хочу сюда!
 

Лиля

35 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «воспоминания»

Царапины

Я будто девочка в младшей школе
Вместо ответов одни вопросы
Снова стою, замирая, в холле
Только теперь я люблю осень.

Жизнь - словно старой кассеты пленка
Много царапин и звук шипящий
Лишь иногда если грустно только
Музыка кажется настоящей

Що би я сказала собі десятирічній



1.    Ходи на уроки танців. Будь-де і за будь-яких умов знайди викладання. Ходи на уроки танців, роби все, що викладають, розтягуйся та формуй себе. Це можливо тільки з дитинства, потім - буде надто пізно. А ще це позбавить тебе хлопчакуватості у майбутньому.

2.   Не довіряй мамі. Ні в якому разі не слухайся. Краще, взагалі не роби нічого з того, що вона вимагає. Тримайся де завгодно, аби подалі.

3.   Здорова їжа – це білок та овочі з невеликою кількістю рослинних і тваринних жирів. Білок – це головне. Виймай білок з яєць і споживай мінімум 7 шт на день. А також за кожної можливості знімай шкіру з сала і також споживай – це колаген, він корисний для твоїх суставів.

4.    Клізма – це така гумова груша, в яку набирають воду, і вводять у задній прохід. Знайди можливість дістати грушу, і користуйся кожного разу, як тебе нагодують якоюсь гидотою до зупинки кишківника. В інакшому разі – тобі буде важко рухатись, і почнуть набрякати ноги. Люди ходять по великому кожного дня, а не раз на тиждень.

5.   Відмовлятися їсти жирну гидоту – це є добре, і не ведись на докори. Завчи здорові продукти, що описані тут в пункті 3. Небезпечні продукти для тебе – вершкове масло, хліб та мучне, жирне та смажене, молоко (бо в тебе природньо недостатня кількість ферментів, що перетравлюють молочні продукти). Прислухайся до себе, коли тобі бридке молоко, і не ведись на докори, не пий його через силу.

6.   Отримувати найвищі оцінки – не принизливо. Не вір всім дітям у школі, що створюють такий стереотип. Після школи подивишся, хто принижений непотріб, а хто куди поступив і ким по професії став.

7.   Не відмовляй тренеру з бойових мистецтв, який хотів, щоб ти навчалася. Навіть сама знайди таку секцію якомога раніше, і займайся.

8.   Не роби вибір на користь музичної школи заради мами, коли тебе змусять обирати щось одне між художньою і музичною школами, через відсутність можливості встигнути все. Думай в першу чергу про себе, і те, що любиш ти. На маму забий – вона в своєму житті розбереться.

9.   Не ведись на докори мами, що ти думаєш тільки про себе  - думати та піклуватись про себе це добре, а не погано. Повір, вона про себе піклуватиметься в першу чергу, а не про тебе.

10.         Не віддаляйся від найрозумніших хлопців, що намагаються спілкуватися з тобою. Ні, це не збочення. Вони просто відчувають розумну людину. Бо в тебе майже чоловіча логіка. (Але будь обережна про всяк випадок).

11.         Те, що з тобою спілкуються здебільшого хлопці – це не збочення, а тому, що ти мислиш майже по-чоловічому. Але не дозволяй їм нічого зайвого.

12.         Ні, - коли хлопець хапає між ніг, або за груди – це не дружній жест. Так – треба розізлитися і образитися . Так – це не варто ігнорувати і вважати, що це по-дружньому, це не по-дружньому, і від таких слід триматися подалі. Або розважатися, якщо хочеш, але ні в якому разі не дозволяй себе переконати, що то є нормою. Такі ніколи не поважатимуть тебе, і за твоєю спиною казатимуть про тебе погано, якщо будеш ігнорувати і дозволяти таку їхню поведінку.

13.         Добрих чужих дядь не буває.

14.         Коли чужий мужчина на вулиці щось хоче запитати – не ведись. Він не щось запитати хоче, а зробити тобі зле. Нормальний – запитає все у дорослої людини. І вже точно не серед парку або безлюдної вулиці. Найкраща поведінка для дівчинки в такій ситуації – проігнорувати, а якщо починає наближатися  - втекти чим скоріш. Якщо ж вирішила заговорити – тримай відстань від цього мужчини у кілька метрів, говори здалеку і відходь або тікай, навіть якщо він робить вигляд, що йому не чутно. Небезпечними можуть бути і не тільки чоловіки, а й жінки, і молоді люди теж. Не переживай – як виростеш, ще наспілкуєшся з незнайомцями.

15.         Коли від тебе силою вимагають якоїсь інформації – не вигадуй якісь фантазії тільки тому, що втомилася віднєкуватись. Краще продовжуй казати «ні» та «не знаю». Втома краще  за те, до яких наслідків можуть призвести вигадки.

16.         Не вір у те, що чорні цяточки на зубах дитини – то нормально. Змушуй себе переборювати страх і лікувати в стоматолога зрання будь-які потемніння на зубах. Молочні зуби – то не пусте. Якщо не лікувати молочні зуби – вони заражатимуть нові корінні, що поруч, і взагалі всю ротову порожнину. Тоді – все життя лікуватимешся, і вилікуєшся тільки якщо пощастить.

17.         Ніколи не зустрічайся з хлопцями тільки тому, що інші вже зустрічаються.

18.         Ніколи не бійся тих хлопців, що насправді подобаються, бо втратиш їх назавжди, і зустрічатимешся тільки з тими, хто не подобається заради того, щоб подружки не сміялися з тебе, що ти ні з ким не зустрічаєшся.

19.         Ніколи не говори хлопцю, що він тобі подобається, якщо сам не запитує про це. Найкращий вихід – робити  знаки уваги (посміхатися, дружити, кокетувати), але без зайвих слів. Поки він сам не зацікавиться. Якщо ж не зацікавиться – змирись, і знай, що зайві слова – не  вирішують нічого, а тільки гірше тобі ж.

20.         Запам’ятай – краса це абсолютно відносне поняття, і не комплексуй ні за якого приводу. Коли ти виростеш, і подивишся фотографії, то будеш сміятися над тим, кого в школі вважали супер-красотками. І зрозумієш, що люди до якогось віку (кожен по-різному) здатні бачити тільки обгортку – красивий одяг, прикраси, або фарби на волоссі – і не здатні бачити зовнішність за тим всим, а тим більше – людини. Ось чому більшість красунь у дитинстві не були примітними. Краса дитини та підлітка – це кропітка праця над його стилем і зовнішнім виглядом батьків (або тих, хто  піклується). І твоя мама не винувата, що їй не вистачає часу й коштів на ці «дрібниці».

21.         Пий чисту воду. Постійно пий воду, багато води. Не звертай уваги на дорікання «водохльоб». Ті, хто критикує чи висміює «водохльобство» – дурні.

22.         Слідкуй за своїми бажаннями, аналізуй, і роби те, до чого тягне. Нарікання «та ти робиш те, що хочеться» також тільки дурні кажуть. Можеш відповісти «так, я роблю те, що хочу я, а не те, що хочеш ти». Але слідкуй, щоб твої бажання були корисними тобі. Бажання проспати школу – тобі ж нашкодить. Краще наступного разу, коли мамі захочеться вночі з тобою гуляти – відмовся і ляж раніше спати.

23.         Завжди відмовляйся від всього, що тобі шкодить. Мама хоче всю ніч тобі розповідати про життя – не шкодуй її, відмовляйся, хай подружок шукає, їй же краще буде. Мама на тебе зпихує якусь провину, бо їй соромно від того, що то вона зробила -  не бери на себе ніяких чужих провин, бо потім тобі не довірятимуть, а не їй. Відмовляйся від всіх авантюр у які тебе втягують, навіть дуже близькі люди. Відчуваєш, що тобі це не подобається – прислухайся до себе, і не ведись.  Повір – це буде правильно, як би тебе не пресували чи не намагалися висміювати за це. Думай тільки про себе.

24.         Не слухай матір, коли вона перешкоджає тобі у спілкуванні з батьком і родичами, розповідаючи, що то дуже погані люди. В них свої відносини – в тебе мають вибудовуватись свої власні. Не відомо що між ними сталося і хто винний. Поки в тебе хороші відносини з людьми – концентруйся на саме на цьому, а не на розповідях того, чого ти не бачила на власні очі, і не знаєш правди. Якщо ж ти бачиш, що люди справді неприємні – тоді вже приймай рішення.

25.         Не слухайся ніколи і не за яких умов, коли тобі матір (чи родичі) перешкоджають у спілкуванні з іншими людьми. Слухняність тут зовсім недоречна. Тікай з дому – це правильно. Слухатися і перетворюватися на одинака – не правильно. Деякі батьки хворобливо самотні, і намагаються зробити такими самими своїх дітей, щоб ті стали для них компанією. Не ведися – це прірва, крах. Ти все правильно робиш, коли тікаєш і гуляєш у компаніях. Тільки не дорікай собі за це, і не відчувай себе паскудно через це. Ти все правильно робиш, коли не слухаєшся.

26.         Ніколи не знайом друзів з батьками, якщо сумніваєшся в їх адекватності. Це може перетворитися на неприємність для тебе. А можеш навіть втратити цих людей. Більшості з дітей незрозумілі  неадекватні відносини у сім’ї. І коли мама починає наговорювати на тебе – вони більше схильні їй повірити, аніж у те, що у вас погані відносини, і можуть припинити спілкування. Запам’ятай – сумніваєшся в адекватності батьків – зроби так, щоб вони ніколи не могли дістатися твоїх друзів, і особливо – бачитися з ними. Кажи всім, що вони надто зайняті, і не мають часу.

27.         Якщо стикаєшся з протизаконною поведінкою дорослих або дітей у школі – найгірше рішення ігнорувати. Правильно – письмове звернення до керівництва з викладенням всього у заяві. Керівництво – це класні керівники, завучі, директор.  Якщо звернення усне – вони можуть це ігнорувати. Письмове (ще собі сфотографуй копію) змусить їх щось вирішувати. Якщо і письмове ігнорують – є вищі інстанції, у навчальних закладах це Міністерство освіти. Тощо. Ти все правильно робиш, що не вдаєшся до сварок. Сварки – не вирішення. Можна спокійно все вирішувати, просто робити правильно. Присікай будь-які намагання батьків, друзів чи родичів йти бити морди.  Бо твоя мама не боксер і не мужик, і все це буде тільки смішно, і тобі ж мінус в репутації. Навіть якщо знайдеться мужик, що піде всіх переламає – все одно це тільки тобі ж піде на гірше, бо то неадекватний варіант.

28.         Ніколи не слухай чиїхось сварок в свою сторону. Відгавкуватися – погана ідея. Ігнор – правильно. Людина, що свариться - для тебе не співрозмовник. Покидай такі розмови одразу ж. І припиняй спілкування з такими. «та ти не можеш відповісти» - не повинно бути для тебе приводом продовження розмови. Такі люди намагаються витягти з тебе енергію. Не піддавайся і просто покидай.

29.          Не дозволяй мамі жити з тобою в одній кімнаті. Якщо у квартирі є вільні кімнати – просто переходь туди жити, і не дозволяй їй жити із  тобою в одній кімнаті. Вона хворобливо самотня і має навчитися сама вирішити це. Якби ти так зробила – можливо, вона би образилася, психанула і на зло всім почала би жити нормальним життям і знайомитися та товаришувати з людьми.  Або й з родичами миритися.

30.         Не дозволяй нікому бити свого домашнього улюбленця. Перешкоджай насиллю. Якщо треба – хапай улюбленця і тікай з дому з ним, комусь про це розкажи, та знайди йому інших власників. Так ти збережеш життя тваринці, що ні в чому не винна, і тоді тобі не доведеться про це згадувати і шкодувати.

31.         Не погоджуйся, коли мама приводить додому цуцика. Вона все-рівно не буде за ним нормально дбати. Попроси її не робити цього, не брати цуценя.

32.         Якщо бачиш, що хтось у сім’ї хворіє, а дорослі це заперечують – не зупиняйся, навіть коли тобі кажуть, що без згоди дорослого нічого не поробиш. Шукай тих, хто може щось зробити, не покладаючи рук! Бо ігнорування хвороб може призвести до непоправимих наслідків. В майбутньому ти можеш опинитися під тягарем догляду за інвалідом. А може бути все інакше, і замість того, щоб стати інвалідом – людина могла би жити повноцінним життям бути твоїм повноцінним родичем.

33.  Ні за яких умов не вдавайся до поринення з головою в захоплення, які виконуються наодинці (читання, малювання, готування їжі, в'язання тощо) - хибна думка, що вміння готувати забезпечить щасливе сімейне майбутнє. Навпаки. Найшвидше вискокують заміж і нарождують ті, хто відзначився як місцева шалава, дівка легкої поведінки, або безповоротня гуляка. Таке життя - всі відомі мені хазяйновиті дівчата самотні й бездітні, всі шльондри - заміжні здебільшого за хорошим мужчиною і виховують красивих діточок.
Можливо, якщо приховувати свої хазяйновиті схильності - можна уникнути самотності.
А ще помітила - ті, хто разом з хазяйновитістю, ще й релігійні традиції підтримують, чи ходять до церкви - також лишаються самотніми й бездітними. А ще ті, хто зберігав цноту для одного єдиного.
Уникай всього, що лишає тебе наодинці - тримайся всього того, що забезпечує присутність у компанії одноліток. Обирай хоббі, що з'єднують з однолітками - групові види спорту , ансамблі, тощо.
А ще - хибна думка, що  потрібно розвивати розум. Світу не потрібні надто розумні люди. Головне - щоб не відставати від оточення. Просиджування за книжками зробить тебе настільки розумною людиною, що світ просто не здатен буде тебе осягнути, і лишишся на самоті. Або ще гірше - тебе намагатимуться знищити, як дещо неконтрольоване і підозріле.


Осень

Ветер осенний,
порывист и резок,
гребнем небрежным
ветви прочешет,
лист
второпях оторвет и
закружит,
пустит
корабликом
странствовать в луже.
Листья, скитаясь в
сиротской юдоли,
будут
метаться по ветренной
воле,
будут сметаться
прилежной метлою
путь
свой закончить
печальной золою.
Встану я рано, зола не
остыла,
разворошу
вместе с ветром что
было.
Тянутся дымом
тени в тумане -
утренних улиц
воспоминанья.

ЗАПИСКИ СУМАСШЕДШЕГО: корабли ходят, люди купаются,а плавают...

... плавают только какашки (С)


Летом в 1981-м я был мелким  и непослушным толстячком. Соседи по дачам на Осокорках (Киев) вешались, норовя меня подловить в темном углу, надрать уши и не только их, потому что, например:

- Соседская кошка, дико визжащая, была найдена с детским носком со слониками на морде, на верхних ветках шелковицы, поэтому сосед дядя Гриша, когда таки кошака снял, то вынужден был из-за ягодных пятен свою тенниску  «Динамо» потом использовать как половую тряпку.

- Рядом с дачными кооперативами жили-были и частные селяне, у двора одного  выпасался молодой, но уже крупный бычок. Я его отвязал, дразнил красным флажком (это был сигнальный для газовиков, чтобы баллоны меняли), но красный цвет его не возбудил, тогда я тонкой веточкой начал щекотать ему ноздри, от чего молодое расстроенное животное погналось таки за мной до самого пляжа,чего я и хотел . Правда, я сразу забежал в воду, нырнул, отплыв прилично от берега, а бычок  некоторое время «развлекался» devil с пляжниками, слава Богу, никого серьезно не покалечил.
 
- Тетя Аня почти целый год жила на даче, у нее были пчелы, были… но сплыли, так как я в жару, в ее  туалет, когда она пошла на работу,  с утра кинул две пачки  бабушкиных дрожжей, маленькая пасека была под уклоном, возмущенные дрожжами человеческие отходы с толстыми опарышами затопили к вечеру плацдарм под ульем. Расстроенныеdevil пчелы забрали матку и переселились к дяде Толе в сарай, не забыв при этом покусать (не смертельно) его и его же маленькую почти лысую серо-коричневую собачку неизвестной породы.

- Крепкий соседский дедуган дед Митя любил после портвейна поспать в самодельном рыбацком малом кресле с удочкой, поставив удочки на рогатины, он мирно спал. Я, вытянув одну удочку, снял с крюка  красного полчервя, и начал этим остатком  червя на крюке размахивать пред куцей мордой вечно голодной жабы. В результате жаба таки клюнула! devil Удочку я забросил назад, отошел от деда Мити на метра 3-4 , крикнул: «Клюет!» и начал уносить ноги, услышав чрез мгновенье за спиной « Шкряка, падла, шоб тебя!...пи-пи-пи..».

- Примерно в двести-триста метров от дачного кооператива был широкий залив с песчаной отмелью, где тоже купались, ну а я скромно сбоку ловил, стоя по грудь в теплой воде, ершей. При этом, что самое странное, несмотря на рядом купающихся людей, клев всегда с четырех-пяти вечера был хороший. И вот, в самый ответственный момент рыболовли мне приспичило «по-тяжелому». Я тогда еще не знал, что …ОНО не тонет. Одной рукой держа дрючок удочки, другой снимая плавки, я присел по горло и дал жару!!! devil  Незамедлительно вся «радость» всплыла у моего носа. Я в панике снова вскочил по грудь, бросил удку, и начал ударами по воде раскидывать свои последствия. В результате рядом  пострадали: неизвестная тетя с девочкой на руках и типа «капитанская» белая кепи с якорем на голове мужика. Мужику повезло, он единственный, кому повезло тогда меня поймать, вытащить из воды и надраить уши. 

И такое подобное продолжалось не раз, пока..
…. Чрез некоторое время к нам с бабушкой на дачу приехал батя. И пошли паломники, кто с челобитной, кто с угрозами, я тогда честно ныкался в пустой собачьей будке, благо собаки так и не завели.  После приема послов я заработал приз в виде ремня по задниццо. Приз наконец -то меня успокоил, но на некоторое время…

хе-хе..devil

Начало 60-х...

Киев. Подол. Конец 50-х – начало 60-х. Жили мы на Борисоглебской в десятом номере. Типичная "сталинка" зачатая перед войной и законченная по её окончанию. Три парадных имели по пять этажей и два по шесть. В этих двух были даже лифты с деревянными кабинами в сетчатом ограждении. Жители парадных строго следили, чтобы мы, мелкие их отпрыски, лишний раз праздно не катались этими лифтами, дабы не повредить это благо цивилизации.

Двор у нас не нёс тогда асфальтового покрытия, а был земляной, с цепочкой сараев, клумбами и фонтаном посредине. Фонтан летом работал с непонятной периодичностью, а клумбы густо засаживали цветами жители первых этажей, гоняя нас, мальчишек и девчонок, игравших в прятки в этих буйных цветочных зарослях. В награду за проявленную бдительность, жильцы имели возможность к осени, перед урожаем, вымачивать в упомянутом фонтане деревянные бочки под засолку огурцов, помидор и прочей снеди на зиму.

Двор граничил с электростанцией ДЭС-1 (Государственная электростанция №1). Основанная в 1898 г. акционерным обществом "Савицкий и Страус" как ЦЭС-1, она была в своё время единственной в Украине общегородской электростанцией. Мой дед, вернувшись с Балтийского флота ещё до "эпохи исторического материализма", прослужил на ней всю оставшуюся жизнь. Будучи уже на пенсии, он иногда брал меня с собой, и мы навещали его бывших сослуживцев. На саму электростанцию меня, понятно, не пускали – как ни как, стратегический объект, но в помещении водокачки приходилось бывать не раз. Это небольшое, приземистое внешне здание на набережной напротив улицы Андреевской 1910 г. постройки сохранилось до сих пор. Внутри оно довольно глубокое. Ярусы разделялись металлическими сетками, и вся высота сооружения просматривалась насквозь, что оставило неизгладимое впечатление в моей юной, ещё не занятой памяти.


По территории электростанции бегал небольшой паровозик, гудки которого перекликались с пароходами на Днепре. Трубные звуки пароходов, порой, резко контрастировали с альтом паровозика. Периодически он выезжал со станции на набережную, и праздным пешеходам приходилось пережидать, пока не заканчивались его загадочные манёвровые действия.

Да, наш старый двор с возвышавшейся над ним кирпичной трубой электростанции и соседским старым домиком церковного смотрителя стоявшей когда-то на этом месте Борисоглебской церкви. Если в садик дома смотрителя мы бегали без всяких препятствий, то электростанцию от нас ограждал двухметровый сетчатый забор над крышами дощатых сараев, с которых нас периодически гоняли их бдительные хозяева. Всё это было в детстве. В юности эти сараи как-то незаметно стали кирпичными, электростанция утеряла своё значение, пароходы на Днепре исчезли, двор заасфальтировали, фонтан разобрали, а мы, бывшие его обитатели, разъехались не только по разным районам города, но и по всему земному шару.

Не знаю, возможно, это ностальгия, но грустно нынче смотреть на редкие оставшиеся деревья, на разбросанные пластиковые детские игрушки среди таких же пластиковых атрибутов на площадке во дворе моего детства. Там, где густо цвели когда-то клумбы с разнообразными цветами, над крышами сараев цвели в начале лета белые акации, бил периодически фонтан и бегали мы в своём беззаботном детстве под перекликающиеся гудки пароходов.


Мысли о мужчинах...


Так уж повелось, что волей не волей а думаешь о них, о мужчинах. Феминистка ты, лесбиянка, мужененавистница или нимфоманка, все равно они в твоей голове. Иногда как раздражители, иногда как катализаторы, иногда как лекарство.
Думают ли о ни о нас так же? Конечно да. Но как? И как заставить мужчину думать о тебе?
Советов в интернете масса: будь загадка, будь недоступна, не звони или звони. Все они достаточно противоречивы и зависят от обстоятельств.
Недавно поневоле я заставила мужчину вспоминать меня с помощью запаха. Он признался, что в его прихожей и его постели остался аромат моих духов и он, натыкаясь на него, вспоминал меня. Приятно, конечно же, что ни говори. Но достаточно ли нам этого? Хочется же быть в его мозгу круглосуточно.
Как я уже говорила сейчас у меня период больше теоретический и вот на горизонте полезная (судя по отзывам) книга Ларисы Ренар Круг женской силы. Энергии стихий и тайны обольщения. Ну вот буду изучать. Как же их, мужчин, обольстить, приручить, не попав в зависимость самой.
Кстати на горизонте сейчас мужчина, который мне интересен, но не волнует на столько чтобы я переживала об отношениях с ним. Будем экспериментировать.
Обещаю, что при эксперименте ни один мужчина не пострадает. Наверное...

Крылья


в шкафу покрылись слоем пыли 
мои оторванные крылья. 
давным-давно летать любили, 
теперь безжизненно лежат... 
но будет скоро праздник ёлок, 
возьму я крылья с пыльных полок, 
и зимним вечером, что долог, 
я время поверну назад. 

тот-самый двор, где пахло вишней, 
и солнцем залитые крыши, 
мои отроческие вирши, 
которые писала в стол... 
и наши салочки, скакалки, 
дежурства в школьной раздевалке, 
аттракционы в летнем парке, 
непокорённый волейбол. 

и шов за швом к своим лопаткам 
я крылья - белые заплатки 
пришью... и будет всё в порядке, 
и будет всё, как я хочу... 
и позади оставив город, 
и зимний вечер, что так долог, 
и пыль не вытертую с полок, 
я в детствопамять улечу.

© Лис

Накатило

Как сказала одна наша жительница сайта " как хорошо когда есть блог"
Сейчас разговаривала часа три с соседкой по телефону. Девочке 23 года. К слову, я забирала её вместе со всеми из роддома. Часто её укачивала на руках. Малая была "избирательна". Засыпать в кроватке категорически не хотела.
Сейчас её мама в очень тяжёлом состоянии. Диагноз не говорит. Маму сегодня забрали в реанимацию и сказали, что "готовьтесь"....
Я свою ласточку маленькую выслушивала, говорили, она выплёскивала свои эмоции... А на меня накатило... Я уже такое пережила... Когда мама слегла, отец не говорил нам с сестрой , что у мамы рак. На похоронах я не плакала. Не смогла. Расплакалась через 15 лет. Я ревела тогда сутки с перерывами на забытьё ...
Когда после инсульта слёг отец... В общем тогда и было оооочень много неожиданных для меня моментов... Всё легло на меня. Сестра почти не помогала... Пробыв один день, даже не сутки , в больнице она всем жаловалась как она устала и как ей тяжело было. А потом было ещё интереснее... Я попросила о помощи. Сестра перестала звонить. Не интересовалась как отец. Это был её выбор. Тогда было очень больно. Отец для неё старался, дом построил, возле дома, в дом... Это был его выбор. Скажем так, я не была у отца любимой дочерью. Папа относился ко мне хорошо, но по своему. Были у нас и кризисные моменты ... Даже очень... А когда он слёг , после инсульта месяца полтора-два, он был просто телом с рефлексами... В общем все легло на меня. Как потом сказала сестра уже после похорон "а что он мне дал? У меня ничего нет".
Этот к тому, что соседей знаю давно... И , слушая выговаривавшуюся свою малышку, я понимала, что история во многом повторяется... Она у мамы тоже не была любимой дочерью.... Даже немного наоборот, по крайней мере в детстве... А когда мама слегла, она взялась ухаживать за лежачей.... Это был её выбор. А любимая дочка "ушла" в сторону...
В разговоре были и злость, и обида, и боль, и страх, и гнев... И я поняла, что она в чем-то мудрее меня. Я до сих пор не сказала сестре как мне было больно... А моя малышка, моя младшая соседка, сказала...
Надеюсь, что они разрулят ситуацию оптимально для всех...

Вспоминая события более чем пятилетней давности, ещё раз говорю спасибо Алексей_1 , Zверь и всем остальным кто тогда помогал и поддерживал.

Ода папе

И даже не скажу, что во всем виновата осень! Другие времена года тоже приносят взлеты и виражи, эмоциональные в том числе...Но осень не терпит конкуренции в этом ...


Как же не хватает порой возможности переместиться на пару минут в очень далекое прошлое своего милого возраста,
в те минуты, когда папа приводит свою маленькую принцессу в кафе с причудливым сказочным панно на всех стенах, которое можно часами рассматривать и находить  все новых и новых сказочных персонажей на нем!!! Лесная сказка... Сказка и те далекие необычные пельмени, мороженое...)))

     Или же речного берега, на которому бегает радостная маленькая , собирая в металлическую корзинку живые ракушки и раков, выброшенных ныряющим за ними папой, и глаза его от воды поменяли свой цвет, став синими- синими, смеющимися!)))

     Или же суетливо мечущихся воспитателей и педагогов, потому что пришел папа с ревизией, в каких там условиях они держат его сокровище...))) Не проветрено?- нагоняй!)) Еще есть запах свежей краски?- нагоняй! Оценка по пению "4"? - А что, она петь разве не умеет? - Все, теперь будет "5"!)))  ( отрегулировал все тихо, без шума и пыли, эти моменты "принцесса" узнала уже взрослой, когда учитель пения пригласил на танец на свадьбе одноклассника)...

     Или так: "Здесь нужно сделать перила, моя девочка боится ходить по лестнице без них.."

     Или его ободряющего слова на кухне, что пришла молодая хозяйка и теперь точно все будет хорошо и везде будет порядок!))))

     Или его теплого пледа и горячего чая с калиной, веточками малины, и совместной ингаляции, лечения, когда заболела ...

     Или его кулинарных уроков с творческим подходом и вырезания ежиков из теста ...))))

Папа всегда знал, что мне интересно, и приносил именно то, что нужно...

Или вечеров под звездным небом, когда  выглядывала из-под полы его пиджака, слушая увлекательный рассказ о звездах, астероидах , планетах и Кладбище Старых Миров...

     Или его плеча, в которое уткнулась рыдая из-за ссоры с подругой уже подросток...И его философско- успокаивающего обьяснения ситуации, от которого все становится сразу на свои места, снимая с ее сердца огромный сосуд придуманной вины...

     Или всех его мудрых советов, в нужное время и в нужном месте. Его библиотека до сих пор хранит между желтых страниц  следы его мыслей, с карандашными отметками...

    Благодарю короля, благо дарю... Мы родом из детства.:) Каждый - из своего :)

    Много- много можно этих "или"... Но время не вернуть, а короли живут вечно.heart



     


Случайный фильм

Бывают ли случайности в нашей жизни? Все больше убеждаюсь что нет, не бывает...
И неважно , психи ли это мужчины у которого чувство собственничества превышает разумные пределы... Какого сердиться на женщину, с которой не планировал будущего?
Неважно как и обиды за неоправданные ожидания.... Ведь многие даже не озвучивают своих желаний... Но уверены, что остальные ДОЛЖНЫ их понимать с полумысли... Я , к примеру, не телепат...
На сайте нажала кнопку "Случайный фильм"
Вот выпало http://gidonline.club/2013/08/molba/


Для меня неожиданным был сюжет. Особенно как для Индии, в фильмах которой более привычен любовный замысел... Хотя и данная тема не лишена темы любви ...
В 2011 году мой отец был полностью от меня зависим почти полгода. Инсульт. Состояние было очень тяжёлым. Врачи "хоронили" отца много раз за этот период. Точно так же и не раз они были удивлены "он ещё жив?"... Реабилитологи стоили своих денег.
Я и сейчас благодарна за поддержку всем вам. Особенно Алексей_1 и Zверь . Лешик и Саша меня поддержали когда мне было особенно тяжело.
К чему это сейчас? У отца был очень независимый характер. В частности, как и некоторые из его поколения, к врачам он практически не обращался... Однажды, прийдя домой, я увидела что отец пройдя буквально три-четыре шага по квартире, начал задыхаться... Так плохо ему ещё никогда не было. Лешик тогда приехал по моей просьбе... Как результат отца госпитализировали... Я и сейчас помню слова Лешика "До утра он мог бы и не дотянуть..." В тот раз Лешик его спас... Когда 7 мая 2011 года случился инсульт... Добавлю что в том состоянии я плохо соображала... В общем, я позвонила Алексею. 103 номер был занят... И я набрала его... Он меня организовал. Я бы назвала это так...
Следующие полгода были морально очень сложными и тяжелыми. Я ни о чем не сожалею. Только о том, что я мало знала о реабилитации после инсульта. Накануне моего дня рождения 22 августа http://blog.i.ua/user/285255/773162/#p0 реабилитолог впервые поставил отца на ноги. Это был суперподарок... Да, я ревела в соседней комнате... Но вернулась с улыбкой на лице...
К чему все это? У отца была я. Я осознавала что он полностью зависит от меня, от организации ухода за ним... И , смотря это фильм, я вспомнила тот период. И ответственность. И осознавание зависимости его состояния от меня. Скорее всего, с независимым отцовским характером, он бы отказался от такого существования...

Всё просто и всё сложно...
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
23
предыдущая
следующая