хочу сюди!
 

Ирина

48 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років

Замітки з міткою «право»

О "судах Линча" и "охоте на ведьм"

Ситуация с избиением народного депутата Нестора Шуфрича вскрыла несколько моментов украинской действительности, заявил в комментарии относительно событий в Одессе директор Фонда Украинская политика Кость Бондаренко.

По словам Бондаренко, сейчас власть использует
По словам Бондаренко, сейчас власть использует "революционную" толпу для решения собственных задач radiosvoboda.org

"Во-первых, "самосуды толпы", "суды Линча", "охота на ведьм" и движение "украинских хунвейбинов" не имеют ничего общего с демократией. Это - классическая охлократия, власть толпы. Демократия либо есть, и она базируется на Законе и Праве, либо ее нет, и она заменяется животными инстинктами хулиганствующей толпы, что мы наблюдаем в последнее время", - сказал он.

По его словам, сейчас власть использует "революционную" толпу для решения собственных задач: то есть руками толпы пытается подавить оппозицию, морально и физически уничтожить ее. "Но спустя короткое время толпа точно так же будет избивать и бросать в мусорные контейнера саму власть. Как только наступят холода и опустеют полки магазинов, в мусорные баки полетят премьер-министр, министры правительства, губернаторы... Дай Бог вовремя спастись президенту! Толпа всегда требует, чтобы кто-то был назначен виновным за те или иные беды и поражения, и в социальных проблемах предстоящей зимы будет винить точно уж не Шуфрича", - прогнозирует политолог.

Кроме того, он акцентировал внимание на том, что ситуация в Одессе показала: в некоторых регионах страны нет милиции как таковой. "Пассивность милицейских структур 2 мая сего года, когда вследствие провокаций и откровенно преступной деятельности воинственных молодчиков погибли десятки человек, не стала уроком: сегодня мы снова видели пассивную милицию, которая не вмешивалась в избиение народного депутата. Как, кстати, ранее не вмешивалась в избиение народных депутатов Журавского и Пилипишина в Киеве. Это свидетельствует о том, что, очевидно, не все в порядке с руководством Министерства внутренних дел: либо господин Аваков не может, либо не хочет навести порядок в своем ведомстве", - подчеркнул политолог.

Бондаренко также делает вывод, что статус народного депутата в нашей стране ничего уже не значит. "Конституция не действует. И теперь уже вопросы возникают к Гаранту Конституции - и как к президенту, и как к бывшему однопартийцу Шуфрича", - резюмировал он.

http://for-ua.com/article/1058396

Как Украина становится правовым государством...


20 июня в рамках "борьбы с Россией" были совершены нападения на банки в Житомире. Неонацистским группировкам дали команду громить частную собственность - то есть связанные с РФ финансовые учреждения. Местная милиция ничего не предпринимала.

1 мая...и не много о трудовом праве

1 мая ... и не много о трудовом праве
АО “МІЖНАРОДНЕ ОБ’ЄДНАННЯ АДВОКАТІВ” делится с вами

Первомай в современном виде возник в середине XIX века в рабочем движении, выдвинувшем в качестве одного из основных требований введение восьмичасового рабочего дня. Вначале с этим требованием выступили рабочие Австралии 21 апреля 1856 года. С тех пор этот праздник в Австралии стал ежегодным.
В языческие времена в Западной Европе и на Британских островах первого мая праздновалось начало весеннего посева. Этому празднику придавалось особое религиозное значение. Он был посвящен богу солнца и плодородия Белену, которому приносили символические жертвы друиды, кельтские жрецы. В христианские времена этот языческий праздник был вытеснен церковными праздниками: близкой по дате Пасхой, праздником Святого Креста (Roodmas) и днем святой Вальпургии (Вальпургиева ночь). Вальпургиева ночь, по германскому народному поверью, служит ежегодным праздником ведьм, собирающихся в эту ночь вокруг своего повелителя, Сатаны, на высокой, недоступной горе Брокен, где они и справляют свой шабаш. Праздник начинался с закатом солнца в ночь с 30 апреля на 1 мая и, видимо, был следствием вытеснения языческих обычаев. По мере христианизации Европы, церковь активно боролась с этой языческой традицией, которая практически полностью оказалась ликвидирована к концу XVIII века.
Copyright Википедия

Нерідко між роботодавцем і працівником виникають розбіжності з питань застосування трудового законодавства, тому трудові суперечки не менш актуальні, ніж, приміром, сімейні.

Досвідчені адвокати надають наступні види правової допомоги:
  • кваліфіковані усні та письмові консультації, роз’яснення  з трудового законодавства;
  • складання проектів трудових договорів, контрактів, колективних договорів;
  • правовий аналіз обставин трудового спору, оцінка законності дій роботодавця чи робітника;
  • врегулювання трудових спорів;
  • стягнення заборгованості по заробітній платі;
  • захист прав працівника при накладенні  стягнень за порушення трудової дисципліни;
  • захист прав працівника при притягненні до матеріальної відповідальності  за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;
  • поновлення на роботі при незаконному  звільненні  з роботи;
  • представництво працівника в комісії по трудових спорах, у судах.

Нашою метою є якісний захист інтересів та надання кваліфікованої допомоги клієнтам для досягнення позитивного результату у вирішенні юридичних проблем будь-якої категорії складності в максимально стислі терміни.

Facebook о трудовом праве
ВКонтакте о трудовом праве

Ще інформація про збереження українського громадянства в Криму

Друзья мои. Сообщаю вам дополнительную информацию по украинскому гражданству в Крыму. Для тех, кто хочет остаться гражданином Украины: 
Вам необходимо написать соответствующее заявление в Федеральной миграционной службе. В интернете распространяется информация, что таких служб в Крыму работает 27 и 5 в Севастополе. Ответственно заявляю, что это ЛОЖЬ!!!. Сегодня начальник ФМС в Симферополе Хугаев известил меня, что в Крыму кроме Симферополя таких служб всего две- в Бахчисарае и в Белогорске. Соответственно, в Севастополе- своя и она одна. Для тех, кто проживает в Керчи, Феодосии, Судаке Нижнегорске, Белогорске, Старом Крыму и в этих районах- ближайшая ваша ФМС- в Белогорске. Для проживающих в Бахчисарайском районе- Бахчисарай. Для остальных- Симферополь, бульвар Франко 44, каб №1. Это напротив республиканского ГАИ на ул Куйбышева (Куйбышевский рынок). Для тех, кто самостоятельно будет подавать заявление еще раз сообщаю: необходимо иметь копию паспорта Украины, сам паспорт, и копию свидетельства о рождении (но не обязательно). Если есть дети несовершеннолетние, вы по своему желанию вписываете их в заявление на получение Украинского гражданства. То-есть ваш ребенок не будет российским гражданином, ну и как минимум, не будет служить в российской армии. После подачи заявления вам выдадут справку о том, что вы приняты к рассмотрению по части отказа от российского гражданства. Печать на справку НЕ СТАВЯТ, т.к. все штампы и печати были изъяты новой властью, а новые, российские еще не готовы. Поэтому все справки только за подписью начальника отдела. 
Те, кто хочет выписаться или прописаться: в ближайшие 2-3 недели это невозможно, по причине отсутствия печатей и штампов.
Для тех, кто находится за пределами Крыма: вы можете отправить свое заявление письмом с уведомлением, но не позднее 18 апреля. В письмо вложите заявление и копию паспорта. Если есть- копию свидетельства о рождении. 
Для тех, кто считает, что остается гражданином Украины, если НЕ БУДЕТ подавать соответствующее заявление: с 18 апреля вы автоматически вноситесь в базу данных о гражданах РФ. На Вас будет готовиться бланк паспорта. Затем при определенных обстоятельствах Вам понадобится паспорт и Украинский паспорт на территории Крыма будет НЕДЕЙСТВИТЕЛЕН, т.к. вы не подали соответствующее заявление до 18 апреля. У вас будут требовать российский паспорт и вы его получите. 
В случае, если после 18 числа, когда вы автоматически становитесь гражданином России, вы захотите вернуть украинское гражданство, вы можете это сделать, пройдя определенные процедуры, которые займут много времени ( до нескольких лет) и денег. 
Для тех, кто получает российский паспорт и оставляет украинский. На сегодняшний день это не двойное гражданство. Это называется второе гражданство. Какая разница- мне не ведомо. Да ладно, мне. Им самим не ведомо. НО! На территории Крыма приоритетным является российское гражданство (первое) и как гражданин России вы имеете все "права" россиян, ну и обязанности. Выезд на территорию Украины будет осуществляться в визовом режиме. Ну, а на территории Украины можете пользоваться Украинским паспортом. Ну и еще! То, что всего 6 человек изъявили желание остаться гражданами Украины- ЛОЖЬ!!! (Господи, как я культурна, бляха- муха!). Мое заявление было 19-м. После меня в очереди стояло человек 20. Сегодня я была там и к моему удивлению, очередь на отказ от российского гражданства была больше, чем за гражданством. Кого интересуют правовые аспекты, читайте мой предыдущий пост и комментарии к нему. Или задавайте вопросы здесь. Что знаю- расскажу.
Миграционная служба работает ежедневно с 9-00 до 18-00. Обеденный перерыв с 13-00 до 14-00.

Більше на ФБ групі: https://www.facebook.com/groups/832034556813909/permalink/838615019489196/

Чтобы это не повторилось.

Тут я не буду писать про котиков-собачек, сиськи-письки, ненависть к власти или оппозиции, олимпиаду,цветочки и похудение. Прикольчиков тоже не будит. БукоФ -- много и читать не обязательно если вас всё в жизни устраивает. 

Написал я это для того чтобы кто то мог прочесть и задуматься о том как должно быть и как может быть, а не только о том что всё не так. Очень признателен тем моим друзьям которые голосовали за януковича и не опускались до хамства и оскорблений лично мне , за то что я всегда был категорически против него и его пр..

 То что сей час происходит повторится не должно. Все уже понимают что не будет ни какого разделения страны и Россия выведет свои войска или как минимум не будет делать новых угроз.

Для того чтобы всё это не повторилось,нужно сделать несколько простых вещей, которые не требуют больших денег или какого то особенного ресурса.

 Нужно в стране внедрить опыт стран у которых можно поучится. Для примера -- Швейцария. Все знают что  на территории этой страны живёт несколько национальностей, но ни кто ни кого не принуждает к какому то языку, обычаю или религии. Без уважения   друг к другу,этого они ни когда не достигли бы. Но уважение нельзя получить как например богатство -- в наследство. Уважение достигается своими действиями. Конечно, сын уважаемого человека имеет какой то аванс уважения по происхождению, но аванс -- это плата за труд который предстоит сделать или который не завершён. 

Ни какие законы о языках не гарантируют уважения. Мы это уже прошли. Помните :"Тэляча мова" , -- как сказал один гаишник. После его слов уважение к тем кто говорит на русском -- пострадало.

Если на бытовом уровне мы не будем проявлять уважение -- законы сделают всё только хуже.  Если будет уважение -- законы просто регулируют отношения.

 Самоуправление.

Самоуправление возможно только в том случае если в конкретном месте где живут люди, они смогут решать сами сколько им собирать налогов и на что им эти деньги тратить. Очень не справедливо если налоги платятся в том месте где расположен главный офис, а не там где производство которое и есть источник прибыли.

Мы, народ, из своей среды, должны на местах выбирать всех чиновников которые нам нужны для управления и сами принимать решение о размерах и способах оплаты их труда.

 Также, при возникновении споров, при расследовании преступлений и принятии решений о наказании преступников , мы должны сами, из своей среды выбрать для этого людей которые будут всё это делать. Конечно, нам нужны будут специалисты в узких областях, таких как эксперты, следователи, юристы и так далее. Мы можем их нанять на работу и если они будут эту работу хорошо выполнять -- они будут иметь источник к существованию и уважение  общества. Если же они будут злоупотреблять своими возможностями -- мы как минимум перестанем им платить. Как максимум -- сами их арестуем и будем их судить и выносить им приговор который будет справедлив так как это наша воля. Сей час, когда мы имеем власть которая избирается не понятным для большинства людей способом  и потом все силовики назначаются откуда то из Киева, а нам остаётся только им подчинятся и судится с ними в судах, где судьи которых мы не выбирали и законы в создании которых мы не участвовали справедливости не может быть даже теоретически.

 Кроме того, каждый человек имеет право владеть коротко-ствольным нарезным  оружием. Ограничением может быть только возможность нести за это ответственность или не желание нести такую ответственность. Носить скрыто заряженное оружие могут люди которые получили навыки использования по аналогии с правами на вождения транспортом. 

Открыто носить заряженное оружие могут только представители власти которые выбраны людьми. 

Для оружия которое используется как спортивное или для охоты -- уже есть правила. Их можно усовершенствовать, но они вполне логичны.

Из возможности владеть и носить оружие следует возможность людей создавать народное ополчение для поддержания порядка, противостоянию властям если они нарушают права и свободы людей которые их выбрали или закон который был одобрен этими людьми. Кроме того ополчение может быть использовано в случае войны.

Армия

Все мужчины которые являются гражданами -- обязаны к прохождению воинской службы . Однако людей которые проходят воинскую службу нельзя использовать как рабов . Солдаты и командиры -- это люди которые получают военные специальности и тренируются в совершенствовании этих знаний и навыков. Воинская служба допускает отказ человека носить или даже брать в руки оружие -- это право человека. Однако эти люди могут быть например санитарами, поварами , механиками и другое, по этому не могут уклонятся от прохождения службы. Первый раз человека призывают не больше чем на один год. В дальнейшем каждый год на сборы для подтверждения навыков и знаний, а так же для приобретения по возможности новых военных специальностей.

Все военнообязанные должны по месту своего проживание хранить в исправном состоянии свою воинскую форму и личное оружие и явится в случае мобилизации или на сборы в форме и с оружием или так как ему будет приказано явится.

Женщины могут служить в армии -- это их право.Женщины обязаны пройти минимальную теоретическую подготовку для того чтобы они знали что делают мужчины и чем они занимаются когда служат в армии.

Человек который категорически отказывается проходить военную службу не может быть за это наказан или оштрафован. Однако он и не может пользоваться всеми правами свобод, такими как избирать, быть избранным, быть в ополчении или иметь оружие. Это не значит что этот человек имеет меньше прав на помощь, как на пример медицинскую или какие либо пособия или пенсию по возрасту.

 Пенсия и не трудоспособность.

О своей пенсии человек должен позаботится сам. Государство и общество не берёт на себя такую ответственность кроме тех случаев когда человек не может позаботится о себе сам из за старости или болезни. В таких случаях выплачивается пособие которое для всех имеет одинаковые размеры и не зависит от того сколько этот человек работал и какие должности занимал. Однако люди могут создавать организации которые будут собирать пожертвования для выплаты людям за какие то заслуги перед обществом. Это должно быть добровольно и выплаты не должны облагаться налогом, так как деньги которые пожертвованы для этого -- заработаны людьми и налоги с этих денег уже уплачены.

 Я лично думаю что этот минимум позволил бы нам не попадать в такие глупые ситуации, как оккупация Россией Крыма.

 Не возможно было бы разгонять протестующих против не справедливости власти людей, за счёт налогов которые эти люди и платили этой не справедливой власти. 

 Если депутаты и прокуроры, богатые и бедные -- все будут служить в армии, а иначе они просто не смогут быть избраны на эти посты -- армия у нас будет не рабская. Армия не должна быть наёмной, потому что человек не согласится умирать за деньги, а только за свободу и честь. За деньги же только убивают. 

 Если у нас будет такая воинская повинность как я описал, то военные конфликты с нами не будут возможны в принципе. За считанные часы можно будет мобилизовать несколько миллионов солдат, а в мирное время это не будет тяжёлым бременем для людей. Но "дом который разделился сам в себе -- не устоит".

Я думаю что понимаю тех людей которые голосовали за януковича и его партию. Возможно они думали что все правители не справедливы, так пусть будет наш земляк -- может он к нам будет менее жесток потому что мы земляки.  Потом они поддерживали его потому что это их выбор. Но он их выбор не оправдал и к ним относился как в поговорке "Бей своих чтобы чужие боялись".

И ещё

Те люди которые сей час оказались у власти -- они должны уйти. От януковича и пр они мало чем отличаются. У них есть сей час возможность создать основу, условия для того чтобы у нас появилась свобода.  Если они так сделают, тогда можно простить им то что они сделали и то что они не сделали. Это не снимает с них ответственности, но можно их оставить без наказания если они сделают возможность свободы и не будут мешать нам жить. 


Мета - Правда! Засіб - Право!

Зараз вже можна чітко і однозначно визначити, що сучасна узурпаторська влада в Україні не збирається йти на поступки і компроміси, щоб тихцем піти і тим зберегти власні шкури і сідниці, а буде битись з власним народом до останнього, щоб подолати силою, залякати людей і за тим довічно залишитись панівною верхівкою. Однозначно ясно, що буде і введено військовий стан в Україні, як і буде звернення по допомогу та інтервенцію федеральних військ з РФ яко "миротворців" і ще багато чого кривавого, чого важко передбачити, але вже цілком можна спостерігати в аналогіях типу подій в сучасній Сирії, де "рука Москви" більш ніж впливова. Маємо вже до цього готуватись, або змиритись.
Висновок тут один: щоб не було кровопролиття, нам всім потрібно змиритись з тим всім злочинним свавіллям влади в Україні, змиритись з узурпацією влади і потихеньку розійтись по домівках, поховатись і забути про будь-яку людську і громадянську гідність. Жити, як живуть зараз в Північній Кореї, Белорусії, Казахстані, Російській Федерації тощо. А що? Живуть якось люди! А чим ми гірші або кращі за них? Виживемо якось...

Хто іншої думки - той ясно і чітко розуміє, що тим самим він стає на тяжкий кривавий шлях боротьби, отже буде там, де вже є я.
Не маю бажання закликати і казати якісь високі банальності, але водночас потрібно знати прості основні істини, що окреслюють мету цієї боротьби і я їх знайшов на сторінках простого шкільного підручника "Правознавство", випущеного у державному львівському видавництві "Світ" ще у 1994 р. за редакцією Михайла Настюка. Нижче наводжу ці сторінки з своїми позначками і рекомендую уважно вчитатись та обдумати, чи варті задекларовані тут ідеї та людські цінності тяжкої кривавої боротьби задля їх реалізації чи не варті? 
Для мене ясно чого добиватись: щоб в Україні постала Правда - потрібно, щоб в Україні сповна діяло Право! Не ось ця сучасна псевдо-законність діяла, а реальна сила Закону! Механізм держави базується на праві, яке реалізується як безумовна категорія. Поки що тут одні знаки запитань і потрібно чимало зусиль, щоб ці зігнуті знаки випрямити в окличні.
І я закликаю до цього! Мета - Правда! Засіб - Право!



82%, 18 голосів

5%, 1 голос

9%, 2 голоси

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Циклон с глазами

Я в глаз циклона не попадаю,
Ни с трех попыток ни с четырех
Я не вникаю в источник хая:
Кто лег, кто вылег и кто там лох.

Я к пирамиде шута Маслоу 
Стремянку ставить не тороплюсь.
Не завожусь я от злого слова,
Ни в лай не верю ни в слово-шлюз.

В открытой секте "Кому херово"
Портал свободен и вход открыт.
Взрывчаткой там угостят любого
Там неофит - и уже шахид.

Заправят в рот неофиту манку,
Заправят в мозг лоботрясу штампы.
Картуши вставят в башку с изнанки - 
Готов конвейерный раб из лампы.

Не попадаю я в центр циклона,
В зеленый глаз на траве зеленой.
Циклон внедрен обертоном, фоном,
Кривой картиной и искаженной...

я БУДУ! а ТИ?



Когда нибудь мои дети спросят меня - а что ты, папа, сделал для того чтобы мы жили лучше?..

Я смогу ответить - что я был там, а ТЫ?

«МЕНТ» як діагноз

                                                                              
Коли сьогодні мова заходить про міліцію, то навіть маленька дитина здатна усвідомити, що міліціонер далеко не той, хто захистить, а , швидше, той, кого потрібно боятися. Вислови типу «мент в законі», «ментовство», «мусор», «взятка» підсвідомо у більшості громадян асоціюються саме з працівниками внутрішніх сил. А в час, коли наша докорінно гнила влада втрачає останній зв’язок з народом та все сильніше душить трудовий люд руками своїх псів, саме міліція стала таким собі зліпком у мініатюрі того безладу, корупції та гнилі, кота розкладає та нищить наскрізь наше українське суспільство.



 Зауважу, що експерти, наголошують: 70% громадян, а це — абсолютна більшість, не довіряють міліції. Люди упевнені, що законними методами перемогти зло у подобі «мента» не можливо і вбачають самосуд чи не єдиним способом хоч якось встановити справедливість.

Тож, як стають «ментом» і чому бути ним сьогодні вигідніше, аніж міліціонером?

 Міліцейська служба в Україні сьогодні вкрай непрестижна. З одного боку - вельми скромні зарплати. З іншого - тотальна недовіра до органів МВС через корупцію, тортури і зловживання. Та все ж потрібно бути остаточним параноїком, щоб повірити в те, що в міліцію спеціально йдуть, аби грабувати і калічити своїх співгромадян. Багато молодих людей, які вступають до школи міліції, дійсно хочуть ловити злочинців і захищати невинних. Але цинічна правоохоронна система сьогодні вибудувана так, що наївні юнацькі мрії вщент розбиваються відразу ж після закінчення вузу. Адже кожен, хто потрапляє у пащу цієї кровожерливої системи, має зробити вибір: або залишатися чесним, або жити безбідно. Тому велика частина вибирає останнє саме через бідність, яка, як відомо, є першопричиною і зловживання, і корупції.

 Приміром, в США американський сержант поліції за роки бездоганної служби може заробити на власне житло, бунгало біля моря чи озера, і недорогу яхту - щоб рибалити на старості років. Або відкрити свій невеликий бізнес - не лоток на базарі, а ресторанчик або бар.

 Український сержант міліції може дослужитися до, приміром, підполковника. Але якщо служба його була бездоганною в прямому сенсі слова - хабарі не брав, справи під замовлення не відкривав і не закривав - його заощаджень і пенсії вистачить хіба що на стару хату в глухому селі, та ще й картоплю садити доведеться, щоб не вмерти з голоду.

 Тож саме через непрестижність професії зустріти в її лавах обдаровану молодь вкрай важко. Все частіше там трапляються індивідууми не тільки важкої долі, а й з дивною ментальною конституцією.

 З іншого боку, у лави в МВС приходять хлопці після строкової служби в ЗСУ. А, як відомо, в армію потрапляють в Україні або ті, у кого не вистачило грошей відкупитися, або ті, у кого не вистачило мізків, щоб вступити до вузу. Кандидатам на службу в міліцію дозволяють перездавати психологічні тести доти, поки вони їх не пройдуть. Такий контингент не знає елементарного, і за своїм психотипом взагалі не може бути міліціонером.

 Юрій Ірхін, начальник кафедри прикладної педагогіки по роботі з персоналом Національної академії внутрішніх справ упевнений, що в МВС, як і в більшості правоохоронних структур, на тлі роботи зі специфічним контингентом особливо відчутна професійна деформація. Одних працівників це робить асами своєї роботи. Інші, навпаки, стають цинічними і жорстокими, у них зникають будь-які людські емоції.

 Соціальний психолог Володимир Селіванов вважає, що міліція - це структура, в якій влада і сила є стрижневими цінностями. Тому служба в органах приваблива для суб'єктів з яскраво вираженим прагненням до влади.

 - Для людей визнання їхньої сили - одна з ключових соціальних потреб, - пояснює він. - Таку потребу часто розуміють як повагу. А поваги і визнання сили можна досягти двома способами. Перший - самому ставати сильніше, досвідченіше, важливим для суспільства. Другий - принижувати інших, підтверджуючи таким чином свою силу.

 Та все ж загальне негативне ставлення до всіх без винятку міліціонерам таїть в собі небезпеку. Небезпека ця полягає в тому, що люди, на яких покладено обов'язок захищати законні права кожного з членів суспільства, виділяються в окрему соціальну групу, яку всі решта відкрито ненавидять. Ненависть здебільшого інстинктивна, а тому - ірраціональна. Простому «менту», ні в чому не замішаному, вона незрозуміла. Тому, стикаючись з цією ненавистю, він ненавидить у відповідь.

 До слова, нещодавно міжнародна організація Amnesty International закликала українську владу створити незалежну систему для розслідування міліцейських злочинів, інакше все більше людей наважуватимуться на самосуд.

Ненависть породжує ненависть

 А тим часом конфлікт суспільства з міліцією триває. Активісти переконані: потрібно провести тотальну реформу структури, щоб звільнити до 90% її співробітників, адже в Україні на цей час найчисленніший корпус міліції з-поміж усіх держав Європи. На 100 тис. населення України у нас 786 працівників внутрішніх справ. З них майже десята частина, — працівники державтоінспекції, які здебільшого не допомагають учасникам дорожнього руху, а займаються здирництвом, викликаючи обурення громадян.

 Крім того, за даними останнього соціологічного дослідження, яке проводилось Харківським інститутом соціологічних досліджень в 2011 році, масштаби «міліцейського насилля» надзвичайно великі. Так, 60% громадян вважають, що в Україні від застосування «міліцейського насилля» взагалі не застрахований ніхто, а приблизна кількість осіб, котрі зазнали насилля з боку міліції, становить 980 тисяч.

 За даними ХІСД 65% опитаних міліціонерів допускають застосування тортур як ефективного методу для розкриття злочинів, а 40% взагалі визнали тортури допустимим видом покарання за вчинений злочин.

 Тож, виходить, що майже половина існуючих працівників внутрішніх справ - насильники, мучителі та потенційні вбивці.
А від цих «ментів» позбавлятися потрібно терміново.

 Відповідно, чисельність міліції необхідно скоротити до європейського і світового стандартів із розрахунку один міліціонер на одну тисячу людей населення в державі. Оскільки чисельність населення в Україні сорок шість мільйонів чоловік, корпус міліції в Україні повинен становити не більше сорока шести тисяч осіб. Таке скорочення забезпечило б зростання заробітної плати міліціонера та уможливило його достойне «акорупційне» існування.

 Однак цього не відбувається, оскільки наважитись розірвати ланцюг харчування «верхів» за рахунок одного із найпотужніших наповнювачів «корита» - «ментів» не вигідно сьогодні нікому: ні Захарченку, ні МВС, ні Президенту. Ще жалібніше виглядають наміри провести реформування у рядах працівників внутрішніх справ. Цікаво, як може «мент в законі» реформувати МВС та ще й за умови існування собі подібних «бандитів в законі»? Звичайно, якщо і буде реформування – то суто косметичне, вагомих змін воно просто не принесе, адже ніхто не захоче добровільно перекрити канал безперервної подачі «бабла».

 До речі, ідею протистояння міліції та народу «занотували» деякі провладні політ- та медіа-«технологи». І цілком логічно, що тема протистояння «менти і люди» буде розкручуватися напередодні 2015 року.

Перезавантаження, або почати з чистого листка…

 Ідея про тотальну люстрацію міліції це вже мейнстрім і вона вже не потребує додаткового піару. Всі нормальні люди так думають: «міліцію треба розігнати повністю, або, принаймні, її 99% і набрати нову з нуля». Грузія ж це зробила, чому ми не здатні?

 Серед найвідоміших для пересічного українця грузинських реформ – реформа МВС, внаслідок якої наскрізь корумпований правоохоронний апарат був без жалю скорочений, а на його місце прийшли молоді некорумповані люди. Результат для нас просто вражаючий – довіра грузинів до МВС у жовтні 2010 року становила, згідно дослідження Міжнародного республіканського інституту, 84% і поступалася лише довірі до церкви та армії. Цифра ще більш вражаюча, коли зважити, що у 2003 році цей показник ледь дотягував до 5%.

 В Україні, де міліції повністю довіряє лише 1%!, справді, необхідне глобальне оновлення правоохоронної системи, але не зміна вивіски. Але цьому на заваді стає інший нюанс роботи МВС – система оцінювання ефективності роботи правоохоронців. Нині, як і в радянські часи, «коефіцієнт корисної дії» підрозділів МВС визначають залежно від кількості викритих ними злочинів та адміністративних правопорушень. Тому міліціонерам стає невигідно діяти результативно: наприклад, ліквідувати наркопритон, про існування якого їм добре відомо. Адже саме він дає їм щоденний потік правопорушників і відповідно сотні розкритих злочинів замість одного-єдиного. Багато розкритих злочинів – більший штат і відповідне збільшення державних витрат на міліцію: 2013 року на МВС передбачено виділити 16 млрд грн, тоді як іще у 2010-му його профінансували на 13,1 млрд.

 Крім того, наслідками намагань міліції виправдати своє існування стають пошук цапів-відбувайлів, що відповідатимуть за скоєння злочинів власноруч. Приміром, міліціонери часто підкидають протизаконні речі людям, що перебувають у місцях позбавлення волі. В українських СІЗО та колоніях робити це особливо зручно, адже у вітчизняній пенітенціарній системі фактично відсутній механізм подання та розгляду скарг засудженими. Скарги арештантів не виходять за межі установ, бо всі листи обов’язково там переглядають. Звідси – цілковита відсутність скарг на адміністрацію установ. Прикметно, що від скарг на правоохоронців у 85% випадків утримуються й українці, які перебувають на волі, бо наперед розуміють їх марність.

 Протидією міліцейському «бєспрєдєлу» мало б стати притягнення до відповідальності кожного винного правоохоронця. Приміром, позбавлення волі терміном до 20 років з конфіскацією майна. Але поки що зі злочинами силовиків розбираються органи, які не є функціонально незалежними від міліції, тобто діє «кругова порука».

 Розірвати це замкнене коло теоретично можна за допомогою тотального скорочення міліції та створення нової незалежної та ефективної структури, яка займалася б розслідуванням усіх заяв про правопорушення з боку правоохоронців. До слова, рекомендації стосовно формування такого механізму, який оперативно й неупереджено вивчав би такі справи, не раз надавали і комісар Ради Європи з прав людини, і багато міжнародних організацій.

 Однак реформувати МВС можна тільки у комплексі із усіма правоохоронними органами і судовою системою. І не так як сьогодні, коли реформами назвали систему тотального контролю Адміністрації Президента. Це буде коштувати грошей і зламає комфорт телефонного права, але дасть справедливість і закон. Для цього потрібна команда однодумців - від Президента до міністрів і Генпрокурора. Особлива вимога - публічна прозорість цих дій. Бо нинішня одностайність керівної зграї служить лише їй самій, а діагноз «мент» прочитується в ній наскрізь.

 Руслан СЕКЕЛА, голова всеукраїнського комітету «НАСТУП»

"Конфлинкты и закон".