хочу сюда!
 

Marina

38 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «родина»

Отвори мне, весна, терема



Отвори мне, весна, терема

Среди сосен, за старой заставою,

Где густой поклонился туман

Прямо в ноги собору стоглавому.

 

Пусть запахнет живицей кругом,

Лес раскинет объятия трепетно…

Я б прижалась разбитым крылом,

 Исцеляясь от птичьего щебета.

 

За опушку рассветной порой

С первоцветом в короне опаловой,

Отдала бы дождю серебро,

И взлетела, омытая, заново.

 

Он слезинкой немного горчит,

И сквозь время отчётливо чудится,

Как летят ошалело ручьи,

По колено затоплена улица.

 

И намокший родительский дом

От печного тепла согревается…

Все живые…во сне золотом…

И меж ними душа моя – странница.

 


История названия партии «Батькивщина»

Откуда взялось название партии БЮТ («Родина»)? От названия кинотеатра.


Откуда Юлия Владимировна Тимошенко, полноправная хозяйка «Батькивщины», взяла название для своей политической силы? Причина, конечно, не в её патриотизме. «Родина» возникла для Тимошенко ещё в конце 80-х годов, вместе с упоительным миром голливудского кино.


Тесть Юлии Владимировны управлял в Днепре киносетью. Все кинотеатры Днепра и области достались ему в связи с тем, что он возглавлял райком партии города. Своего рода выходное пособие или премия за самоотверженное служение Коммунистической партии и ЦК КПСС. В центре Днепра находилось два кинотеатра — «Панорама» и «Родина».






1986 год. Дули ветры перемен. До распада огромного Советского Союза оставалось пять лет, предчувствия чего-то глобального, катастрофического и в то же время захватывающего переполняли нас всех. Помню, как я, недавний выпускник ВУЗа, получающий маленькую советскую зарплату, пришёл в кинотеатр, где показывали фильм «Однажды в Америке». Публика расселась в зале. Вышел комсомольский работник и прочитал нам лекцию о загнивающем Западе, о том, какое безнравственное кино мы сейчас увидим, где нам покажут излишнее насилие и прочие ужасы американской жизни, и что мы как советские граждане должны сделать после просмотра правильные выводы. Возможно, это был Александр Турчинов, тренировавшийся выступать на публику, но об этом ниже. Промывка мозгов была обязательной процедурой перед каждым показом заграничных фильмов. Оскароносный фильм с Робертом Де Ниро погрузил нас в Америку 20-х годов под знаменитый гнусавый голос. Переводчик фильмов вынужден был записывать аудио, надевая прищепку на нос, чтобы сделать свой голос неузнаваемым и не угодить в тюрьму. Фильм «Однажды в Америке» произвёл на всех сидящих в зале неизгладимое впечатление, я не раз пересматривал его позже. Но если бы я знал, в чьём видеосалоне я нахожусь, и кем станут собственники этого бизнеса в будущем, я бы испытал шок.


С 1986 года Сергей Тигипко был заведующим отделением пропаганды и агитации комсомола. В 1989-м он стал первым секретарём днепропетровского облкомитета, и это открывало перед ним невероятные возможности вплоть до ЦК КПСС. Должность завотделения пропаганды и агитации занял Турчинов, председатель Совета национальной безопасности и обороны Украины. Он-то и замутил с Юлией Владимировной бизнес — видеосалоны. Так в судьбе Тимошенко и появилась… «Родина». Первая, ещё советская коррупция.


Кинотеатры на то далёкое время были потрясающим коррупционным гнездом! Советские граждане платили за билеты наличными, в этом и заключалась вся муть. Поэтому на должность директора киносети всегда назначались очень уважаемые, заслуженные коррупционеры. А после реформ комсомола, которые начались в 1986 году, появилась ещё больше возможностей собирать наличность с граждан СССР. Под неформальную общественную организацию и были замаскированы видеосалоны Турчиновыма с Тимошенко. «Родина» стала символом коррупции.


Десять лет спустя, в 1999 году, Тимошенко создала свою политическую силу с патриотическим названием «Батькивщина». Это было сделано в противовес «Громаде», принадлежавшей Павлу Лазаренко. Пора было бросать отца коррупции и бизнес-партнёра и уходить в свободный полёт. Так кинотеатр, приносивший семье Юлии Владимировны неплохой доход, подсказал ей имя для политической партии, которая будет долго и безнадёжно доминировать на политическом поле Украины.


P.S.: Просто вдумайтесь, какая фантастическая мимикрия людей, находящихся на вершине политического олимпа Украины! Турчинов сегодня очень верующий человек, политик с прозападной ориентацией, выступающий за вхождение НАТО, а был ярым высокопоставленным комсомольцем... Тимошенко же сразу, с начала своей карьеры, вступила на коррупционную стезю и так с неё и не сошла.



Balashov.com.ua


MAFIA

MAFIA (в перекладі з італійського -- СІМ`Я
Зустріч у родинному колі.

Мої діти — Діка і Акук, дурнуваті селфі та творчий напівфабрикат

     Я ніколи не любив осінь. Особливо через те, що народився в один з перших її днів - саме тоді, коли навчання (або початок активного сезону на роботі) холодним душем змивало усю літню безтурботність і нагадувало про те, що попереду чекає багато холодних днів. Іронічно, що моя обраниця також народилася на початку осені, а діти - десь наприкінці (в середині листопада). Капець. Що ж, принаймні, з такою компанією холодні дні я відчую ще нескоро).smile І досить нескоро опублікую щось нове та драконячеwhosthat

Тож цього разу, аби над моїм аккаунтом після довгої тиші не встановили могильну плитуdeath , публікую дещо не надто нове і не зовсім драконяче. Бо розповісти мені є що, та пов'язане воно, передусім, з тим, через що мене так довго не чутно. Як гадаєте, про що йде мова?

  ...

Що, вже здогадалися?

Ну, звичайно! Про що ще може написати батько двох немовлят, який назвою замітки відверто спойлерить відповідь?lol Та все ж, одного з дітей вже складно назвати немовлям, і ось чому.

Чи знаєте ви, як українською звучать кольори веселки? Забудьте! Мій синок, Владислав, краще знає та може назвати їх за порядком: кіконий, кікай, коута, аєа, акика, кіній і акека! Ось так, а ви кажете "новий український правопис"! Якого дідька "зелений" в нього "аєа"?!

Так, в кого 2-річні діти не видавали подібні "перли"? Та все ж цікаво помічати, як в дітей змінюється мова. В якийсь період мені здавалося, що Владик розмовляє турецькою або арабською ("яляль", "акек", "абаб"), інколи японською (коли зранку з його ротика лилося натхнення: "ка-та-на-по-тя-ка-ку-та-ту-та..."), а інколи щось російське проскочить. Якщо казати про останнє, то колись син часто говорив "піво", хоча ми з дружиною пиво не вживаємо (насправді, це в нього "білий"), "путь" (кажучи про пульт від телевізора), а одного разу він відмочив таку бомбу, яку вже не забути. Півроку тому мама придбала йому нову шапочку для літа (а може його сестрі), і коли головний убір урочисто прикрасив його голівоньку, маленькі вуста прощебетали: "НА-КУ-Я?" shock ... Що казати, якщо ця дитина в три місяці промовила "дай руку"). Українською він може сказати багато чого, особливо любить слова з апострофом (м'яч, п'ять). Під словом "папа" він може мати на увазі не тільки мене, а й "прапор" (інколи називає мене "батько").

А ось себе він називати не надто любить, бо сором'язливий трохи. Що ми з жінкою не робили, аби синок назвав своє ім'я, та марно. Ось молодшу сестру, Лізу, він залюбки називає "Лігою" або "Дікою", і останній варіант йому більш до вподоби. А себе... Тож дала мені кохана завдання навчити сина вимовляти власне ім'я, і... Минуло пару тижнів, і він вже знав, як розмовляють тварини, рахував до 10-ти англійською, наспівував пісню про тваринну абетку (особливо подобається ряд: "Т"(Ц) - "тап", "Ч" - "чііпахх", "К" (Ш) - "какал", "Ть" (Щ) - "кука" ), проте коли справа доходила до власного імені, він посміхався та сором'язливо ховав обличчя.




Та одного теплого літнього вечора сталося прозріння. Коли гойдалка з сусіднього дитмайданчику після довгих десятків хвилин втомилася вислуховувати наші з сином балачки, з під'їзду навпроти вийшла дівчинка з сачком. Маленьку мисливицю спіткала удача - з кущів до неї вилетів метелик, і відразу ж почалося полювання. Спостерігаючи за нею я вказав Владику пальцем на сітчасте знаряддя ловлі та сказав:

— Сачок.
— Акук, - своєю мовою відповів синочок.
— Сачок! - чітко повторив я, знаючи, що він вміє вправно вимовляти кожну з літер цього слова.
— Акук! - з такою ж чіткістю повторив синочок.
— САЧОК! - голосно вигукнув я зі веселою до жаху гримасою (див. світлину нижче), поки вказівний палець інтуїтивно бігав за об'єктом розмови.
— АКУК! - наголосив прикрашений яскравою посмішкою синок.
— Са-а-ЧОК! - по складах повторив я, нахилившись до рівня його голови.
— А-а-КУК! - вперто підкреслив малий.




"Гаразд", - подумав я, та мовчки розігнав гойдалку. Повз нас тим часом проїжджали "акати" та "апеди" (самокати та велосипеди), які Владик під команду "порахуй" завзято лічив: "агін", "ба", "кі", "кікії", "п'ять" тощо. І ось раптом я згадав про своє завдання та спитав сина, як його звати. У відповідь він знову весело засоромився і з запізненням пробубонів: "Акук".

"Ну, гаразд. Іншим разом", - подумав я, сприйнявши це як випадковість... Того вечора усі мої дракони реготали з цієї наївності.

Коли уся родина зібралася в колі перед телевізором, і братик з сестричкою почали смішити один одного, мама звернулася до сина:

— Як її звати?, - вказуючи пальцем на доню.
— Діка!
— А хто я?
— Мама!
— А хто оце? (на мене)
— Папа! (не питайте, чому не "тато")
— А хто ти?
— Акук! - з впевненою посмішкою відповів малий.

Здивована мама не зрозуміла жарту: "Акук" за звучанням аж ніяк не нагадувало "Владика", та в очах не було ані краплини сумніву. Ми його перепитали, та відповідь була такою ж самою. Мені залишалося лише пояснювати дружині, як так сталося, та здогадуватися, чому серед десятків відомих слів йому припало до душі саме це. Можливо, він віднайшов своє справжнє, власне, а не придумане кимось, ім'я. Віднині він був не якимось там Владюнчиком, а Акуком Артемовичем!sila



Ось така моя драконяча родина:
Я, Діка і Акук, та улюблена дружина!




Не питайте, чому на усіх селфі я виглядаю наче людина з низьким рівнем інтелектуcrazy Можливо, то була б правда, якби цьогоріч я не вступив до університету на другу освіту (на заочне). Підготовка до екзаменів у квартирі з двома маленькими розбишаками могла б бути темою для окремої замітки, та, все ж, не буду вже про це згадувати, бо згаяв на це половину літа (та слід подякувати дружині - підготовка відбувалася досить спокійно). Іншу половину літа, або навіть, третину, я просто відпочивав, майже не згадуючи про творчість.

Яка там творчість? За останні два роки сидіння з дітьми я передивився стільки мультфільмів, що тепер знаю: які відносини склалися між смішариками; як працюють та розважаються фіксики; скільки тварин свинці Пеппі вдалося затягнути до калюжі аби разом пострибати; як звати усіх основних поні (та драконів) з "Моїх маленьких поняш" та де вони мешкають; зрозуміти, чому не слід дивитися "Лунтіка" і чому дітям варто прислухатися до уроків Тітоньки Сови. Як після цього писати главу про героя, який пережив горе від втрати свого роду і тепер мешкає поруч з тими, хто радше б вбив його, аніж запропонував допомогу?

Тож те, що можна було б назвати моєю творчістю за цей рік краще було б назвати "напівфабрикатом". Було багато чудових задумів, але всі вони були маленькими і зазвичай виливалися у рідкісні яскраві пазлики незавершеної картини. Наприклад, в написанні тієї ж глави. Ось пара майбутніх цитат з розмови двох дракончиків під час якоїсь драконячої гри, котру я ще досі не продумав:

(переклад)
" — (...) Якось я інакше уявляв собі ваш клан. Мені розповідали, що у вас навіть за невірно сказане слово дітей могли на кілька днів вигнати до пустелі.
— Оце так! Та з таким ладом мій череп вже б давно був похований у пісках Розпеченої пустелі! - з приречено-веселою пикою промовив Їзмир (...)"
 
(переклад)
"      — І навіщо в ігри грають ваші дорослі? Це ж просто забавка.
       — Вони кажуть, що ігри розвивають мислення, але насправді для них це радше розвага. Без ігор розваг в них не так вже й багато — хіба що на людей нападати, - зазначив Їзмир, розкинувши крило в бік володінь прямоходячих (...)"

Не обійшла напівфабрикатність і мої малюнки. Так, наприклад, я робив ескіз ілюстрації (далі діло не пішло) до останньої глави (хто читав, місце зустрічі з уявними привидами минулого (без підказки не зрозумієш, що це саме привиди))...look


    ... і глави майбутньої, яку після багатомісячних доробок довелося розділити навпіл. (я майже забув, як робиться перспектива в графіці)

 
     А це - вищезгаданий Їзмир (можливо, єдиний дракон зі здоровим, за людськими мірками, почуттям гумору).lol




       Єдина більш-менш доконана робота за 2018-й рік - це невеличка валентинка для коханої, і я гадаю, можна не пояснювати, що тут до чого)




    Та все ж, не зважаючи ні на що, я не жалкую через те, що зараз не можу реалізувати себе в повній мірі та заходити сюди як в старі добрі часи. Вони були добрими по-своєму, та все ж тоді я був ще "зеленим", "ватним" та безвідповідальним, без когось, кого я міг би обіймати щодня, кого я міг би любити незалежно від того, який настрій буде на порядку денному. В кожному віці є свої радощі і нехай все йде як є. 

    Я ще встигну намалювати своїх драконів, а не встигну - намалюють діти. Можливо, навіть на День Народження - і це буде найкращий подарунок, про який я міг би мріяти!ura


    P.S. Ця замітка планувалася до публікації до дня мого народження (бо хотілося про себе нагадати тим, хто мене ще пам'ятає), та через вкрай велику зайнятість не встиг в зазначений строк... І хай йому грець)

    P.P.S. Можливо моє дуркувате обличчя на селфі - не нестача розуму, а надлишок щастя в організмі)crazy

    P.P.P.S. Цього разу без пафосних побажань, бо не хочу повторюватися. Лишень одне:

ЗАПАЛЮЙ!!!

Дякую.... з любов'ю

Мене тут не було деякий час і я рада бачити, що всі живі та здорові, Драсьте любі друзі та вороги!!!
Дякую ВАМ за те що ви тут є, за те що робите, пишите, публікуєте, за спілкування, за те що знаходите час і натхнення, велике вам СПАСИБІ!!!!
Мені тут закинули нещодавно, мол, ти живешь цими блогами, а я й думкаю чи це добре чи пагано?
А що ж паганого коли приходишь додому і спілкуєшься, спілкуєшься на різні теми, вислуховуєшь чиїсь проблеми, бо хочешь, пишешь дотепні і не дуже коментарі та навіть просто підтримуєшь когось смайлом і радієшь з цього, або мовчишь як сич бо нема настрою або читаєшь інших і нікому не заважаєшь, короче живешь своїм життям і не дратуєшься занадто....
Так, я живу блогами і в блогах, бо мені це подобається, подобається відчувати себе частинкою великої, несамовитої, строкатої, різношерстної, божевільної віртуальної родини...
І окреме ДЯКУЮ дівчаткам за підтримку ЦИДУЛОК - ви нацкращі...dada  sila
а адна ваще Пупер і це для неї
Тож гарного дня, чундового настрою та любові вам усім у життя!!!
heart heart  heart
kiss

Патриотизм.

В словаре Джонсона патриотизм определяется как последнее прибежище негодяя.
Мы берем на себя смелость назвать это прибежище первым.  (А Бирс)
 
Сэмюэл Джонсон назвал патриотизм последним прибежищем негодяя.
На самом деле патриотизм - огромный питомник негодяев.  (Г Менкен)
 
Патриотизм есть уверенность в том, что данная страна является лучшей в мире, потому что вы в ней родились.
Вы никогда не будете жить в спокойном мире, пока не выбьете патриотизм из человеческого рода.  (Б Шоу)
 
Преимущество патриотизма в том, что под его прикрытием мы можем безнаказанно обманывать, грабить, убивать.
Мало сказать безнаказанно - с ощущением собственной правоты.  (О Хаксли)
 
Патриотизм - самое большое безумие, от которого когда-либо страдал мир.  (Ч Чаплин)
 
Патриотизм - разрушительная, психопатическая форма идиотизма.  (Б Шоу)
 
Патриотизм - это религия бешеных.  (О Уайльд)
 
Бог и Родина - беспроигрышная парочка, их рекорд в том, что касается угнетения и пролитой крови, не побить никому.  (Л Бунюэль)
 
Государство всегда именуют Отечеством, когда готовятся к убийству людей.   (Ф Дюрренматт)
 
Когда свобода исчезла, остается еще страна, но Отечества уже нет.   (Ф Шатобриан)
 
Квасной патриотизм - это когда квасят носы за Родину.  (Т Пикок)
 
Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит.  (А Шопенгауэр)
 
Во все времена негодяи старались маскировать свои гнусные поступки  религией, нравственностью и любовью к Отечеству.  (Генрих Гейне)
 
Терпеть не могу восторженных патриотов... Патриотизм состоит не в пышных возгласах и общих местах, а в болезненной враждебности к дурному, неизбежно бывающему во всяком Отечестве.  (В Белинский)
 
Патриотизм - это свирепая добродетель, из-за которой пролито вдесятеро больше крови, чем от всех пороков вместе.  (А Герцен)
 
Заговорил о патриотизме. Как видно, украсть что-то хочет.  (М Салтыков-Щедрин)
 
Иные так расхваливают свою страну, словно мечтают ее продать.  (Ж Петан)
 
Патриотизм есть не что иное для правителей, как орудие для достижения властолюбивых и корыстных целей, а для управляемых - отречение от человеческого достоинства, разума, совести и рабское подчинение себя тем, кто во власти... Патриотизм есть рабство.  (Лев Толстой)
 
Грубый патриотизм есть либо нечто нечестное, либо признак отсталости.    (Ф Ницше)
 
Патриотизм означает поддержку своей страны.
Это не означает, что патриотично поддерживать президента или иных должностных лиц.   (Т Рузвельт)
 
Вместо того чтобы убивать своего соседа, следует перенести ненависть к нему на ненависть к какой-нибудь соседней державе - и тогда ваши преступные побуждения, как по волшебству, превратятся в героизм патриота.   (Б Рассел)
 
Патриотизм - это готовность убивать и быть убитым по самым тривиальным причинам.  (Б Рассел)
 
Я настолько ненавижу героизм по команде и весь отвратительный нонсенс того, что объединяется под словом «патриотизм», что скорее готов дать себя разорвать на куски, чем быть частью таких акций.  (А Эйнштейн)
 
Я Родину свою люблю, но государство ненавижу.  (Б Окуджава)
 
Политик - это человек, который пожертвует вашей жизнью за свою Родину.  (Т Гинен)

Проезжая мимо! Поэзия. Как всегда, не Пушкин!

И Родины бескрайние поля....
И манят, и дурманят, и влекут.
А мы, глупцы, стремимся в никуда-
В просторы космоса и бездну призрачных минут!
(Не Пушкин)

Званье - ПОБЕДА!

        


            
         


                  9 мая- День Победы над фашизмом.



                    Победы миг был сотворен,
                    И не могло ведь быть иначе,
                    Кто в Родину свою влюблен,
                    Того ведет судьба к удаче!


                    Запомнят пусть теперь враги,
                    Не сочиняют небылицы,
                    Как честь свою мы сберегли,
                    Так сохраним страны границы.


                    Стоит на страже часовой,
                    И в зной, и в дождь, и ночью темной,
                    Он отвечает головой,
                    От посягательств рати грозной.


                    Приятно было нам узнать,
                    Что залпы пушек замолчали,
                    Четыре года воевать,
                    Но День Победы мы узнали.


                    Салют и слава ждали нас,
                    Почет,триумф и ликованье,
                    И вот звучит уже приказ,
                    Героев получите званье.

Оплот родной земли.

                      
                      

                       Он шёл сквозь дым пожарища,
                       Жизнь не щадил свою,
                       Не раз спасал товарища,
                       В смертельном он бою.


                       Он мощь являл и мужество,
                       Свой защищал народ,
                       И проявлял содружество,
                       В час бед и злых невзгод.


                       Но пасть опять разинута,
                       И змей летит войны,
                       Считать давно ведь принято,
                       То демон Сатаны!


                       Как щит для человечества,
                       Чтоб в мире жить могли,-
                       Защитник есть Отечества,
                       Оплот родной земли

На перроне.


                                               
                                              

                                           Девушка стояла на перроне,
                                           Парня провожала, Николай,
                                           Ехал на Восток в седьмом вагоне,
                                           А повсюду расплескался май.


                                            Ехал он с побывки, на границу,
                                            Охранять святые рубежи,
                                            Покидал красивую девицу,
                                             Вечера любви еще свежи!


                                            Девушка по имени Светлана,
                                            Коле стала песней и мечтой,
                                            И любима, и всегда желанна,
                                            С милой, очень томной красотой.


                                            Был и он взаимностью отмечен,
                                            Этот пограничник молодой,
                                            А срок службы ведь его не вечен,
                                             Будет свадьба будущей весной.


                                            Так служи солдат, служи исправно,
                                            В холод и в жару,  в туманной мгле,
                                            Чтоб мир был, и чтоб жилось нам славно,
                                            И чтоб были свадьбы на земле!  
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
32
предыдущая
следующая