наздожене Польщу через скількись років (за бажанням підставляємо цифри 40, 50 або навіть 75).

Порівняння з нашим найближчим сусідом є ще більш контрастним на тлі таких цифр:

• Польща в 2019-2020 роках - найбільш швидкозростаюча економіка серед 36 країн-членів ОЕСР;
• Україна шостий рік поспіль найбільш економічно невільна країна Європи, а минулий рік продемонстрував антирекорд залучення прямих іноземних інвестицій в країну (за даними НБУ мінус 0,87 млн дол., до цього найгіршим був 2015 рік - мінус 0,37 млн);
• у 2020 році економіка Польщі впала лише на 2,7% ВВП, тоді як в Україні мінус 4% ВВП (і це при вливанні до 1,5% ВВП у "Велике будівництво" президента Зеленського).

На прозаїчне питання "чому так вийшло?" простої відповіді не існує. Однак часткове розуміння процесів, що відбуваються, дає банальне порівняння податкових повісток двох країн за останні п'ять років (див. таблицю).

Навіть поверховий огляд говорить про те, що українська і польська податкові політики демонструють протилежні тренди: з одного боку – системні зміни, спрямовані на поступове зниження податкового і регуляторного навантаження на бізнес, з іншого – держава послідовно проповідує на догоду макрофінансовій стабільності і під тиском зовнішніх кредиторів проводить недружню швидко змінювану політику надзвичайно агресивного збору податків на тлі точкових позитивних змін, які мало на що впливають. Така конфігурація закріплює на найближчі роки для України еру високих податків, викликану експансією зростання збору податків для фінансування високих і незрідка неефективних витрат бюджету. Країна буде продовжувати йти назад як з точки зору нашої конкурентоспроможності в питаннях оподаткування, так і ступеня державного контролю і втручання в економіку.

Висновок напрошується нехитрий і однозначний - економічне зростання, а в ширшому сенсі й економічна свобода, не були і не є пріоритетом для української влади. Держава виявилася голою з точки зору перспектив розвитку. Ще кілька років і вже не мільйон-півтора українців працюватимуть у польській економіці, а переважна більшість працездатного населення. Тому що зрозуміліше, зручніше, вигідніше і безпечніше.

Втім, ще не пізно одуматися. Україна поки має можливість провести роботу над помилками і відмовитися від тупикового шляху антиррозвитку, почавши проведення радикальних реформ, однією з яких стане і податкова реформа, заснована на домінанті економічної свободи. Характеристиками податкової системи стануть:

• проста податкова система, яка забирає мінімум часу платника податків. Потрібно завершити процес, розпочатий в 2010 році, коли діяло 42 податки та збори, і скоротити кількість податків до мінімальних 7-8;
• справедлива податкова система - реалізація принципу доброї збираності при помірних ставках податків унаслідок скасування більшості наявних податкових пільг, преференцій і знижених ставок, досягнення нейтрального податкового ландшафту без спотворень конкуренції та дискримінації;
• стабільна податкова система - дворічний мораторій (з 2022 року) на зміну податкового законодавства підвищить стабільність і передбачуваність для інвесторів і платників податків податкової системи.

В'ячеслав Черкашин

Влада, суспільство та народне господарство.

Провести люстрацію влади. Усунути від влади аґентуру КҐБ та держслужбовців, які працювали на керівних посадах в КПСС.

 Встановити обов'язкову перевірку держслужбовців та кандидатів на виборні посади з допомогою поліграфа ("детектора брехні") на причетність до корупційних дій, співпраці з іноземними спецслужбами та на наявність подвійного громадянства.

 Заборонити платну політичну рекламу у ЗМІ за три місяці до початку та впродовж усієї виборчої кампанії.

 Забезпечити рівну участь у виборчих комісіях представників усіх політичних сил, що беруть участь у виборах.

 Скасувати депутатську недоторканність щодо кримінальних та економічних злочинів.

 Запровадити дактилоскопічне голосування (за відбитком пальця) з метою забезпечення винятково особистої участі народних депутатів у роботі парламенту.

 Здійснювати відшкодування моральних або матеріальних збитків, яких зазнає особа через неправомірні рішення органів державної влади, місцевого самоврядування та дії посадовців, у повному розмірі коштом винуватців. Відшкодовувати збитки за неправомірне судове рішення коштом судді, що його ухвалив.

 Запровадити практику якнайширшого прямого народовладдя у територіальних громадах – референдуми, плебісцити, загальні збори тощо. Проводити місцеві референдуми з життєво важливих питань. Запровадити механізм вета громади щодо рішень органів місцевого самоврядування.

 Поглибити вплив місцевого самоврядування на життєдіяльність громади шляхом створення будинкових, вуличних, квартальних комітетів та інших органів самоорганізації населення. Дозволяти наділяння землі та нове будівництво у населених пунктах тільки за згодою цих органів, крім випадків загальнодержавної потреби. Вирішувати спірні земельні та будівельні питання шляхом проведення місцевих референдумів.

 Дозволити усім психічно здоровим та несудимим громадянам України вільно набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю.

 Ухвалити державну програму розробки родовищ енергоносіїв. Збільшити видобуток власного газу та нафти, зокрема розробляючи морські шельфи, у тому числі родовища за кордоном. Розвивати вугільну промисловість як пріоритетну галузь.

 Ухвалити державну програму розвитку та впровадження альтернативної енергетики: дизпаливо з вугілля, біопаливо, вітрова, сонячна та гідроелектроенергія (зокрема, відновлення мережі малих ГЕС) тощо.

 Розробити та впровадити державну програму стимулювання енергоощадних технологій. Перейти на контрольно-теплові прилади обліку спожитих енергоносіїв кінцевими споживачами. Інвестувати у технології теплопостачання. Зменшити, в результаті, енергетичні потреби держави та знизити ціни на комунальні послуги.

 Ухвалити Закон про стратегічні підприємства та стратегічні галузі виробництва. Заборонити приватизацію стратегічних підприємств і повернути у державну власність раніше приватизовані. Гарантувати державний контроль над природними монополіями.

 Перевірити законність приватизації усіх великих підприємств (у яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік або обсяг валового доходу від реалізації продукту в рік перевищує п’ятдесят мільйонів гривень). Повернути незаконно приватизовані об'єкти у державну власність та власність трудових колективів.

 Забезпечити можливість найманим працівникам набути право власності на підприємства державної та комунальної форм власності, брати участь у їхньому управлінні та в справедливому розподілі прибутків. Дозволити працівникам продавати свою частку в підприємстві виключно відповідному підприємству. Зобов’язати працівників, які припинили трудові відносини з підприємством, продати свою частку цьому підприємству.

 Зменшити фіскальний тиск держави на всі верстви, які виробляють національний продукт, зокрема дрібне та середнє підприємництво. Запровадити прогресивну шкалу оподаткування за принципом: "малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки".

 Скасувати криміналізований податок на додану вартість. Запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%. Не оподатковувати доходи громадян у розмірі мінімальної заробітної плати. Встановити прогресивні податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші). Направляти як мінімум 30% надходжень від податків на розкіш на зниження споживчих цін на товари першої необхідності.

 Забезпечити абсолютну прозорість НБУ та доступність для правоохоронних органів. Обмежувати незалежність НБУ при надзвичайних економічних ситуаціях, наприклад, економічній кризі, війні. Ввести кримінальну відповідальність за антисоціальну монетарну та іншу політику НБУ, яка призводить до зубожіння широких верств населення. Ухвалити закон про золотовалютні резерви держави.

 Заборонити видачу кредитів в іноземній валюті (виняток – суб'єкти господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність). Перевести заборгованість за кредитами, виданими фізичним особам в іноземній валюті, у національну валюту за курсом, який був на момент видачі кредиту. Компенсувати різницю коштом валових витрат банків та валютних резервів Національного банку України.

 Ліквідувати соціальну прірву між багатими та бідними шляхом стимулювання розвитку середнього класу, який становитиме не менше ніж 60% від працездатного населення. Забезпечити безвідсоткові цільові державні кредити на відкриття власної справи (малого бізнесу) та максимально спростити дозвільну систему. Запровадити державну програму економічної просвіти громадян.