У Великобританії протягом двох тижнів від коронавірусної інфекції померли троє членів однієї сім'ї - глава сімейства Кіт МакВікар, його дружина Джин і їхня дочка Джейн, пише Daily Mail.
84-річний Кіт і 82-річна Джин померли від COVID-19, а через два тижні виявилося, що заразилася і їхня 62-річна дочка.
Перед своєю смертю жінка, колишній кримінальний аналітик поліції Стаффордшира, розмістила у Facebook кілька повідомлень, які закликають дотримуватися заходів соціального дистанціювання.
Джейн навіть поміняла свою фотографію в профілі, опублікувавши заклик: "Залишайся вдома, це може врятувати життя".
Її 60-річний брат Річард у Facebook написав, що в суботу, 11 квітня, Джейн померла. Він також додав, що перспектива трьох похоронів для нього схожа на фільм жахів.
"Відчуття, ніби мені вирізали серце", - написав у соцмережі чоловік.
Чи були у його батьків і сестри які-небудь проблеми зі здоров'ям, він не повідомив.
Раніше повідомлялося, що подружжя, проживши 65 років, померло в один день від коронавірусу.
Нагадаємо, що в Італії чоловік і дружина заразилася смертельним вірусом і пішли з життя з різницею в дві години. Разом вони прожили 60 років.
Сьогодні, 4 листопада, стало відомо про смерть радниці міського голови Херсона, громадської активістки Катерини Гандзюк. Жінці було 33 роки. Про це повідомили на сторінці інтернет-спільноті "Хто замовив Катю Гандзюк" в Facebook.
Підтвердив "5 каналу" факт смерті Гандзюк і активіст Массі Найєм. Згодом у Facebook він написав: "Це так. Прохання бути максимально стриманними. Деталі не питайтесь і не дзвоніть. Зараз важливо втримати рідних".
В інтернет-спільноті наголосили, що просять ЗМІ не турбувати родичів та близьких Катерини, а усю інформацію оприлюднять згодом.
Утім, в соцмережах вже повідомляють: попередньо причиною смерті називають відірваний тромб.
Як повідомляв 5.UA, в Херсоні 31 липня напали на керуючу справами виконавчого комітету міської ради, відому активістку Катерину Гандзюк. Її облили кислотою. Речовина потрапила жінці на спину, голову, руку, а також в око. Жінка зазнала опіків 35% тіла. Катерина перенесла понад десяток операцій протягом трьох місяців після нападу. Журналісти і знайомі Гандзюк переконані, що напад пов'язаний з її публічною боротьбою проти проросійських сил в регіоні та корумпованих політиків і представників силових структур. У Гандзюк вже були конфлікти з місцевими правоохоронцями та деякими держслужбовцями.
Правоохоронці спочатку кваліфікували злочин як "хуліганство", але згодом змінили – на "замах на вбивство". Було затримано п'ятьох підозрюваних, четверо з них нині за ґратами. Іще один має цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета. Наприкінці вересня Сама Гандзюк дала інтерв'ю ЗМІ у лікарні. Зауважила, що бачила нападника, і ідентифікувала осіб, затриманих поліцією. Загалом правоохоронці затримали п'ятьох підозрюваних у нападі.
Дивіться також фотогалерею за темою:
Невозможность находиться в депрессивной тревоге толкает личность перейти в более низкую организацию психологической защиты и занять позицию психопатического отреагировпния переживания. По факту это переход из невротического плавного переживания своей травмы в котором возможно ее проработка и реконструкция травмирующего события в психотический регистр в котором происходит избавления от назойливого триггера путем разрушения всего, включая и себя, проявляясь в совершенно разных симптомах.
В психотической фазе происходит расслоение непереносимой реальности с целью изолироваться или изолировать объект травмирующий нас в пространстве. Здесь выступают на первое место примитивные психологические защиты, такие как: расщепление, отрицание, в противовес более высокоорганизованным невротическим защитам- вытеснению. Расслоение реальности производится человеком пребывая в маниакальной или истеричной фазе, когда есть уйма сил для того чтобы «освободиться» от триггера, и тут бывают самые разные проявления как – уехать, отомстить, силовые методы, изменение воспоминаний, и тд и тп. Характерной чертой в психопатической фазе является яркое бессознательное переживание страха смерти, человек как будто реально борется за выживание и делает все чтобы выжить, хотя реальной угрозы жизни- нет, есть только лишь угроза обратно откатиться в тревожные переживания депрессивной фазы куда очень сильно не хочется возвращаться. И тем не менее, находиться в психотической фазе долго нельзя, ввиду того, что инстинкт жизни просто манит нас от переживаний страза смерти в переживания страха жизни.
Между молотом и наковальней.
В депрессивной фазе нас постигает вся полнота тревоги, которая окрашивает наш страх жизни. И тут самое сложное это удержаться в этой тревоге не пытаясь уйти в психотические симптомы. Держаться тут особо не за что, нет позитивного опыта подкрепляющего нашу веру в будущее и нет возможности распознать среди окружения силы поддержки и опоры. Триггер тут царь и бог, и это его территория и играют на ней по его правилам. В депрессивной тревоге кажется , что все и всё против вас и вы совершенно одни, тут наиболее ярко проявляется страх одиночества и страх жить вот так вот, в таком отчаянии и постоянном недаборе любви и заботы. И это действительно может быть реальностью, понять и принять сто мы реалтно одни с нашим триггером, и мы действительно боимся жить вот так вот. Но это и есть жизнь! И жизнь ведь и есть сама по себе чудо.
Какой выбор сделать между депрессией и психозом? Как показывает практика, это в основном зависит от того сформировалась ли в детстве депрессивная позиция или она так и не выросла из психотической первичной оболочки младенца. В психотической обстановке жизнь может показаться легче, и это может быть и иллюзия и реальность для человека. В Депрессивнрй позиции жить намного сложнее, там нужно быть развитым и стойким чтобы уметь выносить все эти тревоги и страхи жизни и не сдаваться на милость смерти. Как правило, очень большая часть клиентов выбирают психотическую позицию и их можно с легкостью в этом понять и поддержать, равно как и понять тех кто может удерживаться в тревоге и очень зочет отреагировать психотическим уходом.
Выбор между страхом смерти и страхом жизни достаточно сложен. Страх смерти толкает нас в переживания смерти и ее феноменов, а страх жизни толкает нас в жизнь и в тревогу от передивпния своей неспособности жить «не идеально» в неидеальной жизни.