хочу сюди!
 

Виктория

47 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 45-57 років

Замітки з міткою «освіта»

«Великі українці» і орден Єзуїтів.

Сергій Сєряков.

   Хмельницький, Мазепа, Могила… Хто кому більше прислужився (орден їм чи навпаки), перетворюється на суто риторичне.
 
     В українському суспільстві слово “єзуїтський” традиційно асоціюється зі зрадою, підступністю, нехтуванням нормами моралі для досягнення певної мети. Не дивно, що при згадці про членів цього ордену у пересічного українця виринає образ хитрого священика, який намагається затягти чергову жертву в обійми католицизму, а згодом – використати її для зміцнення позицій римської церкви. Лише в кінці XVI–першій половині XVII ст. через місцеві єзуїтські школи, за підрахунками історика Наталі Яковенко, пройшло близько 2,5 – 3 тис. юнаків. Утім певне уявлення про характер їх взаємовідносин з орденом дає аналіз життєвого шляху низки “великих українців”, долі яких виявилися пов’язаними з Товариством Ісуса. 
   Невдячний учень   Єзуїтське шкільництво в другій половині XVI – на початку XVII ст. цілком відповідало культурним потребам української шляхти. Добре знання латини, набуття риторичних вмінь, знайомство з письмовою спадщиною античності – усе це було необхідним для місцевої соціальної еліти, яка прагнула інтеґруватися до річпосполитського шляхетського народу. Що говорити, коли навіть відомий патріот православної церкви Василь Загоровський не обійшов увагою освітні заклади Товариства Ісуса. У своєму заповіті (1577 р.) він наполіг, щоб його діти, після засвоєння руської грамоти і початків латини, були відправлені “до Вільни до єзуїтів на науку, бо там хвалять дітям добру науку, або де їх милості признають за найвідповідніше”. Чудова репутація єзуїтської освіти спокусила й іншого представника цього роду, Ієроніма Загоровського (бл. 1582 – 1634 рр.). Навчаючись у Люблінській школі ордену, він стає католиком і вступає до Товариства Ісуса (28 червня 1599 р.). За 13 наступних років Загоровський проходить усі щаблі єзуїтської підготовки (включаючи курси філософії і теології). Проте після публічної критики існуючих в ордені порядків Ієронім Загоровський вимушений був залишити лави Товариства Ісуса. Прагнучи помститися єзуїтам, він, на замовлення князя Єжи Збаразького пише “Monita privata” (“Таємні настанови”). Цей документ-підробка, що видавав вигадані правила поведінки членів ордену за справжні, набув європейської слави. Він перевидавався безліч разів у різних країнах, увійшов доІндексу заборонених книг і посприяв закріпленню у свідомості європейців негативного образу єзуїта. Наприкінці життя І. Загоровський примирився з Товариством Ісуса. Зокрема, бібліотеку він заповів добре знайомому Люблінському колегіуму, а після смерті – був похований в підземеллі місцевого єзуїтського костьолу (тобто – як представник цього осередку ордену). 
   Платон мені друг, проте...  Відомим вихованцем єзуїтів є Богдан Зиновій Хмельницький. Його батько належав до оточення коронного гетьмана Станіслава Жолкєвського. Останній був фундатором Львівської школи ордену (1608 р.), що й визначило вибір місця навчання майбутнього гетьмана. У стінах Львівського колегіуму він провів п’ять років, подолавши усі складові нижчого щаблю єзуїтської освіти (від граматики до риторики).
   Цей час не минув для Богдана дарма. За свідченням французського посла у Варшаві графа де-Брежі та венеціанського посла Віміни, він дуже добре володів латиною. Серед інших, це було заслугою о.Анджея Гонцель-Мокрського, який викладав майбутньому гетьману поетику і риторику. Можна припустити, що учень цінував свого вчителя і підтримував з ним добрі стосунки. Не випадково, саме через о.Анджея львів’яни спробували нав’язати переговори з Хмельницьким під час облоги міста восени 1648 р. За свідченням анонімного оповідача, яке наводить Михайло Грушевський в “Історії України-Руси”, гетьман при зустрічі з о.Анджеєм надзвичайно розчулився. Він обійняв свого вчителя і подякував йому за надану колись опіку і науку. Достовірність цієї сцени викликає сумніви в істориків. Проте неспростовним фактом є те, що саме після візиту ксьондза між Львовом та Хмельницьким дійсно почалися переговори, які завершилися досягненням компромісу. Можливо вдячність учня вчителю зіграла свою роль у тому, що гетьман задовольнився викупом і відмовився від заволодіння Львова. Свої симпатії до о.Анджея Богдан Хмельницький втім не поширював на Товариство Ісуса загалом. Він підтримав включення до Зборівської угоди статті про заборону перебування єзуїтів в Київському, Чернігівському і Брацлавському воєводствах. 
   Наслідувач освітніх традицій.   До вихованців ордену також належав син молдавського господаря Петро Могила, який відіграв ключову роль у культурно-релігійному відродженні України другої чверті XVII ст. Майбутній київський митрополит навчався у славній Паризькій єзуїтській колегії „Ля Флеш”, яку на початку XVII ст. закінчив Рене Декарт. Шкільна модель ордену справила на Могилу настільки сильне враження, що він обирає її взірцем для створення православної школи нового типу. Дійсно, Лаврська (а згодом – Києво-Могилянська) школа і єзуїтські колегіуми мали дуже подібну структуру освіти. Вона включала три граматичні класи, поезію, риторику, курси філософії та теології (останній читався у Києві з 1689 р.). Єдиною відмінністю православної школи від єзуїтської була наявність підготовчого класу. Проте в обох випадках (принаймні до 1680-х рр.) в філологічній освіті учнів домінувала латина.Читався огляд греко-римської міфології, який полегшував розуміння творів античних авторів. Останні ж, згідно з принципом “освіченого благочестя” (“pietas litterata”), подавалися у вигляді відповідно підібраних уривків, які не могли зашкодити моральності юнаків. Латинська граматика вивчалася в Києво-Могилянській школі і єзуїтських колегіумах за підручником Емануеля Альвара. Давньогрецька мова викладалася за Гретсером, риторичні знання базувалися на праці Соареза, а церковне красномовство – Мендози і Каузінуса.
   Перелік новацій, запозичених Петром Могилою з єзуїтських шкіл, частково розкриває дивну схожість його освітніх дітищ з навчальними закладами Товариства Ісуса. Вона була очевидною для київського суспільства межі 1620-30-х рр., яке звикло жити в жорсткій конфесійній системі координат “свій-чужий”. Тому освітні експеременти Могили були спочатку сприйняті як наруга над православною традицією. З відкриттям Лаврської школи восени 1631 р.від неучених попів і козаків велике обурення: нащо заводите латинську і польську школи, яких в нас дотепер не було й спасались.... Лише з бігом часу, під враженням від послідовного відстоювання Могилою інтересів православ’я, відбувається перелом у суспільних настроях. Русь зрозуміла, що перемогти противника можна лише нейтралізувавши його сильні сторони, оскільки, як слушно зауважив Сільвестр Косів, bez aciny paci winy.
   Талановитий учень.   Ще одним відомим вихованцем Товариства Ісуса був Іван Мазепа. Здобувши освіту у Києво-Могилянській колегії, він згодом навчався в єзуїтській школі (у Варшаві чи Полоцьку). Перебування в цих, генетично споріднених,освітніх закладах наклало відбиток на особистість майбутнього гетьмана. Тут він отримав добрий вишкіл з класичних мов, познайомився з культурно-інтелектуальною спадщиною античності, оволодів поетичними і риторичними техніками. Показовим є враження від спілкування з Мазепою французького дипломата Жана Балюза: "Загалом він дуже любить оздоблювати свою розмову латинськими цитатами й щодо перфектного й досконалого знання цієї мови може ривалізувати з найкращими нашими отцями єзуїтами". Єзуїтські корені освіченості Івана Мазепи виявлялися в багатьох інших ситуаціях, звичаях, вчинках. Скажімо, важливою складовою культурного життя шкіл ордену було урочисте влаштування учнями публічних диспутів, вистав, промов і декламацій. Будучи вже гетьманом, Мазепа неодноразово відвідував такі заходи студентів Києво-Могилянської академії, а також – виголошував перед ними промови “мовою Тита Лівія та Ціцерона”.
   Досвід взаємовідносин Товариства Ісуса з “великими українцями” звичайно не обмежується цими життєвими історіями. Можна також згадати про єзуїтські корені ерудиції Сільвестра Косова і Інокентія Гізеля, вплив навчання у Віленській академії на творчість Мілетія Смотрицького, поважне ставлення до своїх вчителів Лазаря Барановича, розтяту ідентичність Яреми Вишневецького, релігійну екзальтованість відданої ордену Анни-Алоїзи Островської тощо. Не підлягає сумніву, що Товариство Ісуса вплинуло на формування ерудиції, внутрішнього світу і вчинки багатьох знакових фігур нашої історії. Втім у більшості випадків від такої взаємодії виграла саме “українська справа”. Тому питання про те, хто кому більше прислужився (орден великим українцям чи навпаки), перетворюється на суто риторичне.
   Від блогера.    Додам до статті пару знакових коментарів. 
-   Я вообще считаю, что нам нужно переосмыслить историю Украины, и в частности роли в ней Католической Церкви. Иезуиты, как известно являются Орденом данной церкви.Пора наконец раз и навсегда попрощаться из российским трактованием историии Украины.

-   Корисний матеріал."І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь". Гарна ілюстрація до теми "любіть ворогів своїх". Особливо - вправних і могутніх. Вони дуже потрібні - а як інакше самому зростати, як не у протистоянні з ворогом, одночасно научаючись у нього методикам боротьби, вдосконалюваних віками. Адже отці єзуїти - блискучі бійці ідеологічного фронту.

Закликаємо Віктора Януковича припинити процес закриття шкіл!



Пане Президенте!

Процес закриття україномовних шкіл в Україні набув загрозливих розмахів. Жодна попередня влада, навіть, окупаційна, не знищувала українську дитячу освіту з таким розмахом. З кожним днем цей процес набуває більших розмахів і особливо там, де влада представлена Партією регіонів, яка підтримувала Вас на виборах Президента України.

Остання новина у Торезі Донецької області не може не шокувати порядних українців (http://news.dt.ua/articles/82217). Незважаючи на прокурорський протест і не чекаючи на закінчення навчального року, міська влада закриває загальноосвітню школу N 27 і вивозить із неї меблі та інвентар.

Багаторазові звернення до Міністра міністра освіти і науки, молоді та спорту України Дмитра Табачника не дають результатів. На наше тверде переконання політика цього Міністра не тільки працює на знищення української освіти, а й підриває авторитет усієї влади в Україні і Вашої, зокрема.

Тож, закликаємо Вас, Вікторе Федоровичу, особистим втручанням припинити процес закриття україномовних шкіл в Україні та відправити Д.Табачника у відставку! Сподіваємося на розуміння і позитивну реакцію на наше звернення.

5 червня 2011 р.

Збір підписів проходить тут.

Табачникъ. Welcome to Russia!

Росіянин Андрій Окара пише на УНІАН:

Послухав по «Эху Москвы» розмову з міністром освіти, науки, молоді і чогось ще України Дмитром Табачником.

Приємно слухати таку чудову і розумну людину - справжнього патріота Росії та подвижника «російської» (за його власними словами) мови і культури.

Я і сам люблю обговорювати з розумними людьми змістовні питання про освіту: яка логіка побудови середньої і вищої освіти в умовах кризи «модерніті» і постмодерну, чого більше від «болонської» системи - добра чи лиха, про те, чим інститути повинні відрізнятися від університетів, про стратегію підготовки фахівців, здатних не тільки на сприйняття, а й на генерацію інновацій. До речі, я теж вважаю, що система тестів виключно з галочками і без перебігу думки - це шлях до дебілізму і соціальної архаїзації. І радянська система освіти була за багатьма параметрами (зовсім не за всіма!) кращою в світі - саме тому, що розвивала креативні здібності за межами формальної логіки і була заснована на гуманістичних цінностях.

Я сам ще років 10 тому придумав концепцію - в якій формі і в якому обсязі російська літературна мова і російська література повинні викладатися в усіх без винятку школах України. Головний принцип у моїй концепції - це деідеологізація російської літературної мови: російська мова - це одна з розвинених літературних мов, яка дає змогу передавати тонкі відтінки думок і відчуттів, має велику літературну традицію і запитана в комунікації. При цьому, оскільки в ній домінують морфологічний і історичний (а не фонетичний - як в українській) принципи побудови орфографії, було б правильно, щоб усі жителі України вміли грамотно писати російською. До речі, прямий предок російської літературної мови - славено-російська книжкова мова - була створена саме українськими вченими в XVI-XVII століттях і походить з Галичини.

Все. Крапка.

Російська мова - як засіб спілкування, але не як символ братерського єднання і старшобратської вищості, не як знак любові до Росії, не як індикатор величі російської культури, не як квиток до «Русскаго Міра», не як пам`ять про спільне минуле, не як мрія про спільне майбутнє. І ні слова про те, якою мовою писав Гоголь! Просто перетирати це в 1001-й раз ну просто нестерпно!

Тільки ось обговорювати це все з Табачником чомусь не хочу.

Я намагався почути від нього хоч слово, хоч натяк на підтримку української мови і культури.

До речі, в УРСР ще зі сталінських часів саме середня школа і відповідне міністерство були мало не єдиним масовим генератором української культурної ідентичності (не рахуючи національного радіо, театрів і книговидання). Коли б не масова українська школа (в т.ч. і російськомовна) в пік епохи «модерніті», українці, судячи з усього, були б не окремим народом, а субетносом - як нині кубанські чорноморські козаки.

Мабуть, у національної мови і культури повинен бути якийсь символічний хранитель - можливо, це одна з обов`язкових функцій міністра освіти.

Але головний гуманітарний міністр говорив чомусь про інше: про сувору боротьбу - з провінціалізмом (або з провінціалістичною мовою), з неконкурентоспроможністю (провінціаломовних театрів), з націоналістами (які заважають білгородцям здобувати освіту в ХАДІ) і багато про що ще. Загалом, світ повний дивовижних речей, друже Гораціо.

Ну, а насамкінець ефіру (це не ввійшло до стенограми) зачитали повідомлення когось із слухачів - мовляв, вас би, такого пречудового, та до нас в Росію міністром!

І, до речі, це думка! Адже дуже багато жителів Росії вважають, що росіяни (великороси) в РФ принижені, обійдені, непропорційно мало представлені в найвищих органах влади, що російська культура зазнає постійних утисків і принижень, що в телевізорі, уряді й на ринку - засилля неросіян, що бути росіянином (особливо в неслов`янських регіонах) не престижно, а часом і небезпечно.

Хоч би як там було, деякі підстави для таких висновків справді мають місце бути.

А що, може і справді, Дмитра Володимировича - та до Росії?

Адже якщо російську мову і культуру захищає український міністр Табачник, то в такому разі українську повинен захищати російський міністр Андрій Фурсенко. Що-що, а прізвище у нього саме відповідне.

P.S.

Этот текст был написан вчера, а сегодня один мой московский знакомый (не имеющий никаких украинских пристрастий или симпатий), тоже слушавший этот эфир, спросил у меня: "Это что, был отчет украинского министра о проделанной работе? Так такое, кажись, в Кремле надо говорить или на Лубянке, а не на "Эхе".

Я сказал, что министру виднее – на то он и министр, и перевел разговор на другую тему...

партия рецидивистов

Табачник знайшов кошти на русифікацію шкіл і садочків? Акція!

1 червня, 11.00 Пікетування Київської міської державної адміністрації (вул. Хрещатик, 36) З вимогами забезпечити якісну шкільну й дошкільну освіту замість повального відкриття російських класів у школах та російських груп у садочках Шановні кияни! Вам добре відомо, в якій ситуації перебуває шкільна й дошкільна освіта. У школах не вистачає вчителів, а в садочках – вихователів. Якість навчання постійно падає, оскільки вчитель та вихователь, отримуючи мізерні зарплати, не мають можливість вдосконалювати свої навички, бути в курсі всіх сучасних тенденцій, купувати професійну літературу, а тому змушені покидати стіни навчальних закладів й шукати іншу роботу. Це відбивається на дітях, які, не отримуючи достатніх знань, потім не можуть вступити до вищого навчального закладу, особливо, якщо в них місяцями не читається той чи інший предмет через відсутність вчителя. В той самий час нинішня влада в особі Міністра освіти, науки, молоді і спорту Дмитра Табачника та Голови Київської державної адміністрації Олександра Попова замість вирішення цих нагальних проблем планує спрямувати кошти на непотрібні ні вчителям, ні батькам, ні дітям “реформи”. Так, у Києві планується повальне відкриття додаткових російських класів у школах та російських груп в дитячих садочках. Звичайно, що це відбуватиметься за рахунок тих коштів, яких і так не вистачає на найнеобхідніше. Це означає, що вчителі й надалі отримуватимуть мізерну зарплатню. Їм доведеться або поділити свій фонд заробітної плати з новими колегами, які викладатимуть предмети російською, або переучуватись, щоб вести заняття двома мовами. В результаті ваші діти отримуватимуть іще менше знань, а умови навчання та харчування стануть ще гіршими. Можновладці прагнуть таким чином завуалювати свою професійну некомпетентність, яка виливається у зменшенні популярності влади в очах народу. Саме тому, замість того, щоб будувати для національних меншин окремі школи, прагнуть створити мовну мішанину в рамках одного навчального закладу, яка лише погіршить якість знань як україномовних, так і російськомовних (в разі хвороби різномовні вчителі не зможуть замінити одне одного, і діти змушені будуть пропускати уроки). Бо не про національні меншини дбають можновладці, які пропонують дітям, що вже провчилися 4 роки українською мовою, перейти з 5 класу на російську (про яку якість знань можна тут говорити?).

Тому ми, Громадянський рух “Відсіч” разом з нашими партнерами (Рух “Не будь байдужим”, Молодий Народний Рух) закликаємо вас прийти червня об 11.00 на пікетування КМДА, аби сказати чиновникам: 

“ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!”

Місце: Київська міська державна адміністрація, вул. Хрещатик, 36
Початок: 1 червня о 10:00
 
Про те саме у Вконтакті: http://vkontakte.ru/event27451886
Аналогічна подія на Фейсбуці: https://www.facebook.com/event.php?eid=189644797754247

Освіта в Україні "владі не потрібні розумні громадяни.."

Образование в Украине: власти не нужны умные граждане

Образованность человека влияет на его интеллект и восприятие мира. Она позволяет оценить качество жизни и сопоставить реальность с вымыслом, делая выводы из чужих ошибок, дабы в своей жизни их не повторять. Она развивает кругозор и позволяет человеку мыслить рационально, уходя от примитива, основывающегося на хлебе и зрелищах. А если это так, то кому она в Украине нужна, поскольку для сегодняшней власти образованная личность опасней танков, потому как ее потребности не зациклены на сексе, хлебе и наркотиках. Ей нужно развитие, справедливость и ценности, позволяющие человеку чувствовать себя индивидуальностью, а не быдлом. А это – плохо для нынешней власти, ей такие личности не нужны. Ими сложно управлять и манипулировать, они не верят в сказки о «пустых бюджетах», поскольку могут посчитать, сколько из этих бюджетов украли те, кто предлагает людям затянуть пояса.

 

Потому-то власть ставит перед собой цель уничтожить образование в его истинном смысле, оставив его имитацию, когда те, кто в конечном итоге вроде как получат дипломы, дипломированными специалистами будут оставаться только на бумаге, а в действительности останутся невеждами, не имеющими элементарных знаний по полученной специальности.

 

Однако и это не самое страшное. Власть, понимая, что из желающих учиться, могут все же выбиваться гении, теперь поставила себе за цель по максимуму сократить допуск выпускников в вузы, снизив количество высших учебных заведений, а значит – и количество студентов. Зачем стране умные люди? Ей нужны рабы, работающие на заводах тех, кто возглавляет эту власть. А если на завод придет умный человек, он же, гад, захочет создать независимый профсоюз, будет требовать качественного уровня жизни и нормальных условий труда. А тот, кто и три класса не окончил, ему ведь все равно, поскольку он ничего лучше родного завода не видит, а значит, рад куску хлеба, сексу в бараке и горячей воде по понедельникам.

 

И вот украинская власть, осознавая прелесть безграмотности общества, в очередной раз начала обезьянничать, перенимая опыт своих господ из Кремля, кои уже приняли федеральный закон ФЗ-83 «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации в связи с совершенствованием правового положения государственных (муниципальных) учреждений», и, как говорят российские эксперты, позволяющий по максимуму сократить число детей, которые смогут получить хоть какое-то образование. По новому российскому закону, большинство предметов в детсадах и школах станут недоступными для детей, поскольку дотироваться из бюджета будет только четыре предмета, а все остальные предметы дети смогут учить только за деньги. Вот и выходит, что если родители не очень обеспечены, то получить даже полное среднее образование сможет не каждый ребенок, а если детей несколько, то, возможно из семьи – только один.

 

Когда узнаешь о принятии подобных законопроектов в России (хотя его название вроде как говорит о благоприятных намерениях), понимаешь, почему Табачник в Украине так последовательно измывается над украинским образованием. Он, как и его сотоварищи из Кремля, понимает, что образование опасно, а значит – его нужно уничтожить.

 

Ведь не зря скандальный Жириновский озвучил посыл как русским, так и украинским олигархам, в котором констатировал, что «народ должен быть неграмотным, не надо никого учить, революции всегда делают образованные».

 

А зачем олигархам люди, способные возглавлять протестные акции? Их и так раздражает, что за год барствования Партии регионов произошло протестных акций больше, чем за десять лет кучмовского правления.

 

Но, как заявил официальный миллионер Тигипко, который, как и большинство прихвостней от ПР, в кризисный год, при сумасшедшей инфляции, тотальном подорожании продуктов, энергоносителей и полном обнищания украинских граждан, стал значительно богаче: власть будет продолжать продвигать свои реформы. А то, что их иначе как геноцидом украинцев и не назовешь, то это дело третье…

 

Да и кто будет думать о народе, о его образовании, лечении и качественном питании? Зачем здоровая и процветающая нация тем, кто хочет иметь рабов? Вон Близнюк, как-то блеснув эрудицией, предложил переселять пожилых людей в малогабаритные квартиры, потому как они, дескать, живя в трехкомнатных квартирах, получая льготы и субсидии, не заинтересованы платить по тарифам ЖКХ. А то, что практически все чиновники и нардепы погрязли во всевозможных льготах и дотациях, что позволяет им не платить за реальное потребление той же электроэнергии и воды, - этого он не озвучил. Ведь ни один из представителей власти не собирается экономить на себе и своих детях. А вот на украинцах – пожалуйста.

 

И экономия на здравоохранении и образовании, в то время как на обслуживание чиновников, Януковича и его аппарата выделение средств возрастает, доказывает, что власти не нужны здоровые и умные люди. Своих детей власть уже давно учит за границами Украины. Да и сама предпочитает лечиться в зарубежных клиниках, а вот украинцев хотят лишить возможности получать хорошее, качественное, а главное – доступное образование и медицинскую помощь. И этот геноцид нации власть называет реформами.

 

Так что, наверное, не за горами время, когда и в Украине появится законопроект, что будет слизан с российского (а слизанных украинскими парламентариями с российских законопроектов много, возьмите недавний - об отмене перехода на летнее и зимнее время), который на законодательном уровне лишит украинцев возможности получать даже среднее образование. Будут учить писать, считать, да и только. Зачем рабу рассуждать о Гогене, понимать, что такое экономика, да осознавать, что качество жизни может быть лучше? Раб должен знать свое место: работать по 14 часов в сутки, жить в бараке, платя за него большую часть своих доходов, ну и … рожать рабов – без интеллекта, желания учиться и познавать мир. А для этого рабов нужно держать в узде: ограничив им доступ к образованию, медицине но дав возможность употреблять некачественное спиртное и принимать дешевую наркоту (официально объявив с ней борьбу на государственном уровне, а то «идиоты» из Европы денег не дадут).

 

Так что задача этой власти - превращать людей в серую массу, пытающуюся выжить в скотских условиях этой страны (когда в городке или селе нет ни школы, ни фельдшерского пункта, ни рабочих мест), которую на международных уровнях Янукович с высоко поднятой головой будет называть центром Европы.

 

Роксолана Май

Брехня і табачнік хто кого ?

Міністр освіти дмитро табачнік називає «брехнею» повідомлення про те, що він змушує вищі навчальні заклади перераховувати кошти приватному підприємству.  «Це брехня, це чергова неправда», - сказав Д.ТАБАЧНИК. Він нагадав, що 3 грудня минулого року було створено «Єдине інформаційне вікно освіти», і в Міністерства освіти дійсно не вистачає коштів для того, щоб створити потужний інформаційний ресурс. «Тому було прийнято рішення зробити там засновником державне підприємство і ще когось», - сказав Д.ТАБАЧНИК. "І ще когось" невинний праффесор Таабачнік не назвав сина керівника Департаменту персоналу і керівних кадрів у Міносвіти незнав бідолаха напевно сам як це сталось. За його словами, це підприємство звернулося до вишів із пропозицією співпрацювати. Зокрема, розміщувати свої правила прийому, рекламу тощо. «А Микола ТОМЕНКО, хочу сказати, хай б’ється головою об стіну – по-перше. По-друге - хай перевіряє факти, а по-третє - вибачиться перед українським народом, чому коли він був віце-прем’єром, закрилась найбільша кількість середніх шкіл», - сказав Д.ТАБАЧНИК. Невинна жертва міністерського крісла зовсім не розуміє де вона проживає і що означає при зеках слово "СПІВПРАЦЮВАТИ", про культурний рівень головного культуриста взагалі мовчу, борідка його прикрашає, а не навпаки. Як повідомлялося, за даними організації «Свідомо», Міносвіти розіслало в українські ВНЗ листи з вимогою оплатити послуги сайту osvita.com для створення "Єдиного освітнього інформаційного вікна". Зокрема, ректорам надійшла вимога від Міносвіти підписати договір з ТОВ "Імперія інфо" - власницею сайту www.osvita.com Після цього М.ТОМЕНКО направив звернення прем’єр-міністру Миколі АЗАРОВУ з проханням розібратися в ситуації, яка склалася з примусовим платним розміщенням інформації про вищі навчальні заклади України на сайті, який керівникам ВНЗ у наказовому порядку запропонувало Міністерство освіти.

У своєму зверненні віце-спікер наголосив, що ситуація виглядає як чергова фінансова афера Міністерства освіти, адже, як йдеться у повідомленнях ЗМІ, за розміщення інформації про навчальний заклад на згаданому сайті його власники просять з ректорів по 7,5 тис. грн. за квартал, що становить 30 тис. грн. на рік.

http://www.unian.net/ukr/news/news-434305.html


10%, 3 голоси

90%, 27 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ОУН-УПА в обхід Міносвіти

Львівським школярам розкажуть про ОУН-УПА в обхід рішення Міносвіти

З наступного навчального року вчителі історії в усіх школах Львівщини отримають додатковий матеріал для висвітлення певних тем, які не увійшли до шкільного курсу (за міністерською програмою), або, на думку депутатів, недостатньо представлені.

Міністерство освіти не мусить погоджувати викладання цих додаткових тем, як і не вправі заборонити, каже експерт з освітнього права Андрій Соколов. Будь-яка область, згідно з законом, може розробляти свої регіональні освітні програми, хоча вони і не будуть обов'язковими до виконання, пояснює експерт. Складати іспити з цих тем учні не зобов'язані, це радше форма факультативу.

http://life.pravda.com.ua/society/2011/04/6/76447/

Рекомендую переглянути!:

http://www.pravda.com.ua/articles/2009/09/7/4172941/

у Табачника чітке завдання — знищити українську освіту

Доктор філологічних наук, почесний президент Національного університету
«Київо-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький  заявив, що зміни,
які ініційовані Міністерством освіти та науки, мають на меті знищення
української освіти. «Товаришу Табачнику поставлено чітке завдання —
знищити українську освіту. І він це виконує у міру свого розуміння,
часом, як картярський шулер, часом, досить вправними адміністративними
засобами… Табачник хоче, аби, відповідно до законодавства, була жорстка
централізація освіти, що є навіть не Радянський Союз, який ми
пам’ятаємо, а 30-і роки…» — зазначив науковець.

В’ячеслав
Брюховецький також звинуватив Міністерство освіти та науки у непрозорій
роботі по створенню збалансованого законопроекту про вищу освіту. «Ще
12 березня група народних депутатів, до речі, з Партії регіонів, подала
свій новий проект закону про вищу освіту. Міністерство освіти створило
групу, яка, нібито, має створити новий проект закону. Так от цікаво, що
цій групі (президент «Київо-Могилянської академії» входить у цю групу,
тому ми точно знаємо) цей проект не показують. Він лежить під сукном.
Оце я називаю картярським шулерством…» — висловив обурення пан
Брюховецький. «Це все робиться навмисне… Нам цю інформацію «злили» із
самого міністерства люди, які обурюються, але не можуть в силу
чиновницьких своїх звичок виступити проти міністра», — повідомив він.

Науковець розкритикував ініціативи міністра освіти стосовно створення
професійно-орієнтованих шкіл і впровадження у школах електронних
підручників. «Справа в тому, що Табачник нічого не враховує. Він
взагалі спитав, чи треба професійно-орієнтовані школи? Він прихильник
Радянського Союзу, але він чомусь забув, що радянська школа була не
професійно орієнтована, але це була чи не найкраща середня школа у
світі. Дитині треба дати знання базові. І не можна їй сказати: ти не
вчи математику, ти вчи географію і більше тобі нічого не потрібно! Це
будуть професійні кретини! Такі, приблизно, як сьогодні у Міністерстві
освіти», — наголосив пан Брюховецький.

«Інша задумка — дати дитині електронну книжку. А він із лікарями
порадився? Що буде із тими дітьми? Вони сьогодні і так перевантажені
електронікою. А що буде, якщо ця книжка впаде і розіб’ється? Як буде
вчитися та дитина? Він порадився із ким-небудь? Так його не цікавлять
поради, а лише його власна думка: абсолютно непрофесійна, демагогічна і
антиукраїнська, цілеспрямовано антиукраїнська», — додав він. «На
науковця причиною непродуманості реформи впровадження електронних книг
є лобіювання цього освітнього проекту з боку фірм-виробників згаданих
електронних підручників. Очевидно фірма, яка хоче виготовити і продати
обов’язково кожному учневі оцей електронний підручник, дуже лобіює
через міністерство цей проект, бо це — величезні гроші»,— вважає пан
Брюховецький.

"Обозреватель"

Вчителі вимагають збільшення зарплат



Донецьк – Українські вчителі вийшли на дводенний протест проти низьких зарплат і загального зменшення фінансування освіти. У понеділок у Донецьку на центральній площі зібрались незадоволені політикою уряду освітяни і студенти. Подібні акції відбуваються в майже усіх обласних центрах. А у вівторок учителі зі всієї України пікетуватимуть Кабінет Міністрів. Які вимоги протестувальників?

Близько 5 тисяч вчителів, викладачів і студентів вийшли в понеділок на акцію протесту під прапорами обласної профспілки працівників освіти. Люди з’їхались у Донецьк зі всієї області і майже повністю заповнили центральну площу Леніна. Вчителі тримали гасла «Бідний вчитель – бідна держава», «Рік освіти – виживемо чи ні?», «Стипендію на прожитковому рівні!» та інші.

Освітяни протестують проти порушення своїх прав. Більшість вчителів із початку року отримує зменшену зарплатню через те, що уряд не виконує умови угоди, підписаної між Кабінетом Міністрів і Федерацією профспілок України, згідно з якою перший розряд тарифної сітки мали прирівняти до мінімальної зарплати. Замість цього уряд подав на узгодження новий документ, де перший розряд складає 625 гривень. Це означає, що вчитель-початківець отримує зарплату трохи більше як 900 гривень. А ті, хто працюють 10 і більше років, отримують півтори тисячі гривень.

Освітяни не згодні з цим. «Це вимога вчителів і не тільки – це загальна вимога всіх бюджетників України: виконати статтю 6 Закону України «Про оплату праці» – перший розряд тарифної сітки має дорівнювати мінімальній зарплаті», – говорить голова обласної профспілки працівників освіти Ася Горшкова.

Через нестачу фінансування вчителів відправляють у неоплачувані відпустки. Також немає коштів на відрядження, потрібні для перекваліфікації вчителів, що також впливає на їхню зарплату.

Вчителям не вистачає 2 мільярди гривень

Щоб підтримати протест у Києві, сьогодні з Донецька вирушає група з 80 осіб. Люди налаштовані рішучо.

«Цей протест потрібен для того, щоб трошки уряд на нас звернув увагу. Такий натовп людей стоїть, абсолютно безпорадних. Тому що зарплати дуже маленькі. Тому що аванс стали давати набагато менший, ніж у минулі роки. 500 гривень авансу – ми навіть за квартиру заплатити не можемо», – розповідає вчителька початкових класів донецької школи № 17 Ольга Соколова.

Учителі пропонують урядові знайти в бюджеті додаткове фінансування, яке з’явилось завдяки зростанню економіки. Щоб виконати вимогу освітян і підтягти рівень зарплати вчителя до середньої, у всеукраїнському масштабі потрібно 2 мільярди гривень, повідомила Ася Горшкова.

Радіо Свобода.