1.    Ходи на уроки танців. Будь-де і за будь-яких умов знайди викладання. Ходи на уроки танців, роби все, що викладають, розтягуйся та формуй себе. Це можливо тільки з дитинства, потім - буде надто пізно. А ще це позбавить тебе хлопчакуватості у майбутньому.

2.   Не довіряй мамі. Ні в якому разі не слухайся. Краще, взагалі не роби нічого з того, що вона вимагає. Тримайся де завгодно, аби подалі.

3.   Здорова їжа – це білок та овочі з невеликою кількістю рослинних і тваринних жирів. Білок – це головне. Виймай білок з яєць і споживай мінімум 7 шт на день. А також за кожної можливості знімай шкіру з сала і також споживай – це колаген, він корисний для твоїх суставів.

4.    Клізма – це така гумова груша, в яку набирають воду, і вводять у задній прохід. Знайди можливість дістати грушу, і користуйся кожного разу, як тебе нагодують якоюсь гидотою до зупинки кишківника. В інакшому разі – тобі буде важко рухатись, і почнуть набрякати ноги. Люди ходять по великому кожного дня, а не раз на тиждень.

5.   Відмовлятися їсти жирну гидоту – це є добре, і не ведись на докори. Завчи здорові продукти, що описані тут в пункті 3. Небезпечні продукти для тебе – вершкове масло, хліб та мучне, жирне та смажене, молоко (бо в тебе природньо недостатня кількість ферментів, що перетравлюють молочні продукти). Прислухайся до себе, коли тобі бридке молоко, і не ведись на докори, не пий його через силу.

6.   Отримувати найвищі оцінки – не принизливо. Не вір всім дітям у школі, що створюють такий стереотип. Після школи подивишся, хто принижений непотріб, а хто куди поступив і ким по професії став.

7.   Не відмовляй тренеру з бойових мистецтв, який хотів, щоб ти навчалася. Навіть сама знайди таку секцію якомога раніше, і займайся.

8.   Не роби вибір на користь музичної школи заради мами, коли тебе змусять обирати щось одне між художньою і музичною школами, через відсутність можливості встигнути все. Думай в першу чергу про себе, і те, що любиш ти. На маму забий – вона в своєму житті розбереться.

9.   Не ведись на докори мами, що ти думаєш тільки про себе  - думати та піклуватись про себе це добре, а не погано. Повір, вона про себе піклуватиметься в першу чергу, а не про тебе.

10.         Не віддаляйся від найрозумніших хлопців, що намагаються спілкуватися з тобою. Ні, це не збочення. Вони просто відчувають розумну людину. Бо в тебе майже чоловіча логіка. (Але будь обережна про всяк випадок).

11.         Те, що з тобою спілкуються здебільшого хлопці – це не збочення, а тому, що ти мислиш майже по-чоловічому. Але не дозволяй їм нічого зайвого.

12.         Ні, - коли хлопець хапає між ніг, або за груди – це не дружній жест. Так – треба розізлитися і образитися . Так – це не варто ігнорувати і вважати, що це по-дружньому, це не по-дружньому, і від таких слід триматися подалі. Або розважатися, якщо хочеш, але ні в якому разі не дозволяй себе переконати, що то є нормою. Такі ніколи не поважатимуть тебе, і за твоєю спиною казатимуть про тебе погано, якщо будеш ігнорувати і дозволяти таку їхню поведінку.

13.         Добрих чужих дядь не буває.

14.         Коли чужий мужчина на вулиці щось хоче запитати – не ведись. Він не щось запитати хоче, а зробити тобі зле. Нормальний – запитає все у дорослої людини. І вже точно не серед парку або безлюдної вулиці. Найкраща поведінка для дівчинки в такій ситуації – проігнорувати, а якщо починає наближатися  - втекти чим скоріш. Якщо ж вирішила заговорити – тримай відстань від цього мужчини у кілька метрів, говори здалеку і відходь або тікай, навіть якщо він робить вигляд, що йому не чутно. Небезпечними можуть бути і не тільки чоловіки, а й жінки, і молоді люди теж. Не переживай – як виростеш, ще наспілкуєшся з незнайомцями.

15.         Коли від тебе силою вимагають якоїсь інформації – не вигадуй якісь фантазії тільки тому, що втомилася віднєкуватись. Краще продовжуй казати «ні» та «не знаю». Втома краще  за те, до яких наслідків можуть призвести вигадки.

16.         Не вір у те, що чорні цяточки на зубах дитини – то нормально. Змушуй себе переборювати страх і лікувати в стоматолога зрання будь-які потемніння на зубах. Молочні зуби – то не пусте. Якщо не лікувати молочні зуби – вони заражатимуть нові корінні, що поруч, і взагалі всю ротову порожнину. Тоді – все життя лікуватимешся, і вилікуєшся тільки якщо пощастить.

17.         Ніколи не зустрічайся з хлопцями тільки тому, що інші вже зустрічаються.

18.         Ніколи не бійся тих хлопців, що насправді подобаються, бо втратиш їх назавжди, і зустрічатимешся тільки з тими, хто не подобається заради того, щоб подружки не сміялися з тебе, що ти ні з ким не зустрічаєшся.

19.         Ніколи не говори хлопцю, що він тобі подобається, якщо сам не запитує про це. Найкращий вихід – робити  знаки уваги (посміхатися, дружити, кокетувати), але без зайвих слів. Поки він сам не зацікавиться. Якщо ж не зацікавиться – змирись, і знай, що зайві слова – не  вирішують нічого, а тільки гірше тобі ж.

20.         Запам’ятай – краса це абсолютно відносне поняття, і не комплексуй ні за якого приводу. Коли ти виростеш, і подивишся фотографії, то будеш сміятися над тим, кого в школі вважали супер-красотками. І зрозумієш, що люди до якогось віку (кожен по-різному) здатні бачити тільки обгортку – красивий одяг, прикраси, або фарби на волоссі – і не здатні бачити зовнішність за тим всим, а тим більше – людини. Ось чому більшість красунь у дитинстві не були примітними. Краса дитини та підлітка – це кропітка праця над його стилем і зовнішнім виглядом батьків (або тих, хто  піклується). І твоя мама не винувата, що їй не вистачає часу й коштів на ці «дрібниці».

21.         Пий чисту воду. Постійно пий воду, багато води. Не звертай уваги на дорікання «водохльоб». Ті, хто критикує чи висміює «водохльобство» – дурні.

22.         Слідкуй за своїми бажаннями, аналізуй, і роби те, до чого тягне. Нарікання «та ти робиш те, що хочеться» також тільки дурні кажуть. Можеш відповісти «так, я роблю те, що хочу я, а не те, що хочеш ти». Але слідкуй, щоб твої бажання були корисними тобі. Бажання проспати школу – тобі ж нашкодить. Краще наступного разу, коли мамі захочеться вночі з тобою гуляти – відмовся і ляж раніше спати.

23.         Завжди відмовляйся від всього, що тобі шкодить. Мама хоче всю ніч тобі розповідати про життя – не шкодуй її, відмовляйся, хай подружок шукає, їй же краще буде. Мама на тебе зпихує якусь провину, бо їй соромно від того, що то вона зробила -  не бери на себе ніяких чужих провин, бо потім тобі не довірятимуть, а не їй. Відмовляйся від всіх авантюр у які тебе втягують, навіть дуже близькі люди. Відчуваєш, що тобі це не подобається – прислухайся до себе, і не ведись.  Повір – це буде правильно, як би тебе не пресували чи не намагалися висміювати за це. Думай тільки про себе.

24.         Не слухай матір, коли вона перешкоджає тобі у спілкуванні з батьком і родичами, розповідаючи, що то дуже погані люди. В них свої відносини – в тебе мають вибудовуватись свої власні. Не відомо що між ними сталося і хто винний. Поки в тебе хороші відносини з людьми – концентруйся на саме на цьому, а не на розповідях того, чого ти не бачила на власні очі, і не знаєш правди. Якщо ж ти бачиш, що люди справді неприємні – тоді вже приймай рішення.

25.         Не слухайся ніколи і не за яких умов, коли тобі матір (чи родичі) перешкоджають у спілкуванні з іншими людьми. Слухняність тут зовсім недоречна. Тікай з дому – це правильно. Слухатися і перетворюватися на одинака – не правильно. Деякі батьки хворобливо самотні, і намагаються зробити такими самими своїх дітей, щоб ті стали для них компанією. Не ведися – це прірва, крах. Ти все правильно робиш, коли тікаєш і гуляєш у компаніях. Тільки не дорікай собі за це, і не відчувай себе паскудно через це. Ти все правильно робиш, коли не слухаєшся.

26.         Ніколи не знайом друзів з батьками, якщо сумніваєшся в їх адекватності. Це може перетворитися на неприємність для тебе. А можеш навіть втратити цих людей. Більшості з дітей незрозумілі  неадекватні відносини у сім’ї. І коли мама починає наговорювати на тебе – вони більше схильні їй повірити, аніж у те, що у вас погані відносини, і можуть припинити спілкування. Запам’ятай – сумніваєшся в адекватності батьків – зроби так, щоб вони ніколи не могли дістатися твоїх друзів, і особливо – бачитися з ними. Кажи всім, що вони надто зайняті, і не мають часу.

27.         Якщо стикаєшся з протизаконною поведінкою дорослих або дітей у школі – найгірше рішення ігнорувати. Правильно – письмове звернення до керівництва з викладенням всього у заяві. Керівництво – це класні керівники, завучі, директор.  Якщо звернення усне – вони можуть це ігнорувати. Письмове (ще собі сфотографуй копію) змусить їх щось вирішувати. Якщо і письмове ігнорують – є вищі інстанції, у навчальних закладах це Міністерство освіти. Тощо. Ти все правильно робиш, що не вдаєшся до сварок. Сварки – не вирішення. Можна спокійно все вирішувати, просто робити правильно. Присікай будь-які намагання батьків, друзів чи родичів йти бити морди.  Бо твоя мама не боксер і не мужик, і все це буде тільки смішно, і тобі ж мінус в репутації. Навіть якщо знайдеться мужик, що піде всіх переламає – все одно це тільки тобі ж піде на гірше, бо то неадекватний варіант.

28.         Ніколи не слухай чиїхось сварок в свою сторону. Відгавкуватися – погана ідея. Ігнор – правильно. Людина, що свариться - для тебе не співрозмовник. Покидай такі розмови одразу ж. І припиняй спілкування з такими. «та ти не можеш відповісти» - не повинно бути для тебе приводом продовження розмови. Такі люди намагаються витягти з тебе енергію. Не піддавайся і просто покидай.

29.          Не дозволяй мамі жити з тобою в одній кімнаті. Якщо у квартирі є вільні кімнати – просто переходь туди жити, і не дозволяй їй жити із  тобою в одній кімнаті. Вона хворобливо самотня і має навчитися сама вирішити це. Якби ти так зробила – можливо, вона би образилася, психанула і на зло всім почала би жити нормальним життям і знайомитися та товаришувати з людьми.  Або й з родичами миритися.

30.         Не дозволяй нікому бити свого домашнього улюбленця. Перешкоджай насиллю. Якщо треба – хапай улюбленця і тікай з дому з ним, комусь про це розкажи, та знайди йому інших власників. Так ти збережеш життя тваринці, що ні в чому не винна, і тоді тобі не доведеться про це згадувати і шкодувати.

31.         Не погоджуйся, коли мама приводить додому цуцика. Вона все-рівно не буде за ним нормально дбати. Попроси її не робити цього, не брати цуценя.

32.         Якщо бачиш, що хтось у сім’ї хворіє, а дорослі це заперечують – не зупиняйся, навіть коли тобі кажуть, що без згоди дорослого нічого не поробиш. Шукай тих, хто може щось зробити, не покладаючи рук! Бо ігнорування хвороб може призвести до непоправимих наслідків. В майбутньому ти можеш опинитися під тягарем догляду за інвалідом. А може бути все інакше, і замість того, щоб стати інвалідом – людина могла би жити повноцінним життям бути твоїм повноцінним родичем.

33.  Ні за яких умов не вдавайся до поринення з головою в захоплення, які виконуються наодинці (читання, малювання, готування їжі, в'язання тощо) - хибна думка, що вміння готувати забезпечить щасливе сімейне майбутнє. Навпаки. Найшвидше вискокують заміж і нарождують ті, хто відзначився як місцева шалава, дівка легкої поведінки, або безповоротня гуляка. Таке життя - всі відомі мені хазяйновиті дівчата самотні й бездітні, всі шльондри - заміжні здебільшого за хорошим мужчиною і виховують красивих діточок.
Можливо, якщо приховувати свої хазяйновиті схильності - можна уникнути самотності.
А ще помітила - ті, хто разом з хазяйновитістю, ще й релігійні традиції підтримують, чи ходять до церкви - також лишаються самотніми й бездітними. А ще ті, хто зберігав цноту для одного єдиного.
Уникай всього, що лишає тебе наодинці - тримайся всього того, що забезпечує присутність у компанії одноліток. Обирай хоббі, що з'єднують з однолітками - групові види спорту , ансамблі, тощо.
А ще - хибна думка, що  потрібно розвивати розум. Світу не потрібні надто розумні люди. Головне - щоб не відставати від оточення. Просиджування за книжками зробить тебе настільки розумною людиною, що світ просто не здатен буде тебе осягнути, і лишишся на самоті. Або ще гірше - тебе намагатимуться знищити, як дещо неконтрольоване і підозріле.

Киев. Подол. Конец 50-х – начало 60-х. Жили мы на Борисоглебской в десятом номере. Типичная "сталинка" зачатая перед войной и законченная по её окончанию. Три парадных имели по пять этажей и два по шесть. В этих двух были даже лифты с деревянными кабинами в сетчатом ограждении. Жители парадных строго следили, чтобы мы, мелкие их отпрыски, лишний раз праздно не катались этими лифтами, дабы не повредить это благо цивилизации.

Двор у нас не нёс тогда асфальтового покрытия, а был земляной, с цепочкой сараев, клумбами и фонтаном посредине. Фонтан летом работал с непонятной периодичностью, а клумбы густо засаживали цветами жители первых этажей, гоняя нас, мальчишек и девчонок, игравших в прятки в этих буйных цветочных зарослях. В награду за проявленную бдительность, жильцы имели возможность к осени, перед урожаем, вымачивать в упомянутом фонтане деревянные бочки под засолку огурцов, помидор и прочей снеди на зиму.

Двор граничил с электростанцией ДЭС-1 (Государственная электростанция №1). Основанная в 1898 г. акционерным обществом "Савицкий и Страус" как ЦЭС-1, она была в своё время единственной в Украине общегородской электростанцией. Мой дед, вернувшись с Балтийского флота ещё до "эпохи исторического материализма", прослужил на ней всю оставшуюся жизнь. Будучи уже на пенсии, он иногда брал меня с собой, и мы навещали его бывших сослуживцев. На саму электростанцию меня, понятно, не пускали – как ни как, стратегический объект, но в помещении водокачки приходилось бывать не раз. Это небольшое, приземистое внешне здание на набережной напротив улицы Андреевской 1910 г. постройки сохранилось до сих пор. Внутри оно довольно глубокое. Ярусы разделялись металлическими сетками, и вся высота сооружения просматривалась насквозь, что оставило неизгладимое впечатление в моей юной, ещё не занятой памяти.

По территории электростанции бегал небольшой паровозик, гудки которого перекликались с пароходами на Днепре. Трубные звуки пароходов, порой, резко контрастировали с альтом паровозика. Периодически он выезжал со станции на набережную, и праздным пешеходам приходилось пережидать, пока не заканчивались его загадочные манёвровые действия.

Да, наш старый двор с возвышавшейся над ним кирпичной трубой электростанции и соседским старым домиком церковного смотрителя стоявшей когда-то на этом месте Борисоглебской церкви. Если в садик дома смотрителя мы бегали без всяких препятствий, то электростанцию от нас ограждал двухметровый сетчатый забор над крышами дощатых сараев, с которых нас периодически гоняли их бдительные хозяева. Всё это было в детстве. В юности эти сараи как-то незаметно стали кирпичными, электростанция утеряла своё значение, пароходы на Днепре исчезли, двор заасфальтировали, фонтан разобрали, а мы, бывшие его обитатели, разъехались не только по разным районам города, но и по всему земному шару.

Не знаю, возможно, это ностальгия, но грустно нынче смотреть на редкие оставшиеся деревья, на разбросанные пластиковые детские игрушки среди таких же пластиковых атрибутов на площадке во дворе моего детства. Там, где густо цвели когда-то клумбы с разнообразными цветами, над крышами сараев цвели в начале лета белые акации, бил периодически фонтан и бегали мы в своём беззаботном детстве под перекликающиеся гудки пароходов.

Чего-то я со счету сбился. Примерно восемьдесят литров сока нового урожая готово. Но еще остался сок прошлого и позапрошлого. По квартире передвигаться уже сложно. Именно поэтому попытки пересчитать сок так сложны. Они сопряжены с таким безумным количеством перестановок, что где-то после шестого десятка наступает глобальная путаница и ступор.

Ритм заготовки сока, если не брать крайние случаи, - четыре литра каждый вечер. Были и вечера без сока, были и по пять с половиной, но в основном - четыре литра в сутки.

Странный пацан сегодня был на УЗИ сердца. Год и семь месяцев. И типа там такой настрой царил, что всё полный пиздец, супер-офигенный порок сердца, родители носятся с ним, как с писанной торбой, в Киеве даже делали типа какую-то операцию, но выписок и нормальных документов никаких (а со слов какой-то зонд засовывали и от наркоза плохо отходил). Рубцов нет. Те заключения УЗИ, которые у них на руках, более, чем странные, противоречивые и абсолютно не соответствуют реальности. Никакого такого стеноза легочной артерии, как там написано нет. Абсолютно ламинарный кровоток через клапан. 190 см\сек и то, в самой быстрой точке. А так - 120-140. Ну да, градиент аж 10-14.5 mmHg. Офигенный стеноз (ухмылка).

Всё-таки, наша медицина сплошное разводилово.

Но самое ужасное, что папашка так много курит, что пока он сидел в кабинете, принимая живое участие в осмотре "смертельно больного" пацана, меня чуть буквально не стошнило прямо на его чадо от табачного перегара. Не переношу этого запаха. Я и курил-то (покуривал для вонючести) раньше только для того, чтобы не стошнило от жены (она очень много курила). Но, как только она смогла бросить, то и я наконец-то перестал прованиваться этим дерьмом. Хотя сигары вспоминаю с некоторым даже почти удовольствием.

Не смотря на то, что уже осень, на улице тепло как летом. Солнышко ласкает кожу нежными лучиками, в воздухе витают ароматы цветов, скошенной травы. Вокруг царит рай и в такой день просто грех сидеть дома. Поддавшись искушению, она вышла со своей душной маленькой квартирки и пошла гулять. Она смотрела на красоту природы но не замечала её. Ведь когда то в этом парке они гуляли вместе. Вот здесь когда они гуляли зимой, она поскользнулась, а он прижал её к себе не давая ей упасть. Она боялась идти дальше ведь там лед, но он смеясь вел её все дальше и говорил что никогда не даст упасть. Они долго блуждали по парку радуясь снегу и обществу друг друга. Они наслаждались этими беззаботными мгновениями счастья...
Но вот её память открыла ее внутреннему взору уже другой момент. Ночь, они гуляют по улицам любимого города. Им хорошо вдвоём они все время подшучивают друг над другом. Время летит незаметно, они идут не думая куда, зачем они просто наслаждаются этой чудесной ночью...
И снова смена картинки. Снова из глубины  памяти, от туда, где казалось никто уже не найдёт, всплывают все новые и новые воспоминания. Это счастливые воспоминания но они приносят ей боль. Жгучую, не выносимою боль. Она любила, любила страстно. Ей казалось что он центр ее вселенной. Только рядом с ним ей было безумно хорошо. И вот все закончилось. Почему? Зачем? Она не знала. "Не люблю" эти слова звучали как проклятие в ее голове. Ему просто показалась что ее чувства взаимны. Он признался ей в любви а потом... Потом он понял что не любит. Это было лишь минутное помешательство. И вот теперь она блуждает прекрасным осенним днем по алеям парка, смотрит на невероятные краски деревьев, слышит пение птиц. Но вся эта красота не приносит ни радости ни счастья, ни покоя. Эта природная, чарующая красота приносит ей только тоску. Тоску по тем счастливым мгновениям и по любимому который никогда не будет ее....

                                                                            По желанию собеседников выкладываю из старого архива.

Я спокойный и воспитанный. Наверное слишком. Мне редко удавалось знакомится с девушками на улицах. Проще в атаку:трясущимися руками (а страшно ведь!) вставил магазин ,передёрнул затвор и из траншеи вперёд.Тут жизнь и смерть рядом, нет ничего лучше этого состояния, имхо .А заставить себя знакомится-труднее. Глупость,а вот так и выходит.

 Она была подругой сестры моего друга. Я её как увидел,так сразу понял;она-моё. Это как удар током, электрический разряд . Подошёл и начал говорить.Это я умею. Но тут я напоролся на противоположность: она молчунья! Нет диалога, за вечер если две-три фразы сказала, так повезло! Удача любит упорных, а я-упрямый, таких она тоже иногда любит. Звонил, гулял часто, а в ответ-тишина. Но меня зацепило, значит проблему решать надо. Моё упрямство не имело предела и я предпринимал атаки в лоб и с фланга, но крепость не сдавалась. Но мысли прекратить осаду во мне не было. Тогда я решил применить последнее оружие и предложил;" А на дачу поедем? Я шашлыки готовить умею! А ещё вот это и это (длинный список блюд, рассказывал сочно и красиво! Держалась долго, но наживку хватила.)"

-Хорошо,но у нас ничего не будет!

- Откуда в тебе столько уверенности? - она в ответ улыбнулась, типа ответ знает но не скажет. Посмотрим .Приехали вечером, купались в великой реке, бродили по берегу. Потом я взялся готовить, жаренная картошка с яблоками, нежный салат. На решётке истомил острый и салатный перец, помидоры, лук, баклажаны. Содрал дымящуюся кожицу и пережмякал, посолив и окропив маслом. Кто скажет, что такая стихийная аджика плоха- выйти из класса!

  Шашлыки я отлелеял, пересыпал луком, зеленью и специями, замочил в кефире. Они нежные, как поцелуй девственницы!Они удались, быстро таяли во рту. Вечер удался, поели, сели на лавку, а тут облэнерго свет выключило!Это самое приятное отключение в моей жизни! И не надо говорить, что я их пособник!

  Великая спящая река, загадочная луна нашёптывала нам, лёгкий ветерок шевелил волосы. Небо полно звёзд и я пошёл по ним, пригодилась штурманская подготовка :я как начал называть созвездия и рассказывать о них,так подруга ко мне прижалась.Река тоже притихла и стала подслушивать ,на верху Млечный путь. Пришлось рассказать ,что это основная плоскость нашей Галактики и живём мы на переферии,на четвёртом хвосте. После осознания нашей ущербности мы начали целоваться. И вообще мне подумалось, что тут приличная девушка должна уступить! Так нет. Ну как не родная. А потом она мне:"Душ хочу принять!"

-Вперёд.

 Она понеслась,а полотенце забыла. Я дал себе быть коварным, взял полотенце, покрывало сел и закурил. Ждать пришлось не долго, полотенце вишь надо. Принёс и не дал красавице вытереться самой .Помог. Вспомнился совет преподавателя по минно- торпедному делу:" С миной надо как с девушкой: чутко, нежно и осторожно. А с девушкой- как с миной!" В тот вечер я видимо правильно работал со взрывателем. Может усердия лишнего приложил. Она пожаловалась;" Мне показалось или небо качнулось?"

-Я постараюсь качнуть небо ещё несколько раз!

Мы понеслись купаться, а купальника у ней не было,чувство солидарности во мне сыграло. Прибежали на пляж, купались в нежно-тёплой реке, а потом на покрывале я во второй раз слился с нею. Бессовестная Луна пялилась на нас и подглядывала. Снова купались и пошли по извилистой тропе. Она подскользнулась и упала. Я бессовестный воспользовался её падением. Пришли и целовались и обнимались глядя в звёздное небо. Потом я подхватил её на руки и унёс в дом.

 Через несколько время она стала матерью моего первенца."Я той ночью решила,что так будет!"-сказала мне она. Может быть так рождаются сыновья звёзд?

Фото 2014 го.. . на сегодняшний день 80%  восстановлено, 

Чемодан мирно спал себе в уголке вот уже лет 30, а теперь отправился спать за город, такие плюшкины - память и жалко ) [ гардероб 70-80-х ]

Давненько я ничего не рисовал и не писал стихов, впрочем поэтов и художников хватает и без меня. Также давненько не занимался политикой и политологией. Вообще запустил себя как обозревателя моды и спортивного комментатора. Как музыкант - уже давно потерял былую гибкость (когда-то приглашали в ансамбль). Спортивные достижения вообще оставляют желать лучшего, хотя среднестатистического мужчину моего возраста сделаю по всем параметрам, если буду "на ходу", т.е. - не лежачий. И в шахматах дальше 4-го детского разряда не продвинулся вообще, еле помню, как лошадью ходить. Резьба по дереву когда-то удавалась, но забросил. Лепить очень нравилось и продолжаю хотеть, но в последнее время шедевры не наблюдаются. А вот программировать иногда на коленке продолжаю и всякими недокументированными фичами баловаться - люблю пока. Хотя и тут уже давно старпёр. А ведь до сих пор с умилением и гордостью вспоминаю каким знаменитым крякером (тут без иронии - честно)  я был в конце 90-х, начале нулевых. Присылали заказы на взлом и реверсинг программ пачками со всей СНГ, выбирал какие и кому ломать, потому что реально не успевал. И даже за деньги было.

Но тоже в прошлом.

Балетом давно не занимался. На планере не летал вообще лет двадцать. В последний раз на одиннадцать метров в глубину на спор нырял тоже лет пятнадцать назад. Примерно тогда-же играл на бильярде с дочкой украинского академика, а чуть позже катал её по горному Крыму и поил парным молоком.

И вот еще упущение - ни разу в жизни не пел в караоке, и ни одной мраморной статуи потомкам не оставил.

Но есть и плюс. Мне кажется, что после того, как случилась череда очень нехороших (даже сильно плохих) неприятностей (и со мной, и с Крымом и вообще), я научился просто радоваться каждому дню и даже каждой минуте. Слишком уж призрачно это ваше, т.н. бытие.