хочу сюда!
 

Елена

51 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «детство»

Аленький цветочек



«Сны нужны для того, чтобы хоть немного побыть с тем, кого нет рядом…»

(Автор  мне неизвестен)

 

Приют окутался дремотой-

и Алька в лунном челноке

скользит сквозь старые ворота

по сонной, радужной реке.

 

В тумане тонет сад весенний,

и в майской дымке золотой,

впитавшей запахи сирени,

ждёт мама в розовом пальто.

 

Пусть карусель летит крылато,

лошадки машут головой.

Но в коробах грустят солдаты-

и командир спешит домой.

 

В печурке огонёк бормочет,

и мама ласково журчит:

«Спи, Алька, аленький цветочек…»

А сказка тоже спит в ночи?

 

Поёт жар-птица в грёзе сладкой,

во тьме сияет, как звезда…

Внезапно шум: «Подъём! Зарядка!»

Эх, чудо тает без следа…

 

И Алька трёт глаза ладошкой,

но верит, что настанет день,-

и встретит маму на дорожке,

когда начнёт цвести сирень.


Дай куснуть

Короче нахлинула хвиля спогадів. То одна чудасія, то інша. І згадалась одна історія.

Був чудовий літній сонячний день. Ми всі, звичайно, на канікулах. Вийшли гуляти на вулицю, сидимо, хто на лавочці, хто просто на траві, хтось намагається зловити метелика, хтось стрибає за кониками. Сидимо такі без азарту, знаєте, як ото зійдеться дітвора, і ще нічого путнього не придумала, так собі «Коля пєл, Боріс молчал, Ніколай ногой качал…» І тут йде баба Ольга. Йде, несе повну сумку чогось, йде в піднесеному настрою і швиденьким шагом. А поперед баби Ольги біжить, підстрибує Андрюха.  Андрюха – худюще, білобрисе хлопченя, з примурзаною пицькою, в землистого кольору труселях, але безмежно щасливе. Навіть очі блищать від щастя. Біжить, аж  в’ється навколо своєї баби Олі.  І викрикує аж підспівує, дивлячись в сторону дітвори: а нам баба щось смачне купила, а нам баба щось смачне купила. Вона пенсію получила і щось купила. Ура, ура, зараз я щось буду смачне їсти.

Хто ж ця баба Ольга?  Жила у нас на вулиці сімя: мати – баба Ольга, її син Серьожка, дочка Наташка і два хлопчики (сини Наташки) Серьога і Анрюха. Всі дорослі в цій сімї любили випити. Ну звичайно там де це присутнє, дітям вже перепадає що перепадає.  Так і тут, коли баба отримувала пенсію це була радість для всієї сім’ї. Дорослі отримували випивку з закуссю, а дітям купували щербет, цукерки або печиво. Але як пізніше з’ясується делікатес був інший. Отже перша діюча особа – Андрюха.


Тепер перейдемо до другої діючої особи: Поряд з Андрюхиною сімєю жила інша сімя, значно протилежна Андрюхиній.  Бабуся, дідусь, мама, тато і теж два хлопчики. Дітям ні в чому не відмовляли, добре вдягали і кормили. Менший Стася був однолітком Андрюхи і вони часто грались разом по своїм віковим цікавостям, можна сказати, були приятелями.  Стася, на відміну від непосидючого і примурзаного Андрюхи, був завжди розчесаний, вмитий, одягнений в шортики і чисті сорочечки. Ходив спокійно і розважливо, посміхався сором’язливо і стримано.


Отже: продовжуємо ми сидіти і придумувати в що б цікаве погратись і тут з двору вилітає Андрюха. Точно як отой П’ятачок з повітряною кулькою. Але замість кульки у нього видніється щось в долонях. Підбігає він ближче. В руках у нього кусень білої паляниці, відрізаний через всю хлібину, намащений чимось білим і щедро посипаний цукром, який аж виблискує на вранішньому сонечку. І Андрюха з тааааким смаком і щасливими оченятами, відкусює від того шматка і з таким смаком насолоджується тією вкуснятіною.  Поряд сидить Стася і наче намагається заглянути в рота Андрюсі. Коли Андрюха пережувавши чергову відкушену порцію ковтає її, у Стасі виникає рефлекс ковтання і він ковтає слинки, аж сльози на очах виступають.

Стася питає: Андрюха, а что это у тебя?

-          Це хліб з маргарином і цукром, - з гордо піднятою головою, хизуючись, каже Андрюха

 

Стася  питає: а он вкусный?

 -          Ще який смачний, - облизуючи цукор на губах і відкусюючи на весь рот нову порцію смаколика, каже Андрюха

Не витримавши мук і наступивши на горло своєму вихованню (Стасю вчили не попрошайнічать), Стася з жалібним виглядом, тихенько, щоб не почув його старший брат, каже: Андрюха, дай куснуть! 

Андрюха, зміривши оком свій шматок хліба, повівши бровою, щось порозмислив. Наче аж розправив плечі, подивився снісходітєльно на Стасю і гордо простягнув до його рота смаколик.

Стася обережно, культурно куснув, почав жувати і почав кривитися, наче його заставили зїсти хто зна й що. Але із-за своєї інтелігентної вихованості він не хотів показати як йому не смачно і намагався жуючи посміхатись.

Андрюха з гордістю спитав: ну шо, класно? Дать ще куснуть?

Стася з острахом в очах, що йому прийдеться ще вкусити смакоти, аж руками замахав: нет, нет, Андрюха, больше не надо.

І Андрюха з радістю сів на траві безтурботливо доїдати свій делікатес. 



10 фактів мого дитинства

1.  Коли мені було 5 років, а двоюрідному брату – 4, я запропонувала пограти в гру папа і мама, я збиралась бути поштаркою, бо поряд лежала сумка, схожа на поштарську uhmylka , а брату наказала ремонтувати щось і вказала на розетку. Він взяв великі гвіздки (мабуть 100-120) і приготувався «ремонтувати», але я вирішила показати як саме це треба робити і встромила такі самі гвіздки в розетку. Враження не передаваємі – жах death

2. В той самий період, знайшла банки з фарбами і старі щітки, позвала свого брата, видала йому щітку з фарбою і разом стали фарбувати залишки труб shedevr . Пам"ятаю, що контролювала брата, щоб він гарно фарбував. А фарба була старюча і підсохша, лягала такими бридкими мазками. Відтирали і відмивали нас потім довго omg

3. Бабуся  підмазала глиною стіни в хаті, все гарно вибілила, пофарбувала долівку і пішла готувати обід. Двері в хату залишила відкриті, щоб фарба вивітрювалась і все підсихало. Знову ми в тандемі з братом, під моїм керівництвом, замісили залишки глини і грязюку, і почали мазати одну зі стін. Ми так старались, раділи, що допоможемо бабусі. А бабуся помітила, що ми мотаємось туди-сюди, зайшла в хату і чуть не зомліла. На підлозі наші сліди і одна зі стін «красиво» помацькана.  cat

4. В 2-му класі продавала кольоровий папір по 1 копійці, чим возмутила вчительку. Про це розповіли на батьківських зборах і вдома мене вистидили. Бо це спекуляція, а цим  в срср не можна було займатись )))

5. Обмалювала лице молодшої сестри коричневою помадою, бо хотіла намалювати мавпочку, яку бачили в дитячому фільмі. Бідолашну сестру мама вимивала пару суток, з перервами, бо помада була дуже вїдлива fingal

6. Коли були на морі, жили на квартирі. Там у бабусі були кури в загородці. Ми з тимчасовою подружкою придумали, що то фашисти і обкидували їх мілкою картоплею, яку знайшли в сарайчику kill . Відро патронів було витрачено на фашистську нечисть devil  Але потім бабця пожалілась нашим батькам і ми отримали пілюлєй shock  

7. Завжди допомогала своїй бабусі садити квіти і любила квіти, за це сусідська бабуся часто нарізала букети квітів і давала моїй мамі, щоб вона передала мені.  cvetok

8. Була, так званим, прєдводітєлєм дівчачої вуличної команди.dance Завжди придумувала різні ігри, в яких хлопчача команда намагалась перемогти lol, але не завжди вдавалось uhmylka . Виплавляла зі свинцю і пластику різні іграшки

9. Одного разу із-за мене виникла дуель. Два хлопці вирішили обкидати один одного сніжками, щоб показати мені хто з них кращий.

10. Три рази була барабанщицею на парадах snegurka  hammer ua_flag 

Если у тебя два старших брата..

      Если у тебя два старших брата (самая маленькая разница 9 лет), то твоё детство это - есть что вспомнить и чем прослезиться) 
      1. В моей детской песочнице братья любили закапывать и взрывать самодельные петарды, иногда просто закапывать..  и каким-то чудом родители находили их раньше)
      2. Если родители не успевали первыми отвести меня к стоматологу, то брат рвал мои зубы, классически, о двери, привязывая "беднягу" к ручке, и дергая дверь. Ниразу не получалось с первого раза, пытки продолжались)
      3. Если мы с братом поссорились не сильно- в ответ подзатыльник, сильно - драка, очень сильно - садил меня попой в таз с водой, воду у нас часто отключали, и на радость брата тазики были всегда, если очень-очень сильно - перевешивал меня наполовину через балкон девятого этажа
      4. Мальчуковые конструкторы, машинки, пластелиновые человечки - все досталось мне и это было круче кукол, т.к. у всех подружек они были, а вот пакет с моторчиками был только у меня!)
      5. Как работает пульт от телевизора, я узнала гораздо раньше, чем такие пульты появились, так как на себе испытала всю его дееспособность бегая к телевизору по 5 раз за минуту и переключая брату каналы.
       6. Благодаря братьям, сообразительность и смекалка росли вместе со мной: обмазать пастой спящего, привязать его школьную сумку на 20 морских узлов к стулу, пришить рукава куртки к самой куртке, высыпать второе блюдо в первое и т.д..
       Это то немногое,что вспомнилось, самое интересное, что братья ничего из этого не помнят, в их памяти мне годик и я писаю им на штаны, в этом ,наверное, и есть счастье - помнить только светлые, ну или мокрые моменты жизни) 
       А что инетресного помните вы про свое детство?

Я - инвалид с детства?

Вот вечером сегодя я узнала, что получаю пособие как инвалид с детства, а не получившая инвалидность взрослая.

https://etcetera.media/sotsvyiplatyi-uvelichat-s-1-dekabrya-kak-vyirastut-posobiya-i-dekretnyie.html?utm_source=iua

У меня и в детстве были большие проблемы со здоровьем, но ни статуса такого ни лекарств я не получала. Либо я чего-то не знаю, что тоже очень даже возможно.

Тяжке дитинство ))))

Що ми їли? Нащо воно нам було треба? ))
Замітка Ordinary  http://blog.i.ua/user/6518361/2248832/ навіялf спогади про дитинство. Ні, звичайно воно не було настільки тяжким як згадували бабусі про своє. Але з їхніх спогадів ми дізнались, що коли була голодовка, в їжу йшло все що росло поряд. Робили якісь млинці з лободи, суп з кропивою. А коли настало літо, їжі додалось, виросли калачики, пасльон, трава, різні квіти. То ж бабуся нам і розповіла, що калачики можна їсти.
Отже: що і навіщо ми їли з підножного корму.
Топінамбур. Ця рослина росла у нас на межі з сусідами. Росте вона високою і таким чином наче робить природню загорожу, паркан на межі був, а топінамбур наче додавав краси. Деякий час ми не здогадувались що це можна їсти. Але одного року бабуся вирішила прорідити зарості і покликала нас спробувати смакоти. На смак воно нам нагадало капустяний качан, який мама вирізала з середини, коли різала капусту. Ну з плодами топінамбура зрозуміло, але ж одного разу взимку, коли ми наламали сухих дрючків цієї рослини, ми помітили, що серцевина м"якенька і біла. І чомусь здалось, що її можна вживати як жувальну гумку vkaske на запах воно схоже на соняшникове бадилля uhmylka короче, пару раз жування цієї екзотики нам вистачило lol




Пасльон: його нам показала мама і розповіла, що вони їли його в дитинстві. Ці ягідки в принципі смачні. Іноді ми їх під"їдали  cat






Акація: навесні, коли вона квітує, поряд розноситься чудовий аромат, який так і притягує до себе. Багато її не з"їсиш, то ми брали по суцвіттю і йшли собі далі гуляти. Ми витягували з середини стовбчик, який мав в собі нектар і був солодкий і саме його їли.



Бузок (Сирень): ця рослина своїм ароматом теж притягує до себе. Іноді ми відривали квіточки і висмоктували солодкий нектар. Але частіше зривали суцвіття і сиділи над ним, вишукуючи квіточку, яка мала 5 пелюсток, це вважалось за щастя love   треба було загадати бажання і з'їсти її .







Калачики: про них розповіла бабуся. Щоб було смачно, треба обирати не застарілі плоди, але і не дуже молоді. Дійсно воно цікаве на смак.

      

Трава (пирій, мишій і т.п.): смак дещо подібний до калачиків. Тут треба розламати травину в місці вузлового стику і пожувати солоденьку світлу частину трави chih

 

Клєй - так ми називали деревну смолу, яка сочилась з вишень, черешень, абрикос. Не знаю що в ній смачного, але вона своєрідна на смак і ми часто її шукали і їли lol   Тут бажано обрати свіжу, нещодавно витікшу, щоб вона була м'якенька, та вона і смачніша, бо стара має деревний присмак umnik  





Мурашки: одного разу хтось розповів, що мурашки кислі на смак. Ну звичайно, нам же обов'язково треба в цьому переконатись prostite Ми відривали жопку і пробували на язик snegurka так, дійсно - кисле. Тут вже одного разу було достатньо, бо жалко мурашок



Насіння шишок: ніхто не розповідав, придумала спробувати сама mmmm і потім дала молодшій сестрі. Насіння схоже на смак кедрових горішків, але ж ну дууууже мізерне, на жаль unsmile





Фізаліс: зараз про нього можна багато прочитати, взнати, а тоді його вирощували для краси. І от у подруги ми вперше його скуштували. Не скажу що він одразу сподобався, але з ним так як з оливками parik треба з'їсти декілька раз, щоб зрозуміти і вподобати





І на останок Дереза: плоди цієї рослини мені подобаються на смак. Воно мені нагадує помідорчики, так ми його й називаємо lol Колись дідусь нарвав цілу жменю і ми з ним ласували цими ягідками. Бабуся дуже кричала на нього, бо боялась, щоб вони були не отруйні. На що дідусь зі сміхом розповів, як вони в дитинстві наче горобці обносили ці зарості ягідок.







А ви що їли з "екзотики" в дитинстві? ;)

О женской пи...

   Сразу предупреждаю: читать разрешается только тем, кому 10+, извини те за ограничение.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
   В букварях пишут, что тяга к противоположному полу проявляется сравнительно рано, в период детсадовского возраста и часто проявляется в форме "игры в больницу". Блин, а я в эти игры не играл, не спешите меня осуждать-  в четыре года влюбился в воспитательницу детсадика и вполне серьёзно на ней собирался жениться. Так что размениваться на сверстниц посчитал не нужным, в пять сделал предложение выйти замуж воспитательнице, а изменять ей не мог.
  Детский сад был на самой окраине Алма- Аты, и на окраине военного городка, за забором бескрайние степи, усеянные разноцветными тюльпанами, красота неописуемая. Голландия- жалкая пародия на  казахские степи. На территории у нас было много деревьев и кустарников, шикарные беседки с деревянными полами, стены сплошные только смотрящие на юг, а так деревянные решётки, всё продувается. Словом рай и счастливое детство.
  В группе у нас был Витя, здоровый непоседливый пацан, заводила во всём и всегда. Постоянно что- то выдумывал и тут же воплощал в жизнь. В этот день он пришёл весь озадаченно- серьёзный и сказал:
- Пацаны, встречаемся за беседкой, разговор есть!
  Мы радостной толпой, из соображения конспирации, по- одиночке тянулись туда, хотя моя попа  через нервную систему передала сигнал, что идти не надо, ибо она подозревает, что снова встретится с ремнём. Надо сказать у попы были на то основания: недавно Витька стянул у отца сигарету, мы покурили, тошнило, потом все получили ремня от родителей. Через время он притянул чекушку водочную, наполнил водой и мы опять таки за беседкой сообразили на троих, чувствовали себя очень взрослыми. Прийдя домой я честно ответил на вопрос мамы.
- Костя, ну что в садике?
- Да сегодня чекушку водки на троих сообразили!
  Нда, после ремня я понял, что надо было рассказать подробнее, что пили мы не водку, но понимание обычно приходит после ремня. В этот раз я тоже не думал о последствиях, тогда я ещё не вылечился от любопытства. Мы собрались за беседкой и Витя грустно и серьёзно сказал;" А я сегодня у девочки письку видел!"
- Врёшь!- хором выдохнула компания. Все обалдели, но Витька почему- то не гордился и пояснил.
- У Таньки.
- Врёшь!
- Да что вы заладили, я врун что ли? Ну мы с ней договорились, что я показываю ей свою письку, а потом она мне свою. И по честному.
- Ну и?
- Показала.
- Так что?
- Эх, пацаны, да там смотреть не на что!- грустно сказал Витя;" Я ей показал больше, прогадал !" Мы посочувствовали товарищу, ну у кого промашек не бывает? Короче поняли, что ерунда и ничего интересного.
  Прошли годы и интерес к женскому полу уже стал проявляться на новом уровне, короче я не сберёг невинность до брака и согрешил в 16 лет с одноклассницей, на день советской науки. Но надо сказать тогда мнение пересмотрел и решил, что это не ерунда.smutili

Про абажуры


У меня особые с ними отношения.

Квадратный стеклянный плафон молочно-белого цвета с красными полосками по бокам несколько лет был для меня экраном телевизора.

Тогда у меня не было своей комнаты и взрослые по вечерам смотрели кино и я вместе с ними. Они думали, что я сплю, а я смотрела на свое маленькое окно в мир и придумывала разные истории, потому что понять - что там на самом деле происходит, было невозможно.

А потом был огромный старый абажур с бахромой на длинном толстом шнуре, спускающемся низко-низко, почти до самой потресканной поверхности такого же старого, как он, круглого стола.

Абажур из ткани жил в квартире, которую мы снимали на море. Он стал героем многих моих снов. Во сне я сидела на нем, держась за шнур и летала. Любопытно, но до сих пор помню его цвет, узор и запах!

Обеспеченное детство

Обеспеченное детство рядом с эмоционально холодной мамой и отстраненным папой - еще одна тема анализа.
Точнее сказать, это то, что приводит людей к психологу. Годам к 20-40, все что накопилось непознанного и неполученного, неотданного и непрожитого, дает о себе знать в разных компенсациях, которые, к сожалению, совершенно ничего не компенсируют.

По чуть-чуть просачивается в сознание понимание, что материальные ценности - лишь часть, а не целое, что отчаянно не хватает чего-то еще.

И так сильно умиляет собачка бегающая за мячиком и ребенок рисующий карандашом на обоях.

Все как бы хорошо, а счастья - нет.

#детство #чувства #родители #счастье

Я и порно (18+)

Детство. Летом бабушка перебирается из квартиры в загородный домик и родители отправляют меня в это самое скучное в мире место. Телевизор можно включать только по вечерам. Вся работа сводится к "подмети во дворе" и "поваляй дурака в огороде". Остальное бесконечное количество часов я коротал в палисаднике. Там были мой замок на дереве и город из грязи под краном. 

В обед я ходил за "белым кирпичиком и можно черствый для собаки" в ближайший ларек. Поход занимал всего несколько минут и не особо насыщал красками мое дачное заключение. Так было до тех пор, пока на витрине не появились презервативы. 

На упаковке красовалась голая девушка с пышной грудью. Совсем без цензуры - голая грудь пятисантиметровой модели смотрела прямо на меня. Первый раз я сделал вид, будто не заметил ее и тут же отвернулся. Следующий поход за хлебом ждал, как 40-летняя первенца. 

Я пытался воспроизвести в голове эту картинку - блондинка с длинными и волнистыми волосами, тонкая как у Барби шея, огромная и неестественно круглая грудь. Словно два наполненных водой шарика. Обдумывал варианты, как лучше рассмотреть и остаться незамеченным. Благо, продавщица могла видеть меня только из маленького окошка. Батончики, карты, крупы, порошки и зубные пасты ограждали меня от ее любопытного взгляда и позволяли незамеченным насладиться упаковкой презервативов. 

На следующий день я готовился к походу к ларьку как к самому крупному преступлению в своей жизни. Чтобы оставаться незамеченным, я даже попытался изобразить, что мне лень идти за хлебом. Я лениво натянул на себя футболку и очень медленно дополз к воротам. Но оказавшись по ту сторону, ноги будто стали ватными. "В этот раз я не буду тратить время на карты и батончики, сразу же накинусь взглядом и как следует рассмотрю сиськи", - думал я по дороге.

Мое преступление увенчалось сокрушительным поражением. На подходе к ларьку я почувствовал что-то неладное. Презервативы на месте, но грудь на упаковке криво прикрыта салатовым ценником. "Я раскрыт, наверное, продавщица заметила, как я вчера пялился и вот закрыла это стыдобище от моих глаз", - подумал я и покраснев пробормотал "белый кирпичик и можно черствый для собаки". 

На следующий день мне было так стыдно идти в ларек, что я объелся немытой вишни и остался "болеть" дома. Но и тут я пожалел. Когда бабушка сама отправилась за хлебом, тут до меня дошло: сейчас эта гадкая цензурщица-продавщица расскажет ей, как я пялился на ту срамоту. Еще несколько дней эта мысль поедала меня. А потом твердо решил - наверняка кто-то из местных пожаловался на эротику в публично месте, а я был осторожен и раскусить меня невозможно. 

Прошло еще несколько лет. У меня появился компьютер, а у одноклассника - потертый диск, который парни передавали из руки в рук. Напроситься в круг "любителей порно" было нелегко. Но однажды мне повезло - на переменке обсуждали содержимое диска, а я будто шутя выронил "и что там такого, что я не видел, дай посмотреть". Уже на следующий день самодельный конверт с носителем информации был у меня в рюкзаке. 

У меня был один день, чтобы скопировать его и передать следующему. На диске зачем-то написали фломастером "ХХХ! 18+". Эта надпись создавала особое предвкушение, но не оставляла ни единого шанса оправдаться. Если кто-то бы заметил диск, убедить, что на нем "Гарри Поттер", не получилось бы. После школы я бежал домой и думал только об одном - а вдруг там та же блондинка, но уже на видео. 

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
33
предыдущая
следующая