хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «голка гнат»

З святом 8-го березня


Жарт від Валерія Гнатюка.


Щастя – жди нещастя,

Радість – жди біди.

Так, як літню спеку

Змінять холоди.

Не сумуй так сильно,

Не радій без меж.

Все сприймай спокійно – 

Долю, знай, не обійдеш.

 

                            Людмила Куліковська, «Поезія жіночої душі», 2006 р.

 

 

 

ФІЛОСОФІЯ ЖІНОЧОЇ ДУШІ

 

Щастя – жди нещастя,

Радість – жди біди,

Славно – жди напасті,

Добре  – лиха жди.

 

Зрячий – окривієш,

Цілий – упадеш,

Мудрий – подурнієш,

Сильний – пропадеш.

 

Не святкуй завчасно,

Не радій без меж.

Нині все прекрасно –

Значить, скоро вмреш.

 

Все сприймай спокійно –

З долі не зійти.

Зараз все надійно – 

Завтра всім кранти.

 


Поет гуляє (За Г.Голкою)

Черговий виверт української поезії від пародиста Гната Голки.
Моя прим.  Прошу вибачення за  незугарні слова, але це не я, це "українська" сучасна поезія з "бодуна" деяких "поетів-віршопюїв"

• Сіли в дружньому ми колі
й Кумановському Миколі
наливаю чарку я,
він говорить: – До холери!
Я, аби не дати маху,
теж кажу: – Пішов ти нахер!
Не за себе п’єм – за друга,
а за себе буде друга.
Третя буде за Наталку,
за Наталку і за палку.
От якби лиш знати міру,
скільки треба того кіру,
щоб споїти все блядво?..
Іван Чернецький, «Вечірні розмови з Сірком», 2005 р.


ПОЕТ ГУЛЯЄ!
Я – поет, натура щира.
От якби лиш взнати Міру,
чи Оксанку, чи Наталку
всіх запрошую на палку.
Тільки би не дати маху.
Та пішли усі ви нахер!
Ще в кишенях гроші є,
то поет усім наллє.
Вип’єм першу, вип’єм другу
за подругу і за друга
третю, восьму, двадцять сьому
донесіть лишень додому.
Скільки ж треба того кіру,
щоб залити душу щиру.
Гей, несіть бухло-питво –
нині споїм все блядво!

Гнат Голка.Пародія

Гнат ГОЛКА – поет-сатирик, мешканець Веселої республіки «Перець».

Пародія на сучасну українську поезію.



• заблищали сніжинки – льодяники

наче усмішка з ранку – вогні

і такими беззахисно п’яними

новорічні посипались дні

вовкулака приходив на милицях

www.я – снігуронька.com

і моя Україна збудилася

коли пестив її язиком

Дмитро Лазуткін,

«Дві тонни. Антологія поезії двотисячників»,

2007 р.





І ПЕРОМ І ЯЗИКОМ

так чудово усе починалося

а вкінці як обляпав лайном

натверезо спочатку писалося

а пізніше www.водка.ком

потім все в голові помутилося

вовкулаки снігурки вогні

і ще спробуй згадай що робилося

в новорічні захмілені дні

пам’ятаю уривки монтовані

ніби гімн урочисто співав

далі дівку якусь розмальовану

на дивані в кімнаті кохав

про Вітчизну я думав поглиблено

коли пестив її язиком

а рукою папір ощасливлено

цим прекрасним ялозив рядком

дівка точно уже вдовольнилася

Україна іще почека

отака от дурня народилася

з-під мойого пера-язика